Валентина Матвієнко

Валентина Іванівна Матвієнко
Валентина Іванівна Матвієнко (уроджена Тютін), з’явилася на світ 7 квітня 1949 року в Хмельницькій області в Україні, в багатодітній сім’ї. Передчасна смерть батька і важке післявоєнний час з дитинства загартували її характер. Вона була першою у всьому.

З срібною медаллю закінчила школу (1966), з червоним дипломом — Черкаське медичне училище (1967), стала студенткою Ленінградського хіміко-фармацевтичного університету. За її плечима також залишилися Академія суспільних наук (1985) і курси удосконалення керівних дипломатичних працівників при дипломатичній академії МЗС СРСР (1991).

Блискуча кар’єра Матвієнко на політичному поприщі почалася у комсомолі, де до 1989 року вона дослужилася до заступника голови виконкому Ленсовета. З 1989 року — народний депутат СРСР і голова Комітету Верховної Ради СРСР у справах жінок, охорони сім’ї, материнства і дитинства.

З 1991 по 1998 роки Валентина Іванівна проявила себе як талановитий дипломат. Має дипломатичний ранг надзвичайного і повноважного посла і входить до складу ради при президенті РФ з реалізації пріоритетних національних проектів. Належної поваги заслуговують управлінські здібності Матвієнко в соціальній сфері в якості віце-прем’єра.

З 2003 року Валентина Матвієнко була губернатором Санкт-Петербурга. А з 21 вересня 2011 року вона — Голова Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації і постійний член Ради Безпеки Росії. За відповідальна праця і чудову роботу була неодноразово нагороджена орденами і медалями, в тому числі церковними і іноземними.

Валентина Матвієнко заміжня. Її чоловік — Володимир Васильович Матвієнко, з яким вони познайомилися ще в студентські роки. У цьому шлюбі народився син — Сергій.

Валентина Матвієнко

Валентина Іванівна Матвієнко – голова Ради Федерації РФ.

Коротка біографія

Валентина Матвієнко народилася в Україні, на Хмельниччині в місті Шепетівка, 7 квітня 1949 року.

Вищу освіту вона здобула в Санкт-Петербурзі, де в 1972-му році закінчила хіміко-фармацевтичний інститут.

Свою політичну кар’єру Матвієнко почала будувати ще за часів Радянського Союзу. Вона починала з посади секретаря одного з районних комітетів ленінградського комсомолу і в 1989-му році дослужилася до звання і мандата народного депутата СРСР.

У 1991-му році Матвієнко пішла в дипломатичну сферу. Аж до розвалу Радянського Союзу працювала послом СРСР на Мальті. Залишилася в цьому ж кріслі і при створенні Російської Федерації, представляючи вже зовсім нову країну на Мальті аж до 1994-го року.

У 2003-му році Валентина Матвієнко перемогла на виборах петербурзького губернатора.

У серпні 2011-го року Матвієнко увійшла до складу Ради Федерації Російської Федерації, а вже в кінці вересня того ж року Матвієнко призначили керівником Ради Федерації.

У Росії Валентина Матвієнко ославилася через свою активну підтримку законопроекту про підвищення пенсійного віку.

Антиукраїнська позиція

Валентина Матвієнко очолювала засідання Ради Федерації, на якому було прийнято рішення дозволити Володимиру Путіну використовувати Збройні Сили Російської Федерації на території України. Фактично, саме з цього дозволу почалася офіційна частина анексії Криму.

В Україні Матвієнко позбавлена ​​всіх своїх нагород і титулів. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України їй заборонений в’їзд на українську територію.

Коли Європейський Союз і Сполучені Штати ввели ряд санкцій проти Росії і російських чиновників, під них потрапила і Матвієнко. Їй заборонено в’їзд до країн Євросоюзу, а також в США, Австралію і Канаду, а всі активи Матвієнко на території ЄС заморожені. При цьому в Російській Федерації Валентина Матвієнко нагороджена орденом “За заслуги перед Вітчизною” і є повним його кавалером.