§ 14. РАКОПОДІБНІ, ЇХНЯ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

Пригадайте! Які ознаки ракоподібних?

Вивченням ракоподібних займається окрема зоологічна наука. Якщо ви правильно дасте відповіді на завдання кросворду, то у виділених клітинках прочитаєте її назву: 1 – органи захисту й нападу рака річкового; 2 – водяна блоха; 3 – органи дихання ракоподібних; 4 – одноока ракоподібна тварина; 5 – речовина, з якої складається панцир раків; 6 – морський рак без клешень; 7 – рідина кровоносної системи раків; 8 – перші три пари ротових органів рака; 9 – морський рак із клешнями; 10 – відділ тіла ракоподібних; 11 – забарвлююча речовина покривів; 12 – періодична заміна покривів у рака.

Які особливості нижчих ракоподібних?

До ракоподібних належать понад 50 000 видів, що діляться на дві великі групи – нижчі та вищі ракоподібні.

Нижчі ракоподібні – це ракоподібні з непостійною кількістю сегментів. Вони дрібні за розміром і є переважно гермафродитами. Живуть, зазвичай, у товщі води, є серед них і паразити (наприклад, коропоїди). Серед нижчих ракоподібних можна виділити (для ознайомлення) такі групи: зяброногі, веслоногі, вусоногі, коропоїди.

Іл. 54. Нижчі ракоподібні: 1 – артемія; 2 – дафнія; 3 – циклоп; 4 – морська качечка; 5 – коропоїд

Зяброногі – це найпримітивніші ракоподібні, у яких ніжки одночасно служать для плавання, дихання й спрямовування їжі до рота. До цієї групи належить артемії, відомі тим, що можуть жити в дуже солоних водоймах. Зяброногими є й такі гіллястовусі рачки, як дафнії. Цю тварину за її стрибкоподібний спосіб пересування у воді у народі називають «водяною блохою».

Веслоногі пересуваються за допомогою першої пари вусиків, які мають вигляд весел. У веслоногих є лише одне просте око, як у міфічної істоти з давньогрецького міфа. До цієї групи належить циклопи – хижаки, які живляться дрібними безхребетними тваринами.

Вусоногі мають м’яке тіло, черепашку з вапнякових пластинок і вусикоподібні ноги для дихання та ловлі здобичі. Через прикріплений або паразитичний спосіб життя вони є гермафродитами й мають спрощену будову. Найвідомішими представниками є морські жолуді, морські качечки та ін.

Ще однією групою паразитичних ракоподібних є коропоїди. Паразитують на шкірі й зябрах риб, тритонів, пуголовків жаб і деяких молюсків. Їхні ротові органи перетворилися на хоботок для висмоктування крові.

Отже, нижчі ракоподібні мають кінцівки, що здійснюють функції дихання, плавання й живлення.

Чим відрізняються вищі ракоподібні?

Вищі ракоподібні – це ракоподібні з постійною кількістю сегментів тіла. Це тварини середніх та великих розмірів, у них міцний панцир, характерна роздільностатевість. Із вищими ракоподібними знайомимося на прикладі таких груп: рівноногі, різноногі, ротоногі, десятиногі.

Рівноногі об’єднують водяних та наземних ракоподібних, які мають однакові черевні та грудні кінцівки. Найбільш відомим видом рівноногих раків є мокриця звичайна, що зустрічається у вологому ґрунті та в лісовій підстилці, сирих підвалах. У прісних водоймах поширені схожі на мокриць водяні віслючки, які живляться рештками рослин, у морях – морські таргани.

Різноногі, або бокоплави, мають стисле з боків тіло й різні кінцівки, що спеціалізовані для плавання боком, ходіння й стрибання. Живляться рештками, є серед них і паразити (наприклад, китові воші). Найвідомішим у цій групі є бокоплав озерний.

Іл. 55. Вищі ракоподібні: 1 – мокриця звичайна; 2 – бокоплав озерний; 3 – рак-богомол японський; 4 – рак-самітник Діогена; 5 – трав’яний краб; 6 – креветка піщана; 7 – омар європейський; 8 – лангуст звичайний

Ротоногі, або раки-богомоли, – це хижі ракоподібні, у яких друга пара ногощелеп видозмінилася в потужні хапальні кінцівки, добре розвинений зір. Очі цих істот мають найскладнішу будову. Найвідомішим видом є рак-богомол японський.

