Що є витратами виконавчого провадження: позиція ВС

Виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов’язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 703/1111/17 та встановив, що виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документа.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 103 грн 94 коп.

Позивач вважає цю постанову такою, що винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що Смілянським міськрайонним судом Черкаської області був виданий виконавчий лист про зобов`язання Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області провести перерахунок пенсії, призначеної особі згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 3668-VI від 08.07.2011 на підставі довідки прокуратури Черкаської області від 10.05.2016 у розмірі 90% від суми заробітку, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати пенсії з 01.05.2016. Зазначав, що Управлінням рішення суду було виконано в добровільному порядку.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, позов Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування пункту постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що Смілянське об`єднане управління Пенсійного фонду України рішення суду виконало у добровільному порядку та в повному обсязі, що підтверджується розпорядженням, тобто до відкриття виконавчого провадження, а державним виконавцем перед відкриттям виконавчого провадження не перевірено виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції додав, що у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження вказана лише загальна сума без зазначення конкретних видів витрат, які поніс державний виконавець під час примусового виконання даного виконавчого провадження. Відсутність чіткого переліку понесених витрат не дає можливості для їх ідентифікації та віднесення саме цієї суми витрат до даного провадження.

Висновок Верховного Суду

Верховний Суд зазначає, що витрати виконавчого провадження – це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (наказ № 2830/5) до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема:

– виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

– пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв’язку;

– послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

– плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про протиправність спірної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження через виконання судового рішення у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

ВС підкреслив, що виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документа.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо ненаведення відповідачем у спірній постанові розрахунків витрат на виконавче провадження колегія суддів також вважає безпідставними та такими, що не відповідають наявним в матеріалах справи доказам.

Так, судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що відповідно до постанови державного виконавця витрати виконавчого провадження становлять 103 грн 95 коп. При цьому мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5.

Враховуючи обставини справи, ВС дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які прийняті на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Загальні правила виконавчого провадження

Підстави виконання. Згідно зі ст.З Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі наступних виконавчих документів:

1. виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;
2. ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
3. судові накази;
4. виконавчі написи нотаріусів;
5. посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6. постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

1. рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
2. постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
3. рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
4. рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рі шень Європейського суду з прав людини”.

У виконавчому документі повинні бути зазначені:

1. назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2. дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3. найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувана і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб – платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4. резолютивна частина рішення;
5. дата набрання чинності рішенням;
6. строк пред’явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою по садовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів (ст.19 Закону).

Видача виконавчого документа найбільш повно врегульована законодавством стосовно до виконавчих листів.

Згідно зі ст.368 ЦПК за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Виконавчі документи про стягнення судового збору направляються судом у місцеві органи державної податкової служби.

Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, ‘суд разом з виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”

Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.

Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом (ст.3б9 ЦПК).

Замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб- їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.

За видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу стя- гувачу справляється плата в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.370 ЦПК).

Місце виконання рішення. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувану.

Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.

Державний виконавець вправі проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках та вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитар’: х на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з’ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до органу державної виконавчої служби за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувана та орган, який видав виконавчий документ.

У разі коли у процесі виконавчого провадження з’ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувана, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальника цього органу державної виконавчої служби. У разі коли стягувач не здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувана, направляє виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Порядок передачі виконавчого провадження- з одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого встановлюється Міністерством юстиції України (ст.20 Закону).

Витрати по виконанню. Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо за-

безпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

• коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому законом;
• авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих

• стягнених з боржника витрат на здійснення виконавчих дій;
• інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на; 1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника; 2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум; 4) розшук боржника, його майна або розшук дитини; 5) оголошення в засобах масової інформації; б) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби (ст.45 Закону).

Заходами примусового виконання рішень є:

1. звернення стягнення на майно боржника;
2. звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3. вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4. інші міри, передбачені рішенням (наприклад, при виконанні рішень у немайнових спорах).

