Сербін А.Г., Сіра Л.М. (ред.) Фармацевтична ботаніка

Підручник / А.Г. Сербін, Л.М. Сіра, Т.О. Слободянюк; за ред. Л.М. Сірої. — Вінниця : Нова книга, 2015. — 420 с.

Друге, стереотипне видання затверджено МОЗ України як базовий вітчизняний підручник з фармацевтичної ботаніки для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів та фармацевтичних факультетів медичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації. Підручник складений відповідно до програми, з урахуванням вимог Болонської конвенції, відповідає сучасним вимогам навчальних видань вищої школи держав Європи. Закладає основи знань відносно макро- і мікроскопічного аналізу рослинних об’єктів. На прикладі лікарських рослин висвітлено сучасне уявлення щодо будови, хімічного складу і функцій рослинних клітин, тканин і органів; способів розмноження рослин і грибів. Відображені сучасні погляди на класифікацію, стан використання лікарських рослин, питання фітоекології, геоботаніки, охорони і раціональної експлуатації вітчизняної сировинної бази. Надана морфолого-анатомічна і хемосистематична характеристика родин. Для видів рослин, водоростей і грибів наведено: поширення, екологія, морфологічна діагностика, хімічний склад, біологічна дія, рекомендації і застереження відносно застосування, стан природних ресурсів. Використано власні наукові розробки. Текст супроводжують 22 таблиці, 30 схем, понад 370 рисунків і фотографій. Запропоновані контрольні питання, ситуаційні завдання та еталони відповідей до них, термінологічний словник, 5 покажчиків, джерела інформації та доданий перелік виправлень. Видання передбачає використання при вивченні базових дисциплін – фармацевтичної і медичної ботаніки, при опрацюванні окремих розділів професійно орієнтованих дисциплін та в якості довідника.

ФАРМАЦЕВТИЧНА БОТАНІКА

Фармацевтична ботаніка — комплексна наука, що досліджує рослини і водорості, вищі гриби і фотосинтезуючі бактерії, враховуючи запити і потреби фармації. Безпосередні об’єкти досліджень Ф.б. — ЛР (див. Лікарські рослини), що вже використовуються в медицині і фармації, та рослини, які належать до перспективних джерел ЛРС і БАР (див. Лікарська рослинна сировина, Біологічно активні речовини).

Фармацевтична ботаніка — інтегративна медико-біологічна базова дисципліна вищих фармацевтичних та медичних навчальних закладів багатьох країн Європи (Україна, росія, Польща, Білорусь, Чехія, Болгарія, Угорщина, Великобританія та ін.). поняття «медичні дисципліни» стало загальноприйнятим у медичних, а потім і в спеціалізованих фармацевтичних навчальних закладах у XIX ст. На базі комплексної дисципліни «Materia medica» поступово сформувалися окремі: медична ботаніка, прикладна ботаніка, медична біологія, фармація, Ф.б., фармакогнозія (див. фармація, Фармакогнозія). Медико-біологічні знання поступово ставали найважливішим феноменом культури, від якого залежить збереження фізичного і психічного здоров’я людей, перспективи прогресу цивілізації. розвиток і диференціація основоположних медико-біологічних і медико-фармацевтичних дисциплін припадає на другу половину XX ст. фармація, або фармацевтика, як науково-практична підсистема охорони здоров’я серед інших вирішує проблеми пошуку і розпізнавання ЛР, їх збирання і переробки; екстемпорального та промислового виробництва, стандартизації фітопрепаратів і розробки відповідної АНД (див. Аналітично-нормативна документація), контролю якості, збереження і застосування ЛП і виробів медичного призначення, для яких вихідною сировиною є ЛР чи їх БАР (лікарські, профілактичні, діагностичні, гомеопатичні, косметичні, біотехнологічні та ветеринарні фітопрепарати; засоби, що підтримують здоровий спосіб життя людини: продукти дитячого харчування і дієтотерапії, ДД до їжі, парфуми тощо). фітотерапевт, гомеопат, дієтолог чи інший спеціаліст, який призначає фітопрепарати, і провізор, який відпускає їх, повинні мати достатньо знань з Ф.б., фармакогнозії та фармакологічної дії фітопрепаратів. вирішення певних завдань фармакогнозії і фармації потребує ботанічних першооснов. Фармацевтична ботаніка дає ґрунтовні знання, формує навички, необхідні для засвоєння фармакогнозії, ресурсознавства ЛР, основ екології й охорони ЛР, фітотерапії, технології ЛП та інших спеціалізованих і професійно орієнтованих дисциплін, які пов’язані з дослідженням і медико-фармацевтичним використанням ЛР, ЛРС і фітозасобів.

Базові навчальні курси з фармацевтичної ботаніки існують в НФаУ та на фармацевтичних факультетах медичних ВНЗ. У ХФІ (нині НФаУ) серед перших була організована кафедра ботаніки. Сьогодні вона стала опорною з дисциплін фармацевтична та медична ботаніка. В інших ВНЗ України ці курси викладаються при кафедрах фармакогнозії, фармації, біології чи інших, передуючи спеціалізованим та професійно орієнтованим дисциплінам. у становлення та розвиток Ф.б. і фармакогнозії певний внесок зробили видатні ботаніки-фізіологи і біохіміки, біологи, медики і фармацевти дореволюційного періоду, часів СРСР (див. Ботаніка, Фармакогнозія), а сучасні науковці держав СНД примножують ці наукові здобутки. проблемами Ф.б. і фармакогнозії опікується широке коло славетних і молодих фахівців навчальних та різних науково-дослідних закладів біологічного, ботанічного, медичного, фармацевтичного, аграрного, екологічного, педагогічного та інших профілів, а також ботанічних садів, контрольно-аналітичних лабораторій, ФП України тощо.

