Шлюмбергера — секрети яскравого цвітіння різдв’яника

Шлюмбергеру частенько плутають з іншими видами красиво квітучих лісових кактусів. Та лише за назвою. Для кожного, хто хоч раз бачив яскраве цвітіння різдв’яника він залишається особливою зіркою зимового інтер’єру. Придбати рясно квітучі кущики можна на кожному кутку. А ось примусити рослинку знову порадувати сотнями сліпуче забарвлених квіточок — завдання набагато складніше. Різдв’яник вимагає особливих умов на періоді спокою та погано реагує на недогляд. Але знайти «ключ» до цього особливого кактуса цілком можливо.

Шлюмбергера — секрети яскравого цвітіння різдв’яника

Опис рослини

Лісові кактуси завжди вважалися рясно квітучими зірками серед кімнатних рослин. Та якщо говорити про сліпучі барви чистих полум’яних відтінків, то шлюмбергера — і справді королева.

Шлюмбергера, різдвяник, різдвяний кактус, грудневик (Schlumbergera) — тропічний епіфітний кактус висотою до пів метра, що легко формується в більш компактні форми. Пониклі, циліндричні чи пласкі, жорсткі, м’ясисті пагони запам’ятовуються фігурним зубчастим краєм пласких сегментів до 10 см довжиною. На верхівках і між зубцями розташовані опушені ареоли. Темні відтінки блискучих пагонів шлюмбергери створюють дивовижно красивий фон для яскравого цвітіння.

Цей кактус недаремно називають різдв’яником, адже період цвітіння шлюмбергери припадає на листопад-січень. Тоді розпускаються невтомно десятки квіток, вражаючи чистими, сліпуче рожевими, червоними, білими, пурпуровими або двокольоровими відтінками. Зигоморфні, широко розкриті губчасті квіти до 9 см довжиною дивують красивим вигином загострених пелюсток і елегантністю повислих ефектних тичинок. Шлюмбергери світлозалежні, квітки розпускаються лише вдень.

Шлюмбергера Гартнера (Schlumbergera gaertneri)

Поширені види шлюмбергери

Сучасні шлюмбергери яскраво вирізняються від застарілих радянських різдв’яників. Західні гібриди можуть похизуватися більшою густиною, меншими розмірами, ряснішим цвітінням і все більш варіативним забарвленням.

Видові рослини або окремі культивари певного виду зустрічаються рідше, ніж гібриди складного походження, та все ж за деякими особливостями легко розрізнити чотири основних види кімнатних шлюмбергер:

• Шлюмбергера Гартнера (Schlumbergera gaertneri) — різновид з виключно червоними і більш широкотрубчастими квітками та дуже акуратними сегментами розлогих пагонів.
• Шлюмбергера Баклі (Schlumbergera х buckleyi) — темнолистий вид з циліндричними пагонами й пласкими, слабкозубчастими сегментами, пухнастішими ареолами і великими, до 8 см, квітками з жовтою трубкою.
• Шлюмбергера усічена (Schlumbergera truncata) — пониклий вид з дуже потужними аркоподібними болотяними пагонами, укороченими листкоподібними сегментами та найбільш симетричними серед шлюмбергер, до 5 см в діаметрі, довготрубчастими, широко розкритими квітками.
• Шлюмбергера Расселла (Schlumbergera russelliana) — компактний різновид з пласкими, дуже яскравими пагонами довжиною до 1 м з рельєфним краєм сегментів і пониклими рожево-червоними квітами до 4 см довжиною з зеленуватою трубкою.

Шлюмбергера Баклі (Schlumbergera х buckleyi)

Умови для шлюмбергери

Невибагливість шлюмбергери дозволяє досягти успіху навіть в «середніх» умовах. Достатньо не забувати про стадії росту, а особливо — про період спокою.

Шлюмбергері підійде будь-яке середнє, якісно освітлене місце з захистом від прямого сонця. Недостатнє освітлення «несумісне» з цвітінням, допустима лише легка напівтінь. Орієнтуватися можна на умови східних підвіконь.

Освітлення для шлюмбергери має залишатися незмінним протягом всього року. Для закладки пуп’янків потрібно на 6-7 тижнів обмежити світловий день 9-10 годинами, восени це природний процес, за бажання змістити цвітіння, його варто імітувати штучно.

