§ 28. Органи травлення тварин

Будь-який вид їжі, яким живляться тварини, складається з молекул складних органічних сполук. Для розкладання їх на простіші, які може засвоїти організм, потрібні спеціальні біологічно активні речовини білкової природи – ферменти. їх виробляють спеціалізовані травні залози. Травлення забезпечує організм тварини потрібного енергією та будівельним матеріалом.

Процеси розкладання сполук їжі на їхні складові називають травленням.

Функції перетравлення їжі та постачання організму поживних речовин виконує травна система. Здебільшого вона складається з кишківника – своєрідної трубки, до складу якої входять спеціалізовані клітини: одні з них виділяють травні ферменти, інші вбирають перетравлені поживні речовини. Кишківник починається вхідним отвором – ротом – через який їжа надходить до травної системи. Кишківник може утворювати розширення – шлунок, який здійснює частину процесу травлення. Кишківник часто закінчується анальним отвором: через нього виводяться з організму неперетравлені рештки їжі.

• У кишковопорожнинних (гідра, медузи, поліпи) є два варіанти перетравлення їжі: порожнинне відбувається в кишковій порожнині під дією ферментів, які виділяють залозисті клітини, та внутрішньоклітинне – у травних вакуолях травних клітин.

• У плоских червів кишківник замкнений: задній його відділ та анальний отвір відсутні. У ціп’яків травна система в процесі історичного розвитку зовсім зникла. Поживні речовини ці паразити кишківника людини і тварин вбирають через покриви тіла. У кільчастих червів кишківник наскрізний: він закінчується анальним отвором (мал. 158).

Мал. 158. Будова травної системи дощового черв’яка: 1 – ротова порожнина; 2 – глотка; 3 – стравохід; 4 – воло; 5 – шлунок; 6 – кишківник; 7 – анальний отвір

• У членистоногих спеціалізовані кінцівки – щелепи – формують ротовий апарат. За його допомогою тварини захоплюють їжу, можуть її подрібнювати та підносити до ротового отвору. У річкового рака ротовий отвір оточують шість пар кінцівок: пара верхніх, дві пари нижніх щелеп та три пари ногощелеп (мал. 159). Ротовий отвір у нього веде в короткий стравохід, який переходить в об’ємний шлунок. Він складається з двох відділів: у передньому їжа подрібнюється; у задньому тверді часточки відціджуються від рідкої частини. За ним починається коротенька середня кишка, яка переходить у довгу задню. Вона відкривається назовні анальним отвором. У річкового рака є спеціалізована травна залоза – печінка.

Мал. 159. Будова травної системи членистоногих (на прикладі рака річкового): 1 – ротовий отвір; 2 – стравохід; 3 – шлунок; 4 – кишківник; 5 – анальний отвір; 6 – печінка

Павук-хрестовик може живитися лише рідкою їжею. За допомогою хеліцер він уводить у тіло здобичі отруту та травні ферменти. Тип травлення, який починається поза тілом тварини, називають позакишковим. Через певний час павук висмоктує вміст напівперетравленої здобичі.

• Молюски, як і кільчасті черви та членистоногі, мають наскрізний кишківник. У ротовій порожнині черевоногого молюска виноградного слимака є пластинка з органічної речовини – щелепа, а в глотці – тертка: мускульний язик, вкритий зубчиками. За їхньою допомогою тварина зішкрібає їжу з різних поверхонь. Через ротовий отвір їжа надходить у глотку, а звідти – до стравоходу, що утворює розширення (воло). У цей час на їжу діють травні ферменти, які виробляють слинні залози. У шлунок відкриваються протоки печінки. Задній відділ кишківника відкривається назовні анальним отвором.

• У хребетних тварин наскрізний кишківник відкривається назовні анальним отвором (більшість кісткових риб і ссавців) або в клоаку (хрящові риби, амфібії, рептилії, птахи, першозвірі). Щелепи слугують для вловлення, утримання, а часто – і подрібнення їжі. У більшості хребетних тварин є спеціалізовані травні залози – печінка, підшлункова залоза, а в наземних – ще й слинні залози. У печінці утворюється жовч, яка сприяє перетравленню жирів, та деякі травні ферменти. У клітинах печінки запасається глікоген, який за потреби здатний розщеплюватись до глюкози. Цю сполуку тварини використовують як енергетичну. Підшлункова залоза виробляє травні ферменти, у ній також утворюються біологічно активні речовини – гормони, які регулюють процеси обміну вуглеводів. У шлунку починаються процеси перетравлення поживних речовин. Після шлунка процеси перетравлення поживних речовин тривають у тонкому кишківнику. Неперетравлені залишки їжі потрапляють у товстий кишківник, а з нього через пряму кишку та анальний отвір (або клоаку) назовні.

