О. Довженко «Зачарована Десна». Великий і чарівний світ дитинства у творі
Я і світ

Мета: стисло ознайомити учнів з фактами біографії О. Довженка; розпочати роботу щодо аналізу ідейно-тематичного спрямування твору, його особливостей, знаходити в тексті описи вражень головного героя про довкілля (хмари, небо, птахи), коментувати їх; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, пам’ять, логічне мислення, вміння проводити власні спостереження навколишнього світу і описувати їх; творчі здібності школярів; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани, поваги, любові до творчості О. Довженка, українського мистецтва; природи рідного краю, її краси; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет О. Довженка, учнівські малюнки і малюнки «Маленький Сашко» О. Довженка, картина П. Пустовойта «Грішник у дідовій шапці».

II. Актуалізація опорних знань

✵ Дайте визначення пейзажу. (Пейзаж — один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкненого простору зовнішнього світу)

✵ З якою метою в художніх творах письменники звертаються до описів природи?

✵ Про що свідчить зв’язок людини і природи?

✵ Що вам відомо про кіно як вид мистецтва?

✵ У чому особливість будь-якого автобіографічного твору?

✵ Чим відомий для вас О. Довженко?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.

Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка.

Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б.

1. Дитинство і юність О. Довженка (матеріал для вчителя)

ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ ДОВЖЕНКО

На околиці Сосниці, що на Чернігівщині, стоїть стара присадкувата хата. Звідси, минаючи городи, зелені луки, біжить білоголове хлоп’я до свого найулюбленішого місця — до Десни. Подовгу сидить собі на піщаному березі, вдивляючись у водяну синь, слухаючи плюскіт хвиль, і мріє, мріє. Це Сашко Довженко. Він був сьомою дитиною в сім’ї, в котрій із чотирнадцяти дітей у живих залишилося лише двоє — Сашко й сестричка Поліна. Хлопчик пам’ятає, як в один день від пошесті померло відразу аж четверо дітей. Багато сліз пролила Одарка Єрмолаївна, його мати. Одну розраду в житті вона мала — народні пісні. А скільки знала їх! І веселих, жартівливих, і сумних, жалісних.

Батько письменника, Петро Семенович, був хліборобом. Тяжко працював з ранку до вечора. Та й малого Сашка змалечку привчив любити землю. Не один мозоль пам’ятають дитячі рученята. Батько й мати були неписьменні, а дід Семен Тарасович, колишній чумак, умів читати. Усі в сім’ї любили жартувати, цінували гостре, дотепне слово. Старалися бодай зрідка пересипати сльози жартами. Ще Довженки славилися тим, що з діда-прадіда гнали дьоготь. Через те їх і прозвали Дехтярами, а хлопчину — Дехтяренко.

У дитинстві Сашко дуже любив малювати. Малював на перевернутих табуретках, стінах, дощечках, клаптиках паперу. Малював квіти, яблука, хати, коней, людей. Навіть одного разу, дивлячись у дзеркало, намалював власний портрет. (Учні під коментар учителя розглядають малюнки «Маленький Сашко» О. Довженка, а також малюнки школярів до твору письменника.)

Понад усе батькові хотілося дати освіту єдиному синові. І ось настав день, коли Петро Семенович привів Сашка до школи, хлопчик, побачивши вчителя, дуже злякався і міцно притиснувся до батька.

— Як тебе звати? — запитав учитель.

— Сашко, — прошелестів губами хлопчик і сам не впізнав свого голосу.

Сашко ще міцніше обхопив батькову ногу і перелякано зиркав очима.

— Не розвинений, — зробив висновок поважний учитель.

Пізніше цей же вчитель (Леонтій Созонович Опанасенко), побачивши неабиякі здібності Сашка, сам наполягав на тому, щоб хлопець продовжував навчання в Глухівському вчительському інституті. Але спочатку була школа, де Сашко був «круглим відмінником», потім училище. Вже в юнацькі роки Олександр хоче осягнути все, в нього немає якось одного захоплення. Він удосконалює гру на скрипці, влаштовує театральні вистави, записує почуті від кобзарів і лірників народні пісні й думи, співає сам, «запоєм» читає все, що потрапляє під руки, збирає бібліотеку. Згодом в автобіографії він напише: «Мені здавалось, що я все можу, що все легко, і мені хотілося бути різним, хотілося начебто розділитися на кілька частин і жити в багатьох життях, професіях, країнах і навіть видах».

Бажання вчитися привело Олександра Довженка до Глухівського вчительського інституту, куди за умов царського режиму мали право вступати діти хліборобів (до того ж за успішне навчання студенти одержували стипендію). На тридцять вакантних місць було триста бажаючих. Юнак склав успішно всі екзамени і був зарахований до інституту, хоч стипендії і не одержував. Щоб учити сина, батько «відкраяв від серця» десятину землі. У своїх неповних шістнадцять Сашко був наймолодшим серед першокурсників, де навчалися студенти з солідним учительським стажем. Він був яскравою особистістю, і його зразу всі полюбили. Друзі називали його «Сашко-філософ».

Ким тільки не був Олександр Довженко. Він і кінорежисер, і сценарист, прозаїк, драматург, живописець, графік, етнограф, оратор, дипломат, військовий кореспондент, філософ. Все це дало йому право піднятися на вершину світової слави і заявити про геніальний талант Довженка.

2. Робота над твором О. Довженка «Зачарована Десна»

2.1. Вибіркове читання твору, переказ цікавих епізодів кіноповісті.

