Пендула що означає

Автор: Приймак Д. М. Редактори: Ковальчук З. Ю., Томіленко О. В. Дата опублікування: 23.11.2019, 22:58.

Поду́шка чи по́душка: де ставити наголос?

Сьогодні за правильне можна вважати подвійне наголошення: поду́шка й по́душка .

Сучасні словники української мови фіксують лише варіант із наголошенням кореня слова: поду́шка . Так, із наголосом на корені слово подають Словник української мови в 11 томах [12], орфоепічний словник М. І. Погрібного [8, с. 437], словник-довідник складних випадків наголошення С. І. Головащука [4, с. 132], словник-довідник української літературної вимови й наголосу М. А. Жовтобрюха [13, с. 470] тощо. Саме цей варіант нині традиційно розглядають як єдиний нормативний.

Однак історично українській мові притаманний наголос на префіксі у приставкових словах. Реформування акцентуаційної норми відбувалося централізовано за доби «зближення мов» від 1930-х років, унаслідок чого в подальших виданнях словників українську систему наголошення істотно змінено штучним чином.

Так, у словниках, виданих до цього періоду, широко зафіксовано наголос на префіксі: по́душка . Наприклад, із таким наголосом слово подає «Словарь української мови» за ред. Б. Д. Грінченка [11], правописний словник Г. К. Голоскевича [5], Російсько-український академічний словник за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова [9] тощо.

Водночас слід зазначити, що історичні приклади наголосу на корені поду́шка в українській мові, хоча й поодинокі, наводить у своїй праці Скляренко [10, с. 594]; такий наголос також зафіксовано в деяких прикладах у Російсько-українському академічному словнику за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова [9]. І. І. Огієнко ж стверджує: «Трискладові йменники жіночого роду, складені з приставки, віддієслівного кореня (що закінчується на приголосну) та закінчення -ка, завжди мають наголос на приставці. коли ж він [корінь – прим. автора статті] не дієслівний, то наголос буде накорінний: обру́чка, окра́йка, опіку́нка, пові́тка, підме́тка, поду́шка [виділення – автора статті] поли́чка, запа́ска, намі́тка, ополо́нка і ін.» [7, с. 116–118].

З огляду на історію розвитку наголосу, з подвійним наголосом слово по́ду́шка подає Етимологічний словник української мови за ред. О. С. Мельничука [6, с. 477–478]. Правомірним подвійне наголошення вважає й мовознавець О. Д. Пономарів [1], хоча й зазначає, що сучасні словники фіксують лише кореневий наголос [2].

Отже, усунення префіксального наголосу в сучасних словниках можна вважати штучним та безпідставним. Відповідно до літературної норми правильні обидва варіанти наголошення: по́душка і поду́шка .

Наголос слова по́ду́шка в множині переходить на флексію: подушки́, подушо́к, подушка́м тощо. Але: дві, три, чотири по́ду́шки.

Верба козя «Пендула»

Козя верба «Пендула», на думку ландшафтних дизайнерів, є одним з кращих представників декоративних рослин, здатних прикрасити присадибну ділянку. У чому ж полягають особливості вирощування цієї незвичайної рослини? Чим воно примітно і в чому полягають особливості догляду за ним?

• Опис
• Особливості посадки
• Відхід
• Полив.
• Добриво
• Мульчування
• Розпушування
• Підготовка до зими
• Хвороби і шкідники
• Іва в ландшафтному дизайні

Опис

Козяча верба – невисокий листопадний чагарник або дерево, здатне досягати висоти 7-10 метрів. Козяча верба «Пендула» – витончена декоративна рослина з сімейства івових, висота якої зазвичай не перевищує 1,5 метрів (висота рослини залежить від величини штамба).

Ззовні вона являє собою акуратне деревце з спадними гнучкими гілками. Рослині властивий досить швидкий зріст у висоту і в діаметрі крони. Щорічний приріст деревця у висоту варіюється від 5 до 10 сантиметрів, приріст у кроні може досягати 20 сантиметрів. Приріст гілок за один вегетаційний період здатний досягати 1 метра.

Іва «Пендула» – цільнолиста, що має сильні пружні гілки, вкриті зеленувато-білою, сіро-білою або коричнево-жовтуватою корою.

Листя гостроконечне, оливково-зелене, що зовні нагадує листя черемухи. Восени забарвлення листя стає золотистим.

«Пендула» є штамбовим деревом, що володіє довгим рівним стовбуром і кроною плакучою форми (у перекладі з латинської мови «pendce» означає« плакуча »). Деревце добре переносить обрізку, яку рекомендується здійснювати в перші 3-5 років після посадки саджанця. При регулярних і грамотних обрізках крона рослини спочатку набуває зонтиковидної, а потім – шатровидної форми.

Обрізати вербу допускається ранньою весною, після цвітіння, яке припадає на березень-квітень. У період цвітіння рослина покривається золотисто-жовтими сережками (тільки чоловічими), набуваючи надзвичайно привабливого вигляду. Примітно, що зацвітає козяча верба зазвичай ще до появи листя.