Взимку, на період цвітіння, освітлення обов’язково потрібно покращувати, переставляти кактус на найбільш яскраві підвіконня або організовувати штучне освітлення.

Прохолодний період підготовки до цвітіння — обов’язкова умова для шлюмбергери. Ідеальний варіант — температура від +10 до +15 °C, максимум +18 °C. Переводити на період спокою шлюмбергеру краще поступово, спочатку виставивши в проміжних умовах (особливо для рослин, які до цього перебували на свіжому повітрі). У звичайні «кімнатні», теплі умови шлюмбергеру переставляють при появі ознак розвитку перших пуп’янків. Після відцвітання кактус до початку активного росту знову повертають у прохолодні умови. В період вегетації спеки шлюмбергера не боїться.

Декабрист не любить зміни місця, зміщення та обертання від стадії закладки пуп’янків до відцвітання. Будь-яка зміна розташування може призвести до втрати всіх квітів.

Якщо є можливість, протягом усього літа цей кактус краще утримувати на балконі, терасі, в садку. Потрібно враховувати, що освітлення просто неба значно яскравіше, тому рослині буде некомфортно на сонячних майданчиках і для розташування варто знайти м’який напівзатінок з захистом від опадів і протягів.

Шлюмбергера усічена (Schlumbergera truncata)

Догляд за різдв’яником в домашніх умовах

Полив

Полив для шлюмбергери потрібно коригувати в залежності від стадії росту і розвитку. Це один з найбільш вологолюбних домашніх кактусів. З березня і до кінця серпня для рослини дотримуються загальних правил періоду активної вегетації, підтримуючи стабільну вологість ґрунту з підсиханням на 3-4 см зверху між поливами. З вересня полив потрібно почати скорочувати, на період спокою з середини вересня до середини листопада цю кімнатну рослину поливають мінімально — підтримують тургор, просушуючи субстрат майже повністю.

Після появи перших пуп’янків полив знову відновлюють до режиму підсихання верхнього шару ґрунту. А з відцвітанням знов потрібно організувати короткий період спокою, обмеживши полив до появи ознак вегетації. Будь-яке пересихання субстрату на стадії цвітіння та активної вегетації, як і перелив на стадії спокою, викликають порушення росту.

Поливати шлюмбергеру потрібно максимально акуратно, уникаючи потрапляння води на стебла, пуп’янки, квіти. Воду не варто залишати в піддонах довше 5 хв. Для цього кактусу підійде лише м’яка вода кімнатної температури.

Підживлення

Добрива для шлюмбергери вносять в період активної вегетації, нарощування зелені та пагонів з березня до кінця серпня, використовуючи стандартну схему підживлення кімнатних рослин. Частота — 1 раз на 2 тижні, але рекомендовану виробником пропорцію сумішей для підживлення зменшувати потрібно у 2 рази. Універсальні комплексні добрива — ідеальний варіант на етапі вегетації.

Частину добрив можна вносити у слабкій концентрації по зелені. На стадії бутонізації можна за бажанням поекспериментувати з 1-2 підживленнями калійно-фосфорними чи органічними добривами, але зазвичай вони не потрібні.

Вологість повітря

Потреба підтримувати досить високі показники вологості повітря для багатьох стає неочікуваним і неприємним сюрпризом. У період активної літньої вегетації для кактуса шлюмбергера, особливо при перебуванні не на свіжому повітрі, а в кімнатних умовах, варто забезпечити регулярні обприскування для підтримання хоча б середніх показників. Упродовж всієї стадії розвитку пуп’янків та цвітіння обприскувати рослину не можна. Компенсувати роботу опалювальних систем та низьку вологість повітря взимку потрібно іншими методами, наприклад, піддонами з вологим керамзитом чи сфагнумом.

Формування крони

Щоб шлюмбергера дійсно була схожа на картинку з реклами, потрібно постійно дбати про формування щільної пишної крони й не допускати видовження пагонів без галуження. Щоразу після цвітіння необхідно стимулювати ріст відгалужень відламуванням або відщипуванням сегментів на верхівках для пробудження бокових бруньок. Сегменти у кактуса не обрізають, а обережно викручують. Занадто довгі пагони можна довільно видаляти.

Проблеми в вирощуванні

При неправильній зимівлі й системних порушеннях будь-якого правила догляду — відсутність цвітіння.

