Їжа в реторт пакетах
Так склалося, що останні 5 років в наших подорожах не стояло питання бівуачної їжі. І тому перед останньою подорожжю довелося заново вивчати цей ринок.
Технології не стоять на місці – я бачила краєм ока, що є сублімована їжа в термопакетах, але була далека від нюансів.
У процесі вивчення питання, я виявила ще один новий продукт. Хоча скоріше – добре забутий і модифікований старий. Це свого роду всім знайомий “Сніданок туриста”, тільки в м’якій упаковці і з більшим асортиментом. Випускає його полтавська компанія “Пирятинський делікатес” під торговою маркою “Portion”.
Асортимент у них досить багатий і різноманітний: супи, борщ, каші (на вибір) з м’ясом на вибір (свинина, курка, яловичина). Окремо я зраділа наявності тушкованої картоплі з м’ясом на вибір)) цього завжди не вистачає в подорожах! Є ще бобові з м’ясом на вибір. Окремо в асортименті тушонка – куряча, свиняча і яловича. Є вегетаріанське меню.
Розмір порції не маленький – перші страви – 0,5 кг, другі страви – 350 г.
Коли я все це виявила, то дуже зраділа, тому що сублімована їжа має специфічний присмак, а така – повинна бути смачніше, особливо з огляду на те, що виробник запевняє в натуральності продуктів і відсутності будь-якої хімії в складі.
Спочатку я почала шукати склад і інші нюанси. Склад був виявлений на упаковці при отриманні посилки – таки да – натуральний)))
Другим цікавим моментом для мене став термін зберігання. На упаковці термін придатності вказаний наступний: не більше 24 місяців при температурі від 0 о С до 20 о С. Так, я розумію, що пастеризація. У спілкуванні з менеджером, вдалося з’ясувати, що “при +25 може пролежати 1 рік, в +35 – 6 місяців”. Тому, якщо після походу щось залишилося (як у мене), то можна і притримати)))
Під час написання звіту, з’явився окремий сайт з їжею ТМ “Portion” і там вже споживчі дані вказані.
І ось ми набрали 20 різних пакетів, бо менше замовити було не можна, але мене запевнили, що ми не пошкодуємо (на новому сайті можна замовити меншу кількість) і поїхали. Транспортувати, звичайно, зручно – широкі плоскі пакети. Але якби я йшла в піший похід, то не стала б тягнути на собі такий зайву вагу. Сублімована порція їжі типу “картопля з м’ясом” важить 90 г на противагу 350 г консерви в реторт-пакеті. На день раціон виходить 1,2 кг проти 270 г. Інша справа – в машині.
Далі з упаковкою постало питання при розігріванні. Виробник пропонує декілька варіантів розігрівання консерви:
- в гарячій воді не розпаковуючи;
- за допомогою хімічного нагрівача (в комплекті не йде, купується окремо);
- поклавши на радіатор машини або будь-який інший нагрівальний прилад;
- перекласти їжу в казанок і розігріти (думаю, з цим проблем не буде).
На цьому моменті виникли суперечки про те, що мав на увазі виробник під розігрівом на радіаторі машини – на капот або відкрити капот і покласти-таки на радіатор) спробували обидва варіанти)))) За підсумком – якщо покласти на капот, під яким працював протягом години 4,2 л старий чавунний дизель, то результат нульовий. Якщо відкрити капот і покласти, власне, на радіатор, то виходить наступне: радіатор, верхня частина якого шириною в 7 см, гріє смужку пакета з їжею, переміщаємо, перевертаємо, перемішуємо всередині пакету, якщо там рідка їжа… і за 10 хвилин маніпуляцій отримуємо розігріту їжу, брудні руки і сам пакет. Безумовно, якщо вибору немає, то варіант хороший. А так – встав рано вранці, виліз з намету, завів машину, прогрів до робочої температури двигуна (щоб радіатор прогрівся якісно), відкрив капот, розклав пакети на всю команду і перевертаєш як шашлик)))
Це їжа на радіаторі (радіатор – срібляста смужка в кадрі).
Отже, ми в кемпінгу, на Арабатській стрілці – води обмежена кількість, тому я беру свій похідний казанок, наливаю воду і намагаюся засунути хоча б 2 пакети для розігрівання.
Виходить погано незважаючи на те, що мій казанок ширше середньостатистичного сучасного. Пакети доводиться скручувати (згинати, постукавши посередині ребром долоні), щоб помістилися і періодично витягувати з окропу і перевертати іншою стороною вниз, щоб прогрілася вся їжа. Ну або укладати плазом, але по одному, максимум по два (плазом дуже погано вміщаються – води не залишається). Гарячу воду я планувала використовувати для приготування чаю/кави (в перший раз так і зробила), а потім побачила, що відклеїлася етикетка в казанку і не захотіла пити чай з розчиненим клеєм, вилила і закип’ятила свіжу. Власне, через плани на воду, я і не стала користуватися хімічним нагрівачем – вода б стала непридатна для чаю/кави.