Що стосується витрат на здійснення виконавчих дій

Відбувається форматування тексту!
Почекайте кілька секунд, поки завантажиться повністю.
Або перечитайте сторінку заново, якщо довго не відповідає.

Повідомити про помилку

Соціальні сервіси та закладки:

Запам’ятати

• Всі документи
• Нові надходження
• Популярні документи
• Первинні законодавчі акти
• Групи документів
• Розподіл за комітетами ВРУ
• Термінологія законодавства
• Tезаурус “EUROVOC”
• Юридична класифікація
• Календар офіційних свят в Україні
• Правила користування
• Контактна інформація

Програмно-технічна підтримка — Управління комп’ютеризованих систем

Інформаційне наповнення — Відділ баз даних нормативно-правової інформації

Деякі функції знаходяться у режимі тестової експлуатації. Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

Витрати на проведення виконавчих дій

Витрати на проведення виконавчих дій – це грошові кошти федерального бюджету, стягувача, а також інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, витрачені у зв’язку з примусовим виконанням вимог виконавчих документів. У ч. 1 ст. 116 Федерального закону про виконавче провадження зазначається, що витрати на проведення виконавчих дій пов’язані з здійсненням виконавчих дій і застосуванням заходів примусового виконання.

Законодавство про виконавче провадження містить відкритий перелік грошових коштів, які можуть бути витратами на проведення виконавчих дій. До них відносяться суми, витрачені:

• – На перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;
• – Винагорода і компенсацію витрат перекладачів, фахівців, інших осіб, які були залучені в порядку, встановленому законом, до організації та проведення виконавчих дій (наприклад, понятих);
• – Переклад або пересилку стягувачу грошових коштів;
• – Розшук боржника, його майна, розшук дитини;
• – Здійснення державної реєстрації прав боржника, у тому числі на майно;
• – Вчинення інших дій, необхідних для виконання вимог виконавчих документів.

Усі витрати на проведення виконавчих дій відшкодовуються за рахунок боржника. І це виправдано, оскільки боржник – зобов’язана особа не виконав добровільно вимоги виконавчого документа, в результаті чого було здійснено примусове виконання всупереч діям (бездіяльності) боржника. У цьому зв’язку буде справедливим відшкодувати іншим особам (який не є боржником) всі витрати, пов’язані з таким виконанням. При цьому слід зазначити, що якщо зберігачем майна є сам боржник або члени його сім’ї, то витрати, пов’язані з таким зберіганням, не відшкодовуються зазначеним особам.

Перш ніж провести стягнення витрат на проведення виконавчих дій, необхідно визначити їх розмір.

Відповідно до адміністративного регламентом по виконанню державної функції організації розшуку боржника-організації та майна боржника (громадянина або організації), затвердженого наказом Мін’юсту Росії від 21.09.2007 № 192, витрати по розшуку боржника-громадянина, а також розшуку дитини визначаються на підставі заяви органів внутрішніх справ, що його здійснюють. Розшук боржника-організації, майна боржника незалежно від того, є він громадянином або організацією, здійснюється Федеральною службою судових приставів. У цьому зв’язку витрати по розшуку визначаються на підставі розрахунку територіального органу ФССП Росії.

Положення про розміри компенсації витрат, понесених понятими у зв’язку з виконанням обов’язки понятого при вчиненні виконавчих дій та (або) застосування заходів примусового виконання судових актів, актів інших органів і посадових осіб, затверджене постановою Уряду РФ від 14.07.2008 № 516, розкриває поняття таких витрат. Зокрема, до них належать грошові суми, витрачені на оплату проїзду, наймання житлового приміщення і добові.

Відшкодування витрат на проведення виконавчих дій проводиться боржником виходячи з того, хто поніс відповідні витрати. Якщо виконавчі дії фінансувалися з федерального бюджету, то боржник відшкодовує витрати у федеральний бюджет, якщо витрати поніс стягувач – стягувачу, і т.п.

