Дятел: птах, відомий як «лікар лісу»

Дятел – найбільш поширений лісовий птах, що зустрічається всюди, де є ліси. Зазвичай його легко впізнати за стуком дзьобом по дереву. Проте зовнішній вигляд дятла може значно відрізнятися в залежності від певного виду цього птаха.

Дятел – класифікація птаха

Дятел – птах із ряду Дятлоподібні (Piciformes). До цієї значної групи також належать тукани та чимало інших птахів, що ведуть переважно деревний спосіб життя.

Дятел є представником родини Дятлові (Picidae). Остання налічує 4 підродини, 4 триби, приблизно 30 родів та понад 220 видів.

Найбільш відомим серед них є рід Дятел (Dendrocopus), що належить до триби Жовнині (Picinae). Він налічує приблизно 25 сучасних видів. Найбільш поширеним та відомим є дятел звичайний.

Як виглядає дятел? Опис птаха та розміри

Розміри тіла дятла варіюються в залежності від виду: від 6-7 см (у найменшого) до 50 см (у найбільшого). Розмах крил також значно різниться: від 7,6 см у найменшого представника роду до 76 см – у найбільшого. В середньому довжина тіла дятла становить 25 см, розмах крил – 45-49 см, а вага – приблизно 100 г.

До підродини Жовнині належать переважно птахи дрібного та середнього розміру. Найбільшим з усіх існуючих видів був імператорський дятел, який наразі повністю зник. Розмір його тіла становив майже 60 см.

Найменшим у світі є золотолюбний дятел. За розмірами він схожий на колібрі. Довжина тіла становить 8 см, а вага – 7 г. Найменшим на теренах України є дятел малий, який за розміром трохи більше за горобця. Його довжина сягає 14-15 см, а вага – 17-26 г.

Забарвлення дятла також значно різниться залежно від виду. Переважна більшість існуючих різновидів має чорне-біле оперення. Деякі види дятлів строкаті, золотисті або червоні. Також чимало цих птахів мають червону голову або ж гребінь такого кольору.

Як виглядає дятел звичайний?

Найбільш відомий дятел звичайний має довжину тіла у межах 22-27 см, розмах крил – 42-47 см та вагу від 60 до 100 г. Оперення в нього переважно чорно-біле, проте підхвістя яскраво-червоне. Черевце може бути чисто білим або майже шоколадним. Самця від самиці можна відрізнити за наявністю червоної смужки на потилиці.

Тіло дятла здається трохи витягнутим через хвіст и голову середньої довжини. Крила також довгі та мають загострену форму, що дозволяє птахові з легкістю маневрувати між дерев при польоті.

Характерні риси пристосованості дятла

Ці птахи (за винятком трипалих дятлів) мають короткі чотирипалі лапи. Перший та четвертий пальці в них звернені назад, а другий та третій – вперед.

Ця особливість дозволяє птахові ефективніше хапатися за стовбури дерев та з легкістю пересуватися по ним. Крім того, закріпившись кігтями за деревину, дятли навіть можуть спати в вертикальному положенні.

Існуючі види дятлів можуть відрізнятися розмірами тіла та забарвленням. Проте всі вони мають певні схожі риси, що характерні лише для цих птахів. До них належать:

• довгий та міцний загострений дзьоб-долото;
• контрастним гребінь або пучок із пір’я на маківці;
• сильні короткі ноги;
• жорсткий хвіст для рівноваги;
• ноги з протилежно розташованими пальцями;
• амортизуюча кістка черепа;
• ніздрове пір’я, що запобігає вдиханню сміття;
• надзвичайно довгий та ліпкий язик.

Язик у дятла зазвичай вдвічі більший за довжину дзьобу, що дозволяє виймати комах із щілин. Крім того, він слизький та липкий, що забезпечує краще захоплення здобичі.

До того ж, язик дятла обертається навколо потилиці між тканиною та кісткою та діє як амортизатор. Тому ці птахи можуть довго стукати по дереву та бурити його, при цьому не маючи ніякої шкоди для себе.

Ще однією рисою пристосованості дятла є наявність пір’я на носі, що захищає від потрапляння пилу під час буріння деревини. Крім того, череп у цих птахів має унікальну пористу структуру, що запобігає струсу мозку.

Голос дятла

Ці птахи не є співочими, проте самці та самиці дятла мають широкий діапазон вокалізації. Вони використовують різні звуки для попередження про небезпеку, для приваблення партнера та для означення своєї території.

Звуковий діапазон дятла складають:

Кожен вид дятла має свій характерний діапазон звуків, але всі вони достатньо гучні. Навіть пташенята спілкуються зі своїми батьками доволі різними звуковими сигналами.

