Пари за глухістю та дзвінкістю утворюють і м'які звуки: [дʹ] — [тʹ], [зʹ] — [сʹ] тощо. Щоб запам'ятати глухі приголосні, завжди пригадуйте фразу «Цап хоче фісташки», а дзвінкі — «Буде гоже ґедзю у джазі». Звуки [в], [м], [н], [л], [р], [й] не належать ні до дзвінких, ні до глухих.
Глухі приголосні перед дзвінкими шумними в середині слів вимовляються як відповідні дзвінкі: боротьба [бород`бá], вокзал [воґзáл]. Також у тісних словосполученнях: ось де [óз`де], хоч би [ходжбú].
Фрази для запам'ятовування: БуДе ГоЖе ҐеДЗю у ДЖаЗі — дзвінкі приголосні. УСе Це КаФе «ПТаХ і ЧаШа» — глухі приголосні.
Дзвінкі приголосні — це звуки, які утворюються за допомогою голосу і шуму. Глухі приголосні — звуки, які утворюються за допомогою тільки шуму. Візьміть до уваги! Решта приголосних звуків не утворює пар.
В українській мові є такі м'які приголосні: [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [дз'], [р']. Запам'ятати ці приголосні можна, вивчивши таку фразу: «Де Ти З'їСи Ці ЛиНи, аДЗуР». Звук [й] завжди м'який.
ДЗВІНКІ та ГЛУХІ приголосні звуки. Дзвінкі приголосні звуки утворюються з голосу і шуму. Вони поділяються на: • сонорні [в],[м],[р],[р’],[л],[л’],[н],[н’],[й], у яких при вимові голос переважає над шумом;