В занадто сухому повітрі рослина стає вразливою до павутинного кліща, борошнистих червців, щитовок, боротися з якими краще відразу вузькоспеціалізованими інсектицидами.

Якщо шлюмбергеру неправильно поливати, вона часто страждає від гнилі, фузаріозу, для подолання яких варто не шкодувати пагони й вирізати всі пошкоджені частини, не затягувати з терміновою пересадкою і обробкою системними фунгіцидами.

Шлюмбергера Расселла (Schlumbergera russelliana)

Пересадка і розмноження

Цей кактус пересаджують після цвітіння в період відносного спокою або на самому початку активної вегетації (росту нових сегментів). Поспішати з пересаджуванням до того моменту, доки кактус не заповнить попередній горщик, не варто. Рослина дуже чутлива до травм як пагонів, так і коренів, тому переносити шлюмбергеру потрібно максимально обережно, методом перевалювання.

Для шлюмбергери чудово підходять спеціальні грунтосуміші для сукулентів або епіфітів з грубою текстурою, фракціями до 1 см — повітрепроникні, нейтральні, торф’яні субстрати. До них варто додати сфагнум, кору, перліт чи інші розпушувачі. Обов’язкова домішка — вугілля.

Шлюмбергери можна вирощувати в якості як ампельної, так і горщикової рослини. Головне — уникати занадто глибоких моделей контейнерів і не забувати про дренаж.

Для отримання кущиків достатню заволодіти звичайним стеблевим живцем. Замість окремих сегментів краще відламати верхівку пагона з 2-3 сегментами. Найкращий час для живцювання шлюмбергери — період після завершення цвітіння. Зрізи потрібно обробити золою, підсушити декілька днів. Живці цього кактуса вкорінюються в легкій землесуміші для сукулентів в тепличних умовах.

За бажання отримати цікаві форми, шлюмбергери щеплюють на опунцію або перовскію — в розщіп, живцями з 2-3 сегментами.

Шлюмбергера (Schlumbergera) – догляд у домашніх умовах

Це домашня рослина, яка потрапила до нас з тропічних лісів на південному сході Бразилії. Вона зазвичай починає цвітіння в кінці грудня і радує нас весь зимовий період. З його звисаючих пагонів, а саме з їх закінчень з’являються квітки різдвяника, довжина квітки досягає 3-8 см. Квітки бувають самого різного забарвлення: білі, лавандові, фіолетові, червоні, червоно-оранжеві, персикові, жовті та інші. Як і всі домашні рослини зігокактус любить хороший догляд, якщо будете як слід доглядати його, то він Вас може порадувати цвітінням до 3-х разів на рік.

Найбільш поширені такі види різдвяника

Шлюмбергера Гертнера (Schlumbergera gaertneri) Квітки у цієї рослини оранжево-червоні, а в дзвіночка загострені пелюстки, довжина квіток досягає 7 см.

Шлюмбергера баклі (Schlumbergera buckleyi) Квітки симетричні лілово-рожевого кольору, трохи загострені та довгасті.

Шлюмбергера усічена (Schlumbergera truncatus) Квітки несиметричні самого різного відтінку, стебла прямі. Ці рослини менш стійкі до захворювань, тому термін життя недовгий.

Шлюмбергера, догляд в домашніх умовах

Догляд за кімнатними рослинами нескладний. Щоб у Вашої рослини з одного боку не було більше листя, а з іншого менше – його періодично повертають різними сторонами до світла, але в період цвітіння і появи бутонів його турбувати не можна! Чим частіше будете підрізати різдвяник (підрізати потрібно негілчасті пагони), тим рясніше буде його цвітіння.

Вибір місця

Різдвяник легко вражається прямими сонячними променями, через них на його листках виникають опіки.
Зігокактус добре росте на світлому місці, ідеально підходить північне вікно.

Полив

Не заливайте різдвяник, так як це може призвести до гниття коренів (листя почнуть в’янути), не допускайте пересихання, не поливайте водою з крана, через вміст в ній хлору. Поливати потрібно відстояною водою кімнатної температури. Полюбляє регулярне обприскування і теплий душ. Рясно поливають, коли з’являються бутони і до кінця цвітіння. Після поливають, коли ґрунт підсохнув.