2.2. Історія написання «Зачарової Десни».

Твір був написаний за рік до смерті автора, проте задум цієї художньої перлини письменник виношував багато років. В одній із записних книжок Довженка періоду Другої світової війни з поміткою «Воронеж» під датою 5 квітня 1942 року натрапляємо на такий запис: «А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і дорогого було в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться! Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь-усюди, куди тільки не гляне моє душевне око. »

У післявоєнні роки письменник продовжував працювати над кіноповістю. Про це він неодноразово згадує у своїх листах до матері і сестри (від 9 листопада 1946 і 13 квітня 1947 років).

Письменник прекрасно знав духовний світ селянина, народний побут, звичаї, його психологію. Можна сказати, що «Зачарована Десна» — своєрідна енциклопедія сільського життя України кінця XIX і початку ХХ століть.

Над повістю О. Довженко продовжував працювати до 1955 року. Якого великого значення надавав він цьому творові, підтверджує такий факт: в архіві письменника зберігається чотири варіанти рукопису українською мовою. За повістю «Зачарована Десна» 1964 року режисер Ю. Солнцева поставила однойменний фільм.

Таким чином О. Довженко працював над твором упродовж 14 років. Тільки в березні 1956 року журнал «Дніпро» видрукував повість, а наступного року, вже по смерті Довженка, вийшла окрема книжка.

2.3. Особливості назви твору.

Про що цей твір, це диво — «Зачарована Десна»? І чому ріка тут — зачарована? Про чари і злигодні босоного дитинства, без розуміння святості якого труд людини нікчемний і безбарвний. Про трагедію людини в експлуататорському суспільстві і велич народної душі. Про витоки таланту «на ранній досвітній зорі коло самих первісних джерел» і призначення митця. Колись Десна на все життя зачарувала малого Сашка. І тому не міг Довженко не показати її, зачаровану, нащадкам. Як реальну легенду про людські радощі й болі, як диво, що навчає «бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

2.4. Тема: відтворення хроніки життя селянської родини, величної краси хліборобської праці, народної моралі і мудрості.

2.5. Ідея: митці покликані народом для того, аби показувати світові насамперед, що життя прекрасне, що само по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ.

2.6. Основна думка: змалювання картин побуту дореволюційного села і пізнання світу прекрасного і жорстокого водночас малим хлопцем; саме щасливий момент в житті людини — це її дитинство, а потім спогади про нього.

2.7. Жанр: кіноповість (сценарій, перероблений для читання); О. П. Довженко назвав свій твір автобіографічним кінооповіданням.

2.8. Особливості кіноповісті.

Ця кіноповість написана дуже стисло, оповідь у ній пройнята тонким ліризмом, у ній відчутно велику любов письменника-патріота до своїх земляків-героїв і всього трудящого люду, до рідної землі. У хвилюючу розповідь вплітаються глибокі роздуми, в яких минуле оцінюється з погляду сучасності.

«Зачарована Десна» — автобіографічний твір, спогади письменника про дитинство, перші кроки пізнання життя, про «перші радощі і вболівання, і чари перших захоплень дитячих. », про діда і прадіда Тараса, про бабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають у авторські роздуми — про «тяжкі кайдани неписьменності і несвободи», інші лиха й страждання трудових людей України і разом з тим — багатство їхніх душ, моральне здоров’я, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до «найвищого і тонкого», про війну і спалене фашистами село, про ставлення до минулого: відомий авторський монолог, який починається словами: «Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду. » і в якому висловлено знамениту формулу: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє».

У творі ми не знайдемо чіткої сюжетної лінії. Оповідь раз у раз переривається авторським коментарем, філософськими роздумами, ліричними відступами. Та й самі епізоди з життя малого Сашка подаються не за хронологією, а нібито хаотично, за плином спогадів посивілого автора. Така композиція дає можливість О. Довженкові об’єднати два історичні плани:

1- й — це дитинство Сашка, його веселі пригоди, перші враження від пізнання світу, гірка доля наддеснянських хліборобів, закоханих у працю; національні звичаї і наївні вірування селян;

2- й — авторські відступи, пройняті життєстверджуючим оптимізмом, в яких письменник плин минучих років оглядає з вершини своєї людської зрілості, прагне усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло її первісних джерел.

Одним із важливих елементів «Зачарованої Десни» є ліричні відступи автора-філософа, мислителя, людини середини ХХ століття з пристрасним серцем, що живе радощами й болем рідного народу.

3. Обговорення змісту твору за питаннями:

✵ Чому роки дитинства ми будемо пам’ятати завжди?

✵ Якою у творі зображена мати Сашка? (Вона любила «садити що-небудь у землю, щоб проізростало». Це взірець працьовитості і доброти.)

✵ Що мав на увазі О. Довженко, говорячи про батька: «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив»?

✵ Чого хлопець навчився від діда?

✵ Поясніть, через що дідуся називали «добрим духом ланів і риби»?

✵ За що мати не любила діда? (Вважала його за чорнокнижника.)

✵ Чим дід був схожий на бога?

✵ Як у творі описано батьківську хату Сашка? Про що свідчить цей опис?

✵ Через що Сашко боявся бабусю?

✵ Яка трагедія сталася в родині Довженків?

✵ Опишіть перебування Сашка на сінокосі.

✵ Поясніть, як ці слова характеризує дядька Самійла: «. орудував косою, як добрий маляр пензлем».

