Зазвичай працівник подає на ім'я роботодавця заяву про звільнення з роботи. Отриманий документ роботодавець має завізувати, а також зазначити на ньому резолюцію. На підставі заяви видається наказ (розпорядження) про звільнення працівника, який має містити підставу звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП.
Щоб розірвати трудовий договір з роботодавцем — безстроковий або строковий, потрібно подати керівнику письмову заяву з причиною звільнення (або без), датою та підписом. Це роблять за два тижні до бажаної дати звільнення: наприклад, якщо ви подаєте заяву 10.05, то наказ про звільнення буде виданий 24.05.
Законодавство не встановлює шаблонів чи зразків заяв для звільнення. За загальним правилом заява на звільнення починається зі слова “Прошу”, далі має містити підставу звільнення (наприклад, звільнити за власним бажанням), дату та підпис працівника.
А саме, стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – «Закон») передбачає, що працівник вправі звільнитись за власним бажанням у строк, який він зазначить у заяві про звільнення, без необхідності дотримання двотижневого строку повідомлення.
Якщо рішення про звільнення прийнято остаточно, краще повідомити про це під час особистої зустрічі з працівником. Інформувати про це, використовуючи електронну пошту, чат, голосове повідомлення чи телефонний дзвінок, не найліпший спосіб.
1. Які статті КзПП регламентують звільнення працівника за його ініціативою. 2. Види трудових договорів. 3. Звільнення «за власним бажанням» 4. Звільнення за угодою сторін. 5. Як краще звільнитися, щоб негайно отримувати допомогу по …