Цікаві факти про Санта Клауса

Більшість з нас, безумовно, знає безліч фактів про Санта-Клауса, тим не менш, є деякі речі, про які ви навіть не підозрювали. Санта-Клаус, начебто знає про вас все, тому саме час дізнатися більше про нього самого.

1. Батьківщиною Санта Клауса, мабуть, можна вважати Голландію. Принаймні, ім’я його – голландського походження (Санта – святий, Клаус – трансформувалося з імені Микола на голландський манер). Місце проживання Санти, імовірно Лапландія. Коротше кажучи, європейський дід.

2. В середині 19 століття американський письменник Клемент Мур написав поему про Санта Клауса «Ніч перед Різдвом або візит Святого Миколая». У ній було дуже складно і мило написано про те, хто такий Санта, і як він ходить по домівках і роздає хорошим дітям подарунки – фактично описана вся історія і традиції. З тих пір, саме з легкої руки Мура, Санта Клаус став дуже відомим персонажем. Тут-то все і закрутилося.

3. Спочатку Санта був одягнений в коричневий малопрезентабельний кожушок і виглядав злегка бомжуватим (все-таки персонаж частково фольклорний). Червоний жупан і яскраву червону шапку з помпоном пан Клаус отримав в середині минулого століття, коли його образ без жодного попиту та іншого авторського права взяла для своєї святкової рекламної компанії Кока-кола. Ще раніше Санта з’явився в червоному жупані на обкладинках гумористичного журналу «Пак».

4. Санта, як відомо, складає подарунки в шкарпетки, які розвішені біля каміна. З цими шкарпетками все просто. Давним-давно в Німеччині жили три добрі працьовиті безприданниці, і всі троє страшно хотіли заміж. А хто ж візьме заміж без приданого? Будь ти хоч красуня, хоч розумниця, хоч те й інше разом, без гроша за душею чоловіка не бачити. Про хорошого не йдеться, тут би будь-кого. Так ось. Безприданниці ці випрали шкарпетки і розвісили біля каміна. Ну, щоб свіжіше бути до Різдва. Мабуть, більше в той день ніхто не прав, тому як Святий Миколай (прообраз Санти) зауважив білизну – результат титанічної праці жінок, пошкодував бідних і кинув в шкарпетки по позолотій монетці. Дівчата змогли вийти заміж, а з тих пір всі – розвішують біля каміна шкарпетки в надії, що Санта не розбереться, що до чого і дасть, якщо не грошей, то хоч подарунка якого.

5. Знаменитий фетиш Санти – смугасті палички – спочатку була атрибутом Ісуса (свято-то Різдво), і Спаситель використав її, коли пас овець. Ні, тоді вона навряд чи була в червоно-білих нарядних смужках, а зараз ось так – радісно.

6. Образ Місіс Санта кілька розмитий. Перша згадка про неї відноситься до середини 19 століття, проте точних і послідовних відомостей немає. Чи то одружений Санта, чи то не дуже. Деякі джерела стверджують, що Місіс Санта, а не сам Клаус, веде облік поганих і хороших вчинків діточок і на підставі її реєстру видаються подарунки. 7. Як відомо, Санта пересувається по повітрю – його сани несуть дев’ять рогастих оленів. Звуть їх складно: Dasher (Дешер), Dancer (Денсер), ‘Prancer (Пренсер), Vixen (Віксен),’ Comet (Комет), Cupid (Кьюпід), Donder (Дондера), Blitzen (Блітц), Rudolph (Рудольф). Зауважимо, більшість оленів носять чоловічі імена. Стало бути, самці. Однак справедливості заради, слід зазначити, що олені-самці до Різдва втрачають роги.

9. Ще про оленів, точніше про Рудольфа. Цей приєднався до заходу випадково, в час снігового шторму. Відмітна риса, вибачте, червоний ніс. Причому, настільки корисний, що світиться в темряві. Це ж треба до такого до … Одним словом, дивний олень цей, дивний.

10. В Америці є три міста, які називаються Санта Клаус – в Джорджії, Арізоні і Індіані.
Повернемося до Санти. Він живе ближче до Північного полюсу, а зовсім не в містечках зі своїм ім’ям і не в Меріленді. У Санти невеликий будинок, і в ньому весь рік трудяться не покладаючи нічого маленькі ельфи – роблять іграшки та інші подарунки для всіх жителів Землі. Для тих, хто був хорошим і добрим, що, часто, одне і теж.

