Араби

Ара́би (араб. عرب [араб]), група народів країн арабського світу — Західної Азії й Північної Африки. Розмовляють арабською мовою. Найдавнішими письмово зафіксованими формами терміну «‘arab» (“араби”) є фонетичні варіанти цього слова, що містяться в анналах ассирійських та нововавилонських царів (8-6 ст. до н.е.). Їх утворено від семітського кореня «‘rb» — «бути сухим, пустельним».

Зміст

Назва

У перших століттях н.е. слово термін «араби» вживався також як військовий термін у значенні «воїни-кочівники» (на верблюдах, рідше — на конях). В античній книжковій традиції та у авторів 1–5 ст. н.е., які її наслідували, термін вживався як загальна назва жителів Аравії. Проте це слово не мало конкретного етнолінгвістичного змісту і вживалося на позначення різних кочових племен та племен. союзів.

Прийняте середньовічними арабськими філологами та істориками визначення поняття «араби» не включало власне етнічні ознаки, а обмежувалося географічною та мовною. Географічний термін для позначення усієї території Аравійського півострова утворився саме за допомогою етноніму «ал-‘араб»: «’ард ал-‘араб», «біляд ал-‘араб», а пізніше — «джазірат ал-‘араб» — «Земля арабів», «Країна арабів», «Острів арабів».

У 1 пол. 8 ст. він почав поширюватися разом із новою релігією ісламом, експансією новоутвореного Арабського халіфату та арабської культури. Унаслідок цього процесу виникла нова етносоціальна спільнота, що отримала назву і сама називала себе словом «ал-‘араб» — «араби».

Поширення

Міграція цієї спільноти далеко за межі Аравії й поширення нею мусульманської ідеологічної системи заклали підвалини для формування сучасної етнополітичної структури величезного регіону — Арабського Сходу. Нині в ньому проживає понад 200 млн осіб (точна оцінка є неможливою), причому араби складають не менш ніж 180 млн осіб із цього числа (точна оцінка є неможливою).

До цього числа також включено бл. 4 млн палестинських арабів, державотворення яких відбувається в наші дні. Палестинські араби нині мешкають у різних країнах — Йорданії, Ізраїлі (включаючи Палестинську автономію), Лівані, Сирії, країнах Перської затоки, Єгипті, Іраку, Тунісі та ін. Араби кожної країни сучасного арабського світу (Ірак, Йорданія, Ліван, Сирія, Саудівська Аравія, Ємен, Кувейт, Бахрейн, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Єгипет, Судан, Лівія, Туніс, Алжир, Мароко, Мавританія, Західна Сахара) зазвичай використовують як самоназву назву, утворену від назви їхньої держави — іракці, йорданці, ліванці, саудити, еміратці, мароканці тощо.

Історична довідка

Унаслідок міграції арабських племен із Аравії та змішання їх із аборигенами багатьох країн Азії та пн. Африки на етногенез арабів справили помітний вплив перси, тюрки, негроїдні народи, малайці і т.д. Усередині арабського світу існують численні суперечності міждержавного, політ., регіонального, релігійного тощо характеру.

У деяких арабських країнах значних масштабів набув ісламський фундаменталізм, що домагається створення теократичних режимів. Загальна чисельність арабів, включаючи 17-тимільйонну арабську діаспору у світі, становить бл. 200 млн. осіб. Арабські колонії існують у Бразилії (3 млн.), Франції, Чаді (по 1,3 млн.), Ірані, Туреччині (по 0,7 млн.), США (0,8 млн.), Канаді (0,6 млн.), Нігерії (0,3 млн.), Нігері, Ефіопії, Танзанії, Малі, Кот-д’Івуарі та Індонезії (по 100 тис.), Камеруні (80 тис.), ФРН (70 тис.), Кенії, Афганістані (по 30 тис.), Австралії (25 тис.), Узбекистані (Бухарська та Самаркандська обл., 8 тис.) та ін.

