Що Біблія говорить про віру?

У посланні Євреям 11:1 сказано: «А віра – то підстава сподіваного, доказ небаченого». Імовірно, жодна інша складова християнського життя не є важливішою за віру. Ми не можемо її купити, продати або поділитися з кимось. Отже, що таке віра та яку роль вона відіграє в християнському житті? Словник визначає віру як «переконання, прихильність або довіру до когось чи чогось, зокрема без логічних доказів». Інше визначення віри: «довіра й посвячення Богові». Біблія значно більше говорить про віру та її важливість. Справді, вона настільки важлива, що без неї ми не можемо бути з Господом і догодити Йому (Євреям 11:6). Вірити означає покладатися на єдиного, істинного Бога, фактично не бачачи Його.

Звідки походить віра? Віра – це не те, що ми викликаємо в собі самі; ми з нею не народжуємося і вона не є результатом вивчення чи прагнення до духовного. В Ефесянам 2:8-9 написано, що Бог дає віру як дар, а не тому, що ми заслужили чи гідні її. Вона не від нас, а від Господа. Ми не можемо домогтися її силою чи зробити вибір на її користь. Вона просто дана нам Богом разом із Його благодаттю та милосердям, згідно з Його святим планом і цілями; завдяки цьому вся слава належить Йому.

Навіщо нам потрібна віра? Господь відрізняє тих, хто належить Йому, від усіх інших за допомогою віри. Все надзвичайно просто – нам потрібна віра, щоб догодити Богові. Йому приємно, коли ми віримо в Нього, хоча й не можемо Його бачити. Послання Євреям 11:6 повідомляє, що «тим, хто шукає Його, Він дає нагороду». Це не означає, що ми віримо в Господа, просто щоб отримати щось від Нього. Однак Він із радістю благословляє тих, хто покірний і вірний Йому. Ми бачимо прекрасний приклад цього в Луки 7:50. Розмовляючи з грішною жінкою, Христос дає нам уявлення про те, в чому полягає користь віри: «Твоя віра спасла тебе, – іди з миром собі!». Жінка поклалася на Ісуса з вірою і Він винагородив її за це. Врешті-решт, віра – це те, що підтримує нас до кінця, тому що саме завдяки їй ми знаємо, що пробуватимемо на небесах із Богом усю вічність. «Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю, бо досягаєте мети віри вашої – спасіння душам» (1 Петра 1:8-9).

Приклади віри. 11-й розділ послання Євреям відомий як «розділ віри», тому що в ньому описані подвиги віри. Завдяки вірі Авель приніс жертву Господу (вірш 4); завдяки вірі Ной спорудив ковчег, не знаючи, що таке дощ (в. 7); вірою Авраам покинув свій дім, послухавшись Божого повеління піти в невідомий край, а потім добровільно запропонував свого єдиного сина в жертву (8-10, 17); вірою Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипту (23-29); вірою Рахав прийняла ізраїльських вивідувачів і врятувала своє життя (в. 31). У цьому розділі згадується багато інших героїв віри, «що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців» (33-34). Очевидно, що наявність віри демонструється діями.

Віра – наріжний камінь християнства. Без демонстрації віри й довіри Богові ми не маємо місця поруч із Ним. Ми переконані в Його існуванні завдяки вірі. У більшості людей є туманне уявлення про те, яким є Господь, але їм не вистачає поваги, необхідної, щоб Він посів особливе місце в їхньому житті. Цим людям бракує істинної віри, необхідної для вічних стосунків із Богом, Який любить їх. Іноді нам може бракувати віри, проте, оскільки це Божий дар Його дітям, іноді Він дає випробування, аби підтвердити реальність нашої віри, а також зміцнити її. Тому Яків радить нам вважати це за «повну радість», бо випробування нашої віри дають терпеливість, і ми зростаємо в ній, надаючи докази того, що наша віра є реальною (Якова 1:2-4).

Що Біблія говорить про віру?

Як правильно вживати прикметник “вірний”?

В мережі є багато інформації стосовно даного питання, але як все-таки правильно вживати вказаний прикметник?
Зображення з сайту Мова — ДНК нації яка відповідь є вірною?
вірно сказано
вірний друг
вірний шлях
вірна дружина

3 Answers 3

На захист усієї множини значень слова «вірний»

На цій сторінці користувач maksymus (засновник спільноти ua_etymology і деяких інших спільнот про українську мову) достатньо переконливо (на мою думку) доводить недоречність спроб збіднити множину значень слова «вірний».