Десятиногі – це найвище організовані ракоподібні, більшість з яких живе в морях, деякі – у прісноводних водоймах та на суходолі. Ці тварини мають 5 пар ходильних ніг і клешні на першій парі. У наших прісних водоймах поширені два види раків – широкопалий та вузькопалий. Окрім річкових раків, до цієї групи належать раки-самітники, краби, креветки, омари, лангусти.

Раки-самітники – морські раки з м’яким спіралеподібним черевцем і несиметричними клешнями. Найцікавіша риса раків-самітників – співдружність деяких видів з актиніями. До раків-самітників належить і найбільший представник ракоподібних – японський краб-павук, розміри його кінцівок можуть становити чотири метри. У Чорному морі є рак-самітник Діогена.

Краби – десятиногі раки, у більшості задня частина тіла вкорочена. Мають дуже товстий зовнішній скелет та невелике черевце, підігнуте під головогруди. Розповсюджені краби в усіх океанах, є багато прісноводних (прісноводний краб) та сухопутних крабів (краб пальмовий злодій). У Чорному морі поширений трав’яний краб.

Креветки – найпримітивніші десятиногі, які розповсюджені в усіх морях та океанах. Деякі види креветок живуть у симбіозі з великими рибами, вони збирають з риби зовнішніх паразитів та відмерлу луску (креветка-чистильник). У Чорному та Азовському морях живуть піщана, трав’яна, зелена, тигрова креветки.

Омари – великі десятиногі ракоподібні з великими клешнями, подібні до річкових раків. Живляться безхребетними, на яких полюють уночі. Найбільшим у цій групі є омар європейський.

Лангусти – десятиногі ракоподібні з довгим черевцем. На відміну від омарів, вони не мають клешень, усе тіло й товсті антени вкриті шипами. Основним ворогом лангустів є восьминоги. У помірних водах Європи проживає лише лангуст звичайний.

Яка роль ракоподібних у природі та житті людини?

Ракоподібні є важливою ланкою в ланцюгу живлення. Зокрема, дрібні ракоподібні (водяні віслюки, дафнії, циклопи) складають основну частку планктону та є основним кормом для риб і багатьох інших видів тварин. Чимало ракоподібних є природними фільтраторами води (морські жолуді). Річкові раки виконують роль санітарів водойм, тому що переробляють органічні рештки.

Багато ракоподібних (річковий рак, камчатський краб, креветки, омари, лангусти) є об’єктами промислу та використовуються людиною в їжу. Окремі види (дафнії) розводять у спеціальних басейнах для того, щоб підгодовувати молодь осетрових і лососевих риб. Є ракоподібні, які живуть у акваріумах (блакитний кубинський рак). У тілі деяких ракоподібних проходить розвиток червів – паразитів людини. Циклоп є проміжним хазяїном у циклі розвитку стьожака широкого та ришти, а раки, як і краби, є другим проміжним хазяїном у розвитку сисуна легеневого. Серед ракоподібних є паразити (коропоїди), через які інколи гине риба. Морські жолуді спричинюють збитки в судноплавстві. Ними обростають днища суден, і це сповільнює їх плавання. До Червоної книги України занесено 26 видів ракоподібних, серед яких річковий рак широкопалий, кріт морський, краб трав’яний, краб волохатий, краб кам’яний, краб мармуровий, краб прісноводний та ін.

Самостійна робота з ілюстраціями

Розгляньте ілюстрації та зіставте назви тварин із їх зображеннями: 1 – річковий рак вузькопалий, 2 – блакитний кубинський рак, 3 – пальмовий злодій, 4 – камчатський краб, 5 – лангуст, 6 – морський жолудь, 7 – омар, 8 – коропоїд.

