Яка зарплата у водія шкільного автобуса

Дата 2017-07-05 Тип документу Консультація
Роз’яснення Назва Про оплату праці водія шкільного автобуса Автори Мінсоцполітики Опублiковано Праця і зарплата
№ 25 вiд 2017-07-05 стор.14

КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці

Про оплату праці водія шкільного автобуса

ПИТАННЯ: Чи враховується у ставці водія, встановленій на рівні мінімальної зарплати (3200 грн), надбавка за класність як водієві 1 класу та доплата за ненормований робочий день? Чи передбачено надавати разом із щорічною відпусткою водієві шкільного автобуса допомогу на оздоровлення?

ВІДПОВІДЬ: Умови оплати праці працівників навчальних закладів, установ освіти визначені наказом МОН України від 26.09.2005 р. № 557 “Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних, закладів, установ освіти та наукових установ” (далі – наказ № 557), розробленим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”, та Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102.

За підпунктом 4 п. 4 наказу № 557 водіям автотранспортних засобів установлюється:

надбавка за класність водіям 2 класу – 10%, водіям 1 класу – 25% установленої тарифної ставки за відпрацьований час;

доплата за ненормований робочий день – 25% тарифної ставки за відпрацьований час.

Надбавка за класність нараховується за час фактичної роботи за кермом автотранспорту, оскільки в разі виконання інших видів робіт кваліфікація 2 чи 1 класу водія не потребується,

Також за підпунктом 5 п. 4 наказу № 557 керівникам навчальних закладів, установ освіти також надано право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більш ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Водночас згідно зі ст. 1 Закону України “Про оплату праці” (далі – Закон) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 3-1 Закону (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, якщо працівник виконав місячну норму праці, йому мають нарахувати заробітну плату, не нижчу від мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 56 КЗпП у разі встановлення неповного робочого часу оплата праиі провадиться пропорційно до відпрацьованого часу.

Частиною 2 ст. 3-1 Закону визначено вичерпний перелік виплат, які не враховуються під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Отже, якщо працівникові встановлено доплати за роботу у важких і шкідливих та особливо важких й особливо шкідливих умовах праці, які виплачуються за результатами атестації робочих місць, доплату за використання дезінфікуючих засобів, за роботу в нічний час, підвищену оплату роботи в надурочний час, інші виплати, визначені другим абзацом ст. 3-1 Закону, то вони мають виплачуватися понад розмір мінімальної заробітної плати (3200).

Виплати, не перелічені ч. 2 ст. 3-1 Закону, мають ураховуватися в мінімальній заробітній платі.

Тобто доплати за суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, ненормований робочий день; надбавки за класність, почесне звання, високі досягнення в праці, вислугу років; усі види премій, крім перелічених ч. 2 ст. 3-1 Закону; індексація тощо включаються до виплат, які мають ураховуватися в заробітній платі для забезпечення її мінімального розміру.

Заступник директора,
Алла ЛИТВИН

“Праця i зарплата” N 25 (1037), 05 липня 2017 р.
Передплатний iндекс: 30214

Оплата праці водія шкільного автобуса

До штату загальноосвітнього навчального закладу на посаду водія автобуса (довжина автобуса до 7,5 м) приймається працівник, який має:
— професійно-технічну освіту (закінчив навчальний заклад з підготовки водіїв категорії D);
— кваліфікацію водій I класу (присвоєна на попередньому місці роботи);
— стаж керування автотранспортними засобами (категорії D) більше 5 років.
У зв’язку з цим виникають запитання:
— який тарифний розряд необхідно встановити такому працівнику;
— чи зберігається за ним класність, яка присвоєна на попередньому місці роботи;
— на які ще надбавки та доплати може розраховувати зазначений працівник?

Відповідно до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом МОН від 06.12.2010 р. № 1205, посада водія шкільного автобуса вводиться у тих школах, на балансі яких є автотранспортний засіб (автобус) для організованого підвезення учнів на навчання і додому. У цьому матеріалі ми поговоримо про особливості оплати праці «шкільного» водія, зокрема про встановлення посадового окладу такому працівнику, та належні йому надбавки і доплати.