Дятли зазвичай використовують свої дзьоби для викопування жуків. Проте вони також можуть стукати ними для відбиття ритму до залучення партнерів, а іноді – навіть просто для своєї розваги.

Поведінка та спосіб життя дятла

Більшу частину свого життя ці птахи проводять на деревах у пошуках їжі. Заповзятливий дятел може стукати по дереву до 20 разів протягом 1 секунди.

Зазвичай таке відбувається, коли він харчується гніздом термітників. Також довготривалий стукіт дятел може використовувати, щоб сповіщати конкурентам про зайнятість території.

Дятел – птах, що не відрізняється значною швидкістю переміщення. Його схема польоту складається із декількох змахів крилами та пірнання вгору. Тому дятел у повітрі переміщується досить повільно. Взагалі ці птахи літають дуже рідко та неохоче.

Зазвичай дятли живуть поодинці. Лише на період розмноження вони створюють пари, що разом піклуються про яйця та пташенят.

Де живе дятел?

Цей птах зустрічається майже скрізь у світі, де є лісисте середовище існування. Незначна кількість видів дятлів віддає перевагу скелястій місцевості та лише один – пустельному середовищу.

Дятли не зустрічаються в Австралії та Океанії, Новій Гвінеї, на Мадагаскарі та в крайніх полярних регіонах. Більшість з існуючих видів не мігрують. Дятли – переважно осілі птахи, що залишаються у вибраному середовищі існування цілий рік.

Деякі види дятлів

Жовна (Picus)

Жовна – рід дятлів середнього розміру, що мають переважно жовто-зелене оперення та характерну червону «шапочку» на голові. Ці птахи зустрічаються на теренах Північної Америки, Азії та Європи.

Найбільш відомий представником роду є жовна зелена або дятел зелений. На теренах України він є осілим видом, подібно до жовни сивої, що також зустрічається на теренах країни.

Чорна жовна (Dryocopus)

Чорна жовна – рід крупних дятлів, що мають переважно чорне забарвлення та контрастну червону «шапку» на голові. Розміри тіла варіюються від 35 до 45 см.

Ці дятли зустрічаються в Північній та Південній Америці та Євразії. На теренах Європи чорна желна – найбільший з існуючих видів цих птахів.

Добаш (Picumnus)

Добаш – рід дрібних дятлів, що мешкають в тропічних лісах Південній та Центральній Америці та Азії. Розмір тіла варіюється від 7,5 до 11 см, а вага – в межах 6,5-21 г.

Представники цього виду вважаються одними з найменших дятлів у світі. Для добашів характерне різнобарвне оперення з безліччю контрастних смужок та плям.

Дятлик (Campethera)

Дятлик – рід африканських дятлів, що мають дрібні або середні розміри та переважно строкате забарвлення. Розміри тіла варіюються в межах 14-30 см, а вага – від 30 до 130 г. Ці дятли зустрічаються на теренах Африки на південь від Сахари.

Древняк (Blythipicus)

Древняк – рід невеликих та середнього розміру дятлів, що мешкають в густих підлісках тропічних лісів Південно-Східної Азії. Довжина тіла в межах 23-30 см, а вага – від 60 до 170 г.

Дятли цього роду мають переважно темно-коричневе або рудувате забарвлення. Верхня частина тіла в них зазвичай смугаста.

Гіла (Melanerpes)

Гіла – рід яскравих дятлів середнього розміру (20-25 см), що зустрічається на теренах Нового Світу. Вони мають чорне-біле забарвлення з домішками червоного та жовтого кольорів.

Трипалий дятел (Picoides)

Трипалий дятел – рід птахів, більшість з яких мешкають на теренах Північної Америки. Для них характерно чорно- або коричневе-біле забарвлення та наявність червоної або золотистої «шапочки» на голові у самців.

Однойменний представник цього роду зустрічається й на теренах України. Інший представник роду – пухнастий дятел є найменшим видом на теренах Північної Америки.

Що їсть дятел?

Ці птахи – всеїдні. Проте основу їхнього раціону становлять комахи та їхні личинки. Також дятли можуть харчуватися й іншої їжею: пташиними яйцями, пташенятами, дрібними гризунами та ящірками. М’ясний раціон ці птахи доповнюють фруктами, горіхами, насінням та навіть деревним соком.

Дятел відіграє важливу роль в оздоровленні природного середовища. Свердлячи дупла в деревах, цей птах витягує комах своїм довгим та липким язиком. Тонкий слух дозволяє йому легко почути навіть найменший скрип під товщею кори.

Таким чином дятел знищує потенційних шкідників деревини та запобігає пошкодженню дерев. Через це його ще звуть птахом-«лісовим лікарем».

