Неплідність та деякі імунологічні фактори, що її спричиняють

Безпліддя (sterilitas) – нездатність осіб дітородного віку до відтворення потомства внаслідок порушення запліднення або імплантації заплідненої яйцеклітини. Проблема фертильності є однією з найважливіших у сучасній науці, і особливе значення в ній належить неплідності у шлюбі. За останні 10-15 років у патології безпліддя значна роль відводиться порушенням з боку імунної системи. Оскільки діагностика імунних дисфункцій не знайшла широкого застосування в клінічній практиці (тому що дисфункція імунної системи – це не діагноз, а прояв будь-якої поломки в ній, що має безпосереднє відношення до клінічної картини), багато спеціалістів передбачають, що нерозпізнані імунні порушення частіше за все є причиною ідіопатичного безпліддя. Крім того, при врахуванні сучасних даних про те, що непліддя може розвинутись під впливом декількох причин, імунний фактор може бути причетним до патогенезу інших форм безпліддя [1].

Існує два види неплідності: первинна (I типу) та вторинна (II типу). Первинна неплідність – коли впродовж одного року при регулярному статевому житті без застосування контрацептивних заходів не настає вагітність. Вторинна неплідність – наявність зачаття в минулому, в анамнезі була вагітність, яка закінчувалась пологами або невиношуванням і втратою плода (викидні, аборти) на ранніх термінах, і надалі впродовж тривалого часу вагітність не наставала.

За статистикою, кожна шоста жінка, яка зважилась на переривання саме першої вагітності, надалі страждає на вторинну неплідність. Більше того, низка авторів вважають, що втрата плода на ранніх термінах вагітності (вторинне непліддя) спричинена переважно імунними порушеннями [2, 6]. Первинне імунологічне непліддя трапляється у 82,9%, вторинне – у 17,1% випадків непліддя в жінок репродуктивного віку [9].

Однак на сьогодні залишаються недостатньо вивченими патогенетичні аспекти безпліддя, зумовлені імунологічними чинниками [1]. Частота імунного безпліддя, за даними різних джерел, становить 5-15%, проте, незважаючи на використання новітніх методів діагностики, в 10-20% випадків причини порушення репродуктивної функції виявити не вдається [11].

Імунні фактори безпліддя

До імунних факторів непліддя, частка яких серед інших причин становить 20%, можна віднести:

1. Імунну несумісність між сперматозоїдом і яйцеклітиною. Дані наукових досліджень свідчать про те, що більше ніж у 20% чоловіків причиною безпліддя є автоімунні реакції проти сперматозоїдів.

2. Антитіло-нейтралізуюча дія на сперматозоїди. Імунологічна форма безпліддя зумовлена утворенням антиспермальних антитіл (АСАТ) як у чоловіків, так і в жінок. Ця форма неплідності трапляється досить рідко. Її частота становить 2% серед усіх форм безпліддя всіх пар з нез’ясованою причиною неплідності. При обстеженні у 20-25% виявляють антитіла до сперми. Механізм впливу АСАТ на репродуктивну функцію жінки проявляється таким чином:

• АСАТ перехресно зв’язують антигенні детермінанти на поверхні сперматозоїда, створюючи великі агрегати клітин (аглютинація), або активують систему комплементу, яка може знищувати сперматозоїди;
• вкриті антитілами сперматозоїди можуть згущувати шийковий слиз, що гальмує їхнє проникнення в матку через зниження або втрату рухливості (кругові рухи переважають над поступальними, тобто виникає так званий shaking phenomenon);
• АСАТ, фіксовані до голівки сперматозоїда, унеможливлюють його зв’язування з яйцеклітиною або проникнення в неї;
• порушується сперматогенез, що призводить до оліго-, терато- і азооспермії.