✵ Про що свідчить розмова вчителя із Сашком? Чи об’єктивну оцінку дав учитель хлопчику? Чому?

✵ Які народні свята, звичаї, обряди, прикмети згадуються у творі? З якою метою?

V. Закріплення вивченого матеріалу

Вікторина «Чи знаєш героїв твору О. Довженка «Зачарована Десна»»?

1. Кого у творі названо «великим косарем»? (Дядька Самійла)

2. Хто у творі «прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок»? (Дід Семен)

3. «З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, — він годився на все». Про кого це зазначено? (Батько Сашка)

4. Хто сказав про Сашка: «Не развитой!»? (Вчитель Леонтій Созонович Опанасенко)

5. «Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий!» — це характеристика . (Сашкового батька)

6. «Коли б його пустити з косою просто, він обкосив би всю земну кулю». Так говорить О. Довженко про. (Дядька Самійла)

7. «Маленькою і прудкою» у творі названо. (Бабу Марусину)

8. Він «був дуже схожий на бога», любив «гарну бесіду й добре слово» — це зазначив автор про. (Діда Семена)

9. «Без прокльонів вона не могла прожити й дня», але то «була творчість її палкої, темної. душі». Кого так характеризує О. Довженко? (Бабу Марусину)

10. Хто у творі пахнув землею і трохи млином? (Дід Семен)

11. Дід у творі вважався за чорнокнижника, так його було названо. (Матір’ю Сашка)

12. У кого з героїв твору «кашель клекотів . у грудях, як лава у вулкані, довго і грізно. »? (дід Семен)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

Герої О. Довженка у «Зачарованій Десні» є втіленням талановитого й працелюбного українського народу, його високої моралі, волелюбності, чистої та красивої душі. Моральна краса трудівників розкривається у ставленні їх до рідного краю. У творі проходить тема єднання людини з чарівною природою. Буйна городина за сільським тином, темні хащі тютюну й смородини, дзвін коси, шелест хвиль — все бринить музикою, все співає, радіючи життю. Особливий вплив на автора і на читачів має краса річки Десни. Вона була для митця і героїв твору життєдайною силою, яка наділяла всіх добротою, щирістю та любов’ю.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

Скласти план твору, дібрати матеріал для характеристики образу Сашка.

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

«Зачарована Десна» герої твору

«Зачарована Десна» — автобіографічний твір, спогади письменника про дитинство, перші кроки пізнання життя, про «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих…», про діда і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Аналіз «Зачарована Десна» Проведений у попередній статті.

Головні герої «Зачарована Десна»: два ліричні герої — Сашко та Олександр Довженко, мати Одарка Єрмолаївна, батько Петро Семенович, дід Семен, прадід Тарас, прабаба Марусина.

«Зачарована Десна» герої твору

«Зачарована Десна» головний герой — Сашко

Сашко : жвавий, дотепний, спритний, винахідливий хлопчик. Наприклад: Одного разу Сашко поліз у тютюн, що якраз цвів, потім до огірків. Став дражнити бджіл, але жодна так його і не вкусила. Бджолине жало хоч і болить, але коли почне плакати малий, дід чи мати дають зразу мідну копійку, яку треба прикласти до болючого місця. Біль швидко проходить, а за копійку можна купити в крамниці аж чотири цукерки і смакувати ними до вечора.

Другорядні герої «Зачарована Десна»

Дід Семен: він » малому Сашкові нагадував Бога або святого Миколая. Звали його Семеном. Він був високий і худий, з білою бородою. Пахнув теплою землею і трохи млином, знав письмо і в неділю любив урочисто читати Псалтир. Ні дід, ні слухачі не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало їх, як дивна таємниця. Мати ненавиділа діда, вважала чорнокнижником, хоч Псалтир всередині був не чорний, а білий, і крадькома-таки спалила книжку. «Любив дід гарну бесіду й добре слово». «Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир. Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця».

Він був добрим духом лугу і риби. Гриби і ягоди збирав у лісі краще за всіх, «розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, з старою грушею і дубом — з усім живим, що росло і рухалось навколо». Коли діти приносили рибу, дід казав, що, мовляв, це не риба. От раніше була риба! І починав так розповідати про старовину, що діти слухали, забувши про все, поки й «не засинали в запашному сіні під дубами над зачарованою річкою Десною». Більш за все дід Семен любив сонце, прожив близько ста літ, не ховаючись у затінок ніколи. Так під сонцем і помер, коли прийшов його час.

Прабаба Марусина: була маленька та прудка, очі мала такі видющі та гострі, що од них ніщо не могло сховатися. їй можна було по три дні не давати їсти, але без прокльонів вона не могла прожити й дня. «Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу. У неї тоді блищали очі й червоніли щоки. Це була творчість її палкої, темної, престарілої душі».

«Вона була малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі… Без прокльонів вона не могла прожити і дня… Вони лились :і її уст потоком, як вірші з натхненного поета… У неї тоді блищали очі і червоніли щоки. Це була творчість її палкої темної перестарілої душі». Це Опис прабаби Марусини.

Батько : Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу шкоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство і царя…
Одне, що в батька було некрасиве,- одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! Наче нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням…
З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів — він годився на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку».

