Зміст:
- 1 Що таке духовність та навіщо вона потрібна?
- 2 Самопрезентація – Що таке «самопрезентація» і навіщо вона потрібна? | Психологія
Що таке духовність та навіщо вона потрібна?
Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.
Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може.
Щоб дух проявився, йому має сприяти духовність місця та часу, яка з появи в природі людини здебільшого пов’язується з її діяльністю. І навіть незвичайна відсутність духу де-небудь і коли-небудь теж тепер зазвичай спричинена людиною.
Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність — не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.
Духовність різко протиставлена культурі як зразкам, еталонам та нормам в процесах відтворення, трансляції, збереження та перетворення і цивілізації як системі мотивацій в процесах відтворення, поширення та перетворення.
Тільки та частина культури чи цивілізації, де норми чи мотивації оновлюються та перетворюються, є духовною, і являє собою духовні орієнтири.
Духовний суверенітет є здатністю особи чи країни до позитивних перетворень фундаментального рівня на власних засадах без суттєвих запозичень ззовні. Пригнічення духу пов’язане з духовним рабством, коли підпорядковуються чужим духотворним діям.
Втрата духу чи бездуховність стається тоді , коли духотворні дії взагалі відсутні.
Духовний простір це простір комунікації духовних людей, який забезпечує духотворні дії, зокрема по створенню духовних орієнтирів. Країни, що не мають духовного суверенітету і які надовго втрачають духовний простір, приречені: вони не мають майбутнього як незалежні країни.
Духовні речі це речі, які містять в собі позитивні перетворення фундаментального рівня. Біблія духовна книга не тому, що там говориться про Бога, бо про Бога говорять безліч книг і не всі вони є духовними.
Біблія духовна книга тому, що містить духовні орієнтири та наочно викладає щонайменше три системи позитивних мотивацій та відповідно два їх перетворення — Закон, Второзаконня та Новий Заповіт.
Християнство духовне не тому, що в ньому йдеться про віру в Бога та спасіння душі, а саме завдяки тому, що воно змінювало світ впродовж тривалого часу на фундаментальному рівні. Реформація — ознака животворного духу християнства вже після діянь, описаних в Біблії.
Те ж саме можна сказати про інші світові релігії — іслам чи буддизм. Релігії духовні завдяки глибинним змінам світу та власним оновленням. В цьому сенсі тільки ті релігійні конфесії, що постійно демонструють здатність до оновлення, є духовними.
Духовні люди це люди, які займають в своєму житті духовну позицію та здатні пропонувати та відстоювати духовні орієнтири в різних сферах життя.
Духовні люди це не обов’язково юродиві чи блаженні. Ставлення до духовних людей як до непрактичних диваків чи маргіналів продиктоване зазвичай ситуацією бездуховності.
Духовних людей дуже мало в усі часи, в усіх місцях. Люди, що займають духовну позицію, всупереч усьому, іноді з’являються непередбачувано, причому серед всіх прошарків суспільства.
Поява духовної позиції дуже часто виступає як духонаступництво від однієї духовної людини до іншої. Духовний лідер не обирається демократичним чином, а визнається як авторитет винятково в середовищі духовних людей. Духовність здобувається суспільством взагалі через недемократичні механізми.
Духовна позиція це позиція духотворних дій у протидії спокусам недуховних мотивацій. Суспільна мета духовної позиції може бути визначена словами Серафима Саровського — “спасися сам і навколо тебе спасуться тисячі”.
Наслідки пригнічення духу та бездуховності
Чи може людина жити без духовності? Може, але з великими труднощами, в стані деградації та з ризиком самознищення.
Мотивації кожної людини мають ускладнюватися протягом всього життя так, щоб мотивації дорослої людини в принципі не були зрозумілими цій же людині в її дитинстві — тільки тоді можна говорити про якусь подобу духовності в житті людини.
Людина, що не здатна вибудовувати свою життєву перспективу, мотивувати себе щодо осмислених норм, переосмисляти притаманні їй мотивації та створювати собі нові мотивації, втрачає сенс життя, втрачає позитивні мотивації власного розвитку. Така ситуація в житті людини називається духовною кризою.
В ситуації духовної кризи людина зазвичай деградує, впадає в депресію і навіть закінчує життя самогубством.
Не кожна людина здатна сама вибудовувати свою життєву перспективу з врахуванням духовного змісту. Саме тому в суспільстві мають бути особливі духовні люди, які здатні робити це і допомагати іншим людям. Коли духовних людей в суспільстві стає критично мало, людям у відчаї нема до кого звернутися.
Зверніть увагу, духовна порада немає нічого спільного з психоаналізом чи якимись тренінгами. В кращому разі, в ситуації духовної кризи можна поговорити зі своїм духівником. Але без належної релігійної практики така розмова мало що дасть.
Чи може жити ціла країна без духовного суверенітету, без духовного простору, без духовності? Звичайно може, але в історичній перспективі недовго.
Народ, який вміє тільки запозичувати чужі фундаментальні еталони, зразки, норми та чужі фундаментальні системи мотивацій, не може ніколи бути вільним. Рано чи пізно він або завойовується, або погоджується на добровільне рабство, або зникає.
Україна, здобувши політичний суверенітет, так і не спромоглася здобути ані економічний, ані, тим більше, духовний суверенітет. Причому духовний суверенітет з точки зору перспектив країни є визначальним.
Якщо країна має духовний суверенітет, зберігає та відтворює власний духовний простір — навіть втрати економічного чи політичного суверенітету їй не страшні, бо з часом ці суверенітети відтворяться.
Відтак справжній націоналізм — це не економічний і не політичний суверенітет, коли державність визначає націю, це не ті релігія та мораль, які беруться тільки з традиції.
Націю визначає духовна спільнота, яка має духовний суверенітет, за будь-яких умов зберігає та відтворює духовний простір, доброзичливо ставиться до духовних людей та забезпечує духовність усіх сфер життя в процесі перетворень фундаментального рівня.
Якщо це не так, то маємо не націю, а співжиття громадян, хата яких скраю, і вони в будь-який момент готові або інтегруватися цілою країною куди завгодно — в Європу чи в Росію, — або емігрувати поодинці самостійно.
Яка духовна ситуація в Україні сьогодні?
Духовний простір знищено в науці. Самостійно українська наука вже не може відважитися на фундаментальні перетворення. Без духотворних зусиль ззовні науки її чекає загнивання та перетворення на труп.
Духовний простір знищено в мистецтві. Перервався зв’язок поколінь, і молоді не в змозі вийти на духовну позицію самостійно, хоча деякі з них і намагаються.
Духовний простір постійно звужується всередині релігії. Багатосотлітнє ігнорування необхідності своєї Реформації призвело до жалюгідної ситуації, яку конфлікт між конфесіями тільки погіршує.
Духовність швидкими темпами втрачається в мові. Не встигаючи освоювати в нових словах нові явища та нові уявлення і тим самим будучи неспроможною розширювати свою синонімічну потужність, українська мова не витримує конкуренції з іншими мовами, наповнюється суржиком та прямими запозиченнями і мертвіє.
Духовний простір не відтворюється в освіті. Запозичуючи чужі теорії, концепти, освітні практики та підходи всередині мотивацій споживацтва, продукуємо духовних калік з інтерпретативним мисленням і обмеженими творчими здібностями.