АСАТ проти білків сперматозоїдів найчастіше виявляють у шийковому слизі, можуть утворюватись у піхві, шийковому каналі, матці, матковій трубі і навіть в оболонці яйцеклітини. Вони утворюються внаслідок місцевої імунної відповіді і належать до імуноглобулінів класу IgА. З різних джерел відомо, що від 5 до 40% чоловіків із числа безплідних пар мають АСАТ. АСАТ, які виробляються в шийковому каналі матки (шийковий слиз), у жінок спостерігаються в декілька разів частіше (30-40%), ніж у чоловіків [6]. Є деяка кількість АСАТ і в жінок, які здатні до запліднення. Можливо, вони беруть участь в усуненні неповноцінних сперматозоїдів. Коли ж АСАТ у жінок стає забагато, вони перешкоджають заплідненню. У 50% випадків вироблення власних АСАТ у жінок є реакцією на проникнення у статеві шляхи сперми партнера, в якій є антитіла, що надає спермі більшої імуногенності.

Причини утворення АСАТ на даний момент невідомі, проте факторами ризику їх утворення є інфекції сечостатевих органів (інфекції, що передаються статевим шляхом, простатит, епідидиміт, орхіт), травми та операції на статевих органах, анатомічні порушення (пахова грижа, варикоцеле, обструкція сім’явивідних шляхів, крипторхізм тощо) [9, 11].

3. Інший вид антитіл – антифосфоліпідні антитіла – також можуть спричинити неплідність. Фосфоліпіди – це молекули, які є майже в усіх клітинах. Їх дуже багато в оболонках клітин хоріону (частина плідного яйця, яка згодом перетворюється на плаценту). Хоріон – це «орган», яким плідне яйце занурюється в стінку матки. У тому разі, коли організм жінки утворює антитіла до фосфоліпідів, розвиток хоріону і його просування вглиб стінки матки порушуються. Внаслідок цього можуть виникати різні репродуктивні негаразди, у тому числі й неплідність [2, 9].

4. Імунні порушення, які полягають у розвитку помірної Т-лімфопенії [2, 5].

5. Дисбаланс основних регуляторних субпопуляцій Т-клітин з відповідним зниженням імунорегуляторного індексу (ІРІ) [3].

6. Пригнічення активності лімфоцитів.

7. Активація автоімунних та імунокомпетентних реакцій. При виявленні автоімунного безпліддя і з’ясуванні причин невиношування вагітності має значення виявлення автоантитіл до власних гормонів та ДНК [2].

8. Антигени блискучої оболонки яйцеклітини відіграють немалу роль, оскільки zona pellucida – одна з найважливіших структур, що забезпечує нормальний перебіг процесів запліднення та раннього ембріонального розвитку. Антигенна мозаїка zona pellucida яйцеклітини складна, вона містить перехресно-реагуючі антитіла та, можливо, видоспецифічні антигени. Антитіла проти неї (антизональні антитіла) – один з етіологічних чинників непліддя імунного генезу в жінок. При цьому встановлено, що в жінок з імунозалежним непліддям не існує одночасно антитіл проти zona pellucida та АСАТ. Імовірно, що ці два типи антитіл беруть участь у конфлікті чоловік–жінка в різних випадках та за різних умов [4].

Наступна велика група порушень репродукції зумовлена нездатністю імунної системи жінки перелаштуватись на вагітність. Ще в 1953 р. видатний імунолог Peter Brian Medawarу вперше висловив гіпотезу, згідно з якою було запропоновано розглядати плід як трансплантат. Для того щоб цей плід-трансплантат «прижився» в організмі жінки, в її імунній системі відбуваються певні зміни. У цій перебудові бере участь величезна кількість імунокомпетентних клітин, які продукують різні речовини, що регулюють ці надскладні події [8].

Імунний статус у жінок з безпліддям характеризується не лише вторинним Т-імунодефіцитом, але й значною активацією як В-лімфоцитів, так і клітинних чинників неспецифічного захисту організму – (CD16+) NK-лімфоцитів крові, (СD56+) клітин ендометрію, а також фагоцитів – нейтрофільних гранулоцитів [2]. У жінок з безпліддям виявлені суттєві порушення з боку гуморальної ланки імунітету, які характеризуються підвищенням рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові, переважно за рахунок зростання кількості найбільш патогенних середньо- (11S–19S) та дрібномолекулярних фракцій, збільшується кількість автоімунних лімфоцитоксичних антитіл [1, 7].

