Верхня щелепа (maxilla) парна, приймає участь в утворюванні очниці, ротової порожнини та носу, підскроневої і крилопіднебінної ямок.
Людини Верхня щелепа людини (maxilla) — парна кістка лицевого черепа. Вона має тіло (corpus maxillae) і 4 відростки: лобовий (processus frontalis), виличний (processus zygomaticus), альвеолярний (processus alveolaris) і піднебінний (processus palatinus).
Альвеола – це заглиблення (або лунка) в альвеолярному відростку щелепи, у якому міститься корінь зуба.
У нормі в нас 32 зуби, тобто по 16 на верхній та нижній щелепах. На кожній щелепі знаходиться 2 ікла, 4 різці, 4 малих корінних (премоляри) та 4-6 великих корінних (моляри) зуби.
У дорослої людини 32 зуби: два різці, одне ікло, два премоляри і три моляри з кожної сторони кожної щелепи. Зуб складається з емалевого покриття (затверділих відкладень кальцію), дентину (товстого кісткоподібного шару) і внутрішньої порожнини, яка містить пульпу, де розташовані нерви і кровоносні судини.
Ще́лепи (лат. maxilla, mandibula) — у тварин — органи різного походження, переважно тверді (скелетні) структури, розташовані в області ротового отвору, що слугують для захоплення і подрібнення їжі.
Верхньощелепна́ кі́стка (лат. maxilla) — кістка верхньої щелепи в кісткових риб, включно з чотириногими. В анатомії людини maxilla означає всю верхню щелепу.