Гніздо горлиці (2016) дивитися онлайн українською

Дивитися онлайн «Гніздо горлиці» фільм українською мовою у високій HD якості, безкоштовно та без реєстрації! Рейтинг IMDB: 7.4 (297 голосів). Приємного перегляду!

• Оригінальна назва:
• IMDB: 7.4 (297 голосів)
• Якість: HD 1080p
• Вік: 16+
• Рік: 2016
• Жанри: Драма
• Країна: Україна, Італія
• Режисер: Тарас Ткаченко
• Актори: Римма Зюбіна, Віталій Лінецький, Мауро Чіпріані, Наталія Васько, Ліна Бернарді, Микола Боклан, Сільвія Рубіно, Олександра Сизоненко, Максим Канюка
• Кінокомпанія: 4 Rooms
• Звукові доріжки: Оригінал
• Тривалість: 01:41:12
• Добірки: Кращі драми 2016 року 23 місце

Дивитися фільм «Гніздо горлиці (2016)» онлайн українською мовою

Відсутній фільм?
Будь ласка, дай нам знати
Виправимо!
Повідомити вкрай бажано через «надсилання скарги» (піктограма трикутника). Поки що можете подивитися нові фільми, які є в базі.

Для коректної роботи плеєра, вимкніть, будь ласка, AdBlock!
❤ Натисніть Ctrl+D щоб добавити в закладки браузера

Гніздо горлиці (2016) – це фільм, який розповідає про долю двох закоханих у часи Другої світової війни. Головні герої – Люба та Олександр, які зустрічаються у Києві в 1941 році. Вони мріють про спільне життя, але війна розлучає їх. Люба потрапляє у полон до німців, а Олександр стає партизаном.

Фільм показує їхню боротьбу за виживання та збереження любові. Вони переживають багато трагедій та випробувань: насильство, зраду, голод, хвороби, смерть близьких. Вони не втрачають надії на зустріч та пишуть один одному листи. Вони називають свою любов гніздом горлиці – символом миру та щастя.

Фільм є екранізацією однойменного роману Олени Пчілки. В ролях: Олена Ляшко, Сергій Стрижак, Ігор Портянко, Ольга Сумська та інші. Режисер – Тарас Ткаченко.

Покинуте гніздо

Скільки з’явилося нових квіток! Уже відцвіли блакитні проліски, а в кущиках свіжої трави між деревами розцвіли фіолетові фіалки. Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії. Ще багато різних жовтих, рожевих і синіх квітів.

Веселий місяць, цей травень! Збіглися хлопці на вулиці. Куди йти гуляти? Василь каже:

— Ходімо в ліс гуляти, квіток нарвемо.

— Уже в лісі хороше, і я вчора ящірку бачив. Зелена і прудка. Втекла в нору. Не наздогнав. Та я в ліс все одно не піду.

— Тому, що Василь знає гніздо кропив’янки і не хоче нікому показувати.

Закортіло дітям подивитися на гніздо. От цікаво! Почали прохати, щоб Василь показав пташину хатку. Миколка, Яшко і Галя кажуть:

— Ми тільки одним оком глянемо і не будемо нічого чіпати. Подивимося — і зразу назад.

— Не можна знищувати гнізд корисних пташок, бо пташки — наші друзі, — відповів Василь. — Я до гнізда тільки інколи піду, здалека погляну, як мати на яєчках сидить. Батько біля неї співає, розважає її, щоб не нудно було сидіти. А потім вона полетить поїсти на годинку, а він сидить на гнізді, щоб яєчка не захолонули. Скоро виведуться пташенятка, і я буду ходити на них дивитись.

— Покажи й нам, — прохали діти, Василеві товариші.

— Я дам тобі десять разів вистрілити з моєї рогатки, — запропонував Яшко.

— А я подарую тобі цю пружину, — сказала Галя.

— А я подарую тобі заліза на шаблюку. І буде в тебе і пістоль, і шабля. Отоді зіграємо у війну! — промовив Миколка.

Скільки цікавих речей пропонують Василькові! Десять разів вистрілити з рогатки! Пружина! Шаблюка! Не витримав Василь і сказав:

— Ну, давайте зразу всі речі наперед і вистрілити десять разів. Потім я вас поведу.

— А не підманиш? — недовірливо спитали діти.

— Ні, — сказав Василь. Тільки підійдемо, подивимося — і назад. Згодні?

Василь одержав пружину і заліза на шаблюку. Пішли в ліс. Він дорогою ще вистрілив з рогатки десять разів. А Миколка і всі діти заздрили йому.

Прийшли діти до рівчака, зарослого низькими кущами. Василь пригнувся, принишк. Всі зробили те саме. Василь показав дітям на один кущик, але ніхто нічого не бачив. Пташки-бо вміють так ховати свої гніздечка, що не зразу їх і помітиш. Аж ось із кущика вилетіла сіренька, трохи рудувата пташка, і тоді побачили діти малесеньке гніздечко, сховане в густому листі. Гніздечко трималося на трьох гілках і ловко було виплетене з тоненьких травинок.

Дуже кортіло зазирнути в гніздо, подивитися, які ж там яєчка. Діти підійшли ближче. В гнізді лежало п’ятеро малесеньких блакитно-сірих яєчок.

— Ой, які маленькі яєчка і гарненькі! — не витримала Галя. — Я хочу тіль-тіль пальцем погладити одне яєчко.

Не встиг Василько заборонити їй, як Галя вже тихенько опустила палець в гніздо. За нею Миколка обережно витягнув одне яєчко і розглядав на руці. Воно було тепле, ніжне і майже прозоре.

Навколо них літали дві пташки і тривожно, стурбовано пищали, прохали дітей, щоб вони не чіпали гнізда. Тому діти, надивившись на гніздо, пішли собі геть. Гуляли в лісі, рвали квіти, ловили метеликів.

Минуло кілька днів. Діти потайки одне від одного кілька разів на день ходили до гнізда кропив’янки, розглядали яєчка і турбували пташок. Полохливим пташкам зрештою набридли діти.

Боялися пташки, що виведуться пташенята, а Василеві друзі заберуть їх. Отже, кропив’янки посумували і покинули своє гніздо, хоч як важко було робити їм цю хатку. Всю весну будували, а доводиться покидати. Покинули своє гніздо пташки і полетіли в інше місце, в густий ліс, де їх не знайдуть діти.

Прийшов раз Василь до гнізда. Дивиться, а воно порожнє. Пташок немає коло нього. Попробував яєчка, а вони холодні. Дуже шкода йому стало пташок. Тепер більше ніколи не буде він набридати пташкам і нікому не показуватиме гнізд, навіть за пружину, за шаблюку і за десять пострілів з рогатки.