Дигоксин

Препарат із групи глікозидів наперстянки позитивною інотропною та негативною дромотропною дією. Виділяється в 60–80 % нирками; t 0,5 30–36 год. Гіперкальціємія і гіпокаліємія підвищують ризик побічних ефектів, навіть, при терапевтичній концентрації дигоксину в крові. Симптоми інтоксикації можуть з’явитися після введення дози 2 мг, важке отруєння — після 5 мг; смертельна доза 10 мг. Токсичність є вищою у пацієнтів з нирковою недостатністю, особливо при хронічному отруєнні.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

1. Симптоми отруєння:

1) порушення ритму або провідності (інколи єдиний симптом передозування препарату);

2) симптоми з боку шлунково-кишкового тракту — нудота, блювання, діарея;

3) інші симптоми — запаморочення, порушення зору і (дуже рідко) характерні жовті або зелені ореоли при погляді на джерело світла.

2. Допоміжні дослідження:

1) ЕКГ — коритоподібна, рідше косонизхідна депресія інтервалів ST; сплощення, двофазність або інверсія зубців Т; подовження PQ та скорочення QT; зазвичай, синусова брадикардія, а при миготінні або тріпотінні передсердь — сповільнення частоти скорочень шлуночків до 40–60/хв, АВ-блокада I ступеню, передчасні шлуночкові скорочення (часто, у формі бігемінії або тригемінії), рідше — синоатріальна блокада II ступеню і АВ-блокада II ступеню типу Венкебаха; при більшому передозуванні — посилення шлуночкової екстрасистолії (комплексні і поліморфні передчасні збудження), подальше сповільнення синусового ритму, у деяких випадках — замісний ритм з АВ-з’єднання або доволі характерні порушення ритму: постійна тахікардія з АВ-з’єднання (з частотою 60–130/хв, у зв’язку з чим її можна не помітити) та пароксизмальна передсердна тахікардія з АВ-блокадою різного ступеню; у крайніх випадках — АВ-блокада ІII ступеню, синоатріальна блокада III ступеню, шлуночкова пароксизмальна тахікардія (іноді двонаправлена пароксизмальна тахікардія, тобто, з ознаками блокади правої ніжки пучка Гіса і почерговою появою відхилення електричної осі вліво та вправо), фібриляція шлуночків.

2) концентрація дигоксину в сироватці, у випадку гострого отруєння при прийомі та 6 год після прийому препарату, у випадку хронічного отруєння визначення лише після прийому (концентрація глікозидів наперстянки в сироватці не може бути єдиним показником ступеня важкості отруєння, але токсичним вважається концентрація >2 нг/мл);

3) концентрації електролітів (при гострому отруєнні гіперкаліємія корелює із ризиком летальності; при хронічному отруєнні обов’язковими є корекція гіпокаліємії та гіпомагніємії), глюкози, сечовини та креатиніну в сироватці; газометрія артеріальної крові (ризик метаболічного ацидозу).

1. Деконтамінація: якщо від прийому всередину токсичної дози дигоксину (або листя олеандра, хвої тису або будь-якої дози їх настою) не минуло 1 год (згідно з деякими авторами 6–8 год) → розгляньте промивання шлунка суспензією активованого вугілля.

2. Антидот: Fab-фрагменти антитіл, які зв’язують дигоксин; Покази: прийом дози дигоксину >10 мг п/о або >5 мг в/в, концентрація дигоксину в сироватці >10 нг/мл, загрозливі шлуночкові тахіаритмії при каліємії >5 ммол/л, загрозливі рецидивуючі шлуночкові тахіаритмії, резистентні до лідокаїну і фенітоїну, каліємія >6 ммол/л, етіологічно пов’язана з отруєнням наперстянкою. Після введення цього антидоту ретельно моніторуйте концентрацію калію (ризик швидкого зниження рівня калію впродовж 4 год після введення).

3. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

4. Симптоматична терапія:

1) гіпокаліємія → негайно розпочніть краплинне введення KCl у 5 % розчині глюкози зі швидкістю 0,5 ммоль/хв;

2) якщо при отруєнні виникла гіперкаліємія >5,5 ммоль/л →розд. 19.1.4.2;

3) порушення провідності: якщо переважають → введіть атропін 0,5–1 мг в/в; якщо неефективно → застосуйте тимчасову електростимуляцію серця;

4) шлуночкові тахіаритмії → введіть лідокаїн, β-блокатор, при необхідності, сульфат магнію в/в;

5) надшлуночкові тахіаритмії → застосуйте фенітоїн.

