Головний біль: мігрень

Мігрень – одна з найчастіших причин головного болю у людини, яка за поширеністю поступається лише головному болю напруження. З огляду на таку високу поширеність цієї хвороби, корисно мати якомога повніше уявлення про те, що таке мігрень.

Зміст

• Мігрень: причини виникнення
• Чому буває мігрень?
• Що може спровокувати мігрень?
• Мігрень: психосоматика
• Мігрень: скарги
• Мігрень і тиск

Мігрень: причини виникнення

Причина розвитку мігрені до кінця не відома, проте є підстави вважати, що велику роль у розвитку захворювання відіграє спадкова схильність, оскільки частка хворих з мігренню, що мають близьких родичів з таким діагнозом, досягає 70-80% [1]. Спадкова схильність обумовлює схильність організму до певних судинних і нервових реакцій, які й створюють основу для однобічного періодичного інтенсивного головного болю, типового для мігрені, який впливає на життєдіяльність людини.

Чому буває мігрень?

Відповідь на питання «Чому буває мігрень?» складна й неоднозначна. Як говорилося вище, важливу роль відіграє спадкова схильність людини. Однак далеко не кожна людина, що має родичів з діагнозом «мігрень», стає «жертвою» цієї хвороби. А про те, які події й фактори призводять до реалізації спадкового коду і розвитку клінічно значущої хвороби, в даний час нічого не відомо.

Що може спровокувати мігрень?

Крім основної причини розвитку мігрені, якою на даний час вважається спадковість, є ряд чинників, що провокують початок нападу головного болю, тобто викликають головний біль. Ці фактори називають пусковими факторами, або тригерами, і їх досить багато. Найчастіше напади мігрені викликають [1]:

• Зміни погодних умов (коливання атмосферного тиску, низька температура).
• Фізичні навантаження та емоційні стреси, а також недосипання, занадто довгий сон, депресія і втома.
• Зорові й слухові подразники (сильний шум, яскраве світло, миготливе світло).
• Різкі та неприємні запахи, задуха, низька концентрація кисню в повітрі.
• Зміни гормонального фону, пов’язані з менструальним циклом, прийомом гормональних препаратів з метою контрацепції або замісної гормональної терапії.
• Харчові тригери (жирна гостра їжа, продукти з концентратів, цитрусові, шоколад та інші продукти з вмістом какао-масла і какао-бобів, чай, кава, алкогольні напої, а також горіхи і сири).

Мігрень: психосоматика

Психологи і психоневрологи вважають, що розвиток мігрені може бути тісно пов’язаний з деякими особливостями особистості, її поведінки, реакції на навколишній світ, людей, що знаходяться поруч, та різні події. Так, на їхню думку, найчастіше на мігрень страждають пацієнти, які прагнуть через головний біль маніпулювати оточуючими людьми, а також особи з пригніченою агресією. Тому в деяких випадках, коли медикаментозна терапія мігрені не дає повноцінного ефекту, людям з цим діагнозом рекомендують консультацію психолога або психоневролога.

Мігрень: скарги

Класичний напад мігрені має досить типову картину. Основною скаргою є помірний або високоінтенсивний головний біль, що охоплює половину голови. Біль може відчуватися в ділянці очниці, скроні чи тім’я, або охоплювати повністю праву або ліву половину голови. Особливістю головного болю, викликаного мігренню, є його тривалість – за відсутності правильного лікування він може тривати від 4 до 72 годин. При цьому часто головний біль є не єдиним симптомом нападу мігрені – нерідко його супроводжують світло- та звукочутливість, а також нудота і блювота. Важливою відмінністю мігрені від інших різновидів головного болю є виражений вплив нападу на якість життя, самопочуття і працездатність хворого [1].

У деяких випадках (приблизно у 30% хворих) розвиткові типової картини мігрені передує аура – мовні, зорові порушення або порушення відчуттів тривалістю не більше 1 години, слідом за якими виникає напад головного болю. Найчастіше при мігрені з аурою хворі скаржаться на появу перед очима мерехтливих смуг або плям, порушення зору, появу відчуття поколювання, оніміння або на різні порушення мови. Важливо, що всі ці симптоми мають невелику тривалість (не більше години) і повністю зникають після нападу мігрені.

Залежно від ступеня тяжкості мігрені, частота нападів головного болю коливається від 1-2 до 15 і більше на місяць. У період між нападами хворий може відчувати себе нормально, однак нерідко обстеження виявляє психологічні й психічні порушення, від підвищеної тривожності до депресії, однією з причин яких є хронічна мігрень.