Серед всього цього розмаїття можна виокремити два види клітин: Т-лімфоцити-хелпери (Тh) та природні кілери (NК). Популяція Тh складається з різних субпопуляцій, вони походять з клітин-попередників, так званих наївних Т-клітин (Тh0). Тh0 під регуляторним впливом з боку інших клітин, гормонів диференціюються в різних напрямках: Тh 1-го типу (Тh1), Тh 2-го типу (Тh2), Т регуляторні (Тreg) та Т17. Кожна з цих субпопуляцій виконує свої функції, і їх баланс є дуже важливим для настання та нормального перебігу вагітності. Вважається, що сприятливим для вдалого перебігу вагітності є достатня кількість Тreg та зсув у бік Тh2, а несприятливими – збільшення впливу Т17 та Тh1.

Велике значення, без перебільшення, ключове, для нормальної імплантації мають інші клітини вродженого імунітету — NK. Їх місія полягає в захисті від вірусів, знищенні ракових клітин та інших «чужорідних» субстанцій. Однак ці клітини відіграють одну з провідних ролей і при настанні вагітності: беруть участь у процесах імплантації плідного яйця, взаємодіях різних підвидів клітин на материнсько-плодовому кордоні, у формуванні плаценти та її судинного русла.

У слизовій оболонці матки в першій половині менструального циклу практично немає NK. А після овуляції під впливом прогестерону, що продукується жовтим тілом яєчника, кількість NK стрімко зростає і досягає 70% серед усіх наявних там імунокомпетентних клітин. NK у взаємодії з іншими клітинами готують слизову оболонку до імплантації зародка. NK слизової оболонки (так звані ендометріальні NK) мають «лагідний» характер, вони не вбивають зародок, а лише допомагають йому. Звідки в слизовій оболонці матки беруться ці клітини – поки достеменно невідомо. Є версії, що вони надходять з периферійної крові. Тоді логічно припустити, що вміст NK в крові може певною мірою віддзеркалювати процеси, які відбуваються в ендометрії. Часом внаслідок перенесених інфекційних процесів або інших, часто невідомих причин кількість NK крові є надто великою або активність і агресивність – надмірними. Швидше за все, це сприяє міграції в слизову оболонку матки агресивної популяції NK, які можуть шкодити зародку, перешкоджати настанню вагітності.

Таким чином, у пацієнток з хронічними запальними процесами сечостатевої системи спостерігається зниження кількості Т-лімфоцитів, порушується співвідношення регуляторних субпопуляцій Т-клітин, у крові підвищується вміст IgA, IgG [6].

Встановлено головні патогенетичні чинники клітинної ланки системного імунітету, що впливають на настання вагітності. До них можна віднести зміни вмісту NK Т-лімфоцитарного ряду, концентрації Т-регуляторних клітин (CD4+, CD25+) та загального вмісту Т-лімфоцитів (CD3+), зміну процентного вмісту Т-лімфоцитів, що несуть на собі рецептор до антигенів головного комплексу гістосумісності (HLA–DR), а також дисбаланс між основними субпопуляціями регуляторних Т-клітин (CD4 + і CD8 +) у вигляді зниження або підвищення імунорегуляторного індексу [3, 7].

Важливу роль у процесі розпізнавання генетично чужорідного тіла в організмі жінки відіграють антигени гістосумісності системи HLA. Під час нормального перебігу вагітності імунна система матері забезпечується комплексом захисних механізмів стосовно плода, провідну роль в якому відіграє головний комплекс гістосумісності.

Наявність 3-4 ідентичних антигенів HLA в чоловіка та жінки часто супроводжується мимовільними викиднями та безпліддям. Таким чином, підтверджено, що наявність спільних HLA-антигенів у подружньої пари є прогностично негативним фактором для настання та перебігу вагітності [7].

