Вирощування кормових бобів поліпшить асортимент кормових культур

Для розширення асортименту високопродуктивних збагачених протеїном кормових культур, аграріям варто звернути увагу на кормові боби.

Таку пораду дав Микола Зосимчук, заступник директора з наукової роботи Сарненської дослідної станції ІВПіМ НААН, пише журнал The Ukrainian Farmer.

На кормові цілі використовується зерно, борошно, солома кормових бобів, достигле подрібнене зерно або надземна маса від початку цвітіння, на силос — зелена маса за достигання нижніх бобів. За 15–16% вологи зерна вміст протеїну досягає 30, БЕР — 45–47%. У 100 кг зерна налічується 120 к. о. і 24 кг перетравного протеїну.

Значна частина білка припадає на водорозчинну фракцію амінокислот, яка добре засвоюється як білковий концентрат за додавання її до інших кормів.

Кожна кормова одиниця зеленої маси кормових бобів містить 130–140 г протеїну, а насіння має 25–35% білка, 0,9–1,5% жиру та 50–60% крохмалю. Зелену масу згодовують свіжою або використовують для виготовлення силосу.

Для силосування також використовують солому бобів, яку подрібнюють і додають до кукурудзяної маси в кількості 120–150 кг на 1 т кукурудзи. За поживністю силос із кормових бобів дорівнюється до концентрованих кормів.

Зелена маса бобів також багата на вітаміни (каротин, аскорбінова кислота, рибофлавін), мінеральні солі (особливо солями кальцію).

Для покращення якості силосу кормові боби придатні для вирощування в сумішці з кукурудзою та пайзою.

Рослинництво

Буркун білий — одно- або дворічна рослина. За поживністю не поступається перед іншими бобовими травами: 100 кг сіна відповідають 52 кормовим одиницям, а 100 кг зеленої маси — 16,5 кормової одиниці і містять 1,9 кг перетравного протеїну. Дикорослі види буркуну поширені в усіх районах країни. Як бур’ян він трапляється на полях, городах, межах, часом великими заростями. У культурі поширені буркун білий (Melilotus albus Desr.) і жовтий (Melilotus officinalis Desr.). Деякі форми цього буркуну є однорічними. Буркун білий використовують на зелений корм, сіно, зелене добриво, для випасу та для виготовлення силосу, сінажу, трав’яного борошна. Буркун білий — цінна медоносна культура. У сівозміні для окультурення ґрунтів він має таке значення, як і люпин. Добре розвинена коренева система його проникає в ґрунт на глибину 2—3 м. За допомогою бульбочкових бактерій буркун нагромаджує в ґрунті більше азоту й органічної маси, ніж люпин. Приріст урожаю зернових, зокрема озимої пшениці, після буркуну, зібраного на насіння, на дослідному полі Львівського державного аграрного університету становив 7—10 ц/га.

Стебло буркуну білого пряме, розгалужене і досягає висоти 1,5—3 м. Листки трійчасті, дрібні, зазублені по краях. Квітки білі, зібрані у великі суцвіття-китиці. Боби однонасінні. Насіння кругле, жовте. Маса 1000 насінин 1,8—2,5 г. Перед сівбою насіння рекомендується скарифікувати (руйнувати насінні оболонки), що значно прискорює появу сходів, та обробляти ризоторфіном. Районовані сорти Верховинський, Еней, Грозинський, Донецький однорічний.

Порівняно із жовтим буркун білий містить значно менше ароматичних речовин (кумарину), тварини швидко до нього звикають і добре поїдають. Кумарину в рослинах більше під час цвітіння. У виробництво впроваджуються безкумаринові форми буркуну білого. Позитивним є те, що буркун добре росте на пісних ґрунтах і дає значно вищі врожаї, ніж серадела й люпин. Крім того, він добре росте на легких піщаних, неглибоких карбонатних ґрунтах та солонцях, витримує посуху і досить зимостійкий.

На засолених ґрунтах півдня країни буркун збагачує ґрунт азотом і поліпшує його структуру, сприяє вирощуванню зернових культур — ярої та озимої пшениці, проса, а також цукрового буряку.

Буркун засвоює з ґрунту більше поживних речовин, ніж злакові культури. Він може засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук ґрунту і

добре реагує на внесення фосфоритного борошна. Внесення під буркун фосфорно-калійних добрив значно підвищує врожай його зеленої маси. На кислих ґрунтах урожайність буркуну значно підвищується (на 20—30 ц/га і більше) після вапнування.

