Бронхіт: етіологія, основні клінічні симптоми, лікування та профілактика

Бронхіт — це запальне захворювання бронхів, переважно великих та середніх, різної етіології.

Гострий бронхіт

Гострий бронхіт — це захворювання, для якого характерною є наявність короткочасного та обмеженого запального процесу у великих та середніх бронхах без рентгенологічних ознак пневмонії (запалення легень).

Для гострого бронхіту характерною є наявність непродуктивного (без відходження мокротиння) або продуктивного (з відходженням мокротиння) кашлю тривалістю до 3 тиж. Якщо кашель зберігається протягом 3 та більше тижнів, з великою ймовірністю можна стверджувати, що у пацієнта розвинулося інше, ніж гострий бронхіт, захворювання.

Причини гострого бронхіту

Вважається, що близько 90% усіх епізодів гострого бронхіту викликає ціла низка вірусів, та близько 10% випадків — бактеріальні патогени, в основному мікоплазми, зокрема Mycoplasma pneumoniae, хламідії, зокрема Chlamydia pneumonia, та збудники кашлюку — Bordetella pertussis.

Сучасні методи молекулярної діагностики дозволяють виділити значну кількість видів вірусів, що викликають гострий бронхіт, особливо у разі повторного зараження дорослих вірусами, що переважно спостерігаються у дітей, наприклад, респіраторним синцитіальним вірусом, вірусами парагрипу, метапневмовірусом людини.

Віруси грипу А та В найчастіше викликають періодичні спалахи гострого бронхіту, як у дорослих, так і у дітей, оскільки мають високу контагіозність (здатність до зараження).

Незважаючи на те що основним симптомом риновірусної та коронавірусної інфекцій є закладеність носа, ці віруси досить часто стають причиною гострого бронхіту.

Аденовіруси типів 4, 7 та 14, ентеровіруси, зокрема вірус Коксакі, а також вірус кору, особливо у дітей, вірус простого герпесу людини можуть стати причиною гострого бронхіту (Walsh Е.Е., 2020).

Хронічний бронхіт

Хронічний бронхіт — це хронічне запальне захворювання бронхів з постійним кашлем та відходженням мокротиння, що спостерігається не менше 3 міс на рік протягом 2 та більше років. При цьому зазначені симптоми не пов’язані з іншими захворюваннями бронхопульмональної системи, верхніх дихальних шляхів, інших органів та систем (Окороков А.Н., 2001)

Причини хронічного бронхіту

На відміну від гострого хронічний бронхіт виникає у результаті постійної або періодичної інгаляції різних іритантів (подразників) трахеобронхіального дерева.

Найбільш поширеними іритантами є: дим цигарок, атмосферне повітря, забруднене різними шкідливими речовинами, наприклад діоксидами азоту та сірки; різні леткі хімічні сполуки, спори грибів та інші шкідливі чинники довкілля.

Хронічний бронхіт розвивається поступово, з часом іританти викликають параліч миготливого епітелію слизової оболонки трахеобронхіального дерева, що забезпечує захист бронхів від бактерій, іритантів та впливу інших шкідливих факторів навколишнього середовища завдяки постійному видаленню слизу з дихальних шляхів та трахеобронхіального дерева. Слиз продукують келихоподібні клітини, що розташовані також у слизовій оболонці бронхів.

Унаслідок тривалого впливу іритантів спостерігаються руйнування миготливого епітелію та підвищена секреція слизу келихоподібними клітинами. Оскільки слиз не виводиться з трахеобронхіального дерева унаслідок руйнування миготливого епітелію, відбувається його накопичення усередині бронхів, що зумовлює розмноження хвороботворної бактеріальної мікрофлори та підтримання запального процесу у них.

Основні симптоми бронхіту

Симптоми гострого бронхіту у дітей та дорослих. У більшості дітей та дорослих гострий бронхіт починається з ознак, що є характерними для звичайної застуди: загального нездужання, закладеності носа, риніту та ринореї (виділення носового слизу), болю у горлі та підвищення температури тіла до 38 °С. Зазначені симптоми є характерними для вірусних інфекцій — основної причини гострих респіраторних захворювань.

До зазначених ознак у подальшому приєднується кашель — провідний симптом гострого бронхіту.

У разі легкого перебігу захворювання триває близько 7–10 діб, при середньотяжкому та тяжкому перебігу — кашель може спостерігатися до 3 та більше тижнів.

Також при гострому бронхіті часто у пацієнтів спостерігається задишка.

Тяжкість перебігу захворювання та переважання тих чи інших симптомів гострого бронхіту може змінюватися залежно від конкретного збудника. Лихоманка частіше спостерігається при інфекціях, викликаних вірусами грипу та аденовірусами, ніж тих, що зумовлені риновірусом або риносинцитіальним вірусом, як у дітей, тай і у дорослих.

У осіб, інфікованих риносинцитіальним вірусом або вірусом простого герпесу, частіше спостерігається захриплість голосу, ніж у пацієнтів, які заразилися вірусами грипу.

Вік хворого, наявність або відсутність супутніх захворювань, імунітет та фактори навколишнього середовища, наприклад пасивне куріння, можуть впливати на клінічну картину та тяжкість захворювання.

Наприклад, у осіб похилого віку та пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які були інфіковані вірусами грипу або риносинцитіальним вірусом, або метапневмовірусом, гострий бронхіт триває протягом 16–17 діб на відміну від молодших людей, у яких захворювання триває в середньому 7–10 діб.

При гострому бронхіті, викликаному мікоплазмами, спостерігається болісний подразливий кашель з мінімальною кількістю мокротиння, що є причиною максимального дискомфорту у грудній клітці (Walsh Е.Е., 2020).

Симптоми хронічного бронхіту. Трьома найбільш поширеними симптомами хронічного необструктивного та обструктивного бронхіту є: кашель, відходження мокротиння та задишка. Багато пацієнтів відзначають наявність у себе цих симптомів протягом декількох місяців або навіть років перед першим зверненням за медичною допомогою.

На початку захворювання кашель турбує пацієнта лише у фазу загострення, під час ремісії він практично не виникає. У міру прогресування хронічного бронхіту фаза ремісії стає коротшою, а період загострення подовжується та кашель стає постійним.

Посилення кашлю при хронічному бронхіті відбувається в сиру погоду, у разі наявності високої вологості атмосферного повітря. У суху погоду кашель пацієнта практично не турбує. Також посилення кашлю спостерігається у разі швидкої зміни температури навколишнього середовища, наприклад, під час виходу з теплого приміщення на холодну вулицю.

Максимальна вираженість кашлю при хронічному бронхіті спостерігається у ранковий час, оскільки саме тоді спостерігається найвища активність миготливого епітелію, що захищає бронхи від негативного впливу зовнішніх факторів.

Виділення мокротиння є одним з найчастіших симптомів хронічного бронхіту. Мокротиння може бути слизовим, гнійно-слизовим, гнійним, іноді може містити прожилки крові.

На самому початку хронічного бронхіту мокротиння може бути слизовим та прозорим. У міру поступового прогресування захворювання воно стає слизово-гнійним або гнійним. Гнійне мокротиння більш в’язке, тому виділяється з трахеобронхіального дерева набагато важче.

Звичайний добовий об’єм мокротиння у хворого із хронічним бронхітом — 50–70 мл.

Зазвичай при хронічному бронхіті поза періодом загострення задишка пацієнта не турбує. Під час загострення хронічного бронхіту спостерігається задишка, її вираженість залежить від тяжкості загострення.

