Норми робочого часу: встановлення та тривалість

Кому та як установлюють норми тривалості робочого часу, яка специфіка оплати праці при різній тривалості робочого часу та як впливає перенесення вихідних на роботу працівників — читайте в консультації

Чим передбачено встановлення норм тривалості робочого часу

Питання щодо тривалості, складу, режиму та порядку обліку робочого часу регулюються главою IV Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

При цьому робочим часом вважається встановлений законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов’язки.

Розрізняють робочий час:

• нормальної тривалості;
• скороченої тривалості;
• неповний робочий час;

Конкретна тривалість робочого часу встановлюється на рівні підприємства — через локальні нормативно-правові акти та за угодою сторін трудового договору.

При цьому нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). При цьому підприємства та організації під час укладення колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень.

Стаття 52КЗпП передбачає, що для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

А на тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Де бухгалтеру знаходити відповіді на робочі питання? У системі LIGA360: Бухгалтер зібрано 1,4 тисячі алгоритмів дій та інструкцій. Придбайте систему прямо зараз та завжди майте роз’яснення експертів під рукою.

Кому встановлюють скорочені тривалість робочого часу та як її визначати

У ст. 51 КЗпПзазначається, що скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1. для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
2. для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

При цьому тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу зазначеного часу.

1. для працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

При цьому Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством. Наразі такий перелік затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163. У Переліку № 163 чітко прописані конкретні професії та посади певних виробництв та цехів, працівники яких мають право на скорочений робочий тиждень. Але у разі, коли виробництва та цехи зазначені в Переліку № 163 без найменувань конкретних професій і посад, то правом на скорочену тривалість робочого тижня користуються всі працівники цих виробництв, цехів незалежно від назви професії, посади, яку вони займають (п. 5 Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого наказом Мінпраці від 23.03.2001 р. № 122 ).

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників, наприклад, учителів, лікарів тощо.

Так, норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я затверджено наказом МОЗ від 25.05.2006 р. № 319. А для педагогічних працівників норми робочого часу та специфіка роботи визначені Законами України “Про освіту” від 05.09.2017 р. № 2145-VIII , “Про загальну середню освіту” від 16.01.2020 р. № 463-IX , “Про позашкільну освіту” від 22.06.2000 р. № 1841-ІІІ, “Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 р. № 2628-ІІІ, “Про вищу освіту” від 01.07.2014 р. № 1556-VII .

Зважайте, що скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень) передбачено і для інвалідів груп I і II, які працюють на підприємствах, у цехах і на дільницях, що призначені для використання праці цих осіб, якщо вони не користуються правом на одержання більш високих пільг (п. 6 постанови Ради Міністрів СРСР “Про заходи щодо подальшого удосконалення використання праці пенсіонерів та інвалідів у народному господарстві і пов’язані з цим додаткові пільги” від 14.09.1973 р. № 674). При цьому, на думку Мінпраці, ця норма може застосовуватися тільки при 6-денному робочому тижні, а на 5-денний робочий тиждень не поширюється (лист Мінпраці від 28.07.2008 р. № 3144/0/10-08/13)

Водночас ст. 51 КЗпП передбачає, що роботодавець може встановлювати скорочену тривалість робочого часу за рахунок власних коштів і для інших катеогрій працівників. Наприклад, для працівників, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі. Однак в даному випадку йдеться про право, а не обов’язок роботодавця.

Як оплачується праця в умовах скороченого робочого часу

Те, що працівнику встановлено скорочений робочий час аж ніяк не впливає на розмір його заробітної плати. Адже час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Маєте питання щодо розрахунку заробітної плати, лікарняних та винагород? Відповіді знайдете в системі LIGA360: Бухгалтер. Тут об’єднані ключові професійні видання “БУХГАЛТЕР&ЗАКОН” та “Інтербух”. Більше переваг дізнайтеся за посиланням.

Коли встановлюють неповний робочий час

Варто врахувати, шо скорочена тривалість робочого часу відрізняється від неповного робочого часу. Так, як ми вже зазначили, скорочений робочий час встановлюється чинним законодавством та в колдоговорі за ініціативи роботодавця, а неповний робочий час — за угодою між працівником і роботодавцем. При цьому неповний робочий час може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом (ч. 1 ст. 56 КЗпП).