Незважаючи на загальне правило, витрати на проведення виконавчих дій відшкодовуються за рахунок коштів федерального бюджету, якщо виконавче провадження припинено:

• – Внаслідок скасування судового акта, на підставі якого було видано виконавчий документ;
• – У зв’язку зі скасуванням або визнанням недійсним виконавчого документа, на підставі якого було порушено виконавче провадження.

Стягнення витрат на проведення виконавчих дій провадиться на підставі постанови судового пристава-виконавця, яке може бути оскаржено в порядку підлеглості або оскаржене в суді. Якщо виконавчий документ містить вимоги майнового характеру, то витрати відшкодовуються в другу чергу, після стягнення основного боргу, якщо немайнового – стягнення провадиться в першу чергу (ст. 10). Такі грошові кошти списуються з рахунків підрозділу служби судових приставів відповідно до Інструкції про порядок обліку коштів, що надходять у тимчасове розпорядження структурних підрозділів територіальних органів ФССП Росії, затвердженої спільним наказом Мін’юсту Росії і Мінфіну Росії від 25.01.2008 № 11 / 15Н.

Витрати особи, залученого для вчинення виконавчих дій відносно арештованого майна, понесені у зв’язку з незаконним бездіяльністю судового пристава-виконавця, що діяв в інтересах стягувача, підлягають відшкодуванню за рахунок скарбниці Російської Федерації (див. Постанову ФАС Московського округу від 29.01.2010 по справі № А40-43409 / 07-104-241).

Витрати на проведення виконавчих дій

Витрати на проведення виконавчих дій – це грошові кошти федерального бюджету, стягувача, а також інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, витрачені у зв’язку з примусовим виконанням вимог виконавчих документів. У ч. 1 ст. 116 Федерального закону про виконавче провадження зазначається, що витрати на проведення виконавчих дій пов’язані з здійсненням виконавчих дій і застосуванням заходів примусового виконання.

Законодавство про виконавче провадження містить відкритий перелік грошових коштів, які можуть бути витратами на проведення виконавчих дій. До них відносяться суми, витрачені:

• – На перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;
• – Винагорода і компенсацію витрат перекладачів, фахівців, інших осіб, які були залучені в порядку, встановленому законом, до організації та проведення виконавчих дій (наприклад, понятих);
• – Переклад або пересилку стягувачу грошових коштів;
• – Розшук боржника, його майна, розшук дитини;
• – Здійснення державної реєстрації прав боржника, у тому числі на майно;
• – Вчинення інших дій, необхідних для виконання вимог виконавчих документів.

Усі витрати на проведення виконавчих дій відшкодовуються за рахунок боржника. І це виправдано, оскільки боржник – зобов’язана особа не виконав добровільно вимоги виконавчого документа, в результаті чого було здійснено примусове виконання всупереч діям (бездіяльності) боржника. У цьому зв’язку буде справедливим відшкодувати іншим особам (який не є боржником) всі витрати, пов’язані з таким виконанням. При цьому слід зазначити, що якщо зберігачем майна є сам боржник або члени його сім’ї, то витрати, пов’язані з таким зберіганням, не відшкодовуються зазначеним особам.

Перш ніж провести стягнення витрат на проведення виконавчих дій, необхідно визначити їх розмір.

Відповідно до адміністративного регламентом по виконанню державної функції організації розшуку боржника-організації та майна боржника (громадянина або організації), затвердженого наказом Мін’юсту Росії від 21.09.2007 № 192, витрати по розшуку боржника-громадянина, а також розшуку дитини визначаються на підставі заяви органів внутрішніх справ, що його здійснюють. Розшук боржника-організації, майна боржника незалежно від того, є він громадянином або організацією, здійснюється Федеральною службою судових приставів. У цьому зв’язку витрати по розшуку визначаються на підставі розрахунку територіального органу ФССП Росії.

