§ 10. Бойові порядки та їх використання під час руху

«Спілкуючись з хлопцями, починаєш розуміти: попри пережите, вони не б’ють себе в груди і не кричать, що патріоти. Вони йдуть на смерть, аби дати життя Україні. Вони — герої. Вони — українці. І цим усе сказано».

«Побратими». Руслан Ткачук, серпень 2014 р.

«Піхотинець на полі бою рухається як окрема особа, що є частиною бойової групи! Але ми маємо чітко зрозуміти ось що: хоча піхотинець рухається в нерівному ланцюгу стрільців, пам’ятаючи про побратимів ліворуч і праворуч, він обирає наступну ціль та спосіб руху до цілі як незалежна особа — самостійно. І так само, як він буде пересуватися на полі бою, так само він, можливо, буде і відступати з поля бою — як незалежна особа, яка є частиною бойової групи!»

Підручник Крістофера Е. Ларсена «Тактика легкої піхоти для малих підрозділів»

Бойовий порядок — шикування підрозділу для ведення бою. Він повинен відповідати бойовому завданню, замислу майбутнього бою і забезпечувати: повне використання бойових можливостей підрозділу; своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку; надійне ураження противника на глибину бойового завдання; швидке використання результатів вогневого ураження противника (ВУП) і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль у ході бою і можливість здійснення маневру; найменшу уразливість підрозділу від ударів усіх видів зброї противника, можливість відбиття ударів з повітря; підтримання безперервної взаємодії і зручність управління підрозділом.

Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.

Бойові порядки та їх використання в обороні. Оборонний бій — вид загальновійськового бою, який ведуть з метою відбиття наступу супротивника, завдання йому максимальних втрат, утримання важливих об’єктів місцевості та створення сприятливих умов для переходу в наступ або ведення інших дій.

Оборонний бій механізованого відділення (мвід) передбачає послідовне виконання тактичних завдань, основними з яких є:

• ураження підрозділів противника під час їх розгортання та переходу в атаку перед переднім краєм оборони;
• відбиття атаки противника й утримання зайнятої позиції;
• знищення противника, який увірвався на передній край та вклинився в оборону.

Відділення може переходити до ведення оборонного бою навмисно або вимушено, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

Механізоване відділення (мвід) в оборонному бою займає й обороняє бойову позицію (іл. 10.1) до 100 м по фронту, на якій обладнують основні та запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, що забезпечують можливість знищувати противника вогнем разом із сусідніми відділеннями перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу. Усі підступи до неї повинні бути під дійсним, особливо фланговим і перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядатися і прострілюватися. У межах бойової позиції мвід обладнують окопи для основної і запасної (тимчасової) вогневої позиції БМП (БТР), ручного кулемета, гранатомета, місць для стрільби стрільців, командира відділення; укриття для особового складу (перекрита ділянка траншеї, щілина, бліндаж), хід сполучення до БМП (БТР), ніші для бойових і господарських запасів, розширення для забезпечення зустрічного руху, відхоже місце, дренажну яму. За наявності часу може обладнуватись укриття для БМП (БТР). На бойовій позиції відділення або на її фланзі можуть розташовуватися вогневі засоби старшого командира. Вогнева позиція для БМП (БТР) може обладнуватись у центрі бойової позиції відділення, на її фланзі або позаду неї на відстані до 50 м з таким розрахунком, щоб забезпечувати прикриття відділення вогнем бойової машини, ураження противника з максимальної відстані та безпеку особового складу відділення. Бойова позиція відділення, що розміщується на другій (запасній) лінії опорного пункту взводу, повинна мати добрий обстріл перед своїм фронтом, у проміжках між відділеннями, що перебувають попереду, а також у тил опорного пункту взводу. Командир відділення на бойовій позиції перебуває в такому місці, звідки зручніше керувати підлеглими, спостерігати за місцевістю і сигналами командира взводу. Відділення має бути готовим до здійснення маневру на загрозливий напрямок, до ведення оборонного бою вночі та в інших умовах обмеженої видимості, а також у випадку оточення.