Політика втратила духовні орієнтири і зайнята телеімітаціями. З часу отримання незалежності в Україні не зроблено жодного перетворення фундаментального рівня в жодній сфері життя. Українство зазнає пригнічення духу і стає бездуховним.
Прямим і недвозначним наслідком прогресуючої бездуховності країни може бути втрата нею спочатку економічної, а потім і політичної незалежності. Як можна цьому протидіяти?
Що таке духовна стратегія та духовні мотивації?
Давайте подумки проведемо експеримент. Уявіть собі, що в цій країні з’явилася книга, музичний твір чи наукове дослідження світового рівня. Уявіть, що саме на нашій землі з’явилася нова релігія чи ідеологія, яка здобула світове поширення.
Уявіть, що ми змогли прийняти колективне рішення про фундаментальні перетворення в політиці — наприклад, структурну реформу, яка створює економічний суверенітет, управлінську реформу, яка швидко долає корупцію, інноваційну Конституцію на нових принципах державного устрою, яка стала зразком для інших країн.
Уявіть собі, що ми створили свою освіту з новою освітньою практикою, яка продукує принципово нові мислительні компетенції, яких нема більше ніде в світі.
Уявіть, що Україна здобула таки духовний суверенітет і в неї з’явилося майбутнє як у незалежної країни.
Які можливості є для здійснення цього?
Прихід месії чи авторитарного лідера? Месії ніколи не з’являються в духовному вакуумі. Ми, чесно кажучи, до цього не готові. Месію тут розіпнуть ще до його першої проповіді. Авторитарний лідер не зможе навіть під страхом смерті змусити духовних рабів до фундаментальних перетворень.
Фізичне знищення всього правлячого класу задля звільнення місця новому? А новий буде кращий? Звідки ж він візьметься? Наслідки таких дій в історичному плані завжди негативні. І в нашому випадку вони поставлять хрест на незалежності країни.
Мирне відсторонення від влади всього правлячого класу або його духовне очищення ? Але хіба мирно вони всі можуть піти? Чи хто з них готовий до катарсису?
Інтеграція в Європу, як цього бажають наші нездарі-політики? Не здобувши духовний суверенітет, інтегруватися в будь-яку спільноту — Європу чи Росію — це означає погоджуватися на ще більше духовне рабство.
Перечекати декілька років, поки ситуація не зміниться? Але у нас немає цих декількох років. Бездуховність наростатиме дуже стрімко, приймати позитивні рішення фундаментального рівня з кожним роком буде дедалі важче.
Духовна стратегія це особлива стратегія розвитку — не економічного, соціального чи культурного, а розвитку на глибинному рівні, в самих фундаментальних засадах — персонального і суспільного. Духовна стратегія говорить не про користь для України чи добробут для українців, а про благо та духовний розвиток для України.
Духовна стратегія України полягає у створенні особливої якості, яка вже давно відсутня в цій країні, — здатності до тривалого колективного перетворення фундаментального рівня без запозичень, на власних засадах.
Духовна стратегія неможлива з позиції держави — тільки з позиції суспільства. Тобто це не якась державна програма чи стратегія — це нова релігія чи ідеологія, нова мова, нова наука, нове мистецтво. Саме такий рівень духотворної дії нам необхідний.
Отже сьогодні йдеться лише про одну річ — десь, в якому-небудь місці в країні має з’явитися духовна позиція, яка може стати основою створення духовного простору та здобуття духовного суверенітету.
Духовна позиція можлива в процесі будь-якої діяльності, в будь-який час життя, в будь-якій ситуації. Духовну позицію може зайняти будь-хто, його минуле життя не важливе.
Спокусі яких мотивацій протистоїть духовність?
Духовність і влада. Є дуже небагато людей в історії, які маючи владу, намагалися діяти духовним чином. В такому розумінні духовність це концептуальна влада, яка дуже рідко поєднується з владою політичною.
Духовність та популярність. Сьогодні в полі зору засобів масової інформації знаходяться політики, і хоча деякі з них і культурні, але зазвичай вони є морально та інтелектуально убогі.
Відтак духовний простір взагалі не може формуватися в засобах масової інформації. Духовний простір — явище непублічне, немасове. Духовність пов’язана зі славою, а не з популярністю. Слава це відомість за славні діла, а не здобута через часту присутність у публічному просторі популярність.
Духовна слава жорстко протиставлена славі мирській.
Духовність і гроші. Самі по собі гроші не є ні добрими, ні злими. І тільки неврівноважене духовним покликом збагачення є в жорсткій опозиції до духовності.
Попит на духовність реалізується в доброчинності багатія — здебільшого вона носить формальний характер, який надзвичайно рідко ними усвідомлюється.
Якщо доброчинність багатія не створює та/чи не підтримує духовний суверенітет країни, не слугує збереженню та розвитку духовності власної країни (а не культури як такої), не спрямована на підтримку духовних людей власної країни (а не просто людей науки чи мистецтва), то це щось інше, а не доброчинність — наприклад, реклама чи вигідне вкладення коштів в предмети культури.
Навіть підтримка багатіями талановитих дітей в ситуації бездуховності є ламанням їх доль, бо їх таланти нікому не будуть потрібні.
Зрештою, окрім влади, грошей та популярності, існують духовні мотивації, які завжди можуть бути обрані будь-якою людиною. Духовні мотивації не обов’язково пов’язані з аскетизмом релігійного ґатунку чи з відмовою від інших мотивацій. Духовні мотивації, коли вони є, мають властивість домінувати серед інших.
Духовне самовдосконалення, пізнання себе, віднайдення власного творчого шляху, на якому людина знаходить свою щонайбільшу реалізацію.
Пошук істини, поклик добра, творення краси та гармонії, богопошук та спасіння.
Духовне вдосконалення світу шляхом його позитивного перетворення на фундаментальному рівні завдяки своїй власній духовній позиції.
Зрештою зайняти духовну позицію і в духотворній діяльності відстоювати її наперекір всьому — це і є єдина мотивація, яка завжди має перспективу.
Самопрезентація – Що таке «самопрезентація» і навіщо вона потрібна? | Психологія
Самопрезентація (з лат. – «Самоподача») – це процес уявлення людиною власного образу в соціальному світі, що характеризується свідомістю на створення у оточуючих певного враження про себе [1] .
Опис ]
Поняття «самопрезентації» є об’єктом вивчення безлічі наук: психологи підкреслюють її спрямованість на появу бажаної суб’єктом самопрезентації реакції шляхом викликання об’єкта впливу заданого спектра емоцій. Соціологи наголошують на необхідності самопрезентації з метою складання оточуючими повного та достовірного образу самопрезентованого. При цьому, говорячи про достовірність та можливу ідеалізацію образу, важливий ступінь наближення та прагнень до зазначеної ідеалізації. [2] .
Як основну функцію самопрезентації американський соціолог І. Гофман називає визначення характеру соціальної ситуації з урахуванням можливості регулювання більшості соціальних взаємодій. За рахунок використання самопрезентації відбувається ефективне прийняття соціумом особистісних ролей суб’єкта впливу та їх взаємодії
[3]. Характер самопрезентації може змінюватись залежно від обставин чи цілей суб’єкта самопрезентації. Завдяки аналізу даного поняття І. Гофманом, самопрезентація стала виступати як предмет соціально-психологічних досліджень.
