Перша згадка про вилку зустрічається в IX столітті на Середньому Сході. До її винаходу більшість жителів Заходу користувалися тільки ложкою і ножем, тому в основному їли руками. Аристократи ж використовували два ножа — один для оброблення, інший для перенесення їжі в рот.29 квіт. 2013 р.
І мало хто знає, що вперше столова вилка стала застосовуватися на зорі 7 століття нашої ери і батьківщиною її вважається Мала Азія.
У більшості європейських країн, аж до XVI століття, вживання їжі руками було нормою. Тільки через два століття свята й застілля набули упорядкований характер, в широкий вжиток увійшли столові прибори, почали формуватися правила етикету за столом, поведінки та манери.
Найпоширенішу зараз чотиризубу столову виделку винайшов у 1770 році камергер неаполітанського короля Фердинанда IV Дженнаро Спадаччіні — вона виявилася найзручнішою для споживання місцевих макаронів. Неаполітанський винахід швидко поширився усією Європою.
Розташування столових приборів на столі Стандартний набір столових приборів, що подаються на свято, включає: ложку, виделку, ніж, десертну виделку і чайну ложку. Праворуч ставиться великий ніж (лезом всередину), ніж для риби, невеликий ніж для гарніру, супова ложка, кавова і чайна ложки.
Замініть іменник вилка, якщо мовиться про знаряддя, яким їдять, на правильний варіант: виделка.
Виде́лка, рідко ви́лка (дав.-рус. вила < прасл. *vidla), — столове приладдя з ручкою, що має два, або більше загострених зубців. Широко використовується для приготування страв, а також під час їжі для утримання або перенесення окремих частин їжі. Спочатку вилка з’явилася на Заході, тоді як у Східній Азії користувалися переважно паличками для їжі. …