5.3. Туве Янссон. «Капелюх Чарівника»

Фінська письменниця та ілюстраторка шведського походження Туве Янссон (1914-2001) створила чудові казкові образи — мумі-тролів, які ось уже декілька десятиліть подобаються дітям різних країн. Авторка писала про них шведською мовою, адже у Фінляндії, звідки родом мисткиня, використовуються дві державні мови — фінська і шведська.

Туве Маріка Янссон. Фото XX ст.

Слово «троль» у перекладі зі скандинавської мови означає «чаклунство», «чари». Легенди про тролів виникли у Скандинавії. Та симпатичні мумі-тролі Туве Янссон зовсім не подібні на тролів зі скандинавських переказів і легенд — «темну силу», яка часто намагається нашкодити людям, страшних, вайликуватих чудовись, злих карликів і велетнів, чаклунів і відьом.

Тут і далі ілюстрації Туве Янссон

Більшість казкових повістей письменниці — пригодницького характеру. Казковості творам надають насамперед дивовижні персонажі, що є витвором фантазії авторки. У кожному з них наче втілюються ті чи інші прагнення дітей, риси їх характеру: жага до нового, таємничого і чарівного, доброта і любов до маленьких і слабких, цікавість до непізнаних сил природи, схильність до гри й перевтілення, прагнення самостійності та любов до свободи.

Одна з перших казково-фантастичних повістей Туве Янссон «Капелюх Чарівника» (швед. Trollkarlens hatt) була опублікована в 1948 році.

Українською мовою «Капелюх чарівника» уперше вийшов 1973 року у видавництві «Веселка» в перекладі Ольги Сенюк. Дев’ять книг про мумі-тролів. виданих Видавництвом Старого Лева (Львів), можуть читати діти України в перекладі Наталі Іваничук.

Обкладинка українського видання книги «Капелюх чарівника», 2008 р.

ЦІКАВО ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ

1. Одного разу Туве сперечалася з братом Ларсом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемота, що під іменем Мумі-троль пізніше стане відомим казковим персонажем.

2. Туве Янссон любила англійську літературу і працювала над малюнками до книжок Льюїса Керролла та Джона Толкіна.

3. Задовго до того, як Мумі-троль зажив самостійним життям на сторінках її літературних казок, письменниця зображала його маленьку постать на карикатурах замість власного підпису.

4. У фінському містечку Наанталі побудований парк мумі-тролів. Парк працює тільки влітку, бо взимку мумі-тролі сплять.

5. Персонажі книг про мумі-тролів зображені на літаках фінської авіакомпанії Finnair, їх зображують на сувенірах, вони є частиною масової культури Фінляндії.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Одного разу мумі-тролі, маленькії незвичайні створіння, дуже веселі та грайливі, знайшли у лісі чарівний капелюх. Вони довго не розуміли його чарівних властивостей, та коли нарешті розібралися, вирішили перемогти з його допомогою злісного ворога лісу — мурашиного лева.

Чи вдалося це їм, ви прочитаєте в повісті-казці «Капелюх чарівника». А також ви дізнаєтеся, що немає нічого кращого, ніж любов і лад в сім’ї, і немає нічого міцнішого за звичайну дружбу.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

КАПЕЛЮХ ЧАРІВНИКА

Розділ перший,

у якому йдеться про те, як Мумі-троль, Нюхмумрик та Чмих знайшли капелюх Чарівника, як несподівано з’явилося п’ять маленьких хмаринок і як Гемуль вигадав для себе нове захоплення

Одного чудового ранку, десь годині о четвертій, над Долиною Мумі-тролів пролетіла перша зозуля. Вона сіла на блакитному даху будиночка Мумі-тролів і прокувала вісім разів, щоправда, трохи хрипкувато, бо ж була ще дуже рання весна.

А потім полетіла далі на схід.