• Травна система риб і амфібій (мал. 160. А) починається ротовим отвором, обмеженим щелепами. Він веде до ротоглоткової порожнини. На її дні є м’язовий виріст – язик, який бере участь у процесі ковтання. З ротоглоткової порожнини їжа надходить у стравохід, який відкривається в шлунок. За шлунком міститься тонкий кишківник, у який відкриваються протоки печінки та підшлункової залози.

У більшості видів риб на щелепах та інших кістках черепа розташовані зуби, які допомагають схоплювати й утримувати здобич, а глоткові зуби коропоподібних – ще й подрібнювати їжу. Задня частина ротоглоткової порожнини пронизана зябровими щілинами.

В амфібій у ротоглоткову порожнину відкриваються протоки слинних залоз. Слина слугує лише для зволоження їжі, що полегшує її ковтання. Язик у жаб і ропух укритий клейкою речовиною та прикріплений до дна ротоглотки переднім кінцем, тоді як задня його частина вільна. Жаба під час полювання, помітивши здобич (здебільшого це комахи), викидає з ротової порожнини вперед язик, до якого і приклеюється здобич (мал. 160. Б).

Мал. 160. А. Будова травної системи амфібій (жаби): 1 – ротоглоткова порожнина; 2 – стравохід; 3 – шлунок; 4 – кишківник (тонкий і товстий); 5 – клоака. Б. За допомогою довгого язика жаба вловлює здобич

• Травна система рептилій дещо складніша порівняно з амфібіями. Слина, яку виробляють слинні залози, містить травні ферменти. Кишківник відкривається у клоаку. У них є невеличка сліпа кишка – передній відділ товстого кишківника, де їжа перетравлюється за допомогою симбіотичних мікроорганізмів.

Мал. 161. Будова травної системи птахів: 1 – рот; 2 – стравохід; 3 – воло; 4 – залозистий відділ шлунка; 5 – м’язовий відділ шлунка; 6 – кишківник; 7 – клоака

• У птахів травна система починається дзьобом – видовженими щелепами, вкритими роговими чохлами, – який захоплює і подрібнює їжу. Через глотку їжа потрапляє до стравоходу і на певний час затримується в його розширенні – волі (мал. 161). Там під дією травних соків слини їжа частково перетравлюється.

Із стравоходу їжа надходить у шлунок, який складається з двох відділів. Передній відділ шлунка – залозистий. У ньому виділяється травний сік, під дією якого триває перетравлення їжі. У м’язовому відділі шлунка їжа перетирається до кашкоподібного стану. Він має потовщені м’язові стінки, а всередині вистелений щільною рогоподібною оболонкою. Деякі види птахів для кращого перетирання їжі ще додатково заковтують камінці. Мускульний відділ шлунка певною мірою компенсує птахам відсутність зубів на щелепах.

Зі шлунка рідка кашкоподібна їжа надходить у тонкий кишківник. Туди само відкриваються протоки печінки та підшлункової залози. Кишківник у птахів укорочений, що запобігає затриманню їжі в тілі. Це одне з пристосувань птахів до польоту – зменшення маси їхнього тіла. Кишківник відкривається у клоаку.

• У ссавців (мал. 162. А) також добре розвинені травні залози; слинні, печінка та підшлункова. Ссавцям притаманні передротова порожнина та м’ясисті губи, за допомогою яких схоплюється їжа. У ротовій порожнині їжа подрібнюється за допомогою зубів, а також починається її перетравлення під дією травних соків, що їх виробляють слинні залози (пригадайте, які види зубів є у ссавців).