Грунт

Шлюмбергера, як і інші кактуси, потребує спеціального ґрунту для забезпечення здоров’я та гарного зростання.

Основні критерії при виборі ґрунту для шлюмбергерів – це водопроникність, повітропроникність та поживність.

Хороший грунт для шлюмбергер повинен бути легким, щільним, мати хорошу дренажну здатність, щоб уникнути застою води в корінні рослини. Склад грунту повинен включати пісок, перліт та торф, щоб забезпечити хорошу повітропроникність та водопроникність. Також для шлюмбергерів рекомендується використовувати ґрунт, який багатий на органічні речовини та мінерали. Як органічні добавки можна використовувати кокосове волокно або перегній. Якщо ви не можете придбати спеціальний ґрунт для шлюмбергера, ви можете приготувати його самостійно, змішавши 2 частини піску, 1 частину перліту та 1 частину торфу чи кокосового волокна.

Важливо пам’ятати, що шлюмбергер віддає перевагу слабокислому грунту.

Тому, якщо ви вирішите приготувати ґрунт самостійно, переконайтеся, що він не містить надлишок кислотності.

Пересадження

Зазвичай пересаджують в кінці лютого після цвітіння. Горщик потрібен не глибокий, але просторий. Добре підходить ґрунтова суміш для кактусів, яку можна придбати в будь-якому квітковому магазині. Можна змішати дернову, листову, торф’яну землі і пісок (всього порівну). Обов’язковий хороший дренаж. Молодий зігокактус пересаджують раз на 2 роки, а дорослий – раз на 3-5 років.

Підживлення

Підгодовують після закінчення цвітіння (через 2 – 3 тижні після пересадки) звичайним спеціальним добривом для кактусів.

Розмноження

1. Виберіть здорову та міцну втечу з материнської рослини. Виберіть втечу, яка має кілька листків і не має ознак захворювання або пошкодження.
2. Відріжте втечу від материнської рослини, використовуючи гостру та чисту зброю. Найкраще використовувати секатори або ніж для цього.
3. Залишіть відрізаний пагін на повітрі на кілька годин, щоб поверхня рани засохла.
4. Після того, як рана засохне, поставте втечу на місце, де він отримуватиме достатньо світла та тепла. Рослина має бути захищена від прямого сонячного проміння.
5. За кілька тижнів на втечі з’являться коріння. Коли коріння досягнуть довжини близько 2,5 см, можна пересадити втечу в окремий горщик із ґрунтом для кактусів або спеціальним ґрунтом для шлюмбергерів.
6. Поливайте нову рослину після пересадки дуже обережно, щоб не зашкодити коріння. Після цього продовжуйте доглядати рослину, як і материнську рослину.

Розмножують різдво незалежно від пори року.

Ви можете повторити цей процес розмноження для створення великої кількості нових рослин шлюмбергерів.

Хвороби та шкідники

Як і будь-яка інша рослина, зигокактус може бути схильний до різних хвороб і шкідників.

Серед найпоширеніших хвороб, які можуть уразити шлюмбергеру, можна назвати гнилизна коренів, гниль стебла, бактеріальну плямистість і борошнисту росу.

• Гнилия коренів і стебла зазвичай виникають в результаті надмірного поливу або поганий дренаж, що призводить до розвитку грибкових інфекцій.
• Бактеріальна плямистість проявляється у вигляді коричневих або чорних плям на листі та стеблах.
• Борошниста роса викликає появу білого нальоту на листі.

Серед шкідників, які можуть атакувати шлюмбергеру, можна назвати павутинний кліщ, щитівку та трипси.

• Павутинний кліщ – це мікроскопічний шкідник, який покриває листя рослини тонким павутинням і живиться їх соками, що призводить до засихання листя.
• Щитівка – це дрібний шкідник, який покриває листя та стебла щільним шаром захисної смоли та живиться соками рослини, що може призвести до уповільнення росту.
• Трипси – це дрібні комахи, які харчуються соками рослини та можуть призвести до появи жовтих плям на листі.

Для боротьби з хворобами та шкідниками шлюмбергери рекомендується стежити за станом рослини, видаляти уражені частини рослини, забезпечувати хорошу вентиляцію та не перенасичувати рослину водою. Також можна застосовувати спеціальні препарати для захисту рослин від хвороб та шкідників.