Мумі-троль прокинувся і довго лежав, дивлячись у стелю, — невтямки йому було, де він. Він проспав сто днів і сто ночей, сни все ще увивалися довкола нього, силкуючись знову загорнути в дрімоту. Однак, повернувшись на інший бік, аби зручно вмостися і додрімати, Мумі-троль враз побачив таке, що сон миттю розвіявся: ліжко Нюхмумрика стояло порожнє.

— Ото вже трам-тарарам! — буркнув сам до себе Мумі-троль.

Він підійшов до відчиненого вікна і визирнув надвір. Нюхмумрик скористався мотузяною драбиною. Мумі-троль перехилився через підвіконня і, обережно перебираючи коротенькими ніжками, поліз униз. На вогкій землі виразно виднілися Нюхмумрикові сліди.

Раптом Мумі-троль підвів голову і прислухався. Ген удалині Нюхмумрик вигравав на губній гармонії свою найвеселішу пісеньку «В усіх звірят кокарди на хвостах». Мумі-троль побіг простісінько на звуки мелодії.

Унизу, біля річки, Мумі-троль угледів Нюхмумрика, який, нап’явши на самі вуха свій старий капелюх, сидів на поруччі містка й баламкав ногами над водою.

Сонце саме піднялося над верхівками дерев і засяяло їм у вічі. Друзі мружилися до теплих променів, баламкали ніжками над стрімкою іскристою течією ріки, і на душі у них було радісно й затишно.

Догравши до кінця останню строфу свого весняного гімну, Нюхмумрик заховав гармонію до кишені.

На вершині гори танцював вільний весняний вітер, а довкруги простягався неозорий блакитний обрій. На заході губилося у далечі море, на сході зникала річка, в’юнячись поміж хребтів Самотніх Гір, на півночі, скільки сягало око, закосичились першою зеленню ліси, а на півдні з димаря будиночка Мумі-тролів клубочився дим — Мама Мумі-троля заварювала ранішню каву. Тільки Чмих нічого цього не бачив. Бо на вершечку гори лежав капелюх, високий чорний циліндр.

Отак друзі знайшли капелюх Чарівника і взяли його з собою додому, навіть не здогадуючись про те, що відтепер Долина Мумі-тролів стане місцем чарів та дивовижних подій.

Переклад Ольги Сенюк

Якщо вам цікаво, що саме трапилось в Долині Мумі-тролів, ви можете прочитати повністю текст казки «Капелюх Чарівника» за інтернет-джерелами.

ІНТЕРНЕТ-СКАРБНИЧКА

За інтернет-джерелами можна прослухати аудіокнигу «Капелюх Чарівника».

Діалог мистецтв

Казки Туве Янссон не обійшов увагою кінематограф. Польська кіностудія за контрактом з письменницею здійснила випуск 39 серій лялькових короткометражних фільмів, що складаються з трьох циклів; шведським телебаченням знято повнометражний фільм за однією з книжок під назвою «Між дитиною і дорослим».

Туве Янссон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці у Фінляндії з’явилися вистави за мотивами мумі-казок. У Шведському театрі було поставлено п’єсу «Мумі-троль і комета», в Національному оперному театрі йшла «Мумі-опера».

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

ВІДЧУВАЮ

• 1. Розкажіть, що вам особливо сподобалося у творі «Капелюх чарівника».

ДУМАЮ

• 2. Розкажіть, якими рисами характеру наділила письменниця і художниця своїх казкових героїв.
• 3. Схарактеризуйте головних героїв повісті про мумі-тролів.
• 4. Поясніть, чи подобаються вам мумі-тролі. Чим саме?
• 5. Розгляньте, які цінності утверджуються у сімейних стосунках, що існують поміж мумі-тролями.
• 6. Поміркуйте, чому вчить твір «Капелюх Чарівника».
• 7. Проаналізуйте, чому казки Туве Янссон такі популярні у світі.

СТВОРЮЮ

• 8. Складіть покадровий план діафільму до повісті-казки «Капелюх Чарівника».