Біологія + Кулінарія

Крабові палички (імітація крабового м’яса) – вид продуктів штучно створених із обробленого рибного білка або подрібненого м’яса океанічних риб (минтай, хек). За формою та кольором нагадують м’ясо крабової клешні. Усупереч назві, крабові палички зовсім не містять м’яса крабів. Чому ж крабові палички займають четверте місце у списку шкідливих продуктів харчування?

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть дві групи ракоподібних. 2. Наведіть приклади нижчих раків. 3. Назвіть представників вищих раків. 4. Наведіть приклади десятиногих раків. 5. Назвіть ракоподібних, поширених в Україні та вашій місцевості. 6. Наведіть приклади рідкісних ракоподібних.

7. Які особливості нижчих ракоподібних? 8. Чим відрізняються вищі ракоподібні? 9. Яка роль ракоподібних у природі та житті людини?

10. Якими ознаками відрізняються ракоподібні різних видів?

Зірківка середня (мокриця, мокричник): корисні властивості та лікарські здібності

Зірківка середня (мокриця) є одно- або дворічною трав’янистою рослиною, що має тонкі та слабкі гіллясті стебла, які можуть бути як висхідними, так і лежачими. Довжина стебел зазвичай становить від 10 до 30 см. Їхня поверхня устелена одним рядом специфічних волосків.

Зірківка середня (мокриця) є одно- або дворічною трав’янистою рослиною, що має тонкі і слабкі гіллясті стебла, які можуть бути як висхідними, так і лежачими

Листя мокриці мають яйцеподібну форму з короткими загостреними кінчиками і війчасту поверхню, але тільки в основі. Коли рослина починає цвісти, на його квітконіжках ростуть квітки із зеленою чашечкою, яка складається з 5 довгих пелюсток та білого віночка. Згодом у місцях таких квіток формуються плоди, що нагадують на вигляд коробочку довгастої форми. Усередині цих коробочок міститься велика кількість округлого насіння. З їхньою допомогою рослина розмножується. Мокриця з давніх-давен користувалася великим попитом у народних цілителів, оскільки засоби, виготовлені з її плодів, мали лікувальний ефект.

Мокричник цвіте у теплу пору року, тобто починаючи з травня і закінчуючи вереснем. Зазвичай він зростає у північних регіонах, де помірні кліматичні умови. Однак деякі його сорти можуть добре почуватися навіть у високогірних субтропіках. Багато різновидів такої трави мешкає на території України, а точніше, в її європейській частині. В основному улюбленими місцями проростання є сирі ґрунти на лісових узліссях та річкових берегах. Часто рослину можна зустріти на дачних ділянках та поблизу будинків. Тому мокриця відома більшості людей як настирливе бур’ян.

Листя мокриці мають яйцеподібну форму з короткими загостреними кінчиками і війчасту поверхню, але тільки біля основи

Ботанічний опис видів зірок

Найпоширеніший вид квітів мокрижника (мокриці) має слабкі стебла. Вони тягнуться по поверхні, чіпляючись за будь-які розташовані поруч трави і рослини.

Стебло може підніматися або лежати на землі, закріплення відбувається за рахунок волосків, розташованих на шкірці зірочки.

• Довжина стебла – 30 см;
• Квітконіжка – опушена;
• плід – коробочка овальної форми з насінням;
• Насіння схоже на вигляд з нирками.
• Бутон із 5 пелюсток;
• Цвітіння триває 5 місяців.

Форма листя – округла, загострена зверху. В основі листи прикрашені віями. Верхні листочки відрізняються від нижніх способом закріплення.

Рослина любить сирі родючі землі.

Зірківка середня (мокриця, мокричник)

Латинська назва виду – Stellaria media (Стелларія). У побуті вигляд називають мокрицею. Рослина входить у сімейство бур’янів, вона заповнює гряди, розкидає насіння, і псує настрій господарів. Стеларія має величезну кількість цілющих властивостей, про які невідомо багатьом любителям працювати на городі. Середня зірочка – однорічний сорт. Опис спеціальних параметрів:

• гіллясте стебло, що піднімається у висоту до 10 см;
• Листя овальної форми з різним способом закріплення (сидячий та черешковий);
• Дрібні за розмірами квіти, що нагадують зірки;
• Пелюстки суцвіть білі;
• Плід має довгасті форми;
• насіння дрібне і формується у великій кількості.