Бойовий порядок механізованого відділення (мвід) в обороні — бойова лінія і БМП (БТР) (іл. 10.1). Залежно від обстановки і рішення командира стрільці, кулеметник і гранатометник відділення в бойовій лінії розміщуються рівномірно або розосереджуються в складі бойових груп («двійками», «трійками»). Відстань між військовослужбовцями при рівномірному розміщенні може бути до 14-16 м, між бойовими групами — 20-30 м, а між собою в групі — до 5 м. БМП (БТР) зазвичай перебуває в бойовому порядку відділення.

Іл. 10.1. Бойовий порядок мотопіхотного відділення в обороні (а); бойовий порядок у складі бойових груп мотопіхотного відділення в обороні за стандартами НАТО (б).Пояснення до схеми подано в табл. 10.1 та на іл. 6.3

Пояснення умовних позначень до іл. 10.1

Ведення бою механізованим відділенням (мвід) в оточенні та вихід з оточення. Бій в оточенні — це оборонний бій в умовах, коли супротивник перебуває одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, який обороняється. Під час бою в оточенні підрозділ має стійко утримувати район, який займає, не допускати розчленування на частини бойового порядку, не втрачати безпосереднього контакту з противником і уникати зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати ураження від вогню артилерії або ударів авіації. Для успішного ведення оборонного бою в оточенні командир повинен: організувати кругову оборону; додатково організувати розвідку і охорону; створити резерв сил і засобів; посилити танконебезпечні напрямки; надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями прикриття проміжків між підрозділами; вогнем танків, БМП (БТР) й інших вогневих засобів швидко та рішуче уражати супротивника, що намагається стиснути фронт оточення або розчленувати підрозділ; несподіваним вогнем із вогневих рубежів, діями груп бойових машин і силами резерву знищувати противника, що вклинився. При цьому вирішальне значення для ведення бою в оточенні мають витримка, ініціатива і рішучість командирів, високий морально-психологічний стан і стійкість особового складу, несподіваність і активність дій підрозділів, ефективне маневрування силами, засобами і вогнем. Підготовка до бою в оточенні відбувається безпосередньо на місцевості, як правило, в умовах ведення бою із супротивником, який намагається завершити оточення. Бойовий порядок підрозділу для бою в оточенні створюють під час протидії оточенню. Велика протяжність фронту оборони, наявність декількох можливих загрозливих напрямків, а також недостатня кількість сил і засобів вимагають будувати бойовий порядок таким чином, щоб можна було здійснити маневр основними силами підрозділу на будь-який з них.

Ординська тактика оточення. Монголи ніколи не оточували ворога повністю, завжди залишали йому шлях виходу. Адже загнаний у кут ворог запекло обороняється. А супротивник, якому є куди відступати, розслаблено рухається наданим коридором, де ординці й можуть його зручно накрити. Отже, нам відома ціна «чесного слова російського офіцера» — ця страшна ціна заплачена під Іловайськом (2014 р.), коли «зелений коридор», що був утворений росіянами для виходу українських військовослужбовців з оточення, став місцем розстрілу впритул підрозділів ЗСУ російськими окупаційними військами.

До речі, подібну пропозицію росіяни зробили й одному з підрозділів 79-ї аеромобільної бригади — у секторі «Д» під Савур-Могилою. Ви, мовляв, оточені, але ми відпускаємо вас, ось шлях виходу. Але десантники пробилися крізь вороже кільце своїм маршрутом з мінімальними втратами.

Вогнева засідка. Вогнева засідка — спеціально виділений підрозділ (група бойових машин), який завчасно й приховано розміщується на вірогідних напрямках руху (наступу) противника з метою завдання йому максимального ураження з близької відстані несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним і перехресним вогнем, застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Вогневу засідку в оборонному бою влаштовують попереду бойового порядку батальйону (роти) на танконебезпечному напрямку, у проміжках між опорними пунктами або на флангах у місцях, які ускладнюють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу з-під вогню. Позиція (вогнева позиція), яку призначили відділенню для дій у вогневій засідці, має забезпечувати приховане розташування підрозділу, мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і зручні шляхи відходу.