Мігрень і тиск

Механістично однією з причин розвитку нападу мігрені є розширення судин твердої оболонки головного мозку зі зміною швидкості кровотоку і тиску крові в цих судинах. Однак із системним підвищенням рівня артеріального тиску (гіпертонічною хворобою або артеріальною гіпертензією) розвиток мігрені безпосередньо не пов’язаний. При артеріальній гіпертензії та гіпертонічній хворобі часто виникає головний біль, але механізм розвитку, характер і наслідки цього болю докорінно відрізняються від характеристик мігрені. Проте слід зазначити, що мігрень та артеріальна гіпертензія можуть співіснувати у вигляді двох окремих захворювань, які одночасно присутні в одного хворого [1]. У цьому випадку хворий потребує підвищеної уваги, спостереження та лікування кардіологом і невропатологом. Особливо важливо відрізняти прояви мігрені від таких тяжких ускладнень артеріальної гіпертензії як транзиторна ішемічна атака й інсульт, які також нерідко виявляються нападами головного болю.

Література

Використані матеріали симпозіуму № 58 «МИГРЕНЬ: СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О ДИАГНОСТИКЕ И ТЕРАПИИ». ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫЙ ПОРТАЛ ДЛЯ МЕДРАБОТНИКОВ. PROFESSIONAL MEDICAL PORTAL

1. Амелин А.В. Профилактика мигренозных пароксизмов // Новые технологии в диагностике, лечении и реабилитации неврологических заболеваний. — СПб., 2010.
2. Григорьева В.Н., Густов А.В., Корнилова Л.Е., Куликова О.А. Эффективность сочетанного применения кинезотерапии и психотерапии в лечении больных мигренью // Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С. Корсакова. — 2003. — Т. 103(12). — С. 20-25.
3. Мищенко Т.С. Мигрень: эпидемиология, диагностика, лечение, профилактика // Здоровье Украины. — 2010. — 2(13).
4. Мищенко Т.С., Мищенко В.Н. Современная диагностика и лечение неврологических заболеваний // Справочник врача «Невролог». — ООО «Доктор-Медиа», 2010. — С. 65-74.
5. Мозолевский Ю.В., Успенская О.В., Черкашин А.В. Мигренозный инсульт // Боль. — 2006. — 4(13). — 25-30.
6. Морозова О.Г. Мигрень: вопросы коморбидности и дифференциальной диагностики // Здоров’я України. — 2010. — № 4. — С. 19-20.
7. Морозова О.Г. Мигрень: проблемы классификации, диагностики и лечения // Здоров’я України. — 2010. — № 4. — С. 17-18.
8. Международная классификация головной боли: Перевод В.В. Осиповой, Т.Г. Вознесенской. — 2-е изд. — 2004. — 219 с.
9. Справочник по формулированию клинического диагноза болезней нервной системы / Под ред. В.Н. Штока, О.С. Левина. — М.: Медицинское информационное агенство, 2010. — С. 289-292.
10. Табеева Г.Р. Профилактика мигрени. Руководство. — М.: Пульс, 2008.
11. Шток В.Н. Головная боль. — М.: Медицина, 2007. — 304 с.
12. https://thejournalofheadacheandpain.biomedcentral.com/articles/10.1186/s10194-018-0903-x
13. American Academy of Neurology: Evidence-based guidelines for migraine headache in the primary care setting: pharmacological management for prevention of migraine. Accessed online November 8, 2005.
14. Arboix A., Massons J., Oliveres M. Hеadache in acute cerebrovascular disease: a prospective clinical study in 240 patients // Cephalagia. — 1994. — 14. — 37-40.
15. Boska M.D., Welch K.M.A., Barker P.B. et al. Contrasts in cortical magnesium, phospholipid and energy metabolism between migraine syndromes // Neuro- logy. — 2002. — V. 58. — Р. 1227-1233.
16. Charles A., Brennan K.C. Cortical spreading depression — new insights and persistent questions // Cephalalgia. — 2009. — V. 29. — Р. 1115-1124.
17. Chang C.L., Donaghy M., Poulter N. Migraine and stroke in young women: case-control study. The World Health Organisation Collaborative Study of Cardiovascular Disease and Steroid Hormone Contraception // Br. Med. J. — 1999. — 318. — 13-8.
18. Connor K.M., Shapiro R.E., Diener H.C. et al. Randomized, controlled trial of telcagepant for the acute tretment of migraine // Neurology. — 2009. — 22. — 970-977.
19. Gasbarri A., Armone B., Pompili A. et al. Emotional memory and migraine: Effects of аmitriptyline and sex related difference // Behav. Brain. Res. — 2008. — 189. — 220-225.

