Омез ® (Omez) Лікарські препарати

омепразол пригнічує фермент H + /К + — АТФазу (протонний насос) в парієтальних клітинах шлунка і блокує тим самим заключну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної і стимульованої секреції незалежно від природи подразника.
Після однократного перорального прийому дія омепразолу настає протягом першої години і триває протягом 24 год. Максимальний ефект досягається через 4 дні лікування препаратом Омез. Після припинення прийому препарату секреторна активність повністю відновлюється через 3–5 діб.
Омепразол швидко абсорбується в ШКТ, C_max в плазмі крові досягається через 0,5–3,5 год. Біодоступність становить 30–40%. Зв’язок з білками плазми крові — ~95%.
Омепразол практично повністю метаболізується в печінці за участю ізоферменту CYP 2C19 з утворенням 6 фармакологічно неактивних метаболітів. T_½ — 0,5–1 год.
Виводиться у вигляді метаболітів з сечею (70–80%) і жовчю (20–30%).
У пацієнтів з печінковою недостатністю біодоступність значно зростає, T_½ збільшується до 3 год.
У пацієнтів літнього віку швидкість виведення зменшується, біодоступність зростає.

Показання Омез

дорослі : лікування та профілактика рецидивів виразки дванадцятипалої кишки та доброякісної виразки шлунка, у тому числі пов’язаних із прийомом НПЗП; ерадикація Helicobacter pylori при пептичній виразці у комбінації з відповідними антибіотиками; лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, у тому числі рефлюкс-езофагіту; лікування синдрому Золлінгера — Еллісона.
Діти віком від 1 року та масою тіла понад 10 кг : лікування рефлюкс-езофагіту; симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі.
Діти віком від 4 років: у комбінації з антибіотиками лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої Helicobacter pylori .

Застосування Омез

дорослі . Лікування та профілактика виразки дванадцятипалої кишки та доброякісної виразки шлунка, у тому числі пов’язаних з прийомом НПЗП. Рекомендована доза для пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів виразка дванадцятипалої кишки загоюється протягом 2 тиж. Для пацієнтів, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендується подальше лікування протягом 2 тиж. У тяжких або рецидивуючих випадках рекомендується 40 мг омепразолу на добу, загоєння зазвичай досягається протягом 4 тиж.
Для профілактики рецидиву виразки дванадцятипалої кишки у пацієнтів з негативним результатом тесту на Helicobacter pylori рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. Для деяких пацієнтів може бути достатньо добової дози 10 мг. У разі недостатньої терапії дозу можна підвищити до 40 мг.
При лікуванні виразки шлунка рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів виразка шлунка загоюється протягом 4 тиж. Пацієнтам, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тиж.
Для профілактики рецидиву у пацієнтів з виразкою шлунка та недостатньою реакцією на лікування рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 40 мг 1 раз на добу.
Для лікування виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, що пов’язана із застосуванням НПЗП, рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів загоєння настає протягом 4 тиж. Пацієнтам, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тиж.
Для профілактики виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, що пов’язана із застосуванням НПЗП, для пацієнтів, які мають підвищений ризик (вік >60 років, наявність у минулому виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотечі у верхньому відділі ШКТ), рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу.
Ерадикація Helicobacter pylori при пептичній виразці. Для ерадикації Helicobacter pylori при виборі антибактеріальних лікарських засобів слід враховувати індивідуальну переносимість препарату та дотримуватися відповідності до національних, регіональних і місцевих особливостей та настанов щодо лікування.
Омепразолу 20 мг + кларитроміцину 500 мг + амоксициліну 1000 мг 2 рази на добу протягом 1 тиж, або
омепразолу 20 мг + кларитроміцину 250 мг (при необхідності 500 мг) + метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг, або тинідазолу 500 мг) 2 рази на добу протягом 1 тиж, або
омепразолу 40 мг 1 раз на добу + амоксициліну 500 мг + метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг або тинідазолу 500 мг) 3 рази на добу протягом 1 тиж.
Лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, у тому числі рефлюкс-езофагіту. Рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів одужання настає протягом 4 тиж. Пацієнтам, у яких не відбувається повного одужання після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тиж. Для пацієнтів із тяжким езофагітом рекомендується 40 мг омепразолу на добу, при цьому одужання зазвичай досягається протягом 8 тиж.
Для довготривалого лікування пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою рекомендована доза становить 10 мг омепразолу 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20–40 мг омепразолу 1 раз на добу.
При лікуванні симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. Пацієнту може бути достатньо дози 10 мг, дозу слід коригувати в індивідуальному порядку. Якщо не досягається бажаний результат після 4 тиж лікування омепразолом у дозі 20 мг на добу, пацієнта слід додатково обстежити.
Лікування синдрому Золлінгера — Еллісона. Рекомендована початкова доза препарату Омез становить 60 мг 1 раз на добу. Спостереження більше ніж 90% пацієнтів з тяжкими захворюваннями та недостатньою реакцією на інші види лікування виявило ефективність підтримувальної терапії у дозах 20–120 мг на добу. Добову дозу вище 80 мг слід розподілити та застосовувати за 2 прийоми.
Діти
Лікування рефлюкс-езофагіту . Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі.
Рекомендації з дозування:
≥1 року (маса тіла 10–20 кг) — 10 мг* 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20 мг 1 раз на добу.
Діти з масою тіла понад 20 кг — 20 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 40 мг 1 раз на добу.
Тривалість лікування рефлюкс-езофагіту становить 4–8 тиж.
Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі : тривалість лікування — 2–4 тиж. Якщо не досягається бажаний результат після 2–4 тиж, пацієнта слід додатково обстежити.
Діти та підлітки віком від 4 років
Лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої Helicobacter pylori . Рекомендації з дозування.
Маса тіла:
15–30 кг — омепразол 10 мг + амоксицилін 25 мг/кг маси тіла + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тиж;
31–40 кг — омепразол 20 мг + амоксицилін 750 мг + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тиж;
>40 кг — омепразол 20 мг + амоксицилін 1000 мг + кларитроміцин 500 мг. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тиж.

Протипоказання

підвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолів або будь-якої допоміжної речовини. Омепразол, як і інші інгібітори протонного насоса, не застосовувати одночасно з нелфінавіром.

Побічна дія

з боку системи крові та лімфатичної системи : рідко — лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко — агранулоцитоз, панцитопенія.
З боку імунної системи : рідко — реакції гіперчутливості (наприклад гарячка, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції/анафілактичний шок); дуже рідко — еозинофілія.
З боку обміну речовин і харчування : рідко — гіпонатріємія; частота невідома — іпомагніємія.
З боку травної системи : часто — нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, біль у животі; нечасто — підвищення активності печінкових трансаміназ і ЛФ; рідко — сухість слизової оболонки порожнини рота, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, гепатит (з жовтяницею або без), мікроскопічний коліт; дуже рідко — печінкова недостатність (у пацієнтів з попереднім тяжким захворюванням печінки).
З боку нервової системи : часто — головний біль; нечасто — запаморочення, парестезії, сонливість, безсоння; рідко — збудження, зворотна сплутаність свідомості, депресія, порушення смакових відчуттів; дуже рідко — агресія, галюцинації; енцефалопатія.
З боку органу зору : рідко — порушення зору.
З боку шкіри і підшкірних тканин : нечасто — кропив’янка, шкірний висип, свербіж шкіри, дерматит; рідко — фотосенсибілізація, алопеція; дуже рідко — мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини : нечасто — перелом стегна, кісток зап’ястя і хребців; рідко — біль у м’язах, біль у суглобах; дуже рідко — м’язова слабкість.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : рідко — бронхоспазм.
З боку нирок і сечовивідних шляхів : рідко — інтерстиціальний нефрит.
З боку статевих органів та молочної залози : дуже рідко — гінекомастія.
Загальні порушення і порушення в місці введення : нечасто — нездужання, периферичні набряки; рідко — посилення потовиділення.

