Віктор Петлюра (Дорін) – біографія, фото, пісні, слухати онлайн, особисте життя, зростання і вагу, слухати пісні онлайн 2019

Віктор Володимирович Петлюра – виконавець в стилі шансон, автор пісень, музикант. З 2015 року виступає кпод псевдонімом Віктор Дорін.

На фото: Віктор Володимирович Петлюра

дитинство

Майбутній співак народився 30 жовтня 1975 року в місті Сімферополь (Крим). Його мати була вихователькою в дитячому садку, а батько – інженером гідроелектростанції. Віктор – єдина дитина в сім’ї.

Віктор Петлюра в дитинстві З раннього віку батьки стали помічати у сина зацікавленість в музиці. У родині Віктора не було професійних музикантів або тих, хто відвідував музичну школу. За словами майбутнього співака, він не розумів, від кого успадкував свій музичний талант. До одинадцяти років він самостійно навчився грі на гітарі. У цей час він почав писати свої перші пісні і виконувати їх під гітарний акомпанемент.

Віктор Петлюра з мамою У 13 років Віктор, об’єднавшись зі своїми друзями, вирішив створити музичну групу. Вони грали в різних жанрах: шансон, народна пісня. Їх творчість часто порівнювали з популярним в той час виконавцем шансону Сергієм Наговіциним. Через рік новий колектив був запрошений на концерт в заводській клуб Сімферополя в якості музичного гурту.

Віктор Петлюра закінчив музичну школу по класу гітари Після ефектного виступу хлопцям запропонували працювати в клубі і безкоштовно надали велике приміщення для репетицій. Це дозволило Петлюрі набути досвіду роботи з публікою, тренуватися в написанні пісень. Саме в цей час, за словами Віктора, він задумав зв’язати своє майбутнє життя з музикою.
У 1990 році Віктор закінчив музичну школу по класу гітари, а в 1991-му – загальноосвітню, після чого вступив до музичний коледж.

Віктор Петлюра в молодості

музична кар’єра

Після зарахування в музичний коледж Віктор вирішив створити нову групу. До неї увійшли деякі учасники попереднього колективу. Сконцентрувавшись на творчості, його група взяла участь у багатьох музичних конкурсах.

Віктор Петлюра – виконавець в стилі шансон, автор пісень, музикант У 1999 році Петлюра записав свій перший диск «Голубоглазая». До його випуску музикант готувався довго, він відбирав тільки найулюбленіші пісні. Альбом був випущений маленьким тиражем і незабаром був розпроданий повністю. Віктор Петлюра – «Син прокурора» Через рік вийшов альбом «Тебе не повернути». Його записували в студії, призначеної для виконавців жанру поп та рок-н-ролу. Незадоволений якістю звуку, музикант задумався про відкриття власної студії, в якій в результаті він і записав наступні 11 альбомів. Його найпопулярнішими піснями вважаються «Син прокурора», «Доля», «Дембеля», «Світло», «Голуби». Його композиції можна почути в ротації радіо «Міліцейська хвиля», «Дорожнє».

Віктор Петлюра родом з сонячного Криму

Особисте життя Віктора Петлюри

Віктор був одружений двічі. У першому шлюбі з Наталією у нього народився син Євген. У другому шлюбі зі своїм концертним директором Наталією Копилової він виховує пасинка Микиту. Спільних дітей у Віктора і другої дружини Наталії немає.

Віктор Петлюра зараз

У 2015 році Петлюра відправився в тривалий тур по Краснодарському краю з програмою «Все ще збудеться». Завершивши південні гастролі, Віктор Петлюра почав використовувати псевдонім Віктор Дорін. Все через плутанину з музикантом Юрієм Барабашем, який виступає під брендом «Петлюра». Плюс до всього в творчому житті Віктора настав новий етап, так що – в нове життя з чистого аркуша! Віктор Дорін – Я виберу тебе (LYRICS VIDEO) 13 лютого 2018 року вийшов сингл «Я виберу тебе». Після його виходу Віктор відправився з сольними концертами в тур.