Перші ознаки загострення хронічного бронхіту:

• підвищення загальної слабкості, поява нездужання, зниження загальної працездатності;
• посилення нападів кашлю, а також збільшення їх кількості;
• збільшення об’єму мокротиння, що виділяється під час кашлю;
• зміна характеру мокротиння: спостерігається переважання гнійного над слизовим;
• якщо у пацієнта спостерігалося винятково гнійне мокротиння, у разі загострення його колір стає більш насиченим, підвищується в’язкість;
• субфебрильна температура тіла: при вимірюванні у пахвовій западині — у діапазоні 37,2–37,9 °С;
• прискорене серцебиття за нормальної температури тіла (понад 90–100 уд./хв);
• поява задишки чи її посилення у разі наявності до періоду загострення (Окороков А.Н., 2001).

Медикаментозне лікування при гострому бронхіті: перелік препаратів

Лікування пацієнтів з гострим бронхітом, як правило, симптоматичне та спрямоване на зменшення частоти та вираженості симптомів.

Ліки, що застосовуються при гострому бронхіті

1. Протикашльові фармакотерапевтичні засоби для усунення сухого (непродуктивного, без виділення мокротиння) кашлю:

• бутамірату цитрат;
• глауцину гідробромід;
• декстрометорфан;
• леводропізин;
• преноксдіазин;
• ісландського моху екстракт густий.

1. Відхаркувальні засоби у разі наявності продуктивного (вологого, з виділенням мокротиння) кашлю для покращення реологічних властивостей мокротиння (зменшення в’язкості) та кращого його виділення з трахеобронхіального дерева:

• амброксолу гідрохлорид;
• ацетилцистеїн;
• бромгексину гідрохлорид;
• карбоцистеїн;
• алтею лікарського кореня екстракт сухий;
• оману коріння та кореневища;
• материнки звичайної трава;
• плюща звичайного листя екстракт сухий;
• чебрецю трави екстракт сухий;
• комбіновані фітопрепарати, що містять у своєму складі органи рослин, що мають відхаркувальні властивості;
• комбіновані препарати, що містять у своєму складі дві й більше діючих речовин з відхаркувальними властивостями.

Для покращення відходження мокротиння при гострому бронхіті можна робити інгаляції з гідрокарбонатними (лужними) мінеральними водами.

1. Агоністи β₂-адренорецепторів короткої дії для усунення нападу бронхоспазму у пацієнта:

• сальбутамолу сульфат;
• фенотеролу гідробромід.

1. Жарознижувальні засоби у разі наявності у пацієнта температури тіла 38°С та вище; у разі наявності субфебрильної температури (37,2–37,9 °С у пахвовій западині) — у разі її непереносимості або наявності високої судомної готовності у дитини при підвищенні температури тіла:

• ацетамінофен або парацетамол;
• ібупрофен,
• мефенамінова кислота.

За наявності бронхіту без підвищення температури тіла не слід призначати жарознижувальні засоби. У разі розвитку інтоксикаційного синдрому пацієнту слід збільшити добовий об’єм рідини, що буде споживатися, до 2,5–3 л.

Чи варто приймати антибіотики у разі наявності гострого бронхіту? Оскільки майже у 90% випадків причиною гострого бронхіту є віруси, антибактеріальні засоби та антибіотики у цьому випадку будуть неефективними.

Що не можна робити при гострому бронхіті? У разі гострого бронхіту з підвищенням температури тіла до 37,5 °С та вище не можна використовувати гірчичники.

Медикаментозне лікування при хронічному бронхіті

Чи варто приймати антибіотики у разі наявності хронічного бронхіту? Антибіотики при бронхітах призначають за наявності у трахеобронхіальному дереві активного інфекційного процесу, спричиненого бактеріальною мікрофлорою, що викликає загострення хронічного бронхіту (див. Перші ознаки загострення хронічного бронхіту).

Антибіотики призначають у різних лікарських формах, як для перорального прийому, так і для парентерального введення (внутрішньом’язового або внутрішньовенного).

Групи антибіотиків, що застосовуються при загостреннях хронічного бронхіту

1. Комбіновані препарати пеніцилінів та інгібіторів бета-лактамаз:

• амоксицилін та клавуланова кислота;
• ампіцилін та сульбактам;
• піперацилін й тазобактам.

1. Цефалоспорини II–III поколінь:

• II покоління: цефуроксим;
• III покоління: цефоперазон, цефотаксим, цефтазидим, цефтріаксон та їх комбінації з інгібіторами лактамаз; цефдинір, цефіксим, цефтибутен.

1. Макроліди:

• азитроміцин;
• кларитроміцин;
• мідекаміцин;
• еритроміцин.

1. Фторхінолони:

• гатіфлоксацин;
• левофлоксацин;
• моксифлоксацин.

Інші групи фармакотерапевтичних засобів для лікування пацієнтів із загостреннями хронічного бронхіту

Список відхаркувальних, жарознижувальних засобів та агоністів β₂-адренорецепторів короткої дії для усунення нападу бронхоспазму у разі загострення хронічного бронхіту дивіться в розділі Медикаментозне лікування при гострому бронхіті: перелік препаратів.

Профілактика бронхіту

Профілактика бронхіту у дітей полягає у захисті дитини від збудників гострих респіраторних захворювань, тому одним з перших профілактичних заходів є дотримання календаря щеплень, тобто вакцинація дитини у визначені терміни, оскільки, наприклад, вірус кору або збудник кашлюку Bordetella pertussis є досить частою причиною гострого бронхіту у дітей. Загартовування, заняття фізичною культурою, прогулянки на свіжому повітрі, регулярне провітрювання житлових та навчальних приміщень, відсутність шкідливих звичок, у першу чергу тютюнопаління, у дитини та членів її сім’ї, різноманітний та збалансований раціон харчування з достатньою, відповідно до віку, кількістю білків, жирів та вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів, а також міцний і здоровий сон сприяють здоров’ю імунної системи, яка, у свою чергу, захищає від розвитку гострих респіраторних захворювань, тим самим запобігаючи розвитку бронхіту у дитини.

Бронхіт – «вічне» захворювання

Враховуючи дуже значну поширеність бронхітів у людській популяції, питання етіології, діагностики, лікування та профілактики цих захворювань залишатимуться актуальними ще багато років.

Обструктивний бронхіт у дітей, симптоми і лікування

Запалення бронхів – нерідке явище в дитячому віці. Прості форми захворювання при дотриманні схеми лікування, призначеної лікарем, успішно лікуються і в домашніх умовах. Але це не відноситься до такого виду недуги, як обструктивний бронхіт у дітей, оскільки більшість малюків з подібним діагнозом потребують госпіталізації.

Завдання батьків – вчасно звернути увагу на ознаки обструкції і викликати лікаря. При обструктивному бронхіті ризик розвитку серйозних ускладнень досить високий, і тільки своєчасна терапія допомагає уникнути небезпечних для життя наслідків хвороби.

Що таке обструктивний бронхіт у дітей?

Терміном «обструктивний бронхіт» в медицині позначається запалення всіх елементів бронхіального дерева, що протікає з порушенням нормальної прохідності бронхів (обструкцією). В результаті ускладнюється відходження вироблюваної слизу, в свою чергу це пов’язано з наступними змінами:

• бронхіальні м’язи спазмуються, і, як наслідок, просвіт бронхіального дерева звужується;
• підвищується в’язкість мокротиння, вона стає щільною, трудноотделімой. Одночасно слизу починає вироблятися більше;
• наростає набряклість слизових оболонок, що ще більше звужує дихальні шляхи.