Мокриця має унікальні здібності. Вона передбачає прихід дощу, збільшення вологості. Народні прикмети кажуть, якщо на мокриці квіти до 9 години ранку не розкрилися, можна чекати дощу. Цвітіння приваблює бджіл, бо створює медоносні бутони.

Зірківка діброва (лісова)

Латинська назва – Stellaria nemorum. Траву називають совиним зіллям. На відміну від інших видів трава багаторічна, має міцний корінь, що йде в глибину ґрунту. Стебла стоять прямо і досягають у висоту 60 см. Усі гілки та стебла опушені. Листочки прикрашені віями. Форма листа – серця. Квіти у сорту зірочок лісової необ’ємні, а поодинокі. Плоди виглядають як подовжена коробочка, стулки якої відкриваються на 8-10 частин. У народних рецептах траву використовують проти шкірних захворювань, онкології. Рослина має отруйні властивості , тому не застосовується в настойках і відварах. Дозволено лише поверхнева обробка та склад для примочок.

Звездчатка злаковая

Латинська назва Stellaria graminea. Трава багаторічна. Стебло розгалужується і красиво вкриває землю. Чотирьохгранні стебла піднімаються над землею на висоту до 40 см. Листя гостре і дещо шорстке на дотик. Дрібні білі суцвіття закривають стебло, утворюючи багаточисельне цвітіння. У рецептах знахарів використовують стебла, листочки та квіти. Сорт стелларії злаковий отруйний . Тому всі рецепти виробляють для зовнішнього лікування. Не можна використовувати внутрішньо. Допомагає при порушеннях у статевій системі жінки. Інше призначення трави – зміцнення у віці, збереження активності кровотоку літніх пацієнтів.

Зірка Бунге

Stellaria bungeana – латинська назва виду Бунге. Багаторічна стеллярія має тонкий корінь, росте завдовжки до 50см. Опис виду не відрізняється від основного традиційного, але є й особливості, властиві лише цьому виду. Зустрічається у Сибіру, ​​Далекому сході, на європейській території східних регіонів. Рослина – чудовий медонос.

У народних рецептах у засобів, створених на основі квітів, є різні свідчення:

• діарея;
• ревматизм;
• набряки кінцівок;
• дерматомикоз;
• суглобові болі.

Зірківка Бунге має кілька широких спектрів лікувальних впливів:

• загоєння ран;
• зупинка втрати крові;
• насичення вітамінами;
• стимулювання процесів внутрішніх систем;
• зняття алергічних реакцій.

Сорт Бунге у складі лікарських засобів знижує кількість цукру (свіжа трава), усуває прояв стоматиту (суха суміш).

Зірківка болотяна

Кущ мокрижника болотного схожий на вигляд з іншими сортами трави, але виділяється формою листів. Вони короткі до 15 см, витягнуті і розкривають красу квіточок. Дрібні білі пелюстки розділені зеленими яскравими та тонкими чашолистками. У медицині виявлено властивості лікування шкірних уражень.

Розмноження

Зірківка легко розмножується і насінням, і вегетативним способом: із стеблових живців та поділом куща. Будь-які технології найкраще застосовувати навесні, після закінчення заморозків.

Допустимо посіяти насіння і під зиму: воно зберігається під снігом. Зірківка сіється відразу на підготовлену грядку. Сіянці зазвичай пікірують двічі.

Рослина інтенсивно розмножується самосівом. Його потрібно постійно контролювати, своєчасно видаляючи зайві плоди.

Пророщування стеблових живців Зірківки не становить особливої ​​складності. Пагони швидко пускають коріння під час посадки в будь-який поживний субстрат.

При розподілі кореневища достатньо залишити по одній точці зростання кожної частини.

Лікувальні та корисні властивості зірочків середньої

Сорт використовують у їжу, додаючи як компонент у салати та приправи. Окремі страви допомагають усунути ознаки цинги, що розвивається, і анемії.

