Які овочі можна їсти при синдромі подразненого кишечника

Розвиток синдрому подразненого кишківника (СПК) провокують продукти, багаті на FODMAP. У них містяться вуглеводи, що погано перетравлюються і всмоктуються (моносахариди, дисахариди, олігосахариди та поліоли), які викликають розвиток процесів бродіння в кишечнику і призводять до появи больових відчуттів, підвищеного газоутворення, діареї.

FODMAP – це абревіатура, має таку розшифровку:

• F – “fermentable” – процес ферментації (перетравлення) мікробіотом товстого кишечника цукрів, які через свою коротколанцюгову будову не засвоїлися в тонкому відділі кишечника. До групи таких вуглеводів входять перелічені нижче сахариди і сахароспирти.
• O – “oligosaccharides” – олігосахариди: галактоолігосахариди та фруктани.
• D – “disaccharides” – дисахариди: мальтоза і лактоза.
• M – “monosaccharides” – моносахариди: фруктоза.
• A – “and” – прийменник “і”.
• P – “polyols” – поліоли: сорбітол, манітол, ксилітол, мальтітол, еритритол.

Лікувальне харчування FODMAP виключає з меню продукти, що містять глютен, швидкі вуглеводи, лактозу – все, що може порушити нормальну роботу кишечника. Замість них у раціон вводиться більше продуктів, багатих харчовими волокнами.

Дієта розрахована на шість тижнів. Кількість прийомів їжі – 4-5 разів: 3 основні та 1-2 перекуси протягом дня. Сніданок пропускати не можна.

Ще одне важливе завдання дієти – виявити шкідливі для організму продукти.

Протягом п’яти тижнів рекомендується послідовно пробно включати в меню один з різновидів FODMAP:

• 1-й тиждень – дисахарид (лактоза) – 200 мл йогурту або 250 мл молока;
• 2-й тиждень – фруктани (олігосахариди) – 2 шматочки пшеничного хліба;
• 3-й тиждень – галактани (олігосахариди) – 1/2 склянки сочевиці або бобових;
• 4-й тиждень – моносахарид (фруктоза) – 2 ч. л. меду;
• 5-й тиждень – поліоли (манітол, сорбітол) – 1/2 склянки грибів, 4 сушені абрикоси.

У разі відновлення симптомів продукти, що містять зазначені різновиди FODMAP, остаточно виводяться з раціону. Їх слід замінити на альтернативні – в межах однієї продовольчої групи.

Якщо після шести тижнів дотримання дієти позитивного ефекту не настало, необхідно переглянути меню з урахуванням впливу глютену.

Страви та продукти, дозволені до вживання:

• Овочі: картопля, зелена квасоля, помідори, огірки, гарбуз, кабачки, морква, солодкий перець, китайська капуста, ріпа, баклажани
• Фрукти: чорниця, банани, ківі, малина, чорна смородина, стиглий виноград, ананас, журавлина, диня, цитрусові
• Каші – вівсяна, гречана, рисова, пшоняна
• Безлактозне молоко (соєве, мигдальне, кокосове, рисове)
• Зрілі тверді та плавлені сири
• Яйця в будь-якому вигляді
• Страви з нежирного м’яса, птиці, риби або кролика (відварене або тушковане м’ясо без попереднього обсмажування, фрикадельки, відварні або парові котлети)
• Супи – рисовий, вівсяний, гречаний з дозволеними фруктами
• Хліб з безглютенового рисового, кукурудзяного та вівсяного борошна
• Вершкове та рослинні олії (оливкова, арахісова)
  · Горіхи та сухофрукти – волоські та кедрові горіхи, гарбузове насіння, кунжут, арахіс
• Солодощі: цукор, патока, глюкоза, підсолоджувачі (сахарин, аспартам, стевія, сукралоза)
• Прянощі та приправи: сіль, перець, оцет, петрушка, м’ята, розмарин, орегано, лимонник, соєвий оцет, базилік, імбир, майоран, коріандр, розмарин
• Напої: соки з дозволених фруктів та овочів, зелений чай

Страви та продукти, які варто прибрати з раціону:

· Овочі: спаржа, сочевиця, часник, артишок, гриби, вся капуста, крім пекінської, буряк, квасоля, горох, соя, зелений перець

