Займенник

Поговоримо про займенники? Наше щоденне мовлення без них ну нікуууууди не годиться. Тому всім-всім важливо знати, коли їх доречно вживати, як правильно писати і відмінювати. Досі вагаєтеся? Тоді наш матеріал для вас!

Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?

Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.

Початкова форма займенника – називний відмінок; для займенників прикметникової форми – чоловічий рід, називний відмінок однини.

Розряди займенників за значенням

1. Зворотний (себе).
2. Питальні (хто? що? який? чий? скільки? котрий?). Уживаються тільки на початку у питальних реченнях. Їх легко запам’ятати, якщо знаєш питання іменника, прикметника та числівника.
3. Відносні (хто, що, який, чий, скільки, котрий). Уживаються тільки для поєднання простих речень у складне. На відміну від питальних відносні займенники уживаються тільки у складних реченнях.

Запам ‘ятайте!

В український мові відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі сполучником що, який також з’єднує залежне речення з головним у складному. Як же їх розрізняти? Це робиться просто.

Якщо ми можемо слово що замінити синонімічним йому який, то це займенник. Коли ж така заміна неможлива, то що – сполучник.

Заперечні ( ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий + жодний ). Їх також легко запам’ятати, якщо знати питання іменника, прикметника та числівника і додати до них ні .

1. Неозначені (їх легко утворити, якщо до хто, що, який, чий, скільки, котрий додати одну із часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь): будь-хто, що-небудь, казна-скільки, хтось, абиякий, дехто.

Зверніть увагу! Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь додаються до хто, що, який, чий, скільки, котрий. В іншому разі мова йтиме про прислівник. Порівняйте! Будь–хто (займенник) – будь–де (прислівник), деякий (займенник) – деколи (прислівник).

1. Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: бозна-який, чий-небудь.
2. Частки аби-, де-, -сь пишуться разом зі словом: чийсь, абихто, деякий.
3. У непрямих відмінках, коли між частками (префіксами, суфіксами) і заперечними та неозначеними займенниками стоять прийменники, всі три слова пишуться окремо: ніхто – ні у кого, ніякий – ні з яким, будь-хто – будь з ким, абищо – аби з чим.Але! Можливі варіанти: у деяких – де в яких, на декого – де на кого, де з чим – з дечим, будь у кого – у будь-кого, у будь-якому – будь у якому.
4. Присвійні (їх легко утворити від особових + свій): я – мій, ми – наш, ти – твій, ви – ваш, він, воно – його, вона – її, вони – їхній.
5. Вказівні (той, цей, такий, стільки).
6. Означальні (весь, сам, самий, всякий, кожний, інший).

Займенники змінюються, але по-різному. За відмінками змінюються займенники, співвідносні з іменниками та кількісними числівниками, за родами, числами, відмінками – співвідносні із прикметниками та порядковими числівниками, в особових займенниках визначається особа, а у він, вона, воно – рід.

Зверніть увагу! Для виявлення ввічливого, пошанного ставлення до співрозмовника в українській мові займенники ти, твій замінюють займенниками Ви, Ваш у звертаннях до однієї особи. Ці займенники пишуться з великої літери: – Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).

Відмінювання займенників

Особові та зворотний займенники

Зверніть увагу!

1. У непрямих відмінках особові займенники мають іншу основу, ніж у називному.
2. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка. Він змінюється як особовий займенник ти, починаючи з родового відмінка.
3. Займенники третьої особи в родовому, знахідному, місцевому відмінках з приймен­никами мають приставний звук н(у нього, над ним), а в орудному відмінку звук н вживається завжди (нею, ним).
4. Якщо займенники його, її, їх вживаються як присвійні (чий? чия? чиї?), то вони не змінюються і не мають початкового н(його твір, його твору, його твором).
5. Перед займенником мною, що починається збігом двох приголосних, для милозвучності вимови прийменники над, з, під, перед вживаються з голосним і: зі мною, наді мною.

Питальні та відносні займенники

Заперечні та неозначені займенники

Зверніть увагу!

