Лісові пожежі: основні види та класифікація

Лісові пожежі є неконтрольоване горіння лісових насаджень, включаючи гірські місцевості, степові райони. Вони відносяться до стихійних лих, що призводить до значних економічних наслідків, руйнування екосистеми, погіршення екологічної обстановки, загибелі тварин і людей.

Головна їх небезпека полягає в тому, що при сприятливих умовах (вітер, суха рослинність) вогонь здатний поширитися на великі площі протягом невеликого проміжку часу. При цьому різні види лісових пожеж поводяться по-різному. Їх особливості необхідно враховувати в процесі здійснення заходів щодо ліквідації вогню в лісовій зоні.

характеристика

Факторами, що представляють небезпеку при лісовій пожежі , Виступають полум’я, іскри, висока температура навколишнього середовища і виділяються токсичні продукти горіння. Крім того, велику загрозу представляють падаючі гілки і стовбури дерев, низький вміст кисню в повітрі і утворюються порожнечі в ґрунті (підземні пожежі).

Причини виникнення носять природний, техногенний та людський характер. Самозаймання торфу або пожежа в результаті удару блискавки є рідкісними випадками. Найчастіше до лісових пожеж призводить людська неуважність, недбалість і порушення правил пожежної безпеки.

Кожному займання присвоюється своя категорія (класи від А до Е). Для її визначення враховуються не тільки основні види лісових пожеж, а й площа поширення вогню. Вплив також надає кількість пожежних розрахунків і використовувана в гасінні техніка.

Ліквідація лісової вогню здійснюється в кілька етапів:

1. Проводиться розвідка з метою збору інформації про вид пожежі. Встановлюються початкові кордону лиха, і визначається швидкість просування вогню.
2. За допомогою прокладки загороджувальних смуг або канав зону вогню локалізують. Це найбільш тривалий і трудомісткий етап.
3. Проводять гасіння залишкових вогнищ загоряння.
4. Для недопущення повторного пожежі проводиться контроль і обхід згорілої лісової зони.

Лісовий масив часто визначає, які види лісових пожеж існують в тій чи іншій місцевості. У ялинових лісах, особливо на ділянках з молодими хвойними деревами, велика ймовірність розвитку верхової пожежі. Болотиста місцевість з покладами торфу часто схильна до підземним спалахів. Розглянемо існуючі види пожеж в лісі детальніше.

Види і класифікація

Види і класифікація лісових пожеж

Виділяють 3 основних види лісових загорянь: верхові, низові і підземні (торф’яні). Крім того, в класифікацію входять валежной і плямисті пожежі, які виникають рідко.

низовий

Найбільш поширений вид. В основі лежить загоряння лісової підстилки. Вогонь поширюється з різною швидкістю, захоплюючи лише шар підгрунтя і підлісок. Вони можуть мати стійкий і побіжний характер розвитку.

При побіжному варіанті, пожежа перескакує з одного місця на інше, не приносячи сильних пошкоджень кореневої системи дерев. характерний побіжний низова пожежа для ранньої весни. Саме в цей період утворюється щільний шар лісових сухих горючих матеріалів, а сам грунт має хороший рівень вологості. Іноді таке загоряння називається поверхневим. Поширюється мозаїчно.

Стійкі низові види лісових пожеж завдають більшої шкоди лісовим посадкам. Виникають тільки при сильну засуху. Мох і лісова підстилка мають низький рівень вологості, що дозволяє вогню чинити сильний локальне руйнівний вплив. У такій ситуації загоряння може піти вглиб грунту на 15 см і більше. Коренева система дерев гине або отримує значні пошкодження.

верхової

Розвиваються з низових пожеж. Вогонь піднімаючись вгору, захоплює крони дерев. Дуже небезпечні, особливо на густих лісових ділянках. Такий пожежа також може бути швидким або стійким.

Побіжне загоряння з великою швидкістю, стрибками поширюється по верхівках дерев, випереджаючи кордону низової пожежі. Максимальна швидкість може досягати 5 км / год. Частою причиною служить вітер, який переносить іскри низової пожежі до крон. При стрибку горіння піддаються тільки верхівки дерев.

Стійкий вид захоплює крім листя, ще й стовбури дерев. Поширення вогню відбувається одночасно з горінням лісової підстилки. Вони мають повальної руйнує силою, так як відбувається повне вигорання дерева: від кореневої системи до крони. Ця величина значно менша, в середньому – 1 км / год.