• Фрукти: слива, вишня, яблука, груші, нектарин, абрикос, хурма, папайя, ожина, персик, манго, кавун
• Хліб з пшеничного, житнього та ячмінного борошна
• Молоко – коров’яче, овече, козяче в натуральному вигляді, сироватка, вершки, сметана, кефір, йогурт, м’які незрілі сири, йогурт, морозиво, сухе та згущене молоко
• Каші з манної, ячної, перлової та пшеничного круп
• Макаронні вироби
• Гідрогенізовані жири (спреди, маргарин)
• Жирні сорти риби, копчена, смажена та маринована риба
• Будь-які консерви та паштети
• Жирні сорти м’яса (свинина, баранина), з птиці – качка та гусак, смажені ковбаси, копченості
• Сухофрукти – крім перерахованих, фініки, родзинки
• Солодощі: мед, щербет, шоколад, кукурудзяний сироп фруктози, підсолоджувачі (сорбіт, ізомальт, маніт, мальтит, ксиліт), фруктоза
• Приправи та прянощі: цикорій і кріп
• Напої: всі газовані, соки з нерекомендованих овочів та фруктів, квас, кріплені вина

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоровʼя

Синдром подразненого кишечнику Розділ

Визначення. Синдром подразненого кишечнику (СПК) — це функціональні розлади кишечнику впродовж 3 міс і більше, під час яких абдомінальний біль поєднується з порушеннями акту дефекації та кишкового транзиту. Синдром подразненої товстої кишки відзначають і у чоловіків (10–20% випадків), і в жінок (70–80% випадків). У розвинених країнах СПК реєструється у 5–10% дорослого населення.

Етіологія. Фактори, які сприяють розвитку захворювання:

1. Нервово-психічний вплив (депресії, тривожність, іпохондричний стан, фіксація почуття провини) та дисфункція вегетативної НС (гіперреактивність симпатичної або парасимпатичної систем).
2. Порушення режиму та якості харчування (недостатня кількість у раціоні харчових волокон, відмова від повноцінного сніданку, їда всухом’ятку).
3. Сидячий спосіб життя, супутні урологічні та гінекологічні захворювання, вагітність.
4. Спадковість (це захворювання відзначають у родичів хворого).
5. Гостра кишкова інфекція та інші захворювання органів травлення.

Основні патогенетичні ланки захворювання:

1. Підвищена чутливість рецепторів стінки товстої кишки до розтягнення, що супроводжується неприємним відчуттям через низький поріг збудливості.
2. Вплив ендогенних опіоїдних пептидів — енкефалінів, які виділяються в головному мозку, — на секрецію та моторику товстої кишки через опіатні рецептори.
3. Гіпераліментарний гіперкінез з підвищеною активністю кишкової стінки з перевагою низькоамплітудних сегментарних скорочень, що призводить до тривалої затримки кишкового вмісту і сповільнення транзиту (зустрічається в 52% хворих). У 36% випадків виникає дистонічний гіпокінез, акінез, який характеризується зниженням моторно-евакуаторної активності і порушенням тонусу кишкової стінки та больовим синдромом.
4. Відбуваються секреторні розлади з розвитком бродильної диспепсії, при якій частина вуглеводів недостатньо розщеплюється і всмоктується. У товстій кишці під впливом мікроорганізмів виникає дисбактеріоз; надмірна кількість органічних і осмотичних речовин сприяють транссудації та розвитку запалення; посилене газоутворення сприяє збудженню перистальтики кишечнику і виникненню діареї, що чергується із закрепами.

Патофізіологічні механізми при синдромі подразненого кишечника

1. Порушення рухової активності кишечнику.
2. Порушення вісцеральної чутливості/перцепції.
3. Дисрегуляція/гіперчутливість ЦНС.
4. Психопатологічні порушення.
5. Постінфекційне запалення кишечнику і нейроімунна модуляція кишкових функцій.
6. Харчова алергія і харчова непереносимість.
7. Зовнішні та внутрішні чинники тригерів (стреси, шкідливі звички, прийом антибіотиків, спадковість, мальабсорбція жовчних кислот, гормональний дисбаланс, дисбаланс кишкової мікрофлори і т. п.).

Класифікація СПК згідно з Брістольською шкалою:

І — варіант із закрепом (тверде випорожнення * >25% і м’яке або водянисте випорожнення **

ІІ — варіант із діареєю (м’яке або водянисте випорожнення ** >25%; тверде або шкарубке випорожнення*

ІІІ — змішаний варіант (тверде або шкарубке випорожнення * >25% і м’яке або водянисте випорожнення** >25% випорожнень кишечнику***).

ІV — невизначений варіант, альтернуючий (недостатня вираженість відхилень консистенції калу для інших субтипів ***).

*Брістольська шкала форми калу, тип 1–2 (окремі тверді горіхоподібні грудки (пасаж утруднений), кал у формі ковбаски або грудкуватий).
**Брістольська шкала форми калу, тип 6–7 (крихкі частки з нерівними краями, рідкий неоформлений кал).
***Без застосування антидіарейних та проносних препаратів.