Особливості застосування

за наявності будь-якого небезпечного симптому (наприклад значна втрата маси тіла, не зумовлена дієтою; часте блювання; дисфагія; блювання з домішками крові або мелена) і діагностованої виразки шлунка або підозри на її наявність слід виключити злоякісне захворювання, оскільки прийом препарату може маскувати його симптоми та затримувати встановлення правильного діагнозу.
Одночасне застосування атазанавіру з інгібіторами протонного насосу не рекомендується. Якщо комбінації атазанавіру з інгібітором протонного насосу не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад вірусне навантаження) у поєднанні з підвищенням дози атазанавіру до 400 мг на 100 мг ритонавіру; доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти шлункового соку, може зменшити всмоктування вітаміну В₁₂ (ціанокобаламіну) через гіпо- або ахлоргідрію. Це слід враховувати пацієнтам з кахексією або факторами ризику щодо зниження всмоктування вітаміну В₁₂ при довготривалій терапії.
Омепразол є інгібітором CYP 2C19. На початку або при завершенні лікування омепразолом необхідно розглянути можливість взаємодії з лікарськими засобами, що метаболізуються з участю CYP 2C19. Взаємодія спостерігається між клопідогрелом та омепразолом. Клінічна значущість цієї взаємодії залишається незрозумілою.
У хворих, які приймають інгібітори протонного насосу, включаючи омепразол, упродовж щонайменше 3 міс може виникнути суттєва гіпомагніємія (у більшості випадків гіпомагніємії хворі застосовували препарат близько року).
Тривале зниження кислотності шлункового соку може призвести до збільшення кількості бактерій, присутніх у ШКТ.
Лікування інгібіторами протонного насосу може призвести до дещо підвищеного ризику розвитку інфекцій ШКТ, спричинених Salmonella та Campylobacter .
У здорових добровольців відзначалася фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом (навантажувальна доза 300 мг/добова підтримувальна доза — 75 мг) та омепразолом (80 мг на добу перорально, тобто доза, яка в 4 рази перевищує стандартну денну дозу), що призводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелу у середньому на 46% та вираженості максимальної інгібуючої дії (АДФ-індукованої) агрегації тромбоцитів у середньому на 16%.
Деякі дані показують, що терапія інгібітором протонного насосу може бути пов’язана з невеликим підвищенням ризику переломів, асоційованих з остеопорозом. Незважаючи на те що причинно-наслідковий зв’язок між омепразолом/езомепразолом та остеопоротичним переломом не був доведений, пацієнтам з ризиком прогресуючого остеопорозу або остеопоротичного перелому слід рекомендувати відповідний клінічний нагляд відповідно до діючих клінічних рекомендацій для цього стану.
Під час лікування антисекреторними препаратами концентрація гастрину у плазмі крові підвищується у результаті зниження секреції соляної кислоти. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти збільшується рівень хромограніну А (CgA). Підвищення концентрації CgA може впливати на результати досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання такому впливу необхідно припинити прийом інгібітора протонного насосу за 5 днів до проведення визначення рівня CgA.
Для лікування хронічних захворювань у дітей не слід застосовувати препарат довше, ніж рекомендовано.
Як і при всіх видах довготривалого лікування, особливо коли період лікування триває протягом більше 1 року, пацієнт повинен знаходитися під регулярним медичним наглядом.
_{Застосування у період вагітності та годування груддю}. Результати трьох епідеміологічних досліджень вказують на відсутність небажаного впливу омепразолу на вагітність або здоров’я плода/новонародженої дитини. Омепразол можна застосовувати у період вагітності.
Омепразол проникає у грудне молоко, проте з малою імовірністю може впливати на дитину, якщо його застосовувати у терапевтичних дозах.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Малоймовірно, що препарат Омез впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

при одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися збільшення або зниження абсорбції препаратів, біодоступність яких значною мірою визначається кислотністю шлункового соку (в тому числі ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, препарати заліза і ціанокобаламіну).
Одночасне застосування омепразолу з позаконазолом і ерлотинібом протипоказано.
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися значне зниження плазмової концентрації атазанавіру та нелфінавіру. Одночасне застосування зазначених препаратів не рекомендується.
При одночасному застосуванні з омепразолом відзначається підвищення плазмової концентрації ритонавіру/саквінавіру, при цьому переносимість лікування пацієнтами з ВІЛ-інфекцією не погіршується.
Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з 20 мг омепразолу підвищується на 10%.
При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення T_½ варфарину (R-варфарин) або інших антагоністів вітаміну К, цілостазолу, діазепаму, фенітоїну, а також інших препаратів, які метаболізуються в печінці за допомогою ізоферменту CYP 2C19.
Одночасного застосування клопідогрелу та омепразолу слід уникати.
Омепразол при одночасному застосуванні підвищує плазмову концентрацію такролімусу, що може потребувати корекцію дози.
У деяких пацієнтів спостерігалося підвищення плазмової концентрації препарату Омез при одночасному застосуванні з інгібіторами протонного насосу.
При застосуванні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни препарату.
Одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP 3A4 та CYP 2C19 може призвести до підвищення плазмової концентрації омепразолу.
Індуктори ізоферментів CYP 3A4 та CYP 2C19 (наприклад рифампіцин, препарати звіробою) при одночасному застосуванні з омепразолом можуть збільшувати його метаболізм, знижуючи тим самим його концентрацію в плазмі крові.
Не встановлено клінічно значущої взаємодії омепразолу з антацидними препаратами, теофіліном, кофеїном, S-варфарином, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, хінідином, лідокаїном, пропранололом, метопрололом, етанолом.

Передозування

симптоми : сухість у роті, нудота, блювання, підвищене потовиділення, головний біль, сонливість, сплутаність свідомості, порушення зору, тахікардія.
Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

Актуальна інформація

Інгібітори протонної помпи (ІПП) являють собою групу препаратів, які пригнічують секрецію соляної кислоти та широко застосовуються для лікування кислотозалежних захворювань. Починаючи з моменту свого першого впровадження в медичну практику в 1989 р., ІПП (рецептурні лікарські засоби) за величиною продажу в США знаходяться на 3-му місці (Elaine W.Yu. et al., 2011). Уже у 1990 р. FDA схвалило омепразол для лікування ГЕРХ, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивного езофагіту та інших патологічних гіперсекреторних станів (Ament P.W. et al., 2012).
Омез містить у якості діючої речовини омепразол, що є за хімічною структурою похідним бензімідазолу. Він виражено інгібує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти та має унікальний механізм дії: незворотно блокує так звану протонну помпу (ковалентно зв’язується з H + , K + -АТФазою) парієтальної клітини, яка, вірогідно, є кінцевою ланкою у шляху секреції кислоти. Завдяки цьому тривалість пригнічення секреції значно перевищує час знаходження препарату у крові. Омепразол має у 2–10 разів більш виражену здатність до пригнічення секреції соляної кислоти, ніж циметидин (Clissold S.P., Campoli-Richards D.M., 1986).
Секреція соляної кислоти після однократного прийому омепразолу відновлюється повільно та досягає нормального рівня через 3–4 доби (Olbe L., 1989).
Препарат повністю метаболізується в печінці. Основні метаболіти ― сульфон та гідроксимепразол ― не виявляють антисекреторної активності. Омепразол ― кислотолабільний препарат, його біодоступність після однократного прийому становить 35% та підвищується при повторному прийомі 1 р/добу до 60% (Cederberg C. et al., 1989).
У експерименті на щурах продемонстровано нейропротекторний ефект омепразолу та зменшення вираженості нейропатичного болю. Це може бути пояснено тим, що, окрім зниження секреції соляної кислоти, омепразол інгібує активацію ядерного фактора κB (nuclear factor kB), вивільнення прозапальних цитокінів та хемотаксис нейтрофілів. Проте необхідні подальші дослідження для визначення клінічної цінності даного відкриття (Chanchal S.K. et al., 2016).

