Чи зможе РФ переформовувати 7 мотострілецьких бригад у дивізії та які критичні проблеми криються за цим процесом

Оголошені так званим міністром оборони РФ Шойгу організаційні зміни зі створення нових дивізій та бригад, що йде разом зі збільшення збройних сил до 1,5 млн, доволі важливий процес для усвідомлення куди будуть направлені ресурси Кремля. Аналіз цих змін стане предметом окремого ряду публікацій, перша з яких торкається розширення існуючих мотострілецьких бригад до дивізій.

Для РФ цю задачу можливо вважати найлегшою через наявність базових з’єднань, які необхідно розширити вже маючи відповідний базис та структуру управління. Водночас ця задача доволі складна у мирний час, а коли мова йде про необхідність таких перетворень під час війни “з коліс”, то процес стає складнішим у рази.

Також можливо очікувати, що міноборони РФ піде шляхом найменшого спротиву і для трансформації обере найбільш великі бригади, які мали найбільшу чисельність особового складу та кількість озброєння станом на 2021 рік. З огляду на цей параметр головними кандидатами на перетворення зараз вбачаються:

• 27-а та 138-а мотострілецькі бригади Західного військового округу
• 21-а та 35-а або 74-а мотострілецькі бригади Центрального військового округу
• 36-а та 38-а або 64-а мотострілецькі бригади Східного військового округу
• 200-а мотострілецькі бригади Об’єднаного стратегічне командування “Північний флот”

Зазначимо, що у РФ окремі мотострілецькі бригади можуть мати абсолютно різну структуру та кількість особового складу та техніки. Це стало наслідком реформи збройних сил РФ 2008-2011 років, коли відбувся кострубатий перехід від дивізій та полків на бригади. Нагадаємо, що зворотний процес повернення до дивізій у РФ розпочали вже у 2013 році. Тому вкрай важко визначити типову структуру, як бригади, так і дивізій збройних сил ворога. Але у більшості з наведених бригад наступна кількість озброєння:

• 4,2 тисячі особового складу
• 41 танк
• 171 бойова броньована машина
• 72 артилерійських системи (18 одиниць 120-мм мінометів, 36 од 122/152-мм артилерії, 18 РСЗВ “Град”)

Умовно типова мотострілецька дивізія з двох мотострілецьких полків, одного танкового полку, одного артилерійського полку та зенітно-ракетного полку це:

• 12 тисяч особового складу
• 187 танків
• 240 бойових броньованих машин
• до 152 артилерійських систем (36 одиниць 120-мм мінометів, 72-90 одиниць 152-мм артилерії, 26 РСЗВ “Град”)

Навіть якщо враховувати, що трансформуються бригада з повним штатом, то на кожне таке перетворення необхідно знайти: 146 танків, 69 бойових броньованих машин, до 80 артилерійських систем. В реальності це буде варіюватися через те, що бригади РФ вже станом на 2021 рік мали неповний чи збільшений склад, а наразі їх комплектність чи взагалі боєздатність, завдяки ЗСУ, під питанням. Але для ілюстративних розрахунків можливо опиратися на ці дані.

Таким чином, для міноборони РФ на перетворення семи повнокровних мотострілецьких бригад у дивізії необхідно знайти: 1022 танка, 483 бойових броньованих машин, 560 артилерійських систем.

В цій ситуації лише можливо нагадати вже проведені розрахунки з потужності російського військово-промислового комплексу відносно випуску озброєння та військової техніки за 2021 рік та використати 30% задеклароване Кремлем пришвидшення випуску основних видів озброєння у 2022 році. В результаті отримаємо нових та модернізованих 260 танків та 260 інших бойових броньованих машин на рік.

Питання повернення в стрій машин знятих з консервації вкрай складно оцінити через завантаженість ремонтних підприємств РФ поточними задачами відновлення пошкодженої техніки та розгортанням нових ремонтних заводів. Станом на 2021 рік їх середньорічна пропускна спроможність становила до 3 тисяч одиниць авто- та бронетехніки. Умовно можливо взяти показник, що зараз РФ може відновлювати до однієї тисячі одиниць бойових машин (з них половина танки) на рік і лише третина з них буде йти у нові частини, а не одразу на фронт.

Отримаємо умовний сумарний показник відновлених, модернізованих та нових: до 410 танків та 410 інших бойових броньованих машин на рік.

Але у реальності мова буде йти не про переформатування, а формування із залишків бригад дивізій. Тобто задача аналогічна задекларованому створенню ще трьох мотострілецьких дивізій. І в цьому випадку, формування десяти мотострілецьких дивізій з нуля означає потребу у 1870 танках, 2400 бронемашинах та 1520 артилерійських системах.

Або 4-5 років на виконання лише цього завдання для всього військово-промислового комплексу РФ. І це без урахування інших астрономічних планів міноборони РФ зі створення десантно-штурмових, артилерійських та дивізій морської піхоти.