Як сидеральна культура буркун білий має велике значення на ґрунтах, бідних на поживні речовини.

У змішаних посівах з кукурудзою у лісостепових районах можна використовувати однорічний білий буркун. За даними Уманського державного аграрного університету, при вирощуванні кукурудзи з однорічним буркуном на силос вміст перетравного протеїну в масі збільшується в 1,5 раза.

Зелену масу буркуну згодовують тваринам у свіжому або засилосованому вигляді. Досліди, проведені у нашій країні й США, довели, що на посівах буркуну можна випасати тварин навесні, безпосередньо після закінчення стійлового періоду. Використовувати буркун навесні починають на два тижні раніше, ніж інші бобові трави. Дійні корови швидко звикають до нього й підвищують продуктивність.

У районах достатнього зволоження буркун висівають напровесні під покрив ярих зернових, а також улітку. Норма висіву — 20 кг/га. У посушливих районах навесні його можна висівати без покривної культури, зменшуючи норму висіву до 10—15 кг/га. Норма висіву буркуну на насіння становить 5—6 кг/га. Сіють буркун широкорядним способом. Глибина загортання насіння 2—3 см. Перед сівбою насіння обробляють нітрагіном, що підвищує врожайність зеленої маси на 20—30%.

У рік сівби після збирання покривної культури (восени) буркун можна використовувати на зелений корм, сіно або для випасу. Наступного року його скошують на зелений корм у фазі бутонізації, оскільки травостій його швидко грубіє. Після відростання посіви скошують удруге. Скошування буркуну на висоті, меншій за 12 см, затримує відростання рослин. На силос буркун збирають на початку цвітіння.

Буркун на насіння починають збирати тоді, коли достигають боби у нижній частині китиці. Збирати буркун треба у стислі строки, тому що насіння швидко обсипається. Урожайність насіння буркуну білого становить 8—10, а зеленої маси — 300—500 ц/га.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Рослинництво

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Кормові боби — високоврожайна зернобобова культура. У давні часи боби вирощували в Єгипті, Греції та інших країнах. Тепер їх вирощують майже в усіх країнах світу. Світова посівна площа бобів становить близько 5 млн га, в Україні— 5 тис. га.

Боби вирощують у багатьох районах Росії, в Прибалтиці, Закавказзі, Середній Азії та Білорусі.

Крупнонасінні кормові боби як продовольчу культуру вирощують на важких глинистих ґрунтах Прикарпаття та в гірських районах Карпат, а також у центральних областях, на північному сході, в Західному Сибіру (Росія). Використовують їх у вареному вигляді як продукт харчування. Як ущільнювальну культуру боби вирощують у посівах кормових буряків, картоплі, квасолі, а також кукурудзи.

Зерно кормових бобів використовують здебільшого як концентрований корм для сільськогосподарських тварин. Для вирощування високоякісної зеленої маси їх висівають у сумішках з викою, горохом, а також разом з кукурудзою для виготовлення силосу, збагаченого на білок.

Зерно кормових бобів містить 25—35% білка, 48—55 крохмалю, 1,5% жиру, 1 кг зерна бобів містить 280—300 г перетравного протеїну, тобто втричі більше, ніж зерно вівса.

У соломі бобів 9—10% білка, проте вона груба і тверда. Перед згодовуванням її треба подрібнювати, запарювати і домішувати до інших кормів. Борошно з бобів є цінним білковим кормом, його згодовують тваринам разом із силосом, корене- і бульбоплодами та іншими кормами, бідними на білок. Дерть із зерна бобів використовують на корм великій рогатій худобі, свиням, вівцям та іншим сільськогосподарським тваринам.

З усіх зернобобових культур кормові боби у вологих районах Прикарпаття та в гірських районах Карпат дають найбільші врожаї зерна. На дослідних полях Львівського державного аграрного університету та Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН у сприятливі роки за умов високої агротехніки збирають по 30—50 ц/га зерна кормових бобів.

Високі врожаї кормових бобів (па значних площах) вирощують у Хмельницькій, Тернопільській, Чернівецькій, Львівській, Волинській та інших областях України.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Боби (Faha vulgaris Moench. vicia faba L.) — однорічна рослина з родини Бобових. У сільськогосподарському виробництві поширені переважно два підвиди бобів: звичайні крупнонасінні і кормові (кінські).