Підземний або торф’яної

Відбуваються в торф’яному шарі на глибині понад 50 см. Причиною може стати низової або верхова пожежа , А також нерідкі самозаймання корисної копалини. Являє собою тривалий процес тління, який зовні може себе ніяк не проявляти. Горіння може відбуватися практично без кисню, тому пору року тут ролі не грає.

сильний торф’яну пожежу супроводжується їдким димом та обгорілими підземними порожнечами. Прогари вкрай небезпечні для людей і тварин. Зовнішній покрив часто не має пошкоджень, але під ним може перебувати тліюча яма. Будь-який живий організм, провалившись в неї, гине.

Виділяють одноочаговие загоряння, що виникли від зовнішнього впливу, наприклад непогашений багаття, і многоочаговое, коли причиною є низовий поширюється пожежа.

Вони завдають непоправної шкоди лісу, оскільки органічний шар грунту і коріння дерев вигорають. Насадження при підземному вогні врятувати не вдається. Крім того, тривале тління супроводжується виділення шкідливих отруйних речовин.

валежной

Відноситься до стійкого варіанту низової пожежі. Виникає часто в місцях великого скупчення сухих лісових матеріалів. Великий ризик виникнення такого пожежі є в місцях, де багато шелкопрядніков, повалених дерев і занедбаних лісосік. Вогонь в таких умовах миттєво поширюється на великі площі. Труднощі гасіння полягає в тому, що, як правило, такі лісові ділянки важкодоступні і непрохідні для технічних засобів. Валежной пожежа характеризується високою інтенсивністю. Вигорання грунту може заглиблюватися до мінерального шару.

В сучасну кваліфікацію лісових пожеж деякі фахівці включають ще один вид – так звані плямисті пожежі. Однак існує думка, що вони є однією з стадій верхових пожеж, і тому не зовсім правильно виділяти їх в окремий вид. Плямисті пожежі мають деякі особливості, які враховуються при складанні плану боротьби з лісовим займанням.

Верхова пожежа переходить в плямистий, коли через високої інтенсивності горіння в повітрі утворюються конвекційні потужні потоки. Усередині них збираються продукти горіння і палаючі частки дерев. Піднявшись над верховою пожежею, потоки розсіюють на сусідні території і крони дерев іскри, викликаючи тим самим нові осередки загорянь.

Такі пожежі ще називають «вогненним штормом». Боротьба з ними проводиться за допомогою пожежної авіації . Найголовніше, не допустити переходу лісових пожеж в гірську місцевість з молодими посадками. В горах локалізувати зону загоряння практично неможливо.

Додаткова інформація за посиланням:

Класифікація лісових пожеж

гасіння пожеж

Для того, щоб вести боротьбу з лісовими пожежами необхідно їх виявити, якими методами і як потім правильно проводити гасіння, Ви зможете дізнатися в даному матеріалі за посиланням: способи виявлення і гасіння природних пожеж.

Завантажити конспекти з даної теми можна за наведеними нижче адресами:

Як класифікуються лісові пожежі

Через російську військову агресією пожежна небезпека в лісових екосистемах значно зростає.

Лісова пожежа являє собою стихійне поширення вогню ділянками лісового фонду. За площею пожежі поділяються на:

– великі (від 5 до 200 гектарів);

– особливо великі (понад 200 гектарів).

Існує три основних типи лісових пожеж: верхова, низова і підземна. Верхові пожежі – найбільш інтенсивні і небезпечні з температурою горіння від 900 °C до 1200 °C. Під час пожеж такого типу згорають хвоя та дрібні гілки, великі гілки, а кора дерев обвуглюється.

За швидкістю поширення вони поділяються на:

– «рухливі», які поширюються кронами дерев із швидкістю більше 4 кілометрів на годину, значно випереджаючи фронт низових пожеж, та спричиняють утворення нових осередків завдяки рознесенню іскор;

– «стійкі», які поширюються із швидкістю до 4 кілометрів на годину кронами дерев одночасно з просуванням фронту стійкої низової пожежі.

Верхові лісові пожежі за параметрами просування фронтальної крайки лісової пожежі поділяються на слабкі (до 3 метрів на хвилину), середньої (від 3 до 100 метрів на хвилину) сили та сильні (100 метрів на хвилину).

Такі пожежі в хвойних лісах є найбільш небезпечним через сильну горючості деревини. Особливо напруженою є ситуація у східних та південних областях, де внаслідок масштабного лісорозведення на сотнях тисяч гектарів створені штучні насадження хвойних порід.