Електрична кардіоверсія тільки як останній метод (при загрозливих для життя тахіаритміях), з використанням низьких рівнів енергії (ризик розвитку резистентних до лікування шлуночкових тахіаритмій).

Дигоксин (Digoxin) Лікарські препарати

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кальцію стеарат.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми білого кольору з двоопуклою поверхнею.

Фармакотерапевтична група

Кардіологічні препарати. Серцеві глікозиди. Глікозиди наперстянки. Дигоксин. Код АТХ С01А А05.

Фармакологічні властивості

Дигоксин ─ серцевий глікозид середньої тривалості дії, який отримують з листя наперстянки шерстистої. Чинить позитивну інотропну дію, збільшує систолічний та ударний об’єми серця, подовжує ефективний рефрактерний період, уповільнює AV-провідність та уріджує частоту серцевих скорочень. Застосування дигоксину при хронічній серцевій недостатності призводить до підвищення ефективності серцевих скорочень. Дигоксин також чинить помірний діуретичний ефект.

Препарат швидко та практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Терапевтична концентрація дигоксину в крові досягається через 1 годину, максимальна концентрація ─ через 1,5 години після прийому. Початок дії настає через 30 хвилин-2 години після прийому. Одночасний прийом з їжею знижує швидкість, але не ступінь абсорбції.

Незначна кількість біотрансформується в печінці. У незначній кількості проникає через плаценту та в грудне молоко.

Період напіввиведення становить в середньому 58 годин та залежить від віку та стану здоров’я пацієнта (у людей молодого віку — 36 годин, літнього ─ 68 годин), значно подовжується при нирковій недостатності. При анурії період напіввиведення збільшується до кількох діб. 50–70% препарату виводиться з організму із сечею в незміненому вигляді.

Показання

• Застійна серцева недостатність;
• мерехтіння та тріпотіння передсердь (для регуляції частоти серцевих скорочень);
• суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до дигоксину, до інших серцевих глікозидів або до будь-якого з компонентів препарату;
• інтоксикація препаратами наперстянки, що застосовувалися раніше;
• аритмії, викликані глікозидною інтоксикацією, в анамнезі;
• виражена синусова брадикардія, AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня, синдром Адамса-Стокса-Морганьї;
• синдром каротидного синуса;
• гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
• суправентрикулярні аритмії, асоційовані з додатковими атріовентрикулярними шляхами провідності, в т.ч. синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта;
• шлуночкова пароксизмальна тахікардія/фібриляція шлуночків;
• аневризма грудного відділу аорти;
• гіпертрофічний субаортальний стеноз;
• ізольований мітральний стеноз;
• ендокардит, міокардит, нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда, констриктивний перикардит, тампонада серця;
• гіперкальціємія, гіпокаліємія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дигоксин є субстратом для Р-глікопротеїну. Препарати, які індукують або інгібують Р-глікопротеїн, впливають на фармакокінетику дигоксину (на рівень абсорбції в травному тракті, нирковий кліренс), змінюючи його концентрацію в крові.

Препарати, що підвищують концентрацію в крові дигоксину > 50%

Аміодарон, дронедарон, флекаїнід, дизопірамід, пропафенон, хінідин, хінін, каптоприл, празозин, нітрендипін, ранолазин, ритонавір, верапаміл, фелодипін, тіапаміл — дозу дигоксину слід знижувати при їх одночасному застосуванні на 30–50%, продовжуючи моніторинг рівня дигоксину в плазмі крові.

Препарати, що підвищують концентрацію в крові дигоксину * -0,5 мг за 1–2 прийоми на добу.

Для повільної дигіталізації лікування одразу починати з підтримуючих доз 0,125 * -0,5 мг на добу за 1–2 прийоми. Насичення настає приблизно через 1 тиждень після початку терапії. Максимальна добова доза для дорослих становить 1,5 мг (6 таблеток).

Дітям віком від 2 років для швидкої дигіталізації Дигоксин застосовувати з розрахунку 0,03–0,06 мг/кг маси тіла на добу. Для повільної дигіталізації застосовувати у дозі, яка становить ¼ дози для швидкого насичення.