Проблеми, які можуть виникнути

• Якщо ваша кімнатна рослина не цвіте, або квіток мало, то Ви її неправильно утримуєте, тримаєте в поганому освітленні, недостатньо поливаєте, в ґрунті немає поживних речовин.
• Сухе листя, бліднуть і обпадають, на їх поверхні помітні коричневі цятки – поразка щитівками.
• Забарвлення сегментів блідне, різдвяник стає млявим – при пошкодженні шкідниками, при попаданні прямих сонячних променів, при нерегулярному поливі.
• Рослина скидає бутони – при зміні місця зігокактуса, пошкодженні шкідниками, загнивання коренів, недостатньому поливі або низькій температурі повітря.

Шлюмбергера – види, розмноження і догляд

Шлюмбергера (Зігокактус або Декабрист) – рослина, яка легко розмножується, не вимагає частих поливань і підгодівлі. Але багато хто вважає, що її важко змусити цвісти. Ця думка помилкова і каже про незнання біологічних особливостей квітки.

Шлюмбергера (Зігокактус, Декабрист) відноситься до лісових (епіфітних видів) кактусів. У вологих лісах Південної Америки рослина живе на стовбурах і гілках дерев.

У шлюмбергери м’які й плоскі, зелені пагони довжиною до одного метра, що складаються з плоских члеників-сегментів. Краї листових пластин зубчасті або хвилясті. З роками основа пагонів дерев’яніє і стає коричневою.

Гострі колючки (за винятком шлюмбергери опунцевої) відсутні, замість них в ареолах ростуть тонкі ворсинки.

Бутони утворюються на кінцях пагонів. Взимку розпускається безліч однотонних і строкатих квіток малинового, білого, рожевого, лососевого, яскраво-червоного і оранжевого кольору. При гарному догляді зігокактус живе в будинку до 20 років.

Популярні види і сорти

Шлюмбергера букле (Schlumbergera bucklei).

Шлюмбергера букле (Schlumbergera bucklei).

Рослина з пагонами довжиною 40-50 см і продовгуватими рожево-фіолетовими або червоними квітками, діаметром до 8 см.

Шлюмбергера Трунката (Schlumbergera truncata).

Шлюмбергера Трунката (Schlumbergera truncata).

Цей вид виростає до 50 см. Листова пластина довжиною 4-6 см, із зубчастими краями і усіченою верхньою частиною. Квітки відрізняються різноманітністю відтінків – від білого до фіолетового.

Шлюмбергера опунцевидна (Schlumbergera opuntioides).

Шлюмбергера опунцевидна (Schlumbergera opuntioides).

Довгі (до 1,2 метра) гіллясті пагони складаються з плоских частин, з ареол яких ростуть численні колючки.

Квітки ростуть на кінцях пагонів горизонтально. Зрощені у підстави внутрішні пелюстки утворюють трубку білого кольору. Зовнішні пелюстки забарвлені в рожевий, фіолетовий колір.

Шлюмбергера Каутского (Schlumbergera kautskyi).

Шлюмбергера Каутского (Schlumbergera kautskyi).

Рослина в вигляді компактного кущика. Довжина листової пластинки 2-3,5 см, квітки – фіолетові з гострими і вузькими пелюстками.

Шлюмбергера Орсічіана (Schlumbergera orssichiana).

Шлюмбергера Орсічіана (Schlumbergera orssichiana).

У цього виду пагони з великими сегментами довжиною до 7 см. Забарвлення квіток – світло-рожеве або малинове. Можливе повторне цвітіння в березні або в кінці літа.

Шлюмбергера Русселіана (Schlumbergera Russelliana).

Шлюмбергера Русселіана (Schlumbergera Russelliana).

Пагони довжиною до 1 метра, складаються з плоских зубчастих сегментів. Квітки трубчасті, до 5 см завдовжки, з безліччю довгастих пелюсток: рожевих, червоних і фіолетових.

Гібриди шлюмбергер

На основі шлюмбергери Русселіана і шлюмбергери Трунката отримано безліч гібридів з декоративними квітами, ефектним забарвленням і формами.

«Аспен» – рослина з білими махровими квітами. Через торочкуваті краї вони виглядають повітряно.

«Ангел Денс» – шлюмбергера з унікальними квітками – великими і сліпуче білими.