Переважна більшість арабів — мусульмани, однак існують також арабські християнські громади (Ліван, Сирія, Ізраїль). Між колишнім СРСР та окремими арабськими державами розвивалося широке науково-технічне, військове та культурне співробітництво, у рамках якого тисячі арабських громадян отримували освіту в українських ЗВО, укладали змішані арабо-українські шлюби.

Після проголошення незалежності Україна встановила дипломатичні відносини з усіма арабськими країнами, розвиває й поглиблює з ними контакти в різноманітних галузях. Посольства України функціонують у Єгипті, Алжирі, Тунісі, Катарі, Лівії, Мароко, Лівані, Сирії, ОАЕ, Йорданії, Кувейті, Саудівській Аравії, представництво при Палестинській автономії. В Україні діють Посольства Єгипту, Алжиру, Лівії, Кувейту, Саудівської Аравії, Палестинської автономії. Представники арабських діаспор в Україні (переважно ліванці, йорданці, єгиптяни) активно провадять підприємницьку діяльність в Україні, розвивають двосторонню торгівлю. (Див.: Арабістика, Арабська мова).

Література

1. Федоров В. Шаріат та адат в житті мусульманського Сходу: Тези // Східний світ. 1928. №2;
2. Лозовик Г. Нове дослідження арабо-візантійських взаємин VII-X віків: Про доп. В.М.Рамзея “Спроба арабів завоювати Малу Азію (641-964 по Р.Х.) та причини їхніх поразок”) // Східний світ. 1930. №10-11(1-2);
3. Винников И.Н. Арабы в СССР // Советская этнография. 1940. №4;
4. Першиц А.И. Этнографические сведения об арабах в русских “Хождениях” XII-XVII вв. // Советская этнография. 1951. №4;
5. Народы Передней Азии. Москва, 1957;
6. Очерки общей этнографии. Вып.2. Москва, 1959;
7. Бродський Р.М., Енольський З.А. Нова історія країн Азії та Африки (1870-1918). К., 1971;
8. Зибіна Г.Г. Академік А.Кримський і Арабський Схід // Український історичний журнал. 1971. №1;
9. Арабський Схід на шляхах антиімперіалістичної боротьби і соціального прогресу. К., 1976;
10. Кочубей Ю. Арабо-мусульманська культура // Всесвіт. 1978. №7;
11. Ислам. Религия, общество, государство. Москва, 1984;
12. Барковский Л.А. Арабское население Израиля. Москва, 1988;
13. Hourani A. A History of the Arab Peoples. Harvard University Press, 1991;
14. Арабо-мусульманский мир на пороге XXI века: Реф. сб. Москва, 1999;
15. Фильштинский И.М. История арабов и халифата (750-1517 гг.). Москва, 1999.

Хто такі ізраїльські араби

Вже тиждень світ спостерігає за різким загостренням палестинсько-ізраїльського конфлікту. Загинули десятки людей. Близькосхідне протистояння триває кілька десятиліть, але цього разу є одна принципова відмінність – погроми всередині ізраїльських територій, які влаштовують ізраїльські араби.

На відміну від палестинців, що живуть на палестинських територіях, у більшості ізраїльських арабів є громадянство Ізраїлю.

Це пов’язано з тим, що після створення держави Ізраїль в 1948 році вони вирішили залишитися жити в межах нової країни.

Наприклад, близько 750 тисяч арабів тоді не захотіли залишитися або ж їх виселили через низку причин. Їх називають палестинськими біженцями.

Ізраїльські араби можуть розраховувати на рівний з єврейським населенням соціальний захист і доступ до охорони здоров’я. Вони мають право голосу з перших виборів, проведених в 1949 році, і активно користуються цим правом. У парламенті їхні інтереси представляє блок арабських партій.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

За останніми даними, зараз чисельність ізраїльських арабів – близько 1,9 млн осіб (загалом населення Ізраїлю – 9 млн). 9% від цієї кількості становлять араби-католики, інші сповідують іслам.

За словами представників Центрального статистичного бюро Ізраїлю, під час перепису араби-мусульмани вказували, що вважають себе палестинцями, які володіють паспортом держави Ізраїль.