Мати : Мати вважала, що буде в раю між святими «як боляща великомучениця» і так часто показувала те місце на картині, де знаходитиметься її душа, що там зробилася пляма. Вчитель: Леонтій Созонович Опанасенко, старий, нервовий і сердитий. Носив золоті гудзики і кокарду, був вищим за батька, то ж це надавало йому грізної сили. Учитель спитав хлопця, як його звати, але той так злякався, що втратив голос, потім усе-таки ледве вимовив своє ім’я. Далі учитель задав не зовсім розумне питання — як звати батька. Сашко відповів: «Батько!» Глянули батько з сином один на одного і зрозуміли, що діло їхнє програне. Нудьга вхопила хлопця за серце, і він не зміг нічого більше сказати. Учитель промовив: «Не развитый!» — і відправив геть.
«Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало»? належать матері героя

Характеристика героїв «Зачарована Десна» допомагає зрозуміти їх внутрішній світ, відношення до них автора повісті.

1. План до твору «Зачарована Десна» «Зача­рована Десна» — автобіографічна повість Довженка, у якому гармонійно поєднуються два персонажі: малий хлопчик Сашко й дорослий філософ-митець. Щоб зрозуміти філософію життя дорослої людини, необхідно зазирнути в чарів­ний світ її дитинства. Пропонуємо вам 2 варіанти Плану до повісті «Зачарована Десна». Читать далее.
2. «Зачарована Десна» аналіз твору Зачарована Десна — автобіографічна повість, спогади Олександра Довженка про дитинство в рідному селі на Чернігівщині. Твір сповнений тонкого гумору. Повість є гімном річки Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя. Аналіз твору «Зачарована Десна» проведемо в цій статті. Читать далее.
3. «Зачарована Десна» сюжет «Зачарована Десна» сюжет Кіноповість Довженка «Зачарована Десна» не має чіткого сюжету. Вона складається з окремих спогадів, що нагадують новели, які розповідають про буденне життя людей-хліборобів, про їхню важку і важливу працю. На початку твору автор зазначає, що до роботи над. Читать далее.
4. «Зачарована Десна» історія написання Зачарована Десна (1956 р.)- автобіографічна повість, спогади Олександра Довженка про дитинство в рідному селі на Чернігівщині. Твір сповнений тонкого гумору. Повість є гімном річки Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя. Довженко знав духовний світ селянина, народний побут. Читать далее.
5. «Зачарована Десна» короткий переказ (дуже коротко) В повісті «Зачарована Десна» О. Довженко з великою теплотою згадує про своє дитинство, своїх рідних. Хоч життя родини Довженків і було нелегким, дитинство дало йому заряд добра й працьовитості на все життя. Це дуже цікавий твір і читати його краще. Читать далее.
6. Характеристика Сашка «Зачарована Десна» «Зачарована Десна » — цікава кіноповість Довженка. Аналіз твору дав змогу зрозуміти, що хотів донести автор до кожного читача. «Зачарована Десна» характеристика образу Сашка — допоможе розкрити внутрішній світ героя, його риси характеру та почуття. Характеристика Сашка представлена в кількох. Читать далее.
7. Довженко «Зачарована Десна» скорочено Зачарована Десна — автобіографічна повість, спогади Олександра Довженка про дитинство в рідному селі на Чернігівщині. Твір сповнений тонкого гумору. Повість є гімном річки Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя. Цей твір краще читати повністю, але якщо у. Читать далее.
8. «Диваки» Б. Комар герої Характеристика образів Миколи і Сашка з твору Б. Комара «Диваки» Наведена в цій статті. «Диваки» Б. Комар план характеристики героїв 1. Микола і Сашко — учні шостого класу Лепехівської сільської школи. 2. Портретна характеристика, зовнішність: а) Петренко Микола — «…високий. Читать далее.
9. «Гуси-лебеді летять» план до твору «Гуси-лебеді летять» план до твору «Гуси-лебеді летять» Стельмах план Розділ 1 Лебеді летять. Розповідь діда Михайлика про прихід весни і ключі сонця. Зустріч з дядьком Себастіяном. Лист від батька Михайлика. Прогулянка хлопчика з Петром до лісу. Розділ 2 Любов Михайлика. Читать далее.
10. «Гуси-лебеді летять» головні герої «Гуси-лебеді летять» головні герої «Гуси-лебеді летять» Стельмах головні герої «Гуси-лебеді летять» головні герої діляться на позитивних та негативних. Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну. Читать далее.
11. «Батько Горіо» головні герої «Батько Горіо» — твір Оноре де Бальзака, написане в 1832 році і згодом увійшло до зібрання творів «Людська комедія». «Батько Горіо» головні герої Батько Горіо — центральний персонаж роману. Прообразом для нього з’явився шекспірівський Король Лір. «Невиліковний батько», у якого. Читать далее.
12. «Вогник далеко в степу» головні герої «Вогник далеко в степу» головні герої Повісті Григора Тютюнника. «Вогник далеко в степу» головні герої Головний герой повісті «Вогник далеко в степу» ? Павло. Він був сиротою, з повагою ставився до старших, був відданий своїм друзям і закоханий у дівчину. Читать далее.
