Даниил Страхов – биография, новости, личная жизнь

Имя сыну дал отец в честь князя Даниила Романовича Галицкого.

Отец – Александр Страхов – российский поэт, филолог, учёный-этнолингвист. С 1989 года живёт в США, в Бостоне.

Мать – психотерапевт, частный практик, создатель авторской школы гештальт-терапии.

Есть младшая сестра Лиза, которая тоже проживает в США.

В его роду было много священников, а по отцовской линии у Даниила Страхова есть предки среди амурских казаков.

По рассказу одноклассников, в младших классах Даниил был скромным и застенчивым – “тише воды, ниже травы”. Возможно, сказывались проблемы в семье – родители развелись, когда он был подростком.

Отец перебрался в Америку, а мать устраивала личную жизнь. В конечном итоге Даня переселился к бабушке с дедушкой, с которыми и прожил до 16 лет. Они ютились в крошечной квартирке на окраине Москвы. Поэтому немалую роль в его воспитании сыграли дедушка и бабушка, ставшие по сути его вторыми родителями. Дед по специальности был инженером, но профессионально писал картины. Бабушка же имела профессию аэролога.

Даниил Страхов в детстве

В детстве Даниил увлекался литературой и математикой. Но больше всего юношу привлекал театр.

Во время учёбы в школе он занимался в театральном кружке. Учился также в экспериментальной «Школе самоопределения» при Академии педагогических наук (на базе московской общеобразовательной школы № 734) под руководством Александра Наумовича Тубельского.

А перед поступлением в театральный институт родители наняли сыну репетитора – актёра Театра на Малой Бронной Олега Вавилова.

В 1993 году, окончив среднюю школу № 734 (105484, г. Москва, Сиреневый бульвар, д. 58а), Даниил поступил на актёрский факультет Школы-студии МХАТ.

Проучившись год на курсе Авангарда Леонтьева, он перевёлся в Щукинское училище на курс Евгения Рубеновича Симонова.

В 1996 году, будучи студентом театрального института, Даниил Страхов дебютировал в кино, снявшись в эпизодической роли в фильме-гротеске Бориса Бланка «Карьера Артуро Уи. Новая версия» по пьесе Бертольда Брехта.

В 1997 году, сразу после окончания Высшего театрального училища имени Бориса Щукина, актёр был приглашён в Московский драматический театр имени Н. В. Гоголя на главную роль Николая Аблеухова в спектакль «Петербург» по одноимённому роману русского писателя Андрея Белого. За эту роль в 1998 году получил приз театрального фестиваля «Московские дебюты» «За лучшую мужскую роль».

В Театре имени Гоголя Даниил прослужил по 1999-й год.

С 1999-го по 2001-й годы актёр сотрудничал с Театром имени Моссовета и Московским драматическим театром под руководством Армена Джигарханяна.

С 2001-го по 2003-й годы, и с 2009-го года по настоящее время Даниил Страхов является актёром Московского драматического театра на Малой Бронной.

В 2002-м получил приз Международного фестиваля театральных школ в Варшаве «За лучшую мужскую роль» в спектакле «Безотцовщина» (Михаил Платонов) на сцене Учебного театра ГИТИСа.

Помимо работы в театре, актёр много снимается в кино. С 2000-го по 2004 годы он сыграл в телевизионных сериалах: «Маросейка, 12», «Пятый угол», «Главные роли», «Всегда говори „всегда“», «Бригада», «Женская логика 2», «Евлампия Романова. Следствие ведёт дилетант», «Дети Арбата» и других.

В 2003-2004 годах Даниил исполнил одну из главных ролей (барон Корф) в российской исторической теленовелле «Бедная Настя», принесшую ему зрительскую популярность.

В сериале «Бедная Настя»

120-серийный фильм обернулся для Даниила 8-месячным марафоном со сменами по 15-16 часов, причем, съемки пришлось совмещать с работой в других проектах. Но его каторжный труд принес свои плоды: актеру одно за другим посыпались предложения хороших ролей.