Останнім часом все більше уваги приділяють розладам імунного гомеостазу як обтяжливого чинника при порушеннях репродуктивної функції. При цьому дисфункціональні зміни в імунній системі, які проявляються зниженням кількості Т-лімфоцитів, порушенням співвідношення регуляторних субпопуляцій Т-клітин, підвищенням у крові вмісту IgA, IgG, ми часто спостeрігаємо в жінок з безпліддям [6]. Всі ці зміни також слід очікувати на тлі гострих та хронічних розладів, особливо при неплідності, яка зумовлена урогенітальною інфекцією [3, 10].

Місцеві інфекції сечостатевої системи жінки можуть призвести до розвитку імунологічної реакції на сперматозоїди, оскільки вони мають молекулярну подібність до інфекційних чинників (гонококів, хламідій, шистосом, мікоплазм та ін.). Зокрема, Helicobacter pylori впливає на показники фертильності інфікованих ним людей: специфічні антитіла до антигенів збудника містяться у фолікулярній рідині та вульвовагінальному секреті всіх інфікованих жінок, а також у сім’яній рідині в понад 50% інфікованих чоловіків. Ці антитіла здатні нейтралізувати дію сперматозоїдів, що робить їх не здатними до запліднення, і вони стають причиною непліддя [11].

Висновки

Велика група імунологічних порушень у репродуктивній системі жінки зумовлена нездатністю імунної системи перелаштуватись на вагітність. Дані поломки в імунній системі свідчать про необхідність подальшого імунологічного обстеження і консультації клінічного імунолога. Подружні пари, в яких виявлені імунологічні зміни, у подальшому потребують імунотерапевтичної корекції.

1. Бакун О.В. Исследование системного иммунитета у женщин с бесплодием / О.В. Бакун // Репродуктивное здоровье женщин. – 2007. – № 2 (31). – С. 181-183.

2. Гаврилюк А.М. Імунологічні причини жіночого непліддя / А.М. Гаврилюк // Медицинские аспекты здоровья женщины. – 2008. – № 5 (14). – С. 4-9.

3. Гафійчук Р.Г. Функція імунної системи при синдромі виснажених яєчників у жінок із безпліддям / Р.Г. Гафійчук // Буковинський медичний вісник. – 2011. – Т. 15, № 3. – С. 7-11.

4. Грищенко М.В. Показники системного імунітету як предиктори ефективності допоміжних репродуктивних технологій у жінок з безплідністю, зумовленою хронічними запальними захворюваннями органів малого таза / М.В. Грищенко // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2010. – Т. 72, № 4. – С.189-192.

5. Экунидзе Г.Г. Интегральные показатели концентрации бактериальных липополисахаридов и антиэндотоксинового иммунитета у больных с женским бесплодием на фоне хронических воспалительных гинекологических заболеваний / Г.Г. Экунидзе // Иммунология. – 2007. – № 6. – С. 364-367.

6. Курбацька О.В. Клініко-амнестична характеристика жінок, що страждають на імунологічне непліддя / О.В. Курбацька // Український медичний альманах. – 2002. – Т. 5, № 4. – С. 59.

7. Попова М.В. Рівень циркуляторних імунних комплексів та їхній молекулярний склад у жінок з безліддям / М.В. Попова // Український медичний альманах. – 2007. – Т. 10. – С. 132-133.

8. Терпиляк О.І. Імуногенетичні маркери вторинного непліддя / О.І. Терпиляк // Львівський медичний часопис. – 2008. – № 1-2. – С. 19-23.

9. Трунова О.А. [и др.]. Особенности иммунного статуса бесплодных женщин // Імунологія та алергологія. – 2011. – № 2. – С. 57-61.

10. Сергеев А.Ю, Сергеев Ю.В. Этиология, патогенез и терапия хронического вагинального кандидоза / А.Ю. Сергеев, Ю.В. Сергеев // Акушерство и гинекология. – 2001. – № . – С. 49-50.