1. За зразком займенників мій(моя, моє, мої) відмінюються і твій, свій.
2. Займенники наш, вашвідмінюються, як прикметники твердої групи, їхній –м’якої.
3. Займенники те, цезмінюються, як займенники цей (крім називного та знахідного відмінків).
4. Вказівний займенник стільки відмінюється за відмінками, як скільки.
5. Займенники який, яка, яке, які, котрий, котра, котре, котрі+ означальні (крім весь (увесь), вся, всі) відмінюються, як прикметники твердої групи; весь (увесь), вся, всі змінюються, як прикметники м’якої групи.
6. При відмінюванні неозначених та заперечних займенників частки залишаються незмінними, відмінюються ж частини хто, що, який, чий, скільки, котрий: будь-хто, будь-кого, будь-кому, будь-ким…

Стилістичні функції займенників у мові

а) повторюють сказане попередньо, акцентуючи на цьому увагу;

б) замінюють іменники, прикмет­ники, числівники, уникаючи повторень одних і тих же слів;

б) Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх.

б) Не віриться Ігоркові, що їхня річка Конотоп була повноводою. Зараз у ній горобцеві по коліна (А.Давидов).

Related Posts:

ПРАВОПИС ЧАСТОК НЕ, НІ З РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ

1. Тільки мав талант до віршів (не) позичений, а власний (Леся Українка). 2. Видатний учений довго й наполегливо йде до свого відкриття, йде (не) повторними шляхами (З газ.). 3. (Не) щасна, (не) правдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі (Б. Харчук). 4. (Не) дивні шовки, (не) коштовний сервіз, (не) чашу мережано-срібну – мій дядько із фронту додому привіз на згадку баклажку похідну (Д. Луценко). 5. То (не) щастя, як дощ у жнива вдасться (Нар. тв.). 6. (Не) далеко вже нам до Європи, це Європі далеко до нас (В. Мордань). 7. Я світ обійшов, я своїми руками (не) правду боров, на двобої йдучи (Я. Славутич). 8. Як (не) розумно випрошувати те, чого можеш сам досягти! (Г. Сковорода).

Вправа 2. Перепишіть, вставляючи пропущені літери та знімаючи риски. Поясніть написання НІ.

1. (Ні) що (ні) коли (не) м..нає марно (Б. Олійник). 2. Отам лиш, де Господь тебе посіяв, ро..квітнуть мус..ш, більше (ані) де (Л. Степовичка). 3. (Не) зможу (ані) кроку я по чужій землі – (не) виж..ве душа (Ю. Каплан). 4. (Не) хочу я (ні) вічності, (ні) слави (Л. Костенко). 5. Величі справжній не треба сп..ратись на плечі (ні) кчем (В. Симоненко). 6. (Ні) де не видно було (ні) ж..вої душі (І. Нечуй-Левицький). 7. Хто хоче жить, (ні) коли (не) помре (В. Симоненко).

Вправа 3*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Хай розквітне веселково у (не) виданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі (П. Тичина). 2. То (не) просто мова, звуки, (не) словникові холодини – в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини (П. Тичина). 3. Так, армія тоді (не) переможна, коли любов зове її на бій! (Б. Олійник). 4. Я винний в тім, що світ (не) ліпший, (не) розумніший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє (Л. Первомайський). 5. Без мистецтва життя було б холодним, (не) затишним, (не) привітним (Л. Дмитерко). 6. Душа народу (не) сліпа, вона стоока (М.Рильський). 7. Краса – лиш відображення земного у (не) земному дзеркалі душі! (І. Жиленко) 8. В дружній сім’ї (не) порозуміння тривають (не) довго (О. Копиленко).

Вправа 4. Розкрийте дужки, поясніть правопис часток НЕ, НІ з різними частинами мови.

1. Рідна мова – (не) зборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі (І. Вихованець). 2. Чи на майдані коло церкви, чи на засніжених полях, бували жертви, жертви, жертви. (не) легкий був до волі шлях (П. Тичина). 3. В майстерні вже (не) перший рік працює він зразково (Д. Білоус). 4. Чи (не) від того, що ми свого часу призабули мамину пісню над колискою, наші діти так легко, з такою байдужістю одцуралися од народного мелосу і стали епігонами, гірше того, популяризаторами чужого, (не) рідко майже (не) зрозумілого, а то й шкідливого музикування (В. Скуратівський). 5. Вересневе сонце (не) помітно зайшло за потріскані (не) густі хмари і зразу ж розіслало аж за ліс (не) добілені полотна (М.Стельмах). 6. Пробачте поетам дивацтва (не) злі: (не) багато поетів живе на землі (Олександр Олесь).

Вправа 5. Перепишіть, знімаючи риски. Позначте в словах орфограму «не з іменниками, прикметниками, прислівниками».