Посадовий оклад та кваліфікаційні вимоги

Так, схему тарифних розрядів професій працівників автомобільного транспорту наведено в таблиці 3 додатка 14 до цього наказу. Згідно з нею водіям автобусів установлюються такі тарифні розряди:

Клас автомобіля

Габаритна довжина автобуса, м

Тарифні розряди

Розміри посадових окладів (грн.) станом на 01.03.2017 р.*

Кваліфікаційні вимоги до професії «водій автотранспортних засобів» визначено п. 4 «Водій автотранспортних засобів» розд. II «Професії робітників та найпростіші професії працівників автомобільного транспорту» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск № 69 «Автомобільний транспорт», затвердженого наказом Мінтрансзв’язку від 14.02.2006 р. № 136 (далі — Довідник № 136).

Так, претендент на посаду водія шкільного автобуса повинен мати: повну загальну середню освіту; професійно-технічну освіту (навчальний заклад з підготовки водіїв транспортних засобів); спеціальну підготовку за типовими навчальними планами і програмами підготовки водіїв транспортних засобів категорії D1 або D та пройти кваліфікаційну атестацію. Крім того, обов’язковою умовою є безперервний трирічний стаж керування відповідним транспортним засобом та відповідна підготовка на право керування транспортними засобами категорії D1 або D.

Отже, працівнику, який приймається на посаду водія шкільного автобуса (довжина автобуса до 7,5 м) і має професійно-технічну освіту (закінчив навчальний заклад з підготовки водіїв категорії D) та стаж керування автобусами більше 5 років, встановлюється 3-й тарифний розряд за ЄТС.

Відповідно до п.п. 4 п. 4 наказу № 557 водіям шкільних автобусів установлюється надбавка за класність у відсотках установленої тарифної ставки (посадового окладу) залежно від присвоєної кваліфікації:

Цією ж нормою передбачено, що надбавка за класність виплачується за відпрацьований час.

Зауважимо, що згідно з Довідником № 136 для присвоєння кваліфікації водій повинен мати:

— для II класу — дозвіл на керування транспортними засобами категорій «B», «BE», «C», «CE» або «DE» («D»), а також безперервний стаж роботи водієм III класу в цьому закладі — не менше 3 років;

— для присвоєння I класу — дозвіл на керування транспортними засобами категорії «B», «BE», «C», «CE», «D», «DE», а також безперервний стаж роботи водієм II класу в цьому закладі — не менше 2 років.

Класність водіям присвоюється під час прийому на роботу шляхом проведення кваліфікаційної атестації. За результатами атестації кваліфікаційною комісією оформлюється рішення про присвоєння кваліфікації водію автотранспортного засобу. І вже на підставі цього рішення керівник закладу, установи видає наказ про встановлення водію надбавки за класність.

Стосовно збереження класності, присвоєної водію на попередньому місці роботи, зазначимо наступне. Конкретний порядок присвоєння та підтвердження класів водіям автотранспортних засобів (автобусів) на сьогодні не затверджено. Крім того, чинними нормативно-правовими актами не передбачено правової норми щодо збереження класності водіям, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи. Враховуючи ці обставини, в разі прийняття водія на роботу до нового роботодавця, підтвердження чи непідтвердження вже наявного класу не буде порушенням чинного законодавства.

Вирішення цього питання належить виключно до компетенції нового роботодавця. Це підтверджує і Мінсоцполітики у листі від 07.09.2012 р. № 197/10/137-12. Тобто роботодавець, ураховуючи дотримання вимог для присвоєння І класу (наявність у водійському посвідченні відміток на право управління відповідними категоріями транспортних засобів та необхідний стаж роботи), може прийняти рішення про збереження (підтвердження) класності водію, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи.