Максимальна добова доза насичення − 0,75–1,5 мг, максимальна добова підтримуюча доза − 0,125 * -0,5 мг.

Дітям доза насичення має бути введена за кілька прийомів: приблизно половина загальної дози дається як перша доза і далі − частки сумарної дози з інтервалом 4–8 годин з оцінкою клінічної відповіді перед кожною наступною дозою. Якщо клінічна відповідь пацієнта вимагає зміни попередньо розрахованої дози насичення, то підтримуюча доза розраховується, виходячи з фактично отриманої дози насичення.

* При необхідності застосування дигоксину в дозі 0,125 мг слід застосовувати препарат з можливістю такого дозування.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок дози дигоксину необхідно знизити, оскільки основним шляхом виведення є нирки.

Пацієнтам літнього віку, з огляду на вікове зниження функції нирок і низьку м’язову масу, необхідно особливо ретельно підбирати дози, щоб запобігти розвитку токсичних реакцій та передозування.

Діти

Препарат у даній лікарській формі застосовувати дітям віком від 2 років.

Передозування

Симптоми глікозидної інтоксикації частіше виникають при сироватковій концентрації дигоксину вище 2,0 нг/мл (2,56 нмоль/л), хоча існує значна міжіндивідуальна варіативність. Однак при вирішенні питання про передозування дигоксином враховують не тільки підвищений рівень дигоксину в сироватці крові. Важливими факторами також є клінічний стан пацієнта, сироваткові рівні електролітів, функція щитовидної залози.

Передозування дигоксину при прийомі дози від 10 мг до 15 мг дорослими без серцево-судинних захворювань та від 6 мг до 10 мг дітьми віком від 1 року до 3 років без серцево-судинних захворювань призводило до летального наслідку у половини пацієнтів.

Передозування розвивається поступово, впродовж кількох годин. Серцеві прояви є найбільш частими і серйозними ознаками як гострої, так і хронічної токсичності. Пік серцевих ефектів зазвичай розвивається від 3 до 6 годин після передозування і може тривати впродовж наступних 24 годин або довше. Токсичність дигоксину може призвести до практично будь-якого типу аритмій.

Шлунково-кишкові симптоми дуже поширені при гострій та хронічній інтоксикації та передують серцевим проявам приблизно у половини пацієнтів (за літературними даними).

Неврологічні та візуальні прояви також характерні для гострої і хронічної інтоксикації.

При хронічній токсичності можуть переважати такі неспецифічні екстракардіальні симптоми, як загальне нездужання і слабкість.

Симптоми: серцево-судинна система − аритмії, у тому числі брадикардія, атріовентрикулярна блокада, шлуночкові тахікардії або екстрасистолія, фібриляція шлуночків;

травний тракт − анорексія, нудота, блювання, діарея;

центральна нервова система та органи чуття − головний біль, підвищена втомлюваність, запаморочення, рідко — порушення сприйняття кольорів, зниження гостроти зору, скотома, макро- і мікропсія, дуже рідко — сплутаність свідомості, синкопальні стани.

Найнебезпечнішими симптомами є порушення ритму у зв’язку з ризиком летального наслідку при розвитку шлуночкових аритмій або серцевої блокади з асистолією.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, колестиполу або колестираміну. При виникненні аритмії внутрішньовенно краплинно вводити 2–2,4 г калію хлориду з 10 ОД інсуліну у 500 мл 5% розчину глюкози (введення припинити при концентрації калію у сироватці крові в межах 4–5,5 ммоль/л). Засоби, що містять калій, протипоказані при порушенні передсердно-шлуночкової провідності. При вираженій брадикардії призначати розчин атропіну сульфату. Показана оксигенотерапія. Як дезінтоксикаційний засіб призначають також унітіол, етилендіамінтетраацетат. Терапія симптоматична.

При гіпокаліємії у випадку відсутності повної блокади серця слід вводити препарати калію. При повній блокаді серця проводити електрокардіостимуляцію. При аритміях застосовувати лідокаїн, прокаїнамід, фенітоїн, пропранолол.

При передозуванні дигоксину, яке загрожує життю, показане введення через мембранний фільтр фрагментів овечих антитіл, які зв’язують дигоксин (Digoxin immune Fab, Digitalis-Antidote BM); 40 мг антидоту зв’язують приблизно 0,6 мг дигоксину.