Самопрезентація виступає як важлива частина навичок спілкування, що використовуються різними суб’єктами з метою формування певного образу у свідомості інших людей для подальшого отримання матеріальних та соціальних вигод. Використання самопрезентації може здійснюватися за різних умов: від спілкування з незнайомими людьми на вулиці до зустрічі з високопоставленими партнерами.
Види самопрезентації ]
Самопрезентація буває двох видів:
– природна, звана природним розподілом, – властива всім індивідам і характеризується не надуманим процесом і природністю. Внаслідок природної самопрезентації відбувається визначення людини у системі суспільної свідомості. Відмінними рисами самопрезентації цього виду є неможливість контролю та коригування, що можна розцінити як недолік природної самопрезентації через невідомість характеру виробленого ефекту.
– Штучна самопрезентація, в рамках якої застосовуються спеціально напрацьовані навички уявлення себе, зі спланованим результатом. Головною метою штучної самопрезентації є формування позитивного ставлення із боку значимих суб’єкта впливу людей.
Типи самопрезентації ]
Виділяють два типи самопрезентації:
1. відповідає власної самооцінці – як основна мета такої самопрезентації виступає прагнення суб’єкта впливу до ідеалу себе, сформованого у своїй свідомості.
2. відповідає очікуванням і перевагам аудиторії – найпоширеніший тип самопрезентації, спрямований формування образу суб’єкта впливу в очах оточуючих.
Безперечним фактом є виразність самопрезентації, що зумовлено прагненням людей створювати собі образ, що відповідає їхній особистій ідентичності [4] . Але часто ідентифікацію суб’єкта суспільство контролює існування умовних правил поведінки у кожній сфері. Реакція суб’єкта такий контроль може бути провокаційної. Цьому прикладом є «дочка церковнослужителя», яка внаслідок особливостей професійної діяльності батька пригнічує ідентичність особистості та емоції. У таких умовах вона не може самопрезентувати себе в якійсь іншій, невластивій для «дочки проповідника» якості. Зрештою, викликає негативну реакцію у її сім’ї та суспільстві.
Тактики самопрезентації І.Джонса та Т.Піттмана
Самопрезентація
Поняття
самопрезентація
походить
від англійського слова «самоподача»,
тобто уявлення про себе іншим людям.
В англійській
Енциклопедичному
словнику воно дослівно позначає
«управління
враженням себе в інших людей з
допомогою незліченних стратегій поведінки,
які у пред’явленні свого
зовнішнього образу іншим людям ».
На
думку Ж. Тедеші та М. Рієса «самопрезентація
– це навмисне
і
усвідомлювана поведінка, спрямована
на те, щоб створити певне
враження у оточуючих». У
літературі часто зустрічаються такі
синоніми самопрезентації: управління
враженням, самоподання
та самоподання. Ми все частіше чуємо
такі слова як «презентабельність»,
«уміння подати себе», «зуміти сподобатися»
та інші. Це
стає невід’ємною частиною іміджу
успішної людини, особливо того,
хто бажає максимально професійно
реалізуватися. Спробуємо уявити
ситуацію вашого недалекого майбутнього.
Після закінчення
університету ви опинилися в стані
вибору місця роботи і вам потрапило
в руки оголошення про вакансію на посаду,
про яку ви мріяли, та
ще й в організації, де працюватиме
досить престижно. Після того, як
ви
відправили резюме, вас запросили на
співбесіду. І тепер слід
відповісти
на важливе запитання: «Як справити на
роботодавця приємне враження,
щоб у нього виникло бажання взяти на
цю посаду тільки вас?».
Безумовно, важливою є ретельність
підготовки до цієї зустрічі. Підготовка
включає не тільки словесну
інформацію про себе, а й
психологічну
готовність до цієї ситуації. Пропонуємо
звернути увагу на наступні моменти
попередньої підготовки:
Зверніть увагу на свій зовнішній вигляд.
Пам’ятайте: «по одязі зустрічають – за розумом
проводжають»
Намагайтеся дивитися на себе очима
роботодавця (контролюйте не
тільки те, про що кажете, а й те, як
ви виглядаєте)
Подумайте про те, що хотів би почути
від вас працедавець
(дізнайтеся
заздалегідь про специфіку не тільки підприємства,
а й
напрямки
його розвитку; окрім того познайомтеся
з основними
функціями за обраною вами посадою)
Потренуйтеся вдома перед своїми
близькими з «оповіданням про себе» (якщо
є можливість, то запишіть свій
виступ на відео і потім
детально його пропрацюйте. Не забувайте
– «у вас не буде другого шансу справити
перше враження»)
Дізнайтеся у своїх знайомих, які вже
брали участь у співбесіді,
про те, які запитання ставили їм
Відрефлексуйте свій стан. Якщо
є те, що вас турбує в цій зустрічі,
то постарайтеся психологічно
підготувати себе до цих
моментів (наприклад, ви не звикли
говорити про себе — переконайте себе в тому, що
якщо ви самі про себе не розкажіть,
то
«Кота
в мішку» ніхто на роботу не братиме.
Тут може вас врятувати
тільки думка про те, що вам дуже потрібна
ця робота, і що більше
такої удачі вам не бачити)
Ретельно продумайте свою промову. Ваша
презентація повинна тривати рівно
стільки, щоб максимально розповісти
про себе потрібну інформацію (уникнення
непотрібних додаткових питань)
і не займати занадто багато часу.
Найоптимальніша
кількість часу для розповіді про себе
– 2-3 хвилини.
Що
слід говорити про себе?
Якщо
роботодавець починає з
вами розмову з питань: «Чому ви
до нас прийшли?», або «Що ви вмієте робити?»
та інших подібних до них, то можна
налаштуватися на діалог і про себе розповісти
в коротких відповідях на запитання
(до таких прийомів роботодавці вдаються
у разі, якщо на вакантну посаду
не тільки немає конкурсу, а й
малопристижна. У такому
разі подумайте про те чи потрібна вам ця
робота?) Складніше, якщо вас одразу
попросять розповісти про себе. Ось тут
слід бути у всеозброєнні та показати
себе у всій красі. Отже, що слід
говорити!
Уявіть.
Пам’ятайте, від того як ви вимовляєте своє
ім’я, у слухача
про вас складається враження про вашу
внутрішню впевненість та
самоповагу.
Подайте
роботодавцю комплімент.
Пам’ятайте, натисканням психологічних
клавіш ви маєте у своєму розпорядженні співрозмовника до
себе і викликаєте у нього
позитивне ставлення. Компліментом
ви повинні відповісти на дуже
важливе для роботодавця питання: «Чому
ви прийшли саме до нас?». Крім
того, слід зазначити, що ви
зацікавлені саме в цьому місці
роботи і на цій посаді. Для цього
використовуйте переконливі аргументи
та аргументи
Сподобайтесь
роботодавцю.
Розкажіть про свої успіхи та досягнення.