ПРОБУЄМОСЯ НА РОЛЬ

Спробуйте себе в ролі дослідника/дослідниці перекладів.

Повість-казку повість-казку «Капелюх Чарівника» ви читали у перекладі українською Ольги Сенюк.

• Підготуйте коротке повідомлення про перекладачку Ольгу Сенюк з доступних вам джерел.

• Проаналізуйте, чи читали ви раніше твори зарубіжної літератури в перекладах Ольги Сенюк. У доборі фактів скористайтеся підручником із зарубіжної літератури.

• Зробіть висновки про те, з творчою працею яких перекладачів/перекладачок ви найкраще знайомі.

• Прокоментуйте, чиї переклади вам найприємніше було читати і чому.

“Софіївка”: як в Умані створили парк із грецьких міфів

А вже за чотири роки поважні гості зберуться на відкритті “Софіївки”. Ввечері, стомлені враженнями від прогулянки парком, вони зайняли місця у наметах на “Площі зборів”.

Внизу над ставом, що називається Іонічним морем, присутні побачили німф – дванадцять дівчат з розпущеним волоссям і вінками в руках наближалися до східців.

З намету, прикрашеного східними тканинами, вийшла господиня урочистостей – Софія Потоцька. Вона подала руку одному з чоловіків і повела його до німф.

Це був архітектор парку Людвиг Метцель.

Він помітно розхвилювався від незвичної кількості уваги, а коли німфи заспівали кантату на його честь, то геть зніяковів. Спів закінчився, німфи вийшли на берег та увінчали розгубленого зодчого вінками. Він повторював, що не вартує овацій.

Так один зі старожилів Умані описав відкриття “Софіївки”. Того травневого дня Софія Потоцька святкувала іменини.

Парк став подарунком від чоловіка.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Чому збудували “Софіївку”

Станіслав Щенсний Потоцький був один із найбагатших магнатів Речі Посполитої, якому належало 1,5 млн га землі на території України.

Софія давно просила його про парк. Вона бачила палац французької королеви Марії-Антуанетти, захоплювалася парком Гелени Радзивілл у польському містечку Неборове і мріяла про власний.

Якось, перебуваючи в Умані, граф разом із військовим інженером Людвигом Метцелем пішов на полювання. Дикі урочища з ярами та скелястим берегом річки Кам’янки сподобались Потоцькому.

Порадившись з офіцером, він дав завдання розробити проєкт.

Автор фото, Олексій Бухало

Як будували “Софіївку”

Восени 1796 року почалися перші роботи – каменярі вирубували гроти зі скель, проводили підривні роботи, готували механізми для підняття вантажів.

Сюди привезли пристрої з Франції та Голландії, щоб перемістити валуни вагою 50-60 тон.

Згодом вздовж річки спорудили земляні греблі та облаштували ставки на різній висоті. Це забезпечило водоспади, водойми, фонтани парку водою.

Ложе Нижнього ставу вирубали з граніту. Його фрагменти використали для кам’яних композицій, виготовлення ваз, колон та постаментів.

Посередині облаштували фонтан, вода до якого надходить з Верхнього ставу по підземному водогону та чавунну трубу на дні. Струмінь висотою понад десять метрів спочатку линув з отвору у камені, пізніше встановили скульптуру змії – тепер він виринає з її пащі.

Автор фото, Олексій Бухало

Острів Анти-Цирцеї на Верхньому Озері. Ліворуч – фрагмент картини Вільяма Аллана 1815 р. з книги Романа Афтаназі

На Верхньому ставку зробили штучний острів із тополями та поляною посередині.

Там, згідно із задумом Станіслава Потоцького, його мали поховати під “величезною пірамідою”.

Українські тополі родом із “Софіївки”

Будівництво водної системи, заготівля та перевезення багатотонних брил потребували чіткий графік робіт та оптимальний розрахунок робочої сили, адже надмірна кількість створювала б зайву метушню.

