Легко помилитись: як правильно вносити у ґрунт свіжий гній

Ми розповідали, що зробити з яблунею перед холодами. Загалом же гній є найпоширенішим органічним добривом.

Цінність його як підгодівлі для ґрунту залежить від того, від яких тварин він походить і як його зберігають. А ефективність – від того, як його внесли. Деталі розповіли на ProstoWay .

Відмінною ознакою якісного гною є однорідна чорна маса. Проте, якщо залишити його на довгий період перепрівання, це може призвести до зменшення в ньому вмісту азоту та органічних речовин.

Річ у тім, що органіка не лише містить поживні елементи. Вона поліпшує фізичні властивості ґрунту, підвищує його поглинальну здатність, а також збагачує корисною мікрофлорою. Проте свої властивості гній швидко втрачає – особливо коли зберігається в малих купах або розкиданим по поверхні ділянки.

Тому після внесення ґрунт варто одразу перекопати. До того, як гній перепріє, його не рекомендують вносити під посадку більшості овочевих культур. Це правило працює весь рік, крім осіннього періоду. Коли вже нічого не росте, його можна вносити свіжим. Він одразу почне розкладатись.

Залежно від родючості ґрунту та запланованої культури, на 1 кв. м площі вносять 5—8 кг коров’ячого або 3—4 кг кінського гною. Під огірки, кабачки, капусту різних видів та картоплю вносять гній та компости (з розрахунку 6—8 кг на 1 кв. м). Під часник, цибулю, капусту кольрабі та цвітну, баклажани, перець, кавуни та дині вносять 4–6 кг.

Для удобрення гній рівномірно розкидають по ділянці. Щоб це було ефективним, його слід одразу закопати у ґрунт.

Рекомендують вносити гній восени один раз на 2–4 роки. В цей період також можна вносити перегній, гноївку, ставковий мул, сухий пташиний послід. Також ми розповідали, що зробити з полуницею перед холодами.

Для збереження поживних речовин гною найкраще його вносити навесні

Концентрація корисних речовин у гної залежить від способу його зберігання перед унесенням у ґрунт. Так, у лагуні відкритого типу поживні речовини у гної зберігаються на рівні 30%, тобто під дією зовнішніх чинників активно втрачається азот, а через опади нагромаджується додаткова вода, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Тим часом у глибоких гноєзбірних ваннах частка збереження азоту досягає 70-90%.

Технологія зберігання гною в глибоких гноєзбірних ваннах широко практикується в штатах Середнього Заходу США – так званому кукурудзяному й пшеничному поясі країни.

У США форма гною визначає відстань, на яку його транспортуватимуть. Наприклад, рідкий гній не вивозять далі ніж за 5 км від ферми, а твердий уносять зазвичай у радіусі 15 км. Доцільність такого внесення визначається економікою: чим менша поживність гною, тим дорожче його перевезення.

Фракція також визначає глибину загортання гною в ґрунт: гній із відгодівлі вносять на глибину до 7-10 см, а від свиноматок, який є менш поживним через рідкішу фракцію, – на 15-20 см.

На Середньому Заході США гній відкачують і вводять у ґрунт раз чи двічі на рік: навесні та/або восени. Сезон унесення гною залежить від кліматичної зони й культур, що вирощують на полях.

Для збереження поживних речовин гною найкраще його вносити навесні – гній вивільняє поживні речовини завдяки мінералізації упродовж вегетаційного періоду більшості сільськогосподарських культур.

Літнє внесення гною також прийнятне, але доцільніше для кормових трав, а не для просапних чи дрібних зернових культур.

Внесення гною восени зазвичай призводить до більшої втрати поживних речовин, ніж весняне, особливо якщо гній розподіляється на поверхні ґрунту. Якщо ж його внесено під землю, а температура ґрунту становить 10 °С і нижче, то деякі поживні речовини будуть іммобілізовані й лишатимуться в ґрунті до наступної весни.

Восени найкраще вносити гній на поля, які будуть засіяні озимими зерновими або покривними культурами.

Зимове внесення гною – найменш бажане, бо поживні речовини не можуть проникнути в мерзлий ґрунт. Гній, що нагромадився на поверхні мерзлого ґрунту або на снігу, легко понесеться з поля під час танення снігу.