Але намагайтеся не лише перерахувати
свої переваги, але й надати
їм емоційного забарвлення. Пам’ятайте, ви
повинні говорити, що
хоче почути від вас роботодавець.
Говоріть про ті свої напрацювання, які
могли б бути вигідні роботодавцю. Це
має бути свого роду відповідь
на запитання: «Чому ми маємо взяти
саме вас?» або «У чому виграє
наше підприємство з вашим приходом?». Не
слід себе перехвалювати,
тому що у співрозмовника може скластися
враження, що ваша компетентність
ширша за запропоновану посаду. І ще —
ваші успіхи мають
бути документально підтверджені
дипломами, сертифікатами, свідченнями
тощо.
Покажіть,
що ви фахівець.
Пам’ятайте, роботодавець приймає на
роботу
фахівця не для того, щоб витрачати
час та кошти на нього
навчання
і «розгойдування», йому потрібна людина, яка
б відразу приступила до виконання своїх
обов’язків. Розкажіть, які
професійні навички ви маєте,
роботу якого ступеня складності ви
виконували на попередньому місці роботи
або під час проходження виробничої
практики
під час навчання у вузі. Покажіть, що
ви постійно вдосконалюєте
свої професійні знання та вміння
(підтвердіть це новинками
у вашій професійній сфері,
напрямками ваших професійних
інтересів)
Покажіть,
що ви особистість. Пам’ятайте,
роботодавцю важливо, що він приймає
на роботу цікаву та гідну
людину. Для нього важливо, щоб
ви були сумісні з колективом та легко
увійшли в роботу. Покажіть себе
з особистісного боку, вкажіть свої
якості, які допомагають вам швидко
сходитися з людьми, відповідально
підходити до роботи і бути вимогливим
до себе. Позначте свою працездатність,
комунікабельність
та безконфліктність (але це не повинно
бути простим перерахуванням,
розкрийте кожну якість та підтвердіть
їх прикладами).
Роботодавцю
цікаво дізнатися про ваше життя якомога більше,
відзначте, як ви відпочиваєте і як проводите
вільний час.
Намалюйте
перспективу.
Пам’ятайте, що роботодавець бере працівника
на тривалий термін. Переконайте роботодавця
в тому, що ваше подальше професійне
зростання для нього буде вигідним. Зауважте,
що ви не збираєтеся зупинятися
на досягнутому і до ваших планів входять
пункти особистісного та професійного
самовдосконалення.
Будьте
ввічливими.
Пам’ятайте, вас слухали цілих 2-3 хвилини.
Якщо вас у
процесі виступу не перебивали,
значить у співрозмовника виник до вас
інтерес,
значить можуть бути додаткові
питання. Прекрасно!
Можна
додати те, що не змогли відзначити в
оповіданні. Подякуйте за увагу та
запропонуйте продовжити розмову відповідями
на тих, хто цікавиться
Яких
помилок слід уникати у мові!
Не порушуйте логіки своїх думок. Якщо
ви почали говорити про свої
професійні якості, то не
слід говорити про свої
досягнення, а потім знову повертатися
до професійних
якостей. Це відволікає та плутає
співрозмовника
Не робіть великих пауз між пропозиціями.
Пауза повинна привертати увагу
співрозмовника, а чи не відволікати
Не кажіть, що метою вашого приходу
на співбесіду в
дану
компанію є більш висока
заробітна плата за
порівняно
з попереднім підприємством.
Не називайте своєю метою роботи в новій
компанії підвищення
службовими сходами.
Не використовуйте у своїй промові такі фрази
як: «я не маю досвіду роботи», «не знаю
яких програм» тощо.
Не
говоріть безпосередньо про свої недоліки,
якщо вас їх просять
назвати.
Сформулюйте свої недоліки так,
щоб для роботодавця
вони виглядали гідно.
Не шукайте недоліків ні в тій компанії,
де ви працювали (проходили
практику), ні в тій, куди прийшли
влаштовуватися.
- Не
критикуйте свого колишнього керівника. - Не
використовуйте таких фраз, як: “можу
виконувати якусь
роботу”, “вивчаю різні
програми”
і так далі (це спровокує у слухачів
питання:
“Які
саме?”, що викличе у вас дискомфорт)
Яких
помилок слід уникати у поведінці!
- Не
бійтеся відкритого простору. Якщо
вам запропонували сісти на стілець або
крісло на деякій відстані від тих,
хто проводить співбесіду, необхідно
правильно розташуватися на сидінні. - Не
крутіться і не гойдайтесь на стільці чи
кріслі – це видає ваше хвилювання. - Не
уникайте зорового контакту із
співрозмовником. Уважно спостерігаючи за
співрозмовником, ви можете помітити його
реакцію на інформацію, яку ви повідомляли
, і передбачити його поведінку. - Не
показуйте свою модальність
(аудіал, візуал, кінестетик). Пам’ятайте,
активна жестикуляція візуалу,
мимовільні та незв’язані рухи
кінестетика або розсудлива
задумливість аудіалу можуть видати не
тільки ваше хвилювання, а й викликати
роздратування співрозмовника. - Не
схрещуйте руки на грудях і не зчіплюйте
кисті рук у замок – це демонструє
вашу закритість від співрозмовника та робить
спілкування менш довірливим.
Самопрезентація – це… Що таке самопрезентація?
(Лат. Praesentantis – представляє) – 1. процес уявлення себе, своїх якостей іншим людям з тим, щоб дізнаватися їхню думку про себе і формувати те чи інше ставлення до себе з боку оточуючих. Є, як вважають соціальні психологи, важливим способом самопізнання; 2. у психопатології — мають на увазі патологічна самопрезентація – розлад поведінки, з якого індивід вводить в оману інших людей щодо себе самого, намагається ними маніпулювати, чинити ними психологічний тиск під впливом деструктивної у тому чи іншому відношенні мотивації.
* * *подання себе щодо прийнятих способів дії, поведінки для формування думки інших про себе. Порівн. вираз: Це кажу вам я, фахівець у такій галузі.
Ніхто не вміє краще зображати його почуття, хизуватися підробленою величчю, наводити на себе моральну красу, підносити себе на словах… (О. Бальзак, Дочка Єви)
Обличчя самозванця зобразило достатню самолюбство. «Так! – Сказав він з веселим виглядом. – Я воюю хоч куди. Чи знають у вас в Оренбурзі про бій під Юзеєвою? Сорок інаралів убито, чотири армії взято в полон. Як ти думаєш: чи прусський король міг би зі мною потягатися?» Хвастливість розбійника здалася мені кумедна (А. Пушкін, Капітанська дочка).
Ми незадоволені життям, яке в нас самих і в нашій власній істоті: ми намагаємося жити уявним життям і тому намагаємося виставляти себе напоказ. Ми безперервно намагаємося прикрасити і зберегти цю уявну істоту і нехтуємо справжньою істотою (Б. Паскаль, Думки про релігію).
Порівн. Я не хочу здаватися кращим, ніж я є насправді (М. Монтень, Досліди), – тут теж тонкий прийом самопрезентації.
Енциклопедичний словник з психології та педагогіки.
2013 року.