11. Хонина Н.А., Тихонова М.А., Дзуцева И.Б. [и др.]. Иммунные дисфункции у женщин с бесплодием неясного генеза / Н.А. Хонина, М.А. Тихонова, И.Б. Дзуцева // Медицинская иммунология. – 2010. – Т. 12, № 6. – С. 511-515.

Бесплодие и некоторые иммунологические фпакторы, которые его вызывают

В.В. Бендас

В обзоре литературы статьи, которая предлагается вашему вниманию, обработаны материалы об иммунологических аспектах, которые могут быть причиной развития бесплодия I и II типов у женщин репродуктивного возраста.

Ключевые слова: бесплодие, иммунная несовместимость, иммунокомпетентные клетки, антиспермальные антитела.

infertility and some immunological factors that cause it

V.V. Bendas

There are analysed materials about the immunological aspects, which may be the reasons of infertility of I and II types in women of reproductive age, in the literature review by given topic that proposed to your attention.

Keywords: infertility, immune incompatibility, immunocompetent cells, antispermal antibodies.

Безпліддя

Безпліддя – це стан, коли пара молодого (дітородного) віку, яка живе відкритим статевим життям понад рік, не може зачати малюка.

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, діагноз – безпліддя виставляється в тому випадку, якщо у сексуально активної, що не використовує контрацепцію пари не виходить домогтися вагітності протягом одного року. Це важка патологія, з якою стикаються приблизно 15% пар по всьому світу може мати масу причин і наслідків. В Україні, кількість безплідних пар досягає майже 20%.

Види безпліддя

Виділяють кілька різновидів патології, які відрізняються клінічною картиною і тяжкістю перебігу.

Первинне

Це вид патології, коли жінка жодного разу не вагітніла. Основні причини – вроджені аномалії розвитку статевих органів, генетичні та хромосомні дефекти.

Вторинне

Його ще називають “набутим”. Виникає коли жінка вже була вагітною, але повторно зачати дитину не виходить. Основні причини, які призводять до цієї хвороби – перенесені соматичні захворювання, психіатрична патологія, вплив факторів зовнішнього середовища.

Фактори безпліддя

Рубний фактор

Виникає при відсутності або порушенні прохідності маткових труб. Через це сперматозоїд не досягає яйцеклітини, тому зачаття не відбувається. Для діагностики даного виду безпліддя може бути використана гістеросальпінгографія (рентгенологічний метод перевірки прохідності маткових труб), ехосальпінгографія (ультразвуковий метод перевірки прохідності маткових труб) і лапароскопія.

Чоловічий фактор

Основними причинами чоловічого безпліддя є: нервово-психічний фактор, вроджені аномалії, генетичні причини, інфекції, інтоксикації, вплив факторів зовнішнього середовища, таких як радіація, випромінювання, вплив високих або низьких температур, прийом медикаментів, алкоголю, наркотиків. Первинним дослідженням для виявлення даного чинника є спермограма.

Жіночий фактор

Не пов’язаний з порушенням роботи будь-яких органів і систем, лікарі називають його функціональним безпліддям. Зазвичай виникає через збої в роботі нервової системи в результаті перенесених стресів, боязні відповідальності за майбутню дитину, проблем в сімейних відносинах між чоловіком і дружиною.

Таке безпліддя виникає, коли жінки мають патологію, яка пов’язана з порушення будови або відсутністю матки. Довгий час вважалося, що такі дівчата не можуть стати матерями, але на сьогоднішній день цю проблему можна вирішити за допомогою допоміжних репродуктивних технологій і сурогатного материнства.

Для виявлення маткової патології використовується ультразвукове дослідження органів малого тазу з використанням 3D технології, при необхідності, гістероскопія, лапароскопія.

Пов’язано зі збоями в роботі ендокринної системи. Порушення гормонального фону впливає на формування, розвиток і дозрівання статевих клітин. При цьому овуляція може не відбуватися, готові до запліднення яйцеклітини не виробляються, тому вагітність не настає.