Часте розвиток обструктивного бронхіту в дошкільному віці пов’язане з анатомо-фізіологічними особливостями дихальної системи, з недосконалістю імунної системи і з особливим функціонуванням бронхів.

Обструктивний бронхіт у дітей найчастіше виникає в перші три роки їх життя. Згідно зі статистикою, в цьому віці більше 20% малюків переносять бронхіт з явищами обструкції. До групи ризику входять часто хворіють респіраторними інфекціями (більше 6 разів на рік) діти і дошкільнята з аллергозаболеваніямі в анамнезі. У більшості випадків обструктивний бронхіт виникає в холодні місяці року.

Рецидивирующая форм обструктивного бронхіту підвищує ймовірність розвитку бронхіальної астми, облітеруючого бронхіоліту, емфіземи, хронічного бронхіту.

Основні причини захворювання

У більшій половині випадків причиною обструктивного бронхіту у віці до трьох років є зараження дихальної системи вірусами. Найчастіше це:

• віруси грипу і парагрипу;
• ентеровірус;
• аденовіруси;
• респіраторно-синцитіальних вірусний мікроорганізм.

Серед бактеріальних збудників хвороби виділяють Strеptococcuspneumoniae, Haemophilusinfluenza. Moraxellacatarrhalis.

Обструкція може розвинутися на тлі вірусно-бактерійного зараження, прівиявленіі рецидивуючих форм патології необхідно виключити наявність в організмі мікоплазм, хламідій, цитомегаловірусу, герпесного інфекції.

Найчастіше перші ознаки обструкції бронхів у дітей молодшого віку з’являються на тлі ГРВІ.

Виділяють кілька провокуючих чинників захворювання, що пояснюють часте виникнення обструкції в дитячому віці, це:

• особливості будови і функцій дихальної системи:
  • вузькість просвіту всіх дихальних шляхів;
  • недостатнє функціонування органів місцевого імунітету;
  • недостатня еластичність каркаса бронхіального дерева;
  • слабкість м’язів дихальної системи;
  • підвищена в’язкість вироблюваної слизу;
  • у дітей раннього віку – переважання сну над активним періодом, тривале перебування в положенні на спині, що погіршує дренажні властивості бронхів;

  На розвиток обструктивного бронхіту впливають і несприятливі умови, в яких проживає дитина. Це підвищена вологість житлових приміщень, грибок на стінах, куріння батьків у присутності дітей, погані екологічні умови в районі проживання.

  Імовірність виникнення захворювання підвищена, і якщо дитина разом з їжею недоотримує основних вітамінів і мікроелементів.

  патогенез

  Бронхіальна обструкція розвивається за певним механізмом.

  1. Патогенний мікроорганізм впроваджується в слизові оболонки бронхів, що призводить до появи місцевої запальної реакції.
  2. Під впливом вірусів або бактерій імунна система починає у великій кількості виробляти інтерлейкін-1 – медіатор запалення. У свою чергу під його впливом підвищується проникність судинних стінок, слизові оболонки набрякають, і порушується мікроциркуляція в бронхах.
  3. Збільшується секреція слизу, і змінюються її реологічні властивості, тобто вона стає в’язкою і менш текучої.
  4. Погіршується дренажна функція бронхіального дерева, це призводить до накопичення мокротиння, в результаті чого створюються ідеальні умови для подальшого розвитку і розмноження патогенного мікроорганізму.
  5. Підвищується реактивність бронхів, виникає бронхоспазм.

  Всі зміни, які супроводжують розвиток обструкції бронхів, знижують результативність дихання і призводять до недостатнього надходження кисню в більшість тканин і внутрішніх органів.

  Клінічна картина обструктивного бронхіту

  На початковому етапі захворювання може проявитися тільки першением і болем в горлі, підвищенням температури, ринореей. Дитина може турбуватися, часто відмовляється від їжі, в ранньому віці не виключаються диспепсичні явища.

  Ознаки обструкції бронхів зазвичай з’являються через 1-2 дня. Патологію можна визначити самостійно за такими симптомами:

  • частота дихання дитини збільшується до 60 вдихів в хвилину;
  • збільшується тривалість видиху, за рахунок чого дихання стає свистячим, шум добре чути на відстані;
  • кашель при обструкції нападоподібний, мокрота практично не відходить;
  • під час дихання грудна клітка піднімається, а міжреберні проміжки втягуються;
  • шкірні покриви бліднуть, а в області рота може з’явитися ціаноз шкіри.

  Брак кисню викликає у дитини апатію, сонливість. У перші місяці життя обструкція може привести до розвитку важкої форми дихальної недостатності – гострого бронхіоліту.

  Бронхообструкція може зберігатися протягом 4-7 днів, у міру зменшення запального процесу знижується і вираженість основних ознак захворювання.

  діагностика

  Діагноз встановлюється на підставі огляду, аускультації дихальних шляхів, лабораторних та інструментальних методів обстеження. При прослуховуванні фонендоскопом виявляються різнокаліберні хрипи (сухі та вологі), подовжений видих.

  Діагностика включає в себе:

  • загальний аналіз крові – показує запальну реакцію;
  • біохімічне, імунологічне та серологічне дослідження крові;
  • алергопроби. Більше значення мають при рецидивуючій формі бронхіту;
  • бакпосеви мокротиння для виявлення збудника хвороби;
  • рентгенографію. Застосовується для виключення пневмонії, сторонніх тіл в бронхіальному дереві, емфіземи;
  • бронхоскопію;
  • ФВД – дослідження функцій зовнішнього дихання.

  Комплекс діагностичних заходів підбирається в залежності від вираженості проявів обструкції і віку дитини. Обструктивний бронхіт необхідно диференціювати з приступом бронхіальної астми, при різкому розвитку бронхоспазму не виключається потрапляння в дихальні шляхи малюка стороннього предмета.

  методи лікування

  Госпіталізація дитини з обструктивним бронхітом в стаціонар необхідна:

  • якщо дитині менше одного року;
  • при вираженій інтоксикації, на що вказує висока температура тіла, блювота, відмова від їжі, сонливість;
  • при виявленні ознак дихальної недостатності – акроцианоза (синюшности носогубного трикутника і нігтів), задишки. Частоту дихання у дітей потрібно підраховувати під час сну, так як при плачі і неспокої дихати дитина буде частіше. При неускладнених формах бронхіту частота дихання за хвилину у дітей до 40 в хвилину, перевищення цього значення вказує на обструкцію.

  В інших випадках лікування про госпіталізацію хворої дитини приймається лікарем. Дитина залишається для лікування вдома, якщо батьки усвідомлюють всю необхідність виконання призначеної терапії.

  Лікування має бути комплексним – обов’язково використовуються лікарські препарати, підбирають їх залежно від симптомів захворювання. Терапія доповнюється інгаляціями, масажем для поліпшення дренажної функції бронхів, народними способами лікування.

  Важливе значення в одужанні має і правильно організоване харчування.

  У гостру фазу захворювання необхідно дотримуватися напівпостільний режим.

  Кімната дитини повинна провітрюватися, 2-3 рази на день в ній слід робити вологе прибирання, при підвищеній сухості повітря необхідно використовувати зволожувачі.

