Тяжкі випадки захворювання можуть призводити до серйозних ускладнень і навіть до смерті. Щонайменше 30% захворілих, що не отримують лікування, помирають від ускладнень захворювання. Діагноз “черевний тиф” може бути підтверджено за допомогою аналізу крові.
Характеризується гарячкою переважно постійного типу тривалістю до 5—6 тижнів, загальною інтоксикацією з розвитком загальмованості нервової діяльності аж до тифозного статусу, шкірним висипом, збільшенням печінки, селезінки і ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки.
В залежності від властивостей збудника і стану імунної системи організму стійкість може бути довічною (наприклад, після кору), тривалою (після черевного тифу) або порівняно короткочасною (після грипу).
Ключові моменти Черевний тиф поширюється ентерально і викликає гарячку та інші конституційні симптоми (наприклад, головний біль, артралгія, анорексія, біль і болючість у животі); на більш пізніх строках захворювання у деяких пацієнтів розвивається тяжка, іноді кривава діарея та/або характерний висип (рожеві плями).
Черевному тифу притаманна літньо-осіння сезонність: захворюваність зростає з липня й досягає максимуму у вересні-жовтні.
Хвороба характеризується циклічним перебігом з інтоксикацією, гарячкою, розеольозно-петехіальним висипом, ураженням судинної та нервової систем.
Якщо його не лікувати, черевний тиф може бути смертельним. Антибіотики виліковують його, але декотрі люди стають стійкими носіями інфекції та потребують подальшого лікування.