Симон Петлюра – біографія, фото, особисте життя отамана: Жага влади. Коротке життя та яскрава кар’єра: причини смерті Юрія Барабаша-Петлюри Петлюра виконавець біографія

У масовій свідомості істеричний образ одного з лідерів українських націоналістів часів Громадянської війни Симона Петлюри створено завдяки радянському кінематографу 1930-х років. У сучасній Україні впали в іншу крайність. Йому встановлено бюст у місті Рівному, випущено поштову марку з його портретом. Яким же Петлюра був насправді, його біографія життя?

Петербуржці, які нині проживають у будинку №30 по 7-й лінії Василівського острова, навіть не підозрюють, що мешкають в історичному місці. В одній із квартир цього минулого доходного будинку з осені 1908 року до осені 1911-го проживав майбутній головний отаман української Директорії Симон Петлюра. На той час – скромний бухгалтер чайної компанії «Караван».

Симон Петлюра – юність

Як Сталін і Дзержинський, Симон Васильович у юності готувався до кар’єри священика. Проте було виключено з останнього курсу бурси, захопившись політичною журналістикою. Талановитий нащадок запорожців, Петлюра став журналістом-самоуком, написавши за своє недовге життя тисячі статей на різні теми.

Закінчивши курси бухгалтерів, використовуючи зв’язки у малоросійському земляцтві столиці, восени 1908 року він приїхав до столиці шукати щастя та слави. Петлюра та кімнату зняв поблизу Петербурзького університету, бо до революції якийсь час був його вільним слухачем.

Петлюра ретельно вивчав історію Малоросії та став визнаним знавцем петербурзького періоду життя Тараса Шевченка та Миколи Гоголя. У популярному журналі “Слово” він вів рубрику історії Малоросії. Одночасно увійшов у столичне коло малоросійських інтелектуалів, спілкувався з маститим істориком Михайлом Грушевським. Все це давало провінціалу шанс стати високоосвіченою людиною, нехай і без університетського диплома, і посісти гідне місце у літературі. Але саме Грушевський допоміг йому зробити перший крок до швидкоплинної слави київського диктатора.

Сам автор «Історії України» був прийнятий до масонської ложі ще в Парижі, 1903 року. Симон Петлюра ініційований, з подачі Грушевського, до столичної ложі 1909-го. А в 1911 році, вже в Москві, зведений вільними мулярами в третій градус масонської ієрархії. Ймовірно, ця обставина, а також одруження сприяли тому, що за три роки до Першої світової війни він назавжди покинув Петербург.

Симон Петлюра – битва за Київ

У грудні 1918 року війська ставленика французьких масонських лож Симона Петлюри майже без боїв зайняли Київ. Свого попередника Павла Скоропадського Петлюра дав можливість виїхати до рідної Німеччини (не перебільшення: гетьман всієї України народився в німецькому містечку Вісбадені, у родинному особняку). Звідки такий лібералізм? Виконання масонської обітниці. До Першої світової війни Скоропадський був присвячений в Петербурзі в масони. Генерал-лейтенант царської армії поєднував мундир із фартухом вільних мулярів.

Обидва лідери українського суверенітету були зобов’язані своїми постами в Києві в бурхливий 1918 саме приналежністю до ідеї незалежності від Росії. Тільки в Берліні ставили на спадкового аристократа Скоропадського, а в Парижі – на журналіста-самоучка Петлюру Наївні у своєму благородстві юнкера та офіцери Білої гвардії вірили, що захищають Київ та Росію, а насправді дві столиці «Євросоюзу 1918 року» сперечалися, під чию диктовку жити малоросам.