Це розростання ендометрія за межі порожнини матки. Тягне за собою порушення просування сперматозоїдів по маткових трубах і/або імплантацію плодового яйця, через що вагітність не розвивається.

Захворювання яєчників, при якому зростання домінантного фолікула, а відповідно дозрівання і вихід активних яйцеклітин неможливі.

У більш старших жінок виникають ановуляторні цикли, тому злиття яйцеклітини зі сперматозоїдом не відбувається. Також при досягненні віку 35 років значно підвищується відсоток порушень в хромосомах ембріона.

Одночасний фактор

Коли у пари присутні порушення репродуктивної системи у обох партнерів

Смутного генезу

Ідіопатичне безпліддя складно діагностувати і підібрати лікування. Зустрічається рідко.

Багато факторів добре піддаються медичній корекції, тому важливо своєчасно звертатися до медичної установи для лікування.

Симптоми безпліддя

Основного патогномоничного симптому не виділяють. Найчастіше безпліддя протікає безсимптомно, і жінка може звернутися до лікаря тільки в разі, якщо не виходить завагітніти тривалий час. Непрямими ознаками безпліддя можуть бути:

1. Порушення менструального циклу. Зміна тривалості менструації, або її відсутність, виникнення болю, погіршення загального стану повинно насторожити пацієнтку. Такі симптоми можуть вказувати на порушення роботи гормональної системи, відсутність овуляції.
2. Гірсутизм. Посилення оволосіння у жінок за чоловічим типом (над верхньою губою, в пахвових впадинах, на лобку). Це також свідчить про порушення в гормонального фону.
3. Різка зміна ваги жінки. Може також свідчити про порушення продукції естрогенів і андрогенів.
4. Дерматологічні проблеми. Виникнення рясної вугрової висипки, надмірне підвищення жирності шкіри може свідчити про підвищення продукції андрогенів (чоловічих статевих гормонів).

Такі ознаки дуже легко помітити самостійно. Тому при виявленні хоча б одного з них, важливо звернутися для консультації до гінеколога щоб визначитися що робити при безплідді.

Діагностика

Першим і основним етапом є детальний збір скарг та анамнезу. Під час першого прийому у подружньої пари докладно з’ясовується як довго не виходить зачати дитину, чи були вагітності, пологи, чи проводилося попереднє лікування безпліддя, якими методами. Після цього, проводиться уважний огляд жінки, а також призначаються такі дослідження як:

1. Загальноклінічні методи. Аналіз крові, сечі, біохімічне дослідження, цитологічне дослідження шийки матки, бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження для виключення запального процесу в організмі жінки.
2. Дослідження гормонального профілю по крові.
3. Ультразвукове дослідження органів малого тазу.
4. Також при необхідності перевіряють прохідність маткових труб.

На підставі даних цих досліджень доктор може судити про безпліддя, його причини та запропонувати ефективний метод лікування.

Способи лікування жіночого безпліддя

Залежно від різновиду безпліддя можуть застосовуватися різні методи корекції.

При матковому факторі безпліддя можуть бути використані методи оперативних технологій (гістероскопія, лапароскопія).

При терапії інфекційних захворювань застосовують антибактеріальну терапію, протизапальні засоби.

Метод лікування психогенного безпліддя – психотерапія.

При чоловічому факторі безпліддя лікар андролог проведе необхідні обстеження, виявить причину та призначить лікування.

Також можуть використовуватися допоміжні репродуктивні технології, до яких відносять:

ЕКО (екстракорпоральне запліднення). Це один з найбільш ефективних і популярних методів. Запліднення яйцеклітини відбувається в лабораторних умовах, після чого отриманий ембріон переноситься в порожнину матки жінки.

Инсеминация. Це введення сперматозоїдів в порожнину матки. Зазвичай використовується при чоловічому безплідді.

Індукція овуляції. Використовується при ендокринному жіночому факторі безпліддя, який супроводжується порушенням овуляції. Призначаються медикаменти, які викликають ріст домінантного фолікула і овуляції.