Найзручнішими місцями для позицій вогневої засідки є зворотні схили висот, складки місцевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарники, місця подолання водних бар’єрів, заболочених ділянок. Основу позиції вогневої засідки складають вогневі позиції БМП (БТР), танків, вогневих засобів і стрільців, для яких можуть відривати окопи. Усі фортифікаційні споруди ретельно маскують. Побудова бойового порядку відділення повинна забезпечити ураження противника раптовим кинджальним і перехресним вогнем. Залежно від місця засідки, умов місцевості та характеру дій супротивника вона може бути лінійною (односторонньою, двосторонньою), розосередженою, кутом назад або іншою. Механізоване відділення (мвід), як правило, діє бойовими групами («двійками», «трійками»).

Бойовий порядок вогневої засідки може складатися з групи спостереження, декількох вогневих груп, групи прикриття.

Група спостереження призначена для ведення розвідки і недопущення раптового виходу противника до позиції вогневої засідки, для цього на ймовірних маршрутах його висування виставляють спостерігачів. У складі групи є сапери (окремі військовослужбовці) для мінування можливих шляхів підходу (відходу) противника. Вогневі групи призначені для раптового ураження супротивника, знищення живої сили і техніки. Кількість вогневих груп визначає побудова бойового порядку засідки. Група прикриття (окремі військовослужбовці) призначена для прикриття головних сил засідки під час відходу після виконання завдання.

Бойові порядки та їх використання в наступі. На думку військових фахівців ЗСУ, для успіху в наступі потрібно мати не менше, ніж трикратну перевагу в силах та засобах.

Механізоване відділення (мвід) у наступальному бою призначене для виконання завдань: • знищення противника, який обороняється; • захоплення важливих ділянок місцевості, об’єктів; • форсування водних перешкод і переслідування противника, що відходить.

Пояснення умовних позначень до іл. 10.2

Відділення наступає в складі взводу у першій або другій бойовій лінії й атакує в пішому порядку на фронті до 50 м. Механізоване відділення (мвід) може додаватися до танкового взводу, у цьому випадку воно наступає за ним на відстані до 100 м. У наступальному бою відділенню вказуються об’єкт атаки і напрямок продовження наступу. Об’єктом атаки мвід (іл. 10.2), як правило, є жива сила, а також танки, гармати, ПТРК, кулемети й інші вогневі засоби противника, розташовані в першій траншеї і в найближчій глибині перед фронтом наступу відділення. Напрямок продовження наступу відділення визначають так, щоб забезпечувалося виконання найближчого завдання роти.

Іл. 10.2. Об’єкт атаки механізованого відділення (пояснення до схеми подано в таблицях 10.2 і 10.3, а також на іл. 6.3)

Бойовий порядок відділення, яке наступає в пішому порядку (іл. 10.3), розгортають на фронті до 50 м; складається цей порядок з бойової лінії та БМП (БТР), що діє за особовим складом на відстані 100-200 м на одному з флангів відділення або безпосередньо в бойовій лінії. Військовослужбовці в бойовій лінії діють з інтервалом 6-8 м (8-12 кроків), для зручності ведення вогню і кращого використання місцевості (місцевих предметів) вони можуть висуватися вперед або зміщуватися вбік, не порушуючи загального фронту наступу і не заважаючи діям сусідів.

Іл. 10.3. Бойові групи — маневрена і вогнева

Бойовий порядок відділення в наступі

Механізоване відділення (мвід) у пішому порядку наступає на фронті до 50 м. Темп атаки може складати 4-5 км/год, на БМП — 10-12 км/год. Під час наступу в пішому порядку БМП здійснює вогневу підтримку, перебуваючи в центрі бойового порядку, на його фланзі або позаду бойового порядку на відстані до 50 м.

Під час формування бойового порядку кожне відділення за командою свого командира розгортається в бойову лінію і, витримуючи рівняння по напрямному, продовжує рух в указаному напрямку з максимальною швидкістю, яка забезпечує ефективне ведення вогню. Під час розгортання в бойовий порядок із колони (іл. 10.4) відділення бігом (напрямне відділення — кроком) у визначеному порядку виходить на своє місце й одночасно розгортається в бойову лінію, відкриває вогонь і поновлює стрімкий iбезупинний рух уперед. Відділення, що діє в пішому порядку (іл. 10.5), розгортається в бойову лінію за командою (сигналом) «Відділення, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), напрямний — такий-то — ДО БОЮ» або «Відділення, за мною — ДО БОЮ».