13. «Пігмаліон» аналіз твору «Пігмаліон» — п’єса Бернарда Шоу, написана в 1912 році. «Пігмаліон» аналіз твору Головні герої «Пігмаліон» — квіткарка з нижчого стану на ім’я Еліза Дуліттл; її батько, який працює сміттярем; полковник Пікерінг; вчений Генрі Хігінс; а також місіс Хілл з дітьми. Читать далее.
14. «Русалонька із 7в або Прокляття роду Кулаківських» головні герої «Русалонька із 7в або Прокляття роду Кулаківських» головні герої та їх характеристика викладена в цій статті. Ця інформація допоможе зробити аналіз твору. «Русалонька із 7в або Прокляття роду Кулаківських» головні герої » Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських ». Читать далее.
15. «Мауглі» Кіплінг головні герої «Книга джунглів» — збірка оповідань Редьярда Кіплінга. Головні герої «Мауглі» — тварини і Мауглі — дитина, вихована вовками. Персонажі «Мауглі» Кіплінг Мауглі — людська дитина, вихована вовками. Багіра — пантера (чорний леопард), друг і наставник Мауглі. Балу — ведмідь, вихователь. Читать далее.
16. «Лісова пісня» аналіз твору «Лісова пісня» Лесі Українки була написана всього лише за три тижні у м. Кутаїсі, що на Кавказі. Леся тяжко сумувала за Батьківщиною, крім того, знову загострилася її хвороба. Ідея створити «Лісову пісню» була навіяна спогадами дитинства. «Лісова пісня» аналіз твору. Читать далее.
17. «Фах» Азімов головні герої Головні герої «Фах» Джордж Плейтен — головний герой науково-фантастичної повісті А. Азімова «Фах». Арманд Тревіліан, Хейлі Омейні (психолог), Інженеску Ладислас (історик), лікар Ллойд, лікар Зекері Антонеллі, лікар Сем Елленфорд, Інженеску Ладислас (історик-соціолог) Джордж Плейтен Був звичайним землянином, але вже з. Читать далее.
18. «Казка про калинову сопілку» аналіз твору Аналіз твору Оксани Забужко «Казка про калинову сопілку» «Казка про калинову сопілку» аналіз Тема «Казка про калинову сопілку» — це сумна розповідь про двобій Добра і Зла, про велику трагедію українського роду. Ідея — пересторога людям у виборі Добра чи. Читать далее.
19. «Тартюф» аналіз твору «Тартюф» — комедійна п’єса Мольєра, яка була написана у 1664 році. У ній Мольєр критикував найбільш огидні людські пороки: лицемірство, спрагу наживи, підлість, дурість, хтивість, егоїзм, боязкість. «Тартюф» аналіз твору Сюжет «Тартюф» Дія відбувається в Парижі, в будинку Оргона. В. Читать далее.
20. «Людина-амфібія» головні герої «Людина-амфібія» головні герої науково-фантастичного роману про людину, здатну жити під водою Олександра Бєляєва. «Людина-амфібія» персонажі Іхтіандр — людина-амфібія Бальтазар — індіанець, в молодості — ловець перлів; можливо, батько Іхтіандра Педро Зуріта — власник шхуни «Медуза» Сальватор — доктор, хірург і. Читать далее.
21. «Гамлет» проблематика твору Шекспір у своєму творі піднімає багато філософських проблем. Які саме ми розглянемо в цій статті. «Гамлет» проблематика твору Трагедію «Гамлет» називають філософською, тому що в ній порушені проблеми, що пов’язані з основами людського буття. Сукупність проблем у творі називають проблематикою. Читать далее.
22. «Принц і злидар» головні герої «Принц і злидар» головні герої роману Марка Твена «Принц і жебрак» головні герої Том Кенті, Едді Тюдор, Джон Кенті, Джейн Сеймур, Генріх VIII Том Кенті — народився в лондонських трущобах, постійно недоїдав, терпів побої від батька, просив милостиню у перехожих. Читать далее.
23. Головні герої Війна і мир Всі ми читали або чули про роман Війна і мир, але не всі зможемо з першого разу згадати дійових осіб роману. Головні герої роману Війна і мир — люблять, страждають, проживають життя в уяві кожного читача. Коротка характеристика героїв «Війна. Читать далее.
24. «Злочин і кара» ідеї твору «Злочин і кара» ідеї роману Достоєвського I. Філософські ідеї роману «Злочин і кара» — розвінчання теорії «сильної особистості», «надлюдини» II. Соціальні ідеї «Злочин і кара» — засудження соціальної несправедливості, влади грошей. III. Психологічні ідеї твору — людина не може виправдовувати. Читать далее.
25. «Хатина дядька Тома» головні герої «Хатина дядька Тома» головні герої «Хатина дядька Тома» головні герої — проживають на сторінках роману доволі непросте життя, але вони сколихнули людство, привернули увагу до проблеми рабовласництва. «Хатина дядька Тома» головні герої «Хатина дядька Тома» аналіз твору Дядько Том —. Читать далее.
26. «Сто тисяч» герої Сто тисяч — трагікомедія на чотири дії Івана Карпенка-Карого, основною темою якої є сатира на людську жадобу. П’єса була написана у 1889 році. Її тематика знайшла продовження в іншій комедії Карпенка-Карого «Хазяїн». «Сто тисяч» герої Головні герої «Сто тисяч» Герасим. Читать далее.