Смак і склад. Склад виявився дуже близький до заявленого – м’ясо добре (майже без кісток, шкурок та іншої радості), гарнірна частина теж добра, але в картоплі з куркою виявилося ну дуже багато рідини.
В життя табору страви вносять не тільки гастрономічне розмаїття, а й елементи організації дозвілля – квести і сюрпризи. У різних стравах абсолютно різний і нестабільний кількість солі. Перловка і гречка всіх випробуваних видів були прісними, а ось судячи з картоплі зі свининою (якщо вірити народним повір’ям), технолог закохався/закохалася. По вуха і до гробової дошки – солі стільки, що вуха згорталися)) З огляду на, що продукти (за словами виробника) проходять дегустацію, можна припустити, що ОТК теж. Втім, нічого поганого в продуктах, зроблених з любов’ю, звичайно ж немає – так чи інакше, інших суттєвих і принципових несподіванок щодо складу і смаку не виявлено (на смак і колір всі фломастери, як відомо, – різні).
Якщо визначити і звести в дві групи плюси і мінуси (на нашу суб’єктивну командному думку) отримаємо наступне:
- це їстівне, поживно і це, як не крути, “жива” їжа, а не сублімат;
- до якості самих продуктів, з яких приготовлені страви причепитися не вийшло, хоча ми чесно намагалися. Базуючись на органолептичному методі аналізу продукту – продукти хороші;
- при дотриманні ряду умов у тебе під рукою завжди готова і навіть гаряча їжа;
- треба дуже постаратися, щоб розкрити пакет випадково – вони добре запаяні і сам матеріал досить міцний, щоб проговтатися пару тисяч кілометрів в одному багажнику з домкратом, шаклами, ручної лебідкою і залишитися цілим. При цьому – легко відкривається навмисне. Порожню тару просто і зручно відвозити з собою з місця вживання (на відміну від консервних банок і коробок від пресервів).
- пакети досить масивні і важкі, тобто для пішого походу більше двох днів (або якщо на кожну стоянку бусик не привозить запаси і рюкзаки, як зараз увійшло в моду), навряд чи підійдуть;
- пакети погано влізають в похідний посуд для розігріву;
- власне – ті самі умови отримання гарячої їжі. Складність розігріву в умовах обмеженого запасу води. Якщо ми говоримо про експедицію/покатушки/гонки/походи, що проходять в посушливих місцях, де поблизу немає джерел, річок, струмків чи інших джерел води, то у нас залишається п’ять (на даний момент) варіантів:
- викручуватися з радіатором (тобто: витрачати паливо, час, шуміти, ризикувати отримати пару опіків), та цей варінт не підходить електрокарам апріорі;
- витрачати питну воду, запас якої обмежений. При цьому варто відзначити, що іноді в далеких поїздках/походах поняття “технічна вода” – нонсенс і будь-яка, яка відверто не отруєна перетворюється в питну, витрачати яку на хімрозігрів або забруднювати клеєм вкрай нерозумно (особисто були неодноразово в таких ситуаціях), а той же сніг для “переплавки” взимку є не скрізь і не завжди навіть при дійсно низьких температурах;
- розігрівати на кузовних панелях, піску або каменях на сонці. Не працює влітку при температурах нижче +35 – +40 о С, восени і взимку (і навіть при достатньому потоці сонячного світла і температурі на вулиці, цей процес займе час);
- перебудовувати маршрут або скорочувати перебування в точках, невідповідних для такої їжі. Звучить абсурдно, абсурдом і є – простіше інакше побудувати раціон;
- говорять, можна їсти без розігріву, але це влітку. А ось в холодну пору року це буде, по-перше, складно зробити (крижу ще треба розколоти, ну або застиглу рідину/жир вживати – не радісна справа), по-друге, в холодну пору року гаряча їжа не тільки смачніше, але і більше необхідна (звичайно, в екстремальних умовах в їжу йде і не такий раціон).
В цілому – цікавий продукт, який в змозі дійсно прикрасити собою життя на пікніку (але там зазвичай шашлик-машлик), в пішому поході на день – два в умовах достатньої кількості води, рибалкам, мисливцям, кемперам (для будинку на колесах цей варіант – пісня), для організації масових прийомів їжі в обладнаних таборах (великі турстоянки, бівуаки, фестивалі, штаби змагань). У той же час – зовсім не підходить для любителів пішаки 3+, автоекспедицій за межі умов комфорту, прийому їжі на гонці крім бівуака. Там, де ти можеш собі дозволити розігріти такий пакет і ще й чайку заварити, а тим більше – вмитися, ці пакети заощадять час і зусилля на варіння їжі; там, де не можеш – вони не особливо допоможуть.
Ну і само собою, залишається питання з кількістю солі в їжі. Я дуже сподіваюся, що менеджер все ж таки повірить мені і перекаже технологу, що одна з партій була пересолена. На даний момент мені не вдалося донести цю думку.
