Гіпертонус у немовляти: норма чи патологія?

Підвищений тонус м’язів у немовляти може свідчити як про норму для цього віку, так і про патологію нервової системи. Як запідозрити гіпертонус і як його подолати, нам розповів дитячий невролог Медичної мережі «Добробут» Вікторія Шараєвська.

М’язовий гіпертонус – це обмеження спонтанної довільної рухової активності дитини, при цьому зростає опір пасивним рухам в ручках і (або) ніжках. Гіпертонус може бути загальний (всього організму), за гемитипом (однойменні рука і нога), а також гіпертонус тільки рук або тільки ніг.

Норма чи патологія?

Вважається, що зміни м’язового тонусу у немовляти пов’язані з неврологічними проблемами. Однак це не завжди так. Ознаки гіпертонусу можуть бути нормою для конкретного віку або конкретного стану дитини. Наприклад, на момент огляду дитина може бути голодною, їй холодно чи вона плаче через кишкові коліки тощо.

Також читайте

Шум у серці у дитини: наскільки це небезпечно, і що потрібно зробити

Важливо знати, що у дитини до 3 місяців є фізіологічний гіпертонус м’язів-згиначів. Це пов’язано ось із чим. В животі у мами дитина перебуває в позі ембріона: ніжки зігнуті в колінах, злегка розведені і притиснуті до живота, а ручки зігнуті і притиснуті до грудей, кисті стиснуті в кулачки. Після народження протягом місяця дитина продовжує підтримувати цю позу. Якщо при цьому гіпертонус в межах норми, то м’язи не повинні бути занадто напружені. За бажання завжди можна легко розігнути кінцівки, розтиснути кулачки. Після 3 місяців тонус поступово починає знижуватися і переходить в стан нормотонії, коли і згиначі і розгиначі працюють однаково. Це відбувається приблизно до 6-місячного віку.
Таким чином, м’язовий гіпертонус – це не самостійне захворювання, а симптом. Але він може свідчити не тільки про норми для цього віку, а й про патології нервової системи.

Причини патологічного гіпертонусу:

гіпоксія (кисневе голодування);

вплив токсичних, інфекційних факторів на внутрішньоутробному етапі, в період пологів або в ранньому післяпологовому періоді.

Чим небезпечний гіпертонус

Здоров’я дитини

Хлопчику довелося ламати череп: батьки розповіли про рідкісну хворобу свого сина

Можуть померти до 20: жінка розповіла історію про рідкісну хворобу одразу у трьох її дітей

У Великій Британії народилася перша дитина з трьома ДНК: подробиці

Патологічний м’язовий гіпертонус може негативно впливати на темпи рухового розвитку. При цьому відбувається неправильне формування моторних навичок. Не виключено, що в більш старшому віці виникнуть ортопедичні проблеми: порушення постави, ходи. Крім того, гіпертонус може бути симптомом доволі грізних неврологічних проблем, таких, наприклад, як церебральний параліч (ДЦП), аномалій розвитку головного мозку, обмінних захворювань тощо.

Ознаки гіпертонусу
Запідозрити гіпертонус можна ще на першому місяці, але чітко визначити, нормальний він чи патологічний, може лише лікар (педіатр, невролог). Він повинен зіставити його з рівнем рухового розвитку, даними неврологічного статусу, за необхідності – з даними нейросонографії (УЗД головного мозку). Він також визначить тактику ведення конкретної дитини.

Що має насторожити маму і стати приводом для звернення до лікаря?

Коли дитина лежить, її тільце зігнуте у вигляді дуги;
головка завжди нахилена до одного плеча і (або) повернута в один бік;
дитина у віці до 1 місяців «добре» тримає голову. Це є ознакою підвищеного тонусу потиличних м’язів;
у дитини після 3-х місяців кисті завжди стиснуті в кулачки і притиснуті до тулуба, вона не розкриває кисть для захоплення іграшки;
дитина робить переворот тільки через один бік;
коли дитина починає ставати на ніжки, опора йде не на всю стопу, а на носок або на зовнішню частину стопи. Вона може перехрещувати ноги.
У діток до року ще немає право- або ліворукості, тому будь-яка асиметрія в рухах, перевага якоїсь однієї руки повинна насторожити.

Якщо ви спостерігаєте у дитини якісь із перерахованих вище симптомів, то під час щомісячного огляду у педіатра потрібно сказати йому про свої підозри. Якщо педіатр дійсно констатує патологічний м’язовий гіпертонус, він може наполягти на необхідності консультації невролога. Діти, у яких зберігається м’язовий гіпертонус після 6 місяців, повинні бути оглянуті дитячим неврологом.

Як впоратися з гіпертонусом

Лікар призначає дитині з гіпертонусом розслаблювальний масаж з елементами лікувальної фізкультури, плавання, зарядку на фітбольному м’ячі, фізіотерапевтичні процедури, за необхідності – медикаментозну терапію.

Також читайте

Чому дитина зригує

Під час лікування основне завдання лікаря – визначити, який обсяг і вид допомоги необхідний конкретній дитині, і зробити правильні призначення. Завдання мами – виконувати приписи спеціаліста. Мама вдома може самостійно виконувати з дитиною зарядку на м’ячі і плавати, але тільки після відповідного інструктажу. Лише робота тандему – лікар, масажист з одного боку і батьків з іншого – призводить до гарних результатів.