У декоративному садівництві і ландшафтному дизайні козя верба «Пендула» набула широкого поширення через свою невибагливість. Вона стійко переносить вплив низьких і високих температур, не втрачаючи своєї декоративності. Незважаючи на те, що рослина є світлолюбною, вона непогано приживається і в тіні.

Особливості посадки

При виборі місця для посадки саджанців верби слід враховувати величину рослин у дорослому віці.

Щоб рослини могли повноцінно розвиватися, нарощуючи красиву крону, їх не повинні гнобити інші зелені мешканці саду.

Не рекомендується висаджувати вербу впритул до парканів (особливо металевих), стін госпбудівель. Найкращим чином для посадки верби підійде сонячне місце з легким родючим і добре дренованим грунтом. Допускається висаджувати ці рослини і в напівтіні.

Підібравши відповідне місце для розміщення саджанців, приступають до облаштування посадкових ям. Рекомендовані розміри становлять 50х50х50 сантиметрів. На дно ям засипають суміш з торфу, перегноя, компоста і городньої землі. При посадці козячої верби на ділянці з неродючим ґрунтом до суміші додають 250-300 грамів будь-якого мінерального добрива. Ями заповнюють наполовину, після чого приступають до висадження саджанців. Спочатку у молодої рослини обережно розправляють коріння, після чого розміщують його в ямі і засипають з усіх боків залишками ґрунту. Після висадки землю навколо деревця злегка ущільнюють долонями або лопаткою, поливають і засипають мульчів.

Висадку саджанців козячої верби, які мають закриту кореневу систему, допускається здійснювати з квітня по жовтень. Саджанці з відкритим корінням рекомендується висаджувати ранньою весною або восени.

Відхід

Догляд за козячою вербою передбачає здійснення комплексу нескладних заходів. Щоб рослина повноцінно розвивалася і мала привабливий зовнішній вигляд, їй необхідні регулярні поливи, періодичні підживлення і обприскування (в посушливий сезон).

Полив.

Поливати козячу вербу рекомендується двічі на тиждень, стежачи за тим, щоб вода не застоювалася в пристовбурному колі. У спекотну погоду рослини слід обприскувати в ранкові або вечірні години. Тижневий витрата води для поливу верби повинна становити не менше 25 літрів.

Добриво

Внесення підживлень при вирощуванні козячої верби здійснюють 2-3 рази протягом усього вегетаційного періоду. Ранньою весною рослини підгодовують комплексним мінеральним добривом. На початку осені вносять підживлення у вигляді суперфосфату або сульфату калію.

Мульчування

Після кожного поливу поверхню землі в пристовбурному колі рекомендується присипати тонким шаром деревних тирси, компоста або торфу. Допускається також використовувати керамзит, дрібний щебінь, шматки картону або паперу. Дана процедура дозволить запобігти швидкому випаровуванню вологи після поливу і одночасно захистити коріння рослини від перегріву в спекотну погоду.

Розпушування

Козя верба «Пендула» володіє міцною і добре розвиненою кореневою системою, тому розпушування ґрунту навколо рослини здійснюють максимально обережно. Розпушувати землю в пристовбурному колі рекомендується невеликою тяпкою з рідкісними зубами (на глибину 2-3 сантиметри).

Підготовка до зими

Незважаючи на те що «Пендула» стійко переносить вплив низьких температур, напередодні суворих зим її рекомендується вкривати. Насамперед це стосується молодих рослин (молодше 3 років). Для захисту молодих кущів верби від зимових морозів використовують неткані укривні матеріали (спанбонд) або звичайну мішковину.

Хвороби і шкідники

Козяча верба вважається невибагливою рослиною, стійкою до ураження шкідниками і збудниками різних захворювань. Найбільш часто проблеми з її здоров’ям виникають при неправильному або недостатньому догляді.

Кривоуся листоверта – один з найнебезпечніших шкідників, що становлять загрозу для всіх представників сімейства івових. Доросла особина являє собою великий буро-сірий метелик, личинки і гусениці якого об’їдають листя, нирки і молоді втечі рослин. У верби, ураженої цим шкідником, починають скручуватися і сохнути листя. Для знищення гусениць і личинок листівки застосовують інсектициди – «Карбофос», «Лепідоцид», «Данітол».

Ще одним ворогом козячої верби є квіткова муха, личинки якої важко пошкоджують листя і втечі рослин. Примітно, що личинки шкідника можуть бути виявлені як на самій вербі, так і у верхньому шарі ґрунту в пристовбурному колі. Для знищення шкідливої мухи застосовують раніше зазначені інсектициди. Крім того, верхній шар ґрунту навколо рослини знімають і знищують.

Поява біло-сірого пухнастого нальоту на листях верби свідчить про ураження рослини болісною росою. Найбільш поширена причина розвитку даного захворювання – недотримання рекомендацій по догляду за рослиною.

До основних методів боротьби з болісною росою відносять обробку фунгіцидними препаратами, знищення уражених частин – листя, втечі.