З цим успішно справився керівник будівництва Людвиг Метцель. Тут працювали одночасно не більше 800 селян щодня.

Людвигу Метцелю допомагав садівник – німець Олива. У місцевості з поодинокими дубами і дикими грушами посадили кримські горіхи, в’язи, платани, білі та плакучі верби, туї, смереки, білі акації, інші дерева та рослини, які привезли з Криму, Кавказу, Туреччини, Південної Європи.

У “Софіївку” привезли пірамідальні італійські тополі, які звідси поширилися по всій Російській імперії і якими засаджували радянські міста під час післявоєнної відбудови.

Автор фото, Олексій Бухало

Великий водоспад і Долина велетнів праворуч

Через п’ять років після відкриття “Софіївки” Станіслав Потоцький помер.

Але парк продовжували вдосконалювати – кілька десятків чоловіків проводили вибухові роботи, шліфували граніт, садили дерева та працювали над водною системою, допоки архітектор Людвиг Метцель не переїхав у Варшаву.

Поема про парк

“Якщо здатне щось зачарувати мій біль, то краєвид “Софіївки” може це зробити… Повітря набальзамоване тисячею різних ароматів, спів пташок і шум водоспадів віддають у владу солодких мрій”.

Так згадував про парк дипломат Огюст де Лагард, який перебував в Умані два місяці.

Він писав, що граф Фелікс Потоцький бажав увічнити свою дружину, яку він так кохав, й хотів, щоб сад мав ім’я Софії.

“Він перевершив у плані величі й смаку те, що давнина і сучасність пропонують як найвидатніше”, – казав дипломат.

Він переклав на французьку популярну поему-путівник “Софіївка” поета Станіслава Трембецького і видав її у розкішній палітурці ілюстровану картинами художника Вільяма Аллана. Так про парк дізналися у Європі.

Автор фото, Олексій Бухало

Грот Фетіди. Ліворуч – фрагмент картини з видання поеми Софіївка 1815 р. з книги Р. Афтаназі

У поемі автор згадує 40 найменувань героїв, письменників, відомих осіб місць та подій, що стосуються давньогрецьких та римських міфів.

Проте острів Ітака, де народився Одіссей, підземна річка Ахеронт, Долина велетнів, грот Каліпсо – не просто назви локацій, а композиції, що відтворюють епізоди, виражають ідею певного міфу або події, наголошує професор Іван Косенко.

Відтворення міфів

“Софіївку” конфіскували у сина Потоцьких – Олександра, після того, як він підтримав Польське повстання 1831 року. (Хоча його батько наприкінці 18 століття досить лояльно ставився до Росії й зберіг всі маєтності після поділу Польщі – Ред.).

(Вже в 2019 році Володимир Путін заявить, що граф Потоцький вигадав українців. Він не уточнив, який саме з роду, проте саме Станіслав цікавився фольклором людей, які жили на його землях. Але цією людиною міг бути Ян-Непомуц Потоцький, зять Станіслава-Щенсного – Ред.)

Російський цар Микола I подарував парк дружині Олександрі Федорівні і перейменував на “Царицин сад”.

Автор фото, Олексій Бухало

Дві башти біля входу

У той час спорудили нові об’єкти – восьмикутну Китайську альтанку, павільйон Флори біля Нижнього ставу.

Рожевий павільйон на острові Верхнього ставу, дві башти в готичному стилі біля входу.

Скульптури парку переміщували з місця на місце, деякі з них зникли взагалі, натомість з’являлися нові.

Посаджені за часів Людвига Метцеля дерева та рослини в міру старіння замінювали іншими, що збагатило парк новими видами. На кінець 19 століття у “Царициному саду” росло близько 600 різних видів.

Автор фото, Олексій Бухало

Павільйон Флора, Нижній став і фонтан Змія

Проте ані нові архітектурні акценти, ані дерева та рослини не вплинули на ідею, яку заклав у парк Людвиг Метцель, вважають дослідники.