Можливості застосування Омезу при кислотозалежних захворюваннях

Омепразол виявляє виражений антисекреторний ефект та є ефективним у лікуванні пептичної виразки та пептичного езофагіту, а також у зниженні гіперсекреції соляної кислоти у шлунку та у хворих із синдромом Золлінгера — Еллісона. Він виявляє більш виражений терапевтичний ефект (протягом 2–4 тиж терапії) стосовно загоєння виразок дванадцятипалої кишки порівняно з ранітидином та циметидином (Clissold S.P., Campoli-Richards D.M., 1986). Оскільки ефективна резекція пухлини може бути досягнута лише в меншості пацієнтів із синдромом Золлінгера — Еллісона, терапія у таких пацієнтів зазвичай спрямована на усунення та профілактику повторної появи симптомів, викликаних гіперсекрецією соляної кислоти (Lamers C.B., 1986). Омепразол є потужно і тривало діючим інгібітором стимульованої пентагастрином секреції соляної кислоти. Для хворих із синдромом Золлінгера — Еллісона характерним є стан гіпергастринемії. Було доведено ефективність даного препарату навіть у тих пацієнтів із даним синдромом, симптоми яких недостатньо контролюються високими дозами антагоністів Н₂-рецепторів гістаміну, з пірензепіном або без нього. При цьому у пацієнтів із синдромом Золлінгера — Еллісона навіть при прийомі омепразолу протягом до 27 міс не зареєстровано лабораторних порушень та побічних ефектів (Lamers C.B., 1986).
У подвійному сліпому багатоцентровому дослідженні (45 лікувально-профілактичних закладів у 13 країнах; 602 учасники з доброякісними виразками шлунка) було проведено порівняння ефективності омепразолу (20 мг 1 р/добу; n=203 або 40 мг 1 р/добу; n=194 ) та антагоніста Н₂-рецепторів ранітидину (150 мг 2 р/добу; n=205) стосовно загоєння виразки шлунка та частоти виникнення рецидивів протягом 6 міс. Після аналізу отриманих результатів було зроблено висновки, що клінічні симптоми купірувалися швидше при застосуванні омепразолу. Він переважав ранітидин стосовно проявів як клінічних симптомів, так і ендоскопічних ознак загоєння виразки. Кращі результати були при лікуванні у дозі 40 мг. При цьому рецидиви протягом 6 міс після завершення курсу рідше відмічали у хворих, які приймали омепразол (Walan A. et al., 1989).
Цей лікарський засіб також показаний для профілактики розвитку стресових виразок. Як і інші ІПП, він рекомендується пацієнтам відділення реанімації та інтенсивної терапії, які мають високий ризик шлунково-кишкової кровотечі (Marker S. et al., 2017).
Шлунково-кишкові кровотечі (ШКК) є розповсюдженою проблемою у гастроентерології, та їх найбільш розповсюдженою етіологією вважається виразкова хвороба, на частку якої припадає 50% випадків ШКК. ІПП широко застосовуються при лікуванні ШКК. Омез попереджає повторні кровотечі, підвищуючи рН шлунка та стабілізуючи тромби в основі виразки. Так, у результаті одного з досліджень довели, що пероральний омепразол значно переважає в/в введений циметидин у зниженні частоти повторних кровотеч та зменшенні потреби в переливанні компонентів крові у пацієнтів із ШКК (Cheng H.C., Sheu B.S., 2011). Він також ефективно попереджає розвиток НПЗП-індукованих виразкових уражень ШКТ (Moore R.A. et al., 2013).

Омез у терапії ГЕРХ

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є широко розповсюдженим захворюванням. Як правило, основний напрямок лікування ГЕРХ — пригнічення секреції соляної кислоти за допомогою ІПП (Park J.H. et al., 2013).
В одному з досліджень було продемонстровано, що в результаті лікування (протягом 8 тиж) ІПП відмічено купірування суб’єктивних симптомів езофагіту у більше ніж 80% хворих. Також було зафіксовано, що терапія ІПП за ефективністю переважає застосування препаратів Н₂-гістамінових рецепторів. Проте ГЕРХ рецидивує у більшості пацієнтів, і вони потребують тривалої підтримувальної терапії. Варіанти довготривалого лікування ГЕРХ включають щоденний прийом ліків або терапію за вимогою. Терапія за вимогою є адекватним варіантом для пацієнтів з неерозивною рефлюксною хворобою. Безперервне лікування є ефективним для підтримання ендоскопічної ремісії езофагіту, а також є бажаним при розвитку стравоходу Барретта та в осіб похилого віку. Безперервний прийом ІПП при рефлюкс-езофагіті призводить до великих економічних затрат. Тому важливо застосовувати найбільш економічно ефективні препарати в адекватній дозі. Омепразол є «найстарішим» ІПП, схваленим для клінічного застосування у лікуванні та профілактиці рефлюкс-езофагіту. Згодом були отримані нові лікарські речовини цієї групи, проте омепразол все ще так само актуальний і за клінічним ефектом еквівалентний новим препаратам, включаючи рабепразол, лансопразол та пантопразол у лікуванні та профілактиці рецидиву рефлюкс-езофагіту (Park J.H. еt al., 2013).
У рандомізованому дослідженні, виконаному в Кореї, у якому взяли участь 279 пацієнтів з ерозивним езофагітом та типовими симптомами ГЕРХ, було проведено порівняння ефективності терапії омепразолом 10 мг 1 р/добу та рабепразолом 10 мг 1 р/добу протягом 42 тиж. Первинною кінцевою точкою ефективності була кількість пацієнтів із симптоматичною ремісією через 42 тиж. Наприкінці 42 тиж підтримувальної терапії омепразолом (96,4% пацієнтів) та терапії рабепразолом (95,1% пацієнтів) не виявлено симптомів ГЕРХ. Дані про препарати стосовно тяжкості та частоти симптомів рефлюксу під час підтримувальної фази були зіставними. Друга мета цього дослідження полягала в тому, щоб оцінити різницю у загальних витратах на підтримувальний прийом між 10 мг омепразолу та 10 мг рабепразолу. Оскільки застосування ІПП на вимогу найчастіше не таке ефективне, як безперервне лікування для підтримання клінічної та ендоскопічної ремісії, більшість хворих із ГЕРХ потребують тривалого безперервного прийому ІПП. Проте витрати на лікування є важливим аспектом при виборі препарату. Ціна ― один із факторів, що впливають на прихильність до лікування. Омепразол же є менш дороговартісним препаратом для підтримувальної терапії ГЕРХ, ніж рабепразол. Таким чином, у результаті проведеного корейськими вченими дослідження продемонстровано, що обидва препарати мали аналогічну ефективність та безпеку, але в попередженні рецидиву ерозивного езофагіту та симптомів рефлюксу протягом 6 міс терапії омепразол у дозі 10 мг був більш економічно вигідним (Park J.H. et al., 2013).
В іншому ендоскопічно контрольованому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні (n=51) було встановлено, що омепразол (60 мг 1 р/добу) за ефективністю в терапії рефлюкс-езофагіту переважав ранітидин (150 мг 2 р/добу). Під час терапії омепразолом більш висока швидкість загоєння ерозій корелювала з більш значним та швидким регресом клінічних симптомів рефлюксу (Klinkenberg-Knol E.C. et al., 1987).
Добові профілі шлункового рН мають високу індивідуальну варіабельність, яку необхідно враховувати при виборі режиму дозування, оскільки останній чинить вплив на результативність лікування ГЕРХ (Hendel J. et al., 1995). Частина пацієнтів мають низький рівень нічного рН шлункового соку. При цьому рефлюкс може провокуватися фізичним навантаженням або порушеннями у дієті вдень. У такому разі краще обрати вранішній прийом Омезу . Якщо ж симптоми рефлюксу превалюють у нічний час, для досягнення найкращого клінічного ефекту варто приймати Омез ввечері.

Особливості застосування Омезу

Термін «поліпрагмазія» використовується для опису ситуації, коли одному хворому призначається одночасно велика кількість лікарських засобів. Це часто відбувається тому, що хворий з огляду на супутню патологію, особливо у похилому віці, знаходиться під спостереженням декількох лікарів. Небезпека поліпрагмазії полягає в тому, що при призначенні декількох препаратів одночасно важко врахувати потенційні лікарські взаємодії. Лікарські засоби можуть послаблювати, посилювати ефекти один одного або призводити до розвитку токсичних реакцій (Li W. et al., 2013).
Окрім того, Омез та ітраконазол не варто приймати разом, оскільки зниження кислотності шлункового соку може знижувати біодоступність останнього. Поєднаний прийом Омезу та дигоксину може призводити до підвищення концентрації останнього у крові. Тому при одночасному прийомі цих лікарських засобів рекомендується контроль концентрації дигоксину в крові пацієнта.
Омепразол також може знижувати терапевтичний ефект клопідогрелю, тому для зменшення фармакодинамічної взаємодії рекомендується приймати їх, дотримуючись інтервалу в10 год (Li W. et al., 2013).
Діазепам зазвичай застосовується для лікування тривоги, нападів паніки, безсоння, судом та м’язових спазмів. Він підлягає метаболізму, головним чином шляхом опосередкованого CYP 2C19 деметилювання. Омепразол же знижує кліренс діазепаму та збільшує його Т_½. При цьому ступінь інгібуючої дії омепразолу на метаболізм діазепаму залежить від етнічної приналежності. Зниження кліренсу діазепаму та збільшення його Т_½ значно вищі у представників європеоїдної раси, ніж у осіб китайської національності (Li W. et al., 2013).
Прийом омепразолу може знизити абсорбцію пероральних препаратів заліза (Li W. et al., 2013). Він індукує гіпохлоргідрію, що призводить до зниження засвоєння карбонату кальцію як із лікарських препаратів, так і з їжі. Окрім того, тривале застосування ІПП може призвести до дефіциту вітаміну В₁₂ (Elaine W. Yu. et al., 2011).
Виходячи із цього, при призначенні Омезу слід враховувати, які ще препарати приймає конкретний хворий, та за необхідності коригувати терапію або обирати оптимальний режим прийому.