Досліджуючи ЛР, ф.б. звертає особливу увагу на фундаментальні розділи ботаніки: анатомію органів (щоб дати можливість фармацевту аналізувати під мікроскопом рослинні об’єкти), морфологію і систематику рослин (щоб забезпечити можливість розпізнавати і описувати лікарські види, визначати їх тотожність і доброякісність, відрізняти домішки і фальсифікати відносно ЛРС), а також на прикладні аспекти: географічне поширення, екологію, ресурси ЛР, їх розмноження, культивування, інтродукцію і акліматизацію (див. інтродукція, акліматизація). як дисципліна вищої школи Ф.б. готує майбутнього фахівця до вивчення певних питань фармакогнозії, а саме: вибір оптимальних умов збирання, сушіння і зберігання ЛРС базується на знаннях Ф.б. динаміки утворення, накопичення БАР в органах і тканинах у процесі онтогенезу рослин і під впливом екологічних чинників чи в ізольованих in vitro рослинних клітинах і тканинах; стандартизація ЛРС, розроблення розділів АНД потребує навичок макро- і мікроскопічного аналізу рослинних органів; знаходження та заготівля дикорослих ЛР потребує вмінь морфологічного визначення рослин, знань їх розповсюдження, екології, заходів щодо відновлення природних ресурсів; використання культивованих рослин базується на знаннях прийомів і методів розмноження, акліматизації, інтродукції, культивування, біотехнології ЛР, селекції їх високопродуктивних сортів.

Нині значна увага приділяється раціональному і комплексному використанню сільськогосподарських рослин і ЛР, рослинної сировини і природних БАР. Сучасна інтегрованість фармацевтичної ботаніки спирається на широку методологічну основу: у морфології й анатомії рослин використовується, крім звичайних описових і експериментальних методів, метод ізольованих тканин; у систематиці впроваджуються цитологічні, анатомічні, ембріологічні та біохімічні методики; геоботаніки та фітоекологи використовують дані бактеріологів, мікологів та інших фахівців.

Горбань А.Т., Горлачева С.С., Кривуненко В.П. Лекарственные растения: вековой опыт изучения и возделывания. — Полтава, 2004; Левинштейн И.И. Этюди по истории фармации. Ч.1. — М., 1927; Тимченко А.Д. Краткий медико-биологический словарь. — К., 1988; Фармацевтическая ботаника // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1890. — Т. 1.

Інші статті автора

Фармацевтична ботаніка-Методичка, Модуль №2 / 7

АКТУАЛЬНІСТЬ: Рослини родин вересові та капустяні використовують як кровоспинні, сечогінні, серцеві, вітамінні, противиразкові, протицинготні, фітонцидні, бактерицидні, в’яжучі, протидіабетичні, жаропонижуючі, протизапальні засоби. Тому вивчення морфологічних особливостей окремих видів рослин цієї родини мають важливе значення у фармації.

ЗНАТИ: лікарські рослини родин вересові, капустяні.

ВМІТИ: вміти визначати за гербарними зразками ці лікарські рослини.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

1. Вивчити українські та латинські назви рослин, гербарний і демонстраційний матеріал про морфологічну будову, поширення та застосування таких видів.

Відділ покритонасінні, магноліофіта – Мagnoliophyta

Клас дводольні, магноліопсіда – Magnoliopsida

Підклас диленіїди – Dilleniidae

Порядок вересоцвіті – Ericales

Родина вересові – Ericaceae

Багно звичайне – Ledum palustre

Рододендрон жовтий – Rhododendron flavum

Верес звичайний – Calluna vulgaris

Мучниця звичайна – Arctostaphylos uva ursi

Брусниця звичайна – Vaccinium vitis idaea

Чорниця звичайна – Vaccinium myrtillus

Буяхи – Vaccinium uliginosum

Журавлина болотна – Oxycoccus palustris

Відділ покритонасінні, магноліофіта – Мagnoliophyta

Клас дводольні, магноліопсіда – Magnoliopsida

Підклас диленіїди – Dilleniidae

Порядок хрестоцвіті – Cruciferales

Родина хрестоцвіті – Cruciferae

Грицики – Capsella bursa pastoris

Жовтушник сірий – Erisimum canescens

Жовтушник лакфіолевидний- Erisimum cheiranhoides

Рід Гірчиця- Sinapis

Гірчиця чорна – Sinapis nigra

Гірчиця біла – Sinapis alba

Гірчиця сарептська або (гірчиця сиза) – Sinapis juncea

Рід Капуста – Brassica

Капуста головчаста або городня- Brassica capitata

Капуста брюссельська – Brassica gemmifera

Капуста савойська – Brassica sabauda

Капуста квіткова – Brassica cauliflora

Капуста кольрабі- Brassica caulorapa

Ріпа– Brassica rapa

Брюква – Brassica napus

Редька городня-Raphanus sativus

Редис- Raphanus varradicula

Хрін звичайний – Armoracia rusticana

Нічна фіалка-Hesperis matronalis

Леквой однорічний-Matthiola annua

Лакфіоль звичайний –Cheiranhus cheiri

2. Підготувати вихідні дані для протоколу лабораторної роботи.

Морфолого-діагностичні ознаки рослин родини вересові.