«Мадам Батерфляй» – Зігокактус з барвистими квітами. Основний колір пелюсток – білий з рожевою окантовкою.

«Сесілія» – «рослина-свято» – так можна назвати цей гібрид. Ефектні квітки в центрі забарвлені в блідо-персиковий відтінок, а краї виділені яскраво-оранжевим кольором.

Вибір місця і ґрунту для посадки

Місце для шлюмбергери вибирають світле, але не під прямим сонцем. Світло потрібне рослині для закладки квіткових бутонів, в тіні вона буде рости, але погано цвісти. Горщики з рослинами розміщують з східного або південно-східного боку, а з настанням тепла їх переносять з кімнати на балкон або лоджію. Щоб кущ ріс рівномірно, рослини влітку зрідка повертають різними сторонами до світла.

Зігокактус містять в помірно теплому приміщенні. Оптимальна температура повітря в приміщенні під час бутонізації 16-20°C, в період спокою рослині буде комфортно при температурі не више14-17°C.

Ґрунт для зігокактуса має бути поживним, водо і повітропроникним з кислою реакцією. Для посадки використовують торфосуміш з додаванням піску або вермикуліту. З готових ґрунтів вибирають склади спеціально для зігокактусів. Також можна змішати дернову і листову землю в рівних пропорціях, додавши для розпушення річковий пісок і трохи моху сфагнуму.

Для дренажу на дно горщика насипають товстий шар керамзиту або дрібних камінчиків. У горщику обов’язково повинні бути отвори для стоку зайвої води після поливу.

Догляд шлюмбергер

Поливання

Під час активного росту (навесні і влітку) та в період цвітіння шлюмбергеру поливають регулярно в міру підсихання верхнього шару ґрунту.

До осені – після відростання пагонів і після цвітіння настає період спокою. В цей час вологи потрібно менше і досить рідкісних поливань. Але земляний ком не повинен пересихати. Режим поливу – один раз в тиждень. Поливають відстояною водою кімнатної температури.

Так як зігокактус – це дитя тропіків, то він любить вологе повітря. У літню спеку кущики обприскують щодня. Також зволоження повітря поєднують з поливанням із середини листопада і до початку цвітіння. На перезволоження шлюмбергера реагує опаданням листових пластин.

Підживлення

У період активного росту, починаючи з березня до вересня, шлюмбергеру підгодовують один раз на місяць повним комплексним добривом. Потім, в зв’язку з відпочинком, слідує перерва в підгодівлі.

З середини листопада – перед підготовкою до цвітіння починається фаза інтенсивних підживлень. Поживних речовин рослині необхідно більше і частіше – 1 раз в 10 днів.

Крім азоту, до складу добрив повинні входити збалансована суміш фосфору і калію. Недолік цих елементів в ґрунті призводить до опадання бутонів. Ефективне почергове застосування мінеральних і органічних добрив. З органіки для шлюмбергери використовують слабкий розчин коров’яку (1:10).

Пересадка

Якщо зігокактус був придбаний під час цвітіння, то після покупки його не рекомендується пересаджувати – потрібно дочекатися закінчення цвітіння. Під час цвітіння горщики не переставляють і не повертають, щоб квіти не опали.

Молоді кущики пересаджують щорічно, дорослі кожні 3-4 роки. Пересадку проводять після цвітіння, або до початку росту – з кінця березня по травень включно.

Ємності для рослин не повинні бути великого розміру. При виборі орієнтуються на обсяг кореневої системи і товщину дренажного шару. За формою краще вибирати широкі і невисокі горщики, тому що коренева система у зігокактуса поверхнева. Підживлення після пересадки проводять не раніше, ніж через два тижні.

Формування

Завдяки формуванню рослина набуває красиву форму, стає компактною і зеленою. На нових пагонах утворюється більше бутонів.

Формування проводять після цвітіння. На початку літа видаляють витягнуті, викривлені пагони, вкорочують нерозвинені стебла. Зайві листові сегменти не обрізають, а акуратно відщипують в точці з’єднання.

Як домогтися пишного цвітіння?

Незважаючи на те, що зігокактус вважається не капризною рослиною, він може добре нарощувати пагони, але відмовлятися щорічно цвісти. Поширеними причинами такої проблеми можуть бути:

1. Відсутність умов для закладки квіткових бутонів.

