✅Кам’яний вік: характерні риси

Кам’яний вік – це найбільший і перший період історії людства, що нараховує близько двох мільйонів років.

Назва з’явилася від матеріалу, використовуваного в той час – каменю. Зброя і домашнє начиння найчастіше виготовлялися з каменю.

Періодизація Тривалість кам’яного віку зумовила необхідність поділу її на менші періоди:

• Палеоліт – більше 2 млн. років тому.
• Мезоліт – 10 тис. років до н. е.
• Неоліт – 8 тис. років до н. е.

Кожен з періодів характеризується певними змінами в житті людей. Так, наприклад, в палеоліті людина полювала на невеликих звірів, яких можна було вбити найпростішою, примітивною зброєю:

В цей же період, однак, без точних дат, був здобутий перший вогонь, що дозволив людині простіше відноситься до змін клімату, не бояться холоду і диких звірів.

У мезоліті з’являється лук і стріли, що дозволяє полювати на більш швидких звірів – оленів, кабанів.

А в неоліті людина починає освоювати землеробство, що призводить згодом до появи осілого способу життя. Кінець кам’яного віку припадає на той момент, коли людина освоїла метал.

Люди

У кам’яному віці вже були Homo erectus з’явилися 2 млн. Років тому і вже витратили вогонь. Вони також будували прості хатини та вміли полювати. Близько 400 тис. Років тому з’явився Homo sapiens з яких трохи пізніше розвинулися неандертальці, які освоїли знаряддя з кремнію.

Крім того, ці люди вже ховали предків, що свідчить про досить близьких зв’язках, розвитку прихильності та поява моральних підвалин, традицій. І тільки 10 тис. Років тому з’явився Homo sapiens sapiens, розселився по всій території Землі.

За часів кам’яного століття не було міст або великих громад, люди селилися невеликими групами, найчастіше родинними.

Вся планета в цей період була заселена людьми. Це відбувалося під дією льодовикових періодів або посух, що впливали на повсякденне життя людей.

Одяг робили зі шкур тварин, а пізніше почали використовувати й рослинні волокна. Крім того, в кам’яному столітті вже були відомі перші прикраси, які робили з іклів убитих звірів, черепашок, кольорових каменів.

Первісна людина також була не байдужою до мистецтва. Цьому свідчить безліч знайдених фігурок, вирізаних з каменю, а також чисельні малюнки на печерах.

Їжа

Їжа добувалася методом збору або полювання. Полювали на різну дичину в залежності від можливостей місцевого ареалу і кількості людей. Адже одна людина навряд чи піде проти великої здобичі, а ось кілька цілком можуть дозволити собі ризикнути, щоб забезпечити сім’ю м’ясом на найближчий час.

Найчастіше в якості здобичі переважали:

Також процвітала рибна ловля, в місцях де були річки, моря, океани та озера. Спочатку полювання була примітивною, але пізніше, ближче до мезоліту і неоліту вона удосконалювалася.

Звичайні піки робилися з кам’яними, зазубреними наконечниками, для вилову риби використовували мережі, а також були винайдені перші пастки та сильця.

Крім полювання їжу також збирали. Всілякі рослини, злаки, плоди, фрукти, овочі, яйця, які можна було знайти, дозволяли не вмерти з голоду навіть в найпосушливіший період, коли складно було знайти що-небудь м’ясне.

Також в раціон входив мед диких бджіл і запашні трави. За часів неоліту людина навчилася вирощувати зернові культури. Це дозволило йому почати осілий спосіб життя.

Перші такі осілі племена були зафіксовані на території Близького Сходу. Водночас з’явилися приручені тварини, а також скотарство. Щоб не мігрувати слідом за тваринами їх почали вирощувати.

Житло

Особливості пошуку їжі обумовлюють кочовий спосіб життя людей кам’яного віку. Коли в одних угіддях закінчувався прожиток і було не знайти ні дичини, ні їстівних рослин, необхідно було шукати інше житло, де можна було б вижити. Тому жодна сім’я на одному місці довго не затримувалася.

Житло було простим, але надійним, щоб захищатися від вітру, дощів або снігу, сонця і хижаків. Часто користувалися готовими печерами, іноді робили подобу будинку з кісток мамонта. Їх ставили на зразок стін, а щілини закладали мохом або брудом. На верх укладали шкуру мамонта або листя.