Наприклад, американські дятли харчуються переважно личинками ясеневої смарагдової вузькотілої златки. Ці жуки знищують мільйони ясенів у Північній Америці. Саме завдяки дятлам їх популяція є контрольованою.

Цікавий факт! За один прийом їжі дятел здатний з’їсти до 1000 мурах.

Розмноження та життєвий цикл дятла

Зазвичай дятли гніздяться у вже наявних дуплах у стовбурах дерев. Проте за потреби вони можуть створювати й власні. Деякі види дятлів можуть гніздитися навіть у людському житлі. Більшість з цих птахів використовує місце гніздування лише протягом одного сезону розмноження. Наступного року дятли вже мають іншу оселю.

Переважна більшість цих птахів є моногамною. Розмножуються вони зазвичай навесні. Самиця дятла відкладає від 2-х до 5-ти яєць. Оскільки до оселі цього птаха складно дістатися, то зазвичай шанси на появу всіх пташенят дуже значні.

Обоє батьки по черзі зігрівають яйця протягом 12-14 днів. З’явившись на світ, пташенята дятла швидко розвиваються. Ще навіть не навчившись літати, вони вже дуже добре бігають по стовбурам дерев. Молоді птахи готові покинути батьківську оселю вже наприкінці першого місяця життя. Статевозрілими вони стають через рік після народження.

В середньому тривалість життя дятла становить від 4-6 до 11-12 років. Деякі види (наприклад, дятел-господар) за сприятливих умовах навколишнього середовища можуть прожити до 30 років.

Хижаки та загрози для дятла

Змії та граки крадуть та з’їдають яйця дятла в незахищеному гнізді, які також можуть розорювати вивірки. На дорослих птахів можуть полювати рисі, пуми, дикі коти та куниці. Також на дятлів нападають яструби, соколи та сови.

Проте найбільша загроза для цих птахів – втрата середовища існування через посягання людини. Крім того, чимало дятлів гине від споживання комах-шкідників, отруєних інсектицидами. Приблизно 20 з існуючих видів знаходяться під загрозою зникнення через втрату середовища існування, а деякі – вже повністю зникли.

Яка птах найшвидша у світі

Жоден представник тваринного світу не може похвалитися такою швидкістю пересування, як птиці. Вони є найшвидшими істотами на планеті.

Деякі з них набирають максимальну швидкість при пікіруванні, а деякі при горизонтальному польоті. Тому, дізнатися який птах найшвидша в світі і скласти рейтинг можна, тільки з огляду на цю особливість.

нирок

Займає десяту позицію рейтингу найшвидших птахів. Розвиває максимальну швидкість сто шістнадцять кілометрів на годину. Це представник сімейства качок, який єдиний серед сімейства качок може похвалитися великою тривалістю польоту. Нирок дуже швидко бігає і багато плаває. Основний середовищем їхнього життя є прісноводні річки Сибіру і Середньої Азії. Вони харчуються водоростями і рибою.

Нирок занесений до Червоної книги зі статусом «під невеликою загрозою». Незважаючи на це, нирок є об`єктом полювання, хоча його м`ясо не відрізняється кращими смаковими якостями.

Білогрудий американський стриж

Дев`яте місце в рейтингу займає ця невелика пташка. Він може розвивати швидкість до ста двадцяти п`яти кілометрів на годину в горизонтальному польоті. Ці стрижі дуже нагадують ластівок. Вони харчуються дрібними комахами і насінням рослин. Ці стрижі не в`ється своїх гнізд, а селяться в гніздах ластівок.

Спаровуються стрижі в польоті, вони навіть іноді сплять у польоті.

середній крохаль

розвиває швидкість до ста тридцяти кілометрів на годину. Це представник сімейства качок завбільшки з крякву. Іноді довжина його тіла може досягати 50 сантиметрів. Вони дуже добре плавають і можуть глибоко пірнати під воду. Харчується крохаль рибою і ракоподібними.

Гніздиться на землі. В одній кладці зазвичай до десяти яєць. Самки висиджують яйця близько місяця.

шпорцевий гусак

Розвиває швидкість в польоті до ста сорока п`яти кілометрів на годину. Це також представник сімейства качиних, який може досягати в довжину до одного метра. Самці зазвичай більші за самок. По ході дуже зазвичай мешкає поблизу с прісними озерами або річками. Так як вони ведуть в основному осілий спосіб життя, в сезон посухи можуть пролітати кілька сотень кілометрів в пошуках води, а потім повертаються назад.

Сероголовий альбатрос

Це рекордсмен книги рекордів Гіннеса як найшвидша у світі птах, що розвиває швидкість в горизонтальному польоті. Він може розвинути швидкість до ста сорока семи кілометрів на годину. Розмах його крил два метри. Цей птах дуже багато літає і досить довго може перебувати в повітрі. Харчуються кальмарами і різною рибою. Щоб дістати свою здобич, вони можуть занурюватися під воду до шести метрів. Велику частину часу вони перебувають поблизу моря, де можуть добути собі прожиток.