Висновки

Омез ― препарат групи ІПП, що широко застосовується в терапії кислотозалежних захворювань ШКТ. У результаті проведених багаточисленних клінічних досліджень було встановлено, що даний препарат є ефективним при лікуванні виразок шлунка, виразкового пептичного езофагіту та синдрому Золлінгера — Еллісона. У хворих із синдромом Золлінгера — Еллісона виражена антисекреторна активність омепразолу робить його препаратом вибору, особливо коли антагоністи Н₂-рецепторів неефективні (Clissold S.P., Campoli-Richards D.M., 1986). Омез може застосовуватися у складі комплексних схем ерадикації H. pylori . Він показаний до застосування при диспепсії та НПЗП-гастропатіях. Незважаючи на появу нових представників групи ІПП, застосування Омезу залишається актуальним завдяки його терапевтичній ефективності та ціні, що дозволяє досягнути високої прихильності пацієнтів до терапії, а отже, і оптимальних результатів.

Омез і омепразол: в чому різниця і відміну, що краще і дешевше, відгуки

Раніше я вже розповідала історію про свої проблеми зі шлунком і постановці діагнозу «хронічний гастрит». За весь час мною було пройдено не один курс для лікування і профілактики різними препаратами. Сьогодні я хочу поділитися своєю думкою про капсулах Омепразол .

Зазвичай доктора призначали мені пропивати оригінальний препарат Омез. А в цей раз, під час лікування синовіту колінного суглоба, спільно з НПЗП (нестероїдними протизапальними препаратами) доктор призначив пити Омепразол — знаменитий вітчизняний аналог з тим же основною діючою речовиною, але набагато дешевше за вартістю.

• U
• .Де купити: більшість аптек
• .Середня ціна: 30-40 руб
• .Виробник: ТОВ «Виробництво Медикаментів», Україна
• .Обсяг: 30 капсул (20 мг)
• .Лікарська форма: капсули кишковорозчинні
• .Склад на 1 капсулу

1. Кожна капсула містить пелети з омепразолом — 235 мг, в перерахунку на Омепразол — 20 мг.
2. Склад пелет:
3. Активна речовина — Омепразол 20 мг.
4. Допоміжні речовини: метакрилової кислоти і етилакрилату сополимер [1: 1] (акрилове покриття L30D), кальцію карбонат, калію гідрофосфат (двозаміщений калію фосфат), гіпромелоза (гідрооксіпропілметілцеллюлоза), манітол, цукрові пелети (сахароза), цукровий сироп (сахароза), макрогол -6000 (поліетиленгліколь 6000), повідон К-30 (полівінілпіроллідон К-30), натрію гідроксид, натрію лаурилсульфат, тальк, титану діоксид, полісорбат-80 (Твін-80)
5. Капсули тверді желатинові N2:
6. корпус: титану діоксид, барвник сонячний захід жовтий, барвник хіноліновий жовтий, желатин
7. кришечка: титану діоксид, барвник сонячний захід жовтий, барвник хіноліновий жовтий, желатин

Хто б що не говорив, ніби Омез і Омепразол абсолютно однакові препарати, що відрізняються лише ціною, я так не вважаю. Так, основна діюча речовина у них один і той же. Але склад допоміжних речовин різний, мабуть це і впливає на різницю в їх дії.

. Клініко-фармакологічна група:

протонного насоса інгібітор

• . упаковка
• У картонній коробці упаковані 3 блістери по 10 капсул, разом з інструкцією із застосування медичного препарату.

. Показання до застосування:

— виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у т.ч. профілактика рецидивів);

• — рефлюкс-езофагіт;
• — гіперсекреторні стану (синдром Золлінгера-Еллісона, стресові виразки шлунково-кишкового тракту, поліендокринний аденоматоз, системний мастоцитоз);
• — НПВC-гастропатія;
• — ерадикація Helicobacter pylori у інфікованих хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії);
• — профілактика аспірації кислого вмісту шлунка в дихальні шляхи під час загальної анестезії (синдром Мендельсона).

. Протипоказання:

У препарату багато побічних ефектів, детально з ними ознайомитися можна в інструкції для медичного застосування.

. Основні властивості

Капсули стандартного розміру, жовтого кольору. У самій капсулі, як я розумію, багато маленьких білих кульок. Але я капсулу не розкривати, проковтую цілком, запиваючи великою кількістю води. Глотаются капсули без проблем.

. Застосування, результат

Як я вже писала вище, Омепразол я брала в якості супутнього лікування, для мінімізації впливу НПЗП на шлунок. Для мене ця умова є обов’язковою, оскільки якщо я не буду приймати Омепразол, мій шлунок відразу дає про себе знати ниючі болями. Курс повинен був тривати місяць (час застосування НПЗП), але Омепразол я пропила тільки 2 тижні, потім повернулася до Омез.

Для мене різниця в цих, здавалося б, аналогічних препаратах, виявилася відчутною.

Омепразол я брала по одній капсулі 1 раз на день вранці, перед їжею (також, як і Омез). Препарат допомагав, болі в шлунку не з’являлися, але мене наздогнав побічний ефект — здуття і постійне вирування в кишечнику.

Причому незалежно від того, брала я їжу чи ні. Скажу прямо, не зовсім приємні і вельми не комфортні відчуття, як для мене, так і для оточуючих.

Я не відразу зрозуміла, в чому криється причина цього буйства, але потім методом виключення, я прийшла до висновку, що саме Омепразол є винуватцем.

Чому я грішу саме на Омепразол, а не на інший препарат?

Та тому що два тижні, я вирішила замінити Омепразол на Омез, і все налагодилося, без будь-яких побічних ефектів. Цього разу, для мене дорогий оригінал виявився більш підходящим, ніж дешевий український аналог.

Знаю, що багато п’ють Омепразол, і не бачать різниці з основним препаратом. Мабуть, я ставлюся до невеликої кількості «щасливчиків», яким так «щастить» на побочки.

В цілому, за паливною ефективністю, препарат не поступається іноземному оригіналу, а з побічними ефектами — тут вже кому як пощастить.

У сучасному світі багато людей вважають, що лікарі навмисно призначають дорогі препарати, коли можна обійтися дешевими вітчизняними аналогами, адже основна діюча речовина, як правило, один і той же. Але, на жаль, не завжди дешеві аналоги дотягують за якістю і ефективності до своїх дорогих прототипів. Мій випадок, як раз, це підтверджує.

• . Переваги та недоліки препарату Омепразол:
• ефективний при лікуванні гастриту;
• зручна форма випуску;
• доступний за ціною;
• легко знайти в багатьох аптеках;
• багато побічних ефектів.

Останнім часом, особливо з тенденцією до самолікування, часто бачу, що Омепразол рекламують, як засіб від багатьох недуг, у тому числі і від звичайної печії. На мій погляд, препарат не такий вже безневинний, як може здатися, купа побічних ефектів це доводить. Тому приймати його я рекомендую тільки за призначенням лікаря.

суспензія Маалокс

Чим відрізняється Омез від Омепразолу за відгуками фахівців та пацієнтів?

Захворювання шлунково-кишкового тракту — бич нашого часу. Погана екологія, їжа низької якості, високий ритм життя, в якому часто часу вистачає тільки на перекус — все це зовсім не йде на користь здоров’ю. Саме тому питання про лікування шлунково-кишкових захворювань стоїть так гостро.