Боби звичайні крупнонасінні (v. f. major Harz) використовують здебільшого як продовольчу культуру. Квітки бобів білі з чорною плямою на крилах. Боби великі, завдовжки 8—12 см, широкі. Насіння крупне, плескате, видовжене. Маса 1000 зерен 1500—3000 г. Вміст білка у насінні становить до 35%. Насіння добре розварюється.

У бобів кормових, або кінських (v. f. minor, v. eguina), стебло пряме, високе (від 80 до 170 см), чотиригранне, слабо галузиться біля основи. Листки парнопірчасті, гострі, еліптичні, квітки з чорною плямою на крилах, зібрані у китиці, виділяють нектар і мають приємний запах.

Коренева система кормових бобів добре розвинена. Головний корінь проникає в грунт на глибину до 1 м, а на родючих ґрунтах і глибше.

Боби — самозапильна рослина, проте можливе і перехресне запилення. За сприятливих умов і при високій агротехніці кращі сорти формують від 20 до 40 бобів на кожній рослині.

Плід — багатонасінний біб, який містить переважно 3—5 насінин. Трапляються сорти, у бобах яких по 3—8 насінин. Біб циліндричний за формою, з оксамитним опушенням. Довжина плода становить 4—15, а товщина — 1,5—2 см. Після достигання плід набуває чорного забарвлення і твердіє.

Насінина бобів округло-овальна, дещо кутаста. Забарвлення її залежно від сорту світло-сіре, коричневе, з відтінками і легким блиском. Є

copти з фіолетовим, зеленим і чорним насінням. Залежно від крупності насіння всі сорти кормових бобів поділяють на дрібно -, середньо – і крупно – насінні. Маса 1000 зерен їх становить відповідно 300—400 г, 400—600 і 600—1200 г.

Вегетаційний період кормових бобів залежно від сорту триває 120— 150 діб (у холодні роки подовжується).

СОРТИ. У господарствах вирощують переважно дрібно – і середньонасінні сорти кормових бобів.

З сортів кормових бобів вітчизняної селекції для вирощування на корм в Україні районовані: Пікуловицькі І, Чабанські, Прикарпатські, Хоростківські, Білун,

Оріон, Янтарні та ін. На невеликих площах вирощують Коричневі та Банилівські місцеві.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Кормові боби досить холодостійка культура, належать до рослин довгого дня. Насіння їх проростає за температури З—4 °С, а сходи переносять приморозки мінус 5—6 °С.

Кормові боби — вологолюбна культура. Транспіраційний коефіцієнт близько 800. У посушливих районах їх можна вирощувати на зрошуваних землях. Наприклад, у дослідах Інституту зрошуваного землеробства УААН на зрошуваних землях півдня рослини, висіяні 6 липня після збирання озимого ячменю, мали висоту 140 см, а врожайність зеленої маси становила 239 ц/га.

Найвищі врожаї зерна і зеленої маси кормових бобів на чорноземах, темно-сірих суглинкових, окультурених торфових, осушених заплавних і зв’язних глинистих ґрунтах. Найпридатніші для них нейтральні або слабко-кислі ґрунти (рН = 6. 7).

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Місце у сівозміні. Кращими попередниками для кормових бобів є просапні культури (картопля, цукрові буряки, кукурудза, овочеві), а також озимі зернові, які вирощували по удобрених зайнятих парах.

Восени, після збирання просапних культур, проводять зяблеву оранку на глибину 25—27 см, а на дерново-підзолистих ґрунтах і на ґрунтах з неглибоким орним шаром — плугами з ґрунтопоглиблювачами. Це значно підвищує врожайність бобів на зв’язних ґрунтах. Боби є кращим попередником для озимої пшениці та ячменю.

Кормові боби доцільно вирощувати як післяукісну та післяжнивну культуру і на досить зволожених ґрунтах восени мати багато зеленої маси. Висівають їх після культур, що рано звільняють поле, — вико-житньої і вико-вівсяної сумішок, озимого та ярого ячменю, озимого ріпаку тощо.

УДОБРЕННЯ. Кормові боби дуже вибагливі до родючості ґрунту, внесення добрив. З елементів живлення вони найбільше засвоюють калію, фосфору і кальцію. Перед сівбою бобів рекомендується вносити фосфорно-калійні добрива (Р40-6оК40-6о). Кращими добривами є суперфосфат, фосфоритне борошно, калійна сіль.