27. «Анна Кареніна» головні герої Персонажі роману «Анна Кареніна » проживають різні ситуації, головні з них названі в цій статті. Лев Толстой «Анна Кареніна» головні герої Вронський, Олексій Кирилович — граф, 30 років, офіцер, красень, професійний військовий. Каренін, Олексій Олександрович, чоловік Ганни, 58 років, солідний. Читать далее.
28. «І мертвим, і живим…» актуальність твору Актуальність твору Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і йе в Україні моє дружнє посланіє» Посланіє — це жанр, який був відомий ще в давній літературі. У цих творах автори зверталися до адресата своїх. Читать далее.
29. «Енеїда» головні герої У Котляревського Персонажі «Енеїди» можна поділити на групи, оскільки їх у поемі досить багато. «Енеїда» Котляревський головні герої Олімпійські боги: — Зевс (Зевес або Юпітер) — верховний бог, бог блискавки і грому. — Юнона (Гера) — богиня шлюбу, його дружина. Читать далее.
30. «Шаланда в морі» герої Головні герої «Шаланда в морі» подружжя Половців. Це хоробрі, люблячі, добрі, мужні та відчайдушні люди. Образи «Шаланда в морі» Половчиха Мусій Половець — її чоловік рибалка Чубенко Образ Половчихи «Шаланда в морі» «Вона була висока та сувора, як у пісні». Читать далее.
31. «Запахи. Історія одного вбивці» герої Парфуми: історія одного вбивці — роман Патріка Зюскінда, що досліджує сенс запаху, його зв’язок із емоційним станом людини. «Запахи. Історія одного вбивці» головні герої Жан-Батист Гренуй — протагоніст, у нього неймовірно тонкий і сильний нюх поряд з повною відсутністю власного. Читать далее.
32. Б. Грінченко «Сонячний промінь» аналіз твору Б. Грінченко «Сонячний промінь» аналіз твору Тема: правдиве зображення праці інтелігента-культурника, небайдужого до долі власного народу; відтворення взаємин української інтелігенції із селянством, показ перших кроків до зближення представників українського національно-культурного руху кінця 80-х рр. З народом. Ідея: возвеличення праці, спрямованої. Читать далее.
33. «Оборона Буші» головні герої Герої твору «Оборона Буші» стоять перед нелегким вибором у їх житті, в нелегкий час. «Оборона Буші» головні герої твору люблять, розчаровуються, страждають не лише на сторінках повісті, а й в уяві читачів. «Оборона Буші» герої Старицький «Оборона Буші» головні герої. Читать далее.
34. «У пошуках утраченого часу» головні герої «У пошуках утраченого часу» головні герої роману Марселя Пруста та їх коротка характеристика «У пошуках утраченого часу» головні герої Марсель (оповідач) — єдиний син у одній заможній паризькій родині. Народився близько 1880 року. Має слабке здоров’я. Був закоханий у Жільберту. Читать далее.
35. «Захар Беркут» головні герої Головні герої Франка в повісті «Захар Беркут» — героїчні, відважні, вони захищають свою землю, боряться з несправедливістю. Всі вони в творі роблять власний вибір. «Захар Беркут» характеристика героїв Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду. Читать далее.
36. «За сестрою» аналіз твору «За сестрою» аналіз твору Андрій Чайковський «За сестрою» аналіз Жанр «За сестрою»: героїко-романтична повість. Тема «За сестрою»: відтворення страшних картин поневолення татарськими загарбниками українського народу; зображення Павлуся, який докладає будь-яких зусиль, мужності, наполегливості, старанності, кмітливості для порятування своєї сестри з. Читать далее.
37. «Євгеній Онєгін» головні герої «Євгеній Онєгін» система образів у романі Пушкіна Розглянемо в цій статті. «Євгеній Онєгін» головні герої Головні герої роману Пушкіна»Євгеній Онєгін» уособлюють суспільство ХІХ століття. Євгеній Онєгін — молодий дворянин, йому 24 роки. Його характер розкривається в протиставленні театрального життя в. Читать далее.
38. «Ніч перед Різдвом» головні герої «Ніч перед Різдвом» головні герої Герої Гоголя «Ніч перед Різдвом» — веселі, сильні і безстрашні парубки, красиві і горді дівчата, грубуваті, але добрі їхні батьки. Ці люди живуть просто, природно і красиво. В їхньому світі добро торжествує над злом, любов. Читать далее.
39. «Чума» А. Камю головні герої Персонажі Роману «Чума» А. Камю проживають важкі часи, на їх прикладі автор хотів донести до читачів головну думку свого твору. «Чума» А. Камю головні герої Доктор Бернар Ріє, Жан Тарру, Священик отець Панлю, Репортер Раймон Рамбер, Коттар, Гран, Пані Ріє. Читать далее.
40. «Гайдамаки» Шевченко головні герої Образи поеми » Гайдамаки » Шевченка — це романтичні символи борців проти соціального і національного гноблення українського народу. В образах повстанців Шевченко показав лицарську звитягу українців, які заради спільної справи йшли на бій, на муки, але не корилися ворогу, не. Читать далее.