Ізраїльські араби мають право голосу на виборах і представників у Кнесеті

Вони не служать в Армії оборони Ізраїлю (за винятком друзів – це окрема арабомовна етнічна група), і їхні симпатії в близькосхідному конфлікті завжди на боці палестинців, хоча багато хто з них критикує політику ХАМАС.

Серед смертників, які влаштовували теракти в центральних районах країни, ізраїльських арабів були одиниці. Переважно це були палестинці, які проникали на територію Ізраїлю через блокпости.

Зараз вперше з 1966 року ізраїльський уряд ухвалив рішення про застосування щодо арабської громади надзвичайних заходів безпеки.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Що відбувається?

З 10 травня, тобто на четвертий день загострення, стали надходити повідомлення про підпали і напади на перехожих в єврейських районах у центрі Ізраїлю. Найгірша ситуація склалася в Лоді – найближчому місті до міжнародного аеропорту “Бен-Гуріон”.

Вулиці Лода після погромів

У новинах звідти повідомляють про численні випадки нападів на перехожих з боку арабів, озброєних ножами. Однією з потерпілих стала молода жінка на 39-му тижні вагітності. Поранених відвозять до лікарень не тільки швидкі, але й добровольці, що їздять вулицями на власних автомобілях.

З двох лікарень в центрі Ізраїлю з початку тижня надходили повідомлення про спроби груп молодих арабів увірватися в приймальні. З настанням темряви деякі групи громлять магазини, б’ють вікна житлових будинків і трощать АЗС. Напередодні в Лоді запровадили режим надзвичайного стану.

Також у багатьох містах проходять мирні демонстрації ізраїльських арабів.

“Ми вийшли висловити свою незгоду. Ми не хочемо насильства і зіткнень з поліцією, але ми не можемо мовчати, коли людей виселяють з їхніх будинків, коли вірянина не пускають в його святиню на молитву”, – говорить Надін Бадвайа з Рамли.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Йдеться про рішення Верховного суду Ізраїлю виселити кілька арабських сімей з будинків в Східному Єрусалимі і про подальші зіткнення палестинців з ізраїльською поліцією у мечеті “Аль-Акса” на Храмовій горі.

“Попри наполегливі спроби держави [Ізраїль] розділити нас, ми солідарні з нашими братами. Ця битва – одна на всіх. Ми – єдиний народ, держава вважає нас ворогами. Це видно на прикладі того, як вони реагують на арабські демонстрації”, – каже Раван Башарат, учасник акції в Яффо.

Житловий будинок в місті Петах-Тіква повністю зруйнували ракети ХАМАС

12 травня в деяких районах Ізраїлю єврейське населення почало у відповідь громити арабські крамниці.

У місті Бат-Ям, що на кордоні з Тель-Авівом, натовп жорстоко побив таксиста-араба, він у важкому стані. У схожій ситуації в Хайфі таксист пішов на таран натовпу, що намагався оточити його автомобіль.

“Мене не хвилює, вирує у вас кров чи ні. Вирує, й що далі? Це не має значення. Ви не можете брати закон у свої руки, – відреагував прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху на епізод з побиттям араба в Бат-Ямі. – Ви не можете лінчувати громадян арабської національності, також як і вони не можуть робити це з євреями. Так не буде”.

Реакції арабських лідерів в Ізраїлі поки що немає.

Труднощі арабської інтеграції

Єврейське і арабське населення Ізраїлю майже не перетинаються.

Будь-яка приїжджа людина, яка навіть погано знає географію Ізраїлю, легко зможе відрізнити арабський населений пункт – місто, село або просто район – від єврейського. Крім складу населення вони відрізняються характером забудови, інфраструктури і навіть звичайними вивісками.

Арабська мешканка міста Лод у центральному Ізраїлі

На потреби арабського сектора з бюджету країни щорічно витрачають мільярди, але інтеграції це особливо не сприяє. Ізраїльські ліві кажуть, що лише виділяти гроші не достатньо, потрібні спеціальні програми з інтеграції, яких немає.

Праві відповідають, що відокремленість – усвідомлений вибір громади, яка має податкові пільги і вважає кращою власну систему освіти.