фрегат

розвиває швидкість до ста п`ятдесяти кілометрів на годину. Воліють все своє життя проводити в повітрі. Вони можуть дуже довго парити в повітрі не ворушачи крилами. Фрегати не плавають і дуже незграбні на суші. Їх особливістю є великий червоний мішок на горлі, який допомагає йому залучати самок в шлюбний період. Основний середовищем їхнього життя є Австралія. Фрегати хижі птахи. Вони полюють в повітрі на дрібних птахів або відбирають здобич у морських птахів. Полюють переважно на льоту.

Може летіти зі швидкістю сто шістдесят кілометрів на годину. Це досить велика хижий птах з майже метровим розмахом крил. Харчується дрібними птахами, а також комахами і зрідка гризунами. Часто селиться по сусідству з сільськими ластівками, на яких полює.

Гніздиться на деревах на висоті до тридцяти п`яти метрів для хорошого огляду зверху. Обоє батьків охороняють гніздо. При наближенні небезпеки вони починають голосно кричати і можуть напасти на порушника. Пташенята здатні самостійно літати вже у віці двох місяців.

іглохвостих стриж

Набирає максимальну швидкість в горизонтальному польоті до ста сімдесяти кілометрів на годину. Довжина його тіла всього лише двадцять сантиметрів, а вага сто п`ятдесят грам.

Селяться вони поруч з водоймами в лісі. Вони все своє життя знаходяться в польоті. Гніздиться на деревах. На зиму відлітають до Австралії. Харчуються стрижі літають дрібними комахами. Через те, що стриж практично завжди знаходиться в повітрі, а літаючі комахи в погану погоду не літають, іноді їм доводиться пролітати десятки кілометрів в пошуках їжі.

Беркут

Займає друге місце в рейтингу найшвидших птахів в світі. Розвиває божевільну швидкість до триста двадцяти кілометрів на годину. Розмах його крил може досягати двох з половиною метрів. На полюванні беркут може дуже довго парити в небі, поки не помітить видобуток. Тоді він швидко розвиває швидкість і хапає здобич. Харчується беркут гризунами та зайцями. Принагідно беркут Не проти поласувати вівцею або телям. Беркута використовують в полюванні на лисиць і зайців. Вони дуже пильні і можуть побачити зайця з відстані до двох кілометрів.

• Беркут занесений до Червоної книги Росії. Популяція беркута зникла в деяких районах, які раніше населяли ці птахи.

Причиною зниження чисельності беркутів є їх винищення фермерами, на пасовища яких нападають ці хижаки.

Беркутів вдало містять в зоопарках. Вони досить добре там живуть і приносять потомство.

Сапсан

Це найшвидша птах у світі. він розвиває швидкість при пікіруванні триста п`ятдесят кілометрів на годину. Це досить поширений хижак, що населяє всі материки крім Антарктиди. Він дуже добре пристосовується до будь-яких умов проживання, будь то спека або лютий холод. Особливостями сапсана є те, що:

• Розмах його крил може досягати одного метра. Харчується сапсан в основному невеликими птахами.
• Статевої зрілості ці птахи досягають вже у віці одного року. Вона прив`язані до одного партнера протягом багатьох років.
• Вони дуже серйозно охороняють своє гніздо. При наближенні до їх території незнайомця вони починають голосно кричати, а в разі якщо небезпека не минула можуть напасти на непроханого гостя.
• Самки відкладають в середньому по три яйця один раз в рік. Висиджують яйця приблизно місяць, потім вилуплюються пташенята. Вони стають самостійними вже в віці сорока п`яти днів.

У дикій природі мало хто може загрожувати найшвидшою птиці в світі. Бувають випадки, коли великі хижаки розоряють їхні гнізда. Сапсан завжди нападає на порушника його спокою.

Ще в давні часи сапсанів використовували в соколиного полювання. Їх з дитинства привчали до лову дрібних птахів і тварин.

У двадцятому столітті, коли винайшли пестициди для обробки рослин, сапсани дуже сильно постраждали. Справа в тому, що в організмі птахів, які поїдають комах накопичувалися ці пестициди, а сапсани, які харчувалися птахами стали нести яйця з найтоншої шкаралупою, в зв`язку з чим майже всі кладки були невдалими. Популяція сапсанів значно знизилася. Після заборони пестицидів ситуацію вдалося врегулювати. Сапсанів стали розводити в розплідниках і зоопарках. Так популяцію вдалося зберегти. Сапсан занесений до Червоної книги і охороняється законом.