• Вже в XI ст. (в старослов’янські пам’ятки) знаходимо вжиток слова «вѣрьнъ» у значенні «’αξιόπιστος, достовірний, правильний», а також «вѣрьно» у значенні точно.
• У XIII — XIV ст (давньокиївський період) «вѣрьныи» зустрічається у збірках у значенні «правильний, істинний», наприклад:

Ві́рний, a[dhectivum]. glaubig; 2) true; 3) richtig. Ві́рність, -ости f[emininum (substantivum)]. Treue; 2) Richtigkeit.

Раптове зникнення значення «правильний» у слова «вірний» напочатку XX століття після дев’яти століть його існування видається малоймовірним.

P. S.: А ще деякі пуристи вважають, що в українській мові, навпаки, немає слів «правильний» і «правильно», бо в «Словарі» Грінченка їх немає, лише «вірний» (зверніть увагу на значення 2 — «истинный, дѣйствительный») — але це вже, на мою думку, інша хибна надмірність.

Офіційна позиція

При цьому я не можу не зазначити, що в «Словник української мови» в 11 томах 1970-х років, а разом з ним і «Словник української мови» в 20 томах 2010-х років подає в слові «вірний» значення 2 «те саме, що пра́вильний 1» з помітами «розм[овне]» і «рідко[вживане]». Оскільки останній словник виданий під егідою Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук України, є порівняно сучасним і не суперечить іншим виданим ними словникам, то це можна вважати їхньою офіційною позицією. З якою я особисто, однак, не погоджуюсь.

Колись пан @Sasha вказав на ось таку ланку-обговору пана Максима, яка на штиб «проти пуризму» і де:

Просить поглянути на наступні етимолоґічні словники.

ве́ра,

ве́рить, укр. вíра, др.-русск., ст.-слав. вѣра πίστις (Супр., Клоц.), болг. вя́ра, сербохорв. Bjȅpa, словен. véra, чеш. víra, польск. wiara, в.-луж., н.-луж. wjera.

Родственно авест. var- “верить”, varǝna- “вера”, осет. urnyn “верить”; см. Мейе, Et. 169. Далее, вероятно, сюда же д.-в.-н. wâra ж. “правда, верность, милость”, др.-исл. vár “обет, торжественное обещание”, д.-в.-н. wâr “правдивый, верный”, др.-ирл. fír “правдивый, истинный”, лат. vērus “истинный, правдивый”, гот. tuzwērjan “сомневаться”, unwērjan “досадовать”; см. Уленбек, Aind. Wb. 293; Торп 395; Траутман, BSW 351; Педерсен, Kelt. Gr. 1, 50; Вальде 825.

віра¹ «довірʼя, впевненість; релігія», вір (у виразі брати на вір «на віру»), віри́тель «кредитор», ві́рник «довірена особа; [парафіянин ВеУг]» [вірня́нка] «вірна дружина», [віру́тник] «вірник», ві́рщик, [вірʼя́н] «сват», [ві́рисний] «імовірний, вірогідний» Ж, ві́рний, [віру́тний] «дійсний, справжній», ві́рчий, ві́рити, ві́рувати, ві́рую «credo», безві́рник, безві́рʼя, дові́ра, дові́рливий, довіря́ти, достові́рний, [запові́рити] «ввірити» Ж, [зві́рість] «звірка», [зві́рки] Ж, зві́рник, звіря́ти, звіря́тися́, зневі́ра, зневі́рʼя, зневі́ритися, неві́ра, неві́рник, неві́рство, неві́рʼя, [недові́р] «недовірʼя»; недовірок» Ж, недо́вірок, недові́рʼя, недові́ркуватий, недові́рливий, пере́вірка, переві́рник, перевіря́ти, пові́рка, пові́рник, пові́рʼя, пові́рити, прові́рка, провіря́ти, сповіря́ти, спроневі́ритися, уві́ритися;

російська, білоруська, македонська ве́ра, давньоруська вѣра, польська wiara, чеська víra, совацька viera, верхньолужицько, нижньолужицька wěra, болгарська вя́ра, сербохорватська вјěра, словенська véra, старословʼянська вѣра;

прасловʼянська věra < *vēra;

споріднене з авестійська var- «вірити», varəna- «віра», осетинська urnyn «вірити», готська tuzwērjan «сумніватися», давньоісландська vár «обіцянка», давньоверхньонімецька wâra «правда, вірність, милість», середньоверхньонімецька wār «дійсний, справжній», нововерхньонімецька wahr (те саме), латинська vērus «дійсний, справжній, істинний», ірландська fir «вірний»; індоєвропейська *u̯ēr- «справжній».