В 2006 году приказом министра обороны РФ «за воспитание доблести, патриотизма и уважения к людям военных профессий» Даниил Страхов, в числе всего коллектива фильма, награждён медалью «За укрепление боевого содружества» Министерства обороны Российской Федерации за исполнение роли старшего лейтенанта Панкратова в военной драме «Грозовые ворота». Награды актёрам и членам съёмочной группы в канун празднования Дня Победы вручил министр обороны РФ Сергей Иванов.

В том же 2006 году получил приз председателя жюри Элины Быстрицкой Международного фестиваля актёров кино «Созвездие» Гильдии актёров кино России за роль капитана Лисневского в сериале «Перегон».

В 2009 году широкую известность актёру принесла главная роль молодого Штирлица (советского разведчика Максима Максимовича Исаева) в телесериале «Исаев» режиссёра Сергея Урсуляка. Для этой роли Даниилу пришлось набрать 10 кг веса и одновременно тренироваться в спортзале. После съёмок он сбросил лишние килограммы.

В сериале «Исаев»

В 2009 году стал лауреатом второй премии ФСБ России в номинации «Актёрская работа» за исполнение роли молодого Штирлица (Максима Исаева) в телесериале «Исаев».

Страхов сыграл около двадцати ролей в спектаклях различных московских театров.

Снялся также в главных ролях в телесериалах «Зоннентау» (2012), «Принцип Хабарова» (2013), «Цезарь» (2013), «Поиски улик» (2014), «Обнимая небо» (2014) и многих других.

В феврале 2016 года на экраны вышел сериал «Семейный альбом», в котором Страхов играет одну из главных ролей.

В сериале «Семейный альбом»

В 2019 году на экраны вышла драма «Знахарь», в которой актер сыграл главного героя – талантливого врача Павла Андреева. В результате зависти лучшего друга, главный герой попадает в трагическую ситуацию, которая переворачивает всю его дальнейшую жизнь – он теряет память, но сохраняет свои врачебные навыки. Даниил Страхов о своем персонаже говорил: «Память бывает разная, но это все-таки то, что дает нам возможность осознать себя в мире. И вот как сыграть человека, лишенного этой связи со всем вокруг? Это было очень сложно и одновременно именно эта составляющая роли была тем самым актерским манком, что привлек меня. По сути, мой герой прошел экзистенциальный путь к самому себе, лишившись своей личности, отличности от остальных, приняв это в себе, смирившись и поверив миру, что он – другой, взяв на себя чужие грехи».

Рост Даниила Страхова: 184 сантиметра.

Личная жизнь Даниила Страхова:

Когда Даниил учился в Щукинском училище у него была связь и, по слухам, не только дружеская, с педагогом Арсением Дежуровым.

Дежуров называл Страхова “Дашенькой”. “Мне было 27 лет, а им 20. Мы пили, дрались, экспериментировали с наркотиками, расставались и читали книги. Мы знали, что это возвышенно и благородно, но на нас косо смотрели. Про нас поползли слухи, а мы гордо давали для этих слухов повод”, – описывал бывший педагог развлечения со своими учениками в книге «Слуга господина доктора» (2008).

Даниил Страхов и Арсений Дежуров

Из-за связей со Страховым Дежурова в конце концов выгнали из Щукинского училища. Их вдвоем в репетиционном зале – в положении, не оставляющем места для фантазии – застала одна из педагогов. Заминать скандал она не стала и сразу пошла к ректору. Дежуров впоследствии преподавал в пединституте и писал книги о “широте взглядов”, проще говоря, пропагандировал однополые отношения.

Со своей будущей женой актрисой Марией Леоновой познакомился в 1994 году, на 2-м курсе Щукинского училища.