Траву беруть для ванн, що стають профілактикою для оздоровлення всього організму. Є докази дії ванн із мокрицею на шкірні покриви, вони омолоджують та зміцнюють. З трави утворюють компреси, для цього мокрицю розпарюють. Зовнішньо мокриця дає лікувальний ефект при таких захворюваннях:

• ревматизм;
• радикуліт;
• рани;
• забиті місця;
• розтягування;
• подагри;
• акне.

Рослина зірочківка середня використовується в гомеопатичних препаратах.

У його поверхневих частинах міститься багато корисних мікроелементів:

• Алколоїди : регулюють роботу нервової системи, знеболюють, видаляють блювотний рефлекс.
• Флавоноїди : покращують стан судин, знижують швидкість розвитку склерозу, посилюють антиоксидантні властивості, не дають можливості появи пухлин раковими клітинами, захищають від гістаміну.
• Сапоніни : руйнують процес гемолітичної активності. Кров стає насиченою, кровообіг повертається до норми.
• Ліпіди : дають можливість у фізіологічному розвитку. Відбувається насичення енергією, посилюється транспортування крові.
• кумарини ;
• фенол ;
• карбон .

Крім цього рослина збагачена вітамін С, А, Е, К, кальцієм, йодом та солями калію.

Склад відіграє важливу роль

Як мовилося раніше, найбільш цінним компонентом рослини вважається аскорбінова кислота. За різними оцінками, до складу свіжої зелені входить близько 65-114 мг органічної сполуки.

Показники багато в чому залежать від того, де й у яких умовах росте рослина мокриця. Салатна культура являє собою кучеряве стебло (до 35 см) з дрібним листям. Завдяки наявності дрібних ворсинок трава накопичує вологу, чим і заслужила свою незвичайну назву.

Крім вітаміну С, зірочка містить високий відсоток :

• органічних кислот;
• токоферолу ацетат;
• провитамина А (23 г);
• синапінової кислоти (у листі);
• флавоноидов;
• нікотинової кислоти;
• рутина;
• вітамінів В1 та В2.

Ґрунтопокровне бур’ян славиться великим вмістом тритерпенових сапонінів. Ці низькомолекулярні речовини відрізняються унікальними поверхнево-активними властивостями.

До цього списку також включаються алкалоїди, дубильні речовини та ліпіди. До того ж однорічник накопичує безліч різноманітних мікроелементів (залізо, магній, йод), у тому числі сполуки цинку і калію. З цієї причини рослина мокриця як ліки має неперевершені цілющі властивості. Для отримання найкращого результату рекомендується використовувати свіжу зелень.

Збір та заготівля зірочки

Для заготівлі лікарського матеріалу потрібно заготовити верхню наземну частину. Збирають рослину під час рясного цвітіння, це приблизно середина літа. Для сушіння готують спеціальне місце. Це може бути стіл, встановлений на веранді під навісом. Не можна, щоб трава потрапляла під дощ та пряме сонячне проміння. Крім цього сировина має провітрюватися, але не вивітрюватись. Під час сушіння трава стає дрібною майже порошковою консистенцією. Її укладають у ємності, підійде кілька варіантів зберігання:

Боротьба з бур’яном

Мокриця за сезон утворює до 15 тисяч насіння на кожній рослині. Насіння швидко проростає і дає життя новим пагонам. Будь-яка частина стебла залишається життєстійкою тривалий час. Вона швидко укорінюється у вологому ґрунті.

За рахунок такої продуктивності трава швидко заполонює собою всю ділянку, заважаючи зростати культурним рослинам. З бур’яном борються як екологічними способами, і із застосуванням хімічних засобів.

Як уникнути хімії?

Більшість дачників намагаються виростити врожай без використання хімічних препаратів. Для боротьби із зірочкою застосовують прості агротехнічні прийоми:

1. Регулярно пропалюють грядки руками чи мотикою. Починають із ранньої весни, коли з’являються перші сходи. Бур’ян виносять за межі ділянки, щоб він не вкоренився знову.
2. Знімають верхній шар ґрунту, близько 3 см. за допомогою плоскорізу. При цьому зрізається точка зростання та зупиняється розмноження мокриці.
3. Після закінчення дачного сезону ділянку перекопують вилами. Стебла, коріння та інші залишки бур’янів ретельно вибирають із ґрунту, а за тим знищують.
4. Застосовують спосіб розкислення ґрунту. Для цього в процесі перекопування в землю вносять доломітове борошно, гашене вапно або деревну золу. Метод підходить для профілактики розповсюдження бур’янів, якщо користуватися ним щороку.