Вивчення кам’яного віку одна з найскладніших наук, адже єдине що можна використовувати – це археологічні знахідки і деякі сучасні племена, відокремлені від цивілізації. Ніяких письмових джерел ця епоха не залишила.

Примітивна зброя, стоянки, замість постійних жител робилися з каменю та органічних рослин і дерева, які за такий великий проміжок часу встигли розкластися. Допомога вченим йдуть лише каміння, скелети та скам’янілості тих часів, на основі яких і робляться припущення і відкриття.

1.1. КАМ’ЯНИЙ ВІК НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Найдавніша історія людства вивчається передусім за даними археології та ділиться вченими на кілька епох залежно від змін археологічних культур.

Першою епохою був палеоліт – давній кам’яний вік (від грец. «палайос» – стародавній і «літос» – камінь). Палеоліт в Україні умовно ділиться на ранній (близько 1 млн. – 150 тис. років тому), середній (150 тис. – 40-35 тис.) і пізній (40-35 тис. – 10 тис.).

Предки людини – археоантропи (пітекантропи) з’являються на території України в ранньому палеоліті – приблизно 890 тис. років назад. Це доведено розкопками стоянок на Закарпатті (біля с. Королеве), у Донбасі (біля м. Амвросіївка), на Дністрі (с. Лука-Врублевецька). Тут археологами знайдено ручні рубила, скребла, колуни. Пітекантропи жили невеликими групами (первісне людське стадо, що базувалося на кровній спорідненості та групових формах шлюбу), пересувалися з місця на місце у пошуках їжі (збиральництво, випадкове полювання, канібалізм).

У часи середнього палеоліту первісні люди продовжували заселяти Україну. Чергове зледеніння спонукало людей пристосовуватися до нових умов, використовувати вогонь, який вони вже вміли добувати, інтенсивно заселяти печери, створювати штучні житла (круглі в плані, з каркасом, що обкладався кістками мамонтів й покривався шкурами). Ускладнювалися засоби праці: з явилися гостроконечники, дротики тощо. Основним заняттям ставало спеціалізоване полювання (на мамонтів, зубрів, коней, печерних ведмедів). Змінився антропологічний вигляд пралюдини – з являється палеоантроп (неандерталець), більш досконала у порівнянні з пітекантропом істота. Найдавніші стоянки та рештки неандертальців знайдені у печерах Кіїк-Коба та у с.Старосілля (Крим), біля с.Антонівки на Донеччині, с.Молодова на Дністрі тощо (понад 50 пам’яток). Первісне людське стадо та групові форми шлюбу зберігаються, але поступово еволюціонують у напрямку формування родової організації та виникнення парної сім ї. У цю добу з’явилися елементи абстрактного мислення, зароджуються релігія (перші поховання за певним обрядом) та мистецтво.

Докорінно змінилося життя на території України під час пізнього палеоліту з наступом льодовика й різким похолоданням. На зміну неандертальцю прийшов неоантроп (кроманьйонець) – людина сучасного фізичного типу, Homo sapiens (людина розумна). Всього в Україні виявлено понад 500 житлових пам’яток пізньопалеолітичного періоду (с.Мізин на Дісні, с.Межиріч на Канівщині). Знаряддя праці вдосконаливалися, поряд із кам’яними людина широко вживала кістяні, рогові та складні знаряддя – гарпуни, наконечники списів, шевські голки тощо, виникають нові техніки обробки каменю – розколювання, ретушування, розпилювання, шліфування. Провідним способом добування їжі було розвинуте спеціалізоване мисливство, доповнюване збиральництвом та рибальством. Неподалік від міграційних шляхів великих тварин (передусім мамонтів) виникали сезонні та постійні поселення. Людина заселила майже всю територію сучасної України. Первісне людське стадо поступилося місцем родовій общині. Рід став основою суспільної організації, він об’єднував родичів за материнською лінією (матріархат). На зміну невпорядкованим ендогамним статевим відносинам приходить екзогамний шлюб (поступово формується парна сім’я). У період пізнього палеоліту розвиваються первісні форми релігії (тотемізм, анімізм, фетишизм, магія), музичне (знахідки флейт, ударних інструментів), прикладне та образотворче мистецтво (оздоблені прикраси, печерний живопис, «палеолітичні Венери»).

