Вибачення в українській мові

Сьогодні наше розслідування придивиться до тих слів та фраз, які допомагають нам ліквідувати (хоча й не завжди) незручні (а часто – й критичні) ситуації, причиною яких ми випадково (чи й зумисно) стали. У матеріалах Звідки взялися “спасибі” та “дякую”, Побажайте решті, чого хочете собі та Не-добро не-пожалувати! ми вже говорили про різні формули словесного етикету. Тепер настала черга для засобів вибачення.

Вибачення – це прохання, звернене до когось, із метою отримати прощення за провину. Висловлюється воно у специфічній ситуації, коли хтось усвідомив, що вчинив неправильно, провинився, і тепер намагається спокутувати цей “гріх”, використовуючи спеціальні етикетні мовні формули. Для іменника вибачення словник подає такі значення: “1. Поблажливість до кого-небудь винного, до провини; прощення за провину. 2. Прохання вибачити”.

Як не дивно, але я ще памʼятаю ті часи, коли просити вибачення у громадському транспорті, якщо випадково наступиш на ногу, було модним. Не сприйміть це за старече бурчання, але то є факт. Щоправда, я й зараз це роблю, однак часто на мене лише здивовано дивляться. Може, не тими маршрутами їжджу? Однак попри “немодність” я все одно намагаюся бути ввічливим/увічливим (“Який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, любʼязність; чемний // В якому проявляється уважність, любʼязність”) або ґре́чним (“Шанобливо ввічливий у поводженні з людьми; чемний // Який виражає шанобливість, увічливість”). І у відповідній ситуації прошу пробачення / пробачити / вибачення / вибачити (“Пробачатися перед ким-небудь, перепрошувати когось”). Або й використовую підкреслено ввічливу формулу вибачте ласкаво // даруйте ласкаво (“Прохання бути поблажливим”). І тоді мене вибачають (“Виявляють поблажливість, прощають провину”). Або ні.

Словом же вибачитися / вибачатися (“Просити вибачення, усвідомлюючи свою провину”) не просять про поблажливість, а називають відповідний процес. Коли ж використовують варіант “вибачаюся” або – ще гірше – “я вибачаюся”, то звучить буквально “прошу вибачення в себе” (порівняймо: одягаюся (“одягаю себе”), умиваюся (“умиваюся себе”) – тут дія спрямована на її виконавця, а це логічно не узгоджується із ситуацією, коли з проханням звертаються до когось). “Вибачаюся” – це констатація факту (“Я щось роблю”), а треба – спонукати когось (у кого просимо вибачення) до дії: вибач(те) – “зробіть”. Коли хочуть заперечити, виявити незгоду, кажуть вибачай[те] / вибач[те].

“Вислів “вибачте (вибач)”, – зазначають І. Гуменюк та Г. Білавич, – запозичено українською мовою з польської, де воно первісно означало “побачити, роздивитися, розпізнати”. Нове значення розвинулося під впливом значення “недобачити, пропустити”, звідки й українське “пробачити” й “перебачити” В українській мові з цим значенням воно уживається з XVII ст.”.

Те саме значення, що й вибачати, має дієслово пробачати / пробачити. Тому коли хочуть попросити вибачення за щось зроблене, використовують одиниці пробачте / пробачайте, а також фразу прошу пробачити. Ці ж варіанти можуть уживатися як вставні компоненти (тоді вони виражають сумнів, протест, заперечення, незгоду з чим-небудь тощо).

Так само констатаційне (як і “вибачитися / вибачатися”) значення несе слово пробачатися / пробачитися. Водночас воно означає також “не вважатися за провину, прощатися”.

Сталі вислови пробачте (пробачайте) / вибачай[те] на [цьому (цім)] слові, пробачте (пробачайте) за грубий вислів та прости (простіть, прощайте) на [цьому (цім)] слові використовуються тоді, коли просять вибачення за вживання в розмові різких або непристойних слів.

У деяких діалектах слово пробачати означає “пророкувати”.

Синонімом (у своєму першому значенні) до згаданих слів є перепрошувати (діалектне перепрошати), перепросити (розмовне перепрохати) – “просити вибачення; вибачатися”. Це значення може підсилюватися: [дуже] перепрошую (діалектне [дуже] перепрошаю) – “прошу вибачення”. У розмовному ж мовленні “перепрошувати” синонімічне до “просити” (просити та перепрошувати – “дуже просити”), а також має значення “просити всіх або багатьох, одного за одним”. Діалектне значення дієслова перепрошувати / перепросити – “розпитувати”. За походженням ці вибачальні формули – кальки (тобто копії) з польських “пшепрашам” і “за пшепрошенієм”. Спочатку вони були поширені на західних територіях України. Однак з часом їх почали активно використовувати і в літературномовній практиці.