Додаткова класифікація СПК:

• післяінфекційний СПК, індукований вживанням певних харчових продуктів;
• стрес-індукований СПК.

Домінуючий клінічний синдром:

• СПК з переважанням кишкової дисфункції;
• СПК з переважанням больового синдрому;
• СПК з переважанням метеоризму.

Періоди: загострення і ремісії.

Залежно від вираженості клінічної картини захворювання може мати такі форми перебігу:

1. Легка форма: клінічні прояви короткочасні, ремісії стійкі, тривалі; стан хворих задовільний, пацієнти не мають психічних порушень і не відзначають зниження якості життя.
2. Середнього ступеня тяжкості: симптоми захворювання турбують постійно, що є причиною зниження якості життя; у хворих з’являються симптоми депресії, високого рівня тривоги та іпохондричних станів.
3. Тяжка форма: постійно спостерігаються диспептичні, психічні розлади та значне зниження якості життя.

Приклад формулювання діагнозу: СПК з переважанням діареї середнього ступеня тяжкості.

Клініка та діагностика захворювання

Фактори, що сприяють розвитку СПК [8, 28, 31]:

• Стресові ситуації.
• Особливості харчування (неповноцінне одноманітне харчування, низький вміст у раціоні баластних речовин).
• Малорухливий спосіб життя.
• Генетична схильність.
• Глистяна інвазія (аскаридоз, лямбліоз).
• Низька маса тіла при народженні (менше 2,5 кг).
• Перенесені кишкові інфекції (24–32% випадків).
• Дисбактеріоз кишечнику.
• Харчова непереносимість (молока).

Основні симптоми синдрома подразненого кишечника:

• Абдомінальний біль або дискомфорт.
• Здуття живота.
• Порушення кишкової функції:
  • зміна частоти випорожнень (посилення або уповільнення);
  • «ургентне» випорожнення;
  • зміни консистенції випорожнень (від водянистого до грудкуватого);
  • дискомфорт або утруднення акту дефекації;
  • відчуття неповного спорожнення кишечнику;
  • виділення слизу з калом;
  • тенезми;
  • нетримання калу.

  Загальні діагностичні критерії СПК:

  • початок хвороби в молодому віці;
  • багаторічний перебіг без ознак прогресування захворювання;
  • відносна стабільність клінічних симптомів, їхня стереотипність і зв’язок із впливом нервово-психічних факторів;
  • відсутність суб’єктивних проявів хвороби в нічний час;
  • невідповідність між різноманітністю скарг і даними об’єктивного дослідження;
  • висока частота тривожно-іпохондричних і депресивних розладів.

  Діагностичні критерії СПК із закрепами (53% хворих): кратність випорожнення кишечнику до 2 разів на тиждень. Тривале та надмірне натужування під час акту дефекації, непродуктивні позиви до дефекації, відчуття неповного випорожнення кишечнику, фрагментовані «щільні» калові маси, зменшення маси фекалій (менш ніж 35 г/добу), відсутність крові в калі, поєднання зі зниженим лібідо. Особливості характеру особистості при розвитку анальної фіксації: впертість, педантичність, бережливість.

  Діагностичні критерії СПК з діареєю (23% хворих): поява переважно вранці, після сніданку (синдром ранкової бурі): випорожнення з невеликими інтервалами впродовж короткого періоду (1–2 год) з виділенням невеликих порцій неоформлених калових мас; імперативні позиви, виділення слизу з калом, рідше — лієнторея; кратність випорожнень 2–4 (6) разів на добу; загальна вага калових мас не перевищує 200 г/добу. Рецидивуюча діарея не спричиняє синдрому мальабсорбції. В особистості домінує бажання визнавати власну значущість.

  Діагностичні критерії СПК з больовим синдромом і метеоризмом (27% хворих): локалізація болю у здухвинних ділянках не виникає вночі; посилення больових відчуттів після їжі, під час менструацій, емоційного збудження; інтенсивність, локалізація, розповсюдженість, гострота болю змінюється протягом дня; зменшення вираженості болю після дефекації або відходження газів, у випадку, коли є невідкладні справи. Біль супроводжується симптомами порушення транзиту кишкового вмісту та акту дефекації, відчуттям переповнення живота.

  Усім трьом варіантам СПК притаманні «позакишкові» симптоми: 42–87% пацієнтів скаржаться на патологію опорно-рухової системи.