Як народився Санта-Клаус. 200 років тому його вигадав поет своїм дітям

У 1822 році Санта-Клауса — такого якого ми всі знаємо, створив американський поет Клемент Мур.

Добрий Санта-Клаус — із білою бородою, у червоному костюмі та шапочці, котрий прибуває з півночі на оленях із мішком за плечима, щоб покласти у панчохи подарунки під ялинку дітям — з’явився лише в 1822 році.

Прототип Санта-Клауса — це Святий Миколай Чудотворець, він же Угодник, який жив у III-IV столітті н. е. у Малій Азії. Він походив із багатих християн і присвятив себе служінню Богу, став архієпископом міста Міри у Лікії (сучасна Туреччина). Традиція з’явилася, коли він підкинув мішечки із золотом трьом сестрам-безприданницям (збіднілий батько зібрався продати дочок у бордель або насильно видати заміж). Миколай підкидав мішечки з монетами через вікно — таємно. Та так, що одного разу потрапив у панчоху… Втретє батько підстеріг благодійника і Санта перестав бути “таємним”.

Голландці вже у XVII столітті призначили святого Миколая головним із роздавання подарунків перед Різдвом — у цій країні різдвяний дід і зараз носить єпископське вбрання, митру й посох, як і належить його сану.

У XVII столітті голландці почали переселятися в Америку, де заснували місто Новий Амстердам (майбутній Нью-Йорк). Святого Миколая переселенці називали на голландський манер “Sinter Кlaas”. Санта-Клаас був для них важливим святим: він захищав моряків і сиріт. Відомо, що в голландців на носі одного зі своїх фрегатів навіть стояла його дерев’яна постать.

Американський письменник Вашингтон Ірвінг в “Історії Нью-Йорка” розповів про Санта-Клауса, і це, зі свого боку, в 1882 році надихнуло протестантського священика і викладача Клемента Мура на написання дитячого вірша “Візит Святого Миколая”. У цьому віршику батько сімейства бачить, як у Різдвяну ніч “товстенький дідок-ельф”, проїжджаючи на упряжці з восьми оленів, зупинився, через димар проник у будинок, напхав дитячі панчохи подарунками та відчалив, вигукнувши наостанок: “З Різдвом усіх!”

Тож Санта-Клаусу 200 років — такому, яким ми його знаємо!

Які мистецькі завдання вирішував Клемент Мур? Він хотів написати зимову різдвяну казку для своїх дітей. Прототипом слугувала реальна історична особа — Миколай Чудотворець, у хід пішла вже відома нам історія про роздавання подарунків людям, які їх особливо потребують.

Але для казки потрібен був герой-чарівник. У британо-американській народно-міфологічної традиції , мабуть, найпоширеніші чарівні істоти — це ельфи. Маленькі казкові істоти, які відповідали за якусь стихію чи будинок: були ельфи лісу, ельфи повітря, будинка…

Оскільки Різдво наступає у зимовий час, йому потрібен був зимовий ельф. Значить, одягнений він має бути в кожушок і шапку. На півночі їздять на оленях, запряжених у сани. Дітей відвідати треба багатьох — значить, потрібна не звичайна, а модернізована упряжка, тож оленів стало вісім і Клемент Мур дав їм імена. З тієї ж причини мішечок Святого Миколая перетворився на великий мішок. Подорожувати треба по всій країні — тому краще пересуватися по повітрю — на те і є повітряні ельфи.

Отже, на виході веселий, товстенький зимовий ельф пересувався на санях, які везла прямо по повітрю вісімка оленів. Потрібна була анонімність, тому Санта зупинявся на дахах будинків і з мішком залазив через димохід, а коли опинявся в дитячій — розкладав подарунки по шкарпетках і панчохах, що висять на ліжечках.

Так сталося перетворення реальної людини — Миколая Чудотворця — на казкового Санта-Клауса, героя різдвяної казки, який подорожує на оленях і так само, як Миколай, роздає подарунки.

Ось такий ланцюжок: Святий Миколай Чудотворець, який робить незаможним подарунки — роздавання у зимову ніч дітям подарунків перед Різдвом — перша різдвяна казка із Санта Клаусом у головній ролі, у якого мішок подарунків та оленяча упряжка.

Це сталося за двадцять років до того, як Чарльз Діккенс написав свою “Різдвяної пісні в прозі” (1843) — про старого скнару Ебінейзера Скруджа — яка вважається першим різдвяним оповіданням. Але перша різдвяна казка виходить — за Клементом. Його шедевр опублікували у 1823 році й він миттєво набув “вірусної” популярності: в усіх американських сім’ях вірш почали читати перед Різдвом, щоб надати Різдвяній ночі більше чарівництва.