Одним з лікарських засобів, які провели революцію в лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту (у тому числі і виразкової хвороби) став Омез і інші його аналоги (такі, як Омепразол). Нижче Ви дізнаєтеся докладніше про цей препарат, а також про те, що краще — омез або омепразол, і прочитаєте відгуки споживачів.

Історія і аналоги препарату

І Омез, і Омепразол за своїм хімічним складом майже ідентичні, оскільки основною діючою речовиною в них є омепразол. Відмінності в даних лікарські засоби полягають тільки в різних дозуваннях допоміжних речовин. З цієї причини в порівнянні з омепразолом Омез діє швидше.

Якщо ж звертатися до історії, то першим лікарським засобом на основі омепразолу став Лосек, який виробляється і сьогодні, проте він досить дорогий. Згодом з’явилися інші препарати зі схожим дією — похідні від Лосек, до числа яких відносяться і Омез, і Омепразол, і багато інших лікарські засоби. Наведемо список містять омепразол аналогів:

• Лосек (той самий, оригінальний препарат)
• Лосек-МАПС (в даному випадку МАПС — це особлива форма омепразолу, запатентована фармацевтичною компанією АстраЗенека)
• Гесек
• Омепразол-Ріхтер
• Омепразол-Акрі
• Гастрозол
• Біопразол
• Улфез
• Омефез
• Омезол

Перераховані препарати дозволені до використання в нашій країні.

Фармакологічна дія препарату

Геморой в 79% випадків вбиває пацієнта

Діє ліки наступним чином: активний компонент під впливом кислого середовища шлунка зв’язується з клітинами, які відповідальні за виробництво соляної кислоти. Омепразол надає на них гнітюче дію, таким чином активність цих клітин знижується. Печія усувається, і слизова оболонка отримує «перепочинок» і можливість відновитися. З точки зору споживачів Омезу, дотримання інструкції по застосуванню призводить в основному до позитивних відгуків, оскільки препарат діє 24 год, тобто приймати його досить 1 раз в день перед сніданком.

Омез або Омепразол призначається лікарем у разі захворювань:

• виразки шлунка і 12-палої кишки;
• неускладненій печії;
• ерозивного езофагіту (перед призначенням лікування потрібно ендоскопія в обов’язковому порядку);
• синдрому Золлінгера-Еллісона;
• гастропатий, що з’явилися на тлі прийому нестероїдних протизапальних засобів;
• гастроезофагального рефлюксу;
• також використовується як профілактичний засіб для запобігання стресовій і аспириновой виразки.

Омепразол належить до засобів, які потрібно використовувати з обережністю. Пам’ятайте, приймати його можна тільки при призначенні лікаря. Омепразол має ряд протипоказань:

• непереносимість одного з компонентів;
• препарат заборонений дітям до 5 років (в особливо важких випадках лікар може призначити дитині Омез, але доза при цьому розраховується виходячи з ваги дитини);
• гастрити зі зниженою кислотністю (так як основна дія омепразолу призводить до зменшення вироблення соляної кислоти);
• вагітність (даний препарат негативно позначається на плоді, може викликати у нього розвиток судинних патологій);
• період грудного вигодовування (оскільки омепразол здатний виділятися через грудне молоко);
• онкологія шлунка і ДПК (прийом препарату заборонено навіть при підозрі на онкологію);
• остеопороз (один з побічних ефектів омепразолу — вимивання кальцію з кісток).

Прийом омепразолу: відгуки пацієнтів

Можна скільки завгодно обговорювати хороші і погані сторони лікарського засобу, але краще за все цей препарат ілюструють відгуки людей, які брали його.

Юрій, 22 роки : Якось мені сильно скрутило живіт, ні встати, ні розігнутися. Випив но-шпу, начебто полегшало. Минуло близько тижня, і напад знову повторився. На цей раз дружина погнала мене в лікарню. Після ФГС лікар сказав, що у мене виразка 12-палої кишки і призначив Омез.

Штука зручна — не потрібно морочитися з прийомами їжі, тим більше що по роботі я питаюсь зовсім нерегулярно — можу пообідати, а можу не встигнути цього зробити. А тут — з ранку випив одну капсулу і все. Через 2 тижні повторно зробив ФГС — виразка зарубцювалася. Причому це все було десь 5 років тому, з тих пір ні про які болях в животі й мови немає.

Я, чесно кажучи, тоді дуже дивувався, що всього одна таблетка в день вилікувала таку складну хворобу в такі короткі терміни.

Євген, 34 роки : Шлунок у мене «сів» після того, як я вживатиму курсом масло розторопші. Лікар виписав мені Омепразол. В першу чергу мене сильно здивувала ціна — всього 25 грн.

упаковку, а тим часом у мене сестра якось купувала Омез, і він коштував щось в районі 500 грн. Ну і, звичайно, результат — хворіти і нудити перестало буквально на другий день прийому.

Можливо, варто було все-таки розщедритися на Омез, все-таки в дешевих аналогах більше всякої шкідливої ​​хімії. І все ж результат лікування мене задовольнив, швидко і зручно.

Вероніка, 28 років : Омепразол вже давно прописався у мене в аптечці, так як страждаю виразкою ДПК. Причому я пила і Омез, і просто Омепразол, і Омепразол-Ріхтер, ніякої різниці в дії не побачила. Так що вибрала найдешевший варіант (Омепразол) і цілком задоволена, рятує.

Максим, 56 років : З шлунком у мене давні «теплі» стосунки. Кілька разів були виразки, перфорація, кровотеча — в загальному, весь набір. І на планові операції ходив не раз. Кислотність у мене зараз дуже висока, і лікар мені порадив Омепразол, але не 1-2 капсули, як в інструкції написано, а цілих 4 на добу.

Омепразол я приймаю вже багато років, причому саме в таких дозах — по 3 або 4 капсули в день. Ніяких побічних дій не помічав, а ось поліпшення наявності, хоча б по лікарнях перестав п’ять разів на рік лежати. Пробував різних виробників і аналоги (Гастрозол, Омефез), ніякої різниці не відчув.

Думаю, різниця не в складі цих ліків, а в тому, де знаходиться виробник.

Андрій, 44 роки : Півроку тому почалася печія, та така, що ні поспати нормально не можна, ні поїсти. У роті такий присмак бридкий, що я навіть курити кинув. Пробував маалокс, альмагель — не допомогло.

Дружина якісь травички заварювала для шлунка, але теж не допомогло. Омепразол мені порадили в аптеці, я ще здивувався, що ціна копійчана. Однак печія зникла вже після першого прийому, хоч спати, нарешті, став нормально.

Але взагалі думаю сходити обстежитися, приймати незнайоме до цього ліки ось так навмання це звичайно шкідливо. І печія це все-таки не хвороба сама по собі, а наслідок чогось більш серйозного.

А взагалі переконався, що необов’язково витрачати великі гроші на своє лікування — є і дешеві вітчизняні аналоги, які нітрохи не гірше дорогих імпортних ліків.

Отже, Ви і самі бачите, що на питання, що краще — омез або омепразол, відгуки не дають однозначної відповіді. Більшість пацієнтів не знаходить різниці в дії препаратів.

І, тим не менше, бувають випадки, коли, наприклад, Омепразол-Ріхтер викликає у хворого нудоту, а варто перейти на Омез як неприємні відчуття зникають і більше не повертаються.

Якщо лікар призначив Вам препарат на основі омепразолу і Ви відчуваєте негативну побічну дію, проконсультуйтеся з ним, щоб призначити аналог.

Чим відрізняється Омез від Омепразолу за відгуками фахівців та пацієнтів? | Все про хвороби жінок і чоловіків IllnesNews.ru

У чому різниця між омезом і омепразолом?

Тотожні активні речовини, що входять до складу Омез і Омепразол, обумовлюють терапевтичну схожість цих препаратів. Загальний компонент — омепразол, що відноситься до групи інгібіторів протоновой помпи. Потрапляючи в кислотну середу шлунка, цей інгредієнт впливає на слизові оболонки шлунка.

Накопичуючись в організмі, омепразол знижує вироблення соляної кислоти — основного винуватця підвищеної кислотності шлунка.

Тому, якщо замінити Омез (аналог Омепразолу) іншим подібним за складом препаратом, відновлювальний ефект буде очевидний: при зниженні кислотності для стінок органів травного тракту з’являється шанс відновитися і зарубцюватися.