Мал. 162. А. Будова травної системи ссавців: 1 – передротова порожнина; 2 – ротова порожнина; 3 – глотка; 4 – стравохід; 5 – шлунок; 6 – печінка; 7 – підшлункова залоза; 8 – кишківник (тонкий і товстий); 9 – анальний отвір. Б. Будова зубів ссавців: 1 – коронка; 2 – щелепа; 3 – корені

Мал. 163. Будова шлунка жуйної тварини: 1 – стравохід; 2 – сітка; 3 – рубець; 4 – книжка; 5 – сичуг; 6 – тонка кишка

Зуби ссавців складаються з коронки та кореня (мал. 162. Б). Коронка виступає над поверхнею щелеп, тоді як корені розміщуються в комірках щелеп. За допомогою коренів зуби ссавців прикріплюються до щелеп. Зовні коронки вкрито міцною емаллю, яка захищає їх від зношування.

Цікаво знати

У ссавців, які споживають рослинну їжу, що погано перетравлюється, шлунок може мати складну будову. Наприклад, у жуйних (олені, лосі, жирафи, вівці, велика рогата худоба та ін.) шлунок складається із чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки та сичуга (мал. 163). У рубці мешкають мікроорганізми, які допомагають перетравлювати клітковину. З рубця їжа надходить до сітки, звідти вона відригується знову до ротової порожнини. Тут частково перетравлена їжа перетирається зубами й зволожується слиною. З ротової порожнини їжа надходить до книжки (її стінки мають згортки, що нагадують аркуші книжки), а з неї – до сичуга. Там виділяється шлунковий сік.

Біологічний словничок: ферменти, замкнений і наскрізний кишківник, печінка, позакишкове травлення.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Яке біологічне значення має перетравлення їжі тваринами? 2. Що таке позакишкове травлення? Яким тваринам воно притаманне? 3. Яке значення появи щелеп в еволюції хребетних тварин? 4. Яка роль печінки та підшлункової залози у процесах перетравлення їжі? 5. З яких відділів складається кишківник хребетних тварин? 6. Яка будова зуба у ссавців?

Обговоріть у групах

Які риси ускладнення спостерігають у травній системі різних груп безхребетних (І група) та хребетних (II група) тварин?

Для допитливих і кмітливих

Чим можна пояснити, що в хижих ссавців шлунок однокамерний, тоді як у тих, які живляться рослинною їжею, він часто може складатися з кількох різних за функціями відділів?

Творче завдання

Порівняйте особливості будови травної системи різних груп хордових тварин за ознаками: чим переважно живляться, який спосіб живлення, які є органи травлення. Відповідь оформте у вигляді таблиці.

Травлення жуйних тварин

Чи помічали ви, що якщо хтось вас образив, а ви не змогли гідно відповісти, то знову і знову прокручує в голові ситуацію? Це називається «пережовування думок», і приблизно те ж роблять корови зі своєю їжею – жують і пережовують її, тільки тому що ви свої думки.

Корови – жуйні тварини, як і вівці, кози, буйволи, олені, антилопи, верблюди і навіть жирафи. Їхні шлунки спеціально пристосовані для перетравлення листя і трави.

У корів рот просто ідеально пристосований для перемелювання їжі – великі плоскі зуби позаду, на верхній і нижній щелепах. Але передні зуби корови присутні тільки на нижній щелепі. На верхній щелепі попереду зубів немає, замість них – просто ряд хрящів. (Таким чином, якщо попросити корову посміхнутися і сфотографувати, вийде досить дивне фото). Нагинаючи голову вниз, корова охоплює мовою пучок трави і відриває його, затиснувши між нижніми зубами і беззубою верхньою щелепою.

У корів чотири шлунка: рубець (перший відділ шлунка), сітка (другий), книга (третій), сичуг (четвертий). Кожен з них – особливий і бере участь в різних стадіях переварювання сіна і трави, які ковтає корова.

Корови жують сіно або траву тільки для того, щоб добре зволожити їх і проковтнути. Корм рухається стравоходом вниз, до рубця і сітки. Як справжні знавці своєї справи, перші відділи шлунка беруться, перемішувати і размягчать їжу. Мільйони бактерій та інших мікроорганізмів, що живуть в шлунках, бенкетують, розчиняючи потроху тверді волокна клітковини стебел і листя.

А потім починається найцікавіше. Через деякий час корова відригає кульки наполовину перевареної їжі – і розжовує їх знову. Ці кульки називаються жуйкою. Тому коли вам доведеться побачити корову, задумливо жує щось, ви вже будете знати: це не жувальна гумка, а щось відштовхуюче.

Жуй і ковтай; сригнет і пожуй ще. Жуйка рухається вниз і вгору. Ось що таке процес травлення жуйних тварин: на це заняття звичайна корова витрачає в середньому вісім годин на день.

