Зміст:

1 Вкладай і примножуй. Що таке інвестиції і для чого вони потрібні
2 ІНВЕСТИЦІЇ

Вкладай і примножуй. Що таке інвестиції і для чого вони потрібні

Інвестиції — це вкладення капіталу з метою його примноження і отримання прибутку. При цьому інвестиції приносять прибуток у разі успіху проєкту, а в іншому разі вкладений капітал буде просто втрачено. Основна відмінність інвестицій від кредитів у тому, що перші потрібно повертати в обумовлені терміни і з відсотками, незалежно від того, був проєкт прибутковим чи ні.

Інвестувати можна гроші, цінні папери, майно або права на нього, технології або ноу-хау.

Вважається, що третина з топ-30 найуспішніших і багатих людей світу заробили свій капітал саме за рахунок вкладень у цінні папери.

Види інвестицій

Інвестиції бувають найрізноманітніші, в залежності від способу і мети інвестування.

Наприклад, розрізняють інвестиції за об’єктом вкладень. Це можуть бути реальні інвестиції, коли інвестор купує землю, бере участь грошима в будівництві нового підприємства або капітального ремонту вже працюючого, придбає нематеріальні активи (такі, як патенти, ліцензії, права користування, авторські або інші права), вкладає кошти в людський капітал (освіта та підвищення кваліфікації персоналу) або просто купує вже готовий бізнес.

Є ще фінансові інвестиції — це придбання цінних паперів або видача кредитів, надання активів у лізинг.

Крім того, бувають венчурні інвестиції — високоризикові довгострокові вкладення в нові високотехнологічні перспективні компанії, які займаються розробкою наукоємних продуктів. Інакше кажучи, це інвестування в стартапи. У цьому разі втрата капіталу дуже висока, але прибутковість інвесторів досягається за рахунок дуже високої віддачі від найбільш вдалих вкладень.

Ще один вид інвестицій за об’єктом вкладень — це спекулятивні, які передбачають купівлю валюти, дорогоцінних металів і коштовних паперів у розрахунку на зростання їх ціни.

Інвестиції поділяються ще за програмними цілями інвестування (прямі, портфельні, реальні, нефінансові, інтелектуальні), за термінами вкладення (короткострокові — до одного року, середньострокові — один–три роки, довгострокові — понад три-–пʼять років), за формами власності (приватні, державні, іноземні, змішані).

Прямі інвестиції

Прямі інвестиції мають на увазі, що інвестор вкладає гроші у виробництво або інший проєкт, отримуючи при цьому право на участь в управлінні цим підприємством і дохід від вкладень.

Також інвестиції можуть здійснюватися через спеціалізовані фонди — Private Equity (фонди прямих інвестицій). Це компанії, клієнти яких дають зобов’язання вкласти узгоджені суми грошей в проєкти, які погодить фонд. Коли через кілька років проінвестовані таким чином компанії будуть продані, інвестори отримають свою частку прибутку.

Портфельні інвестиції

Портфельні, або непрямі інвестиції — це не що інше, як купівля цінних паперів, акцій або облігацій. Вони не дають інвестору право на управління підприємством, яке випустило папери, він може тільки розраховувати на прибуток від їх володіння (наприклад, на дивіденди) або продажу, якщо ціни на них піднімуться.

А при бажанні знизити ризики можна сформувати інвестиційний портфель — набір активів різних видів, ступеня ризиків і термінів вкладень.

Капітальні інвестиції

Капітальні інвестиції/капітальні вкладення або капітальні видатки (CAPEX, capital expenditure) — це довгострокові внутрішні вкладення підприємства у створення, поліпшення або придбання основних активів, задіяних у бізнесі. Наприклад, це купівля нової ділянки землі для розширення виробництва, будівництво нового цеху та придбання обладнання, транспорту або нематеріальних активів, таких як ліцензії, патенти і торгові марки.

Компанії, які вимагають значних капіталовкладень, називають капіталомісткими. Це підприємства нафтогазової, гірничодобувної, металургійної, електроенергетичної та інших галузей.