Микола Вінграновський «Сіроманець» Аналіз твору Короткий виклад твору План

Тема твору: зображення неймовірної дружби Сашка зі сліпим вовком Сіроманцем.

Ідея твору: уславлення дружби хлопчика і вовка, як приклад гармонії людини і природи, гарного ставлення до тварин.

Мета твору: друзі пізнаються в біді, люди відповідальні за тих, кого приручили.

Проблематика твору: любити та дбати про тварин, допомагати немічним, цінувати дружбу, відстоювати свою правоту.

Твір можна поділити на три частини.

Перша частина. Сашко знайомиться зі Сіроманцем.

Розвиток дії: прилітають мисливці з області, перша знайомство Сашка зі сліпим старим вовком, переслідування Сіроманця.

Кульмінація: Чепіжний упіймав вовка.

Розв’язка: Сашко визволяє друга, вовк біжить у степ.

Друга частина. Сіроманець серед льотчиків.

Експозиція: Сіроманець сховався на полігоні, прийшла зима з холодом і голодом.

Зав’язка: льотчики знаходять вовка.

Розвиток дії: життя тварини серед людей, новий приятель Андрійко.

Кульмінація: пошуки Андрія, Сіроманець допомагає хлопчикові.

Розв’язка: льотчики знаходять дитину, знову весна, туга вовка за Сашком.

Третя частина. Подорож до очної клініки.

Експозиція: Сіроманець повертається.

Зав’язка: Сашко задумав вилікувати зір Сіроманцеві.

Розвиток дії: довга подорож до Одеської клініки по зору.

Кульмінація: у місті собача зграя накинулась на вовка, просипається вовчий інстинкт.

Розв’язка: Сашко приїхав додому сам. У степу вовк не може забути слова, почуті в кузні від хлопця.

Жанр твору: повість (прозовий твір; значний обсяг твору включає декілька великих частин); зображено багато подій: наприклад, зустріч вовка з Чепіжним на озері, перша зустріч Сашка зі Сіроманцем, визволення вовка, Сіроманець серед льотчиків, подорож до лікарні; діють багато персонажів, наприклад, Сашко, Чепіжний, батьки хлопчика, учителька, Галя Грушецька; усі події відбуваються тривалий час).

Сіроманець – найстаріший вовк у світі, раніше від водив зграю.

Біля озера вовк зустрічає мисливця, вибиває рушницю і заганяє по шию у воду.

З того часу мисливець Чепіжний мріє спіймати Сіроманця. З області приїхали на підмогу інші мисливці.

Стривожений останніми подіями хлопець Сашко не пішов до школи, а подався до лісу. Тут на стежці він зустрів Сіроманця. З переляку оторопів. Та коли вовк дружелюбно його лизнув, мов відданий собака, Сашко прийшов до тями. Так вони познайомились. Сашко вирішує переховати вовка на глинищах. То було занедбане і заросле бур’янами місце, там колись добували глину для хат.

Для друзів настали дні щастя й тривог. Одного разу Сашко приніс Сіроманцю журнал з кольоровими зображенням тварин. Коли вовк не зреагував на картинки, хлопець зрозумів, що він сліпий.

Та одного дня Сіроманець не зустрів Сашка. По селі уже ширилась новина: Чепіжний з мисливцями упіймали вовка.

Уночі Сашко іде до кузні, щоб визволити Сіроманця. Винахідливий та спритний хлопець по бересту заліз на дах, потім у кузню, ножем відрізав брезентовий пояс, якою скували тварину. «А ти думав, вовчику, як? Ти думав, що це нам уже і кінець з тобою. » – ці слова назавжди закарбуються у пам’яті.

Уранці, коли мисливці прийшли за трофеєм, вирвався на волю. Вовк біг у степ. Подалі від мисливців. Знайшов пристанище на полігоні, призвичаївся до життя льотчиків, котрі тренувалися там. Ніхто його не бачив. Коли прилетіли ворони, він прикинувся мертвим, щоб вполювати здобич.

Та біда прийшла раптово з холодною зимою. Від холоду та голоду Сіроманець зовсім охляв.. Його знесиленого знаходять льотчики, обігрівають, відгодовують. Вовк мирно живе серед людей. Особливо тварина потоваришувала з Андрійком. Одного дня хлопець зі Сіроманцем вирушають на прогулянку. У дорозі їх застала заметіль. Вовк вириває на снігу яму, щоб заховати Андрійка від пронизливого вітру. Завиває з надією та радістю, щоб подати людям сигнал. Коли льотчики знаходять Андрійка, він лежав на спині тварини.

З приходом весни, вовка щось бентежило. Сашко теж сумував, навіть почав гірше вчитись.

Коли в районній газеті написали про життя вовка у військовій частині, Сашко несе замітку Чепіжному. Мисливець повинен зрозуміти, що Сіроманець незвичайний, він уміє жити з людьми. Та Чепіжного не змінити, він ненавидить тварину. Їде за нею в частину, але вовка там уже не було. Хлопець радіє, сподіваючись, що вовк повернеться до нього. Дійсно, на лісовій стежці Сашко знову зустрічає свого Сіроманця.

Якось на уроці вчителька розповідала про очну клініку імені Філатова в Одесі. Хлопець вирішує вилікувати там друга. Вони самі подаються в далеку дорогу.

Прийшовши до клініки, хлопець наказує вовкові чекати його, а сам заходить у клініку.

Раптом міські собаки вчули вовка. Коли вони накинулись на Сіроманця, проснувся його вовчий інстинкт. Він розкидав ненависних собак і помчав куди очі бачать.

Змучений дорогою, втратою друга, Сіроманець ішов добровільно до мисливців. На його щастя, їх не було.

Сашко довго шукав друга, та все марно. Додому він повернувся автобусом один.

Сіроманець бавився серед степової природи і згадував слова Сашка, почуті в кузні.

Тематика твору: щира дружба робить чудеса.

Носії добра – Сашко, Сіроманець, льотчики, Андрійко, Галя Грушецька, батьки хлопчика.

Носії зла – Чепіжний, Побігайло, Шевчук.

Повість вчить дружити, допомагати слабшим, відстоювати свою думку, бути самостійним та відповідальним.

