Карамбола

Карамбола (лат. Averrhoa carambola) – рослина з родини Квасеницевих (Oxalidaceae). Вона росте у вигляді вічнозеленого дерева і дає соковиті жовто-зелені плоди, які в розрізі нагадують п’ятикутну зірку. За таку незвичайну форму їх часто називають на англійську манеру старфрутами (Star Fruit).

Вони мають освіжаючий кисло-солодкий смак і добре втамовують спрагу.

У кухнях країн Південно-Східної Азії широко вживаються для прикраси десертів, приготування фруктових соків і коктейлів.

Незрілий фрукт карамболи використовується як звичайний овоч. Його додають в різні рагу, готують разом з рибою та м’ясом. Він значно солодший і ароматніший за плоди огіркового дерева (Averrhoa bilimbi), а також має більш ребристу структуру.

Розповсюдження

У природних умовах старфрут зростає в Індонезії та Малайзії. Звідти він потрапив до Індії, Таїланду, Китаю і Шрі-Ланки.

У першій половині ХХ століття його стали вирощувати в багатьох країнах тропічного і субтропічного поясу.

Нині великі плантації є в Гані (Африка), Французькій Полінезії (Океанія), Мексиці, Венесуелі, Колумбії, Гватемалі, Бразилії та Гайані. У США карамбола культивується у Флориді та на Гаваях, а в Європі на півдні Іспанії.

Найкраще вона росте в теплих низинах на висотах до 600 м над рівнем моря і добре приживається в місцевостях з легко проникним ґрунтом і середньорічною температурою 26°-28°С.

Морфологічні особливості

Просто неба дерево виростає у висоту до 5-10 м, максимум до 25 м. Крона густа і куляста. На відміну від більшості тропічних рослин карамбола не вимагає багато світла і більше любить затінені ділянки.

Складне, подібне до акації листя має спірально-симетричне розташування і складається з 7-15 яйцевидних листочків довжиною 5-8 см, шириною 2-3 см і товщиною близько 2 мм. Довжина листя може досягати 40-50 см.

Прості суцвіття (кисті) утворені 12-20 дрібними червоними або рожевими квітками діаметром близько 8 мм. У центрі пелюсток помітні білі, лілові або фіолетові плями.

Плід являє собою ягоду довжиною 8-12 см і діаметром 5-6 см. У нього подовжена еліптична форма з 5 ребрами й жолобками. Жовта м’якоть має солодкий смак з характерною кислинкою. Всередині неї знаходиться насіння, зовні воно дуже схоже з гарбузовим.

Як виростити карамболу вдома

При вирощуванні цієї тропічної рослини в домашніх умовах необхідно пам’ятати, що вона виростає до 3 м у висоту, вимагає високої вологості навколишнього середовища близько 70% і вкрай вразлива до протягів. Її слід розташовувати в добре освітленому і теплому місці, влітку можна виносити на балкон або в сад.

Як субстрат можна брати торф’яну землю з невеликим додаванням компосту і глини.

Глина допомагає довше зберегти вологість ґрунту. На дно горщика кладеться дренаж з гальки або керамзиту. Полив здійснюється щодня. Земляна грудка повинна бути постійно вологою, але не мокрою. Зайву вологу треба регулярно прибирати з піддона.

Перезволоження і пересихання ґрунту негативно впливає на здоров’я карамболи. Вона погано зносить надлишок кальцію, тому воду перед поливом потрібно фільтрувати та відстоювати. Оптимальним є використання дощової води.

Добриво вноситься один раз на 2 тижні з початку весни до кінця літа. Замість готових неорганічних добрив можна використовувати кавову гущу, спитий чай або компост. Пересадку рекомендується здійснювати в лютому або березні.

Проводять її методом перевалки в більший горщик, попередньо рясно поливши кореневу систему. Пересаджувати краще тоді, коли коріння стануть помітними на поверхні.

Цвісти карамбола починає зазвичай на третьому році. Квітки запилюються комахами або вручну за допомогою пензлика. Після вдалого запилення плоди дозрівають в середині осені.

Розмноження

Карамбола добре розмножується насінням, але їх треба висаджувати максимально швидко після вилучення з плоду. Брати слід тільки великі насінини, у дрібних дуже низька схожість. В першу чергу ретельно видаляють залишки м’якоті. Очищене насіння кладуть на підготовлений субстрат і злегка присипають зверху ґрунтом.

Після помірного поливу посудину накривають скляною банкою або прозорою харчовою плівкою. Горщик ставлять в освітленому і теплому місці. У зимовий період необхідно вмикати додаткове освітлення й обігрів.

Температура підтримується не нижче 25°С.

