Які ефективні заходи боротьби із золотарником канадським

Останні кілька років уздовж доріг, на луках, узліссях, в лісах спостерігається стрімке поширення золотарника канадського. За ступенем небезпеки для навколишнього середовища і благополуччя людей цей чужорідний вид знаходиться в одному ряду з амброзією та борщівником Сосновського. Золотарник канадський сьогодні завдає великої шкоди не тільки природі, але і лісовому і сільському господарству. Якщо не зупинити поширення золотарника зараз, то вже через кілька років ця робота буде потребувати ще більше сил і засобів.

Про це попереджають фахівці ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.

Позбутися золотарника важко, якщо вирвати його, наступного року знову відросте, рослина не боїться вогню, так як коріння залишається при випалюванні неушкодженим. Найбільш ефективні способи боротьби з ним включає хімічні (обробка гербіцидами) та механічні (скошування та виривання до утворення насіння).

Скошування ще до цвітіння, 3-4 рази за сезон по мірі відростання на 20-40 см, щоб виснажити рослину. Альтернативою може бути одноразове скошування у другій половині серпня до визрівання насіння. В цьому випадку скошені рослини потрібно обов’язково утилізувати – спалити або закомпостувати.

Хімічний метод найбільш ефективно застосовувати для молодих рослин, чутливих до гербіцидів. Ближче до кінця вегетаційного періоду ґрунтові гербіциди стають малоефективними. Сьогодні необхідно звернути особливу увагу в боротьбі з золотарником всіх землекористувачів.

Важливо ефективно провести всі заходи і зробити все можливе, щоб взяти золотарник під контроль.

Золотарник канадський – трав’яниста багаторічна рослина висотою від 50 см до 2 м. Цвіте в липні-вересні. Завдяки пристосуванню – вітер підхоплює насіння і забирає його далеко від материнської рослини – ця рослина почала поширюватись стихійно. Розмножується насінням та діленням кущів. В нашій місцевості вона не має природних ворогів, її не їдять тварини. Тобто зайняті нею території недоцільно використовувати як сінокоси та пасовищні землі. Золотарник виділяє токсичні речовини, які пригнічують інші рослини на ділянці, витісняючи дикі. Таким чином, золотарник дуже швидко завойовує величезні площі. Слідом за цим зникає більшість лугових комах, птахів, дрібних ссавців. Таким чином, займаючи будь-яку ділянку, золотарник повністю змінює її рослинний і тваринний світ.

Золотарник канадський — рослина-агресор

Маючи милозвучну назву – золотарник канадський (Solidago canadensis L.), або ж золотушник – ця рослина вважається одним з найбільш злісних польових бур’янів. Його особливо помітно в серпні-вересні, коли він стає жовто-золотим від цвіту.

Спочатку золотарник зростав лише в Північній Америці (США та Канаді), а до Європи потрапив в XVII столітті. Спочатку його вирощували на присадибних ділянках, у складі квітників і міксбордерів парків, на кладовищах. Але далі рослина вийшла з-під контролю і почала масово поширюватися вздовж доріг, на луках, узліссях, в лісах.

Золотарник канадський не є карантинним об’єктом, але його пилок може викликати сильну алергічну реакцію під час цвітіння (липень-жовтень) у людей схильних до проявів алергії. Найбільш частими проявами є алергічний кон’юнктивіт (почервоніння очей, сильна сльозотеча), який супроводжується ринітом (свербіж та водянисті виділення з носу).

Це багаторічна трав’яниста рослина, що відноситься до родини айстрових (складноцвітих). Стебло вертикальне, від 60 до 120 см заввишки, у верхній частині розгалужене. Кореневище горизонтальне. Листки видовжено-ланцетні з коротковійчастими гостропилчастими краями, сидячі або короткочерешкові. Квіти рослини зібрані у кошики, які, в свою чергу, зібрані у широке волотеподібне суцвіття із закрученими додолу довгими гілочками. Всі квіти суцвіття плідні, жовті. Серединні квіти трубчасті, а крайові – язичкові. Плоди – сім’янки, з буруватим чубчиком з численних волосків, що сприяє поширенню насіння вітром, 4-15 мм завдовжки.

Дозрівання сім’янок відбувається з кінця серпня і до жовтня. Тільки ось цих плодів у нього дуже багато, вітром вони дуже швидко розносяться. Кожен кущ золотарника продукує до 100 тис. насінин. А вже якщо потрапить насіннячко в ґрунт благодатний – то коріння пустить обов’язково.

Канадський золотарник абсолютно невимогливий до ґрунту, хоча краще буде рости на багатих землях. Рослина віддає перевагу яскравому освітленню, але прекрасно може рости і в напівтіні. Ця культура добре прижилася на нашій території ще й тому, що має відмінну морозостійкість і посухостійкість. Особливість його в тому, що він швидко поширюється на ділянках, порушених діяльністю людини – на узбіччях, в лісосмугах, на лісових вирубках і закинутих полях. Наші місцеві рослини на таких ділянках пригнічені, а золотарник канадський пристосувався. Ось і заповнює все що можна, змінюючи до невпізнання рідні простори, витісняючи з них звичні нам багно, дзвоники та звіробій.

Це рослина-агресор: там, де вона оселяється, зменшується біорізноманіття місцевих екосистем. Золотарник не є отруйним, але у його коренях виробляються особливі речовини, які не дають змоги рости іншим рослинам, змінюється також склад і структура ґрунту. Дернина стає жорсткою, уповільнюється аерація. Це не дає можливості проростати насінню злаків і інших квітів. Кількість інших рослин по сусідству з золотушником може скорочуватися з 30-50 до 3-5!

В Україні ненаситний гість з американського континенту особливо швидко поглинає гектар за гектаром. Значне поширення цього агресора українські науковці зафіксували з 2000 року. Золотарник становить велику загрозу насадженням культурних та сільськогосподарських рослин, адже природні вороги золотарника в Україні відсутні. Золотарник заповнює величезні території без жодної користі для тварин й інших рослин. Це лютий бур’ян, який розповзається по полях, лісових посадках, уздовж доріг. Його не їсть худоба, він – поганий медонос. Знову ж таки, завезли бездумно, ніби як красиву рослину для присадибних ділянок.

Не плутайте золотарник з карантинним бур’яном амброзією полинолистою. Вони дуже легко розрізняються По-перше, квіти амброзії невиразні, зеленого кольору. По-друге, листки амброзії двічі перисторозсічені (за формою нагадують листя полину – звідки й пішла видова назва рослини), а в золотарника – цілісні. Плоди амброзії мають не чубчик, а 5-7 зубців, що утворюють своєрідну «корону». Більше про амброзію читайте тут.