Шанский ЭСРЯ 1 3, 53—54; Фасмер 1 292—293; Преобр. 1 101; Brückner 611; Machek ESJČ 690—691; БЕР 1 217—218; Стоянов 42; Skok 3 602—603; Pokorny 1165–1166.

Наголошує, що така помилка через недодавання до наступного словника словника «вірний».

• В.слову – на сло́во ві́рний.
• Ве́рнымоставаться кому – держа́тися кого́;

• Указатьве́рныйпуть – показа́ти правди́вий шлях.
• Ве́рныйоригиналу – згі́дний з перво́писом;

Зазначає, що слово за совітські часи значення «правильний» вернули до словників на шкоду иншим, з чим треба теж боротися і наводить наступне:

Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний

Прикметник вірний і прислівник вірно з якогось часу не тільки витискають з ужитку інші, більш відповідні слова, а й набирають невластивого їм значення. Не тільки в діловій мові, а й у сучасних художніх творах ми часто натрапляємо на ці слова в значенні «правильний, певний»: «Учинити напад на аеродром — це все одно, що повести на вірну загибель сотню бійців»; «Дрімлюга знайшов вірний шлях»; «Ти стоїш на вірній дорозі»; «Сама глибинами серця відчувала — вірно робить син».

А тим часом в українській класиці й фольклорі цих слів уживали в далеко вужчому значенні, надаючи їм поняття тільки відданості: «Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная» (народна пісня); «Без вірного друга великая туга» (прислів’я); «Хто вірно кохає, той часто вітає» (М. Номис).

Якщо в фразі йдеться не про відданість, а про правильність, слушність, правдивість, тоді треба вдаватись до інших прикметників і прислівників: «А щоб певна була правда, — нехай шлях покаже» (Т. Шевченко); «Землі своєї зелень і блакить любив я серцем і на схилі віку хотів про це правдиво повістить» (М. Рильський); «Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям» (О. Донченко); «Надія теж не докучала розпитами. Також відкладала до слушного вільнішого часу» (Я. Баш); «Сьорбаючи чай, Артем чекав на слушну хвилину…» (А. Головко).

З цих прикладів само собою випливає, що в наведених на початку фразах слід було написати: «на певну загибель», «правдивий шлях», «на правильній (на правдивій) дорозі», «слушно робить син».

Іноді поряд із прикметниками правильний, поправний уживають і прикметника вірний у таких висловах: вірний переклад, вірний рисунок (малюнок), цебто — відповідний оригіналу, натурі, точний (Словник за редакцією А. Кримського).

І пише на кінець: сучасні словники ради не знають і знов схиляються до пуризму, дадаючи примітку розм. (зі вказівкою на словника):

2. розм., рідко. Те саме, що правильний

1; правдивий, точний.

А шлях наш — вірний, бо це — шлях, до якого рано чи пізно неминуче прийдуть і всі інші країни (Ленін, 33, 1951, 131); — Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді ми поставимо вірний діагноз (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 35).

По-перше, пуризм — це не щось погане.

По-друге, не згадали: існує старіший словник без згадки правильний.

Ві́рний, -а, -е. Вѣрный, преданный.

Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Нп. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47.

2) Истинный, дѣйствительный.

3) Правовѣрный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ном., стр. 290, № 3.

Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.

По-третє, це цілком нормально, коли найперше значення не цілком відповідає сучасному. Ба, таке і з правильний (по тому ж Фасмеру).

По-четверте, рідко буває двох цілком замінних слів (коли не враховувати нові чи явні запозичення, чого не сказати про тут), бо словам притамана «забарвленість». До слова вірний → віра; правильний → правда, право;

Тому! Бажано вживати ясні слова, коли не бажаєте плутати читача чи слухача. І цьому підкреслюють «пуристи».

Вірні слова, вірна відповідь — це коли належно, особливо коли до вподоби. Порівняйте до «ваша правда».

А правильна відповідь на, наприклад, уроках.

Було би непогано додати значення иншого слова з старого словника Желехівського, сторінка 732

Правильний f regelmäßig, gesetzmäßig, richtig.

Правильність Regelmäßigkeit, Gesetzmäßigkeit, Correctheit.

Відчувається відміність і жорсткість. Не дивно, бо подібна ріжниця існує між right та correct чи korrekt та richtig. Слова regelmäßig (константа), gesetzmäßig (правомірно, по закону) вже самі по собі жорсткі.

Коротко. Сorrect — правильно і «не обговорюється»; Right — правильно по моралі чи просто думки (коли до вподоби).