Петлюра прийняв владу у Києві в ніч проти 15 грудня 1918 року. Втік із міста у ніч на 2 лютого 1919-го. Його правління виявилося недовгим – лише 45 діб. Цікаво, що «коронація» монарха України Павла Скоропадського, що не відбувся, проходила в будівлі київського цирку. «Інаугурація» соціал-демократа та республіканця Симона Петлюри – на сцені київського оперного театру. Ні той, ні другий не обрали місцем проголошення своєї влади, наприклад, Києво-Печерську лавру. Може, обидва відчували несумісність своїх титулів зі святою обителью?

Якщо Скоропадський хоча б командував полками, бригадою та армійським корпусом, керував спадковими підприємствами та мав досвід керівництва, то Петлюра був «чистий» оратор-журналіст. До 39 років, до свого проголошення головним отаманом, він якщо кимсь і керував, то лише своєю дружиною.

Вся його політика була націлена на те, щоб захопити владу в Києві та чекати цінних вказівок від реальних правителів із Парижа та Лондона. Проте напередодні Нового 1919 року було не до України: вони ділили світ після завершення Першої світової війни. Тим паче давній покровитель українських націоналістів –Австро-Угорська монархія – розпалася.

Петлюра був сум’ятий: що тепер робити? Банкети, вітальні промови, інтерв’ю журналістам – усе це йому близько та зрозуміло. А як жити, як керувати країною? Він то проголошував націоналізацію комерційних банків та великих підприємств, то скасовував. Діловий світ України розгубився, економіка пішла на чорний ринок. Фактичну владу в Києві захопив облоговий корпус січових стрільців – такий собі озброєний сектор радикальних націоналістів.

Петлюра вдавав, що ці «національні гвардійці» – «штурмовики 1919 року» – йому підкоряються. А по всій Україні палахкотіли єврейські погроми, творені петлюрівськими військами. З європейських столиць він чекав на військове підкріплення, гроші та визнання. Але не отримав нічого.

28 січня 1919 року з Одеси, де квартирував французький консул, до Києва повернувся член Директорії – Сергій Остапенко. Він привіз вимоги французів – настільки шокуючі, що їх навіть не обговорювали. Казна була порожня. Анархія захоплювала вже не лише провінцію, а й сам Київ. А зі сходу гуркотіли знаряддя бронепоїздів Червоної армії. Насувалася диктатура. У ніч проти 2 лютого загнаний у кут Петлюра дав деру з Києва.

Вбивство Петлюри

Поки йшла радянсько-польська війна, Петлюра намагався представитися реальним політиком – то у Польщі, то у Венфії. А після того, як у 1923 році СРСР зажадав від Варшави видати його як військового злочинця, утік до Парижа. Симона Васильовича дали притулок «брати»-масони, проте захистити від відплати не змогли. 25 травня 1926 року, через три дні після 47-річчя, колишнього головного отамана застрелив анархіст Самуїл Шварцбард – на помсту за єврейські погроми, вчинені петлюрівцями. На суді вбивця було виправдано.

Симон Петлюра – біографія особистого життя

Вдова Петлюри Ольга Опанасівна та єдина донька Леся бідували у столиці Франції. Біла еміграція їх не брала, єврейське лобі в Парижі не забуло страшних погромів на Україні. Дочка успадкувала літературний талант батька, стала поетесою. Але прожила недовго: 1941 року, у віці 30 років, померла в окупованому фашистами Парижі від туберкульозу. Внуків у Петлюри не було. Родичі – сестра та племінники, що залишилися на Батьківщині, потрапили під репресії ОГПУ.

На запитання, як помер віктор петлюра. 777 заданий автором Ilyas 4444найкраща відповідь це Юрій Барабаш-Він же Віктор Петлюра
Петлюра Віктор Володимирович народився 30 жовтня 1975 року у місті Сімферополь.
Країна знала його, як Петлюру.
Сумні очі з касетної обкладинки.
Незвичайний приємний голос.
Пісні, повні туги.
Проникають прямо в душу і вивертають її. І все!
Далі залишалися лише припущення.
Та хто він взагалі такий? Може, сидів?
Чи зараз сидить?
І чому, власне, Петлюра?
Навіть тепер, коли після його смерті минуло кілька років,
питань залишається більше ніж відповіді.
Юра не був марнославною людиною, ніде не афішував своє ім’я,
не світився на галасливих тусовках, не миготів на екранах телевізорів.
Він просто робив свою справу.
Він співав. Він дуже добре співав.

