Життя та смерть льотчика-аса Володимира Топонаря: Скнилівська трагедія, в’язниця і чутки про роботу на Росію

Колишній український військовий льотчик Володимир Топонар, якого називали одним з найкращих у світі, помер в окупованому Росією Криму. Майже 20 років тому суд визнав його головним винуватцем жахливої авіатрощі у Скнилові. А минулого року почали ширитися чутки про участь Топонаря у війні проти України на боці РФ. Чи правдиві ці повідомлення, з’ясовувала ВВС News Україна.

Володимир Топонар народився в 1957 році на Донбасі. Його мала Батьківщина – селище Розсипне біля Торезу нині перебуває на окупованій Росією території.

Вивчав двигунобудування в Харківському авіаційному інституті, потім вчився на льотчика – в Чернігівському авіаційному училищі.

За часів СРСР також встиг закінчити навчання в Центрі підготовки льотчиків-випробувальників. А з розвалом Союзу служив у Криму в українських військово-повітряних силах. Зокрема в державному авіаційному науково-дослідному центрі ЗСУ у Феодосії. Як льотчик найвищого класу потрапив у 1995 році до сформованої елітної пілотажної групи “Українські соколи”. Аси з цього колективу демонстрували свою майстерність на численних авіашоу в усьому світі.

Володимир Топонар був серед лідерів “соколів” як за складністю фігур, так і за загальною кількістю годин нальоту. Як пілот він освоїв близько 30 видів літаків і вертольотів. Стрімку кар’єру талановитого льотчика, що дослужився до звання полковника, обірвали трагічні події спекотного дня 27 липня 2002 року.

Автор фото, “Скнилів. Прощення”

Група льотчиків найвищого класу “Українські соколи”. Топонар – другий справа

Найжахливіша катастрофа в історії

Того дня на військовому аеродромі “Скнилів” на околиці Львова мало відбутися авіашоу – демонстраційні польоти з нагоди 60-ї річниці утворення 14-го авіаційного корпусу Військово-Повітряних Сил України.

Фігури найвищого пілотажу мали виконувати найкращі пілоти з групи “Українських соколів”, зокрема і Топонар.

Подивитись на унікальне шоу зібралися тисячі людей, багато хто прийшов з дітьми.

Близько опівдня радянський винищувач Су-27УБ, за штурвалом якого був Володимир Топонар, виконував складну фігуру “косу петлю з поворотом” на низькій висоті – фактично над глядачами.

Момент вибуху літака Су-27УБ, який пілотував Топонар

Однак в якийсь момент літак почав стрімко знижуватись, нахилився на бік, зачепив крилом дерево і злітну смугу та впав прямо на глядачів. Вже на землі він врізався в інші літаки на стоянці та вибухнув.

Пілоти Су-27 – Володимир Топонар і Юрій Єгоров – встигли катапультуватись. Але від авіатрощі постраждали сотні людей на аеродромі.

Під час “Скнилівської трагедії” загинули 77 людей (серед них 28 дітей), кількасот зазнали поранень. У великої кількості постраждалих після пережитого розвинулися психічні розлади.

Ці події увійшли в історію як наймасштабніша аварія в історії авіаційних шоу.

Відразу після події українська влада почала розслідування. Кількох представників Військово-повітряних сил зняли з посад, деякі були заарештовані.

Найсуворіше – 14 років за ґратами – покарали саме льотчика Володимира Топонаря. Він також мав сплатити понад 7 млн гривень компенсації постраждалим. Другий пілот Юрій Єгоров отримав 8 років в’язниці.

Володимир Топонар у суді, червень 2005 року

Засуджені за Скнилівську трагедію. Зліва направо: командир екіпажу літака Володимир Топонар, керівник польотів Юрій Яцюк і другий пілот Юрій Єгоров

Керівники польотів, командувач 14-го авіакорпусу генерал Анатолій Третяков і його заступник Юрій Яцюк отримали по 6 і 5 років відповідно, начальника безпеки польотів Анатолія Лукіних визнали винним, але звільнили від покарання.

Організаторів авіашоу і чиновників, які, зокрема, дозволили перебування глядачів безпосередньо на злітній смузі під час демонстраційних польотів, суд виправдав.

За рішенням суду, масштабна трагедія сталася через “необережну помилку” пілота Су-27.

Без визнання провини

Полковник Топонар найдовше з усіх засуджених перебував за ґратами – 8 років (з 2005 до 2013).

Ще в 2008 році тодішній президент України Віктор Ющенко помилував генерала Анатолія Третьякова і другого пілота Юрія Єгорова, а Юрія Яцюка достроково з колонії випустив місцевий суд.

Володимир Топонар теж не досидів у в’язниці весь свій термін. У 2013 році ув’язнення йому замінили на виправні роботи. Він вийшов на волю, поселився біля колонії в селі Зікрачі поряд з містечком Кагарлик на Київщині. Одружився вдруге, завів господарство, побудував будинок. Від першого шлюбу в нього є троє дітей.

