Святе місце порожнім не буває

На сьогодні знайти добре оплачувану роботу за фахом дуже складно. І вже, якщо влаштувався, як кажуть, тримайся! Бо “святе місце порожнім не буває”, і на твоє місце в черзі багато інших людей.

Але життя непередбачуване: сьогодні керівник в тобі “душі не чає”, а завтра в роботодавця підріс племінник, який претендує на твою посаду. І що робити, коли звільняють, не пояснюючи на те причини, або причина звільнення, м’яко сказати, не зовсім законна?

Основні вимоги при оформленні звільнення

По-перше, причина звільнення, записана в трудовій книжці, повинна відповідати формулюванням, зазначеним у кодексі, мати посилання на пункт та статтю.

Якщо роботодавець відступив від законодавчих норм, це дає повну підставу працівнику для оскарження звільнення в судовому порядку.

Позов про поновлення на роботі та виплату заборгованості

При складанні позову необхідно буде точно визначити, в чому конкретно виявилося порушення, яке і призвело до звільнення, тобто, чи могло таке порушення стати підставою для розірвання трудового договору.

При звільненні необхідно перевірити, чи були дотримані вимоги, правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення. Наприклад, необхідно буде перевірити чи дотриманий термін застосування стягнення, чи не застосовувалися за цей же проступок інші дисциплінарні стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Коли звільнення з роботи не допустимо

Крім того, необхідно врахувати, що не допускається звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності або під час перебування його у відпустці. У разі, якщо при звільненні працівника не були дотримані вимоги з приводу своєчасного розрахунку зі звільненим працівником і видачею трудової книжки, також з’являються підстави для подання позовної заяви до суду.

При подачі такої заяви слід звернути увагу і на виплату середньомісячної зарплати за час вимушеного прогулу.

Якісна допомога юриста по трудовому праву

Досвідчений юрист по трудовому праву зможе надати не тільки юридичну допомогу при складанні та подачі позову, але і представить Ваші інтереси в суді будь-якої інстанції.

Боріться, заручившись підтримкою досвідченого юриста, і Ви завжди доб’ється справедливості і самоповаги!

Як звільнитися з роботи правильно

Правовідносини найманого працівника та роботодавця регламентує Кодекс законів про працю України (КЗпП), який і визначає, зокрема, підстави та порядок звільнення з роботи. Кодекс передбачає звільнення як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця.

Однак нас у даному разі цікавить звільнення з ініціативи працівника, тому зосередимось саме на цій процедурі.

Які статті КзПП регламентують звільнення працівника за його ініціативою

Ця процедура регламентується статтями 36, 38 та 39 КзПП, які, відповідно, вказують на види розірвання трудових правовідносин:

• за згодою сторін;
• за власним бажанням;
• у зв’язку з неможливістю працівником виконувати умови строкового трудового договору з різних причин.

Остання стаття застосовується рідко, та й умови її застосування досить специфічні, тому зосередимося на тих статтях Кодексу, які застосовуються найчастіше – 36 «Підстави припинення трудового договору» та 38 «Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника», або, як її називають у народі – «за власним бажанням».

Види трудових договорів

Для того, щоб зрозуміти можливі дії щодо звільнення з роботи, необхідно розуміти, який саме у вас укладений трудовий договір. Вони зазвичай бувають двох видів:

• строкові, тобто укладені на певний термін;
• безстрокові, тобто такі, які укладені на невизначений час.

Також існують трудові договори, укладені на термін виконання якого-небудь обсягу робіт.

В залежності від того, який саме у вас договір, залежить і ваш алгоритм дій при звільненні з роботи.
Однак у нашому разі нас більше цікавить саме безстроковий трудовий договір, оскільки саме з його розірванням виникає найбільше проблем і саме він застосовується у вітчизняній практиці найчастіше.

Звільнення «за власним бажанням»

Стаття 38 «Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника» КзПП чітко вказує на те, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Зверніть увагу – йдеться саме про завчасне попередження, а не обов’язок (як це хибно трактують як роботодавці, так і працівники) відпрацювати два тижні. Тобто заява має бути написана саме за два тижні до дати звільнення і подана роботодавцеві у відповідні терміни.