І раптом смерть. Автокатострофа в ніч з 27 на 28 серпня 1996 року на Севастопольському проспекті.
Всі факти були проти нього цієї ночі, Юра не збирався ні куди їхати і раптом дзвінок, це позвонив його друг, який запросив його поспівати в кафе, Юра негайно погодився і поїхав, незважаючи на всі вмовляння матері залишитися.
Він мало не вперше сидів за кермом і повертаючись з кави, мабуть, не впорався з керуванням і потрапив на великій швидкості у ліхтарний стовп, співробітники ДАІ, що приїхали на місце події, не знайшли слідів торможення. Усі пасажири відбулися травмами, крім нього.
Кажуть, спочатку його не могли впізнати. І тільки люди, які дивилися “Дорожній патруль” по Російському ТБ, дізналися Юру.
Йому було всього 22 роки.
Юрія Барабаша поховано на Хованському цвинтарі в місті Москві

Територія Хованського цвинтаря, на якій похований Петлюра [Юрій Барабаш] називається “Хованське Центральне” [Стара територія]
Вам потрібно вийти з автобуса саме на цій зупинці.
Увійшовши на цвинтар, йдіть прямо, до кінця 27 уч. [Він праворуч] поверніть праворуч.
Як повернули, ліворуч від вас буде 32 уч. , а праворуч 27 уч.
Ідіть до кінця уч. 34В. [він буде ліворуч]
Могила Петлюри [Юрія Барабаша] біля дороги, остання дільниці 34В.
Праворуч від його могили сміттєвий контейнер біля стіни, красиво складеної з бруків.

Відповідь від Олег рубін[гуру]
як і все, помер.

Відповідь від Катерина Страдаєва[Новичок]
Чому Віктор щось? Він просто Петлюра. А Віктор Петлюра – це інший співак і це його справжнє ім’я.

Відповідь від ТОВ Пищеснаб[Новичок]
Ось точні дати: 14 квітня 1974 року, Ставропольський край – 27 вересня 1996 року, Москва. Барабаш, Юрій Владиславович. Хоч би з поваги поправочку внесли в опис, тим більше, коли не одна людина вже носом у це тикає!
P.S. Віктор Петлюра зовсім інша людина!

Відповідь від Морозов Володимир[активний]
абсолютно згоден із останнім оратором

Відповідь від Людмила Шаульська[Новичок]
жаль дуже Юру а голос дуже схожий на іншого Юру

Відповідь від ВАЛЕРІЯ ДВІЙНИКОВА[Новичок]
Просто Юрій мав брата.

Відповідь від Артем Петров[Новичок]
брат його Віктор

Відповідь від Артем Балахнін[Новичок]
Та не було в нього брата! Віктор Петлюра та Юрій Барабаш взагалі не мають одне до одного жодного стосунку!
І взагалі він їхав не своєю машиною. Він взагалі не мав машини. У нього житла не було свого в Москві, яка машина? Тим більше, п’ятірка БМВ у 96 році, ви що знущаєтеся? Звідки ж у нього такі гроші могли бути? Його знайомі попросили виступити у кафе і з ними він їхав назад, коли вони потрапили в аварію.

Відповідь від Галченя[Новичок]
Два роки влітку тому приїхала до Геленджика і бачу афішу Віктора Петлюри з гітарою.. концерт відбудеться. Дата виступу співпала зі зворотним поверненням у поїзді.
Обов’язково б сходила
Була сама в шоці, а казали-ПОМЕР. Фото знайду, то відправлю.