1. Художник має бути (не) вмирущим (В. Сторожук). 2. Мене, як (не) мовлятко, сповиває і тісно в’яже музика сумна (Д. Павличко). 3. Я до (не) стями люблю Україну, вишивку гарну, червону калину (Я. Ковальова). 4. Нам був (не)нависний злодійський лад (М. Тарновський). 5. (Не) квапом плуганиться вечір (Є. Гуцало). 6. (Не) годи мені, погодо, я з (не) годами дружу (П. Усенко). 7. Яку біду, яке (не) щастя ти бачиш поглядом заснулим? (Д. Павличко). 8. В (не) волі за колючим дротом лежав поранений солдат (І. Муратов). 9. То (не) птиця, то (не) горлиця понад садом перелітує (А. Малишко). 10. Молода господиня, сповивши (не) мовля, уклала його в колисочку і почала колихати (В. Скуратівський). 11. Бо ж людина – це (не) крапка всесвіту, а цілий світ (Б. Олійник).

Вправа 6. Прочитайте прислів’я. Поясніть написання частки НІ зі словами.

1. Ледареві й (ні) кчемі завжди свято. 2. Ледачому й лінуватися (ні)коли. 3. (Ні) хто майстром враз (не) став. 4. З пустого в порожнє переливати (ні) чого. 5. Красно говорить, та слухати (ні) чого. 6. Живий ведмідь шкури ні (за) які гроші не продасть. 7. Дотримуй у всьому міри, то не матимеш ні (в) чому потреби. 8. Де (не) згода, там часто шкода. 9. (Не) велика біда, що минула середа. 10. (Не) рідко смішний початок завершується слізьми. 11. Вмить (ні) чого (не) буває, все (не) легкої праці чекає (Нар. тв.).

Вправа 7. Запишіть текст під диктовку, звірте написане з надрукованим, виправте помилки. Поясніть написання НЕ з різними частинами мови.

Українська мова не бідна, не вульгарна, не кривоуста. Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка й Чайковський, Барток і Стравінський скористалися українськими мелодіями у своїй творчості; а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови. Українська мова не вчора придумана. Вона – не сирота, вона має слов’янську родину і світову славу. Вона має все.

Перебудова нашого суспільного життя, нашої політичної системи й економіки – це так само перебудова національних взаємин між народами. Ми наче прокинулись із Шевченковим окликом: «Ох, не однаково мені!» . Ми повторимо ще й ще раз: нам не однаково, чи буде маша земля вкрита золотом пшениці й мови, чи буде вона лежати під снігами байдужості, національного нігілізму.

Життя літака обчислюється кількістю годин, коли він знаходиться в небі, а не в темних ангарах чи на бетоні аеродромів. Життя людини так само обчислюється й вимірюється тим, скільки перебуває вона в небесах любові, в небесах творчого діяння, а не тим, скільки хліба й солі споживатиме і скільки зносить одежі. І народ, хоч би який багатий він був матеріально, втрачаючи мову й пісню свою, стає подібним до домашньої птиці, що має крила тільки для того, аби накривати ними і тлущ і давати з них пір’я для подушок та перин (За Д. Павличком).

Вправа 8. Випишіть слова, що не вживаються без НЕ. Розберіть ці слова за будовою. Якими частинами мови вони є?

Небилиця, невміння, недобиток, неспокій, нероба, неуцтво, необхідність, неуважний, нещодавно, ненадовго, неписьменний, ненапад, нетерплячка, незлостивий, нелад, невід, немовля, немічний, незмірний, неповноцінний, невід, невтомно, несмачний, непоборний, непрацездатний, незабаром, нестача, неприязнь, незабудка, неук, небуття, несподіванка, негода, небезпека, невагомість, небажання.

Вправа 9. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Життя карає (не) одмінно за кожен гріх, за хибний крок, поки збагнеш, що (не) година, а все життя – один урок (В. Черепков). 2. Якого б хліба у житті (не) їв, смачніша дома спечена хлібина (К. Лесьєв-Лесь). 3. На світі більше, ніж зірок у неба, (не) кволих душ, а пристрасних, хоробрих (П. Воронько). 4. Моя правда завжди насторожі, (не) впускає брехню у мій дім (В. Білас). 5. Один згоряє у труді, (не) знаючи спочину, а другий сили молоді марнує без упину (М. Луків). 6. Запорожжя споконвіку було серцем українським, а воля на Запорожжі ніколи (не) вмирала, та й давні звичаї ніколи (не) забувались, і козацькі предковічні пісні (не) замовкали (Я.Куліш).

Вправа 10. Прочитайте. Поясніть написання НЕ з дієсловами.