Дивитись що таке «Самопрезентація» в інших словниках:
- самопрезентація – сущ., у синонімів: 1 • презентація (6) Словник синонімів ASIS. В.М. Тришин. 2013 … Словник синонімів
- Самопрезентація – Сприйняття (перцепція, від латів. Perceptio) пізнавальний процес, що формує суб’єктивну картину світу. Зміст 1 Властивості сприйняття 2 Фактори сприйняття 2.1 Зовнішні … Вікіпедія
- Самопрезентація – (англ. self presentation) акт самовираження в процесі О., спрямований на створення опр. враження себе в аудиторії, в кач. до рій може виступати як окрема людина, і група людей. В англомовній літературі поряд із терміном С.… … Психологія спілкування. Енциклопедичний словник
- САМОПРЕЗЕНТАЦІЯ — Цілком буквально – процес уявлення себе щодо соціально та культурно прийнятих способів дії та поведінки. Тут мається на увазі, що цей процес ґрунтується на використанні певних стратегій, розроблених для того,… Тлумачний словник з психології
- Самопрезентація – – старання індивіда скласти певне уявлення про себе у свідомості інших… Словник-довідник із соціальної роботи
- САМОПРЕЗЕНТАЦІЯ – презентація можливостей та здібностей претендента на робоче місце… Словник з профорієнтації та психологічної підтримки
- позитивна самопрезентація – од. статтю прагматикон особистості … Навчальний словник стилістичних термінів
- Для покращення цієї статті з психології бажано?: Проставивши виноски, внести більш точні вказівки на джерела. Сприйняття, … Вікіпедія
- Помилки сприйняття – Сприйняття (перцепція, від латів. perceptio) – пізнавальний процес, що формує суб’єктивну картину світу. Зміст 1 Властивості сприйняття 2 Фактори сприйняття 2.1 Зовнішні … Вікіпедія
- Перцепція – Сприйняття (перцепція, від латів. Perceptio) пізнавальний процес, що формує суб’єктивну картину світу. Зміст 1 Властивості сприйняття 2 Фактори сприйняття 2.1 Зовнішні … Вікіпедія
Книги
- Самопрезентація при влаштуванні на роботу, А. М. Корягін, Н. Ю. Барієва, І. В. Волконська, І. В. Скоренцева. У навчальному посібнику у доступній формі показано, як уникнути помилок під час працевлаштування, як звернути увагу роботодавця на свої переваги. У ході роботи з вправами та контрольними… Детальніше Купити за 891 грн (тільки Україна)
- Самопрезентація при влаштуванні на роботу, А. М. Корягін, Н. Ю. Барієва, І. В. Волконська, І. В. Скоренцева. У навчальному посібнику у доступній формі показано, як уникнути помилок під час працевлаштування, як звернути увагу роботодавця на свої переваги. У ході роботи з вправами та контрольними матеріалами.
- Візитівки: майстер-клас та сценарії до конкурсів, свят, урочистостей, Енсані Р.Ш. Як… Детальніше Купити за 210 руб
Інші книги на запит «Самопрезентація» >>
Самопрезентація, що це таке і для чого вона потрібна?
Сучасні технології – це не тільки CD або ПК, мобільні телефони і планшети. Це спосіб проявити себе у новій віртуальній реальності. Саме тому ми хочемо трохи поговорити на тему: що це таке самопрезентація?
Ти завжди починаєш читати текст з кінця, минаючи центральну частину контенту? Нині є таке мистецтво як самопрезентація у віртуальному світі. Якщо ви, наприклад, займаєтеся пошуком роботи, то найчастіше ваша діяльність закінчується на надсиланні електронної пошти з прикріпленим РЕЗЮМЕ*. doc форматі. Але за допомогою сучасних технологій необхідно перш за все пам’ятати, що себе треба правильно подати, щоб тебе помітили і в майбутньому обрали.
Самопрезентація, що це таке в наш час?
Коли ви вже знаєте, який зміст цього тексту, давайте відмотаємо трохи назад, тобто для розвитку вашої думки. Насамперед, найбільшим успіхом у презентації себе мають профілі у соціальних мережах. Це своєрідний РЕЗЮМ, з якого роботодавці отримують багато інформації про майбутніх працівників. Тому залиши при собі записи типу „Я Хардкор” з фотографією з заходу, або „П’ятниця п’яниця”, якщо ви шукаєте роботу.
Використовуйте такі форми, як відео-РЕЗЮМЕ, тобто записаний фільм про вас, яким ви можете поділитися на CD, флешці або YouTube. Використовуйте Skype для розмови з іноземним працедавцем. Подумайте про відеодзвінки. Намагайтеся видалити з Інтернету контент, який підносить тебе не в кращому світлі – негативні записи колег, старі фотографії, додані на портал, до якого ви забули пароль доступу.
І на закінчення я залишаю вступ, щоб ти запам’ятав, про що йдеться.
Що це таке самопрезентація? Це насамперед мистецтво уявлення себе. Завдяки сучасним технологіям ви можете виділитися із сірого натовпу. Тримаю пальці за вас схрещеними!
7 порад із самопрезентації від короля риторики
Для того, щоб справити враження, однієї лише голої впевненості в собі може виявитися недостатньо. Потрібні знання певних технік та навички ведення діалогу з аудиторією, так само, як і в особистій розмові з окремо взятою людиною.
«Але цього мало, — зазначає Мохаммед Кахтані, чемпіон світу 2015 року за публічними виступами за версією клубу Toastmasters. — Між вами має з’явитися довіра. Ваше дружнє посилання викликає у опонента почуття задоволеності. Розумієте, про що я?
Кахтані живе в Саудівській Аравії та працює інженером з безпеки, а до вищезгаданого клубу публічних виступів потрапив завдяки рекомендації друга.
Сам клуб — місце з досить простими правилами: до нього приходять усі охочі попрацювати над покращенням своїх комунікативних навичок та розвитком лідерських якостей. За задумом організаторів, отримані знання допоможуть вивести життя кожного із членів клубу на якісно новий рівень.
Мохаммеду тільки це і було потрібно — він з головою поринув у заняття на зустрічах учасників клубу, щоб стати якомога майстернішим оратором, показавши найкращий результат.
Кажуть, якщо мати чітко поставлену мету, то успіху досягнеш однозначно. Так воно й вийшло: з гідністю витримавши напружену боротьбу аж у семи етапах міжнародного конкурсу, що тривали півроку, Кахтані став абсолютним чемпіоном, залишивши позаду… Ви готові в це повірити? Інші 33 тисячі конкурсантів. Ух, нічого собі.
Мохаммед та інші дев’ять фіналістів виступили на щорічній зустрічі членів клубу минулого місяця у Лас-Вегасі, США. А 15 серпня мова Кахтані «Сила слів» була удостоєна найвищої нагороди.
Ось що на правах переможця Мохаммед радить тим, хто усвідомлює, як важливо вміти підбирати правильні слова, які знайдуть дорогу до серця слухачів.
1. Скажіть собі: «Я краще, ніж ті, перед ким виступаю»
Тріумф дався Кахтані ціною значних зусиль: хлопець народився з порушенням мови – заїканням. Цілком позбутися симптомів йому так і не вдалося, проте Мохаммед переконаний, що необхідність вийти на сцену і тримати слово перед великою аудиторією надає йому сил і допомагає подолати бар’єри у спілкуванні.