Під час дослідів, проведених на сірому опідзоленому суглинку на дослідному полі кафедри рослинництва Львівського державного аграрного університету в Дублянах, виявлено різну ефективність калійних і фосфорних добрив.

Найбільший приріст урожаю кормових бобів забезпечує поєднане внесення фосфорно-калійних добрив. Удобрені посіви розвиваються швидше, менше ушкоджуються грибними хворобами, формують якісне насіння.

Позитивно реагують боби на внесення невеликих доз азотних добрив (20—30 кг/га). Оскільки перші бульбочки з’являються на 25—30-й день після сівби, азотні добрива вносять під культивацію. На кислих ґрунтах вносять 2—3 т/га вапняних добрив. У господарствах західного регіону України під час вирощування кормових бобів після стерньових попередників і на менш родючих ґрунтах найефективнішим добривом є напівперепрілий гній або торфогнойові компоста (до 30 т/га). їх доцільно вносити під зяблеву оранку. Кормові боби позитивно реагують на борні і молібденові мікродобрива, а на торфовищах — і на мідні.

СІВБА. Для сівби використовують відсортоване і каліброване насіння кормових бобів.

Щоб запобігти ураженню бобів грибними хворобами (аскохітозом, борошнистою росою), восени при закладанні на зберігання насіння доцільно протруювати тиграмом (70% з. п., 2—4 кг/т) або суспензією препарату бенлату (50%з. п., 2 кг розчиненого в 5—10 л води на 1 т насіння) з добавкою молібдату амонію 0,4 кг/т. Якщо цього не зробили восени, то насіння обробляють у період зберігання.

Під час обробітку вологість насіння підвищується на 0,7—1%, тому насіння, що обробляється, повинно мати вологість не вищу за 15%.

У день сівби насіння бобів обробляють бактеріальними препаратами згідно з інструкцією.

Таблиця. Вплив строків сівби на врожайність кормових бобів

Таблиця. Вплив фосфорно-калійних добрив на врожайність зерна кормових бобів сорту Коричневі

Досліди, проведені у Львівському державному аграрному університеті, показали, що передпосівний обробіток насіння активними штамами бульбочкових бактерій поліпшує їх якість, підвищує врожайність бобів у середньому на 10%. Висівають боби ранньою весною в ті самі строки, що і яру пшеницю, овес та горох. Слід зазначити, що різні температури під час проростання насіння неоднаково впливають на розвиток бобів. У разі запізнення із сівбою знижується врожайність зерна, а врожайність зеленої маси дещо підвищується (табл.).

Значне зниження врожаю у разі пізніх строків сівби кормових бобів спостерігається в різних ґрунтово-кліматичних зонах нашої країни. Особливо різко знижується врожай у районах, де цвітіння рослин за часом збігається з посухою. Пізні посіви кормових бобів більше пошкоджуються чорною попелицею, борошнистою росою та іншими шкідниками і хворобами.

Сіють кормові боби широкорядним і рядковим способами. Широкорядний спосіб з міжряддями 45 і 60 см застосовують на насінних ділянках для прискореного розмноження насіння. Якщо застосовують широкорядні способи сівби, норму висіву відповідно зменшують. За сівби з міжряддями 45—60 см для дрібнонасінних сортів норма висіву становить 0,4—0,6 млн схожих насінин на 1 га, або 120—140 кг/га, і 160—180 кг/га для середньо-насінних.

У районах достатнього зволоження кормові боби на зерно, зелену масу і силос висівають рядковим способом з міжряддям 13—15 см. При цьому норма висіву дрібнонасінних кормових бобів становить 0,6—0,7 млн схожих насінин на 1 га, або 180—210 кг/га і 220—250 кг/га середньонасінних.

Під час рядкового способу сівби насіння в ґрунті розміщується рівномірніше, а боби гілкуються менше, ніж за широкорядного. У рядкових посівах кормові боби достигають раніше.

Широкорядні посіви потрібно розміщувати на ділянках, дуже засмічених бур’янами. Широкі міжряддя дають змогу здійснювати додаткові агротехнічні заходи боротьби з ними. Крім розпушування міжрядь на посівах бобів ефективне також підгортання рослин.