1. Висока думка в’юниться не вміє (Л. Костенко). 2. Хай крутиться собі часу машина, не вивітрить із нас добра й тепла (Д. Білоус). 3. Як тебе немає поруч, веселіш тоді мені (В. Симоненко). 4. Я не люблю, коли кричать, ненавиджу, коли лякають (В.Коротич). 5. Незчулися, як і зима минула (Панас Мирний).

Вправа 11. Поясніть значення фразеологізмів. Обґрунтуйте написання НЕ з дієприслівниками, що входять до їхнього складу. З трьома фразеологізмами складіть речення, запишіть їх.

1. Не моргнувши оком. 2. Не минаючи нагоди. 3. Не роблячи розголосу. 4. Не розгинаючи спини. 5. Не тямлячи себе. 6. Не згортаючи рук. 7. Не дивлячись ні на що.

Вправа 12*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Те, що ви (не) докували, я з синами докую (Б. Олійник). 2. Ми ніколи (не) скаржилися, доля наша завжди була нелегка, але наша, наша, ні в кого (не) позичена, (не) дарована ніким, ні в кого (не) просили, самі виривали власними руками і (не) хочемо іншої, (не) зміняємо на іншу (П. Загребельний). 3. Глухо зітхали хвилі, білі чайки (не) покоїлись над озером (О. Гончар). 4. Життя (не) має ціни, а воля дорожча за життя (Нар. тв.). 5. Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той (не) вмре, (не) здобувши нового добра (Леся Українка). 6. Де творчості (не) має, там і життя нема (В. Сосюра). 7. Як (не) любити роботи розумної, праці, що дух веселить? (М.Рильський).

Вправа 13. Напишіть НЕ зі словами разом чи окремо й поясніть їх правопис.

(Не) переконливий, ніде (не) знаний, (не) активний, (не) вблаганний, (не) густо, (не) в’янучий, (не) краще, (не) врожай, (не) жить, (не) мічний, (не) знаний, (не) забутий усіма вчинок, (не) мовби, (не) йти, (не) досушити, (не) зважаючи на, (не) здужати, (не) привітний, (не) далеко, (не) спроста, (не) доречно, (не) абиякий, (не) білений, (не) густо, (не) доліт, (не) дорого, а дешево, (не) довиконати, (не) охота, (не) мій, (не) дев’ятий, (не) раз, (не) досить, (не) проворний, (не) істотно, (не) з’ясоване досі питання, (не) там.

Вправа 14. Перепишіть, розкриваючи дужки.

І. 1. Повезли мою матір на білих волах, (не) оплакану матір. 2. Спочивай, моя мамо, так легше тобі. Там (ні) хто (не) завдасть (не) вигойної рани. 3. (Ані) кого, (ні) кого нема на землі, (ні) єдиної гілочки нашого роду. 4. Чи згадав Гордія Чурая, оті шляхи до слави найкоротші, де перемога, з горя (ні) чия, дивилась мертвим в (не) закриті очі. 5. (Не) догарок згасивши восковий, він, може, знову думав про свободу? 6. Вона в житті зіткнулась з (не) приємністю: хлопчина їй (не) відповів взаємністю. І (то) чому: бо любить іншу дівчину, а вірність має душу (не) подільчиву. 7. Мов тихий дзвін гірського кришталю, (не) сказане лишилось (не) сказанним. 8. Цвітуть обличчя, острахом (не) стерті. 9. І та печаль вже (не) скорбота. 10. (Не) забувайте (не) забутнє, воно вже інеєм взялось! І (не) знецінюйте коштовне, (не) загубіться у юрбі. (Не) проміняйте (не) повтор на сто ерзаців у собі! (За Л. Костенко).

ІІ. 1. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати (не) можна тільки Батьківщину. 2. Народ мій завжди буде! (Ні) хто (не) перекреслить мій народ! 3. (Ні) перед ким (не) станеш спину гнути, не віддасися ворогу в ясу. 4. Ну, нехай (би) смикнув за вухо. Хай нагримав (би) раз (чи) два, – все одно він (би) тата слухав. 5. Сім десятків дідові старому, сам (не) зчувсь, коли і відгуло. 6. І світ далекий, (не) озорий належить нам – тобі й мені. 7. Мені поля задумливо шептали свої (ні) ким (не) співані пісні. 8. Одійдіте, (не) други лукаві! 9. Гей, у лузі та й (не) перше літо вилягла (не) кошена трава. 10. Певне, є в тебе біль і горе, (не) відомі зовсім мені. 11. Вона прийшла (не) прохана й (не) ждана, і я її зустріти (не) зумів (За В. Симоненком).