За гіпертонусу не можна:

під час плавання виконувати пірнання;
проводити динамічну гімнастику, оскільки вона чинить тонізувальну дію;
виконуючи зарядку, проводити пасивні рухи в ручках і ніжках «через силу».

УЗД тазостегнових суглобів у немовлят: підготовка та проведення, норма кутів

З появою малюка у батьків додаються приводи хвилювання. У перший рік у немовляти відбувається становлення організму, налагоджується робота всіх органів, він додає у вазі, постійно зростає. Ідилію можуть зіпсувати неприємні деталі, наприклад, дисплазія кульшового суглоба – проблема, яка потребує обов’язкової терапії.

Що таке дисплазія тазостегнових суглобів у дітей

Це патологія, але не серйозна хвороба, яку часто називають уродженим вивихом стегна. При дисплазії спостерігається неповноцінність кульшових суглобів з порушенням будови кісток, м’язів, зв’язок, суглобів та нервів. Перші ознаки патології можуть побачити і батьки:

• у грудничка одна ніжка коротша;
• складки стегон та сідниць неоднакові;
• не вдається розвести ніжки в колінах і, спрямовуючи в сторони, торкнутися столу.

При огляді немовляти лікарем виявляється симптом зісковзування – доведений метод визначення патології. Коли немовляти укладають обличчям нагору і повільно розводять ніжки на всі боки, відчувається поштовх. Як правило, вивих тазостегнових суглобів буває одностороннім, найчастіше характерний для лівого стегна. За статистикою дівчинки менш стійкі до проблем із суглобами – у них дисплазія діагностується частіше, ніж у сильної статі.

Якщо цю патологію у грудничка залишити без уваги, до 2-3 років у нього можуть сформуватися серйозні запальні процеси, що супроводжуються болями, вивих стегна та кульгавість на решту життя. Щоб цього не допустити, батькам дуже важливо помітити характерні ознаки та звернутися до гарного ортопеда. Позитивні прогнози дають на початку лікування в перші 6 місяців життя немовляти. Для виявлення патології потрібно УЗД суглобів. Лікар Комаровський радять батькам робити процедуру одразу після народження дитини.

Підготовка дитини до ультразвукового обстеження

УЗД тазостегнових суглобів у немовлят – безболісна процедура, яка не вимагає спеціальної підготовки. Щоб обстеження пройшло без проблем, рекомендується дотримуватися деяких рекомендацій:

1. Одяг потрібно підібрати такий, щоб нижня частина легко знімалася для проведення УЗД новонародженого. Особливо це актуально в холодну пору.
2. Новонароджений має бути ситим, спокійним – його активність негативно позначиться на результатах УЗД.
3. Якщо немовля капризує, погано почувається, процедуру бажано скасувати.
4. Годувати можна. Якщо зробити це за півгодини до УЗД, малюк не зригуватиме їжу.

Як роблять УЗД немовлятам

Спочатку фахівець переконується в тому, що малюк спокійний, лише після цього починає працювати. УЗД тазу у новонароджених роблять у лежачому стані. Грудничка укладають на спину, на обстежувану площу наносять гіпоалергенний гель. Далі фахівець приступає до огляду кульшових суглобів за допомогою датчика апарату. Грудничка під час УЗД повертають на один, потім на інший бік, щоб визначити стан стегон. Усі дані виводяться на монітор. Діагностику за допомогою УЗД не можна проводити частіше, ніж двічі на 30 днів.

Розшифровка УЗД тазостегнових суглобів

Більшість апаратів для УЗД мають програмне забезпечення за методикою Graf. Для досвідченого лікаря дослідження дуже просте, а інформація легко відтворити. Методика полягає у розгляді суглоба в коронарній площині, побудові кількох ліній та кутів. Дані відображаються на екрані, по них лікар оцінює розташування головки стегнової кістки, стан вертлюжної западини, кісток і тканин, що оточують їх, визначає відхилення. Усі висновки зберігаються та підшиваються у медичну картку.

Норма кутів тазостегнових суглобів у дитини

Існують стандарти УЗД, характерні для кожного дитячого віку. Там і орієнтуються під час проведення діагностичного дослідження. Цікаво, що показники суттєво відрізняються від результатів дорослих. Для отримання результатів УЗД тазу у немовлят лікар проводить лінії, що утворюють кути бета та альфа. Перший означає рівень кісткового підвищення вертлюжної ямки, другий – ступінь наявності хрящового простору вертлюжної западини.

Точна норма (тип 1 А) наступна: якщо провести лінію через зовнішню зону клубової кістки та нижню частину малого м’яза сідниці, вона повинна вийти горизонтально прямою. При цьому в місці переходу в хрящ вертлюжної западини вона згинається. Норма УЗД тазу у немовлят: кут альфа – понад 60 градусів, бета – менше 55 градусів. При патологічному розвитку результати зовсім інші.

Відхилення від показників норми

Вивчіть, які відхилення можуть бути зафіксовані у немовлят за допомогою УЗД:

1. При вивиху кут альфа менший за 43 градуси. На результатах видно: головка стегнової кістки поза западини, губа перебуває над нею, вивернута. Жирова та сполучна тканини заповнюють всю зону западину.
2. При підвивиху кут альфа від 43 градусів, бета понад 77 градусів. При цьому губа із зміненою структурою, а область стегнової кістки трохи виступає за межі западини.
3. Показники передвивиху: бета -70-77 градусів, альфа – 43-49. Головка дома, у центрі, без виступу, але недостатньо покрита хрящової тканиною.