Блог | Про що свідчить спроба ліквідації колаборанта Ігоря Корнета

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

На цей час вже відомо ім’я одного “зіркового” з постраждалих від вибуху у барбершопі на вулиці Демьохіна у Луганську, який стався 15 травня 2023 року. Серед постраждалих оголошено 7-х людей, четверо з яких перебувають у тяжкому стані, зокрема “міністр” так званого “мвд лнр” колаборант ігор корнет. Спочатку не повірила новинам, але вже є скажемо так офіційне повідомлення від “влади” “лнр”.

Бо вже виклали у соцмережі повідомлення, що по факту підриву так званий слідчий комітет відкрив карну справу.

Цитую мовою оригіналу: “СУ (следственным управлением) СКР по Луганской Народной Республике возбуждено уголовное дело по признакам преступления, предусмотренного частью 3 статьи 30 пунктом “а”, пунктом “е” части 2 статьи 105 УК (Уголовного кодекса) РФ (“Покушение на убийство”), частью 1 статьи 222.1 УК РФ (“Незаконное приобретение взрывчатых веществ или взрывных устройств”) и статьей 317 УК РФ (“Посягательство на жизнь сотрудника правоохранительного органа”).

Следствие установило, что сегодня примерно в 13:50 минут в салоне красоты, расположенном по улице Демехина в Луганске, сработало взрывное устройство.

У следствия имеются достаточные данные полагать, что взрывное устройство, заложенное неустановленными лицами, сработало с целью посягательства на жизнь сотрудника правоохранительного органа , – отметили в Следкоме.

Следователи первого отдела по расследованию особо важных дел СУ СК России по Луганской Народной Республике осмотрели место происшествия, допросили свидетелей и очевидцев, изъяли представляющие интерес для следствия предметы, назначили необходимые экспертизы.

“В настоящее время организован комплекс необходимых следственных действий и оперативно-розыскных мероприятий, направленных на установление всех обстоятельств совершенных преступлений, а также лиц, к нему причастных”, – добавили в пресс-службе”.

Чому не повірила? Бо останнім часом корнет не сував носа в “республіку” й сидів у Ростові, де під захистом російських кураторів топчеться уся верхівка “лнр”, бо…Але про це більш розлого.

От щось подібного – я маю на увазі підриву чи знищення когось з “строителей республіки” – я очікувала. Бо ж на фронті у колаборантів та росіян не все так, як очікувалося та було обіцяно проросійському споживачу.

Бо після переробки прилєпіна у самовар путіна, стало очевидним, що будуть зачищати тих, хто стояв на початку війни, був фундаментом формування суспільної думки, “республік” та має зиск від продовження війни й виступає проти будь якого миру, а тим паче поразки росії.

Бо ж у “республіку” йде потік гробів, а мобілізація зробила з шахтарського краю “ЖНР” – “жіночу народну республіку”, я її називають самі колаборанти.

Бо у “республіку” повертаються новітні “путінські самовари” їх вже настільки багато, як й гробів, що вони скрізь, німим докором тим, хто хотів пожити па багатому, повернутися в срср, побути росією.

Бо у “республіці” процвітає бандитизм, корупція, бо це фактичне гетто, яке керується не тільки росією, але й місцевими бандитами-колаборантами.

Бо у мешканців ОРДЛО з’являється все більше й більше “вопросіков”, питань до тих, хто привів їх у таке “щасливе” життя.

Звісно ж в ОРДЛО голосно завили про “теракт со стороны укро-нацистов”. А що їм заявляти? Звісно ж у кожній дірці у голові чи на дорозі винна в них Україна. Та най хоч так. Ми маємо право на знищення ворога на своїй землі. Якось вже трошки я б зупинила ось цю гру “настамнет” по-українські й кожне знищення ворога чи військового об’єкта в ОРДЛО, я б підкреслено й показово подавала у ЗМІ, як звільнення Луганщини.