  медикаментозна терапія

  Якщо обструктивний бронхіт починається з симптомів ГРВІ, то доцільно в перші дні хвороби призначати противірусні препарати – Віферон, Гриппферон, Кагоцел, Арбідол.

  Антибіотики при обструктивному бронхіті використовуються не у всіх випадках. Показання для призначення антибактеріальної терапії:

  • температура підвищується протягом 3 днів і більше;
  • захворювання протікає з вираженою інтоксикацією;
  • при кашлі відділяється гнійна жовто-зелена мокрота (вказує на бактеріальне запалення);
  • підвищений ризик розвитку пневмонії.

  У всіх випадках обструкції бронхів призначаються препарати від кашлю. Спочатку необхідно використовувати ті кошти, які здатні розріджуючи мокротиння і поліпшити її вихід з бронхів. До таких ліків відносять Лазолван, Амброксол, Флюдітек, Бронхобос. Тривалість їх прийому може доходити до 10 днів.

  Після того як нападоподібний кашель стає вологим, призначають відхаркувальні засоби – туссин, Гербіон, Проспан, Бронхикум. Їх дитині потрібно пропити в середньому один тиждень.

  При обструкції бронхів протикашльові засоби призначають в окремих випадках – утворюється мокрота повинна відкашлюватися, інакше інфікований секрет потрапить в легені і викликає їх запалення.

  При схильності до алергічних реакцій основна лікарська терапія доповнюється прийомом антигістамінних препаратів. При підвищенні температури використовуються жарознижуючі засоби.

  інгаляції

  Обструкція у дитини швидко проходить при введенні бронхорасширяющих препаратів через небулайзер. Використовуються такі препарати, як Беродуал, Пульмикорт. Інгаляції в основному проводять до трьох разів на добу, доза ліків підбирається виходячи з віку дитини.

  Народні засоби

  Обструктивний бронхіт у дитини повинен лікуватися тільки медикаментозними засобами.

  Фітотерапія не дасть потрібного результату, а в деяких випадках, особливо це стосується дітей зі схильністю до алергії, може погіршити перебіг хвороби.

  З народних засобів можна використовувати тільки відвари трав, що пом’якшують горло і полегшують кашель. Це ромашка, мати-й-мачуха, трава тим’ян, материнка.

  Потрібно запам’ятати, що при обструктивному бронхіті не можна:

  • ставити зігріваючі компреси. Їх застосування створює ідеальні умови для розмноження бактерій, що погіршує перебіг хвороби;
  • розтирати дитини горілкою при температурі. Це може викликати спазм судин, тобто обструкція посилиться;
  • натирати груди дитини жирами. Масляна плівка порушує терморегуляцію, внаслідок чого в’язкість слизу ще більше підвищується.

  У момент нападу допускається робити гарячі ванни для ніг. Полегшує дихання і парова інгаляція, тільки дихати потрібно над теплим, а не гарячим паром.

  масаж

  Масаж покращує відходження скопилася мокротиння з дихальних шляхів. Якщо дитині всього кілька місяців або років, то досить проводити вібраційний масаж.

  Для цього його потрібно покласти животиком на подушку, так щоб голова опустилася нижче спини. Масаж проводять, постукуючи по спинці кінчиками пальців або ребром долоні.

  Процедуру не проводять після годування, так як вона може викликати блювоту.

  Дитина старшого віку може виконувати постуральний дренаж. Для цього вранці після пробудження він повинен звісити головою вниз з ліжка, впертися в підлогу долонями і протриматися в такому положенні до 20 хвилин.

  Дихальна гімнастика

  Дихальні вправи, які допомагають поліпшити прохідність бронхіального дерева, можуть виконувати малюки 2-3 років. Найпростіші – це імітація надування губами повітряної кульки, задування свічки, глибокі вдихи носом.

  харчування

  При розвитку обструктивного бронхіту харчування дитини потрібно переглянути. Дієта повинна бути гіпоалергенної, перевагу слід віддати молочно-рослинній їжі, каш на воді, овочевих супів.

  Обов’язково дитина повинна якомога більше пити – рідина зменшує в’язкість слизу, сприяє її виведенню і перешкоджає розмноженню бактерій. З пиття краще вибирати відвар шипшини, компоти, фреші соки, мінеральну воду без газів.

  Наслідки і ускладнення

  Обструктивний бронхіт у дітей може перейти в хронічну форму з загостреннями до декількох разів на рік. До можливих ускладнень також відносять пневмонію, бронхіальну астму. Хронічна гіпоксія негативно відбивається і на загальному розвитку дитини.

  профілактика

  Імовірність розвитку обструктивного бронхіту у дітей зменшується при дотриманні наступних умов:

  • гостро протікають респіраторні захворювання необхідно вчасно і повністю проліковують;
  • вогнища хронічної інфекції ротової порожнини та носоглотки повинні бути просаніровани;
  • діти повинні жити в сприятливих соціально-побутових умовах;
  • харчування завжди повинно бути різноманітним і вітамінізованим;
  • необхідно покращувати роботу імунної системи дитини, в цьому допомагає загартовування, прогулянки на свіжому повітрі, які підходять за віком тренування.

  При рецидивуючих формах патології дітей потрібно періодично вивозити на санаторно-курортне лікування. При схильності до алергії необхідно виявити алерген і звести до мінімуму його вплив на організм.

  висновок

  Обструктивний бронхіт, що розвивається у дітей, може стати причиною бронхоспазму із задухою. Щоб цього не сталося, при фіксуванні перших симптомів захворювання потрібно отримати консультацію педіатра. Самостійно підібране лікування може принести шкоду дитині, і батькам завжди потрібно про це пам’ятати.

  Обструктивний бронхіт у дітей

  Обструктивний бронхіт у дітей – запальний процес в бронхіальному дереві, який протікає з явищами обструкції. Призводить до звуження просвіту бронхів, що стає причиною порушення прохідності по ним повітря.

  Зустрічається у дітей від одного року до шести років, і є найпоширенішим захворюванням дитячого віку (з усіх, які вражають дихальну систему). У деяких випадках запалення може неодноразово повторюватися.

  Найбільш повалені хвороби ті діти, які відвідують дитячий садок.

  Обструктивний бронхіт у немовлят зустрічається набагато рідше, але протікає важче. Може привести до задухи, так що батьки повинні уважно стежити за диханням свою дитину, особливо під час сну. Основною причиною його появи вважаються алергічні реакції.

  Складність діагностування такої хвороби у дітей до року полягає в тому, що дитина не може сказати, що саме його турбує. Скрутне дихання і вихід виділяється при кашлі слизу, може привести до тяжких наслідків для здоров’я дитини.

  Але при своєчасному зверненні до лікаря і кваліфікованому лікуванні практично завжди можна уникнути виникнення ускладнень.

  За статистикою, тільки чверть з усіх випадків прояву бронхіту є обструктивними. Якщо симптоми захворювання спостерігаються від трьох тижнів і більше, то недуга переростає з гострої форми в хронічну.

  Таке захворювання легко піддається лікуванню, особливо на ранніх стадіях. Лікувальні засоби можуть носити різносторонній характер, але частіше за все лікарі вдаються до використання методик традиційної медицини в тандемі з народними засобами. Хірургічне втручання не практикується.