Самі ізраїльські араби, особливо їхні лідери, заявляють, що не мають наміру служити “ізраїльській окупації”.

“Права ізраїльських арабів випливають з їхнього громадянства і проживання на землі предків, і вони жодним чином не залежать від служби в армії, будь-якої цивільної служби або іншої діяльності, що відповідає інтересам окупації”, – таке формулювання ще у 2006 році записали в документі “Арабське бачення майбутнього” лідери Верховної спостережної комісії арабського сектора, і відтоді воно міститься в її статуті.

Спроби ізраїльської влади залучити арабську молодь до служби в армії або до альтернативної служби розцінили як намір спотворити національну самосвідомість арабів і отримати ще більше важелів для їх дискримінації. Уряд Ізраїлю не повертається до цього питання вже майже 20 років.

Спільні медичні бригади арабських та єврейських лікарів стали символом єдності перед викликом пандемії

Єдина сфера, в якій араби та євреї активно перетинаються, – охорона здоров’я.

За останніми даними, 20% лікарів, 25% медсестер та медбратів і 50% фармацевтів в країні – ізраїльські араби.

У цьому сенсі пандемія коронавірусу стала рідкісним приводом для зближення. Арабські і єврейські медики створювали спільні бригади з метою підкреслити, що цей важкий період – не час для ворожнечі.

В Ізраїлі минулий рік навіть називають роком “коронного перемир’я”.

Громадянська війна?

Зміни в ізраїльських містах почалися кілька років тому. Рієлтори в центрі країни говорять, що як мінімум за чотири останні роки попит на ринку орендованого житла серед арабських клієнтів виріс в рази. Залишаючись відданим релігійним традиціям, нове покоління арабської молоді демонструє запит на інші умови побуту і життя в цілому.

Молоді ізраїльські араби дедалі частіше переїжджають зі своїх селищ до міст, але продовжують підтримувати палестинців.

“Я живу в квартирі з кондиціонером і приїжджаю на роботу на машині. Мені подобається можливість замовити додому їжу телефоном і піти в нічний клуб, якщо захочеться. До пандемії я зупинявся в готелі на Мертвому морі, міг собі дозволити”, – каже 22-річний Хазем Байдені.

У 2019 він приїхав в Тель-Авів з села Абу-Гош біля Єрусалима, очолює роботу відділу хімчистки у великій пральні. Удома він працював водієм мінірефрижератора і отримував 30% від тієї зарплати, яку отримує зараз.

“Дослідження показують великий прогрес в соціальному і економічному аспектах життя арабської громади. Вони стали менш консервативними, дедалі більша кількість з них здобуває освіту, і в цілому їх рівень життя помітно виріс”, – коментує Меїр Елран з Інституту досліджень національної безпеки.

Але експерти побоюються, що події останніх днів поховають ці боязкі натяки на інтеграцію.

“Якщо раніше ізраїльських арабів з палестинцями об’єднувала в основному кланова і громадська приналежність, то зараз вона поступається місцем націоналістичним настроям. Це вже не просто співпереживання одноплемінникам, а активна боротьба проти держави, громадянами якої вони є”, – вважає Давід Коен, експерт Єрусалимського інституту стратегічних досліджень та безпеки.

Один з провідних фахівців з ісламу і арабського світу, професор Рафі Ісраель з Єврейського університету в 2016 році припустив, що настане день, коли ізраїльські араби почнуть розвалювати країну зсередини за боснійським сценарієм. Під час конфлікту 1992-95 років між боснійськими мусульманами та хорватами-католиками, що проживали в Боснії і Герцеговині, сусіди і вчорашні друзі жорстоко вбивали один одного на етнічному та релігійному ґрунті.

Тоді слова професора Ісраеля викликали обурення серед лівих політиків і тих ізраїльтян, хто поділяє думку про те, що араби в Ізраїлі піддаються дискримінації.

Але зараз його цитують знову. Особливо після інциденту, коли погромники-араби в одному з міст зірвали ізраїльський прапор і почепили на його місце палестинський.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!