Пропагандисти 9 років ліпили сюжети, як Україна “дамбит бамбас”, то треба бити по них, їх же методами.

Але ось ці заяви про “укро-след” та “укро-дрг”, які на початку війни у 2014-му році до речі, гарно мобілізувало та об’єднувало населення Донбасу, зараз працюють навпаки й б’ють не тільки по репутації самої “республіки” та її “структурах”, а й по росії.

Бо на кожну заяву про “укро-дрг” у центрі Луганська у населення постає питання – “а где фсб рф, которое тут все охраняет”, “а где наши республиканские милиция, мгб”.

Тобто вже люди розуміють, що уся разрекламована захищенность їх росією, це фікція, міф, як й найкраще у світі російське ППО.

Що ж, міфи треба руйнувати, можливо тоді до населення Донбасу дойде, хто їм брехав увесь час.

Реакція населення на подію-а для мене ось саме реакція суспільства є важливішою ніж подія- вказує на те, що в ОРДЛО критична впала довіра до російської федерації та її військово-силових структур, а також на той факт, що будь яке знищення “влади” “республіки” має підтримку серед населення. Чого не було тут усі 8 років окупації.

Люди не вірять більше у те, що росія виграє війну. Люди в ОРДЛО вже не вірять у те, що росія має достатньо сил, щоб утримувати ОРДЛО фінансово та військово. Люди в ОРДЛО одночасно ненавидять Україну-я не пишу усі, я вказую на критичну більшість – але за усі ці роки окупації, вони так само почали ненавидіти й внутрішню “владу”.

Довіра до росії в ОРДЛО впала, але на рівні інституцій. Тобто люди в ОРДЛО ще вірять у “путин стратег, он всех переиграет, просто он не знает, что происходит на местах, поэтому нужно писать к нему обращение”, вже менше вірять у “супер-оружие россии”, але мають надію, що “вот-вот россия покажет свою силу”.

Щодо реакції на “замах” з внутрішньої позиції ординського суспільства-споживача…ну, в ОРДЛО настільки звикли, що п’яні “пополченці” чи “чмобіки” стріляють на вулицях, кидають гранати, чавлять один одного БТРами, що поки на написали, що постраждав корнет, новина не викликала ні подиву, ні зацікавленості.

Ну, чергові п’яні розбірки між військовими, ну, знову якийсь “гірой” не захотив платити, то дістав гранату й почав волати “я@бавявоював,я хунту гриз, як барбарис”. Тобто соцмережі звично відреагували- “снова какая-то пьянь кинула гранату”.

Ще раз. Люди відреагували на звичну подію й єдина версія, яку озвучила критична більшість користувачів соцмереж була – “граната по-пьяни”. Це дуже показово й вказує на рівень життя в ОРДЛО.

Коли ж почали писати, що постраждав корнет, цілий “міністр”, цілого “мвд”, у салоні краси, куди заздалегідь підклали підривний пристрій, то настрій соцмереж змінився.

По-перше, люди відреагували на “теракт с украинским следом” питаннями про захищеність. Як це у “республіці”, де живуть “усі свої”, кожного місяця затримується до 100 осіб “ворогів народу, наводчиків, завербованих СБУ”, а “ріспубліка в апасності”, тобто можуть знищити будь якого колаборанта.

Після оголошення відкриття карної справи цілим слідчим комітетом, нарід почав говорити про наболіле.

“Когда на улице вояки убивают или насилуют мирных граждан, никто не возбуждает уголовное дело. Ограбили-сиди молчи, ты никому не нужен. ДТП- побегай докажи, что ты пострадал, а не ты сам специально наехал на военный Урал и им раздавил свою машину. А тут ты погляди, министра убрали, потому что к нему вопросиков настолько много и настолько у всех, что сразу возбудились. На простых людей здесь плевать”.

Як цікаво. А як же “народная республіка, где все для народа”?