Понад 200 років “Софіївка” залишається однією з кращих паркових “екранізацій” давньогрецьких міфів.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Український генеалогічний портал:Дослідження дерев

Звертаючись до архівів, ви маєте слідувати певній логіці дослідження.

Генеалоги вирізняють два основні види генеалогічних досліджень: горове (висхідне) і низове (низхідне).

Горове дослідження передбачає збір відомостей про предків тієї чи іншої людини. З цієї людини починають “підніматися по сходинкам” до більш віддалених колін.

Низове дослідження починається з найбільш віддаленого з відомих предків і поступово переходять до його нащадків. Такий спосіб дозволяє отримати загальну картину роду, оскільки відображає не тільки зв’язок “предок-нащадок”, а й встановлює родинні відносини між теперішніми поколіннями роду (двоюрідні, троюрідні брати й сестри). Обидва типи досліджень можуть бути чоловічими і змішаними.

Якщо Ви будете звертатися до архівів, то Вам стане в нагоді обидва види.

Для горового дослідження Ви можете обрати декілька способів.

Крім того, доцільним є комбінування цих способів, скажімо методом ялинки – отримуючи нового предка Ви намагаєтеся одразу розкопати всіх його нащадків.

[ред.] Генеалогічне дерево

Приклад низового дерева — перегляд з лівого боку до правого, а не згори до низу.

[ред.] Вертикальна таблиця

[ред.] Кругові таблиці

Попри всю свою наочність, наведені способи дозволяють відобразити мінімум інформації про конкретну особу (найчастіше роки життя). Через цю ваду дослідники полюбляють інші способи представлення результатів, такі як запис інформації про кожного предка на картках або поколінні розписи.

[ред.] Картки

Як правило, на картках записують таку інформацію:

• прізвище, ім’я, по батькові (для жінок – дівоче прізвище);
• дата, місце народження (населений пункт, церковний приход);
• дата, місце смерті, місце поховання;
• прізвище, ім’я, по батькові батьків;
• прізвище, ім’я, по батькові хресних батьків;
• для народжених до 1917 – суспільний стан;
• місце проживання;
• віросповідання;
• освіта;
• робота, посади, звання;
• військова служба – звання, нагороди, участь в боях;
• прізвище, ім’я, по батькові дружини (чоловіка);
• імена, дати народження дітей;
• інша інформація.

Приклад картки, на сторінці також автоматично показується дерево на 2 покоління угору і 2 униз (за наявності).

[ред.] Поколінний розпис

це переказ таблиці в текстовому вигляді, при якому кожна особа нумерується. Є дві можливі системи нумерації. Система Абовілля. При низхідному дослідженні найдальший предок з відомих отримує номер 1. Наступне покоління – його діти – отримують складений номер з двох цифр – номера батька та власного номера, тобто, 1.1 та 1.2. Діти людини, записаної під номером 1.2, будуть записані під номерами 1.2.1 та 1.2.2 відповідно. Можна застосувати цей же спосіб для нумерування від потомка до найдавнішого предка. Система Соса-Страдоніца. Чоловік в будь-якому поколінні має номер, що рівний подвоєному номеру дитини, а жінка – номер, рівний подвоєному номеру дитини плюс одиниця. Людина, для якої складається родовід, отримує номер 1. Її батько – 2, мати – 3. Батько батька – 4, мати батька – 5, батько матері – 6, мати матері – 7. Чоловіки завжди мають парний номер, жінки – непарний.

Приклад поколінного розпису — Кожна людина має тризначний показник перед своїм ім’ям: 1 – порядковий номер у прямому наслідуванні, 2 – порядковий номер батька/матері, 3 – порядковий номер дружини/чоловіка.

[ред.] Автори

–Annettt 11:01, 21 вересня 2006 (EEST).