Головний персонаж (дійова особа, про яку розповідається протягом усього твору і характер якої розкрито найповніше) – вовк Сіроманець.

Другорядні персонажі (дійові особи, які виконують у творі допоміжну роль і допомагають висвітлити характер головного персонажа) – Сашко, Галя, батьки Сашка, Чепіжний та інші мисливці, льотчики, Андрійко, Галя Грушецка, учителька.

Так він живий, мамо, і йому треба жити. А потім — на те він і вовк: не буде ж він їсти манну кашу, як я, і ніхто не пече йому і не варить.

Але ти мені дивись: з лісу не виглядай.

Завертаймо в лісосмугу. Подамося горою. Яри і вибалки для нас закриті. Це тобі не зима.

Лізти не давали татові валянки, чіплялись за гілки, не згинались у колінах. Тоді Сашко махнув однією ногою, другою, валянки попадали біля кожушка в сніг, поліз босий.

Сашко підняв драбину, приставив її до стіни і поліз у діру. Виліз на дах, обережно відштовхнув драбину назад у кузню, заклав дірку інтернітом, — все як і було, — спустився берестом на землю. Швидко витрус з валянок сніг, взувся, накинув кожушину і побіг, як міг, крізь білу снігову глибінь додому.

По Сіроманця прилетіли! А це ж то нечесно — він один, а їх онде скільки!

Раз він не колгоспівський, то чий же він, і що, його треба, виходить, убивати?

Аж з області. Може б, ти зараз сходив до них та що сказав?

Він не колгоспівський, і тато за нього не відповідає.

Потроху-потроху я підготую батька, щоб ти перейшов жити до нас додому.

Треба порадитися з татом: як тато скаже, так і буде.

Що, дурнесеньке, страшно?! І їсти хочеш? Ото не треба блудити,— Сашко підійшов до теляти.

Так от ти який лизунчик, а ще Сіроманець, — сказав Сашко і погладив Сіроманцеві шию, почухав під горлом.

Ти і не подумав тікати, бо ти у мене розумний, вовчику. Пиріжка з печінкою хочеш?

Ти що, вовчику, не бачиш, ти сліпий? — Сашко провів рукою по очах Сіроманця — той не змигнув.

Сашко обійняв обома руками вовка за шию.

— А ти думав як? Ти думав, що тобі кінець, Сіроманчику, ну скажи, думав? Не кінець, давай сюди лапи!

Прощай! — Сашко ще раз обійняв Сіроманця, той лизнув Сашкові руку, щоку.

Сашко задихався і заморився — більше години вони бігли з Сіроманцем лісом до глинищ.

Будемо бігти, доки не впадемо,— говорив Сашко Сіроманцеві.— А як упадем, отоді вже будемо лежати.

Сашко вибрав підходящу для Сіроманця нору, розчистив її трохи лопатою, нарвав пирію, настелив, ліг сам.

Тепло і тихо, і на голову не буде капати.

Сашко позривав з Сіроманця реп’яхи, алюмінієвим гребінцем розчесав боки, шию, голову, одягнув намордник. Собі ж до коліна приклав галстук, розгладив, пов’язав.

На харчі я тобі зароблю, сяду на все літо на трактор — от тобі і харчі, ще й лишиться!

Вночі йому снилися айсберги: вони пропливали в синьому океані біля Сашкової хати, повз голу грушу, і Сашко сумно дивився на них із вікна.

Заплющив очі: в синьому океані біля Сашкової хати повз голу грушу пропливали білі айсберги. На одному під пролітаючими птицями сидів вовк і махав на прощання Сашкові лапою.

Тепер, на старість, вовк осліп. Бурхлива темнота зацарювала в його очах.

Бурхлива темнота зацарювала в його очах.

Один лише нюх водив його по світу,

Сіроманець здув прилиплий до носа листок, встав і пішов на кінський той запах.

Не встиг Чепіжний ойкнути, як вибита з його рук рушниця полетіла в кущі і Сіроманець задихав йому в покраплену дощем горлянку.

Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду.

Сіроманець тим часом обнюхав його з ніг до голови, лизнув по куртці ґудзика і ліг на листя.

Вовк потягнувся до нього мордою і ще раз лизнув Сашкове коліно.

Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб у глибині темного листопадового вітру.

Сіроманець проводжав його лісом до школи, зустрічав його на узліссі.

Вовк, зачувши «газони» ще за горбами, мчав їм назустріч.

Вовк тяг Андрійка за комір.

Знесилений вовк ліг на спину, лизнув того снігу з вітром. Підбігли льотчики і побачили Сіроманця. На його спині лежав Андрійко.

…Мирно живе в частині, возить дітей на санях.

Щось бентежило його вовчу душу, кликало її на ноги.

«А ти думав як, Сіроманчику, це вже нам з тобою кінець? Ну, скажи, думав?» — не покидав його голос Сашка.

«Я перебив твою зграю і вовченят перебив, я!».

Сам дядько Василь премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив.

До вечора яма була викопана. Чепіжний прикрив її тоненьким пруттям, зверху притрусив сухою травою.

Я своє дарувати «за так» не звик!

Війна триватиме,— похмуро прокричав Чепіжний.

Та не знайдуть вони Сіроманця, синочку. Сіроманець найхитріший вовк у світі, — сказав тато.

Доки вони там гомонять у конторі, Сіроманець накивав п’ятами — не то вертольотом, ракетою його не доженеш. Іди, сину, до школи, бо спізнишся.