Поступово я став впевненішим у собі, коли почав прислухатися до порад свого наставника з клубу. Одним із них було сказати самому собі: «Я краще, ніж люди, перед якими я зараз виступлю».
Мохаммед Кахтані
Багато хто, швидше за все, зараз подумав, що Мохаммед вступив до клубу запеклих егоїстів, яких ще пошукати. «Не поспішайте з висновками, — сміється Кахтані, — я не мав на увазі нічого подібного! Подумки вимовляючи цю фразу, я ніби даю собі установку і додатковий стимул до рішучих дій: все вийде, у мене достатньо сміливості, щоб вийти на сцену і виступити перед усіма іншими, тими, хто не наважився вчинити так само. Це схоже на зрушення свідомості, яке в один момент прибирає страх виявитися приниженим. То чого ж боятися, якщо слухачі відверто тобою захоплюються?
2. Визначте основну думку, якої ви дотримуватиметеся протягом усього виступу
Коли займаєтеся написанням тексту мови, стежте за тим, щоб у ній чітко простежувалася основна думка виступу — така ємна, наскільки це можливо.
Посилання виступу самого Кахтані простий і максимально доступний для розуміння: ми повинні усвідомлювати, що слова, які ми вимовляємо, наділені величезною силою. Але відповідальність за те, як ми нею скористаємося, на благо чи на шкоду, цілком і повністю на наших плечах.
3. Ваш стиль спілкування з публікою повинен вселяти їй довіру
Один із друзів Кахтані якось сказав йому: «Коли ти виходиш на сцену, по-справжньому важливою тобі залишається лише публіка, перед якою тобі виступати. Решта не має абсолютно ніякого значення. Не думай про те, як ти виглядаєш, в якому місці сцени стоїш під час виступу, яким тоном вимовляєш слова — пам’ятай тільки про публіку».
Теоретично щоразу ви повинні відточувати свою мову так, щоб вона звучала достатньо вишукано, що називається, без сучка і задирки. Проте під час виступу вас не повинно хвилювати абсолютно нічого, крім людей, що сидять у залі.
«Нехай слова звучать щиро і йдуть прямо із самого серця, — ділиться секретом особистої чарівності Кахтані, — ваша мова повинна спонукати людину до дії».
4. Використовуйте ваші сильні сторони
Пам’ятаєте добрий та повчальний мультфільм “Кунг-фу панда”? Кожен із персонажів у ньому був наділений тією чи іншою якістю, яка допомогла йому стати сильним та безстрашним воїном. Цьому принципу вчать і в клубі Toastmaters:
Одних природа наділила даром красномовства, інших — голосом, що приємно звучить, третіх — харизмою. Змусіть свої найкращі якості служити вам на користь.
Кахтані відзначився своїм чудовим почуттям гумору. Йому пощастило: у студентські роки, які проходили в Університеті штату Арізона, Мохаммед пробував свої сили у жанрі «стендап», завдяки чому і звик ставитись до багатьох життєвих ситуацій з гумором.
До чого я веду? Якби тодішній студент із Саудівської Аравії не здався смішним нікому, він би не почав жартувати під час своїх сьогоднішніх виступів на публіку.
5. Вчіться контролювати емоції
Кахтані зазвичай починає свої виступи саме з жартів, щоб публіка засміялася та трохи розслабилася. Повірте, він би і продовжував у тому ж дусі, перетворивши свій вихід на сцену на стендап-номер, якби не одне але: не можна говорити про серйозні речі за допомогою лише гумору.
Те саме станеться, якщо мова оратора буде надто серйозною і тому занадто складною для сприйняття. Глядачі покинуть зал швидше у змішаних почуттях, ніж задоволеними.
«Так чи інакше, хоч би який стиль ви обрали для своєї публічної мови, важливо, щоб вона вселяла надію в серця людей, — радить Кахтані. — Саме за цим почуттям вони й прийшли до вас».
6. Чесна публіка і є ваш головний тренер
У чому ж користь від участі в клубах, подібних до Toastmasters? У тому, що це не лише членський квиток та регулярні зустрічі з однодумцями, а насамперед можливість отримати чесне відкликання про роботу, продемонстровану на суд публіки. Звичайно, якщо ви в клубі публічних ораторів не перебуваєте, руки опускати не слід – попрактикуйтеся, виступаючи перед одним або декількома людьми, здатними оцінити вас об’єктивно, без приємних слів або заздалегідь упередженого до вас ставлення.
У чорнових версіях «Сили слів» Кахтані було багато елементів, які здавались йому виключно важливими та необхідними для кінцевого успіху виступу.
Оратор охоче ділиться досвідом:
Досвід роботи з живою аудиторією воістину безцінний, я раджу брати до уваги всі без винятку думки, які пролунали щодо вашого пробного спічу, адже зрештою ви пишете саме для свого слухача.
Мохаммед Кахтані
7. Використовуйте зорові образи
Кахтані переконаний: якість публічної мови сильно постраждає, якщо заучувати її напам’ять слово в слово. Натомість він пропонує візуалізувати деякі її частини, використовуючи зорові образи прямо під час виступу на сцені. Це допомагає звикнути до предмета обговорення настільки, що про нього можна буде говорити в невимушеній манері.
Давайте підіб’ємо підсумки. Чи важлива тема, на яку ви говоритимете з аудиторією? Безперечно. Чи мають значення слова, що ви збираєтесь використати? Безперечно. Однак один із найголовніших елементів успішного виступу перед публікою — впевненість оратора в тому, що люди вірять і, головне, довіряють його думці. Лише в цьому випадку вони залишатимуть зал для глядачів з надією на краще, а це найголовніше.
Самопрезентація
Психологічні
установки, сформовані першому
етапі встановлення взаєморозуміння,
грають велику роль спілкуванні і
наступних етапах. Вони можуть бути
серйозною перешкодою для встановлення
контакту. Тому важливим моментом у
створенні себе першого враження
є самопрезентація
(самопред’явлення, самоподача). Кожна
людина, напевно, цікавилася тим,
яке враження вона справляє на
інших. Самопрезентація
використовується як досягнення
певних цілей. При цьому одні люди
дбають про те, щоб справити потрібне
враження, інші — ні. Звичайно,
перші частіше досягають своїх цілей при
спілкуванні з іншими людьми, ніж другі.
Для того щоб
справити на інших потрібне враження,
необхідно враховувати закони соціальної
перцепції (сприйняття людей). Той чи
інший акцент в одязі, наявність того чи
іншого значка, манера розмови та поведінки
тощо приводять сприймаючих до
приписування людині певних
особистісних якостей та формування та
оцінки її цілісного образу. Тому
і важливо враховувати, який образ ми
хочемо створити, роблячи акцент на тій чи
іншій деталі нашого зовнішнього вигляду і
поведінки, за допомогою якої буде
звертатися увага нашого співрозмовника
по певному шляху. При цьому важливо
враховувати, з яким партнером ми маємо
справу та в якій ситуації. Наприклад, модний
одяг однієї людини буде впливати
на оточуючих тільки в тому випадку, якщо
всі інші будуть одягнені однаково
немодно.
Одна фірма,
що спеціалізується на фінансових
розрахунках, звернулася із проханням допомогти
перспективній співробітниці. Ця жінка
блискуче закінчила університет і була
провідним податковим консультантом фірми.