Розрізняють наступні форми неповного робочого часу:

• неповний робочий день (тобто зменшення тривалості щоденної роботи на зумовлену кількість годин);
• неповний робочий тиждень (при якому зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів на тиждень).

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у т. ч. таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановити такій працівниці неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому оплата праці працівникам, які працюють неповний робочий час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Про те, чи скорочується на 1 годину тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів працівникам з неповним робочим часом читайте у матеріалі сучасного медіа для бухгалтерів “Інтербух”. Для отримання доступу до цього та інших матеріалів видання “Інтербух” — скористайтеся тестовим 3-денним доступом або придбайте бухгалтерський cервіс “Інтербух”.

Яка норма тривалості робочого часу на рік та хто її встановлює

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма буде різною для працівників залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні. А тому на підприємствах норма тривалості робочого часу на рік повинна визначатися самостійно з дотриманням вимог положень КЗпП.

Водночас щороку (як правило, влітку) Мінекономіки надає роз’яснення щодо норми тривалості робочого часу на наступний рік. Керуючись ним підприємства й обчислюють норму робочого часу на наступний рік для своїх працівників.

При цьому слід ураховувати, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Які норми тривалості робочого часу в 2021 році

Приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2021 рік Мінекономіки надало у роз’ясненні від 14.08.2020 р. У ньому норми тривалості робочого часу розраховані за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, наводиться нижче. За таких умов, залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2021 рік становить:

• при 40-годинному робочому тижні — 1994 години;
• при 39-годинному робочому тижні — 1950 годин;
• при 38,5-годинному робочому тижні — 1925 годин;
• при 36-годинному робочому тижні — 1800 годин;
• при 33-годинному робочому тижні — 1650 годин;
• при 30-годинному робочому тижні — 1500 годин;
• при 25-годинному робочому тижні — 1250 годин;
• при 24-годинному робочому тижні — 1200 годин;
• при 20-годинному робочому тижні — 1000 годин;
• при 18-годинному робочому тижні — 900 годин.

N

пп

Показники

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень

Усього за 2021 рік

Кількість календарних днів

Неповний робочий день vs повний робочий день: Все, що вам потрібно знати

Тип зайнятості впливає не лише на кількість відпрацьованих годин на тиждень, але й на перелік переваг, які отримує працівник, погоджуючись на повну або часткову зайнятість. Давайте заглибимося в деталі і вивчимо відмінності між цими типами зайнятості, всі плюси і мінуси, а також розглянемо найкращий варіант для вас.

Що вважається повним робочим днем?

Працівник, який працює повний робочий день, працює повний робочий тиждень. На повну зайнятість зазвичай наймають людей, які мають певну освіту, досвід роботи в галузі та знання, необхідні компанії. Найчастіше на повну ставку працюють люди, які займаються управлінням персоналом, розробкою програмного забезпечення або фінансові аналітики.

Зазвичай робочий тиждень становить 40 годин, максимально допустимий робочий час для штатного працівника – 48 годин на тиждень. Але є посади, де робочий тиждень може перевищувати ці години:

• посади, на яких персонал повинен працювати цілодобово;
• домашній працівник у приватному будинку;
• рибалка на морському або річковому судні;
• робота під охороною і наглядом;
• поліція, аварійна служба, військові;
• фрілансер, менеджер компанії.

Що таке неповний робочий день?

Працівник, який працює неповний робочий день, працює менше годин, ніж працівник, який працює повний робочий день. Якщо в компанії прийнято працювати 40 годин на тиждень, кожен, хто працює менше годин, є працівником на неповний робочий день. Кожна компанія встановлює свій робочий час для працівників, які працюють неповний робочий день, і розробляє для них графік.

На неповний робочий день зазвичай працюють студенти, пенсіонери, люди без кваліфікації, а також ті, хто вже має основну роботу і шукає підробіток. Ці люди працюють у компанії повний робочий день, але менше годин, ніж штатні співробітники. Роботодавець щомісяця сплачує за них усі необхідні податки. Це відрізняє сумісників від незалежних підрядників, які виконують роботу для компанії час від часу.

Неповний робочий день vs повний робочий день: кількість годин, оплата, графік

Основна відмінність між повною та неповною зайнятістю полягає в кількості годин, які працівники працюють протягом тижня. Працівник на повну ставку, як правило, повинен працювати 35-40 годин на тиждень, розділених на п’ять днів, тобто по 8 годин на день. Працівник з неповним робочим тижнем має ненормований робочий тиждень. Він може працювати в короткі або нічні зміни, а також на вихідних.