При передозуванні дигоксину діаліз та обмінне переливання крові малоефективні.

Побічні реакції

Система крові та лімфатична система: еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.

Імунна система: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, гіперемію, висип, у т.ч. еритематозний, папульозний, макулопапульозний, везикульозний; кропив’янку, набряк Квінке.

Ендокринна система: дигоксин має естрогенну активність, тому можлива гінекомастія у чоловіків при тривалому застосуванні.

Психічні порушення: дезорієнтація, сплутаність свідомості, амнезія, депресія, можливі гострий психоз, марення, зорові і слухові галюцинації, особливо у пацієнтів літнього віку, повідомлялося про випадки судом.

Нервова система: головний біль, невралгія, підвищена втомлюваність, слабкість, запаморочення, сонливість, погані сновидіння, неспокій, нервозність, збудження, апатія.

Органи зору: нечіткість зору, світлобоязнь, ефект ореолу, порушення зорового сприйняття (сприйняття навколишніх предметів у жовтому, рідше — в зеленому, червоному, синьому, коричневому або білому кольорі).

Серцево-судинна система: порушення ритму та провідності (синусова брадикардія, синоатріальна блокада, монофокальна або мультифокальна екстрасистолія (особливо бігемінія, тригемінія), подовження інтервалу PR, депресія сегмента ST, AV-блокада, пароксизмальна передсердна тахікардія, фібриляція шлуночків, шлуночкові аритмії), виникнення або посилення серцевої недостатності. Ці порушення можуть бути ранніми ознаками надмірних доз дигоксину.

Травний тракт: анорексія, нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, особливо у пацієнтів літнього віку; повідомлялося про порушення вісцерального кровообігу, ішемію та некроз кишечнику.

Побічні реакції дигоксину є дозозалежними і зазвичай розвиваються при дозах, які перевищують ті, що необхідні для досягнення терапевтичного ефекту. Дози препарату слід ретельно підбирати і коригувати залежно від клінічного стану пацієнта.

Харчове отруєння: симптоми та перша допомога

З харчовим отруєнням більшість людей вже знайомі. Харчові отруєння – це хвороби, які виникають при вживанні їжі та напоїв, які містять токсичні речовини (отруєння грибами тощо) або патогенні мікроорганізми (зокрема, ботулізм).

Особливо легко можна отруїтися фруктами, овочами, м’ясом, грибами та іншими продуктами.

У розпал сезону овочів та фруктів Здоров’я 24 радить звернути увагу на основні причини, симптоми та першу допомогу при харчовому отруєнні.

Харчове отруєння: причини

Мікроби, потрапляючи до шлунково-кишкового тракту починають синтезувати токсини, які викликають низку неприємних симптомів. Також шкідливі мікроорганізми можуть потрапляти у шлунок під час прийому їжі через брудні руки.

Харчові отруєння класифікують на: інфекційні (збудниками є бактерії, віруси та найпростіші) і неінфекційні (токсичні, які виникають внаслідок попадання в організм токсинів, отрут через споживання отруйних трав, ягід, грибів тощо).

Найпоширенішими симптомами харчового отруєння є блювота, висока температура, біль у животі та діарея

Продукти, які найчастіше провокують харчове отруєння:

1. Ягоди, овочі та фрукти можуть становити загрозу для організму, якщо їх підсипали пестицидами (хімікати, які використовуються в сільському господарстві, садівництві для боротьби зі шкідниками). Також хвороботворні мікроби можуть з’являтись під час неналежного зберігання плодів – на складі з великою вологістю, при неправильній температурі зберігання.

2. Споживання зіпсованої або отруєної риби вам може вартувати навіть життя. Особливо це стосується процесу копчення, під час якого могли бути порушені технології.

Це небезпечна хвороба виникає через отруєння токсинами бактерій ботулізму і характеризується важким ураженням центральної і вегетативної нервової системи.

Що таке ботулізм – відео

3. М’ясо може бути небезпечним, якщо не дотримались правил зберігання продукту. І не забувайте, що легка теплова обробка не допоможе знищити мікроби.

4. Є такі бактерії, які можуть розвиватися у безповітряному просторі – консервах . Якщо порушити процес консервування м’яса, риби, овочів та іншого – це може спричинити дуже серйозне отруєння. І одне з них – те ж смертельне захворювання ботулізм.