“Я на Машу глаз положил сразу. А Маша ко мне какое-то время присматривалась. Эти отношения не то чтобы сразу возникли и приобрели какой-то лирический характер. На самом деле мы стали жить вместе уже после института”, – рассказывал Даниил.

В институте у них был короткий роман, а затем судьба свела их в одном театре – Театре имени Гоголя. С 1998 года стали жить вместе фактическим браком.

Долго обитали в обычной коммунальной квартире в Перово (комната принадлежала брату Марии). В коммуналке они в общей сложности прожили пять лет. Там же в 2001 году сыграли и свадьбу. Расписывались, как рассказывал актер, “на бегу” – в джинсах и кроссовках, удивив сотрудниц ЗАГСа.

Они вместе прошли через серьезные финансовые трудности. Мария и Даниил в одном из интервью вспоминали, как в конце 90-х они зарабатывали по 400 рублей в месяц, питались пельменями с майонезом и выживали только благодаря поддержке родителей.

Однако эти проблемы не разрушили их брак, который они сохранили до сих пор.

Даниил Страхов и Мария Леонова

Даниил ведет здоровый образ жизни. Из-за этого он даже попадал в инциденты. Так, осенью 2018-го Даниил Страхов был избит после того как обратился к молодым людям и попросил не курить, поскольку дым от сигарет шел к нему в квартиру. Напавшим на актера Даниила Страхова оказался Александр, сын бывшего военного атташе посольства Италии в России. Страхов, подходя к дому, увидел курящего и попросил его потушить сигарету. Тот отказался, и началась перепалка – сначала словесная, а потом разъярённый актёр облил оппонента водой из бутылки. После этого произошла драка. Прохожим пришлось разнимать мужчин. В итоге курильщик ушёл сушить вещи, а Страхов вызвал скорую помощь. Оттуда поступил сигнал в полицию.

2 января 2014 года, управляя автомобилем марки «Volvo», Даниил Страхов совершил столкновение с мотоциклом «Урал», в результате которого водитель мотоцикла и его пассажир получили переломы. Даниил сам вызвал на место аварии скорую медицинскую помощь и полицию. ДТП произошло на перекрёстке в посёлке Елатьма Касимовского района Рязанской области.

Фильмография Даниила Страхова:

1996 – Карьера Артуро Уи. Новая версия – Инна, фаворит Эрнесто Ромы
1999 – Будем знакомы! – Вадим
2000 – Маросейка, 12 (фильм № 2 – «Ставок больше нет») – Толик Шаткевич
2001 – Новогодние приключения – Сергей
2001 – Пятый угол – Эдик
2001 – Северное сияние – Вадим
2001 – Сыщики (1 сезон) – Славик, он же Эдик, он же Лёлик по прозвищу «Натура»
2002 – Бригада – Виталий Сухотский, друг Ольги Беловой
2002 – Виллисы – менеджер
2002 – Главные роли – Сэнди, рокер, байкер
2002 – Женская логика – Дмитрий Ткаченко, пианист в ресторане
2003 – Всегда говори «Всегда» – Дмитрий Грозовский
2003 – Евлампия Романова. Следствие ведёт дилетант – Михаил Романов
2003 – Лучший город Земли – Антон Беляев
2003—2004 – Бедная Настя – Владимир Корф
2004 – Всегда говори «всегда» (2 сезон) – Дмитрий Грозовский
2004 – Дети Арбата – Юрий Шарок
2004 – Звездочёт – Виктор Костромитин, разведчик
2004 – Торгаши – Никита Икушкин, математик, «торгаш»
2005 – Талисман любви – Даниил Дронов
2006 – Всегда говори «всегда» (3 сезон) – Дмитрий Грозовский
2006 – Грозовые ворота – Панкратов
2006 – Жаркий ноябрь – Олег Радин
2006 – Перегон – Сергей Михайлович Лисневский
2007 – Джоконда на асфальте – Кирилл
2007 – Любовь на острие ножа – Александр Логинов
2007 – Натурщица – Андрей Позднышев
2007 – Судебная колонка – Антон Никитин
2008 – Блаженная – Роман
2008 – Игра – Азис
2008 – Мы из будущего – Алексей Дёмин
2009 – Исаев – Всеволод Владимиров, он же Максим Исаев
2009 – Ловушка – Станислав Герман
2009 – Правосудие волков – Мика в молодости / Альфред
2011 – Генералы против генералов – ведущий
2011 – Инкассаторы – Вадим Стрельцов
2011 – На край света – Эдуард Иволгин
2011 – Немец – Антон Ушаков
2011 – Товарищи полицейские. 13-й отдел (серия «Циркач») – Леонид
2012 – Апофегей – Валерий Чистяков
2012 – Зоннентау – Виктор Старостин («Шульц»)
2012 – Наружное наблюдение – Евгений Камышин («Камыш»)
2012 – Принцип Хабарова – Андрей Ершов
2013 – Цезарь – Денис Звягин
2014 – Обнимая небо – Андрей Владимирович Луговой
2014 – Поиски улик – Артём Александрович Сергеев
2014 – Вьюга
2014 – Розыгрыш – Игорь Хрусталев
2014 – Холодный расчёт – Игорь Стрельников
2015 – Ленинград 46 – Борис Земляков
2015 – Фарца – Геннадий Шпаликов
2015 – Леди исчезают в полночь – Артём Лавров
2015 – Семейный альбом – Виктор Ляпунов, внешторговец
2015 – След Истребителя (не был завершен)
2016 – Накануне (короткометражный)
2016 – Правда Саманты Смит – Артур Смит
2018 – Неопалимая купина – Валентин, офицер-артиллерист
2019 – Знахарь – Павел Андреев
2019 – Сашкина удача – Крупинин
2019 – Неоконченный бой – Валентин, офицер-артиллерист
2020 – Капкан для монстра – Сергей Ковалёв
2020 – Про Веру – Максим
2020 – Наследники
2021 – Знахарь. Одержимость – Павел Андреев, нейрохирург
2021 – Курорт цвета хаки – Алексей Стрельцов
2021 – Стюардесса – Жданов
2022 – Экзорцист – Владимир
2024 – Зло – Юрий Ельцов

последнее обновление информации: 22.02.2024

Страхов Данило Олександрович

російський актор театру і кіно / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Страхов Данило Олександрович?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Данило Олександрович Страхов ( нар. 2 березня 1976, Москва, РРФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно. Лауреат низки вітчизняних урядових, театральних і кінопремій.

Коротка інформація Страхов Данило Олександрович, Народився .

урядові нагороди Російської Федерації d

Життєпис

Народився 2 березня 1976 року в Москві, в родині, що не мала жодного стостунку до акторської професії.

Ім’я синові батько дав на честь князя Данила Романовича Галицького. Батько — Олександр Страхов — російський поет, філолог, учений-етнолінгвіст (з 1989 року живе в США, в Бостоні), мати — психотерапевт, приватний практик, засновниця авторської школи гештальт-терапії. Є молодша сестра Ліза, яка теж проживає в США. У роду Страхових було багато священиків, дідусь був старшим інженером, але все життя захоплювався живописом, бабуся — аерогеологом. По батьківській лінії у є предки серед амурських козаків [2] [3] .

В дитинстві батьки не чинили на сина жодного тиску, і Данило був вільний вибирати те, що йому було цікаво. Він захоплювався літературою і математикою. Але більше усього юнака приваблював театр. Під час навчання в школі він займався в театральному гуртку. Навчався також в експериментальній «Школі самовизначення» при Академії педагогічних наук (на базі московської загальноосвітньої школи № 734) під керівництвом Олександра Наумовича Тубельського. А перед вступом до театрального інституту батьки найняли синові репетитора — актора Театру на Малій Бронній Олега Вавілова [2] .