Різниця між повною та неповною зайнятістю полягає також в оплаті праці. Працівники з неповною зайнятістю зазвичай отримують погодинну оплату, в той час як працівники з повною зайнятістю можуть отримувати як погодинну, так і фіксовану місячну заробітну плату.

Працівник з повною зайнятістю повинен працювати 40 годин на тиждень, як того вимагає його графік. Таким чином, графіку не вистачає гнучкості, притаманної графіку працівника з неповною зайнятістю. Працівник, який працює неповний робочий день, може працювати 4 години на день одного тижня і 6 годин на день наступного. Залежно від характеру бізнесу, вони також можуть бути залучені до нічних змін або чергувати денні та нічні зміни. Якщо бізнес має сезонний характер, компанія може збільшити або зменшити кількість годин, відпрацьованих працівником на неповний робочий день, тоді як у випадку з повним робочим днем кількість відпрацьованих годин завжди однакова.

Переваги роботи на умовах повного робочого дня

Працівник, який працює повний робочий день, має гарантовані пільги від компанії, медичне страхування, відпустку та фіксовану заробітну плату. Працівник, який працює неповний робочий день, також може претендувати на ці гарантовані пільги, але пропорційно відпрацьованим годинам. Роботодавці намагаються знайти різні лазівки, щоб позбавити працівника, який працює неповний робочий день, права на медичне страхування та інші пільги. Щоб не надавати працівникам, які працюють неповний робочий день, премії, роботодавці шукають докази того, що, наприклад, витрати на медичне страхування працівників, які працюють неповний робочий день, не покриваються за рахунок послуг, які вони надають.

Працівники, які мають фіксовану зарплату з повною зайнятістю, почуваються фінансово захищеними.Маючи фіксований дохід, набагато легше складати бюджет, заощаджувати та планувати свої покупки.

Повна зайнятість дає працівникові впевненість у завтрашньому дні, тому що йому гарантована робота. Навіть коли працівники з повною та частковою зайнятістю отримують однакові переваги від компанії, перші є більш морально стійкими і, швидше за все, будуть більш впевненими в тому, що їх наймуть на довгострокову перспективу. Роботодавцю однаково легко звільнити працівника з будь-якою зайнятістю. Тип зайнятості не є критерієм при виборі працівника для звільнення.

Приємними бонусами для працівників, які працюють повний робочий день, є відшкодування витрат на догляд за дитиною, членство у фітнес-клубі, стипендії на навчання або акції компанії. Для працівників старшого віку суттєвою перевагою повної зайнятості є спеціальні пенсійні програми. Перелік бонусів та умови їх надання розробляються кожною компанією індивідуально.

Переваги роботи на умовах неповного робочого дня

Основною перевагою роботи на умовах неповного робочого дня є гнучкість робочого графіку та наявність великої кількості вільного часу. Працюючи менше 8 годин на день або 40 годин на тиждень, працівник має багато додаткового часу для вирішення особистих питань та роботи над проектами. Вони можуть здобувати додаткову освіту або проходити сертифікацію в компанії, щоб отримати підвищення. Вільний час також можна витратити на свої потреби, наприклад, займатися спортом, читати книги або проводити час з членами сім’ї. Саме тому люди, орієнтовані на сім’ю, а не на кар’єру, частіше обирають роботу з неповним робочим днем. Неповний робочий день підходить для молодих мам, які можуть заробляти гроші і не відриватися від догляду за дитиною на тривалий час. Це відмінний варіант для студентів, які поєднують навчання з роботою, а також для тих, кому потрібно доглядати за літніми або хворими родичами.

Ще однією перевагою неповної зайнятості є те, що працівник може заробляти більше. Працівник на повний робочий день має фіксовану ставку, яка не збільшується, якщо він перепрацьовує. А працівник з неповною зайнятістю може взяти іншу роботу і заробити більше, ніж працівник з повною зайнятістю за ту саму кількість годин.

Якщо для роботи на повний робочий день, в більшості випадків, компанії шукають людей з вищою освітою, то для роботи на неповний робочий день вимоги до рівня освіти більш м’які. Деякі вакансії з неповною зайнятістю не вимагають від претендента наявності диплома про вищу освіту.