Насіння бобів під час проростання потребує багато вологи і сім’ядолей на поверхню ґрунту не виносить. На важких глибистих ґрунтах глибина його загортання 5—6, а на легких піщаних більш сухих — 7—8 см. Якщо в суху погоду насіння висівають у розпушений ґрунт, проводять коткування кільчастими котками. Це сприяє підняттю вологи до насіння і прискорює його проростання.

ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ. До появи сходів (через 5—6 діб після сівби) посіви боронують легкими боронами для знищення ґрунтової кірки і бур’янів. Друге боронування проводять тоді, коли висота рослин досягне 5—6 см. Боронують посіви впоперек напряму рядків після спадання роси, щоб рослини менше пошкоджувалися. Боронування підвищує врожайність зерна на 2—3 ц/га. Для знищення бур’янів на посівах кормових бобів застосовують гезагард (50% з. п., З—4 кг/га діючої речовини) під передпосівну культивацію або відразу після сівби. При цьому забур’яненість посівів зменшується на 70, а врожайність збільшується на 25%.

У разі потреби по сходах проти однорічних двосім’ядольних бур’янів застосовують 48%-й водний розчин базаграну (1,5 л препарату в 400 л води на 1 га). Обприскують у суху погоду, коли на рослинах немає роси.

На широкорядних посівах кормових бобів до змикання рядків проводять 2—3 міжрядних розпушування ґрунту.

Посіви кормових бобів часто пошкоджує чорна попелиця. У роки її масового поширення врожай кормових бобів різко знижується. Для боротьби з нею посіви обробляють децисом (0,2 л/га), золоном (1,4 л/га), рогором, БИ-58 новий (0,5 л для крайових і 1,1 л для суцільних обробок).

Чеканка. Для прискорення та рівномірного достигання кормових бобів у районах надмірного зволоження рекомендується чеканка головного стебла за 20—25 діб до збирання врожаю. У виробничих умовах залежно від висоти рослин і фази вегетації зрізують верхівку стебла на 10—25 см. Для цього використовують начіпні жатки, фронтальні косарки і машини для чеканки бавовнику.

Дефоліація — передзбиральне знищення листя за допомогою хімічних засобів, яке прискорює достигання насіння. Добре діють на кормові боби такі дефоліанти: баста (14%-й водний розчин з нормою витрати 2 л/га), реглон супер (4—5 кг/га діючої речовини), хлорат магнію (15—20 кг/га), 20%-й розчин кухонної солі, 15%-й розчин аміачної селітри (по 400—500 л/га розчину). Дефоліацію проводять у ясну тиху погоду за 10 діб до початку збирання врожаю. Листя оброблених рослин швидко в’яне та обпадає. Припиняється ріст рослин, і насіння швидше достигає. Цей захід полегшує збирання, сушіння й очищення насіння бобів.

ЗМІШАНІ ПОСІВИ КОРМОВИХ БОБІВ З КУКУРУДЗОЮ. Досвід кращих господарств засвідчує, що силос з кукурудзяно-бобової сумішки багатший на білок, якщо у зеленій масі бобів 40—45%. Досить ефективно підсівати 2—3 рядки бобів у кожне міжряддя кукурудзи після другого міжрядного розпушування. За змішаного посіву кукурудзи з бобами поліпшуються кормові якості силосу, підвищується родючість ґрунту, він збагачується на сполуки азоту.

Перспективним є також вирощування кормових бобів із соняшником і топінамбуром на силос та зелену масу.

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Кормові боби збирають прямим комбайнуванням у фазі повної стиглості, коли вологість насіння досягне 18—19% (спостерігається почорніння всіх бобів).

Кращим способом збирання кормових бобів у районах достатнього зволоження є роздільний. Збирання починають тоді, коли нижні боби почорніють, насіння в них стане твердим, а листя почне обпадати.

Щоб запобігти дробленню насіння, потрібно зменшити кількість обертів барабана до 400—600 хв-1. Зменшують також частоту обертання відбійного бітера. Крім того, для обмолоту бобів слід використовувати комбайни, які працювали на жнивах один-два сезони, що дає змогу забезпечити більш «м’який» режим обмолоту, тобто зменшити травмування насіння.

Скошують боби начіпними жатками ЖРБ-4,2 на висоті 18—22 см, залежно від висоти прикріплення бобів. На стерні у валках боби добре провітрюються, одночасно достигають і краще обмолочуються. Підсушені валки підбирають комбайнами.

Насіння кормових бобів зберігають у мішках або насипом шаром не більше 1 м в сухих приміщеннях і час від часу перелопачують.