Якщо є ознаки здуття кришки/банки або внутрішня поверхня покрита плямами іржі – не легковажте життям, а викиньте продукт у смітник.

5. Отруєння викликають як отруйні гриби, так і їстівні, які могли вирощуватись у несприятливому екологічному середовищі. Гриби можуть спричинити серйозну інтоксикацію, адже вони як губка, всмоктують різні з’єднання, зокрема, й отрути, хімікати, важкі метали, радіонукліди та канцерогени.

Що робити, якщо ви отруїлись грибами – відео

6. При зберіганні молока та інших молочних продуктів без холодильника у них розмножується стафілокок. Зокрема, золотистий стафілокок викликає такі гнійні зараження, як абсцес, пневмонію тощо.

7. Протерміновані та недоброякісні продукти промислового виробництва не можна купувати з пошкодженою упаковкою. Це перша ознака того, що через цей продукт можна отримати харчове отруєння.

Продукти, які найчастіше провокують харчове отруєння

Харчове отруєння: основні симптоми

Основними ознаками харчового отруєння є:

– невеликий інкубаційний період – від 1 до 6 годин;
– швидкий розвиток хвороби;
– масовість ураження – симптоми отруєння у всіх, хто споживав продукт.

– висока температура;
– зниження або відсутність апетиту;
– загальна слабкість;
– діарея;
– біль у животі;
– здуття живота;
– нудота і блювота;
– холодний липкий піт;
– низький тиск;
– прискорене серцебиття.

Є такі бактерії, які можуть розвиватися у безповітряному просторі – консервах, що також може спричинити серйозне отруєння

Отруєння також може спричинити:

– порушення зору або повна втрата;
– зниження тонусу м’язів;
– підвищене слиновиділення;
– ураження головного мозку (галюцинації, марення, кома);
– ураження периферичної нервової системи (паралічі тощо).

Коли необхідно викликати “швидку”

Гострі симптоми харчового отруєння розвиваються у короткий проміжок часу. До медзакладу негайно необхідно звертатись, якщо отруєння отримала дитина до 3 років, вагітна жінка та люди літнього віку.

Також, якщо температура тіла різко підскочила до 40 С, або ж отруєння викликане після споживання отруйних грибів і рослин.

Якщо діарея понад 10 разів на добу з домішкама крові, постійна блювота, лихоманка, сильна наростаюча слабкість та загальне зневоднення організму (сухість слизових, зниження вироблення сечі, зниження маси тіла) – не варто відкладати дзвінок до лікаря, адже це може вартувати вам життя.

Харчове отруєння – основні симптоми

Перша допомога при харчовому отруєнні

1. Якщо симптоми у вас легкі, то перше, що необхідно зробити, це негайно промити шлунок чистою водою. Випити багато рідини та викликати блювоту. Таку процедуру необхідно повторити кілька разів, поки зі шлунка не почне виходити вода без домішок продуктів харчування.

2. Далі необхідно прийняти сорбенти, які допоможуть вивести з організму отруйні речовини.

3. Якщо блювота і пронос відсутні – необхідно прийняти проносні препарати, аби токсини не всмоктувались в організм.

4. Якщо вдалось промити шлунок і людині стає краще – важливо відновити водно-сольовий баланс в організмі та простежити за нормалізацією роботи шлунково-кишкового тракту завдяки легкій дієті – не споживати продуктів, які можуть подразнювати стінки шлунка (кисла, гостра, смажена, жирна їжа). Також важливо ретельно пережовувати їжу.

5. Якщо після цього вам не полегшало – потрібно негайно викликати “швидку”. Якщо ж вам дома стало легше, то краще після отруєння піти до лікаря на огляд.

Перша допомога при харчовому отруєнні

Харчове отруєння: чого не можна робити

1. Медики рекомендують у жодному випадку не приймати протиблювотних або протидіарейних препаратів, адже саме блювота і пронос є захисними механізмами організму і найкраще допомагають швидко вивести токсини з організму.

2. Важливо під час отруєння для промивання шлунку пити лише звичайну воду, жодних соків, чаїв та інших напоїв.

3. Якщо отруєння супроводжується сильним болем у животі – не можна приймати анальгетики чи антибіотики без консультації лікаря. Можливий прийом спазмолітиків.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров’я.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.