При систематичному застосуванні цих безпечних способів можна значно скоротити розростання як мокриці, а й інших шкідливих рослин.

Боротьба гербіцидними засобами

Є ще спосіб, як позбудеться на городі такого шкідливого бур’яну, як мокриця. Він полягає у застосуванні гербіцидів. Вони бувають двох видів:

1. Суцільної дії. Такий гербіцид знищує всю рослинність на обробленій ділянці.
2. Селективна дія. Цей гербіцид вбиває в повному обсязі рослини, лише певні види.

Перші переважно використовують на великих промислових ділянках, які ще не засіяні або після збирання врожаю. Ними можна обробити город восени для боротьби з багаторічними бур’янами.

Другі з успіхом застосовуються городниками для викорінення бур’янів та захисту культурних насаджень. Хімічні препарати краще застосовувати на ділянках, де мокриця розросла особливо рясно, намагаючись не зачепити культурні рослини. Можна використовувати точковий метод, при якому пензликом обробляються виключно бур’яни.

Важливий момент! На зірочку згубно діє будь-який гербіцид, але краще вибирати препарати селективної дії з найменшою токсичністю.

Популярний серед дачників гербіцид “Лонтрел 300”. Він швидко поглинається стеблами та листочками бур’янів, потім проникає у кореневу систему. Дія препарату починається за 2 години.

Бур’яни гинуть упродовж двох тижнів. “Лонтрел” відноситься до помірно токсичних хімікатів, а значить відносно безпечний для людини та тварин. Повністю розкладається у ґрунті через 4 місяці.

Нарівні з цим препаратом використовують Прополол, Аксіал, Торнадо. Усі гербіцидні препарати застосовують строго за інструкцією з використанням засобів індивідуального захисту. Боротьбу з бур’янами проводять у суху безвітряну погоду.

Засоби профілактики

Своєчасна боротьба з бур’яном допоможе не допустити його поширення по всьому городу. Ділянку для посадки рекомендується готувати з осені. Землю перекопують із внесенням у ґрунт попелу, при цьому вибирають усі бур’яни та їх коріння.

Навесні грядки прополюють при перших появах мокриці, доки вона не розрослася. Ґрунт регулярно розпушують. Ці методи агротехніки нескладно застосовувати на дачних ділянках, але вони дають добрі результати.

Застосування зірочок у народній медицині

Мокриця застосовують проти такої кількості патологій, що перерахувати все неможливо. Рецепти залежать від народів та території збору трави.

У Білорусії готують засоби на основі трави проти геморою, для зупинки кровотеч, гіповітамінозу. У Карелії створюють склади на лікування серцевих патологій, захворювань печінки. Прибирають пошкодження шкіри, посилюють роботу сечостатевої системи. Нанайці лікують мокрицею набряклість ніг.

Компрес від болю в суглобах та колінах

Траву перемелюють і як каші накладають на хворі ділянки. Зав’язують бинтом чи тканиною.

Настої від болю у серці

Жменя трави зашпарюють окропом і залишають на 6 годин у тепле місце або на парову лазню. Приймають по 100 г під час їди.

Настоянка зірочків звичайної від болю в суглобах

Травою заповнюють банку на 2/3, доверху заливають горілкою, залишають у темному місці на місяць. Збовтувати ємність не потрібно. Після 3 тижнів траву віджимають, використовують для зовнішнього протирання або у вигляді компресу.

Протипоказання, можлива шкода

Вирізняють такі протипоказання до вживання мокриці:

1. Алергія на рослини сімейства Гвоздична. При патології не рекомендують застосовувати траву зовнішньо.
2. Індивідуальна непереносимість речовин, що входять до складу рослин.
3. Гіпотонія. Зірківка здатна знизити показники тиску до критичного рівня.