Положення про розміри компенсації витрат, понесених понятими у зв’язку з виконанням обов’язки понятого при вчиненні виконавчих дій та (або) застосування заходів примусового виконання судових актів, актів інших органів і посадових осіб, затверджене постановою Уряду РФ від 14.07.2008 № 516, розкриває поняття таких витрат. Зокрема, до них належать грошові суми, витрачені на оплату проїзду, наймання житлового приміщення і добові.

Відшкодування витрат на проведення виконавчих дій проводиться боржником виходячи з того, хто поніс відповідні витрати. Якщо виконавчі дії фінансувалися з федерального бюджету, то боржник відшкодовує витрати у федеральний бюджет, якщо витрати поніс стягувач – стягувачу, і т.п.

Незважаючи на загальне правило, витрати на проведення виконавчих дій відшкодовуються за рахунок коштів федерального бюджету, якщо виконавче провадження припинено:

• – Внаслідок скасування судового акта, на підставі якого було видано виконавчий документ;
• – У зв’язку зі скасуванням або визнанням недійсним виконавчого документа, на підставі якого було порушено виконавче провадження.

Стягнення витрат на проведення виконавчих дій провадиться на підставі постанови судового пристава-виконавця, яке може бути оскаржено в порядку підлеглості або оскаржене в суді. Якщо виконавчий документ містить вимоги майнового характеру, то витрати відшкодовуються в другу чергу, після стягнення основного боргу, якщо немайнового – стягнення провадиться в першу чергу (ст. 10). Такі грошові кошти списуються з рахунків підрозділу служби судових приставів відповідно до Інструкції про порядок обліку коштів, що надходять у тимчасове розпорядження структурних підрозділів територіальних органів ФССП Росії, затвердженої спільним наказом Мін’юсту Росії і Мінфіну Росії від 25.01.2008 № 11 / 15Н.

Витрати особи, залученого для вчинення виконавчих дій відносно арештованого майна, понесені у зв’язку з незаконним бездіяльністю судового пристава-виконавця, що діяв в інтересах стягувача, підлягають відшкодуванню за рахунок скарбниці Російської Федерації (див. Постанову ФАС Московського округу від 29.01.2010 по справі № А40-43409 / 07-104-241).

Що є витратами виконавчого провадження: позиція ВС

Виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов’язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 703/1111/17 та встановив, що виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документа.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 103 грн 94 коп.

Позивач вважає цю постанову такою, що винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що Смілянським міськрайонним судом Черкаської області був виданий виконавчий лист про зобов`язання Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області провести перерахунок пенсії, призначеної особі згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 3668-VI від 08.07.2011 на підставі довідки прокуратури Черкаської області від 10.05.2016 у розмірі 90% від суми заробітку, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати пенсії з 01.05.2016. Зазначав, що Управлінням рішення суду було виконано в добровільному порядку.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, позов Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування пункту постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що Смілянське об`єднане управління Пенсійного фонду України рішення суду виконало у добровільному порядку та в повному обсязі, що підтверджується розпорядженням, тобто до відкриття виконавчого провадження, а державним виконавцем перед відкриттям виконавчого провадження не перевірено виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції додав, що у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження вказана лише загальна сума без зазначення конкретних видів витрат, які поніс державний виконавець під час примусового виконання даного виконавчого провадження. Відсутність чіткого переліку понесених витрат не дає можливості для їх ідентифікації та віднесення саме цієї суми витрат до даного провадження.

Висновок Верховного Суду

Верховний Суд зазначає, що витрати виконавчого провадження – це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (наказ № 2830/5) до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема:

– виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

– пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв’язку;

– послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

– плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про протиправність спірної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження через виконання судового рішення у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

ВС підкреслив, що виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документа.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо ненаведення відповідачем у спірній постанові розрахунків витрат на виконавче провадження колегія суддів також вважає безпідставними та такими, що не відповідають наявним в матеріалах справи доказам.

Так, судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що відповідно до постанови державного виконавця витрати виконавчого провадження становлять 103 грн 95 коп. При цьому мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5.

Враховуючи обставини справи, ВС дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які прийняті на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.