У 1993 році, закінчивши середню школу № 734 (105484, м. Москва, Бузковий бульвар, буд. 58а), Данило вступив на акторський факультет Школи-студії МХАТ. Провчившись рік на курсі Авангарда Леонтьєва, він перевівся до Щукінського училище на курс Євгенія Рубеновича Симонова.

У 1996 році, будучи студентом театрального інституту, Данило Страхов дебютував у кіно, знявшись в епізодичній ролі у фільмі-гротеску Бориса Бланка «Кар’єра Артуро Уї. Нова версія» за п’єсою Бертольда Брехта.

У 1997 році, відразу після закінчення Вищого театрального училища імені Бориса Щукіна, актор був запрошений до Московського драматичного театру імені М. В. Гоголя на головну роль Миколи Аблеухова у виставі «Петербург» за однойменним романом російського письменника Андрія Бєлого. У Театрі імені Миколи Гоголя Данило працював до 1999 року [4] .

З 2001 року до 2003 роки і з 2009 року по теперішній час Данило Страхов перебуває актором у складі Московського драматичного театру на Малій Бронній [4] .

Крім роботи в театрі, актор багато знімається в кіно. З 2000 року по 2004 роки він зіграв у телевізійних серіалах: «Маросейка, 12», «П’ятий кут», «Головні ролі», «Завжди говори „завжди“», « Бригада », «Жіноча логіка 2», «Євлампія Романова. Слідство веде дилетант», « Діти Арбата » та інших.

У 2004році виконав одну з головних ролей (барон Корф) у російській історичній теленовелі « Бідна Настя », що принесла йому глядацьку популярність.

У 2006 році наказом міністра оборони РФ «за виховання доблесті, патріотизму і поваги до людей військових професій» Данило Страхов, в числі всього колективу фільму, був нагороджений медаллю «За зміцнення бойової співдружності» Міністерства оборони Російської Федерації за виконання ролі старшого лейтенанта Панкратова у військовій драмі « Грозові ворота ». Нагороди акторів і членів знімальної групи напередодні святкування Дня Перемоги вручив міністр оборони РФ Сергій Іванов [5] .

У 2009 році широку популярність акторові принесла головна роль молодого Штірліца (радянського розвідника Максима Максимовича Ісаєва) в телесеріалі «Ісаєв» режисера Сергія Урсуляка. Для цієї ролі Данилові довелося набрати 10 кілограм ваги і одночасно тренуватися в спортзалі. Після зйомок він скинув зайві кілограми [2] .

Особисте життя

Одружений на актрисі Марії Леоновій.

Творчість

Театральні роботи

• театр імені Гоголя (1997—2004): «Петербург» — Микола Аблеухов
• театр ім. Моссовєта (1999): « Дванадцята ніч » — Себастьян
• театр ім. Моссовєта (1999): « Венеціанський купець » — принц марокканський
• Міжнародний проект у постановці Андрія Житінкіна за п’єсою Михайла Волохова для фестивалю авангарду в Сант-АмандМоронд (Франція) і театру студії Рене Герра в Парижі (2000): «Вишка Чикатило» — Чикатило
• навчальний театр Гітісу (2001), (2005): «Безбатченки /Платонов/» — Михайло Платонов
• театр на Малій Бронній (2001): « Портрет Доріана Грея » — Доріан Грей
• театр Армена Джигарханяна (2001): «Театр-вбивця» — Саймон Гаскойн (Simon Gascoyne)
• театр на Малій Бронній (2002): «Калігула» — Калігула
• продюсерський центр «Новий глобус» (2004): « Ромео і Джульєтта » — Паріс у постановці режисера Роберта Стуруа.
• Театральне агентство «Арт-партнер ХХІ» (2005): «Приворотне зілля» — Каллимако
• Продюсерський центр «Оазис» (2009): «Вокзал на трьох» — він
• Московський театр «Майстер» (2009): «Листоноша завжди дзвонить двічі» — Френк Чамберс (Frank Chambers)
• Театр на Малій Бронній (2009): «Варшавська мелодія» — Віктор
• Проект «Театральний марафон» (2010): « Ідеальний чоловік » — Лорд Артур Горінг (Lord Arthur Goring)
• Театр на Малій Бронній[Архівовано 30 травня 2019 у Wayback Machine.] (2010): « Ревізор » — Іван Олександрович Хлестаков
• Театр «Et Cetera»[Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] (2012): «Драма на полюванні» — Сергій Камішев
• Московський Міжнародний Будинок Музики (2014): «Магія музики, магія слова» — літературно-музичний спектакль
• Театральна компанія «Маскарад»[Архівовано 1 червня 2019 у Wayback Machine.] (2015): «Чоловічий аромат. Оркестр» — Піаніст
• Самі — Співдружність Акторів, Музикантів і … (2017): «Онєгін» — Онєгін
• Театр на Малій Бронній (2018): «Макбет» — Макбет