Відповідь від Лісена[активний]
Сам Ти Вікторе! ЮЮЮЮРААА його звали! Юра! ВІКТОР зовсім інша людина і вона жива! А Юрко помер!

Петлюра Віктор Володимирович – народився 30 жовтня 1975 року у місті Сімферополь. З ранніх років мріяв стати музикантом, вже до 11-ти років освоїв гітару, виконував народні та дворові пісні. До 13-ти років було створено музичний колектив, з’явилися авторські пісні, переважно на ліричну тему. Роком пізніше колектив запрошують до клубу самодіяльності одного з сімферопольських заводів, у якому існувала пристойна репетиційна база та регулярні концертні виступи. Саме, у цей період, почалося професійне зростання артиста, пошук близького за духом стилю та напряму. Закінчивши дев’ять класів середньої школи, Віктор та його товариші вступають до училища і створюють там новий колектив, присвячуючи весь час репетиціям. В цей же час, Віктора запрошують гітаристом та вокалістом до одного з ресторанів Сімферополя та з огляду на рівень його професіоналізму – викладачем гри на акустичній гітарі до одного з міських клубів. З цього моменту і почалося, по-справжньому, цікаве музичне життя: перші професійні записи та виступи, участь у конкурсах та фестивалях. Згодом Віктор усвідомлено приходить до жанру дворової пісні, або, як зараз його називають – російський шансон, до пісень, які виконуються душею і від щирого серця.

Близько п’яти років музикант не наважувався на запис альбому, і лише в 1999 році з’являється дебютний, сольний альбом “Блакитноока”, який випускає компанія “Зодіак Рекордс”. 2000 року відбувся реліз другого альбому “Тебе не повернути”. Запис перших двох альбомів проходив на орендованій студії, де, в основному, писали поп і рок музику, тому Віктору було нелегко, багато часу йшло на пояснення та порозуміння з музикантами.

Складнощі при записі перших двох альбомів підштовхнули Віктора до створення своєї власної звукозаписної студії. Згодом підібрався надійний колектив, з яким артист досі співпрацює, це: Ілля Танч (поет), Костянтин Атаманов та Роллан Мумджі (аранжування), Катерина Перетятько та Ірина Мелінцова (бек-вокал), Євген Кочемазов (аранжування та ). Але основну частину роботи співак вважає за краще робити сам. На студії В. Петлюри записували свої пісні такі відомі виконавці як Олександр Дюмін, Жека, Таня Тишинська, Маша Вакс, Діана Теркулова, Рустик Жига. Віктор все своє життя присвятив творчості. Робота над новими піснями припиняється лише на час концертно-гастрольної діяльності з Росії, країн ближнього та далекого зарубіжжя.

Дискографія Віктора Петлюри на сьогоднішній день складається з 10 альбомів. Крім цього, його пісні з регулярною періодичністю виходять у збірниках відомих видавчих компаній Москви. Також, у 2006 р. було випущено концертний DVD Віктора Петлюри.

Віктор Володимирович Петлюра – виконавець у стилі шансон, автор пісень, музикант. З 2015 року виступає під псевдонімом Віктор Дорін.

Дитинство

Майбутній співак народився 30 жовтня 1975 року у місті Сімферополь (Крим). Його мати була вихователькою у дитячому садку, а батько – інженером гідроелектростанції. Віктор – єдина дитина у сім’ї.

З раннього віку батьки стали помічати у сина зацікавлення музикою. У родині Віктора не було професійних музикантів чи тих, хто відвідував музичну школу. За словами майбутнього співака, він не розумів, від кого успадкував свій музичний талант. До одинадцяти років він самостійно навчився грати на гітарі. У цей час він почав писати свої перші пісні та виконувати їх під гітарний акомпанемент.

У 13 років Віктор, об’єднавшись зі своїми друзями, вирішив створити музичний гурт. Вони грали у різних жанрах: шансон, народна пісня. Їхню творчість часто порівнювали з популярним на той час виконавцем шансону Сергієм Наговіциним. Через рік новий колектив був запрошений на концерт у заводський клуб Сімферополя як музичний гурт.