Паростки з’являються через два тижні. Поводитися з ними бажано дуже обережно. Пересаджувати в більш простору місткість можна тільки тоді, коли вони виростуть мінімум на 15 см. Зміцнілі рослинки не можна піддавати навіть короткочасному переохолодженню нижче 3°С.

Вже при 12°С вони починають масово скидати листя. Взимку їх слід утримувати при кімнатній температурі, вносити добрива неможна.

Кімнатна карамбола вкрай рідко уражається паразитами. У холодну пору року можуть з’являтися щитівки (Coccoidea), а за перезволоження ґрунту ґрунтові комарики (Sciaridae). Поява коричневих плям на листках, опадання квіток, зав’язей і плодів, що дозрівають в більшості випадків буває викликана недостатнім освітленням, низькою температурою і вологістю.

Деревце не потребує регулярної обрізки. При потребі формування крони проводять в березні.

Корисні та шкідливі властивості карамболи

Стигла карамбола містить 90% води, близько 9,38% вуглеводів, 0,38% протеїну і 0,08% жиру. Вона відрізняється високим вмістом заліза, кальцію, вітамінів А і В. У китайській медицині її м’якоть застосовується для лікування ран, а сік як жарознижувальний засіб. Плоди зберігають свої корисні властивості протягом 3 тижнів при зберіганні в холодильнику.

Відвари листя та квіток ефективні при діареї, вважаються протизапальним і жовчогінним засобом, сприяють виведенню токсичних речовин з організму.

Карамболу не рекомендується вживати в їжу особам, які страждають на захворювання нирок.

Підвищений вміст щавлевої кислоти й кальцію сприяє утворенню каменів у нирках. У хворих на ниркову недостатність можуть з’явитися слабкість у всьому тілі, судоми, запаморочення, блювота, гикавка, втрата свідомості та чутливості кінцівок. Схожі симптоми отруєння бувають також при важких захворюваннях печінки і травної системи.

Поділитися в соціальних мережах:

Якого кольору планети?

Колір планет багато в чому залежить від складу речовин, з яких вона складається. Саме тому планети виглядають по-різному. Постійні дослідження в космічній галузі дозволяють отримувати все нові дані про те, якого кольору планети сонячної системи. Здійснюється пошук космічних тіл за її межами.

Сонячна система сама кольорова

У сонячній системі планет не так багато. Частина з них була вирахувана фізиками і математиками ще до появи сучасних телескопів. А наступні розвиток астрономічної науки і техніки дозволило розглядати і ідентифікувати кольору планет сонячної системи.

Отже, по порядку:

• Меркурій – планета сірого кольору. Колір визначено відсутністю атмосфери і води, присутній тільки скельна порода.
• Далі йде планета Венера. Колір її жовтувато-білий, це колір хмар, що огортають планету. Хмари – продукт випарів соляної кислоти.
• Земля – блакитна, світло-синя планета з покривом білих хмар. Колір планети багато в чому визначено водним покривом.
• «Червона планета» відома назва Марса. Насправді він червоно-помаранчевий. За окрасу пустельного грунту з великою кількістю заліза.
• Великий рідкий куля – Юпітер. Основний його колір оранжево-жовтий з присутністю кольорових смуг. Кольори утворені хмарами газів аміаку та амонію.
• Сатурн – блідо-жовтий, також колір утворений хмарами аміаку, під хмарами аміаку рідкий водень.
• Світло-блакитний колір має Уран, але на відміну від Землі колір утворений метановими хмарами.
• Планета зеленого кольору Нептун, хоча скоріше це відтінок блакитного, так як Нептун близнюк Урана і колір планети Нептун визначається наявністю метанових хмар, а поверхня його темніше через відстані від Сонця.
• Плутон, в силу наявності брудного метанового льоду на поверхні, має світло-коричневий колір.

Чи є ще планети

Астрологи і астрофізики вже багато десятиліть займаються пошуком і відкриттям екзопланет. Так називають планети, що знаходяться за межами сонячної системи. Активно в цьому допомагають телескопи, розміщені на орбіті Землі, які роблять знімки і намагаються дати точне уявлення, якого кольору планети ще існують. Основна мета цих праць – знайти в космічному безмовності населену планету, схожу на Землю.

В параметрах пошуку основним критерієм вважається світіння планети, а точніше відображення її світіння від зірки, за образом Землі. Біло-блакитний колір не єдиний відтінок. На думку вчених, планета з випромінюванням червоного спектра також може бути населена. Відображення більшої частини Землі відбувається від водної поверхні це біло-блакитне світіння, а відбиття від континенту з рослинністю матиме червонуватий відтінок.

Поки виявлені екзопланети за своїми характеристиками дуже схожі на Юпітер.