Фауст покликаний вирішити спір між Господом і Мефістофелем. Він пізнав книжну премудрість, але не зміг знайти відповіді на одвічні філософські питання. Суть протистояння Фауста і Мефістофеля в тому, що для людини головне: фізичне чи духовне, матеріальне чи ідеальне, моральність чи духовний занепад.
Він є філософом, лікарем, правником, богословом. Селяни люблять та поважають Фауста, бо він лікує їх. Фауст прагне найбільше в житті істини. Мефістофель – „Я – тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого”.
Проблематика трагедії “Фауст”:проблема пошуку людиною сенсу буття та сили людського розуму (головна проблема твору); проблема співвідношення віри і безвір'я, добра і зла, любові і ненависті; проблема людського щастя; проблема свободи життєвого вибору людини; суспільного та духовного призначення людини.
– Чому Фауст хоче випити отруту? ( Вчений викликає собі на допомогу Духа Землі (не Диявола, а саме Духа), який знає таємниці Всесвіту. Та той, ображений що Фауст вважає себе рівним йому, зникає, нічого не відкривши вченому. Фауст вважає, що він даремно прожив життя, так нічого і не збагнувши.
«Фауст» (нім. Faust) — філософська трагедія, твір всього життя німецького письменника Йоганна Вольфганга Гете. У його основі лежить — найвідоміший варіант легенди про доктора Фауста.
До нього являється Мефістофель (Еміль Яннінгс) в образі злісної відьми. В обмін на його душу він дає Фаусту владу повертати до життя мертвих.
Для детального ознайомлення із майбутньої ідеєю написання, необхідно познайомитись із головними героями твору, а саме: 1. Фаустом – він є головним героєм трагедії, який постійно шукає істину людського буття. Він був філософом, правником, богословом та лікарем. Його завжди …