За його власними словами, після звільнення він влаштувався у фірму з ремонту принтерів, а по селу літній чоловік пересувався на роликах. Так він певний час обходив судову заборону на користування транспортними засобами.

Ще під час судового розгляду Топонар не визнавав свою провину. Цю саму думку він публічно озвучував і перебуваючи на свободі. Зокрема, він дав декілька інтерв’ю і брав участь у телешоу, де наполегливо заявляв про свою невинуватість.

Володимир Топонар на телешоу у вересні 2013 року. Родичам загиблих у Скнилові він заявляв про свою невинуватість

“У тому, що трапилося, – вина організаторів. Літаки не повинні літати над глядачами”, – заявляв Топонар в інтерв’ю газеті “Факти” у вересні 2013 року.

Льотчик запевняє, що під час того, як він виконував фігуру “напівбочки” у Скнилові, помітив падіння тяги обох двигунів і раптове зменшення швидкості. Причина цієї несправності так і залишилася нез’ясованою, вказує він.

Попри це, керівники польотів начебто наказали Топонарю, каже він, продовжувати демонстраційні вправи. І вже під час виконання “косої петлі” винищувач Су-27, за його словами, став некерованим і зачепив землю крилом.

Володимир запевняє, що навіть у момент падіння хотів підняти літак і не допустити катастрофи.

“У момент, коли Су-27 чиркнув крилом об землю, я зрозумів, що за кілька секунд загину. Однак до останнього сподівався, що винищувач ще можна підняти, повернути в небо і докладав до цього всіх зусиль, – пояснював він. – У цей час другий пілот Юрій Єгоров натиснув на катапульту, і ми з ним удвох разом із сидіннями вилетіли у повітря”.

Сторона постраждалих у Скнилові запевняє, що Топонар такими заявами намагається зняти з себе провину за скоєне. Йому також закидали, що він так і не попросив вибачення у сімей загиблих.

Адвокати постраждалих вказували на неповноту і ангажованість слідства та суду. Наприклад, адвокат (нині суддя Верховного Суду) Дмитро Гудима вказує на брак деяких документів у матеріалах справи.

“На стадії досудового слідства з матеріалів справи було вилучено аналізи крові пілотів Топонаря та Єгорова, взяті одразу після катастрофи. Ймовірно, у цих аналізах було встановлено факт алкогольного сп’яніння екіпажу літака. Натомість залишився аналіз сечі пілотів, узятий у них через кілька днів після подій, що знову ж таки свідчить про приховування слідством деяких важливих обставин справи”, – заявляв він в інтерв’ю виданню “НВ” в серпні 2019 року.

“Правда нікому не була потрібна, бо цапа-відбувайла вже назначили”, – казав в ефірі телешоу “Один за всіх” на каналі СТБ звільнений з колонії Топонар, пояснюючи, чому він так і не зміг довести свою невинуватість.

Панахида за загиблими у Скнилівській трагедії, 29 липня 2002 року

Підозра в роботі на Росію

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в 2022 році затьмарило всі інші події, зокрема і 20-ті роковини Скнилівської трагедії.

Однак наприкінці минулого року про ту авіатрощу таки згадали, але за зовсім інших обставин.

Колишній керівник тюремної системи України, а нині адвокат Сергій Старенький написав на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook 10 грудня пост про те, як склалася доля Володимира Топонаря на свободі.

Колишній керівник української пенітенціарної системи Сергій Старенький стверджує, що має “інсайдерську інформацію” про можливу часть Топонаря у війні на боці РФ

За його даними, в лютому 2022 року за декілька днів до вторгнення військ РФ в Україну карета швидкої забрала колишнього льотчика з села на Київщині та вивезла до Криму. А на анексованому півострові 65-річний Топонар начебто долучився до російської авіації, яка здійснювала атаки на Україну, зокрема – на Київську область.

На питання ВВС, звідки йому відома така інформація, адвокат заявив, що отримав її з кількох джерел, але назвати їх імена не може.

“Це зі слів односельчан, з якими він жив у селі. Це по-перше. І по-друге, це зі слів засуджених, з якими він відбував покарання. Тобто вони контакт підтримували, і їм він сказав, що зараз літає (на боці Росії.- Ред.). Вони йому телефонували, і він їм сказав, що “обижен на государство Украину”.

Крім того, Старенький запевняє, що Топонар тривалий час отримував російську пенсію.

Родичі Топонаря підтверджують цей факт, але вказують на те, що він її отримував, тому що був прописаний в Криму і після анексії півострова його пенсійна справа залишилася на цій території.

Незважаючи на те, що інформація про можливість долучення до бойової авіації 65-річного експілота з тривалою перервою у практиці виглядає як фантастика, насправді схожий епізод вже був під час цієї війни.

Наприкінці травня минулого року стало відомо про загибель в Україні російського відставного генерала військово-повітряних сил Канамата Боташева. Йому було 63 роки.