  Етіологія

  Однією з основних, і часто зустрічаються причин обструктивного бронхіту у дітей, є зараження дитини на грип або ГРВІ. Серед інших причин появи цього захворювання виділяють:

  • велика різноманітність і несвоєчасне лікування захворювань, збудниками яких є віруси;
  • алергія;
  • глисти;
  • нездоровий спосіб життя жінки під час вагітності, зловживання спиртним і нікотином, що дуже сильно відбивається на дитині, і призводить до вроджених патологій будови органів;
  • вдихання дитиною тютюнового диму;
  • забрудненість навколишнього середовища;
  • чужорідний невеликий предмет або частинка їжі в дихальних шляхах;
  • ослаблений імунітет;
  • недоношеність дитини і передчасні пологи.

  Механізм обструкції бронхів

  різновиди

  За перебігом запального процесу, обструктивний бронхіт буває:

  • гострим – після одужання не відбувається повторного вираження хвороби;
  • хронічним – з повторною ремісією, яка може наступати кілька разів протягом року.

  За прояву симптомів хвороба ділиться на три стадії:

  • легку. Ознаками прояви виступають: несильний кашель і загальна слабкість організму;
  • середньої тяжкості – симптомами виступають незначна головний біль і підвищення температури;
  • дуже важку – при якій спостерігаються ознаки задухи і втрата свідомості. До такого виду відносять алергічний обструктивний бронхіт у дітей.

  симптоми

  Перші симптоми обструктивного бронхіту проявляються на третій день після відступу основного запального процесу, а у дітей до року – на наступний.

  Серед найпоширеніших симптомів виділяють:

  • жар;
  • кашель (особливо сильно проявляється в нічний час або під ранок);
  • блювота (проявляється тільки у грудних дітей);
  • порушення сну;
  • гострий головний біль;
  • больові відчуття між лопатками;
  • мокрота. Вона може або не виділятися взагалі, або в дуже невеликій кількості (з жовтуватим відтінком);
  • млявість і слабкість організму;
  • висока тривожність і занепокоєння дитини;
  • закладеність носа;
  • почервоніння горла;
  • скрутне і часте дихання;
  • сильна задишка;
  • короткочасна втрата свідомості;
  • відсутність апетиту;
  • посиніння кінчика носа і вух, губ і нігтів у немовлят, яким не виповнився рік;
  • хрип і свист при вдиху.

  Перераховані вище симптоми є особливо небезпечними для дітей, віком менше року, так як маленький організм ще не зміцнів, імунітет не встановився. Це стає причинами швидкого прогресування обструктивного бронхіту. Скрутне дихання є дуже небезпечним для малюка, оскільки може спричинити за собою задуха і летальний результат крихти.

  Обструктивний бронхіт у дітей

  діагностика

  Для досвідченого лікаря не складе особливих труднощів визначити хворобу. Консультування та діагностику проводять:

  Під час діагностики лікар проводить огляд дитини, обов’язково прослуховує його дихання, вислуховує скарги про стан здоров’я і проявляються ознак хвороби від батьків малюка, і призначає аналізи:

  • біохімічний аналіз крові;
  • лабораторне дослідження мокротиння;
  • алергічні проби для виявлення алергенів;
  • рентгенографію, але тільки в тому випадку, коли дитині виповнився рік, до цього малюкам таку процедуру краще не проводити;
  • спірометрії – для визначення роботи легенів.

  На підставі отриманих результатів визначається ступінь протікання хвороби і призначається лікування. Під час діагностики обговорюються варіанти лікування і можливість застосування народних засобів терапії.

  лікування

  При перших проявах симптомів обструктивного бронхіту у грудничка, потрібно відразу ж звертатися за допомогою до лікарів. Будь-яка затримка в лікуванні, особливо гострої форми бронхіту, і усунення симптомів, може привести до серцевої недостатності, захворювань дихальних шляхів, задухи і смерті дитини.

  Лікування на початковій стадії можна проводити батькам самостійно, але тільки після консультування лікаря, і якщо симптоми виражаються слабо. Воно полягає в:

  • забезпеченні рясного пиття;
  • усунення сухості повітря в приміщенні (температура не повинна перевищувати двадцяти двох градусів);
  • нормалізації температури тіла. Якщо вона підвищилася до тридцяти восьми градусів, тоді можна давати жарознижуючі засоби;
  • теплих ваннах (але не більше п’ятнадцяти хвилин);
  • гірчичники;
  • масажі;
  • інгаляціях з лікарськими речовинами;
  • народні засоби лікування.

  Схема накладення гірчичників

  Лікувати обструктивний бронхіт медикаментами можна тільки тоді, коли у дитини спостерігається алергічний тип недуги. Також дозволено використовувати їх для ліквідації супутнього захворювання.

  Для лікування стане сприятливим дотримання не суворої дієти, яка складається з:

  • вживання в їжу сирих фруктів і овочів;
  • додавання в раціон харчування вітамінів;
  • обмежити дитини від шоколаду, меду, цитрусових і всіляких гострих спецій;
  • зниження інтоксикації організму за допомогою великої кількості пиття, такого як морси, узвари, трав’яні чаї, свіжовичавлені соки, мінеральна вода.

  Народні методи лікування обструктивного бронхіту складаються з відварів і настоянок:

  • кореня весняного первоцвіту;
  • оману;
  • чорної редьки і меду;
  • лука, настояного на меду;
  • цедри мандарина;
  • квітів гречки і брусниці;
  • шавлії з молоком;
  • фенхеля;
  • мати-й-мачухи;
  • алтеї;
  • імбирного чаю;
  • мигдалю і цикорію.

  Народні засоби потрібно тільки поєднувати з іншими методами лікування, а не використовувати, як єдиний спосіб усунення недуги.

  профілактика

  Профілактика обструктивного бронхіту у дітей повинна виконуватися батьками. В першу чергу вона спрямована, на усунення будь-яких чинників, які можуть сприяти прояву симптомів:

  • підтримання вологості повітря в приміщенні, в якому знаходиться дитина;
  • відмовитись від шкідливих звичок;
  • своєчасне лікування хвороб, які можуть сприяти виникненню бронхіту;
  • захистити дитину від контакту з зараженими застудою людьми;
  • зміцнення імунітету;
  • загартовування;
  • передчасну профілактику грипу та ГРВІ в зимовий період;
  • проводити огляд дитини в клініці кілька разів на рік.

  Обструктивний бронхіт у дітей

  Обструктивний бронхіт у дітей – запальне ураження бронхіального дерева, що протікає з явищем обструкції, т. Е. Порушенням прохідності бронхів. Перебіг обструктивного бронхіту у дітей супроводжується малопродуктивним кашлем, гучним свистячим диханням з форсованим видихом, тахіпное, дистанційними хрипами. При діагностиці обструктивного бронхіту у дітей враховуються дані аускультації, рентгенографії грудної клітини, спірометрії, бронхоскопії, дослідження крові (загального аналізу, газів крові). Лікування обструктивного бронхіту у дітей проводиться за допомогою інгаляційних бронхолітиків, небулайзерної терапії, муколитиков, масажу, дихальної гімнастики.

  Бронхіти у дітей є самими поширеними захворюваннями респіраторного тракту.

  У дітей раннього віку запалення бронхів нерідко протікає з бронхообструктивним синдромом, обумовленим набряком слизової, підвищеної бронхіальної секрецією і бронхоспазмом.

  У перші три роки життя обструктивний бронхіт переносять близько 20% дітей; у половини з них в подальшому епізоди бронхообструкції повторюються, як мінімум 2-3 рази.