Нарешті жуйка проходить через перші два шлунка і потрапляє в такі відділи, де вона ще більше перетравлюється і потім вже добирається до кишечника. Це означає, що жуйку нарешті можна вважати перевареної.

Шлунок жуйних тварин: особливості травлення

Процес вирощування тварин на фермі або присадибній ділянці часто називають відгодівлею. І це не випадково: від якості кормів, їх засвоєння та кількості залежить кінцевий результат – своєчасний приріст, досягнення нормативних показників. Щоб результат роботи був хорошим, перед початком проекту необхідно познайомитися з особливостями будови травних органів вихованців та їх фізіологією. Особливо складна система — шлунок жуйних тварин.

• 1 Будова шлунка жуйних
  • 1.1 Рубець
  • 1.2 Сітка
  • 1.3 Книжка
  • 1.4 Сичуг
  • 2.1 Початковий етап
  • 2.2 Визначення явища
  • 2.3 Подальша переробка харчових компонентів
  • 3.1 Формування органів травлення молодняку
  • 3.2 Загальні питання годівлі жуйних

  Будова шлунка жуйних

  З рота по стравоходу їжа надходить в один з відділів шлунка.

  Шлунок у цієї групи мешканців подвір’я або ферми має особливу будову. Він складається з 4 відділів:

  Кожна з частин має власні функції, а фізіологія спрямована на якомога більш повне засвоєння кормів – отримання енергії і «будівельного матеріалу» для тіла.

  Рубець

  Це не справжній шлунок, а скоріше, одне з 3-х його преддверий, які називаються преджелудками. Рубець – найбільша частина шлункової системи. Він являє собою мішок зігнутої конфігурації, що займає значну частину черевної порожнини – практично всю ліву її половину і задній відділ правою. Обсяги рубця по мірі зростання збільшуються і до напіводнорічного віку досягають:

  • від 13 до 23 літрів у дрібних тварин (вівці, кози);
  • від 100 до 300 літрів у великих жуйних (корів).

  Рубець ( праворуч) має 2 відділу

  Стінки рубця не мають слизової оболонки і не виділяють ферментів для травлення. Вони вистелені безліччю соскоподібних утворень, які роблять внутрішню поверхню відділу шорсткою і збільшують її площу.

  Сітка

  Невеликий мішок округлої форми, слизова оболонка якого формує поперечні складки, що нагадують мережу з отворами різного діаметра. Травних ферментів тут, як і в рубці, не виробляється, але розмір осередків дозволяє сортувати вміст і пропускати тільки шматки корми певного калібру.

  Сітка відіграє роль фільтра

  Книжка

  Прикордонний орган між преджелудками і істинним шлунком. Слизова відділу згрупована в односпрямовані різновеликі складки, прилеглі один до одного. На вершині кожного «листочка» є грубі короткі сосочки. Будова книжки передбачає подальшу механічну обробку надійшов корми і транзит в наступний відділ.

  Схема будови книжки: 1 – дно; 2 – вхід; 3-6 — листочки

  Сичуг

  Це справжній шлунок з усіма притаманними даному органу функціями. Форма сичуга грушовидна, вигнута. Розширений відділ з’єднаний з виходом з книжки, а звужений кінець плавно з’єднаний з кишковою порожниною. Внутрішня порожнина вистелена слизовими і має залози травної секреції.

  Фізіологічні явища в травленні жуйних

  Для повноцінного розвитку тваринного процес переробки і засвоєння корму у жуйних має бути постійним. Це не означає, що необхідно постійно наповнювати годівницю. Природою передбачено тривалий період переробки кожній порції їжі у дорослих жуйних.

  Процес засвоєння починається ще в ротовій порожнині. Тут відбувається зволоження корми слиною, часткове подрібнення, починається процес ферментації.

  Шорсткий язик розм’якшує грубий корм

  Далі по стравоходу їжа (залежно від консистенції і складу) надходить у різні відділення шлунка. Рідина надходить прямо в сичуг, а тверді корми проходять всі ділянки травної системи.

  Початковий етап

  Тверді і сухі корми потрапляють в рубець. Тут створено сприятливе середовище для розвитку мікроорганізмів:

  • низький вміст кисню;
  • відсутність активної вентиляції;
  • вологість;
  • відповідна температура – 38 — 41°С;
  • відсутність світла.