Ще одне слово, за допомогою якого можна попросити вибачення / прощення, – це дарувати. Щоправда, його першим та другим значенням є “передавати що-небудь у власність як подарунок” та “наділяти, обдаровувати”, а вже третім – вибачальне. Фразеологічно можуть дарувати життя (“Залишити живим засудженого до страти; помилувати” і “Не вбити, відпустити на волю (про тварин і т. ін.)”), а також – дарувати свободу (застаріле – “звільняти з-під увʼязнення”). У розмовному мовленні може вживатися варіант подаруватися у значенні “вибачити один одному”.

Водночас у нашому лексиконі є ще й слово прощати – “пробачати чию-небудь провину; виявляти поблажливість до когось”.

У формі наказового способу (прости, простіть) функціонує у значенні вставного слова (“Уживається при звертанні до кого-небудь як ввічливе попередження про що-небудь, як вибачення за щось сказане або зроблене”). Ілюстрацію цього можна побачити у прислівʼї “Тепер уже, простіть, яйця старіші, як кури”.

Також у формі наказового способу (прощай, прощайте) це дієслово вживається: а) як “прощальний вигук, формула прощання при розлуці, розставанні, а також наприкінці листа”; б) тільки в однині – “для вираження неминучості втрати, необхідності розлуки з ким-, чим-небудь (з відтінком наслідковості)”.

Фразеологізм [хай (нехай)] Бог (Господь, Мати Божа, небо тощо) прощає (простить) слід використовувати тоді, коли треба відповісти тому, хто просить прощення за провину. Також він синонімічний до вживаного як вставний компонент фразеологізму прости Господи, який “указує на різкість висловлювання, судження і т. ін.”.

Слово “прощення”, крім того, що називає дію за значенням “прощати”, також має значення “поблажливість до кого-небудь, скасування кари; помилування”. Фігурує воно й у фразеологізмі просити (благати, молити і т. ін.) прощення – “просити пробачити провину; просити поблажливості до кого-небудь; просити помилування”.

Є в нашому лексиконі ще й слово проще́нність – абстрактний іменник до проще́нний (“Якого можна простити”). Від цього прикметника слід відрізняти про́щений – дієприкметник до “простити”. Він уходить до церковного терміна Прощена неділя – останній день Масниці й остання неділя перед Великим постом – тим періодом, у який людина проходить не тільки і не стільки фізичне, скільки духовне очищення. У Прощену неділю відбувається підготовка до цього: просячи один в одного пробачення, християни розпочинають піст очищеними від гріхів. Це дає змогу підійти до Великодня з чистим серцем.

“У Прощену неділю, – пишуть “Українські новини”, – на фразу “Прости мені” прийнято відповідати “Бог простить”. На це є причина, адже в цієї фрази насправді є продовження: “Бог простить – і я прощаю”. Коли людина просить пробачення, вона просить не суду, не того, щоб повністю розібрати ситуацію, а визнає, що принесла біль і жалкує про це. І інший, прощаючи, розуміє, що борги можуть і залишитися, але він теж не судить. Слова “Бог простить” означають, що і я грішник, я тобі не суддя. В цьому суть прощення”.

Отже, слова та формули прощення / пробачення – це не тільки засоби мовного етикету, без яких неможливе наше життя. Це ще й знаки-символи, що мають глибоке філософське підґрунтя, на яке спираються звичайні людські стосунки. Чи вони апріорі завжди незвичайні?

Ілюстрація: ”Повернення блудного сина”, фрагмент. Рембрандт ван Рейн. Близько 1666-1669 року. Полотно, олія.

Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]

Блог проф. Пономарева: повідомити кого чи кому?

Дієслово повідомляти потребує після себе додатка і в давальному, і в знахідному відмінку. Між цими двома конструкціями є невелика значеннєва відмінність. Коли повідомляти (повідомити) дорівнює слову казати (сказати), вживаємо вам (нам, тобі, мені). “Брат повідомив мені, що завтра їде до столиці”. А коли після повідомити стоїть прийменник про, використовуємо вас (нас, тебе, мене). “Нас повідомили про те, що іспитову сесію перенесено на два тижні”.

Кілька запитань поставив Дмитро Мурашко з Харкова.

Підтвердження чого чи чому?

Правильна форма в цій конструкції – підтвердження чого. Підтвердження правильности моєї позиції, підтвердження цього факту, підтвердження ваги доказів тощо.

Слово розмірно – синонім до ритмічно. Наприклад: “Розмірно, одна за одною, накочувалися прибійні хвилі” (Микола Трублаїні). Прислівники відносно і порівняно не є синонімами до розмірно. Відносно – те саме, що стосовно, а порівняно вживається, коли йдеться про зіставлення чогось із чимсь.

Чи можна вживати слово співробітничати?

Можна, але краще співпрацювати.

Дмитро Бондаренко пише, що його англомовні знайомі не використовують звук “г” в словах highway, Hollywood та інших з літерою h.

