Теорія: Залежно від змісту текст та його частини поділяються на три типи: розповідь, опис і роздум (міркування).
В сучасній українській мові розрізняють шість стилів: розмовно-побутовий, художній, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, сакральний (конфесійний).
Стиль мовлення — це різновид мови, що характеризується таким добором засобів мовлення, які найбільше відповідають ситуації спілкування або передачі інформації в певних умовах.
В описі мовиться про ознаки предмета, особи, місцевості, явища природи тощо, в розповіді — про послідовні в часі дії, в роздумі — про причини ознак і подій. Текст рідко буває однотипним, у ньому можуть поєднуватися різні типи мовлення. Наприклад: розповідь з елементами опису, розповідь з елементами роздуму та ін.
Існує дві форми мовлення – усна і писемна. Здавалося б, мова одна, а форм мовлення – аж дві. Справа в тому, що мова і мовлення, хоч і є синонімічними поняттями, але все ж відрізняються.
Стилістика — розділ мовознавства й літературознавства (поетики), що вивчає функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування з погляду норм, їхніх варіантів (нормативна стилістика) і відхилень (літературна стилістика) в синхронному й діахронному (історична стилістика) перекрої.
Існують різні види як письмового, так і усного мовлення. Усне мовлення може бути і розмовним (мовленням-бесідою), і ораторським виступом (доповіддю).