  Бактерії надходять в організм з кормом і незабаром заселяють всі внутрішні поверхні відділів шлункової системи

  Вступники в рубець фрагменти корму вже не такі грубі, як в годівниці. Завдяки первинного пережовування і впливу слини, вони стають податливими перетирання на шорсткій поверхні епітелію рубця і переробки мікробами.

  Піддаючись цим процесам, кормова маса залишається в рубці від 30 до 70 хвилин. У цей період невелика його порція досягає потрібної кондиції і надходить через сітку в книжку, але основна частина піддається процесу жуйки.

  Визначення явища

  Жуйка – це процес багаторазового отрыгивания корми з рубця в ротову порожнину з метою підвищення його засвоюваності.

  Рефлекторний механізм включає процес, який проходить періодично і постійно. Відригується не весь надійшов корм, а окремі його порції. Кожна порція переміщається назад у ротову порожнину, де знову змочується слиною і піддається пережовування протягом приблизно хвилини, потім знову надходить у перший преджелудочный відділ. Послідовне скорочення волокон сітки і м’язів рубця просуває пережовану частина їжі вглиб першого відділу.

  Наступна порція може бути отрыгнута вже через 1 – 10 секунд

  Період жуйки триває близько години (приблизно 50 хвилин), потім на деякий час переривається. У цей проміжок тривають скорочувальні і розслаблюючі руху (перистальтика) у системі травлення, але отрыгивание не відбувається.

  Важливо! Вступ пережованих кормів в рубець активізує мікроорганізми, які, харчуючись їх соками, збільшують доступність для засвоєння їжі твариною.

  Складне засвоєння рослинних білків полегшується діяльністю бактерій, що постійно живуть у відділах шлункового травлення жуйних. Ці мікроорганізми відтворюють кілька поколінь собі подібних за добу.

  Крім участі в розщепленні целюлози мікроорганізми рубця є найважливішими постачальниками в меню жуйних:

  • тваринного білка;
  • багатьох вітамінів групи В – фолієву, нікотинову, пантотенову кислоти, рибофлавіну, біотину, тіаміну, піридоксину, ціанкобаламін, а також жиророзчинного филохинона (вітаміну К), що впливає на згортання крові.

  Таке «взаємовигідне співробітництво» – використання організму-господаря для життєдіяльності бактерій і допомогу цьому макроорганизму у здійсненні фізіологічних процесів називається симбіозом – широко поширене явище в природі.

  За добу ретельній обробці піддається до центнера корми

  Травлення жуйних багатопланово: одночасно відбувається безліч процесів. Окремі порції їжі постійно переміщаються у сітку, яка пропускає шматочки відповідного калібру, а великі сократительными рухами виштовхує назад.

  Після періоду відпочинку, який триває у жуйних різний час (в залежності від умов, типу і виду корму тварини), настає новий період жуйки.

  Важливо! Жвательный процес не зупиняється і в нічний час, а, навпаки, активізується.

  Жуйка активізується під час відпочинку

  Рубець називають бродильної камерою організму жуйних, і не дарма. Саме в рубці піддається розщепленню 70 – 75% корму, в тому числі целюлози, що супроводжується виділенням великих об’ємів газів (метан, вуглекислий) і жирних (так званих летких) кислот – джерел ліпідів (оцтової, пропіонової, масляної). Корм стає придатним для засвоєння.

  Подальша переробка харчових компонентів

  Крізь сітку проходять тільки вже досить ферментовані (слиною, соком рослин і бактеріями) частинки їжі.

  Між листочками книжки вони:

  • додатково подрібнюються;
  • піддаються подальшій бактеріальної обробки;
  • частково втрачають воду (до 50%);
  • збагачуються тваринним білком.

  Тут же відбувається активне всмоктування летких жирних кислот (до 90%) – джерела глюкози і жирів. До моменту виходу з книжки грудку корми являє собою однорідну (гомогенну) масу.

  Скорочення стінок і листочків книжки сприяє надходженню їжі в сичуг

  На відміну від інших тварин шлунок жуйних (сичуг) виробляє сік, що містить травні ферменти безперервно, а не у відповідь на надходження їжі. За добу сичужного соку, що містить пепсин, ліпазу, хімозин і соляну кислоту, проводиться від 4 – 11 літрів у овець до 40 – 80 літрів у дорослих корів. Безперервність виділення сичужного секрету пояснюється постійним надходженням досить підготовленої маси їжі з передшлунків.