*У матеріалі спеціально для спрощення не була врахована інша штатна техніка та озброєння мотострілецької дивізії, зокрема засоби ППО, інженерна та інша спеціалізована техніка, а також автотранспорт.

Мотострілецька дивізія, як основне з’єднання армії РФ: скільки в неї танків, артилерії та живої сили

Міноборони РФ намагається перейти до радянських лекал та масово відновити дивізії, які мають стати основним видом з’єднань сухопутних військ ворога. Це повернення остаточно перекреслює реформи 2008-2011 роках, коли всі дивізії були пошматовані на бригади.

Тоді з 23 дивізій було створено 40 бригад – 4 танкові, 35 мотострілецьких та одна унікальна – 69-а бригада прикриття, єдина яку залишили – також максимально унікальна 18-та кулеметно-артилерійська дивізія. А процес їх відтворення розпочався ще у 2013 році.

Ця публікація є продовженням спеціального циклу присвяченому масштабним, на межі втрати зв’язку з реальністю, планам РФ. Також радимо ознайомитись з тим, що таке справжні радянські монстри – артилерійські дивізії, які повертає Кремль.

І одразу необхідно зазначити, що типової структури мотострілецької дивізії у РФ не існує. Кожна з них це майже ексклюзивний результат збирання наявних частин та з’єднань під щось, що у РФ називають дивізіями. Так було ще до 2021 року, коли в одних мотострілецьких дивізіях був один танковий полк, в інших, лише окремий танковий батальйон, а в інших було по два танкових полки, але лише два мотострілецьких. Паралельно різнобій йшов і за кількістю озброєння та за його типами, а кількість особового складу могла варіюватись від 8 до 12 тисяч.

Більше того, оцінювати зараз організаційну структуру дивізій армії РФ зразка 2021 року доволі марна справа, бо всі вони пошматовані у боях зі Збройними Силами України. Наприклад, 2-га мотострілецька дивізія “Таманська”, що входить до складу 1-ої танкової дивізії Західного військового округу, після боїв на Харківщині відведена до Білорусі,а у її складі до 80% “чмобіків”.

Але, якщо згадати ностальгію Кремля за часами СРСР, то можливо сформувати наступний умовно “класичний” склад мотострілецької дивізії армії РФ:

• мотострілецький полк на БМП
• мотострілецький полк на БТР
• танковий полк
• артилерійський полк
• зенітний ракетний полк
• окремий протитанковий дивізіон
• окремий батальйон розвідки
• окремий інженерно-саперний батальйон
• окремий батальйон зв’язку
• окремий батальйон РЕБ
• окремий батальйон матеріального забезпечення
• окремий медичний батальйон
• окрема рота БПЛА
• окрема рота РХБЗ

Відносно озброєння, то загальна кількість особового складу та основних видів озброєння сягає:

• 12 тисяч особового складу
• 187 танків
• 240 бойових броньованих машин
• до 152 артилерійських систем (36 одиниць 120-мм мінометів, 72-90 одиниць 152-мм артилерії, 26 РСЗВ “Град”)

Загалом до переваг російської мотострілецької дивізії можливо віднести значну кількість механізованих батальйонів – шість одиниць мотострілецьких батальйонів на БМП/БТР та п’яти танкових батальйонів. До забезпечення їх вогневої підтримки можливо залучити п’ять дивізіонів ствольної артилерії у калібрі 152-мм, один дивізіон та дві батареї РСЗВ. Також дивізія має власні засоби ППО, які доповненні штатними засобами мотострілецьких полків.

Якщо порівнювати із бригадою, то дивізія за кількістю мотострілецьких батальйонів перевищує у два рази, танкових – у п’ять разів, артилерійських дивізіонів у три рази. Також, це означає, що з однією дивізії можливо сформувати до шести повноцінних батальйонних тактичних груп, в той час, коли з бригади – до двох. До недоліків мотострілецької дивізії РФ можливо віднести доволі жорстку, зав’язану на танково-артилерійському наступі структуру.

Також варто розуміти, що формування повноцінної дивізії є доволі масштабною задачею. З 2013 по 2021 рік міноборони РФ змогло відновити 11 дивізій при цьому зовсім не за штатним розписом. Більше того, навіть у СРСР далеко не всі мотострілецькі дивізії були повного складу, з повним комплектом особового складу та техніки. А значна частина з них взагалі були “кадровані” й мали лише у випадку загальної мобілізації розгортатися до повноцінних з’єднань і цей процес був намертво прив’язаний дійсно до загальної мобілізації, включно із промисловістю.

Звісно у випадку РФ мова буде йти про спроби розгорнути наявні бригади у дивізії. Цей шлях мають пройти 7 мотострілецьких бригад, за чим криються дійсно критичні проблеми. Але у будь-якому випадку у планах міноборони РФ створити й ще три новостворені мотострілецькі дивізії “у складі загальновійськових об’єднань у [ще поки окупованих частинах] Херсонській та Запорізькій областях”.