  Діти, неодноразово хворіють гострими і обструктивними бронхітами, складають групу ризику по розвитку хронічної бронхолегеневої патології (хронічного бронхіту, облітеруючого бронхіоліту, бронхіальної астми, бронхоектатичної хвороби, емфіземи легенів). У зв’язку з цим питання трактування етіології і патогенезу, клінічного перебігу, диференціальної діагностики та сучасного терапевтичного лікування є пріоритетними для педіатрії та дитячої пульмонології.

  Обструктивний бронхіт у дітей

  В етіології обструктивного бронхіту у дітей першорядну роль грають респіраторно-синцитіальних вірус, вірус парагрипу 3 типу, ентеровіруси, віруси грипу, адено- і риновіруси. Підтвердженням провідного значення вірусних збудників служить той факт, що в більшості спостережень маніфестації обструктивного бронхіту у дитини передує ГРВІ.

  При повторних епізодах обструктивного бронхіту у дітей в змиві з бронхів часто виявляється ДНК персистирующих інфекцій – хламідій, мікоплазм, герпесвирусов, цитомегаловірусу.

  Часто бронхіт з обструктивним синдромом у дітей провокується цвілевих грибком, який інтенсивно розмножується на стінах приміщень з підвищеною вологістю.

  Оцінити етіологічнезначення бактеріальної флори досить важко, оскільки багато її представники виступають умовно-патогенними компонентами нормальної мікрофлори дихальних шляхів.

  Важливу роль у розвитку обструктивного бронхіту у дітей відіграє алергічний фактор – підвищена індивідуальна чутливість до харчових продуктів, лікарських препаратів, домашнього пилу, вовни тварин, пилку рослин. Саме тому обструктивним бронхіту у дітей часто супроводжують алергічний кон’юнктивіт, алергічний риніт, атопічний дерматит.

  Рецидивів епізодів обструктивного бронхіту у дітей сприяє глистяні інвазії, наявність вогнищ хронічної інфекції (синуситів, тонзиліту, карієсу і ін.), Активне або пасивне куріння, вдихання диму, проживання в екологічно несприятливих регіонах і т. Д.

  Патогенез обструктивного бронхіту у дітей складний.

  Вторгнення вірусного агента супроводжується запальною інфільтрацією слизової бронхів плазматичними клітинами, моноцитами, нейтрофілами і макрофагами, еозинофілами.

  Виділення медіаторів запалення (гістаміну, простагландинів і ін.) І цитокінів призводить до набряку бронхіальної стінки, скорочення гладкої мускулатури бронхів і розвитку бронхоспазму.

  Внаслідок набряку та запалення збільшується кількість келихоподібних клітин, активно які б виробляли бронхіальний секрет (гіперкрінія).

  Гіперпродукція і підвищена в’язкість слизу (дискриния) викликають порушення функції миготливого епітелію і виникнення мукоцилиарной недостатності (мукостаза). Внаслідок порушення відкашлювання, розвивається обтурація дихальних шляхів бронхіальним секретом.

  На цьому тлі створюються умови для подальшого розмноження збудників, що підтримують патогенетичні механізми обструктивного бронхіту у дітей.

  Деякі дослідники в бронхообструкции бачать не тільки порушення процесу зовнішнього дихання, але і свого роду пристосувальні реакції, які в умовах поразки миготливого епітелію захищають легеневу паренхіму від проникнення в неї патогенів з верхніх дихальних шляхів. Дійсно, на відміну від простого бронхіту, запалення з обструктивним компонентом значно рідше ускладнюється пневмонією у дітей.

  Для позначення обструктивного бронхіту у дітей іноді використовуються терміни «астматичний бронхіт» і «спастичний бронхіт», проте вони є більш вузькими і не відображають всієї повноти патогенетичних механізмів захворювання.

  За перебігом обструктивний бронхіт у дітей може бути гострим, рецидивуючим і хронічним або безперервно-рецидивуючим (при бронхолегеневої дисплазії, облетірующем бронхіоліті і ін.). За ступенем вираженості бронхіальної обструкції виділяють: легку (I), среднетяжелую (II), важку (III) ступінь обструктивного бронхіту у дітей.

  Найчастіше перший епізод обструктивного бронхіту розвивається у дитини на 2-3-му році життя. У початковому періоді клінічна картина визначається симптомами ГРВІ – підвищеною температурою тіла, першіння в горлі, нежить, загальним нездужанням. У дітей раннього віку нерідко розвиваються диспепсичні симптоми.

  Бронхіальна обструкція може приєднуватися вже в першу добу захворювання або через 2-3 дня. При цьому відзначається збільшення частоти дихання (до 50-60 в хв.) І тривалості видиху, який стає шумним, свистячим, чутним на відстані.

  Крім тахіпное, експіраторной або змішаної задишки у дітей з обструктивним бронхітом відзначається задіяність в акті дихання допоміжної мускулатури, збільшення переднезаднего розміру грудної клітини, втягнення її поступливі місць при диханні, роздування крил носа.

  Кашель у дітей з обструктивним бронхітом малопродуктивний, з мізерною мокротою, іноді болісний, нападоподібний, що не приносить полегшення. Навіть при вологому кашлі мокрота відходить з працею. Відзначається блідість шкірних покривів або періоральний ціаноз.

  Прояви обструктивного бронхіту у дітей можуть супроводжуватися шийним лімфаденітом. Бронхообструкція тримається 3-7 днів, зникає поступово в міру стихання запальних змін в бронхах.

  У дітей першого півріччя, особливо соматично ослаблених і недоношених, може розвиватися найбільш важка форма обструктивного синдрому – гострий бронхіоліт, в клініці якого переважають ознаки важкої дихальної недостатності.

  Гострий обструктивний бронхіт та бронхіоліт нерідко вимагають госпіталізації дітей, оскільки дані захворювання приблизно в 1% випадків закінчуються летальним результатом.

  Затяжний перебіг обструктивного бронхіту спостерігається у дітей з обтяженим преморбідним фоном: рахіт, хронічної ЛОР-патологією, астенізація, анемією.

  Клініко-лабораторне та інструментальне обстеження дітей з обструктивним бронхітом проводиться педіатром і дитячим пульмонологом; за показаннями дитині призначаються консультації дитячого алерголога-імунолога, дитячого отоларинголога і інших фахівців. При аускультації вислуховується подовжений видих, різнокаліберні вологі та розсіяні сухі хрипи з двох сторін; при перкусії над легенями визначається коробковий відтінок.

  На рентгенограмах органів грудної клітки виражені ознаки гіпервентиляції: підвищення прозорості легеневої тканини, горизонтальне розташування ребер, низьке стояння купола діафрагми. В загальному аналізі крові може виявлятися лейкопенія, лімфоцитоз, невелике збільшення ШОЕ, еозинофілія. При дослідженні газового складу крові виявляється помірна гіпоксемія.

  У разі необхідності додатково проводиться імунологічне, серологічне, біохімічне дослідження крові; визначення ДНК основних респіраторних патогенів в крові методом ПЛР, постановка алергологічних проб.

  Виявлення збудників можуть сприяти мікроскопічне дослідження мокротиння, бакпосев мокротиння на мікрофлору, дослідження змивів з носоглотки.