Вона чудово справлялася з роботою доти
, доки займалася безпосередньо
в офісах своєї фірми. Щойно вона
перейшла до консультацій у фірмах
клієнтів, справи різко погіршилися: службовці
майже повністю ігнорували її поради.
«Коли я її побачив, – пише автор
книги “Одяг для успіху” Дж. Т. Молло, –
все стало ясно. Вона була миловидною
білявкою на зріст 1 м 50 см, вагою 42 кг. У
свої 26 років вона виглядала на 16. Я вирішив
змусити її виглядати суворо та серйозно,
наскільки це було можливо із її
мініатюрною фігурою. На службі вона стала
носити темний костюм і
білу блузку, що контрастувала з ним, легкий шовковий шарф
і капелюшок з полями. Істотним доповненням
були окуляри у темній оправі. Зміна
гардеробу принесла успіх. Тепер клієнти
слухали її з повагою та увагою, її
поради приймалися як керівні.
Зараз ця жінка займає вищу
позицію у фірмі».
Однак не кожній
жінці треба для успіху перетворюватися,
перероджуватися з лані на барракуду.
Другий приклад Дж. Т. Моллоя: «Жінка,
яка займається укладанням торгових
контрактів. Росла, міцної статури,
вона розпочала свою кар’єру на півночі країни,
після переїзду в південні штати продовжувала
носити темні костюми та великий
атташекейс. Її справи на Півдні стали йти
гірше, хоча жодних змін, окрім
географічних, начебто не сталося.
Після консультації вона стала носити
костюми світлих тонів та легкі жіночі
сумки. Цього було достатньо, щоб вона
стала м’якшою, південнішою та респектабельнішою.
В результаті вона досягла успіху, який
задовольняє і її фірму».
Крижанська Ю. С.,
Третьяков Ст П., 1990, с. 68.
Класифікація
стилів самопрезентації є в Е.
Джонса (E.
Jones, 1964,
1990). Він виділив залякування, орієнтацію
на приклад (зразкову поведінку),
прохання та інграціацію (піклування про
привабливість власних особистісних
якостей для того, щоб вплинути на
іншу людину).
Для здійснення
стратегії інграціації
використовуються низка тактик: позитивні
висловлювання суб’єкта про себе;
звеличення персони, що виступає як
мета, за допомогою лестощів, компліментів
та інших позитивних підкріплень;
прояв до цього суб’єкта інтересу;
конформність щодо нього;
надання будь-яких послуг.
Використання
залякування
притаманне суб’єктам, які мають певної
владою, повноваженнями у позбавленні будь-яких
благ, зміні умов життя персони,
що є метою. В даному випадку людина,
яка застосовує такий стиль самопрезентації,
найчастіше загрожує адресату впливу,
щоб домогтися від неї необхідної
поведінки.
Стратегія зразкової
поведінки
передбачає демонстрацію моральних
переваг суб’єкта самопрезентації.
Це реалізується завдяки наступним
поведінковим тактикам: самозреченню,
нехтування власними інтересами,
- Психологія особистості суспільної людини
- Психологія індивідуальності та соціальна
активність людини - Психологічний
портрет політичного лідера - Індивідуальність у сучасному
шоу-бізнесі - Самореклама та самопрезентація
Теми курсових робіт:
- Психологія індивідуальності та
самопрезентація. - Психічні
процеси за умов самопрезентації - Самопрезентація як соціально-психологічна
установка - Ефективна самопрезентація за умов
комунікації - Самопрезентація
як інструмент соціально-психологічного
впливу. - Емоційна саморегуляція в умовах
публічних виступів - Сприйняття саопрезентації особистості
аудиторією - Самопрезентація за умов масової
культури - Етика та психологія самореклами
- Марнославна особистість та психологічні
проблеми самопрезентації - Індивідуальність як бренд
- Мотивація дистинктивної поведінки
- Запитання до іспиту.
- Що таке самопрезентація та чим вона
відрізняється від самореклами? - Що
таке самопрезентація з погляду
соціальної психології? - Які основні цілі та завдання
самопрезентації? - Які психологічні
проблеми виникають у людини у
процесі
її
самопрезентації? - У чому
полягає специфіка вивчення психічних
процесів за умов
самопрезентації? - Які
можливості та обмеження застосування
різних форм психологічного
впливу в
умовах самопрезентації? - Які проблеми взаємодії з
оточуючими можуть виникнути в особистості
у процесі самопрезентації? - Які психологічні механізми
першого враження у процесі
знайомства? - Які
механізми психологічного впливу
за умов ефективної самопрезентації? - Які можливості необхідні людині
для ефективної самопрезентації? - Які причини виникнення
психологічних бар’єрів публічних
виступів у процесі самопрезентації? - Що таке психологічна саморегуляція
і як вона допомагає людині в умовах
публічних виступів? - Що таке сором і сором?
- Які
причини емоційної дезорганізації
мислення у процесі самопрезентації
особистості? - Які типології особистості ви знаєте і
як залежить ефективність самопрезентації
від типу особистості людини? - Що називають марнославством, і як воно
заважає ефективній самопрезентації? - Як відомі люди долають
психологічні бар’єри за умов
публічної діяльності? - Що таке імідж і які психологічні
механізми побудови позитивного
іміджу? - Що таке акторська майстерність, і чим
вона допомагає у процесі самопрезентації? - Яке значення гумору за умов
самопрезентації? - Що
таке нормативна та дистинктивна
поведінка? - Що
називають девіантною та дистинктивною
поведінкою? У чому різниця між цими
типами поведінки особистості?
Самопрезентація
Всі ми живемо в світі, в якому кожен день, кожну годину і щохвилини протягом дня контактуємо з іншими людьми в магазин, транспорт, робота або будь-яке інше місце, де збираються багато різних людей. І, звичайно, у спілкуванні з різними людьми важлива самопрезентація, адже від того, як ми себе уявімо, як себе покажемо і як поведемо себе залежить те, як нас сприйматимуть оточуючі і відповідно ставляться до нас.
Часто на прийомі у психолога можна почути скарги жінок, що начальник їх ні в що не ставить, колеги завалюють роботою, а молодий чоловік чи чоловік ставитиметься так, ніби вона річ якась. І як ви думаєте, кого звинувачує ця жінка в тому, що оточуючі до неї так погано ставляться? Правильно, вона звинувачує всіх навкруги, але тільки не себе, а насправді, тільки ми винні в тому, що оточуючі до нас погано ставляться і чинять щодо нас несправедливо. Виною тому є безліч причин, і погане ставлення до самої себе, і занижена самооцінка, і неправильна самопрезентація, і ось про останній пункт ви з вами сьогодні поговоримо докладніше.
Але перш ніж ми розповімо, як правильно і успішно себе самопрезентувати, давайте з’ясуємо, що саме означає це слово.
Що таке самопрезентація
Не знаючи, що таке самопрезентація, люди все одно щогодини нею займаються. Ми щодня прагнемо показати свої переваги та сильні сторони оточуючим нас людям, а недоліки намагаємося приховати. Ми прагнемо звернути увагу потрібних нам людей на те, що ми хочемо і з усіх сил намагаємося приховати те, що не повинні бачити чужі. Виходячи з цього, ми розуміємо, що самопрезентація це ніщо інше як демонстрація вигаданого нами образу, це поведінка, за допомогою якої ми формуємо у людей певні враження про нас.