  Кількість і якість сичужного соку безпосередньо залежить від складу кормів. Найбільший обсяг і найбільша активність секреторної рідини спостерігається після надходження свіжої трави або сіна бобових рослин, зерна, макухи.

  В процесі перетравлення їжі в сичузі приймають участь гормони печінки, підшлункової, щитовидної, статевих залоз та наднирників.

  Стінки сичуга, а пізніше і кишечника завершують процес травлення, всмоктуючи не засвоєні раніше речовини. Неперетравлені рештки виводяться назовні у вигляді гною. Завдяки глибокій бактеріальної обробці це дуже цінний продукт сільськогосподарської діяльності, завжди затребуваний на ринку і широко застосовується в рослинництві.

  Функції шлункових відділів

  РубецьЗброджування, ферментація, створення і підтримання середовища для симбиотных бактерій, збагачення їжі, жуйка, розщеплення целюлози, всмоктування доступних до засвоєння речовинСіткаСортування шматочків їжіКнижкаТранзитна + додаткове подрібнення окремих частинок;

  Всмоктування води та жирних кислот

  СичугОстаточне перетравлення з участю внутрішніх травних органів і часткове засвоєння, транспорт залишків їжі в кишечник

  Організація годівлі жуйних

  Гармонійний розвиток худоби безпосередньо залежить від правильно скомпонованого складу корму згідно віку.

  Формування органів травлення молодняку

  У молодих жуйних явище жуйки, як і камери шлункової системи, з народження не сформовані. Сичуг в цей час – найбільша камера шлункової системи. Молоко, яких вигодовують немовлят на початку життя, надходить відразу в сичуг, минаючи нерозвинені передшлунки. Перетравлювання цього виду їжі відбувається за допомогою шлункового секрету і частково ферментів з організму матері, присутніх в продукті.

  Для включення процесу жуйки і початку роботи рубця необхідні рослинні корми та притаманні їм мікроорганізми. Зазвичай на рослинну їжу молодняк переводять з 3-хнедельного віку.

  Однак сучасні технології вирощування допускають деяке форсування процесу закладки типового травлення жуйних:

  • з третього дня починають включати в раціон юних тварин невеликі порції комбінованих кормів;
  • пропонують телятам невеликий материнської ком отрыгнутой їжі – це дуже швидко викликає явище жуйки;
  • забезпечують регулярне надходження води.

  Молодняк, який живиться молоком, слід переводити на рослинну їжу поступово. Якщо дитинчата з’являються на світ в пасовищний період, то змішування кормів в раціоні відбувається природним чином – поряд з материнським молоком новонароджені дуже скоро пробують і траву.

  Теля з коровою на пасовищі

  Але більша частина отелень відбувається восени – взимку, тому переведення на змішане, а потім і рослинний раціон цілком залежить від власника стада.

  Саме в період змішаного живлення починається:

  • розвиток всіх відділів шлункового травлення, яка повністю формується до 6-тимесячному віком;
  • осіменіння внутрішніх поверхонь корисною мікрофлорою рубця;
  • жуйковий процес.

  Шлунок новонародженого теляти

  Загальні питання годівлі жуйних

  Бактеріальна складова раціону, видовий склад мікроорганізмів змінюється зі зміною корми (рослинного). Тому й переклад, наприклад, з сухих кормів на соковиті має також відбуватися не одномоментно, а бути розтягнутим у часі з поступовою заміною компонентів. Різка зміна раціону загрожує дисбактеріозом, а значить, і погіршенням травлення.

  І звичайно, при будь-якому типі годівлі, їжа повинна бути різноманітною. Тільки при дотриманні цієї умови вона забезпечить надходження достатньої кількості білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мікроелементів в організм жуйного.

  Переважання одного виду кормів може розбалансувати гармонічні процеси в організмі, змістити їх у бік посилення бродіння, газоутворення або перистальтики. А будь-яке посилення однієї із сторін травлення неодмінно послаблює інші. В результаті тварина може захворіти.

  Важливо! Крім кормів велике значення має забезпечення худоби достатньою кількістю питної води навіть при пасовищному утриманні. Її недолік уповільнює травлення, знижує жувальну активність і засвоюваність кормів.

  Таким чином, добре організоване харчування з урахуванням особливостей травлення у жуйних – запорука правильного розвитку тварин подвір’я і відмінних результатів їх вирощування.