А ще, скоро до нашого товариша під’їдуть новинки від того ж виробника – добові раціони і комплексні обіди, так що – to be continued, скоро будемо тестувати і писати. Залишайтеся на нашому каналі)))
Готовая еда в дорогу и в поход в реторт-пакетах
То, что мы сейчас называем «ретортными мешочками для еды», впервые было исследовано американскими исследователями для использования в качестве полевого пайка в 1960-х годах. Однако именно японская компания разработала технологии, которые привели к популяризации готовых к употреблению продуктов в ретортных пакетах и их выходу на рынки по всему миру.
Красочные упаковки с готовыми к употреблению продуктами стоят на полках японских супермаркетов и магазинов шаговой доступности. Ассортимент продолжает увеличиваться из года в год, и сейчас более 100 компаний продают более 500 разновидностей продуктов, упакованных в реторт-пакеты. В России ассортимент так же увеличивается, к примеру одна из таких компаний kronidov.ru.
Продукты в ретортных пакетах — это продукты, которые были запечатаны в пакеты или другие контейнеры, изготовленные из пластиковой пленки, металла или нескольких слоев этих материалов, а затем стерилизованы при высокой температуре и давлении в кастрюле, называемой ретортой. Будь то погружение пакета в кипящую воду на три минуты или помещение содержимого в микроволновую печь на две минуты, эти продукты можно разогреть легко и быстро. Следовательно, приготовленный на пару белый рис, карри, тушеное мясо, стейки для гамбургеров и другие упакованные продукты привычны в повседневной жизни в Японии.
Вакуумная упаковка колбасы, предназначенная для использования в качестве полевого пайка в армии США, была представлена в профессиональном упаковочном журнале в Соединенных Штатах в 1964 году. ” первое в мире коммерчески доступное карри в пакетиках в 1968 году. По словам Камия Хитоми из отдела продуктов Otsuka Foods, при разработке продукта использовалась технология, принадлежащая Otsuka Group, которая была основана как фармацевтическая компания.
«Карри уже тогда было очень популярным национальным блюдом в Японии. Разработчики продукта подумали, что было бы удобно иметь возможность купить одну порцию карри, которую можно было бы съесть, просто подогрев ее горячей водой. Они начали процесс проб и ошибок, чтобы создать условия, в которых продукты могли бы храниться длительное время при комнатной температуре, сохраняя свою форму и вкус без использования консервантов. Для этого они создали оригинальную реторту, которая будет стерилизовать пищу с помощью тепла и давления, используя технологию стерилизации внутривенных капельниц».
Первоначально исследователи обнаружили, что их метод приводил к тому, что картофель и другие ингредиенты в карри теряли свою форму, а специи теряли свой аромат, но они продолжали совершенствовать свои методы нарезки и регулировать степень давления и нагрева, и, наконец, пришли к успешному результату. рецепт блюда.
Через год после начала продаж для пакета была разработана трехслойная конструкция из полиэтилена, алюминия и полиэстера, благодаря чему карри может храниться два года при комнатной температуре. Однако поначалу продукт был встречен скептически: многие сомневались, что вкусное карри можно приготовить «всего за три минуты», а другие задавались вопросом, действительно ли пакеты содержат кучу консервантов. Тем не менее, репутация карри со временем росла, и в 1973 году общий годовой объем продаж внутри страны достиг 100 миллионов единиц.
Позже многие компании вышли на рынок готовых к употреблению продуктов, и другие популярные блюда, помимо карри, такие как тушеная говядина и соусы для пасты, стали широко доступны в ретортных пакетах.
Первоклассные отели и известные рестораны также начали продавать свои фирменные блюда как качественные готовые блюда в пакетиках. Эти элитные упакованные карри, супы, тушеные блюда и другие продукты никогда не бывают дешевыми, но, тем не менее, они популярны, в том числе в качестве сезонных подарков.
В последнее время такие продукты стали продаваться в Интернете из-за их отличного срока годности, что позволяет потребителям наслаждаться фирменными продуктами со всей Японии, даже несмотря на то, что поездки не рекомендуются для предотвращения распространения COVID-19.
Упакованные продукты также являются важным элементом домашнего хозяйства в качестве источника продовольствия в экстренных случаях. А готовая к употреблению еда в пакетиках является основным продуктом для пострадавших в эвакуационных убежищах во время крупных стихийных бедствий.
«Готовые к употреблению продукты в пакетиках, которые не содержат консервантов и могут храниться в течение длительного времени при комнатной температуре, отлично подходят для экстренных случаев во время стихийных бедствий», — говорит Камия. «Они содержат мясо, овощи и другие питательные ингредиенты, и их можно есть даже холодными, если нет источника тепла».
Готовые к употреблению продукты в пакетиках стали неотъемлемой частью пищевых привычек японцев как в обычное время, так и во время чрезвычайных ситуаций.