Як довго мешкають баклани

Птахом 2024 року обрано горобця хатнього!

Горобець хатній – осілий синантропний вид. Будучи вихідцем з Євразії та Північної Африки, горобець хатній успішно розповсюдився на всі континенти світу крім Антарктиди.

Горобець хатній рідко трапляється дуже далеко від людей і наших будівель. Так само й гнізда влаштовує поруч – щілини будівель, пустоти електростовпів, під стріхами.

Щоб пересуватися по землі, горобець хатній зазвичай стрибає, а не ходить.

На ночівлю зграї горобців збираються в густих заростях чагарників. Денний час присвячується пошукам їжі. Харчується в основному рослинною їжею, лише навесні частково комахами, якими також вигодовує пташенят. Більшість пар намагаються виростити принаймні два виводки на рік. Горобець хатній починає гніздитися рано. У другій половині березня птахи розбиваються на пари та облаштовують гнізда. Яйця з’являються в квітні. Насиджування триває всього 11 днів, а через два тижні дитинчата залишають гніздо.

Пилова ванна — важлива процедура горобця хатнього, яка проводиться групами на сухих ділянках землі. Це засіб для видалення паразитів або інших шкідливих речовин з їхнього оперення, шкіри.

Кішки вважаються основними хижаками для молоді горобця хатнього. Вони впольовують велику кількість недосвідчених птахів відразу після того як ті залишають гніздо.

Спробуйте побачити цього птаха на водоймах поблизу вашого місця проживання чи мандрівок та діліться своїми спостереженнями, надсилаючи їх на пошту Українського товариства охорони птахів [email protected] або на нашу ел.пошту – [email protected]

Статті про горобця хатнього на сайті “Пернаті друзі”:

Баклани (Phalacrocoracidae)

Складається з 38 видів, які трапляються по всій земній кулі від тропіків до полярних областей. Ці водоплавні птахи – витривалі нирці, з перетинкою на пальцях і міцними лапами; часто баклани маленькими або великими групами полюють на риб, креветок та інших їстівних водяних тварин.

У них сильне, циліндрове тіло, шия довга чи навіть дуже довга, дзьоб середньої довжини з гачкуватим кінцем; крила довгі, але тупі; хвіст середньої довжини, трохи опуклий. Бакланів можна зустріти як на морі, так і в прісноводних внутрішніх водоймах. Незграбні на землі, вони з дивовижною спритністю лазять по деревах, літають швидше, ніж цього можна було б від них сподіватися, і чудово пірнають. Перед пірнанням вони наскрізь просочують водою оперення, а після полювання летять на скелю або гілку дерева, щоб висушити його, розставляючи при цьому свої крила в характерній позі.

Баклани – страшенні ненажери. Вони відпочивають, здається, тільки для того, щоб, зібравшись на силі, взятися знову до їжі. Розтяжність їхньої глотки дозволяє їм проковтувати дуже великих риб, які, проте, надзвичайно швидко перетравлюються, і спорожнілий шлунок потребує нової їжі.

Усі види бакланів гніздяться великими групами, і часто їхні колонії складаються з багатьох тисяч пар. Якщо їм доводиться будувати гнізда самим, то вони натягують купу товстого суччя, заповнюють проміжки очеретом, не даючи йому навіть просохнути, тож яйця часто лежать буквально в болоті. Відкладають від 2 до 5 яєць. Пташенята вилуплюються голими, безпорадними і залишаються в гнізді досить довго.

Доказом того, що баклани – тямучі птахи, є такий факт: китайці привчають їх ловити рибу, що птахи й роблять – на превелику втіху своїм господарям. Великі баклани, дресировані для рибного лову, виховуються в неволі, де вони вилуплюються з яєць, що їх насиджують кури. Молодих птахів рано починають виносити на річку і привчати кидатись у воду за наказом господаря, пірнати і виносити на поверхню спійману рибину.