Присутність в лікарських препаратах омепразолу як основної діючої речовини знижує ризик появи шлункових кровотеч.

Аналіз лікарських засобів

Якщо провести порівняння препаратів, то нескладно з’ясувати, що їх загальне призначення — придушити вироблення соляної кислоти шлунковими залозами. Це необхідно, коли в анамнезі перебігу хвороби присутні гастрити і виразки шлунка, що супроводжуються утворенням загоюються ранки та виразки на слизових оболонках травних органів.

Саме тому лікарі часто призначають Омез або Омепразол при:

• гастриті;
• рефлюксной патологіях;
• проявах системного мастоцістоза;
• езофагіті;
• виразкових проявах в шлунку і 12-ти палої кишки.

Так чим відрізняється Омез від Омепразолу і який з цих препаратів володіє кращими якостями?

На думку фармацевтів, різниця між даними засобами полягає в часі розробки. У українських аптеках Омез з’явився трохи раніше Омепразолу, тому багато фахівців помилково вважають, що саме другий препарат є аналогом.

Відмінність Омезу від Омепразолу ще і в тому, що вони були розроблені і виготовляються в абсолютно різних країнах : Омез — продукція індійської фармакології, в той час як Омепразол проводиться на території України.

За всіма іншими показниками препарати не відрізняються, тому багато фахівців стверджують, що ці препарати подібні за:

як діють

При попаданні в шлунково-кишковий тракт діючий компонент починає впливати на роботу шлункових рецепторів через 1-2 години після прийому.

Досить разового прийому Омезу або омепразолу при гастриті або виразці, щоб створити комфортні умови для роботи шлунково-кишкового тракту і забезпечити сприятливе середовище в шлунку.

Взаємодіючи з кислотно-лужної середовищем омепразол, що входить до складу Омезу і Омепразолу, пригнічує і блокує вироблення базальної секреції, впливаючи при цьому на ацетилхолінові і гістамінові рецептори.

Терапевтична взаємозамінність: оригінальний препарат або аналог

Насправді першим препаратом, виготовленим на основі омепразолу і добре показав себе в лікуванні шлункових препаратів, вважається Лосек (Astra). Це засіб на ринку фармацевтичної продукції вперше з’явилося в 1989 році.

Через його чудових клінічних характеристик інші виробники почали випускати схожі, але більш дешеві препарати-дженерики.

Тому безумовно, що краще Омез або Омепразол, відразу сказати досить складно, оскільки і обидва цих кошти є аналогами дорогого Лосек.

Проте ціна між самими противиразковими препаратами-аналогами може також мати відчутні відмінності. Оскільки Омез — продукція індійської фармацевтичної промисловості, він, відповідно, буде дорожче, ніж український Омепразол.

дозування

Схема лікування, згідно з якою слід приймати Омез або Омепразол при гастриті або виразці ідентична:

• При проявах запальних процесів в шлунково-кишковому тракті у вигляді гастритів, що супроводжуються болем і підвищеним виділенням шлункового соку, виразкових захворювань шлунка, рекомендована доза будь-якого з цих препаратів становить 20 мг на добу;
• При проявах синдрому Золлінгера — Еллісона, зумовленого утворенням гастропродуцірующей пухлини, що супроводжується гіперсекрецією соляної кислоти в шлунку, доза активної речовини повинна бути збільшена до 60-120 мг;
• У лікувальних схемах впливу на прояви езофагіту препарати приймають по 1-2 капсули щодня;
• Застосування ліки бажано в першій половині дня. Прийом медикаментозних засобів Омез або Омепразол рекомендується безпосередньо перед їжею з вживанням великої кількості води;
• Очікуваний ефект при разовому вживанні настає через 1 годину після вживання.
• Курс лікування становить 14 — 28 днів.

Інструкція будь-якого з розглянутих препаратів передбачає прийом 1 капсули за 3-4 години до сну в якості профілактики хвороб шлункового тракту та попередження аспірації кислоти.

При виявленні в організмі хелікобактерій передбачається прийом Омезу або омепразолу в дозуванні 20-40 мг в поєднанні з амоксициліном (750 мг) двічі на день протягом двох тижнів. Однак для кожного конкретного випадку дозування і схема можуть бути змінені, тому в даному випадку потрібна консультація лікаря.

Якщо з яких-небудь причин черговий прийом лікарського препарату пропущено, то не можна одноразово вживати збільшену дозування Омезу або омепразолу.

Форма випуску

Незважаючи на відміну Омезу від Омепразолу за наявністю додаткових компонентів, дозування основної діючої речовини в їх складі однакова.

Капсули Омез тверді, зроблені з желатину, з прозорим корпусом і рожевою кришкою. На капсулі присутній напис «OMEZ». Вміст капсул — білий гранульований порошок сферичної форми, що містять основна діюча речовина і допоміжні компоненти.

Капсули Омепразол (Omeprazole) тверді зроблені з желатину, з білим корпусом і червоною кришкою. У кожній капсулі присутній гранульований порошок сферичної форми від білого до світло-бежевого кольору, що містять основна діюча речовина і допоміжні компоненти.

Дозування основної діючої речовини в даних аналогах — 10, 20 і 40 мг. Капсули упаковані в контурну упаковку по 10 штук.

Коли прийом небажаний

Незалежно від того, що краще Омез або Омепразол, у них, як і у багатьох інших медикаментозних засобів, є свої обмеження. Ці кошти не рекомендуються до призначення при:

• індивідуальної непереносимості входять речовин;
• закупорці кишечника або непрохідності шлунка;
• наявності пухлинних утворень головного мозку;
• прихованих кровотеч в системі шлунково-кишкового тракту;
• вагітності та в період лактації.

До побічних явищ цих препаратів слід віднести те, що при їх тривалому вживанні можуть з’явитися нудота, запаморочення, головний біль, пронос або алергічні прояви. Однак все це швидко проходить симптоматика.

джерела:

Відаль : https://www.vidal.ru/drugs/omeprazol__3120 ГРЛС : https://grls.rosminzdrav.ru/Grls_View_v2.aspx?routingGuid=83097c54-4fcd-4122-b96d-1b90b38d8823&t=

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

Чим відрізняється Омез від Омепразолу

Проблеми зі шлунком вважаються сьогодні найпоширенішими захворюваннями, від яких страждають люди різного віку. Погана екологія, порушення дієти з надлишком жирної, важкої їжі в раціоні, надлишок стресу — всі ці фактори ризику призводять до того, що від шлункових захворювань страждають люди всіх національностей і соціальних верств.

На щастя, практично всі ці хвороби успішно лікуються сучасною медициною. Однак, у достатку лікарських засобів є великий недолік — легко заплутатися в тому, на якому з аналогів зупинити свій вибір.

«Омепразол» в списку противиразкових препаратів займає одну з лідируючих позицій за популярністю. Не сильно відстає від нього аналог «Омез». У чому ж різниця між цими двома лікарськими засобами та чи можна сказати, що «Омепразол» однозначно краще «Омезу» або навпаки? Спробуємо розібратися нижче.

Коротка інформація про омепразолу

Даний препарат з групи противиразкових засобів відноситься до інгібіторів протонового насоса. Іншими словами, «Омепразол», потрапляючи в організм людини, впливає на клітини слизової оболонки шлунка, які відповідають за виробництво соляної кислоти, і пригнічує їх роботу. Таким чином, секреція кислоти піддається суттєвому зниженню і рівень кислотності падає.

Крім цього, «Омепразол» діє нейтралізующе на шлунковий сік, зменшуючи його кислотність. Все це створює сприятливі умови для загоєння ран і ерозій, а також для більш ефективної роботи антибіотиків, якщо виразка була викликана бактеріями Helicobacter pylori.

Показаннями до застосування «Омепразолу» є наступні захворювання:

1. Виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, як в стадії загострення, так і для профілактики рецидиву;
2. Рефлюкс-екзофагіт;
3. Синдром Золлінгера-Еллісона;
4. Гастропатія, спровокована прийомом лікарських препаратів;

Протипоказаннями до прийому препарату є:

1. Вагітність і період грудного вигодовування;
2. Дитячий вік;
3. Підвищена чутливість до компонентів препарату;
4. З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам, намагаються від ниркової або печінкової недостатності.