У 1863 році американський художник-карикатурист Наст Томас, який працював для видання “Гарпер віклі” (Harper Weekly), використовував за мотивами твору Мура персонаж Санта-Клауса в серії політичних карикатур — у вигляді героя, який дарує подарунки.

Зрештою Наст захопився образом Санти, та так, що політичний контекст відпав. Він почав складати Санта-Клаусу біографію! У Санти з’явилося місце проживання — Північний полюс. Враховуючи його “ельфійське походження”, Наст додав йому помічників: з’явилися різдвяні ельфи, які працюють цілий рік на фабриці з виробництва іграшок — адже подарунків має всім вистачити. Чи ні? Чи всім потрібно дарувати подарунки? Лише слухняним дітям. Так у Санти з’явилася спеціальна Книга, куди він записував гарні та погані вчинки дітей. Вона перекочувала з релігійних джерел — з Біблії, зокрема — там такі Книги називали Небесними чи Книгами Життя, куди Господь заносив діяння людей. А коли наставав відповідальний момент — ці Книги діставалися для перевірки.

Зовнішність Санти в малюнках Наста теж змінювалася — від товстого літнього ельфа в хутряному костюмі — до більш реалістичного дідуся в кожушку. А червоний колір шуби та ковпака Санта-Клауса дістався у спадок від того ж Святого Миколая, якого на іконах часто зображували в червоній єпископській мантії і в такого ж кольору головному уборі.

Томас Наст почав зображати добрі дії Санти, як канонічного святого на іконах. У центрі — великий портрет Санти, а по його краях багато дрібних — з епізодами з його біографії. Іноді Наст зображував Санту, який робить іграшки, згідно з листами, в яких діти просили йому дати той чи інший подарунок.

А після уже й низка письменників почали писати різдвяні казки про пригоди Санти, де деякі злі сили щоразу намагалися зірвати Різдво, а добрий дідусь зі своїми помічниками-ельфами зривав їхні каверзні плани.

Найвідоміше зображення Санта-Клауса іграшка — це робота Томаса Наста 1881 року, де ми бачимо веселого вгодованого дідуся в шапці та кожушку з купою іграшок. Тоді ж з’явилися і перші різдвяні листівки із цим малюнком: американці із задоволенням вітали одне одного.

Виникли і закликальники в магазини в одязі Санта-Клауса. Комерційна лінія образу продовжилася, коли в 1931 році рекламний художник “Кока Коли” Геддон Сандблом нарядив Санти в яскраво-червоний костюм, з білою облямівкою — у брендових кольорах газованого напою.

В СРСР Санта-Клауса “переназвали” Дідом Морозом, додавши йому у супутники Снігуроньку, а роздавання подарунків пересунули з Різдва на Новий рік.

Оскільки у СРСР Санту схрестили із суворими слов’янськими богами, які відповідають за холод — Морозко, Студенцем тощо, то й характер у нього став жорсткішим. Наприклад, у такій картині як “Морозко” (1964), Дід Мороз влаштовував справжні випробування незаміжнім дівчатам, питаючи посеред зимового лісу: “Чи тепло тобі, красуне”? І нагороджував — найдостойнішу падчерку, яка пройшла всі випробування.

Часом чудес в СРСР призначили Новий рік, про який знято масу фільмів — від ліричних комедій Ельдара Разянова до телефільму “Чародії” (1983) за братами Стругацькими.

З розвалом Союзу знову виникла канонічна фігура Санта Клауса — і різдвяні подарунки (в Україні Святий Миколай традиційно приносить дітям ласощі у свій день — 19 грудня).

Згодом образ Санта-Клауса досить сильно модернізувався та змінився. Про його пригоди у сучасному світі знімають фільми та серіали. Якщо ви вибираєте, що подивитися на Різдво — читайте на Focus.ua добірку фільмів про Санта Клауса, де це — крутий, сучасний дідусь, який чудово орієнтується у міських реаліях!

• Читайте нас у:
• Читайте у Telegram
• Читайте у Facebook
• Читайте у Twitter

• Теги:
• новий рік
• різдво
• подарунки
• Санта Клаус
• листи Санта Клауса
• новорічні подарунки
• Святий Миколай
• шедевр
• свято

• Поширити:
• відправити у Telegram
• поділитись у Facebook
• твітнути
• відправити у Viber
• відправити у Whatsapp
• відправити у Messenger