Що ж, а тепер до головного. Чому у “нарада Донбаса” з’явились “вопросікі” до цілого “міністра” та хто ж наступний на запальні знижки на епіляцію зони бікіні.

Нагадаю, що корнет фактично керував усіма силовиками, тобто він є фактично “міністром оборони”, тобто командуючим “армією лнр”, яку там називають “народная милиция республіки”. От якось питалася у нарада Донбасу: от вас мобілізують, на війну, мобілізують до лав “міліції”, бо ж армії у вас немає, як й міністра оборони, то як це у вас арміє немає, але мобілізація у армію є.

Нащо мені прийшла дуже цікава відповідь:”По военнику я сержант милиции, призван в народную милицию, то по даже вашим законам, ко мне претензий нет, не докажите, что я воевал, даже, если мой братан артилерист милиции, то любой суд в Гааге приймет нашу сторону- милиция на службе и охране людей, а не на фронте”.

Я тільки посміхнулася, бо ж людина підсвідомо видала таємне й підсвідоме, вони усі бояться відповідальності й впевнені у програші. Але, це інша історія, повернемося до корнета. Дуже смішно читати у ЗМІ “був”, ще некролога не публікували, а ЗМІ рф вже сміливо пишуть “був”, оце обізнаність.

Що ж, корнет дійсно був одним із найвпливовіших силовиків так званої “лнр”. Кар’єрне зростання від слідчого кримінального розшуку МВС України до цілого “міністра” пройшов швидко, просто допоміг росії захопити Луганську область.

Захоплення Луганщини планував разом з товаришами по МВД ще задовго до війни та окупації. Коли в Україні почався Майдан, корнет завзято організовував поставки з Луганщини “тітушек”, яких збирав у “анти майдан” з засуджених, наркоманів, крадіїв, неповнолітніх.

У серпні 2014 року росія щедро заплатила йому за зраду, то він став “міністром внутрішніх справ лнр”.

Це він відповідав за організацію підвалів, де катували українців, прикриття злочинів, що творили окупанти та місцеві “ополченці”, кришував наркобізнес, та бізнес на торгівлі людьми. Швидке захоплення корнетом усіх гілок “бізнесу” нової “влади” та щільна співпраця з силовиками росії налякала тодішнього “голову лнр” плотницького й він спробував усунути корнета, який фактично й був на той час “головою республіки”.

Але закінчилося це тим, що росія зробила ставку на корнета й плотницькому дуже повезло, що його підпис був на Мінських угодах, які тримали росію в жорстких кліщах міжнародних відносин й саме тому його залишили живим.

корнет же став фактичним “міністром оборони лнр” та особою, яка мала доступ до військових документів, операцій та рішень генштабу рф. пасічник, який теж з силовиків (зрадник з СБУ) прийняв ці правила гри й вони компанійські правили утвореним гетто.

Однак, усі рішення по мобілізації хоча й підписував пасічник, але реалізовував корнет. Люди “мають на нього зуб”, бо саме відомство й підопічні корнета проводили облави, виловлюючи мешканців ОРДЛО чоловічої статі на “добровольную патриотическую мобилизацию по защите родины”.

Хтось втратив сина, чоловіка, батька. Хтось повернувся “самоваром”. Комусь пощастило, повернувся живим, але бачив настільки багато, хто це перевернуло його життя. Хтось добровільно пішов на війну й побачив правду, реальність, яку не побачиш на вулицях ОРДЛО, бо ж так махрова пропаганда.

В усіх цих людей, не кажучи про великий бізнес, який обдирав корнет, у самих росіян, які мали від корнета запевнення щодо постачання мобілізаційного ресурсу та утримання позицій, у “вагнерів”, у зеків ОРДЛО, яких теж “мобілізували”, у “братьев-бурят”, у кади рівців, у всіх цих людей є питання до корнета.