Під час низової пожежі згоряє лісова підстилка, лишайники, мох, трави, опале на землю листя та гілля. Швидкість поширення пожежі за вітром – 0,25–5 км/год. Висота полум’я – до 2,5 м. Температура горіння – близько 700 °C (іноді вище).

Низові пожежі за швидкістю руху фронтальної крайки поділяються на:

– слабкі (до 1 метра на хвилину і висотою полум’я до 0,5 метра).

– середньої сили (від 1 до 3 метрів на хвилину і висотою полум’я від 0,5 до 1,5 метра).

– сильні (більше ніж 3 метри на хвилину і висотою полум’я більше ніж 1,5 метра).

Підземні загоряння відбуваються в глибоких скупченнях гумусу, торфу і аналогічної мертвої рослинності, які стають досить сухими, щоб горіти. Ці пожежі поширюються дуже повільно, але часом є найскладнішими при гасінні. Під час тривалої посухи, вони можуть тліти всю зиму під землею, а потім знову з’являтися на поверхні навесні.

До цього типу відносять торф’яні пожежі, які виникають у місцях залягання торфу. Під час проникнення вогню в глибину торф’яного шару відбувається загоряння нижніх його шарів. Швидкість поширення такої пожежі – кілька метрів на добу.

Полум’я з осередку пожежі може виходити за межі торфовища, спричиняючи виникнення трав’яних пожеж, пожеж на землях сільськогосподарського призначення та лісових пожеж. Їх характерною рисою є виділення великої кількості диму, що призводить до задимлення значних територій.

Також до лісових пожеж відносяться плямисті пожежі, які утворюються поза контуром основної пожежі від іскор, які переносяться вітром та конвективними потоками з території пожежі.

Лісова пожежа, Черкаська область

Types and classification of forest fires

Due to the russian military aggression, the fire danger in forest ecosystems is growing significantly.

A forest fire is a spontaneous spread of fire across areas of the forest fund. According to the area, fires are divided into:

– large (from 5 to 200 hectares);

– extra large (over 200 hectares).

There are three main types of forest fires: overland, grassland, and underground.

Highland fires are the most intense and dangerous with a burning temperature of 900 °C to 1200 °C. This type of fire burns needles and small branches, large branches, and charred tree bark.

According to the speed of spread, they are divided into:

– “‘mobile’ fires, which spread through the tree crowns at a speed of more than 4 kilometers per hour, significantly outpacing the front of grassroots fires, and cause the formation of new foci due to the spread of sparks;

– “persistent” fires, which spread at a speed of up to 4 kilometers per hour through tree crowns simultaneously with the advance of a persistent grassland fire front.

According to the parameters of the advancement of the front edge of the forest fire, upland fires are divided into weak (up to 3 meters per minute), medium (from 3 to 100 meters per minute) and strong (100 meters per minute).

Such fires in coniferous forests are the most dangerous due to the high flammability of wood. The situation is particularly tense in the eastern and southern regions, where artificial conifer plantations have been created on hundreds of thousands of hectares as a result of large-scale afforestation.

A grassland fire burns forest litter, lichens, moss, grasses, leaves and branches that have fallen to the ground. The speed of fire spreading downwind is 0.25-5 km/h. Flame height – up to 2.5 m. The burning temperature is about 700 °C (sometimes higher).

Lowland fires are divided into the following according to the speed of the front edge movement:

– weak (up to 1 meter per minute and flame height up to 0.5 meters).

– medium (from 1 to 3 meters per minute and flame height from 0.5 to 1.5 meters).

– strong (more than 3 meters per minute and a flame height of more than 1.5 meters).

Underground fires occur in deep accumulations of humus, peat and similar dead vegetation that become dry enough to burn. These fires spread very slowly but are sometimes the most difficult to extinguish. During prolonged droughts, they can smolder underground throughout the winter and then reappear on the surface in the spring.

This type includes peat fires that occur in areas of peat. When the fire penetrates deep into the peat layer, its lower layers catch fire. The rate of spread of such a fire is several meters per day. The flames from the fire center can spread beyond the peat bog, causing grass fires, fires on agricultural land, and forest fires. Their characteristic feature is the emission of large amounts of smoke, which leads to smoke over large areas.

Forest fires also include spot fires, which are formed outside the main fire contour by sparks carried by wind and convective currents from the fire area.