Однак ця ж сама стаття Кодексу вказує, що такий строк не завжди обов’язковий, оскільки працівник звільняється негайно у разі достатніх на те підстав.

Далі цитуємо норму ст. 38 КзПП:

«У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до закладу освіти;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин,

роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник».

Тобто термін звільнення, у разі застосування статті 38 КзПП може бути й негайним, якщо для того є достатні причини.

Звільнення за угодою сторін

Цю процедуру регламентує стаття 36 КзПП, і більшість її норм стосується розірвання саме строкових трудових договорів.

Однак її можна застосовувати й для розірвання безстрокового договору, про що, на жаль, більшість працівників не знає, хоча ця стаття надає їм значні переваги, зокрема, при постановці на облік у Центрах зайнятості.

Як випливає із пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю, «підставами припинення трудового договору є», зокрема, «угода сторін». Тобто, розірвати за цією статтею можна як строковий, так і безстроковий договір.

Крім того, із норм цієї статті випливає, що розірвати трудовий договір можна у будь-який термін, навіть тією датою, якою написана заява працівника. Головна умова тут – «угода сторін», тобто домовленість між роботодавцем і працівником.

Однак, якщо така згода не досягнута, а роботодавець відмовляється задовольнити прохання про звільнення, то він повинен написати письмову відмову у задоволенні заяви з обґрунтуванням того, чому він не може звільнити цього працівника.

У разі відсутності такого обґрунтування і відмови у звільненні працівник має право не продовжувати працювати та вимагати через суд звільнення з роботи.

Якщо ж письмова відмова надійшла працівникові, то вона повинна містити причини неможливості її задоволення, умови, при яких заява буде задоволена та дату потенційного звільнення працівника.

Як краще звільнитися, щоб негайно отримувати допомогу по безробіттю

Звільнення за статтею 36 КзПП (угода сторін), надає суттєві переваги при постановці на облік у Центрі зайнятості.

У цьому разі, починаючи з восьмого дня з дати звільнення, звільнений працівник може отримувати допомогу з безробіття.

Правова підстава для цього прописана Законом України «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття».

У разі ж, якщо ви звільнилися за власним бажанням, на таку допомогу можна розраховувати лише по закінченню тримісячного терміну з дати постановки на облік у службі зайнятості.

Алгоритм дій при звільненні з роботи

Отже, якщо ви вирішили звільнитися з роботи, вам насамперед необхідно вчинити певний перелік дій, щоб ця процедура відбулася відповідно до чинного законодавства.

Найголовніше – вам необхідно написати відповідну заяву на ім’я керівника підприємства чи установи, де ви працюєте. Ця заява має містити підстави, на яких ви просите звільнити вас з роботи.

Якщо ви обираєте для звільнення статтю 38 КзПП, то враховуйте нюанс про двотижневий термін, якщо ваш випадок не підпадає під обставини, перелічені у цій же статті.

Якщо ви хочете звільнитися за статтею 36 КзПП, то угода сторін передбачає, що заяву писати необов’язково – для кадровиків досить наказу по підприємству.

Тобто не дивуйтеся, якщо вам скажуть, що заява не потрібна. Однак зазвичай відділ кадрів таку заяву вимагає задля впорядкування своєї документації, це не є порушенням закону, тому не відмовляйтеся від її написання.

Заяву про звільнення необхідно зареєструвати в належний спосіб – чітко зафіксувати дату її надходження роботодавцю, оскільки саме від цієї дати відраховуються всі терміни (зокрема, й двотижневий термін попередження про звільнення).

Тому заяву необхідно писати у двох екземплярах і при здачі у відділ кадрів, секретаріат чи приймальню вимагати поставити на вашому екземплярі відмітку про реєстрацію.

Якщо це відмовляються робити, то просто підіть до найближчого відділення Укрпошти та відправте заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення й описом вкладення на юридичну адресу вашого підприємства.

Конкретну дату звільнення не проставляйте, оскільки у такому разі дата отримання відповідальним працівником підприємства рекомендованого листа в поштовому відділенні під підпис і буде датою повідомлення роботодавця про звільнення.

Нагадаємо, що заява про звільнення пишеться власноручно або в друкованій формі та підписується заявником особисто. Її форму можна взяти у відділі кадрів або звантажити в інтернеті.