Показник капітальних інвестицій дозволяє оцінити, чи відбувається зростання і розширення бізнесу в країні і технічна модернізація підприємств. Якщо капітальні інвестиції падають, це означає, що бізнес вкладає все менше коштів у свій розвиток.

Зокрема, за даними Державної служби статистики, у 2020 р. капінвестиції в економіку України скоротилися на 38% — до 419,8 млрд грн, при цьому падіння інвестицій відбулося в усіх галузях економіки. Тільки в транспортній галузі в плюс — більш ніж в шість разів! — вийшла “поштова та кур’єрська діяльність”, а в сфері інформації і телекомунікації трохи підріс електрозв’язок.

Прямі іноземні інвестиції

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) — це вкладення бізнесу однієї країни в бізнес іншої. За визначенням МВФ, це закордонні інвестиції в 10% і більше від статутного капіталу, що дозволяє надавати стратегічний вплив на компанію.

Основні способи ПІІ — створення за кордоном філії або підприємства, яке залишається у власності інвестора. Також це може бути купівля іноземного підприємства, майнових прав (наприклад, прав користування землею або природними ресурсами), надання прав на використання ноу-хау або технологій.

Зміна припливу ПІІ дозволяє побачити, як змінюється інвестиційний клімат у країні. Наприклад, за 10 місяців 2020 р. прямі іноземні інвестиції в економіку України порівняно з аналогічним періодом минулого року впали в 20 разів — до $221 млн. І хоча частково така ситуація пояснюється зміною методики підрахунку, даний показник у нашій країні останнім часом балансував на низькому рівні — не більш ніж кілька мільярдів доларів на рік.

Як інвестувати в Україну

В Україні існує кілька основних напрямків для інвестування. Якщо не розглядати ринок нерухомості, то в основному це купівля облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП), готового бізнесу або акцій підприємств. Однак найбільше це ОВДП — вони становлять 81% від загального обсягу фондового ринку, тоді як частка компаній і корпоративних фондів займає всього 6%.

ІНВЕСТИЦІЇ

Будь яка діяльність суб’єктів господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій.

Термін “інвестиція” походить від німецького слова “investition” яке в свою чергу походить від латинського “invest”, що означає “вкладати”. Розглянемо сучасне тлумачення категорії інвестиції. Згідно Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91р. це поняття має наступне визначення:

Інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

До майнових і інтелектуальних цінностей відносять:

– грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
– рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності), майнові права, що випливають і авторські права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
– сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих “ноу-хау”;
– права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права, інші цінності.

Отже, в широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” інвестиція – це операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу підприємства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату. Це можуть бути:

– вкладення, пов’язані з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також витрати із будівництва доріг, мостів та інших інженерних споруд;
– витрати на обладнання, наукові дослідження;
– витрати та підготовку кадрів, що є інвестиціями в “людський капітал”, оскільки саме будинки, машини, і обладнання виступають результатом людської діяльності.

Розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції характеризують загальний обсяг інвестиційних коштів у певному періоді, спрямованих на відтворення (нове будівництво, реконструкцію, розширення, придбання засобів виробництва), приріст товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей.

Чисті інвестиції є вкладенням коштів у виробничі фонди, що заново створюються та виробничий апарат, що відновлюється. Вони дорівнюють сумі валових інвестицій, зменшених на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Основним джерелом інвестування є національний доход, за рахунок якого створюється фонд накопичення, який, в свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд поновлення. За рахунок цих фондів формуються інвестиційні ресурси.

Джерелом чистих інвестиційних ресурсів є фонд поновлення, за рахунок якого формуються нові виробничі фонди. Вони менші за валові на розмір коштів, які спрямовуються з фонду відшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань.

Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. В економічній науці і на практиці з метою ведення обліку, аналізу і планування інвестиції класифікуються за окремими ознаками, а саме:

1. За об’єктами вкладених засобів виділяють реальні та фінансові інвестиції:
- – реальні інвестиції, тобто вкладення коштів у виробничі фонди (основні і оборотні). Переважно це вкладення в матеріальні активи (будівлі, споруди, техніку та матеріальні цінності), а також в нематеріальні активи (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічну, науково-практичну, інструктивну, проектну та іншу документацію).
Реальні, тобто виробничі інвестиції мають найбільше поширення. Вони являють собою вкладення коштів (фінансування) у конкретний проект довгострокового використання.
- – фінансові інвестиції, тобто вкладення капіталу в розробку проектів, у купівлю акцій, облігацій та інших цінних паперів різних підприємств і установ, випущених державою або приватними юридичними особами. Таке інвестування здійснюється шляхом продажу і купівлі цих цінних паперів, як правило, на фондовому ринку, через що дані процеси найчастіше виступають як короткострокові фінансові операції.
- 2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.
Під прямими інвестиціями розуміють безпосередню участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення засобів. Пряме інвестування здійснюють в основному підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об’єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.
Під непрямими інвестиціями розуміють інвестування опосередковане, шляхом звернення до інвестиційних або фінансових посередників.
Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єкту інвестування і наступного управління ними. В цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та компаній), а останні зібрані таким чином інвестиційні ресурси, розміщують на свій розсуд – вибирають найбільш ефективні об’єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють потім серед своїх клієнтів і учасників.
3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.
Під короткостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).
Під середньостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період від одного до трьох років.
Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року. Цей критерій прийнятий на практиці обліку, але, як показує досвід, він потребує подальшої деталізації.
У практиці провідних інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізують наступним чином: а) до 2 років; б) від 2 до З років; в) від 3 до 5 років; г) більше 5 років.
4. За формами власності інвесторів виділяють інвестиції приватні та державні.
Під приватними інвестиціями розуміють вкладення засобів, що здійснюється громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, перш за все – колективної (правильно було б назвати цю форму інвестицій “недержавними” але в економічній практиці використовують термін “приватні”).
Під державними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють центральні та місцеві органи влади і управління за рахунок бюджетних засобів, а також державні підприємства та заклади за рахунок власних та позичкових засобів.
5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції національні та іноземні.
Під національними (внутрішніми) інвестиціями розуміють вкладення капіталу резидентами (юридичними або фізичними особами) даної країни в об’єкти інвестування на її території. Резиденти – юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідально до законодавства України з місцезнаходженням на її території.
Іноземні інвестиції передбачають вкладення капіталу нерезидентами в об’єкти (інструменти) інвестування даної країни. Нерезиденти – юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іїішої держави.
- 6. В залежності від форми участі інвестора:
  - – частково приймають участь в заново створюваних підприємствах або придбання частини діючих підприємств (часткова участь в товаристві з обмеженою відповідальністю);
  - – створення підприємств, які повністю належать інвестору або привласнення діючих підприємств повністю;
  - – привласнення рухомого та нерухомого майна шляхом прямого отримання або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
  - – привласнення концесій та використання природних ресурсів, прав користування землею та інших майнових прав.
  - – безризикова
  - – ризикові.
  Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більш ніж ста законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.
  Серед них слід відзначити Закон України “Про інвестиційну діяльність”, Закон України “Про іноземні інвестиції”, Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну”, Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”, які створюють правову основу інвестиційної діяльності.
  Згідно закону всі суб’єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.
  Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:
  - – інвестування, що здійснюється суб’єктами інвестиційної діяльності;
  - – іноземного інвестування;
  - – спільного інвестування, що здійснюється громадянами і юридичними особами України та іноземних держав.
  Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути:
  - – будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства;
  - – цінні папери;
  - – цільові грошові вклади;
  - – науково-технічна продукція;
  - – інтелектуальні цінності;
  - – інші об’єкти власності та майнові права.
  Забороняється інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права й інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
  Суб’єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
  Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.
  Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
  Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
  Процес вкладення капіталу називається інвестуванням.
  Усі суб’єкти інвестиційної діяльності мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності.
  Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:
  - – власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, грошові накопичення і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
  - – позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
  - – залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші вклади громадян і юридичних осіб);
  - – бюджетних інвестиційних асигнувань;
  - – безоплатних та благодійних вкладів, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Що таке обсяг інвестицій