За допомогою таких методів кожна жінка зможе завагітніти, виносити і народити здорову дитину.

Профілактика безпліддя у жінок

Щоб попередити розвиток такої важкої патології важливо дотримуватися деяких принципів:

Відмова від раннього початку статевого життя.

Постійний партнер і регулярне сексуальне життя.

Своєчасна діагностика і повне лікування будь-яких захворювань органів малого тазу.

Використання засобів для захисту від хвороб, які передаються статевим шляхом.

Відмова від алкоголю і куріння.

Регулярне відвідування гінеколога з повним обстеженням.

Тільки дотримуючись таких рекомендацій можна зберегти репродуктивну функцію і не стикатися з проблемою безпліддя.

Безпліддя – це важка психологічна проблема багатьох подружніх пар. Але важливо пам’ятати, щоб така патологія добре піддається лікуванню. Лише за такої постановки правильного діагнозу, визначення виду проблеми, можна підібрати ефективну корекцію. Фахівці нашої клініки проведуть необхідну діагностику, призначать якісне лікування після чого у вашій родині настане така довгоочікувана вагітність.

Відео 2024 на тему: Безпліддя та кому потрібен репродуктолог

Кому саме потрібен репродуктолог дивиться у інтерв’ю, на це та інші питання про безпліддя відповідає лікар вищої кваліфікаційної категорії, кандидат медичних наук, акушер-гінеколог, репродуктолог клініки Ісіда – Аліпова Наталія Федорівна.

Запис на прийом до лікаря-репродуктолога

Якщо Вам потрібна консультація з приводу безпліддя, то обов’язково запишіться на прийом до хорошого лікаря в клініці Isida за телефонами:

0-800-35-92-86 (для українських операторів зв’язку),

через Telegram або Viber за номером: +38-097-455-88-11

Також можливо задати своє запитання щодо безпліддя на спеціально створеній для цього сторінці.

Безплідність у чоловіків і жінок: причини та способи лікування

Безпліддя було визнано Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) як соціальне захворювання. За оцінками світових даних, кожна десята пара в середньому відчуває труднощі із зачаттям. Тому все більший наголос робиться на діагностику та лікування цієї проблеми.

Причини жіночого безпліддя

Безпліддя – стан, за якого неможливо завагітніти протягом 12 місяців, незважаючи на статеві контакти в середньому 3-4 рази на тиждень без використання будь-яких контрацептивів.

Також читайте

Помилки подружжя, яке намагається зачати дитину

Причини порушень фертильності найчастіше вимагають поглибленої діагностики обох партнерів, але найбільш важливим завданням є виключення повного безпліддя (стерильності). Основою завжди є детальна оцінка жіночої та чоловічої репродуктивної системи – гормональні дослідження, аналізи на інфекції, візуальні тести, генетична діагностика і т. д.

Найбільш поширені причини жіночого безпліддя включають в себе:

вік жінки. Після 35 років шанс на зачаття значно зменшується, а після 40 років становить не більше 10%;

патології фаллопієвих (маткових) труб. Найбільш частою причиною є непрохідність маткової труби або наявність запального процесу в придатках;

порушення овуляторного циклу. Відсутність овуляції або її нерегулярність. Частіше зустрічається у разі гормонального дисбалансу, але також може бути причиною пухлини або кісти, на тлі надмірної ваги, анорексії або зловживанням алкоголю, наркотичних речовин;

ендометріоз. Захворювання найчастіше вражає жінок дітородного віку, що розвивається, коли клітки ендометрію формуються в місцях поза маткою, наприклад, на яєчниках або в кишечнику;

Також читайте

Плануємо стать дитини: як зачати хлопчика

синдром полікістозних яєчників (СПКЯ). Поширена проблема зрілих жінок, викликана різними патогенетичними механізмами і характеризується складним порушенням гормонального балансу;

міоми. Виникають із-за розростання м’язових клітин матки, утворюючи доброякісну пухлину. Близько 50-60% міом не дають жодних симптомів, що звичайно обумовлено їхнім розташуванням;