  Діагностичні критерії СПК (Римські критерії ІІІ, 2006)

  Рецидивуючий абдомінальний біль або дискомфорт протягом щонайменше 3 днів на місяць за останні 3 міс, що супроводжується двома або більше з наведених нижче ознак:

  1. Поліпшення після дефекації;
  2. Початок захворювання супроводжується зміною частоти випорожнення;
  3. Початок захворювання супроводжується зміною консистенції випорожнень;
  4. Критерії повинні бути наявні протягом останніх 3 міс та з’являтися щонайменше за 6 міс до встановлення діагнозу.

  Додаткові діагностичні критерії СПК (Римські критерії ІІІ, 2006):

  • Порушення частоти випорожнень (менше 3 випорожнень на тиждень або більше 3 випорожнень на добу).
  • Неправильна форма випорожнень (тверді, рідкі).
  • Натужування під час дефекації.
  • Імперативні позиви або відчуття неповного випорожнення, виділення слизу з дефекаціями та здуття живота.

  Біль при СПК є завжди, але має певні особливості:

  • зменшується після дефекації;
  • не виникає вночі;
  • посилюється після їжі, при неспокої, емоційному збудженні, під час менструації;
  • зникає під час відпустки, відпочинку;
  • локалізується в правій або лівій здухвинних ділянках.

  Позакишкові клінічні симптоми при СПК:

  • головний біль (типу мігрені);
  • відчуття «клубка» при ковтанні;
  • неможливість спати на лівому боці;
  • порушення сну, стану спокою, лабільність настрою;
  • загальне внутрішнє занепокоєння;
  • погіршення стану, не пов’язане з якістю їжі;
  • розлади сечовипускання;
  • канцерофобія.

  СПК — це діагноз виключення, який вимагає багатьох обстежень і диференційної діагностики з різноманітними захворюваннями. Вирішальне значення в обстеженні хворих мають дані колоноскопії і ректороманоскопії.

  Особливо тривожними є тривалі симптоми, які виключають діагноз СПК:

  • гарячка;
  • домішки крові в калі;
  • немотивоване схуднення;
  • кишкові розлади, що переривають сон;
  • зміни в загальному аналізі крові (анемія, лейкоцитоз, нейтрофільоз, прискорена ШОЕ);
  • вік понад 50 років.

  При обстеженні хворого із СПК визначається невідповідність між великою кількістю скарг і добрим загальним станом та відсутністю ознак прогресування хвороби.

  Діагноз СПК підтверджують наступні ознаки, що виникають протягом більш ніж 25% часу доби:

  • зміна частоти випорожнень — закреп (випорожнення рідше 3 разів на тиждень) або пронос (випорожнення частіше 3 разів на добу);
  • зміна консистенції калу (твердий або, навпаки, рідкий, водянистий);
  • порушення процесу дефекації (надмірне натужування, раптові позиви до дефекації, відчуття неповного спорожнення кишечнику);
  • виділення слизу з калом;
  • здуття живота, метеоризм;
  • відчуття розпирання і бурчання в животі.

  Брістольська шкала форм калу представлена в табл. 4.21.

  Таблиця 4.21. Брістольська шкала форм калу

  Тип	Характеристика	Зовнішній вигляд
  1	Окремі тверді грудки, подібні до горіхів (важкопрохідні)
  2	Ковбасоподібний, але грудкуватий
  3	Ковбасоподібний, але з тріщинами на поверхні
  4	Ковбасоподібний або змієвидний, гладкий і м’який
  5	М’які грудки з чіткими краями (легкопрохідний)
  6	Пухкі рвані шматки, пористий кал
  7	Водянистий, без твердих часток, повністю рідина

  СПК необхідно запідозрити у тому випадку, коли пацієнт скаржиться на біль або дискомфорт в животі; вираженість болю зменшується після дефекації і пов’язана з наступними симптомами:

  • зміни випорожнень та дефекації;
  • метеоризм (частіше у жінок, ніж у чоловіків);
  • погіршення симптомів, пов’язане з прийомом їжі;
  • наявність (відходження) слизу.

  Для діагностування СПК здійснюють такі дослідження (NICE, 2017) [8]:

  • загальний аналіз крові;
  • СРБ;
  • колоноскопія;
  • дослідження калу на яйця глистів;
  • водорозчинний дихальний тест;
  • УЗД;
  • сигмоендоскопія;
  • антитіла на целіакію (ендомізіальні антитіла — ЕМА) або тканинна трансглутаміназа (TTGI).

  Види порушення копрограми при СПК наведені в табл. 4.22.

  Таблиця 4.22. Клінічна оцінка копрограми

  М’язові волокна ± змінені