Напад мігрені: невідкладна допомога

Мігрень – напад сильного головного болю – вимагає негайного початку лікування і правильного підходу до терапії. Чим раніше розпочати лікування, тим вищими є шанси уникнути розвитку тяжких симптомів і затяжного нападу.

Зміст

Напад мігрені: ознаки

На даний час відомі два основні різновиди мігрені – мігрень з аурою і мігрень без аури. Мігрень без аури зустрічається частіше та має тяжчий перебіг, з більшою частотою нападів, ніж мігрень з аурою.

Типовими симптомами мігрені є:

• Головний біль – сильний або середньої інтенсивності, пульсуючий, зазвичай однобічний, що відчувається хворим у ділянці очниці, чола або скроні; особливістю головного болю при мігрені є посилення хворобливих відчуттів при будь-якому фізичному навантаженні.
• Нудота, не пов’язана із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, і блювота, що не приносить полегшення.
• Непереносимість світла і звуків. Дія цих подразників призводить до посилення головного болю.
• Погане загальне самопочуття, нездатність виконувати будь-яку роботу.

При мігрені з аурою появі типових ознак мігрені передують:

• Зорові порушення – поява яскравих плям або мерехтливих ліній перед очима, зниження зору або тимчасова сліпота.
• Порушення чутливості – відчуття поколювання або оніміння в будь-якій частині тіла, частіше в кінцівках.
• Порушення мови (наприклад, людина не може підібрати слова, щоб висловити свою думку). Симптоми аури виявляються окремо або в поєднанні та зникають протягом 60 хвилин, після чого розвивається типовий для мігрені головний біль та інші супутні симптоми.

Напад мігрені: тривалість

Типовий напад мігрені триває 4 години і довше. Якщо лікування розпочате вчасно і препарати обрані правильно, напад купірується швидко, в іншому випадку головний біль і супутні симптоми можуть тривати до 72 годин (3 днів). У тяжких випадках, при так званому мігренозному статусі, тривалість нападів мігрені може перевищувати 72 години.

Напад мігрені: лікування

Однією з умов ефективності лікування нападу мігрені є ранній прийом лікарських препаратів. Слід сказати, що лікарські засоби – це основа лікування мігрені, немедикаментозні методи мають лише допоміжний характер. Більшість препаратів від мігрені мають найбільш виражений ефект, якщо приймаються на етапі наростання головного болю, тобто в перші години розвитку нападу мігрені.

Напад мігрені: швидка допомога

Метою лікування нападу мігрені, що розвинувся, є усунення головного болю та інших неприємних відчуттів, нормалізація загального стану, відновлення працездатності хворої людини. Лікування, яке проводиться під час нападу мігрені, називається ліквідацією нападу мігрені та має три ступені [1].

На 1 ступені для лікування нападу мігрені використовуються прості анальгетики або нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які можна купити в будь-якій аптеці без рецепта лікаря. Це можуть бути ібупрофен, напроксен, диклофенак, ацетилсаліцилова або толфенамова кислота. Щоб лікування мігрені було максимально ефективним, один із цих препаратів потрібно прийняти якомога раніше після початку нападу мігрені. Якщо прийняти ліки занадто пізно, вони можуть мати незначний ефект або зовсім виявитися марними, оскільки під час нападу мігрені часто порушується робота травної системи.

Якщо мігренозний головний біль супроводжується нудотою і блювотою, крім анальгетика/НПЗП, лікар може призначити прийом протиблювотного препарату, наприклад, домперидону або метоклопроміду.

На 2 ступені купірування нападу мігрені також використовуються анальгетики або нестероїдні протизапальні засоби, але препарати вводяться не всередину (у вигляді таблеток або капсул), а у вигляді ректальних свічок. Найчастіше на цьому етапі застосовуються ректальні свічки диклофенаку. Форма препаратів у вигляді ректальних свічок допомагає впоратися з нападами головного болю, що супроводжується вираженим порушенням роботи травного тракту, яке ускладнює всмоктування пероральних форм препаратів.

3 ступінь лікування мігрені має на меті застосування триптанів – спеціальних протимігренозних препаратів. До цієї групи препаратів входять суматриптан, золмітриптан, ризатриптан. Знеболюючий ефект триптанів пов’язаний із впливом цих препаратів на серотонінові рецептори, розташовані в стінці судин мозкових оболонок, розширення яких відіграє провідну роль у розвитку нападів мігрені. Завдяки такому механізму дії триптани є анальгетиками, специфічними для мігрені. Найбільша ефективність триптанів відзначається при прийомі препарату в фазі наростання мігренозного болю.