  При обструктивному бронхіті у дітей необхідно дослідження дихальних обсягів (ФЗД), в тому числі з лікарськими пробами. З метою візуальної оцінки стану слизової оболонки бронхів, проведення бронхоальвеолярного лаважу, цитологічного і бактеріологічного дослідження промивних вод дітям з обструктвіним бронхітом виконується бронхоскопія.

  Повторні епізоди обструктивного бронхіту вимагають диференціальної діагностики з бронхіальною астмою у дітей.

  Терапія обструктивного бронхіту у дітей раннього віку проводиться в стаціонарі; більш старші діти підлягають госпіталізації при тяжкому перебігу захворювання.

  Загальні рекомендації включають дотримання полупостельного режиму і гіпоалергенної (переважно молочно-рослинної) дієти, рясне пиття (чай, відвари, морси, лужні мінеральні води).

  Важливими режимними моментами служать зволоження повітря, регулярне вологе прибирання і провітрювання палати, де лікуються діти з обструктивним бронхітом.

  При вираженій бронхообструкції активно застосовується киснева терапія, гарячі ножні ванни, баночний масаж, видалення слизу з верхніх дихальних шляхів електровідсмоктуванням.

  Для зняття обструкції доцільно використовувати інгаляції адреноміметиків (сальбутамолу, тербуталина, фенотеролу) через небулайзер або спейсер.

  При неефективності бронхолитиков лікування обструктивного бронхіту у дітей доповнюється кортикостероїдами.

  Для розрідження мокроти показано застосування препаратів з муколитическим і відхаркувальну ефектами, лікарських та лужних інгаляцій. При обструктивному бронхіті дітям призначаються спазмолітичні і протиалергічні засоби. Антибактеріальна терапія проводиться тільки в разі приєднання вторинної інфекції.

  З метою забезпечення адекватного дренажу бронхіального дерева дітям з обструктивним бронхітом показана дихальна гімнастика, вібраційний масаж, постуральний дренаж.

  Близько 30-50% дітей схильні до повторення обструктивного бронхіту протягом одного року. Факторами ризику рецидиву бронхообструкции служать часті ГРВІ, наявність алергії і вогнищ хронічної інфекції. У більшості дітей епізоди обструкції припиняються в дошкільному віці. Бронхіальна астма розвивається у чверті дітей, які перенесли рецидивуючий обструктивний бронхіт.

  До заходів профілактики обструктивного бронхіту у дітей відноситься попередження вірусних інфекцій, в тому числі за допомогою вакцинації; забезпечення гіпоалергенної середовища, загартовування, оздоровлення на кліматичних курортах. Після перенесеного обструктивного бронхіту діти перебувають на диспансерному спостереженні у педіатра, можливо – дитячого пульмонолога і алерголога.

  Обструктивний бронхіт у дітей: симптоми і методи лікування

  Обструктивний бронхіт у дитини – це миттєва паніка у його рідних: мало хто з батьків здатний зберегти раціональне мислення і логіку своїх дій, бачачи, як його малюк буквально задихається. Тому, на жаль, дітки з симптомами обструктивного бронхіту в більшості випадків потрапляють на лікування в стаціонари. Між тим, є реальні можливості допомогти їм, не виходячи з дому!

  Обструктивний бронхіт відрізняється не тільки сильним кашлем, але і здавленим диханням з характерними хрипами або свистом.

  Обструктивний бронхіт у дітей – життя з перешкодами

  На відміну від звичайного бронхіту, який, як відомо, викликається переважно активністю вірусів на слизовій оболонці бронхів, обструктивний бронхіт у дітей не пов’язаний безпосередньо ні з вірусами, ні з бактеріями, він може виникнути і без їхнього втручання.

  Більш того, обструктивний бронхіт – це навіть не хвороба як така. Це симптом. А точніше – це такий стан бронхів, при якому виникає перешкода проходженню повітря в легені і назад. «У народі» такий стан справ зазвичай іменується як «ні зітхнути, ні видихнути» …

  В якості перешкод при обструктивному бронхіті у дітей зазвичай виступають:

  • Скупчення мокротиння в бронхах (найчастіше на тлі ГРВІ, але також нерідко і як алергічна реакція);
  • Набряк стінки бронха (наприклад, в ході алергічної реакції);
  • Сильний спазм м’язової тканини бронхів (наприклад, при бронхіальній астмі);
  • Перешкода, яке тисне на бронхи ззовні (наприклад, виникла якась пухлина поруч з бронхами, яка просто здавлює дихальні шляхи).
  • Опік слизової оболонки дихальних шляхів (наприклад, під час пожежі або в результаті вдихання занадто гарячої пари).

  Більш, ніж в 90% випадках обструктивний бронхіт у дітей виникає на тлі протікає ГРВІ, хоч безпосередньо і не пов’язаний з діяльністю вірусів.

  Але оскільки саме ГРВІ вкрай сприяє збільшенню слизу в дихальних шляхах – нерідко саме вона і стає тим самим перешкодою до повноцінного диханню, яке і дає право лікарю вимовляти в сторону вашого малюка це словосполучення – «обструктивний бронхіт».

  Як правило, обструктивний синдром на фоні ГРВІ трапляється з малюком одноразово. Але не завжди – нерідкі також і випадки, коли після кожної, навіть незначної, застуди, дитина відчуває труднощі з диханням.

  В цьому випадку обструктивний бронхіт – показник підвищеної чутливості дихальної системи дитини.

  У лексиконі отоларингологів це явище називається як «гіпер-реактивність бронхів» і вважається одним з проявів так званої інфекційно-алергічної бронхіальної астми із загостреннями під час вірусних інфекцій.

  Природно, головна небезпека обструктивного бронхіту для дітей – утруднене дихання і явний брак кисню для організму.

  Якщо ви помітили, що малюк сильно хрипить при кожному вдиху, дихає коротко і часто, безуспішно намагається кашляти і явно задихається – негайно викликайте лікаря.

  Такій дитині майже неможливо допомогти в домашніх умовах, йому потрібна екстрена терапія в умовах стаціонару.

  Найбільш серйозне і найчастіше ускладнення після обструктивного бронхіту у дітей (так само як і при звичайному бронхіті) – це запалення легенів.

  Однак, при менш тяжких симптомах обструктивного бронхіту (хрипи або свист при диханні, кашель, відчуття легкої здавленості в області грудей, втрата апетиту) полегшити стан дитини можливо і в домашніх умовах.

  Лікування обструктивного бронхіту у дітей

  Загальні правила

  Оскільки обструктивний бронхіт – це не самостійне захворювання, а лише симптом на тлі іншого захворювання (наприклад, ГРВІ, алергії і інших), то лікування в першу чергу повинно відштовхуватися від терапії по основному захворюванню. Інакше кажучи, якщо обструкція відбувається при вірусної інфекції – значить, необхідно інтенсивно лікувати цю інфекцію. Якщо дитина задихається через прояви алергії – необхідно терміново проводити антигистаминную терапію. І т.п.

  Режим рясного пиття

  Однак, крім лікування основного захворювання, є методи і способи полегшити прояв обструктивного бронхіту і самого по собі. Оскільки переважна більшість випадків обструкції в дихальних шляхах пов’язано з накопиченням в них підвищеного кількості слизу, то будь-які заходи щодо зменшення та усунення цього слизу – перше завдання батьків.

  Режим рясного пиття – одна з найбільш ефективних подібних заходів. Відомий медичний факт – густота слизу безпосередньо пов’язана з густотою крові. Це означає, що чим більше рідка стає кров у дитини, тим більше рідка стає і слиз в дихальних шляхах.