Коротка інформація про Омез

Найпершим препаратом, активним діючою речовиною в якому був омепразол, був шведський Лосек, який діяв досить ефективно, але при цьому відрізнявся високою ціною. Слідом за оригінальним препаратом стали з’являтися численні копії (дженерики), одним з яких є «Омез», що випускається індійської фармкомпанією.

Форм випуску «Омезу» існує дві — капсули різного дозування і розчин для ін’єкцій.

порівняння препаратів

Обидва препарати відносяться до однієї і тієї ж групи, мають однакове діюча речовина в складі. Але чи однакові ці ліки і чи можна з легкістю заміняти їх одне на інше? Для цього розглянемо основні показники «Омезу» і «Омепразолу» в порівнянні.

Виробник і ціна

Як уже згадувалося вище, «Омез» проводиться в Індії, його ціна становить близько 150-200 гривень за упаковку. «Омепразол» на ринку представлений декількома виробниками, в тому числі українськими фармкомпаніями, п також виробництва Ізраїль і Сербія. Ціна коливається в межах 50-100 гривень за упаковку.

добавки

До складу «Омепразолу» включений максимальний обсяг активного діючої речовини з мінімумом добавок. У «Омез» ж присутня велика кількість допоміжних речовин, які, з одного боку, пом’якшують побічні дії, з іншого боку здешевлюють процес виробництва і уповільнюють досягнення максимальної концентрації омепразолу.

Час дії

Максимальної ефективності «Омепразол» досягає приблизно за півгодини-годину після прийому, в залежності від індивідуальних особливостей організму людини. «Омез» починає діяти трохи повільніше, через годину після прийому всередину. Дія обох препаратів триває однаковий час — двадцять чотири години після прийому, що істотно спрощує схему прийому.

Показаннями до застосування

• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, в тому числі викликана прийомом лікарських засобів, бактеріями Helicobacter pylori, стресом;
• Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
• Аденома підшлункової залози ульцерогенная;
• Системний мастоцитоз.

У списку захворювань, при яких слід вживати «Омез» також присутній панкреатит. Це не означає, однак, що «Омепразол» не використовується при лікуванні панкреатиту, навпаки. Але справа в тому, що щоб включити нове захворювання в список показань до застосування, потрібні дорогі дослідження, проводити які фармкомпаніям не завжди вигідно. Тому, хоча «Омепразол» на практиці з успіхом використовується в комплексному лікуванні панкреатиту, в інструкції про це інформація відсутня.

Форма випуску

«Омепразол» випускається у вигляді капсул, різних за дозуванні (зустрічаються 20, 40 мг).

«Омез» також буває в формі кишковорозчинних капсул (дозування 10, 20, 40 мг) і порошку для приготування інфузій (40 мг).

Очевидно, що різноманітність форм «Омезу» ставить його в більш виграшне становище порівняно з «Омепразол», адже так лікаря буде легше підібрати пацієнтові найбільш підходящу дозу.

дозування

При лікуванні як «Омез», так і «Омепразол» необхідну дозу встановлює лікар, виходячи їх діагнозу, стану здоров’я і таких характеристик, як вага, стать і вік хворого. Максимальна доза, яка може бути призначена хворим з синдромом Золлінгера-Еллісона становить 120 мг на добу, в цій ситуації призначається неодноразовий прийом омепразолу (два-три рази на день).

Якщо звернутися до інструкції по застосуванню, то в ній відсутні дані про передозування препаратом. Зазначено, що вживання дози понад 160 мг омепразолу не загрожувало життю пацієнта.

Відзначимо також, що противиразкові препарати відпускаються в аптеці за рецептом, тому категорічесскі не рекомендується самостійно змінювати призначену лікарем дозування.

Протипоказання

Обидва препарати заборонено приймати при наявності алергії на один з компонентів препарату, дітям молодше чотирьох років (до чотирнадцятирічного віку рішення про призначення препарату повинно прийматися лікарем, і обумовлено важким захворюванням пацієнта). При вагітності та годуванні груддю ліки не рекомендовані.

Майбутній мамі може бути прописаний «Омез» або «Омепразол» в тому випадку, якщо ризик для її здоров’я вище, ніж потенційна загроза малюку. За міжнародною класифікацією обидва препарати відносяться до категорії «С» небезпеки для плода, що означає доведене негативний вплив на ембріони тварин при відсутності офіційних досліджень на людях.

Вам знадобиться: В чому різниця між омепразолом та Нольпаза?

Побічні ефекти

Список можливих негативних наслідків для організму в обох препаратів досить широкий, але більшість з них зустрічається менш ніж в 0,1% випадків.

Як правило, всі негативні ефекти оборотні і проходять самостійно відразу після припинення прийому препарату.

До отосітельно часто зустрічається побічних ефектів (менше 10% випадків) відносяться: головний біль, порушення стільця (діарея, запор), нудота, болі в животі.

Менш ніж в 1% випадків спостерігалися: безсоння, нездужання, запаморочення, підвищена сонливість, шкірні прояви алергії (свербіж, зсипати і т.д.), збільшення активності печінкових ферментів. Саме тому варто бути дуже уважним тим, хто страждає від будь-яких патологій нирок і печінки, оскільки прийом інгібіторів протонної помпи створює на ці органи додаткове навантаження.

Підводячи підсумок, можна сказати, що один з препаратів краще? Навряд чи. Обидва мають ряд переваг і недоліків. Якщо говорити про вартість, то тут виграє «Омепразол», який стоїть в два рази дешевше «Омезу». Що стосується дозування і наявності допоміжних речовин, тут кожен вирішує для себе, що йому було б зручніше.

У будь-якому випадку, розмова про те, що було б краще приймати в даному індивідуальному випадку, варто вести з лікуючим гастроентерологом. Саме він порадить, виходячи з даних аналізів пацієнта, яке лікарський засіб йому підійде краще.

Що краще Омез або Омепразол?

Омепразол — найдешевший препарат від підвищеної кислотності шлунка. При його відсутності можна купити замінник — Омез, який багато лікарів називають більш якісним засобом.

Омез — опис

Ліки Омез проводиться індійською компанією «Реддис Лабораторис». Як інгібітор протоновой помпи, що міститься в препараті омепразол гальмує активність особливих ферментів, які виділяються парієтальних клітинах шлунка. Це викликає зниження виробництва соляної кислоти, яка у хворих гастритами і низкою інших захворювань присутній в підвищеній кількості.

Омепразол активується саме в кислому середовищі шлунка, впливаючи на секреторні канальці.

Завдяки високоефективному дії Омезу, зменшується рівень базального і стимульованого виділення кислоти, причому в останньому випадку робота кошти не залежить від причини дратівної фактора.

Препарат випускається в дозуванні 10, 20 і 40 мг, при цьому при прийомі 20 мг ефект розвивається вже через годину. До 50% речовини продовжує діяти протягом доби, але максимальна результативність досягається при курсовому прийомі через 4 доби. Через 3 дні після закінчення терапії секреція соляної кислоти відновлюється.

Омепразол — що за засіб?

Як і Омез, Омепразол випускається у формі капсул, які містять 20 або 40 мл основного речовини — омепразолу. Ліки під даним торговим назвою представлено більшістю великих фармкомпаній — «Озон», «Тева», «Синтез», «Канонфарма» та іншими.

Виробники вказують, що максимальний ефект в організмі створюється через 2 години з початку прийому, хоча починається через годину.

Завдяки наявності аналогічного активної речовини, дія омепразолу таке ж. У хворих на виразку, гастрит, ерозіями він допомагає підтримати рівень pH на 3,0 до сімнадцятої години. Препарат переробляється печінкою, тому при недостатності функції органу його потрібно пити з обережністю.

Як і Омез, це засіб може проявляти себе побічними діями:

• неприємні відчуття в животі;
• діарея, запор;
• метеоризм;
• нудота блювота;
• зміни складу крові (рідко);
• підвищення АСТ, АЛТ печінки;
• порушення смаку.

У хворих з патологіями печінки Омепразол іноді викликав токсичний гепатит — запалення тканин печінки, яке носило транзиторний характер.

Алергічні реакції зустрічаються нечасто, в основному, вони стосуються шкірних форм — свербіння, висипу, почервоніння, еритеми. Набагато рідше відзначаються бронхоспазм, набряк Квінке та інші системні форми.