Напад мігрені: як зняти

З огляду на все вищесказане, зрозуміло, що зупинити напад мігрені можна тільки за допомогою лікарських препаратів. Їх підбирає лікар після ретельного обстеження хворого та підтвердження діагнозу «мігрень». Призначений препарат пацієнт повинен завжди мати при собі, щоб прийняти таблетку, капсулу або ввести свічку якомога раніше після початку мігренозного головного болю. Чим швидше розпочати лікування, тим більша ймовірність ефективного купірування нападу.

Що стосується немедикаментозного лікування (фізіотерапія, наприклад, холодні компреси, точковий масаж, голкорефлексотерапія, ароматерапія і т.д.), воно відіграє допоміжну роль і використовується тільки для підвищення ефективності лікарської терапії. Дуже важливо спочатку прийняти лікарський препарат від мігрені й лише потім підключати додаткові методики та впливи.

Література

Використані матеріали симпозіуму № 58 «МИГРЕНЬ: СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О ДИАГНОСТИКЕ И ТЕРАПИИ». ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫЙ ПОРТАЛ ДЛЯ МЕДРАБОТНИКОВ. PROFESSIONAL MEDICAL PORTAL

1. Амелин А.В. Профилактика мигренозных пароксизмов // Новые технологии в диагностике, лечении и реабилитации неврологических заболеваний. — СПб., 2010.
2. Григорьева В.Н., Густов А.В., Корнилова Л.Е., Куликова О.А. Эффективность сочетанного применения кинезотерапии и психотерапии в лечении больных мигренью // Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С. Корсакова. — 2003. — Т. 103(12). — С. 20-25.
3. Мищенко Т.С. Мигрень: эпидемиология, диагностика, лечение, профилактика // Здоровье Украины. — 2010. — 2(13).
4. Мищенко Т.С., Мищенко В.Н. Современная диагностика и лечение неврологических заболеваний // Справочник врача «Невролог». — ООО «Доктор-Медиа», 2010. — С. 65-74.
5. Мозолевский Ю.В., Успенская О.В., Черкашин А.В. Мигренозный инсульт // Боль. — 2006. — 4(13). — 25-30.
6. Морозова О.Г. Мигрень: вопросы коморбидности и дифференциальной диагностики // Здоров’я України. — 2010. — № 4. — С. 19-20.
7. Морозова О.Г. Мигрень: проблемы классификации, диагностики и лечения // Здоров’я України. — 2010. — № 4. — С. 17-18.
8. Международная классификация головной боли: Перевод В.В. Осиповой, Т.Г. Вознесенской. — 2-е изд. — 2004. — 219 с.
9. Справочник по формулированию клинического диагноза болезней нервной системы / Под ред. В.Н. Штока, О.С. Левина. — М.: Медицинское информационное агенство, 2010. — С. 289-292.
10. Табеева Г.Р. Профилактика мигрени. Руководство. — М.: Пульс, 2008.
11. Шток В.Н. Головная боль. — М.: Медицина, 2007. — 304 с.
12. American Academy of Neurology: Evidence-based guidelines for migraine headache in the primary care setting: pharmacological management for prevention of migraine. Accessed online November 8, 2005.
13. Arboix A., Massons J., Oliveres M. Hеadache in acute cerebrovascular disease: a prospective clinical study in 240 patients // Cephalagia. — 1994. — 14. — 37-40.
14. Boska M.D., Welch K.M.A., Bar-ker P.B. et al. Contrasts in cortical magnesium, phospholipid and energy metabolism between migraine syndromes // Neuro- logy. — 2002. — V. 58. — Р. 1227-1233.
15. Charles A., Brennan K.C. Cortical spreading depression — new insights and persistent questions // Cephalalgia. — 2009. — V. 29. — Р. 1115-1124.
16. Chang C.L., Donaghy M., Poulter N. Migraine and stroke in young wo-men: case-control study. The World Health Organisation Collaborative Study of Cardiovascular Disease and Steroid Hormone Contraception // Br. Med. J. — 1999. — 318. — 13-8.
17. Connor K.M., Shapiro R.E., Diener H.C. et al. Randomized, controlled trial of telcagepant for the acute tretment of migraine // Neurology. — 2009. — 22. — 970-977.
18. Gasbarri A., Armone B., Pompili A. et al. Emotional memory and migraine: Effects of amitriptyline and sex related difference // Behav. Brain. Res. — 2008. — 189. — 220-225.