Іл. 10.4. Розгортання відділення з колони в бойову лінію

Іл. 10.5. Бойовий порядок мвід у пішому порядку

Особовий склад відділення розгортається в бойову лінію (лінію бойових груп) праворуч i ліворуч від командира відділення або напрямного i, відповідно до завдання, продовжує рух у вказаному напрямку. Такі дії повторюють, поки відділення (група) не досягне цілі або умови не стануть безпечнішими. Щоб підвищити ефективність виконання завдань у наступальному бою під час дій у траншеях, ходах сполучення, а також в особливих умовах ведення бою, у відділенні можуть створюватися бойові групи («двійки», «трійки»), які ведуть наступ з інтервалом 20-25 м, а між солдатами в них — 3-5 м. Бойові групи можуть діяти в лінію, уступом або у дві лінії (одна за другою). За призначенням розрівняють бойові групи маневрені й вогневі (іл. 10.3).

Маневрена група призначена для оволодіння об’єктом атаки, знищення противника в траншеї, здійснення маневру, щоб вийти у фланг і тил супротивника, закріплення досягнутого рубежу і виконання інших завдань. Іноді вона може проробляти проходи в мінно-вибухових і невибухових загородженнях, виконуючи функції групи розгородження. Старшим групи зазвичай призначають старшого стрільця.

Вогнева група призначена для прикриття дій маневреної групи, заборони підходу (маневру) противника до тих, хто обороняється, завершення знищення живої сили і вогневих засобів противника в об’єкті атаки і захоплення його спільно з маневреною групою. Очолює вогневу групу, як правило, командир відділення. Він завжди перебуває з відділенням і під час наступального бою повинен керувати підлеглим особовим складом і вогневими засобами, і, виходячи з обстановки, уточнювати їм завдання. Під час дій у пішому порядку командир відділення управляє командами і сигнальними засобами, перебуваючи в бойовому порядку відділення.

1. Дайте визначення поняттю «бойовий порядок». Обґрунтуйте, чому для механізованого відділення (мвід) «відсутній» передбойовий порядок? 2. Обґрунтуйте, за яких умов під час бойових дій командири застосовують похідний порядок. 3. Як командир механізованого відділення (мвід) подайте команду на перешикування з похідного порядку в бойовий порядок. 4. Які особливості бою в оточенні?

Патрон – не все так просто!

Як правило для більшості цивільного населення, та навіть часто і для людей військових або представників інших силових структур патрон є патроном, і відрізняється калібром, чи своїм типом (бронебійний, трасерний і т.д.) в основі це і все. Хоча насправді один і той же калібр може мати неймовірно різні балістичні характеристики у різних патронах різних конструкцій.

Оскільки зброярний бізнес це неймовірно прибутковий та дуже конкурентний бізнес, кожна фірма-виробник намагається зробити свій продукт більш конкуретноздатнішим як на цивільному ринку так і на військовому. Це ж стосується не лише виробників зброї але і боєприпасів.

Здавалось би, ну що ж ще можна в тому патроні поміняти? Кулю? Гільзу? Капсуль? Саме так! І не тільки, це і склад пороху, запалювальної суміші у капсулі, довжину та форму гільзи, довжину та форму кулі та багато іншого. І усі ці фактори мають вплив на те, як куля полетить у ціль і як вона досягне цієї цілі. Для наглядності візьмемо два патрони одного калібру, але різних фірм і відповідно свого підходу до конструкції набоїв. А саме калібру .338 Norma Magnum та .338 Lapua Magnum.

Патрон .338 Norma Magnum був розроблений наприкінці першого десятиліття 21 сторіччя американським спортсменом Джимом Слоаном у якості боєприпасу для високоточної стрільби на далекі дистанції, а саме понад один кілометр! Цей патрон, у порівнянні із аналогічними боєприпасами, забезпечує збільшення ефективної дальності стрільби, а також зменшення польотного часу кулі, велику настильність стрільби і більш високу вражаючу дію по самій цілі. І до речі, якщо поглянути зовні то це патрон є дуже схожим на інший дуже популярний снайперський боєприпас – .338 Lapua Magnum, хоча і відрізняється від нього по цілому ряду параметрів.