Фільмографія

1. 1996 — Кар’єра Артуро Уї. Нова версія — Інна, фаворит Ернесто Роми
2. 1999 — Будемо знайомі! — Вадим
3. 2000 — Маросейка, 12 (фільм № 2 — «Ставок більше немає») — Толик Шаткевич, співробітник податкової поліції
4. 2001 — Новорічні пригоди — Сергій, друг Галини
5. 2001 — П’ятий кут — Едик
6. 2001 — Північне сяйво — Вадим
7. 2001 — Сищики (1 сезон) — Славік, він же Едик, він же Лелек на прізвисько «Натура» (серія «Зниклий Адоніс»)
8. 2002 — Бригада — Віталій Сухотський, піаніст, товариш Ольги Бєлової
9. 2002 — Віліси — менеджер
10. 2002 — Головні ролі — Сенді, рокер, байкер
11. 2002 — Жіноча логіка (фільм № 2) — Дмитро Ткаченко, піаніст в ресторані
12. 2003 — Завжди говори «завжди» (1-й сезон) — Дмитро Грозовський, власник рекламного агентства
13. 2003 — Євлампія Романова. Слідство веде дилетант (фільм № 1 — «Манікюр для небіжчика») — Михайло Романов, бізнесмен
14. 2003 — Краще місто Землі — Антон Бєляєв, син Бєляєва
15. 2003 — 2004 — Бідна Настя — Володимир Корф, барон
16. 2004 — Завжди говори «завжди» (2-й сезон) — Дмитро Грозовський, власник рекламного агентства
17. 2004 — Діти Арбата — Юрій Шарок
18. 2004 — Звіздар — Віктор Костромітін, розвідник
19. 2004 — Торгаші (Україна) — Микита Ікушкін, математик, «торгаш»
20. 2005 — Талісман любові — Данило Дронов
21. 2006 — Завжди говори «завжди» (3-й сезон) — Дмитро Грозовський, власник рекламного агентства
22. 2006 — Грозові ворота — Панкратов, старший лейтенант, командир взводу
23. 2006 — Спекотний листопад — Олег Радін, начальник митного терміналу
24. 2006 — Перегін — Сергій Михайлович Лісневський, капітан, начальник транзитного аеродрому
25. 2007 — Джоконда на асфальті — Кирило
26. 2007 — Любов на вістрі ножа — Олександр Логінов
27. 2007 — Натурниця — Андрій Позднішев, інженер
28. 2007 — Судова колонка — Антон Нікітін, слідчий міської прокуратури
29. 2008 — Блаженна — Роман
30. 2008 — Гра — Азис, підприємець
31. 2008 — Ми з майбутнього — Олексій Дьомін, старший лейтенант
32. 2009 — Ісаєв — Всеволод Владимиров, він же Максим Ісаєв
33. 2009 — Пастка (Україна) — Станіслав Герман
34. 2009 — Правосуддя вовків — Міка в молодості / Альфред
35. 2011 — Генерали проти генералів — провідний
36. 2011 — Інкасатори — Вадим Стрільців, колишній спецназівець, уведений до групи інкасаторів
37. 2011 — На край світу — Едуард Іволгин
38. 2011 — Німець (Білорусь) — Антон Ушаков, бізнесмен, співвласник ресторану в Москві
39. 2011 — Товариші поліцейські. 13-й відділ (серія «Циркач») — Леонід, фокусник, злодій на прізвисько «Циркач»
40. 2012 — Апофегей — Валерій Чистяков
41. 2012 — Зоннентау — Віктор Старостін («Шульц»), чорний археолог
42. 2012 — Зовнішнє спостереження — Євген Камишин («Очерет»)
43. 2012 — Принцип Хабарова — Андрій Єршов, майор поліції
44. 2013 — Цезар — Денис Звягін, капітан поліції
45. 2014 — Обіймаючи небо — Андрій Володимирович Луговий, підполковник авіації, льотчик-випробувач
46. 2014 — Пошуки доказів — Артем Олександрович Сергєєв, експерт-криміналіст
47. 2014 — Розіграш — Ігор Хрустальов
48. 2014 — Холодний розрахунок — Ігор Стрельников, бізнесмен
49. 2015 — Ленінград 46 — Борис Земляков
50. 2015 — Фарци — Геннадій Шпаликов
51. 2015 — Леді зникають опівночі
52. 2015 — Неопалима купина
53. 2015 — Правда Саманти Сміт — Артур Сміт
54. 2015 — Сімейний альбом
55. 2015 — Слід винищувача
56. 2017 — Знахар.