2. Формування зав’язі відбувається при прохолодному утриманні в умовах короткочасного спокою. Цей період припадає на другу половину вересня і триває до середини листопада.

3. Рослина знаходження в теплому приміщенні при температурі вище 22Cº, що сприяє тільки швидкому зростанню пагонів. Активне утворення квіткових бруньок відбувається при температурі 14-17°C.

4. Після літа не варто поспішати переносити квітку в тепле приміщення із заскленій лоджії або балкона, якщо температура повітря там не опускатиметься нижче 9-12°C. Зігокактус в цей період рідко поливають, не підживлюють і не обприскують. Як тільки з’являться квіткові зав’язі, горщик переносять в кімнату на постійне місце.

5. Недостатнє освітлення.

6. Дефіцит вологи та поживних речовин.

7. Пересадка у великий горщик. Рослині в такій ємності лінь витрачати сили на цвітіння. До того ж, слабка коренева система зігокактуса у великому обсягу ґрунту почне закисати після поливань.

8. Наявність шкідників в ґрунті.

Розмноження шлюмбергери

Посів насіння

У домашніх умовах отримати насіння складно. Рослину потрібно запилювати. Простіше купити готові насінини в магазині.

Посіви проводять в травні-червні. Попередньо насіння прогрівають протягом 1-2 діб при температурі 40-60°C, а потім замочують в розчині гумату натрію або стимулятора росту. Насінини розкладають у вологому піску або в суміші піску і ґрунту поверхнево, без глибокого закладення.

Посіви накривають склом і залишають для пророщування при температурі 20-25°C. Посадки регулярно провітрюють і зволожують.

Проростають насінини нерівномірно. Перші сіянці з’являються через 3-4 тижні. Через два місяці, після появи сходів, проводять пікіровку. Перший рік розсада розвивається повільно. Зацвітають рослини, вирощені з насіння, через 1,5-3 роки.

Живцювання

В кінці весни відокремлюють від пагонів 2-3 крайніх сегмента і підсушують кілька днів.

Потім живці висаджують під нахилом в горщики або прозорі пластикові склянки, заповнені вологою сумішшю торфу і піску. Пісок можна замінити перлитом або вермикулітом. У воді живці краще не вкорінювати – великий ризик загнивання.

Для живців влаштовують тепличні умови – накривають горщики прозорою банкою або поліетиленовим пакетом. Їх регулярно провітрюють і прибирають конденсат. Укорінення відбувається протягом декількох тижнів. Пагони починають швидко рости, утворюючи пишний кущик.

Щеплення

За допомогою щеплення зігокактус формують у вигляді красивого штамбового деревця. Для підщепи використовують інші кактуси: пейрескію, опунцію, цереус.

Гострим ножем зрізують верхівку підщепи і в розщепу стебла вставляють держак шлюмбергери із трьох сегментів. Місце щеплення закріплюють колючкою кактуса або голкою і обв’язують ниткою. Рослину містять в приміщенні із температурою 18-20°C.

Протягом 2-3 тижнів держак приростає до підщепи. Фіксуючі пов’язки і голки прибирають. Штамбове деревце прикріплюють до опори, щоб зростаючі втечі не обламалися в місці щеплення.

Шкідники і хвороби

Зігокактус стійкий до хвороб, але через помилки в догляді уражається грибковими (фузаріоз, гниль, фітофтороз) і бактеріальними інфекціями (мокра гниль). Коріння рослини загнивають або відмирають, пагони стають млявими, на них з’являються плями. Хворі рослини обробляють фунгіцидами «Швидкість», «Топаз», «Максим» або бордоською сумішшю.

З шкідників на рослині може з’явитися павутинний кліщ – дрібна комаха червоного або жовтого кольору. З хімічних засобів проти нього використовують «Актеллік», «Неорон» або біопрепарат «Фітоверм».

Дорослі особини і яйцекладки шкідника гинуть при обробці гарячою водою з температурою 35-40°C. Горщик ставлять в ванну, ґрунт закривають поліетиленовим пакетом, захищаючи від розмивання. Пагони миють, поливаючи зверху водою з лійки.

Шлюмбергера асоціюється з ніжністю і турботою, адже цвіте рослина перед добрим і чарівним Різдвом. Вважається, що квітка наповнює будинок теплом, радістю і оберігає всіх від прояву злості та черствості.