Не здивуюсь, як на його місце прийде який красноярський переселенець “брат-бурят”, бо їх вже наїхало до Луганщини дуже багато й усі керівні посади роздані саме “братьям-бурятам”. Ну, не скажу, що це саме буряти за національністю, напишу більш толерантно- усі ключові посади в ОРЛО (окупована частина луганської області) на цей час віддаються людям з Красноярського краю.

Це буде означати, що прибрали корнета свої, тобто росіяни. Але не виключаю того, що це помста, бо саме про це каже більшість мешканців ОРЛО, від тих, кого корнет кинув у пекло війни.

Що ж, подивимося. А поки для “влади” ОРДЛО ще один шанс мобілізувати та залякати населення. “Бей своїх, чтоб чужие боялись” – це одна з фішок кремля.

Думаю, що під соусом “слідчих дій” зараз по ОРЛО прокотиться страшна хвиля затримань “ворогів народу”, бо ж росія вимагає мобілізантів, а їх вже важкувато знайти, бо зараз в ОРДЛО дуже дивна ситуація: коло людей, що там мешкають звузилося настільки, що усі свої, тобто кум-сват-брат-однополчанин-воювали-служили-відкупився-порішав з вищими товаришами. Але, на війні свої у кожного свої.

Чим ближче поразка рф, тим більше буде знищених свідків-колаборантів. Чим більше в ОРДЛО йде “самоварів” та гробів, тим більше питань до влади. Чим щільніше росія прикриє двері, щоб “нарід бамбасу” не затоптав, коли буде тікати,тим більше знищених “вояк” та “силовиків” буде отримувати ОРДЛО.

Там просто вже майже не має чоловіків, які б не воювали. Зброї достатньо. Навичок вбивати, підривати, теж. Тому у ОРДЛО буде дуже цікава розв’язка. Я б порадила пасічнику приготуватися, заповіт там, гарний костюм вибрати у тон труни, щоб усе було красіво.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням.

Знищують ворога його ж зброєю: як працює розрахунок трофейного ПТРК «Корнет» на Донеччині

На рахунку цих захисників незліченна кількість знищеної гусеничної та колісної техніки, спостережні пункти й вежі, а також засоби РЕБ противника. Найбільш разюче те, що хлопці 66-ї окремої механізованої бригади працюють по рашистах із трофейного протитанкового ракетного комплексу «Корнет».

— Цю установку, яку ми називаємо «Дружбан», нам передали розвідники минулої осені, — розповідає командир розрахунку та за сумісництвом старший оператор Павло з позивним «Наум». — Відділення розвідки відбили позицію москалів та затрофеїли вже наш «Корнет». Після цього хлопці зв’язалися зі старшими командирами й передали нам цю зброю. Вже майже рік рашистське ПТРК знищує росіян, адже, крім установки, там було ще дуже багато ракет до нього, якими ми користуємось і досі.

Члени розрахунку кажуть, що коли «Корнет» потрапив їм у руки, то всі механізми в ньому були у справному стані, а ззовні було максимум декілька подряпин. Також захисники залишили на комплексі маскувальну сітку ворога. Щоразу коли вони працюють по броньованій техніці противника, один лише погляд і розуміння того, що рашистам вже скоро кінець — гріє душу захисників.

— У цього ПТРК, звичайно, є свої переваги. По-перше, тут лазерне управління, більший калібр, покращений функціонал і дальність стрільби майже на 5,5 км. Але, до прикладу, українська «Стугна» краща тим, що керується дистанційно, і це більше безпечно для особового складу, на відміну від «Корнета», поруч з яким треба бути постійно поруч, — говорить старший оператор роти ПТРК Сергій.

Останнім часом розрахунок працює доволі багато, адже інтенсивність бойових дій збільшилася. Заїжджають на позиції чоловіки вночі та без зайвої уваги, і як тільки сонце освітлює землю своїми променями, вони починають свою роботу.