Озвучення

1. 2007 — Війна і мир — Андрій Болконський (роль італійського актора Алессіо Боні)

Нагороди

• 1998 — приз театрального фестивалю «Московські дебюти» «За найкращу чоловічу роль» у виставі «Петербург» (Микола Аблеухов) за однойменним романом російського письменника Андрія Бєлого на сцені Московського драматичного театру імені Миколи Гоголя у постановці Сергія Голомазова [2] .
• 2001 — номінант російської театральної премії «Чайка» в номінації «Фатальний чоловік» за роль Доріана Грея у виставі «Портрет Доріана Грея» за однойменним романомОскара Уайльда на сцені Московського драматичного театру на Малій Бронній [2] .
• 2002 — приз Міжнародного фестивалю театральних шкіл у Варшаві «За найкращу чоловічу роль» у виставі «Безбатченко» (Михайло Платонов) на сцені Навчального театру Гітісу [2] .
• 2002 — номінант премії Московського міжнародного телевізійно-театрального фестивалю «Молодість століття» [2] .
• 2006 — приз голови журі Еліни Бистрицької Міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір’я» Гільдії акторів кіно Росії — за роль капітана Лісневського у фільмі « Перегін » [2] .
• 2006 — медаль «За зміцнення бойової співдружності» Міністерства оборони Російської Федерації — «за виховання доблесті, патріотизму і поваги до людей військових професій» (за виконання ролі старшого лейтенанта Панкратова у військовій драмі « Грозові ворота ») [5] .
• 2009 — лауреат другої премії ФСБ Росії в номінації «Акторська робота» за виконання ролі молодого Штірліца (Максима Ісаєва) в телесеріалі «Ісаєв» [6] .

Дорожня пригода

2 січня 2014 року, керуючи автомобілем марки « Volvo », Данило Страхов скоїв зіткнення з мотоциклом «Урал», в результаті якого водій мотоцикла та його пасажир отримали переломи. Данило сам викликав на місце пригоди швидку медичну допомогу та поліцію. ДТП сталося на перехресті в селищі Елатьма Касимівського району Рязанської області [7] .