Залежно від виду та концентрації лікувального засобу дозування відрізняється. Чай рекомендують пити по 2-2,5 чашки на добу, настій приймають до 300 мл на день, відвар – 1-1,5 склянки.

При передозуванні можливі такі наслідки:

Зірківка для лікування щитовидної залози

Що менше листя мокриці у розмірах, то більше в ній корисних речовин. Для лікування щитовидки готують спеціальну сировину із маленьких листочків.

Сок мокрици

Допомагає проти патологій, що вражають щитовидну залозу. Створити сік нескладно. Беруть звичайний домашній прилад та вичавлюють цілющий напій. Траву до приміщення в соковитискач збирають, промивають під проточною водою і струшують, щоб вигнати зайву вологу. Потім траву залишають кілька хвилин на столі. Коли вода вийде, траву можна починати переробляти.

Рецепт створення лікувальної рідини:

• Зібрати траву рано-вранці;
• Промити під проточним струменем або в чистій воді з джерела;
• Пропускають через м’ясорубку відразу після промивання та збору (Не можна, щоб трава підвела і втратила цілющі властивості).

Кашку, отриману після розмелювання, укладають у марлю, вичавлюють сік. Зберігати цілющий напій можна протягом дня в холодному місці. П’ють по чайній ложці на початку дня. Сік завжди роблять свіжим.

Сік із цілющих трав

Разом із мокрицею беруть пустирник, плоди шипшини. Усіх складових має бути однакова кількість. Створення соку подібно до чистого розчину з мокриці. Результат використання – покращення стану ендокринної системи. У деяких медичних джерелах можна знайти пораду ефективного комплексу. Соки чергують за день.

Як позбавитися від мокриці на ділянці

Сподіваємося, що після прочитання цієї статті ви більше ніколи не дивитиметеся на зірочку, як раніше! Адже це одна з багатьох рослин у безкоштовному та ряснім «супермаркеті» природи. Однак якщо все ж таки ви налаштовані войовничо до цього бур’яну, то, крім хімічних засобів, існують інші способи.

Щоб позбавитися мокриці на клумбах, присипте її мульчею з деревної стружки товщиною 5-10 сантиметрів. Ви також можете заздалегідь використовувати мульчу з деревної стружки, щоб у першу чергу запобігти проростанню насіння зірок в невідповідних місцях. А на газонах її просто краще стригти разом із травою.

Зверніть увагу! Зміст цієї статті має суто освітній та інформаційний характер. Перед використанням рослини в лікувальних або харчових цілях, будь ласка, обов’язково проконсультуйтеся з лікарем, досвідченим фітотерапевтом або іншим фахівцем.

↑ Лікарські форми, що випускаються фармацевтами

В аптеці можна купити суху траву мокриці, щоб у домашніх умовах готувати лікувальні напої, відвари та настойки. Висушену сировину розкладають у картонні упаковки вагою по 30, 50, 100 г. Також випускають інші різновиди лікарських засобів з мокрицею:

1. “Щитовить”.
   Препарат містить, крім мокриці, бурі водорості, перстач, тирозин. Використовують при лікуванні патологій щитовидної залози як допоміжний засіб.
2. Настоянка.
   Спиртовий екстракт зірочків випускають у темних пляшечках від 30 до 100 мл. Застосування як зовнішнє, і внутрішнє.
3. Зірківка у таблетках.
   Випускають засіб у баночках з желатиновими капсулами, що містять подрібнену траву. Препарат зарахований до харчових добавок. Рекомендовано використовувати як профілактику для підвищення імунітету під час застудних епідемій.
4. Сік мокриці.
   Розфасований він у ємності по 50-200 мл. Використовують сік при очних патологіях, також для компресів.
5. «Ендокринол»
   . Препарат відноситься до БАДів. У його складі вітамін Е, мокриця, перстач. Застосовують для терапії та профілактики ендокринних захворювань.