— Заїзд на позицію — це теж окремий вид мистецтва. Фари та світло вмикати не можна, швидкість у нас трошки більше за мінімальну, адже треба бути максимально обережними. В останній бойовий виїзд нам довелося ще п’ять кілометрів йти до точки роботи, адже машиною продовжувати рух було б безвідповідальністю з нашого боку. Інколи заїжджаємо на гусеничній техніці разом із побратимами з інших підрозділів, адже там бездоріжжя переважно, — наголошує водій роти ПТРК Олександр.

У цей самий виїзд, дорога до якого зайняла п’ять кілометрів пішки разом з ракетами та установкою, протитанковий розрахунок знищив танк москалів.

— Ми тільки заступили на зміну й почало світати. Спостереження ми ведемо в бінокль, але тоді все село, в якому виїжджав танк противника, було задимлене. Ми почали полювати за ним. Коли відстань до нас була чотири кілометри, наш розрахунок навівся, ввели дані й знищили одразу. Емоцій і радості тоді було несказанно багато, адже ми воюємо заради рідної України та її спокою, — додав командир відділення Сергій.

Як у ЗСУ майже рік нищать окупантів з трофейного “Корнета” і як взагалі працює розрахунок ПТРК на полі бою

Бійці 66-ї окремої механізованої бригади вже майже рік знищують російське озброєння та військову техніку з трофейного протитанкового ракетного комплексу “Корнет” – з військовими, які б’ють окупантів з трофейної зброї поспілкувалося видання АрміяInform.

Як розповідає командир розрахунку ПТРК Павло, позивний “Наум”, трофейний ПТРК “Корнет” бійці отримали восени 2022 року, коли розвідники відбили одну з позицій окупантів, де й знайшли трофейну зброю.

Крім самого ПТРК розвідники також затрофеїли й багато ракет – як відзначає Павло, цими ракетами вони користуються й до сьогодні, тож можна припустити, що їх там було дійсно чимало.

Трофейний ПТРК дістався нашим військовим справним – лише з декількома подряпинами, також разом з комплексом було “поставлено” й маскувальну сітку до нього.

Серед переваг ПТРК “Корнет” наші військові називають покращений функціонал зброї, а також дальність стрільби у 5,5 км. Якщо порівнювати російський “Корнет” з українською “Стугною”, то наш ПТРК, безумовно, має важливу концептуальну перевагу у вигляді дистанційного управління, яке дозволяє винести управління комплексом на відносно безпечну відстань у 50 метрів від самої пускової.

Втім, тут варто відзначити таке – що рашисти, зрештою, вирішили “скопіювати” таку опцію і вже демонстрували її на своїх ПТРК “Фагот”, хоча російські пропагандони традиційно представили власну систему дистанційного управління для ПТРК як “ноу-хау”, якого “навіть у НАТО немає”. Ну і наразі залишається незрозумілим, а чи вийде така розробка за межі групи ентузіастів, які її розробили.

Наші бійці також наголошують на тому, що прибути на позицію, звідки вони будуть знищувати з ПТРК техніку ворога – “це теж окремий вид мистецтва”. Зокрема, заїжджати треба вночі, не привертаючи до себе зайвої уваги – з вимкненими фарами та на швидкості, “трошки більше за мінімальну”.

В одному з випадків, як розповідає водій роти ПТРК Олександр, до позиції взагалі довелося йти пішки п’ять кілометрів, тоді їм вдалося знищити танк російського окупаційного війська, який вполювали на відстані у 4 км.

До речі, в контексті трофейного ПТРК “Корнет” варто згадати, що такий комплекс також успішно використовують і протитанкісти 87-го дивізіону 45-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ – раніше в цьому році пресслужба бригади публікувала кадри, як наші бійці з трофейної зброї підбили російський новітній танк Т-90М “Прорив”, який потім з БПЛА добили “кулями “Молотова”.