Висока вологість повітря і застій води в ґрунті можуть стати причинами розвитку чорної плямистості. Про розвиток цього грибкового захворювання свідчить освіта на листях і втечах світлих округлих плям, які з часом починають чорніти. Основними методами боротьби з плямистістю є:

• обприскування кущів фунгіцидами («Фундазол», «Топаз»);
• обробка ґрунту в приствольному колі препаратом «Фітоспорин»;
• знищення уражених частин рослини.

Для запобігання розвитку чорної плямистості необхідно уважно стежити за тим, щоб вода після поливу не застоювалася в пристовбурному колі, а листя і втечі рослин були сухими. Також важливими профілактичними заходами є регулярне прибирання сміття навколо кущів і знищення бур’янів.

Іва в ландшафтному дизайні

Іва «Пендула» зазвичай використовується для створення групових композицій. Вона чудово виглядає в оточенні багаторічних і однорічних квітів, декоративних чагарників – жасмину, чубушника, туї, бузку. На просторих присадибних ділянках її можна вирощувати спільно з іншими представниками сімейства івових, наприклад, з високорослою росистою або ефектною розмаринолистою вербою.

Використовується козяча верба і в якості рослини-соліста. Ландшафтні дизайнери рекомендують розміщувати її поблизу від декоративних ставків, на тлі яких ця рослина виглядає дуже органічно.

Крім того, це деревце здатне гідно прикрасити будь-який альпінарій – витончену композицію з каменів, ґрунтовних і низькорослих рослин. У спекотний і безхмарний день крона верби захищатиме альпінарій від палючого сонця, запобігаючи в’яданню і вигорянню квітів.

Дізнатися більше про обрізку козячої верби «Пендула» можна з наступного відео.

Що таке пендула – знайомимося з цікавими видами дерев

Розкажіть, що таке пендула? Закуповувала в обласному розпліднику саджанці плодових дерев та гібриди ягідних чагарників. Серед виставлених на продаж рослин були дещо з такою назвою, в більшості верби. Чим вони відрізняються від звичайних видів?

Кожне деревце індивідуально, одні вирощують заради смачного врожаю, іншими прикрашають ділянку. Серед останніх є багато оригінальних рослин, але досить часто садівників цікавить питання, що таке пендула. Це незнайоме слово зустрічається на етикетках разом з назвою сорту, а новачки навіть думають, що він так і називається. Тоді чому пендулами називають як верби, так і яблуні? Частково вони мають рацію, але якщо бути точними, так називають не конкретний сорт, а характерну особливість будови рослини.

Що таке пендула

Отже, пендула – це деревця, які володіють плакучою формою крони. Звисаючі втечі в природному вигляді є у верби, але у більшості культур подібна крона формується штучно. Допомагають змінити напрямок зростання втечі дві процедури: щеплення і обрізка. Саме через щеплення проходить і подальше розмноження, адже у спадок плакучесть передається не у всіх і вкрай рідко.

Придбати плакуче деревце можна в розпліднику у вигляді вже щеплених саджанців або ж прищепити самостійно. Як підвій використовується молодий сіянець – дичка з саду або лісу. При бажанні підвій не складно виростити і вдома, посіявши насіння обраної культури. А привій заготовляють із зими або ранньої весни і в травні місяці прищеплюють.

Перші кілька років особливо важливі для пендули, адже саме в цей час відбувається формування крони. Для цього їй проводять обрізку, вирізаючи втечі, які з’явилися на штамбі, прямо від коріння і нижче місця щеплення.

Щоб гілочки красиво звисали, зрізи роблять після смотрящої вгору нирки. Тоді нові втечі почнуть рости вниз, до землі.

Які бувають дерева з плакучою кроною

Плакучі рослини можна зустріти як серед плодових, так і серед декоративних культур. Вони красиво виглядають і в саду, і на клумбах, яка вкрала ділянку незвичайними формами. Компактні розмір дозволяють навіть саджати їх у кадках. І хоча в цілому представники виду пендула більш вимогливі, та й живуть менше, ніж звичайні види, але є і досить витривалі культури. Вони непогано себе почувають у відкритому ґрунті, добре зимують.

З особливо красивих представників рослин пендула можна відзначити:

1. Вяз шершавий плакучий. Крона з довгими гілками нагадує перевернуту чашу. Зростає повільно, максимум до 5 м у висоту, зате діаметр крони досягає 10 м. Може жити в тіні.
2. Груша іволістна плакуча. Висота 5 м, діаметр крони 4 м, листя сріблясте, восени темніють і стають сірими. Плодоносить, але грушки маленькі, зелені і неїстівні.
3. Верба козяча плакуча. Нетребувальна, добре зимує, тіньовикривала, надає перевагу сирим грунтам. Компактна – висота до 1,5 м.
4. Яблуня плакуча червонолиста. Бордові втечі за сезон виростають до 1,5 м в довжину, листя теж червонувате, а квітки пурпурові. Яблучки невеликі, бордові, їстівні, солодкі. Висота дерева 4 м, зимостійке і посухостійке.
5. Горобина звичайна плакуча. Чагарник висотою до 6 м і з майже таким же діаметром крони.