Суттєві зміни сталися в епоху мезоліту (від грец. «мезос» — середній і «літос» – камінь) – приблизно X-VI тис. до н.е. Останній льодовик у Європі розтанув, що призвело до збільшення кількості водних джерел та необхідності їх опанування. Клімат пом’якшав, тваринний світ набув сучасних характеристик (зникли мамонти та шерстисті носороги, поширилися олені, лосі, кабани, антилопи, вовки тощо). Люди удосконалили знаряддя праці (з’явилися мікроліти), винайшли лук і стріли, розпочали використовувати човни та плоти, різноманітні пристосування для ловлі риби. Головною галуззю господарства залишилося мисливство (але воно набуло більш індивідуального характеру), поширилося рибальство, зберігалося збиральництво. Розпочалося приручення диких тварин – собаки, пізніше – свині та бика. Мезолітичні пам’ятки знайдені на території всієї України (близько 1000), серед них стоянки Фатьма-Коба у Криму, Кам’яна Могила на межі Запорозької та Донецької областей, родові могильники у с.Василівка та с. Волоське у Дніпропетровській області, культова печера у с.Баламутівка на Буковині. У цей період відбулося формування племенного устрою, розвивався парний шлюб. Використання лука та стріл, тобто безпечна можливість отримати здобич на відстані, сприяло зростанню продуктивності полювання, що, у свою чергу, призвело до збільшення кількості населення та зменшення кількості дичини. Тобто поступово виникає криза мисливського господарства, що робить необхідними кардинальні зміни, які й відбулися у період неоліту.

В епоху неоліту (від грец. «неос» – новий і «літос» – камень) – VI-IV тис. до н.е., відбулася виробнича (так звана неолітична) революція. На зміну мисливству, рибальству, збиральництву, тобто привласнюючим формам господарювання, прийшли відтворюючі – землеробство, скотарство та ремесло. Цей процес тривав багато століть із суттєвими особливостями в різних регіонах. Головними зерновими культурами були ячмінь, жито, пшениця, просо. З’явилися нові знаряддя праці, пов’язані з новими видами господарства – зернотерки, серпи, мотики тощо. Розвивалася далі обробка дерева, каменю й кістки. Домашніми тваринами стають корови, вівці, кози. Людина винаходить колесо. З’явилися гончарство, прядіння та ткацтво. Поступово розпочинався процес відокремлення скотарства від землеробства, тобто відбувався перший суспільний розподіл праці. Укріпився родоплеменний устрій, розпочався перехід від матріархату до патріархату. Поява кам’яних булав як символів влади в окремих похованнях (Маріуполь, Микільське) вказує на зародження інститутів родової влади. В ідеологічній сфері слід відзначити перехід від мисливських до землеробсько-скотарських культів (у першу чергу – культів родючості).

Нові терміни і поняття

Ендогамія (від грец. «ендон» — внутрішній та «гамос» — шлюб) – характерний для первісного ладу звичай укладання шлюбу усередині визначеної суспільної групи.

Екзогамія (від грец. «екзо» — поза та «гамос» — шлюб) – характерний для первісного ладу звичай, що приписує укладати шлюби поза однією родинною групою, наприклад, поза родом.

Тотемізм (від алгонкінського «тотем» — «його рід») — розподіл спільноти на групи, кожна з яких вірить у свою таємничу спорідненість з певною твариною, рослиною, матеріальним об’єктом – «тотемом».

Анімізм – (від лат. «аніма» — душа) — віра в надприродні, «духовні істоти», які заключені у тіла (це душі) або діють самостійно (це духи).

Фетишизм (від португ. «фетіко» — амулет, талісман, «чарівна річ») — віра в існування у матеріальних об’єктів надприродних якостей.

Магія (від грец. «магіа») — це віра у можливість людини впливати на інших людей, на природні явища, рослини, тварини надприродними засобами, а також самі ці дії.

Неолітична революція — процес переходу від привласнюючих (збиральництво, полювання, рибна ловля) до відтворюючих форм господарювання (землеробство, скотарство, ремесло), що відбувався у добу неоліту.