Після ефектного виступу хлопцям запропонували працювати у клубі та безкоштовно надали велике приміщення для репетицій. Це дозволило Петлюрі набути досвіду роботи з публікою, тренуватися в написанні пісень. Саме в цей час, за словами Віктора, він надумав пов’язати своє майбутнє життя з музикою.

1990 року Віктор закінчив музичну школу за класом гітари, а 1991-го – загальноосвітню, після чого вступив до музичного коледжу.

Музична кар’єра

Після зарахування до музичного коледжу Віктор вирішив створити новий гурт. До неї увійшли деякі учасники попереднього колективу. Сконцентрувавшись на творчості, його гурт взяв участь у багатьох музичних конкурсах.

У 1999 році Петлюра записав свій перший диск «Блакитноока». До його випуску музикант готувався довго, він відбирав лише найулюбленіші пісні. Альбом був випущений маленьким тиражем і незабаром був повністю розпроданий.

Віктор Петлюра – «Син прокурора»

За рік вийшов альбом «Тебе не повернути». Його записували у студії, призначеній для виконавців жанру поп та рок-н-ролу. Невдоволений якістю звуку, музикант задумався про відкриття власної студії, в якій він і записав наступні 11 альбомів. Його найпопулярнішими піснями вважаються «Син прокурора», «Доля», «Дембеля», «Світло», «Голуби». Його композиції можна почути у ротації радіо «Міліцейська хвиля», «Дорожнє».

Особисте життя Віктора Петлюри

Віктор був одружений двічі. У першому шлюбі з Наталею у нього народився син Євген. У другому шлюбі зі своїм концертним директором Наталією Копиловою він виховує пасинка Микиту. Спільних дітей у Віктора та другої дружини Наталії немає.

Віктор Петлюра зараз

У 2015 році Петлюра вирушив у тривалий тур Краснодарським краєм з програмою «Все ще збудеться». Завершивши південні гастролі, Віктор Петлюра почав використовувати псевдонім Віктор Дорін. Все через плутанину з музикантом Юрієм Барабашем, який виступав під брендом «Петлюра». Плюс до всього у творчому житті Віктора настав новий етап, тож – у нове життя з чистого аркуша!

Віктор Дорін – Я оберу тебе (LYRICS VIDEO)

13 лютого 2018 року вийшов сингл «Я виберу тебе». Після його виходу Віктор вирушив із сольними концертами у тур.

Усім знайомі слова пісень Віктора Петлюри. Звичайно, вони ніколи не були хітами, але були у багатьох на слуху. Його любили та слухали, це була певна категорія людей. Для всіх причина смерті Юрія Барабашастала раптовою.

Юрій Владиславович народився 1974 року, 14 квітня у Ставропольському краї. Вся країна знала його під псевдонімом Петлюра. В одній людині поєднувався сумний погляд, проникливі пісні. Усі слухали пісні та запитували: хто цей чоловік? Напевно, він сидів чи сидить і чому саме це прізвище. Навіть зараз запитань не поменшало.

Юра ніколи не ганявся за славою та не шукав зустрічі з журналістами, не відвідував галасливих заходів. Він просто виконував свої пісні. Дитинство співака проходило у Ставрополі, місто, яке було таким самим, як усі міста. Вже набагато пізніше Ю.Чорний присвятить пісню Петлюрі про малу Батьківщину – Ставропілля.

Юрине покоління, це люди, яким трохи за 40 років. Вони пережили розбудову та живуть у новому часі. Вони приймали зміну влади, а Петлюра просто співав і не звертав увагу на навколишнє. Співав здебільшого не свої пісні. Сам вона написав 2-3 максимуми. Він виконував. Співав настільки проникливо, що неможливо було не заслухатися його голосом. Іноді сумно, іноді щасливо.