Потрібно відзначити, що у світі бізнесу це відбувається свідомо, бізнесмени свідомо підлаштовують свою поведінку і рухи, щоб ввести в оману партнерів і укладати багатомільйонні угоди, у народі про таких людей кажуть, що вони пускають пилюку в очі або вішають на вуха локшину, по суті їхня усвідомлена презентація себе є обманом.
Але є ще й не усвідомлене самоподання. Наприклад, дві жінки збираються на побачення, одна одягне красиву сукню та туфлі на високих підборах, а інша натягне улюблені джинси, светр і кросівки, при цьому обидві собі несвідомо подадуть: одна як шикарна, шанована жінка, а інша як незалежна та самостійна, яка робить тільки те, що подобається їй і не підлаштовується під чужі думки.
Як бачите, у будь-якій взаємодії між людьми присутня самопрезентація в усвідомленому та неусвідомленому вигляді, і у зв’язку з цим кожен з нас повинен знати як правильно це робити, щоб ви змогли показати все найкраще, що є у вас, але при цьому не обманювати своїх опонентів.
Принципи самопрезентації
І найперше, що ми всі хочемо показати — це свою привабливість, і не має значення з ким ми спілкуємося, з чоловіком, який нам подобається, з партнером по бізнесу чи з колегою по роботі.
Щоб стати привабливою для іншої людини, робіть їй компліменти. Не плутайте компліменти і лестощі — це різні речі і презентують вони нас по-різному. Компліменти повинні бути делікатними, похвала теж має місце, надавайте допомогу людині, підтримку, якщо вона їх потребує. Просіть у людини поради. Всі ці методи зроблять вас привабливими для співрозмовника.
Люди дуже часто забувають посміхатися, адже відкрита, щира посмішка говорить про вашу доброзичливість і відкритість, а це ті якості, які презентують вас як відкриту і доброзичливу людину.
Не забувайте про жести, які теж багато що можуть сказати про вас. Слухаючи співрозмовника, кивайте головою, всіляко показуйте, що він вам цікавий, не сидіть у закритій позі. Закрита поза це схрещені на грудях руки, що лежить нога на нозі. Найчастіше під час розмови показуйте свої долоні, це говорить про вашу щирість та відкритість, співрозмовник підсвідомо розумітиме, що вам можна довіряти. Взагалі про жести можна говорити багато і довго, тому давайте залишимо цю розмову для наступної теми, адже самопрезентація відбувається не лише за допомогою жестів.
Треба сказати, що люди більше симпатизують тим, хто схожий на них самих чи їхніх коханих людей. Якщо хочете сподобатися мамі свого хлопця, то перш ніж знайомитися з нею, якомога докладніше розпитайте свою молоду людину про характер, звички, інтереси його матері. Дізнайтеся, який стиль одягу вона воліє, що любить читати і т.д., і постарайтеся у всій отриманій інформації знайти подібності з вами, напевно хоч у чомусь, але ви схожі, адже не дарма молода людина вибрала саме вас. А ми знаємо, що чоловікові обирають других половинок, які схожі на їхніх матерів. Отже, знайшовши подібності, при знайомстві ненароком продемонструйте їх.
Також здобути симпатію співрозмовника можна шляхом згоди з його думками, з його думкою. Взагалі цей спосіб вважається безпрограшним. Але це зовсім не означає, що ви повинні погоджуватися з чужою думкою, повинні відмовлятися від свого. Кажуть, що розумна людина знайде спосіб погодитися з чужою думкою у дрібних питаннях, а у великих залишиться при своєму.
Нам давно відомо, що зовні доглянуті люди більше схиляють себе оточуючих, ніж недоглянуті. Якщо судити за результатами численних опитувань, можна зробити висновок, що красиві і доглянуті люди більше схильні до себе, вони наділяються оточуючими позитивними якостями, їм більше довіряють, вони легше роблять кар’єру, також з легкістю можуть влаштуватися на бажану посаду. Але що робити, якщо на вашу думку Бог не наділив вас красою? По-перше, треба згадати слова Коко Шанель, яка зналася на красі. А сказала вона, що немає негарних жінок, є жінки, які не доглядають себе. І ще вона стверджувала, що якщо жінка після 30 років не стала гарною, то вона дура. Так, нехай звучить це трохи брутально, але це правда. Тому якщо ви не відповідаєте прийнятим стандартам краси, то це зовсім не означає, що ви негарні. Доглядайте свою шкіру, волосся і нігті, почніть стильно і красиво одягатися, і тоді ви станете привабливою і ваша самопрезентація пройде успішно.
Пам’ятайте приказку, яка каже, що зустрічають по одязі, а проводжають за розумом, і це дійсно так, тому подбайте про те, щоб ваш одяг, взуття, прикраси та аксесуари відповідали тому місцю, куди ви йдете. Наприклад, щоб показати оточуючим, що ви заможна жінка, постарайтеся купити дорогі аксесуари та прикраси, а також одяг, але все це має бути не тільки дорогим, а й стильним. Ви можете надіти на себе все найдорожче, але при цьому виглядатимете як колгоспниця, а можете надіти недорогі, але стильні прикраси і такий самий одяг і вражатимете всіх своєю елегантністю та смаком.
Те саме стосується вашої зачіски, макіяжу та манікюру — все це має доповнювати образ, бути частиною його, а не окремим елементом, який виглядає безглуздо та смішно.
В принципі ви можете одягатися так, як зручно вам, як вам подобатися, але не забувайте подумати про те, як оточуючі сприймуть ваш образ, чи не образите їх.
Всі ми знаємо, що скромність з давніх-давен називається доброчесністю, але потрібно знати, що не завжди ваша скромність може допомогти вам. Так, звичайно, хвалитися своїми успіхами некрасиво, і такі люди не викликають симпатію, але і, якщо ви засуватимете себе зі своїми талантами на задній план, то людина, яка не знає вас, може подумати, що ви невпевнена в собі, не має ніяких талантів особистість. Тому не слід переборщувати зі скромністю.
Тепер давайте поговоримо про мову, гучність і тембр голосу та інтонації, адже це перше, після одягу, впадає в очі і справляє відповідне враження. Люди не люблять, коли торохтять, таких опонентом практично не слухають, тому говоріть у міру повільно, але якщо ви хочете когось у чомусь переконати, то темп мови можна прискорити.
Якщо ви хочете, щоб вас не прийняли за нерішучу дівчину, тоді говоріть упевненим голосом, не майоріть, уникайте невпевнених висловлювань.
І останнє, пам’ятайте, що самопрезентація проходить успішніше, якщо людина налаштована доброзичливо, вона часто посміхається, жартує і сміється, але все це має бути не награною, а вашою, рідною. Так, ви, звичайно, можете придумати собі різні образи, але в них ви не зможете бути собою, ви гратимете не свою роль, а це не тільки важко морально та емоційно, але і ваші партнери зі спілкування відчуватимуть, що ви не щиро. , а це відштовхує людей.