Колись він командував полком гвардійської авіабази у Воронежі. Але 10 років тому його кар’єра обірвалась, коли його звинуватили в катастрофі винищувача Су-27 в Карелії. Він начебто без дозволу вирішив з другом політати на цьому літаку, виконував фігуру вищого пілотажу і зірвався в штопор та розбився об землю. Боташев і другий пілот встигли катапультуватись. За свою витівку генерал отримав 4 роки умовно.

За деякими даними, участь у війні в Україні він брав у складі приватної військової компанії “Вагнер”, а не регулярної російської армії. Саме ця ПВК активно вербує не тільки російських засуджених, але й відставних військових фахівців.

Але ніяких доказів того, що Топонар міг бути завербованим ПВК “Вагнер”, немає.

Смерть на фоні війни

ВВС News Україна вирішила дослідити, чи відомо українським правоохоронцям про можливу участь Топонаря у війні на боці Росії. Ми відправили запити до прокуратури і СБУ.

Відповіді від обох установ були майже аналогічні. Жодних даних, які свідчили б про вчинення Володимиром Топонарем вказаних правопорушень немає. Також відсутні кримінальні провадження щодо вказаної особи.

На телефонні дзвінки сам головний герой не відповідав.

Але нам вдалось зв’язатися з його єдиним сином – Іваном Топонарем. Як і батько, він став військовим льотчиком (щоправда, пілотує не літаки, а вертольоти) і бере участь в бойових діях з 2014 року.

У грудні 2016 року президент нагородив його орденом Данила Галицького. Ця відзнака вручається військовим “за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові”.

У спілкуванні з ВВС він спростовував усі звинувачення на адресу батька і назвав їх “маячнею”.

Щоправда, Іван Топонар визнає, що в середині лютого 2022 року його батько дійсно виїхав зі своєю другою дружиною до Криму. Але запевняє, що це було пов’язано з необхідністю пройти лікування.

Льотчик-ас Володимир Топонар до самої смерті не визнавав свою помилку під час авіашоу в Скнилові

У колишнього льотчика виявили рак четвертої стадії, розповів його син. Лікарі у Сімферополі, куди прибув експілот, заявили, що пухлина не операбельна. Топонаря помістили в медичну установу в Керчі, про нього піклувалася друга дружина Тетяна.

Стан хворого весь час погіршувався, метастази поширилися на легені. Завдяки сильному серцю – Володимир Топонар навіть у похилому віці займався спортом, – йому вдалось деякий час протриматися. Але коли почали відмовляти нирки, пацієнт помер.

Останні місяці він був прикутий до ліжка і часто втрачав свідомість, каже син.

За словами Івана Топонаря, його батька не стало 21 січня. Його тіло кремували 25 січня, а поховають 28 січня на цвинтарі у Феодосії.

Син запевняє, що до останніх днів регулярно зідзвонювався з батьком. Зокрема, обговорювали і трагедію 27 липня 2002 року. Володимир Топонар до самої смерті не визнав своєї помилки під час авіашоу в Скнилові:

“Я коли з ним спілкувався щодо цього віч-на-віч, то батько мені казав: “Ваня, ну це ж смішно! Ти ж коли вмієш на велосипеді їздити, можеш зістрибнути з бордюру? Я в 10 раз складніші фігури вищого пілотажу виконував на літаку за своє життя (ніж ті, що були на авіашоу в Скнилові. – Ред.)”.

Але повномасштабну війну РФ проти України батько і син не обговорювали. Перебування в окупованому Криму робило небезпечними такі розмови для обох сторін, каже Іван.

“Він лише казав мені постійно берегтися і все”.

Позиватися до суду за розповсюдження недостовірної інформації про батька родина Топонаря не планує.

Також на цю тему

Уточнено, як привласнюється кваліфікація льотчикам-випробувачам державіації

Міноборони наказом від 8 вересня 2015 року № 469 відновило Інструкцію по привласненню класної кваліфікації літно-випробному складу державної авіації.

Залежно від рівня підготовки літно-випробного складу, досвіду і тривалості перебування на посаді випробувача встановлюється наступна класна кваліфікація:

1) льотчик-випробувач – 3-го класу, 2-го класу, 1-го класу;

2) штурман-випробувач – 3-го класу, 2-го класу, 1-го класу;

3) бортовий інженер (технік, механік) – випробувач – 3-го класу, 2-го класу, 1-го класу;

4) бортовий радист-випробувач – 3-го класу, 2-го класу, 1-го класу;

5) бортовий оператор-випробувач – 3-го класу, 2-го класу, 1-го класу;

6) парашутист-випробувач – 3-го класу, 2-го класу, 1-го класу.

Привласнення класної кваліфікації – 3 клас, 2 клас, 1 клас – проводиться послідовно. Зміна послідовності привласнення або скорочення термінів подачі не дозволяється.

Класна кваліфікація льотчик-випробувач 1-го класу привласнюється наказом Міноборони. Класна кваліфікація льотчик-випробувач 3-го і 2-го класів привласнюється наказом командувача Повітряних Сил ВСУ.