Звук, позначуваний латинською літерою h як х сприймають лише носії російської мови, в якій немає фонеми г. В українській мові, відповідно до історично сформованої традиції, ми його передаємо через г. Голлівуд, Гельсінкі, Йоганнесбург, госпіс, гакер, секонд-генд. Українці, що мешкають у США, Канаді та інших країнах, свої прізвища пишуть Holub, Holyk, Hrytsenko. Був такий губернатор Канади – Hnatyshyn. Росіяни подавали його прізвище як Хнатишин, замість Гнатишин, але то їхня справа, а нам робити своє.

Володимир Сабат із Дрогобича запитує, як правильно відмінювати назву американського міста Омаха.

Відмінюємо так: Омаха, Омахи, Омасі, Омаху, Омахою, в Омасі, кличний відмінок Омахо.

Читачка Христина цікавиться, як перекласти з російської мови мелкоячеистый и крупноячеистый.

Ячейка має кілька українських відповідників. У сітці, при плетінні – вічко, у біології – комірка, про організацію – осередок. Коли йдеться про сито, про що пише читачка, то має бути дрібновічкове і великовічкове сито.

Відповіді на запитання інженера-будівельника Сергія Козовника.

Схема розташування чи схема розміщення?

Краще схема розташування колон споруди.

Площадка чи майданчик?

Майданчик, по в українській мові площа не має суфікса -дь, тож площадки нема від чого утворювати.

На відмітці чи на позначці?

На позначці.

Масштаб чи маштаб?

Пишемо масштаб, хоч вимовляємо маштаб, без с.

Нового доброго словника будівельної термінології поки що немає, але можна користуватися перекладним тритомним російсько-українським словником, який витримав кілька видань, а також англійсько-українським чи українсько-англійським словником наукової мови Ольги Кочерги та Євгена Мейнаровича у двох томах, виданим у Вінниці 2010 року.

Свої запитання надсилайте на адресу [email protected] (зверніть увагу: адреса тимчасово помінялася!), вказавши в темі листа “Запитання до професора Пономарева”. Якщо Ви хочете запитати про значення котрогось слова, будь ласка, спочатку загляньте до словника – можливо, там уже є відповідь на Ваше запитання.

Вибачте мене чи вибачте мені? Блог Пономарева

Українською мовою потрібно казати вибачте мені, вибачте нам.

А як краще:болить мене чи болить мені?

Правильно – болить мені, болить у мене. Наприклад, болить мені голова, серце; болить у мене голова, серце. Болить мене — діялектний вислів.

Сергій Воронов просить дати переклад слів целеполагание і раскладка (клавіятура планшета, комп’ютера).

Українською мовою целеполагание — цілевизначення, раскладка — розкладка.

Людмила Фламманн запитує, як правильно казати: засоби миття та чищення чи засоби для миття та чищення?

Правильно засоби для миття та чищення.

Запитання від Оксани Таран. Чи є семантична відмінність між лексемами пліснява, плісень і цвіль?

“Словник української мови” в 11 томах подає їх із ремаркою “те саме”. Значеннєвої відмінности немає.

Пліснява, плісень, пліснявка — морфологічні синоніми, а цвіль — лексичний синонім до названих слів.

Як сполучається слово раз із числівником півтора? У деяких джерелах читаємо у півтора раза, у 2,8 раза і так далі. Инші словники рекомендують розмежовувати часовий відтінок (одного разу, кожного разу) і кількісний (у 1,5 раза).

Однак “Словник української мови“ в 11 томах і словник В. Бусела в усіх випадках дають закінчення -у: раз – разу.

Іменник раз у всіх словниках подано з закінченням -у. Але оскільки іменники чоловічого роду з вимірювальною семантикою в родовому відмінку однини мають закінчення -а (3,5 метра, 2,5 літра), то в таких випадках іменник раз варто вживати з -а: 1,5 раза, 3,8 раза тощо.

Форма разу залишається за часовим значенням цього іменника: минулого разу, того разу (див. К. Городенська. Українське слово у вимірах сьогодення. — К., 2014. — С. 103-104).

Читачка Катерина хоче знати, як правильно писати українською мовою російське прізвище Куликов: Куліков чи Куликов.

Правильно Куликов, бо походить від назви птаха Кулик.

Український правопис рекомендує між свистячими й шиплячими звуками та між групами приголосних уживати прийменник із. І наводить приклад: разом із сходом сонця. Водночас варіянт зі рекомендовано вживати перед сполученням приголосних на початку слова, і вжито приклад війнув зі сходу. То як правильно – із сходом чи зі сходом?

Правильні варіянти: зі сходом сонця і вітер війнув зі сходу.

Надсилайте запитання професору на адресу [email protected]! Відповідь має з‘явитися упродовж одного-двох місяців. Перепрошуємо за затримку – запитань дуже багато.

Будь ласка, зверніть увагу, що професор Пономарів користується Проєктом українського правопису 1999 року, тож слова на кшталт инший чи варіянт – це не помилки.