  А на в’язкість крові в першу чергу впливає кількість рідини в організмі. У підсумку ми маємо стабільну залежність: чим більше дитина п’є рідини (будь-: вода, чай, соки, морси та інше), тим менше у слизу шансів накопичуватися і засихати на стінках бронхів.

  Поїть малюка якомога частіше – це вкрай простий, але дуже ефективний прийом, який допомагає перемогти обструктивний бронхіт у дитини!

  Обструктивний бронхіт і антибіотики

  У переважній більшості випадків обструктивний бронхіт виникає у дітей на тлі ГРВІ або як алергічна реакція. І в тому, і в іншому випадку використання антибіотиків абсолютно марно, оскільки борються вони не з вірусами і алергенами, а виключно з бактеріями і мікробами.

  Єдиний випадок, який допускає застосування протимікробних засобів і препаратів – це обструктивний бронхіт, що протікає на тлі запалення легенів. Однак в цьому випадку, антибактеріальна терапія призначається не батьки і не аптекарями, а виключно лікарями!

  Чи потрібні ліки при обструктивному бронхіті у дітей?

  Як і при закладеному носі (або при нежиті у дитини), так і при закладеності бронхів, їх стан визначається перш за все тим, яким саме повітрям дихає дитина. І контроль за кліматом в будинку допомагає впоратися з хворобою набагато простіше, швидше і ефективніше, ніж будь-які аптечні препарати.

  Нагадаємо ідеальні параметри «здорового» клімату при будь-якому респіраторному нездужанні, включаючи і обструктивний бронхіт: температура повітря – не вище 21 ° С (якщо дитині дуже важко дихати – знижуйте до 18 ° С), вологість – 60-70%. При цьому не треба дітей морозити! Якщо ви впевнені, що при такому кліматі вашому малюкові холодно – просто одягніть його тепліше. Дитина з обструктивним бронхітом може ходить по дому в валянках і в шапці, але дихати він повинен вологим і прохолодним повітрям!

  Проте, при обструктивному бронхіті з явно вираженим недостатнім диханням лікарі, безумовно, вдаються до допомоги ліків. Найпоширеніше з них – сальбутамол.

  Цей препарат обкладає бронхорасшіряющімі властивостями, і в разі обструктивного синдрому він застосовується у дітей незалежно від віку.

  Використовується сальбутамол у вигляді аерозолю, тобто малюк повинен глибоко вдихнути частинки лікарського засобу, щоб воно досягло бронхів.

  Як і більшість лікарських препаратів при бронхіті, сальбутамол можна застосовувати тільки за призначенням лікаря!

  Однак, використання ліків при лікуванні обструктивного бронхіту у дітей ні в якому разі не скасовує всіх інших, «побутових» заходів, про який можуть подбати вже не лікарі, а саме батьки: рясне пиття і прохолодне повітря.

  Ніяке, навіть найефективніший, бронхорасширяющее засіб не допоможе впоратися з обструктивним бронхітом, якщо дитина продовжує дихати теплим і сухим повітрям і при цьому п’є мало рідини.

  Обструктивний бронхіт і закладеність носа

  При лікуванні обструктивного бронхіту у дітей вкрай важливо, щоб дитина вільно дихав носом. Якщо у нього нежить або ніс закладений – необхідно скористатися судинозвужувальними краплями.

  Перкуссионний (постукивающий) масаж

  При обструктивному бронхіті у дітей в дихальних шляхах накопичується засохла слиз, яка фактично «приклеюється» до стінок бронхів. Перкусійні масаж допомагає «отлепить» засохлі згустки слизу, щоб малюку було легше її откашлять:

  • 1 Покладіть дитину собі на коліна обличчям вниз і з легким нахилом (голова повинна бути трохи нижче, ніж ноги). Цей нахил необхідний, щоб задіяти силу тяжіння – вона теж посприяє висновку мокротиння з бронхів.
  • 2 Кінчиками пальців енергійно постукайте малюкові по спинці в області лопаток. Рухи ваших пальців повинні бути злегка «загрібати» і рухатися строго в одному напрямку – від попереку до голови.
  • 3 Потім різко посадите дитину до себе на коліна і попросіть покашляти.
  • 4 Ці маніпуляції можна проводити сесіями, тобто 2-3 рази поспіль.

  Увага! Перкусійні масаж ні в якому разі не можна проводити, поки у дитини висока температура, жар. А також його не рекомендоване робити тим дітям, які ще не можуть покашляти «по команді».

  Чого не можна робити з дітьми при обструктивному бронхіті

  Існує певний перелік процедур, які не тільки не допомагають при лікуванні обструктивного бронхіту у дітей, а й навпаки – сильно йому перешкоджають. Отже, маляті при ускладненому диханні не можна:

  • 1 Робити інгаляції. Уявіть собі, що трапиться з родзинкою, якщо ви опустіть її в гарячу воду – правильно, вона розпариться і перетвориться на повноцінну виноградину, збільшившись в розмірах. Рівно те ж саме відбувається і з згустками харкотиння в бронхах, коли ви робите інгаляції дитині. Навіть при звичайному кашлі откашлять зайву мокроту дітям вкрай важко (через незрілість дихальної мускулатури), а при бронхіті – важче в рази. Після інгаляції стан дитини може різко погіршиться – він буде не тільки хрипіти і важко дихати, а й захлинатися тієї мокротою, яку не в змозі откашлять.
  • 2 Купатися у ванні. По суті купання в теплій воді – це та ж сама інгаляція: теплий пар проникає в бронхи, збільшуючи кількість мокротиння в них.
  • 3 Давати муколітики (відхаркувальні препарати). Сама дія муколитиков побудовано на розрідженні слизу в дихальних шляхах, за рахунок чого її обсяг різко збільшується. Це неприпустимо у випадку з дитиною при обструктивному бронхіті, оскільки малюкові і без цього занадто важко дихати.

  Популярний дитячий лікар, доктор Е. О. Комаровський: «При обструктивному бронхіті використання відхаркувальних засобів в домашніх умовах вкрай небезпечно! А для дітей перших двох років життя – часто смертельно небезпечно! »

  • 4 Давати іммунностімулятори. Використання цих препаратів також впливає на виробництво слизу в дихальних шляхах в бік її збільшення. А оскільки малюк откашлять її не може – це лише погіршить і без того важке дихання дитини.
  • 5 Дотримуватися пастельний режим. Справа в тому, що в вертикальному положенні сила кашльового поштовху набагато більше, ніж при лежачому положенні. Тому якщо загальний стан дитини при обструктивному бронхіті дозволяє йому не лежати – Не укладайте його навмисно.

  Крім того, якщо температура у дитини не перевищує 37,5 ° С, то не тримайте його «під домашнім арештом» – йдіть на прогулянку, на свіже повітря, навіть не дивлячись на його загальне нездужання.

  Вентиляція легенів при обструктивному бронхіті допомагає дітям швидше впоратися з накопиченням слизу в дихальних шляхах.

  До того ж, при явному недоліку кисню (через обструкції в дихальних шляхах), організму малюка вкрай корисний свіже повітря.

  В середньому при адекватному лікуванні обструктивний бронхіт проходить у дитини за 7-10 днів. Однак, якщо обструктивний синдром не зникає, або ж він дає про себе знати з регулярною періодичністю – батькам необхідно проконсультуватися з лікарем на предмет бронхіальної астми у дитини.