Перший альбом «Нальотчик Беня» записували вдома. На той час було круто вставляти комп’ютерні коментарі під час музики. У цей період на підйомі Петлюри та Шатунова могли їх переплутати. Тому в музику вставляли слова: Це не Шатунов, це Петлюра.

Стиль та манера виконання пісень у Юрії Петлюри з’явився одразу. Альбом “Малолітка” з’являється вже на професійному обладнанні. Частина пісень нова, частина перепету з минулих альбомів. У світ його випускають на касетах та дисках. Знову люди розкуповують.

Залучення нових глядачів повчилося за допомогою композиції «Дощ». Його ставили як повільний танець на дискотеках у селах та дитячих таборах. Хлопці дівчата слухали та хотіли почути інші пісні Юрія Барабаша. У своїх піснях він стосувався тем в’язниці, армії, стосунків при зраді тощо.

В 1995 Юрій Севостьянов вкладає гроші в Петлюру, російський шансон. Композиції включали пісні вулиць, дворів, нічних ресторанів та кухонь. Почали знімати кліп на «Швидкий поїзд». Він уже перебрався до Москви і працює вдень та вночі. До випуску готується альбом «Сумний хлопець». Кар’єра Петлюри на зльоті і раптом смерть . Причина смерті Юрія Барабашабанальна. Автокатастрофа. За урлем він сидів приблизно в 3-4 рази. У ДТП всі стали травмами, він загинув один у ніч на 27 вересня 1996 року. Поховали музиканта у Москві на Хованському цвинтарі.

Помер автор хітів про АТО і ветеран чотирьох війн Олександр Рожко: його пісні чула вся Україна

Відомо, що в останню путь ветерана проведуть у Львові, де і відбудеться траурна церемонія.

Військовий та музикант, ветеран АТО буде упокоєний на Сихівському цвинтарі у четвер, 30 березня. Чин похорону відбудеться о 14:00 у Гарнізонному Храмі на вулиці Театральній, 11.

Сам Рожко пройшов 4 війни. Весь цей час з ним була пісня. Його “Не сумуй”, “Байдужість” та інші чула уся Україна, адже з незліченними концертами він виконував їх перед військовими та цивільними.

Що відомо про Олександра Рожка

Так, перед тим, як відправитися захищати батьківщину після початку російсько-української війни у 2014 році, Рожко мав за плечима великий бойовий досвід, який отримав у:

• Афганістані,
• Дагестані,
• колишній Югославії,
• на території підконтрольного Росії молдавського регіону Придністров’я.

Творчий шлях

Як виконавець Олександр брав участь у численних концертах, прославився своїми воєнними піснями. Також Рожко взяв участь у проекті “Пісні війни”, записавши композицію “Не сумуй” у дуеті з лідером гурту “Антитіла” Тарасом Тополею. Пісня, що вийшла восени 2017-го, здобула широку популярність.

Не тікай зі своєї землі! Захищай свій дім, якщо хочеш в ньому жити! Тікаючи, ти віддаєш землю ворогу, даєш змогу паплюжити твою честь, честь твого народу,
– казав Олександр.

Олександр Рожко та Тарас Тополя, пісня “Не сумуй”: дивіться відео

У Львівському будинку офіцерів зазначили, що заповіт Рожка – його пісні, які “красномовно промовляють до наших сердець, не залишаючи нікого байдужим”.

Днями стало відомо про смерть українського клавішника й музиканта Павла Дремлюженка. Композитор останній рік боровся з важким захворюванням. 29 березня він помер – про це повідомили рідні артиста. Тривалий час Павло боровся з хворобою у Польщі.

Нещодавні втрати серед військових

• Під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув волинянин Віталій Бокій. Воїн отримав тяжкі травми у районі населеного пункту Павлівка.
• На війні під час боротьби з російськими терористами загинув львівський дослідник, філософ, редактор і автор Євген Гулевич. Він віддав своє життя за Україну ще 31 грудня.