сальпінгіт (запалення маткових труб). Запальний процес розвивається на тлі патогенної мікрофлори, наприклад, після зараження венеричними захворюваннями;

жіноче безпліддя також може бути результатом хірургічного втручання, особливо в черевній порожнині. Деякі оперативні маніпуляції можуть викликати спайки і стати фізичною перешкодою на шляху з’єднання яйцеклітини зі спермою;

проблеми з зачаттям дитини можуть виникати у зв’язку з аномальним розвитком органів малого тазу, наприклад, з недорозвиненням матки або вродженими дефектами маткових труб;

розлади імунної системи, метаболічні захворювання, гіперпролактинемія – теж причини розвитку проблем із зачаттям дитини.

Оскільки кожен випадок безпліддя може мати різну причину або бути комбінацією двох або більше проблем, не варто намагатися вирішити їх самостійно. Кожен випадок неможливості зачаття має обговорюватися з лікарем, і, як правило, не з одним профільним фахівцем.

Причини чоловічого безпліддя

В деяких випадках (приблизно у 30%) причиною проблем з вагітністю є так званий чоловічий фактор, а саме:

низька кількість активних сперматозоїдів;

велика концентрація сперматозоїдів неправильної форми;

вироблення організмом антитіл до спермальних антигенів;

фрагментація (розрив ланцюжків) ДНК сперматозоїдів;

генетичні захворювання, такі як муковісцидоз або хромосомні мутації.

До інших, але меншою мірою поширених причин чоловічого безпліддя можна зарахувати:

захворювання щитовидної залози;

гіпоплазія статевих залоз;

варикозне розширення вен сім’яного канатика;

мутація гена та CFTR (гена, відповідального за вроджену гіпоплазію сім’явивідної протоки);

запалення в репродуктивній системі, наприклад, простатит, везикуліт, епідидиміт, орхіт;

Крім того, на чоловічу фертильність можуть впливати куріння, стрес або хронічне вживання певних ліків.

Найчастіше для оцінки чоловічої фертильності проводиться лабораторний аналіз сперми для визначення параметрів, які впливають на успішність процесу запліднення.

Лікування безпліддя – ліки

Медикаментозне лікування призначається у разі діагностування порушення овуляторного процесу. Це певна група препаратів, які стимулюють роботу яєчників, з метою розвинути зрілі фолікули і досягти овуляції. Лікар може призначити оральні засоби у вигляді пігулок або уколи.

Лікування безпліддя – лапароскопія

Методика дозволяє визначити прохідність маткових труб, стан матки і яєчників. Додатково лапароскопія дає можливість проведення терапевтичних маніпуляцій, наприклад, під час виявлення ендометріозу, міоми, спайкового процесу та інших патологій репродуктивної системи.

Лікування безпліддя – штучна інсемінація

Внутрішньоматкова інсемінація являє собою процес, за якого сперматозоїди, належним чином підготовлені, вводяться в цервікальний канал або порожнину матки. Маніпуляція проводиться винятково в дні овуляції, які визначає лікар.

Лікування безпліддя – екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ)

Це лабораторний метод запліднення шляхом комбінації яйцеклітини і сперми поза жіночою репродуктивною системою. Методика включає виконання гормонально контрольованого процесу овуляції, а потім збирання ооцитів, які об’єднуються з чоловічими статевими клітинами (сперматозоїдами) в лабораторних умовах. Ембріони, отримані в результаті запліднення, поміщаються в матку, і, якщо імплантація успішна, розвивається вагітність, яка триває природним шляхом. Процедура найчастіше виконується у жінок віком до 41 року, оскільки пізніше ймовірність народження живої дитини значно знижується.

Також читайте

Безпліддя: як із цим жити

Якщо після року регулярних статевих стосунків без контрацепції у пари немає дитини, слід розглядати попереднє безпліддя. Однак почати повноцінне лікування можливо тільки після діагностичного підтвердження діагнозу.

Нас консультувала лікарка сімейної медицини Христина Шевченко.