Також ліки на основі даної речовини здатні виявляти себе гіпергідрозом, набряками ніг, зростанням кіст в шлунку на тлі довгої терапії (кісти розсмоктуються самостійно).

Квамател застосовується при лікуванні виразки шлунка, панкреатиту і гастродуоденита. Читати повністю >>

порівняння ліків

Відмінність Омепразолу від Омезу за ціною відчутно. Перший препарат набагато дешевше — його можна придбати за 25 гривень / 30 таблеток по 20 мг, хоча у різних виробників вартість доходить і до 95 гривень. Друге засіб в тій же кількості і дозі коштує мінімум 180 гривень.

За складом допоміжних компонентів також є відмінності, що важливо для людей з алергією на ці речовини. Для більш дешевого засобу список такий:

• калію фосфат;
• кальцію карбонат;
• сахароза;
• манітол;
• титану діоксид;
• поліетиленгліколь;
• гіпромелоза;
• натріюлаурилсульфат і інші.

Оболонка препарату містить навіть оцтову кислоту і безліч барвників. У Омезу склад менш «страшний» — тут є лише полоксамер, меглюмін, гіпромелоза, манітол і кросповідон.

Відмінності за показаннями між препаратами відсутні, це — ГЕРБ, рефлюкс-езофагіт, виразка, інші гіперсекреторні стану.

Омепразол не випускається в дозі 10 мг, що може бути важливо для ряду пацієнтів. Різниця і в тому, що у Омезу є спеціальна дитяча форма з позначкою «Інста». Препарат виробляється в формі порошків по 20 мг, розчиняється в воді, дозволений до застосування з 2 років.

У загальні протипоказання між засобами відмінностей немає, вони однакові — непереносимість, вагітність, лактація, вік до 18-ти років. Краще під контролем лікаря приймати ліки при нирковій, печінковій недостатності.

Що кажуть експерти?

Обидва засоби є дженериками ліки Лосек, яке було випущено ще в 1989 році в Швеції. Таким чином, вони створені на основі оригінального кошти, але відрізняються очищенням, складом додаткових речовин, хочуть повністю замінюють його по основному компоненту.

На думку лікаря-гастроентеролога Наталії Антиповой, не можна сказати, що Омез ефективніше омепразолу в плані терапевтичного впливу.

Обидва засоби працюють з однаковою швидкістю, діють пролонговано, відмінно допомагають від гастриту і інших гіперсекреторних захворювань.

Різниця велика в ступеня очищення, як виробництва основного компонента, наборі додаткових речовин, тому у Омезу нижче ризик побічних дій.

Якщо порівняти вираженість неприємних ефектів, навіть при однаковому переліку у більш дешевого засобу вони більш серйозні. Так, нудота виникає на тлі прийому Омезу набагато рідше, ніж при лікуванні омепрозол.

Більш того, є засіб Омез-ДСР, в яке доданий домперидон — протиблювотний компонент. Його можна пити при наявності подібних реакцій у хворого. Список допоміжних компонентів у індійського кошти більш вивірений, вони коштують дорожче, що позначається на ціні.

Зате небезпека розвитку негативних дій у засоби максимально знижена.

аналоги ліків

Якщо порівняти зазначені ліки і аналоги, то останні включають інші компоненти з групи інгібіторів протонового насоса і стоять на порядок вище:

Жодне з подібних ліків не можна безконтрольно приймати без проведених обстежень. Вони можуть маскувати симптоми злоякісних хвороб шлунка, тому важливо спочатку відвідати лікаря і пройти необхідні процедури.

Таблетки Разо або Омез — що краще?

Обидва ліки відносяться до групи інгібіторів протонного насоса, тому мають спільні свідчення. Їх призначають при лікуванні:

• виразки шлунка, ерозій;
• гастриту з підвищеною кислотністю;
• панкреатиту і холециститу;
• ГЕРБ;
• патологічної гіперсекреції кислоти.

Ліки сприяють зниженню кількості соляної кислоти в соку шлунка, тому захищають слизову від запалення, подразнення. На тлі прийому Разо, Омезу відбувається швидке загоєння вже наявних дефектів. При прийомі НПЗЗ препарати попереджають розвиток гастриту, виразки. Різниця між ліками теж є:

• Омез містить омепразол, Разо — більш сучасний компонент рабепразол, причому перший засіб представлено в дозуваннях 20 і 40 мг, друге — 10 і 20 мг;
• Разо зручніше приймати — його робота не залежить від споживання їжі, а Омез бажано випити за 30 хвилин до їжі;
• дію Разо більш потужне — воно триває до 48 годин і виникає через 30-60 хвилин, а у Омезу ефект триває до 24 годин і розвивається через 2-3 години;
• на роботу рабепразолу не впливає навіть прийом антацидів, чого не можна сказати про омепразолу;
• ціна Разо — 340 гривень / 30 таблеток, Омезу — 165 гривень / 30 капсул в дозуванні 20 мг.

Зазвичай Разо призначається при більш важких формах патологій. Він зручніше, швидше діє, до того ж, виключає розвиток синдрому відміни.

Рабепразол більш стабільно підтримує низький рівень кислоти між прийомами, що дуже важливо при ГЕРХ. Також ця речовина краще знімає біль в шлунку у людей з надмірною вагою.

Єдиним мінусом можна назвати ціну, але вибір препарату слід надати гастроентеролога.

Омізак або Омез?

Препарати з групи інгібіторів протонної помпи з активною речовиною омепразолом — Омізак і Омез — дуже популярні серед призначень гастроентерологів. Ліки пригнічують функцію протонної помпи — особливого механізму, розташованого в слизовій шлунка. В результаті ступінь роздратування стінок кислотою знижується, тканини починають швидше регенерувати.

Омізак і Омез рекомендовані при будь-яких захворюваннях, які супроводжуються гіперсекрецією кислоти і з’явилися на її тлі запаленням:

• гастрит і виразкова хвороба;
• запалення дванадцятипалої кишки;
• стресова виразка;
• спадкові синдроми, що викликають підвищення кислотності;
• ГЕРБ.

Обидва ліки можна пити в комплексній терапії проти бактерій хелікобактер пілорі, а також для профілактики виразки при лікуванні НПЗЗ. Відмінності препаратів несуттєві, як і ціна — близько 165 гривень за 30 таблеток, і Омез, і Омізак виробляються в Індії. Зазвичай Омез частіше рекомендують через існування його інших форм:

• Омез-Інста (порошок), дозволений дітям з 2 років (Омізак — тільки з 12 років);
• Омез-Д (таблетки), додатково містять домперидон, протиблювотний компонент;
• Омез-ДСР (капсули), препарат з модифікованим вивільненням, діє пролонговано.

В іншому кошти не мають відмінностей, тому при призначенні звичайної форми Омезу її цілком можна замінити Омізаком.

Омез або Де-Нол

Лікарський засіб Де-Нол належить до групи гастропротекторов. Його основу складає цитрат вісмуту — в’язке, протимікробну, антіязвенний і цитопротективное речовина.

У кислому середовищі шлунка вісмут взаємодіє з білками, формуючи на слизовій захисну плівку. Під цією плівкою відбувається швидка епітелізація дефектів — виразок, ерозій.

Також Де-Нол надає наступні дії:

• підвищення стійкості слизової оболонки до подразнення;
• негативний вплив на інфекцію хелікобактер пілорі.

Засіб показано при виразці і гастриті, синдромі подразненого кишечника, функціональної диспепсії. Омез ж належить до абсолютної іншої лікарської групі — інгібіторів протонної помпи. Він пригнічує особливий фермент, чим викликає зниження вироблення соляної кислоти.

Препарат не створює захисної плівки, але за рахунок пригнічення секреції кислоти дає протективное дію для слизової шлунка.

Показання Омезу пов’язані з будь-якими станами, які супроводжуються високою кислотністю — виразкою, гастритом, ерозіями, ГЕРБ, рефлюкс-езофагітом.

Протипоказання до прийому препаратів майже однакові — вагітність, лактація, важка ниркова недостатність, але Омез дозволений з 12-ти років, а Де-Нол — з 14-ти.

Вартість Де-Нола на порядок вище, ніж Омезу — 165 і 320 гривень відповідно. Визначити, які ліки ефективніше, неможливо.

Препарати не є аналогами за структурою і дією, тому не можуть бути взаємозамінними і призначаються лікарем в різних ситуаціях.

i ласка оціните статтю, ми намагалися: