Текст пісні “Як День Посуне Ніч”

Було би літо
Ми б землю усіяли квітами
Була би осінь
Ми б їй заплели жовті коси
Але стоп, а навіщо
Думати вічно
Про те, що минуло
Це ж так нелогічно
Так нелогічно
Щороку, циклічно
Чекати на зиму
Лиш заради січня

Якби не шукала
Зима й собі трохи балу
Вона б тії свята
Віддала б другим дівчатам
Якби не шукала
Не любили би її так само, ой так само

Зла хуртовина
Не дає спочить і хвилини
Біль серце крає
Мерщій заберіть ви ту зиму
Дайте все, що завгодно
Лиш не сьогодні
Хоч знаєм напевно
Що будемо згодні
Будемо згодні
Ми що дні холодні
Ніяк не впливають
На нашу безодню

Якби не шукала
Вона б тії свята
Якби не шукала
Не любили би так само (так само)
Так само (так само)
Так само (так само)
Так само (так само)
Так само (так само)
Так само

Коли день посуне ніч
Рай буде зусебіч
Тоді і заживем стоїчно
А всі хто бачили наш слід
Підуть на хибний зліт
Так і не взнавши де той щастя цвіт
Як день посуне ніч
Рай буде зусебіч
Тоді і заживем стоїчно
А всі хто бачили наш слід
Підуть на хибний зліт
Так і не взнавши де той щастя цвіт

Щедрик, щедрик, щедрівочка прилетіла ластівочка
Щедрик, щедрик, щедрівочка прилетіла ластівочка
Щедрик, щедрик, щедрівочка прилетіла ластівочка
Щедрик, щедрик, щедрівочка прилетіла ластівочка

MONATIK – “І Навіть, Якщо В Мене Залишився Лише День…” І навіть якщо в мене залишився лише день Знай, що попереду усе життя в таких, як я Назад вже вороття немає Будинок рідний враз перетворився на намет І вони не забудуть тих очей Що закривалися від рук.

ONUKA – “ZENIT” Там, де високі гори я вільно лечу Там, де глибокі води я вільно пливу Літаю в небі я Літаю в небі вільно Мелодія моя сильна Там, де високі гори я вільно лечу Там, де глибокі води я вільно пливу.

Valentin Strykalo (Валентин Стрыкало) – “Так Гріє” Так гріє Кохана, я вже не хворію Тож завтра я зможу піти Подалі Зустрінемося на вокзалі І поїдем туди Де ти намалюєш квіти навколо слідів від куль на стіні Послухай, я хочу ділити з тобою кожну.

KALUSH & Jerry Heil – “Стіни” А стіни вдома тепер затісні Я вперше не вернусь навесні Замов на радіо наші пісні Згадай моє ім’я уві сні А стіни вдома тепер затісні Я повернусь і випаде сніг Замов на радіо наші пісні Хай.

Antytila (Антитіла) – “Стань” Стань на порозі старих дверей Що за ними лишаєш світ Зрозумілий, як формула на папері Там в океані нових людей В траєкторії всіх орбіт Я назавжди тобі маяк А ти – починай! Найкращий фільм Поколінь.

«Мій дух, як ніч. »

«Мій дух, як ніч. » (“Му soul is dark. ”). Дж. Байрон разом з композитором І. Натаном створив цикл «Єврейські мелодії» за мотивами Біблії. До цього циклу ввійшов вірш «Мій дух, як ніч. ». Основою вірша стала старозавітна історія про царя Саула та співця Давида. Саул — юдейський цар, який жив у XV ст. до н. е. Давид — пастух, котрий під час війни ізраїльтян із філістимлянами не побоявся вступити у двобій із велетнем Голіятом і переміг його не мечем, а силою духу — в ім’я Бога. Згідно з Біблією, Давид був юнаком, «який умів грати, був чоловіком хоробрим і войовничим». З’явившись при дворі царя Саула, він розважав його грою на арфі. Існують дві версії, які пояснюють появу в царському палаці Давида: 1) його покликали як співця, щоб заспокоїти царя своїм мистецтвом, коли того бентежив злий дух; 2) Давид потрапив до палацу після перемоги над Голіятом, і Саул, котрий позаздрив славі юнака-переможця, хотів убити його, але коли цар насолоджувався грою Давида, злий дух відступив і дух Саула просвітлився.

Е. Делакруа. Селім і Зулейка. 1857 р.

Нехтуючи подробицями біблійних колізій, Дж. Байрон показав складну внутрішню боротьбу — гостре зіткнення суперечливих начал у душі Саула. Зрозуміло, що у вірші йдеться не лише про міфічного царя, а й про все покоління поета, про людину в широкому філософському смислі.

Вірш написаний у формі монологу царя Саула, котрий просить Давида заграти на арфі й просвітлити душу, звільнити її від лихих сил.

My soul is dark — Oh! quickly string

The harp I yet can brook to hear;

And let thy gentle fingers fling

Its melting murmurs o’er mine ear.

If in this heart a hope be dear,

That sound shall charm it forth again:

If in these eyes there lurk a tear,

Twill flow, and cease to burn my brain.

Мій дух, як ніч. О, грай скоріш!

І тішить слух в останній час.

Як ще надія в серці спить,

(Переклад Володимира Самійленка)

Дж. Байрон вважав, що в душі людини борються різні сили. Темна, як ніч, вона приховує незвідані глибини, яких ніхто не збагнув. Шалені пристрасті й нестримні бажання завжди були притаманні особистості. Їй доводилося робити вибір між добром і злом, життям і смертю, світлом і темрявою. Що ж переможе в її душі? Яким буде результат одвічної боротьби, що відбувається у внутрішньому світі людини.

Ліричний герой твору ще повністю «не згорів», «чує арфи глас», але він перебуває на краю глибокої прірви, куди тягне його злий дух. Туга, сум, відчай, зневіра — так можна охарактеризувати внутрішній стан ліричного героя. Однак він ще не втратив останньої надії на прозріння. І ця надія пов’язана в його свідомості з мистецтвом — «віщим співом».

Дж. Байрон розкрив суперечливість душі людини, вплив на неї темних сил і водночас природне прагнення до добра та світла.

У творі немає образу співця, але є образ мистецтва, призначення якого, на думку Дж. Байрона, — не тільки тішити слух, а й пробудити надію, розкрити глибини людської душі, її сльози й муки. Поет утверджує у вірші високу місію мистецтва, яке здатне бути особливим засобом пізнання людини та світу, а також навертати їх до світла й добра.

alyona alyona, KOLA, Jerry Heil – Щедра ніч

Стара святкова скатертина і в тарілочці кутя
Ми так збирались пів життя, щоб стіл довести до буття
І помолитися разом за мир, за спокій, за дітей
За тих, хто сяє вже з небес і за собою нас веде
А в кожній страві там тепло, й добро, й любов материнська
Колядники вже близько родом із дитинства
Були є і будем всім ворогам на зло
Зоря віщує нам святе Різдво (Різдво, Різдво)

Я пам’ятаю як ми всі разом
За одним великим столом
Де гомоніли всі й пісні неслись
Рікою під смачну кутю
В той вечір в місті віяло селом
Була зігріта маминим теплом
В руці тримаю спогади
Що зігрівають по життю

Хай як холодно було тогоріч
І каміном стала духова піч
О дванадцятій в цю ніч
Миру просить кожен з нас
Хай як холодно було тогоріч
Нас зігріють, наче ковдрою, звичаї
І у Щедру темну ніч
Будь же щедрим, Боже

Закапелки пам’яті покрила крига
І бува, здається, я все вигадала
У серванті в баби чорно-біла фотокнига
Пилу на полиці, ніби на подвір’ї снігу
Наодин-наодин-наодинці
Ми ніколи не були у години ці
Миколай Миколай ніс гостинці
До Тернополя, Донецька і до Вінниці
Наодин-наодин-наодинці
Ми ніколи не були у години ці
Миколай Миколай ніс гостинці
До Тернополя, Донецька і до Вінниці

Хай як холодно було тогоріч
І каміном стала духова піч
О дванадцятій в цю ніч
Миру просить кожен з нас
Хай як холодно було тогоріч
Нас зігріють, наче ковдрою, звичаї
І у Щедру темну ніч
Будь же щедрим, Боже

З роками все менше Різдва
Дорослою стала вже я
Нехай повернеться воно
Та да та да та да да
Та да та да та да.