.338 Norma Magnum (знизу) та .338 Lapua Magnum (зверху)

Із самого початку свого створення даний патрон не мав своєї власної назви. А вже у 2009 році усі права на розробку даного боєприпасу були передані шведської компанії-виробнику високоточних боєприпасів “Norma Precision AB”. На початку 2010 року компанія “Norma” сертифікувала патрон за міжнародним стандартом C.I.P. (Permanent International Commission for Firearms Testing – Постійна міжнародна комісія з тестування вогнепальної зброї) і він став офіційно зареєстрованим патроном для гвинтівок.

В той же час .338 Lapua Magnum створювався як спеціальний снайперський патрон ще у 1989 році для стрільби на великі дистанції. Метою розробки патрона було створити боєприпас і гвинтівку під нього з можливістю прогнозованої стрільби по «ростовой мішені» до 1800 метрів.

Для прикладу, гільза патрона .338 Norma Magnum – пляшкової форми, з виступаючою закраїною, на відміну від гільзи .338 Lapua Magnum (LM) вона трохи укорочена та розширена. Куля, на відміну від .338 LM, довша і важча. Базовий варіант патрона .338 Norma Magnum споряджається кулею масою 19.4 грама, що досягає початкової швидкості 806 метрів за секунду, що дає дульну енергію близько 6350 джоулів. Цей патрон має варіанти із кулями масою 16.2 грами, 14.9 грам, 13 грам із початковою швидкістю 889 м\с, 901 м\с та 979 м\с відповідно.

Куля .338 Norma Magnum (знизу)
і .338 Lapua Magnum (зверху)

Куля патрону .338 Norma Mag має більш низький коефіцієнт аеродинамічного опору, повільніше втрачає швидкість, зберігає більший запас кінетичної енергії при зустрічі із ціллю, а також вона більш стійка до певного рівня впливу вітру на кулю під час польоту.

Патрон має менший піковий тиск в каналі ствола, розгін кулі – більш спокійний і плавний, до того ж, куля патрона незвично великої довжини, як наслідок – майже ідеальна стабільність в польоті при зменшенні втрат енергії і збільшенні поперечного навантаження, що дає значне збільшення проникаючої здатності кулі в порівнянні з кулею .338 LM який до того вважався еталоном високоточного снайперського боєприпасу на дистанціях до 1500 м.

Клеймо фірми-виробника із вказанням калібру кулі на дні гільзи патрону .338 Norma Magnum

Із самого початку цей патрон вважався чисто комерційним проектом і його вартість для снайперського боєприпасу виявилася досить високою (для прикладу у США вартість одного патрона у 2012 році склаладала не менше $ 11.5) в зв’язку з чим він відразу не набув широкого поширення, але встиг завоювати популярність у професіних стрільців-спортсменів та військових снайперів.

Окрім використання військовими, набій .338 Lapua Magnum стає все більш популярним серед мисливців та цивільних любителів високоточної стрільби на велику відстань. Із .338 Lapua Magnum можна вбити будь-яку дичину, в т.ч. африканських великих копитних тварин. Теж стосується і .338 Norma Magnum який спочатку позиціонувався як чисто спортивний патрон, але в зв’язку з дуже хорошими балістичними характеристиками патрона майже відразу зацікавив військових і поліцію. В результаті вже на початку 2010-х років були створені моделі снайперських гвинтівок під цей набій.

Що стосується .338 Lapua Magnum. то у листопаді 2009 року британський снайпер Крейг Гаррісон пострілом з гвинтівки L115A3 Long Range Rifle (AWM) встановив світовий рекорд по влучності пострілу в бойових умовах на відстань 2475 метрів. Він використав нестандартний набій підвищеної потужності 91,4 мм завдовжки і 16,2 г (250 гран) кулею з високим аеродинамічним коефіцієнтом саме у калібрі .338 Lapua Magnum.

Конкуренція між .338 Norma Magnum та .338 Lapua Magnum триває і має своїх як фанатів так і критиків, які кожен із них доводить свої думки і свої спостереження використання даних патронів. Ця стаття не є пропагандою якогось із патронів, а лише показує наскільки об’ємною та цікавою є наука про боєзапаси їх балістичні властивості та балістику як предмет – зокрема. Також стаття не являється професійним “посібником”, але несе в собі цікаву інформацію для тих кому цікава дана тематика.

Військово-патріотичний центр “3-й полк”. Бормовий Руслан.