Для цього водій має написати відповідну заяву про збереження (підтвердження) класу, присвоєного на попередньому місці роботи. У цьому випадку після закінчення випробувального терміну, під час якого перевіряються знання та навички водія, кваліфікаційна комісія оцінює водія на відповідність цій кваліфікації. За результатами роботи комісії керівник установи приймає остаточне рішення про збереження або незбереження класу.

Рішення комісії (підвищення або пониження класу кваліфікації) затверджується наказом (розпорядженням) роботодавця про встановлення кваліфікації певного класу з унесенням запису до трудової книжки.

Отже, у випадку, що розглядається, якщо рішення про збереження 1-го класу комісією буде прийняте, то на підставі наказу керівника закладу водій шкільного автобуса матиме право на встановлення надбавки за класність.

Надбавки за складність та напруженість у роботі, за високі досягнення у праці та за виконання особливо важливої роботи

Відповідно до п.п. «а» п.п. 2 п. 4 наказу № 557 працівникам навчальних закладів (у тому числі й водіям) можуть бути встановлені надбавки у розмірі до 50 % посадового окладу (ставки заробітної плати):

— за високі досягнення у праці;

— за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);

— за складність і напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок (у сумі) для одного працівника не повинен перевищувати 50 % посадового окладу.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються.

Також додамо, що водій шкільного автобуса має право на отримання цих надбавок незалежно від того, що йому встановлено надбавку за класність. Адже зазначені надбавки жодним чином не пов’язані одна з одною і можуть бути встановлені одному працівникові як окремо, так і одночасно. Про це, зокрема, зазначили фахівці Міносвіти у листі від 18.02.2015 р. № 1/11-2072.

Доплата за ненормований робочий день

Згідно з п.п. 4 п. 4 наказу № 557 водіям автотранспортних засобів установлюється доплата за ненормований робочий день у розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час. Але в цій нормі, на жаль, не уточнено, яких саме автотранспортних засобів. Тому цілком доцільно виникає запитання: чи мають право водії автобусів на встановлення зазначеної доплати?

Для відповіді на це запитання слід визначитись , насамперед, із самим поняттям «автотранспортний засіб». Його визначення наведено у Законі України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III. Так, згідно зі ст. 1 цього Закону автомобільний транспортний засіб — це колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

Отже, приналежність автобуса до автотранспортних засобів ми встановили. А це означає, що водій такого транспортного засобу, зокрема водій шкільного автобуса, має право на доплату за ненормований робочий день у розмірі 25 % посадового окладу відповідно до п.п. 4 п. 4 наказу № 557.

Додатковим аргументом щодо правомірності встановлення доплати за ненормований робочий день водіям автобусів є роз’яснення фахівців Мінсоцполітики у листі від 24.09.2013 р. № 825/13/156-13. І хоча воно стосується оплати праці водіїв автобусів, які зайняті обслуговуванням органів виконавчої влади, на наш погляд, його можна застосувати й у випадку з водіями автобусів, що працюють у інших бюджетних сферах, зокрема у закладах освіти.

Згідно з цими роз’ясненнями робочий час та час відпочинку водіїв автотранспортних засобів регулюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Мінтрансзв’язку від 07.06.2010 р. № 340. Так, відповідно до п. 2.10 цього Положення водіям легкових автомобілів (крім таксі) за потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Чи випливає з цього те, що водію автобуса не може встановлюватись такий режим робочого часу?

На нашу думку, ненормований робочий день водіям автобусів встановити можна, адже при застосуванні ненормованого робочого дня перш за все слід керуватись Рекомендаціями щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затвердженими наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7. А згідно з цими Рекомендаціями установа, заклад самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день (з урахуванням орієнтовного переліку). Тому керівник, зокрема, навчального закладу може включити посаду водія шкільного автобуса до цього переліку. І за такої умови «шкільний» водій матиме право на доплату за ненормований робочий день.

Зауважимо, що згідно роз’ясненнь Мінсоцполітики в листі від 14.08.2009 р. № 438/13/84-09 водії автотранспортних засобів (автобусів) мають право на одночасне встановлення доплати за ненормований робочий день та надбавки за складність і напруженість у роботі.