Зірківка середня – це бур’яна рослина, яку багато дачників і городників усіма силами намагаються видалити з ділянки. Основна причина – швидке розповзання трави територією. А ось травники та медики зараховують рослину до лікарських. Настої, чаї, мазі, відвари та олія з мокриць допомагають захиститися від різних хвороб, усувають ймовірність ускладнень при гострих захворюваннях, знижують ризик появи симптоматики при хронічних патологіях.

Шкода від використання зірочків може виникнути лише при недотриманні схеми вживання та перевищенні дозування.

Кулінарія

Наші пращури додавали в їжу траву мокриці. Для профілактики авітамінозу ефективно поїдати ранні рослини. Перші пагони та листочки збирають наприкінці квітня – на початку травня. З них роблять салати з додаванням подорожника.

Є й інші рецепти салатів із зірочкою. Зелена цибуля та листя трави ріжуть і змішують у співвідношенні 1:1. Додають нарізане варене яйце та кріп, посолити за смаком. Можна змішати пропорції: 25г кульбаби, 25г романського салату, 50г зірочки, 15г кислого молока, сіль і цукор за смаком.

До нас дійшов рецепт вегетаріанських щей. Зазвичай його готували наприкінці літа. Основними інгредієнтами є бадилля буряків, горох або квасоля, морква, картопля, томати, мокриця. Але ніхто не забороняє експериментувати з тими овочами, які ростуть у вас на грядках.

А ось як готують начинку для пиріжків. Цибулю дрібно рубають і обсмажують до золотистого кольору. Змішують з подрібненим листям зірочки і щавлю. Спеції та сіль додають за смаком.

З мокриці готують приправу для м’ясних та рибних страв. На 200 г нашаткованої зелені трави беруть 50г хрону і 20г часнику.

Рослина використовують як добавку до різних страв. Воно не зіпсує смаку, а лише додасть користі вашому обіду.

Цікаві факти про мокриць

Думаю, вам не раз зустрічалося це миле створіння. Можливо, коли ви його бачили в своїй ванній кімнаті воно видавалося вам бридким та потворним і за це заслуговувало смерті? Ми зібрали кілька цікавих фактів про цього “жучка”. Можливо після того, як ви прочитаєте цей пост у вас з’явиться більше симпатій до цих мешканців ванних кімнат і піддонів горщиків для квітів. Спочатку познайомимося – це створіння зветься мокриця (лат. Oniscidea). Почнемо.

1. Мокриця – це ракоподібні

Саме так, мокриця – це не жучок. а рачок. Хоча ми звикли називати їх комахами, мокриці належать до підряду ракоподібних. Вони є близькими родичами раків і креветок, а не комах.

2. Самки мокриць носять яйця в спеціальному мішечку

Мокриці мають на грудях спеціальний мішечок, в якому носять яйця. Малюки після того як з’являться на світ деякий час живуть в цьому своєрідному мішечку і лише потім відправляються самостійно пізнавати світ.

3. Мокриці не випускають сечу

На відміну від багатьох живих істот мокриці не мочаться. Відходи життєдіяльності організму вони виділяють випускаючи гази через екзоскелет.

4. Мокриці коли хворіють, стають синіми

Мокриці можуть хворіти на вірусні інфекції. Якщо ви бачите яскраво фіолетову або синю мокрицю, знайте, вона заражена ірідовірусом.

5. У мокриць кров блакитна

У багатьох ракоподібних в крові багато гемоціаніну, який містить іони міді. При взаємодії з киснем їхня кров набуває блакитного відтінку.

6. Мокриці – єдині ракоподібні, що живуть на суші

Мокриці є єдиними серед своїх родичів, що колонізували сушу. Проте вони можуть просто висохнути при низькій вологості, оскільки у них немає стійкого покриття на тільці, як це є у комах.

7. Мокриці мають здатність вбирати вологу

При вологості повітря більшою ніж 85%, мокриці вбирають вологу з повітря.

8. Мокриці можуть їсти і перетравлювати метал

Мокриці очищують ґрунт від важких металів, оскільки поїдають цинк, мідь та свинець і кристалізують їх в своєму організмі. Вони добре почуваються у забрудненому ґрунті, там, де інші живі істоти вижити не можуть.

Перегляньте інші цікавинки